Теоретичні аспекти проблеми тотерантності до невизначеності у психології

Размещено на http://www.allbest.ru

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Теоретичні аспекти проблеми тотерантності до невизначеності у психології

Чуйко Галина Василівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри психології

Зварич Ігор Михайлович

доктор філологічних наук, професор кафедри психології

ЧаплакЯн Васильович

кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології

Комісарик Марія Іванівна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

педагогіки та психології дошкільної освіти

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу феномену толерантності до невизначеності у психології. Констатується, що в науці досі відсутня цілісна концепція толерантності до невизначеності за наявності значної кількості різноаспектних досліджень учених, що стосуються вивчення цього явища, важливість якого для людини важко переоцінити. Зазначається, що толерантність до невизначеності проявляється у готовності людини відносно спокійно ставитися до ситуації невизначеності, та, зберігаючи самоконтроль, приймати рішення про власні дії за таких умов. При цьому наголошується, що толерантність до невизначеності стосується усього плину життя людини, не обмежуючись суто окремими ситуаціями невизначеності.

Ключові слова: толерантність, невизначеність, толерантність до невизначеності, ситуація невизначеності, невизначеність життя людини.

Світ не стоїть на місці, він іноді - зовні непомітно, іншим разом - досить стрімко динамічно змінюється, розвиваючись згідно з власними законами, часто - незрозуміло і абсолютно непередбачувано для людини. І цей розвиток, як і світ загалом, не є лінійним, він багатоаспектний і тому надто складний для розуміння людини. Тому ситуації невизначеності, несподіваності за появою у житті кожного є настільки частими, що можна говорити про те, що буття людини загалом складається з послідовності невизначених ситуацій і подій. І саме тому значимість толерантності людини до невизначеності важко переоцінити.

У науці вважається, що вперше до вивчення поняття толерантності / інтолерантності до невизначеності звернулася Ельза Френкель-Брусвік в процесі аналізу феномену авторитаризму (за Т. Адорно) та його зв'язку з антисемітизмом [1]. Проте тоді це поняття звучало як «толерантність до неоднозначності» (ambiquity), і науковець зосередила увагу переважно на інтолерантності до невизначеності, що проявлялася, на її думку, у людей, які бачать світ суто чорно-білим, не бажаючи помічати його неймовірну складність і неоднозначність, і схильні до полярних суджень і оцінок.

Продовжив аналіз толерантності та інтолерантності до невизначеності саме в контексті невизначеності (uncertainty) ситуації S.Budner [1], виділивши головні (новизну, складність і варіативність / суперечливість) та другорядні ознаки ситуації невизначеності та зазначивши, що толерантна до невизначеності людина схильна сприймати ситуацію невизначеності як виклик, не відчуваючи тривоги перед нею, тоді як інтолерантна - вважатиме таку ситуацію загрозливою.

Проблема толерантності людини до невизначеності досить давно знайшла своє місце в психології. Зокрема, до її дослідження й аналізу зверталися такі науковці, як S.Budner, M. A. Hillen, M. S. Gerrity, G. Geller, S. Reis-Dennis, I.J. Haas, W.A. Cunningham, M.V. Del Valle, A.Yap, Г.М. Федоришин, Н.В. Перегончук, В.В. Кириченко та багато інших.

Так, M. A. Hillen [3] зі співавторами зокрема зазначають, що не зважаючи на те, що толерантність до невизначеності вважається досить вивченим феноменом у різних життєвих сферах, її концептуалізація та методи діагностики залишаються суб'єктивними, залежними від поглядів науковців, які їх представляють, пропонуючи власну модель толерантності до невизначеності, що структурно нагадує соціальну установку (містить когнітивний, афективний і поведінковий компоненти). Цікавою складовою цієї моделі вважаємо як зауваження науковців, що реакції людини у ситуації невизначеності можуть бути різного ступеня усвідомленості, так і поділ поведінкової складової толерантності до невизначеності на зорієнтовану на причину відповідної ситуації (з метою її усунення), та на її можливі результати / наслідки (задля їх пом'якшення). I.J. Haas і W.A. Cunningham [3], у свою чергу, проаналізували вплив ситуації невизначеності на політичну толерантність. А M.V. Del Valle з колегами [4] дійшли висновку, що інтолерантність до невизначеності, що проявляється у нездатності людини опиратися ситуації невизначеності, зосереджуючись на необхідності передбачення ходу подій, приводить людину до надмірної переоцінки загрози, яку несе невизначеність, що може спричинити розвиток у неї психопатології, зокрема, ознак тривожно-депресивних розладів.

В.В. Кириченко [5] у результаті проведеного дослідження виявила, що толерантні до невизначеності особистості зорієнтовані на просоціальний життєвий розвиток та «мають структуровану концепцію майбутнього», при цьому менше вдаючись до використання Інтернет-контенту.

Проте, як життєва важливість феномену толерантності до невизначеності для людини, так і розбіжності в розумінні цього явища в психології зумовлюють наш інтерес до проблеми толерантності особистості до невизначеності.

Мета цієї статті - дослідити та теоретично проаналізувати різні аспекти розуміння феномену толерантності до невизначеності в психології.

Для цього спочатку проаналізуємо наукове тлумачення поняття толерантності до невизначеності.

S. Reis-Dennis, M. S. Gerrity, та G. Geller [6] пропонують досить загальне визначення толерантності до невизначеності: це поєднання різних за знаком (позитивних і негативних) афективних, когнітивних і поведінкових психічних реакцій, зумовлених повним усвідомленням людиною нерозуміння нею певних аспектів світу, - не ставлячи її в залежність саме від невизначеної ситуації.

На думку Г.М. Федоришин [7], толерантність до невизначеності проявляється в готовності людини вирішувати у ситуації невизначеності, коли інформації для прийняття рішення бракує, а можливі результати / наслідки прийнятого рішення - неможливо передбачити.

Н.В. Перегончук [8] розуміє толерантність до невизначеності як комплексне, інтегральне поняття, що, поєднуючи два самостійні феномени (толерантності та невизначеності) та будучи водночас сприйняттям, осмисленням ситуації та реагуванням на неї, визначається такими характеристиками: можливість людини проявляти активність у ситуації невизначеності, коли наслідки цього непередбачувані; здатність людини продовжувати працювати, коли бракує потрібної інформації та часу на її знаходження; при цьому не втрачаючи позитивного настрою, сприймаючи ситуацію невизначеності не як загрозливу і тривожну, а як таку, яка містить (імпліцитно чи очевидно) виклик і певний ризик, проте обіцяє подальші можливості та реалізацію.

С.О. Хілько [9] погоджується, що толерантність до невизначеності - це комплексний феномен, проте тлумачить його як характеристику особистості, яка водночас проявляється як соціальна установка, оскільки, на думку науковця, складається з когнітивної (що починає сприйняття невизначеності), емоційної (реагування та ситуацію) та поведінкової складових.

Інші науковці схильні вважати, що толерантність до невизначеності є особистісною властивістю, що виявляється у стійкості людини до нових, непередбачуваних, неоднозначних, мінливих ситуацій невизначеності, та здатності приймати у ній рішення [10].

A.Yap з колегами [11], досліджуючи модератори толерантності до невизначеності, дійшли несподіваного висновку про те, що досі не визначено, чим є толерантність до невизначеності: рисою особистості (як, до речі, вважають досить багато науковців) чи певним станом психіки, оскільки частина модераторів впливали на реагування респондентів на невизначеність, залежно від їх індивідуальних психологічних характеристик, проте інші - залежали від особливостей ситуації невизначеності, що свідчило про те, що толерантність до невизначеності містить і компонент, залежний від психічного стану людини.

О.В. Милославська зі співавторами [12], у свою чергу, зазначають, що толерантність до невизначеності є поняттям, багатозначним за змістом, відображаючи особливості ставлення людини до невизначених ситуацій, що проявляється або у схильності сприймати такі ситуації як джерело стресу

(інтолерантність, негативне ставлення до невизначеності), або як виклик і можливе джерело розвитку особистості (позитивне, толерантне сприйняття незрозумілого).

Також зазначимо, що ми не готові погодитися з визначенням толерантності до невизначеності, запропонованим у роботі С.Б. Кузікової [13] початково, як такої особистісної властивості, що дозволяє людині витримувати прояви життєвої кризи, зумовленої переживанням «невизначеності смислових підвалин власного буття» і появу в житті непередбачуваних ситуацій. Нам здається, що, якщо людина помітила, що смисложиттєві основи її буття / існування у світі з тієї чи іншої причини «невизначені» (власне, позбавлені сенсу), - проявляти толерантність до такого роду невизначеності вона навряд чи буде спроможна: якщо питання про сенс постане, - людина наполегливо шукатиме відповідь на нього; якщо ж вона не зверне увагу на те, що сама основа її життя позбавлена визначеного / зрозумілого смислу, - то і бути толерантною по відношенню до цієї ситуації немає потреби. Проте варто зазначити, що дещо далі у роботі авторка пропонує й інше розуміння толерантності до невизначеності (як особистісної риси, що проявляється у ставленні людини до суперечливих, складних об'єктів, які неможливо витлумачити, оскільки вони не опираються на наявний у людини досвід, будучи водночас психічним явищем, що впливає на особливості сприйняття і поведінки людини у різних ситуаціях [13], яке ми схильні вважати цілком обґрунтованим і доцільним.

Додамо, що у науковій літературі також можна зустріти думку, що толерантність до невизначеності є окремим випадком / видом загальної толерантності особистості [14]. Як на нас, це не зовсім вірно, хоча в обох варіантах йдеться саме про толерантність. Проте толерантність до невизначеності певною мірою протилежна загальній толерантності як толерантності до цілком визначеного, зрозумілого, і причина цієї толерантності також пояснювана, у тому числі й логічно.

Толерантність до невизначеності - це стан готовності людини спокійно, без зайвого напруження та невротичної тривожності сприймати і ставитися до невизначеності, незрозумілості подій і життєвих ситуацій, вирішувати, варто діяти чи ліпше утриматися від активності за таких обставин, зберігаючи внутрішній самоконтроль та контроль за перебігом ситуації. Ми не схильні вважати толерантність до невизначеності рисою особистості, оскільки риса володіє ознакою стійкості, тоді як нам здається, що виявляючи толерантність до невизначеності в одних ситуаціях, людина водночас може бути не в змозі її проявити в іншій ситуації. Тобто на прояв толерантності до невизначеності може впливати сама ситуація: зокрема, на нашу думку, проявити толерантність до невизначеної життєвої ситуації, надважливої для людини, такої, що володіє буттєвою / екзистенційною цінністю, - якщо не неможливо загалом, то для багатьох людей, толерантних до інших невизначених ситуацій, - надто важно, над силу.

Надалі, на наш погляд, варто звернутися до аналізу розуміння науковцями поняття невизначеності, оскільки об'єктом толерантності / інтолерантності до є власне невизначеність.

На думку А.І. Гусєва [15], у зростаючих інформаційних потоках сучасного суспільства, осмислити зміст яких людина не в змозі, вона вимушена жити та діяти в умовах невизначеності. Проте сама невизначеність може сприйматися як джерело становлення ідентичності особистості, тобто, за умови толерантності до невизначеності вона стає джерелом можливостей і творчості, а не сприймається як загроза, що передбачає суто негативні наслідки для людини.

О.М. Подд'яков [16] зазначає цілком логічну, як на нас, особливість ситуації невизначеності: негативний емоційний стан, що виникає у цьому випадку у людини, є складовою її реакції на неспроможність / неможливість зробити єдино правильний вибір, який би передбачав водночас і реальне позитивне завершення ситуації.

Словник [17] пропонує розуміти поняття невизначеності, розрізняючи невизначеність як випадок, коли людина зовсім не знає, що може статися, і ситуацію, коли вона не впевнена, що щось має статися (воно може і не відбутися). Ми б сказали, що у першому випадку мова йде про власне невизначеність: людина не знає, що станеться у її житті в наступну мить. У другому - про невизначеність, що стосується вибору: відбудеться певна подія чи ні, - проте цей вибір робить не сама людина, а випадок. Можливо, ці варіанти невизначеності можна було б трактувати у контексті їх співвідношення з рівнями прояву толерантності до невизначеності: вищий рівень проявляється, коли взагалі невідомо, що станеться і чи щось станеться взагалі; та середній - коли відомо, що щось має відбутися, але варіантів подій - кілька. Тоді низький рівень прояву толерантності до невизначеності буде випадком, коли може статися одне з двох, проте, що саме - невідомо; і вибір знову не за людиною, а за випадком, долею (до прикладу, притча про Ходжу Насреддіна: або ішак здохне, або падишах помре).

S.Budner [1] більше, ніж півстоліття тому виділив основні ознаки, які роблять ситуацію невизначеною: її новизну, складність і варіативність / суперечливість можливих вирішень. Проте, на нашу думку, навіть поєднання в одній ситуації ознак її новизни, складності та суперечливості не завжди приводить її до розряду невизначеної. До прикладу, ситуація, яка людині видається новою, насправді може виявитися повторюваною, але давно забутою, з іншого боку, будь-яка життєва ситуація для людини початково є новою; складність ситуації може виявитися суто суб'єктивною і сприйматися такою лише тому, що людині бракує часу розібратися в ній; суперечлива ж ситуація насправді певною мірою визначається вже самими протилежностями / не сумісними між собою можливостями вибору.

Отже, мають існувати й інші, додаткові критерії невизначеної ситуації. І на наш погляд, невизначеною ситуацію роблять не стільки її передумови, поява, її характеристики чи саме її існування, не те, що, власне, так чи інакше «дано» в ситуації (як би це не витлумачила для себе людина), а те, що в ній приховано - її ймовірні результати та можливі наслідки для людини, яка в ній опинилася. толерантність невизначеність тривожність

Саме вони є найбільш невизначеними і саме до них людина відчуває толерантність або переживає інтолерантність (тобто толерантність до невизначеності - це толерантність саме до можливих наслідків ситуацій

невизначеності, якими б вони не виявилися, толерантність очікування розвитку ситуації). Проте саме від того, як саме сприймає людина ситуацію невизначеності, залежить те, як вона витлумачить результати / наслідки ситуації, коли та перестане бути невизначеною: якщо домінуватиме толерантність, то наслідки ситуації будуть сприйняті людиною позитивно (за низхідним типом контрфактичного мислення: «... могло бути й гірше...» [18]) чи нейтрально, якщо ж інтолерантність - то, незважаючи на реальний стан речей, результати розвитку ситуації людині здадуться суто негативними.

Крім того, ще однією досить суттєвою ознакою невизначеної ситуації ми схильні вважати її значимість / важливість / цінність для людини: саме у цьому випадку особливої важливості набуває толерантність людини до невизначеності (а не тоді, коли нова, складна, з множинними варіантами вирішень ситуація нічого для людини / її життя не означає - до такої ситуації дуже просто проявити толерантність (не помічати її)). Для нас невизначеність не лише відсутність будь-яких знань про ситуацію на будь-якому рівні свідомості [19], це позбавлення її / відсутність у ситуації сенсу, елемент хаосу Всесвіту.

До речі, на нашу думку, невизначеність може бути об'єктивною (незалежною від людини) та суб'єктивною (людині здається, що ситуація невизначена, і «невизначеною» її робить саме таке її сприйняття людиною, проте інші можуть бачити цю саму ситуацію по-своєму, як цілком зрозумілу / таку, що піддається тлумаченню). У першому випадку толерантність до невизначеності проявиться у прийнятті ситуації як такої, яку непросто зрозуміти і неможливо змінити; у другому - людина владна шукати власний спосіб і шлях витлумачити зміст ситуації. До прикладу, - може звернутися до розуміння ситуації невизначеності іншими людьми. На наш погляд, якщо людина, зіткнувшись із невизначеною ситуацією, матиме можливість не лише сама обдумати, що ця ситуація означає і до чого може привести, але й почути думку іншої людини / інших з цього приводу, то ймовірність зрозуміти і витлумачити зміст ситуації зросте, як і толерантність до неї.

При цьому в інформаційному суспільстві сама невизначеність може створюватися:

браком потрібної для осмислення ситуації інформації (що саме сталося?), або значним її надлишком, надмірністю, і при цьому - різноплановістю за змістом / поглядами, представленими в ній, ускладнюючись ще й тим, що не уся інформація є правдивою (значна її частина лише імітує інформативність, насправді будучи фейком), - і з усієї маси інформації доводиться відфільтровувати необхідну / достовірну, коли потрібно обирати, чому саме, якій інформації довіряти, а яка - просто баласт, фейк;

несподіваністю / невчасністю появи ситуації та існуванням дефіциту часу для її адекватного, вдумливого сприйняття й оцінки (чому так раптово, чому саме зараз?);

сприйняттям обставин / ситуації як цілком нових для людини, таких, з якими, на її думку, вона досі не стикалася (здається, нічого схожого раніше не траплялося, що із цим робити?);

нерозумінням причин появи ситуації, «застряганням» на спробі їх

виявити (здається, попередній перебіг подій ніяк з тим, що сталося, не пов'язаний?);

* при цьому, на наш погляд, «невизначеність» може бути справжньою - і тоді людина фактично нічого про ситуацію не знає, і єдине, що залишається, - створити припущення чи ймовірну гіпотезу щодо змісту ситуації, можливих напрямків її розвитку та завершення, використовуючи для цього контрфактичне мислення (за принципом: «Якщо... то»), і лише вдаваною, несправжньою, коли у людини відсутнє бажання (час, можливості) зрозуміти, «визначити» ситуацію, з тих чи інших причин. Тоді людина може вдаватися до витіснення ситуації загалом з власної пам'яті. Хоча, зазначимо, що новизна - достатньо умовна ознака ситуації невизначеності: ніщо у житті людини не повторюється («Не можна двічі зайти в ту саму воду», - стверджував Геракліт), тому кожна життєва подія, обставина чи ситуація - завжди нові для неї. Отже, невизначеною можна вважати ситуацію, в якій людина не просто не знає / не розуміє, як діяти (це може бути нова для людини ситуація), вона навіть уявити собі це не здатна, як і з ймовірністю передбачити, чим вона завершиться, якими будуть її наслідки та як можна буде вийти з неї, максимально уникнувши негативних результатів.

Й у цьому випадку людині простіше справитися з браком інформації, знаходячи єдиний вихід для себе (до прикладу, проявити толерантність до невизначеності) чи обираючи з альтернатив (толерантність до двозначності / амбівалентності), ніж подолати потоки інформації, яка ніби представляє безліч різних рішень і виходів / виборів у ситуації, проте людині, щоб відшукати серед них єдине, оптимальне рішення, необхідно витратити неймовірно багато часу і зусиль. І не факт, що зроблений людиною вибір виявитися оптимальним, чи й вірним загалом. Тут людина відчуває ще більшу невизначеність, що посилюється не лише наявністю саме ситуації невизначеності, але й відчуттям марності зусиль.

Крім того, толерантність до невизначеності, на нашу думку, не обов'язково проявляється у здатності людини долати ситуацію невизначеності, скоріше вона свідчить про те, що людина справилася зі своєю тривожністю / знервованістю стосовно цієї невизначеності, прийняла її як даність і змирилася з її наявністю своїм сприйняттям ситуації. Вибір, прийняття людиною рішення діяти може відбутися суто за внутрішньої необхідності, або ж, - коли людина насправді не може довго витримувати стан невизначеності і їй потрібно хоч щось у такій ситуації робити, тобто вона, за суттю, не змогла бути толерантною до невизначеності.

У контексті розглядуваної проблеми вважаємо за необхідне звернути увагу на таку обставину / факт: усе життя людини, а не лише окремі ситуації (які, судячи зі значення слова «ситуація», досить короткочасні), які в його плинності трапляються, не буває ні цілком передбачуваним, ні остаточно визначеним, ні простим, ні безсумнівно-несуперечливим. Тобто у ситуації невизначеності ми живемо постійно (просто одна невизначена ситуація змінює іншу (а іноді - вони накладаються)), і її часові межі - усе життя людини, лише час від часу внутрішнє відчуття невизначеності у людини може посилюватися за рахунок доповнення неоднозначністю зовнішньою. І про це (що життя людини невизначене загалом) згадують на початку своїх наукових робіт чи не всі науковці, аналізуючи феномен толерантності до невизначеності. Проте - лише на початку. Іншими словами, наскільки науково обґрунтовано розглядати / аналізувати невизначеність людського буття загалом в контексті окремої / окремих ситуацій, зокрема, тому, що на кожну життєву ситуацію безумовно впливає характер і зміст перебігу усього (зокрема, попереднього) життя людини, усіх невизначених життєвих ситуацій, з якими людина стикалася до цієї невизначеної ситуації? Ми сумніваємося, що з усього невизначеного, складного, непередбачуваного потоку людського життя можна виокремити / вирізати для приватного аналізу окрему невизначену ситуацію і говорити виключно про її невизначеність, вважаючи її цілком самостійною психологічною одиницею, незалежною від життєвого контексту, і залишаючи поза увагою те, що саме увесь попередній (а, можливо, теперішній і наступний) плин життя людини привів її до цієї ситуації невизначеності і міг вплинути на її вирішення чи толерантність до неї. Крім того, безліч різних факторів уплинули не це.

У такий спосіб мимовільно складається враження, що життя людини цілком визначене і зрозуміле, і на його фоні трапляються лише окремі ситуації невизначеності - саме вони й аналізуються науковцями. Отже, ситуація невизначеності - це досить суб'єктивне і неоднозначне у контексті цілісного життєвого шляху людини поняття. Якщо ж вважати, що ситуація невизначеності не містить конкретного життєвого змісту, тобто є узагальненим, філософським поняттям, є ситуацією невизначеності «взагалі», тоді толерантність до невизначеності насправді можна трактувати як окремий випадок загальної особистішої толерантності, хоча, на нашу думку, це не зовсім вірно. Складається враження, що аналізуючи ситуацію невизначеності та виділяючи її основні характеристики, науковці мають на увазі саме ситуацію невизначеності «взагалі», як типову, навіть виявляючи при цьому схильність вивчати конкретні життєві ситуації респондентів. Можливо, тоді варто говорити про характеристики / ознаки типової ситуації невизначеності, зазначаючи, що в кожному конкретному випадку в житті вона може мати й інші, індивідуальні ознаки. Додамо, що навіть типологічно схожі невизначені ситуації різними людьми переживаються / визначаються по-різному, і толерантність до невизначеності також проявляється суб'єктивно. Хоча, не виключений випадок, що ми зосереджуємося на певній ситуації невизначеності, якщо наша життєва ситуація перестає відповідати тому рівню невизначеності, що є звичним (до якого ми звикли настільки, що не помічали цього) для нашого життя, виходячи за верхню його межу.

Підсумуємо: вдаючись до аналізу ситуації невизначеності при дослідженні толерантності людини до невизначеності, науковцям необхідно запропонувати чітке розуміння невизначеної ситуації, відрізняючи її від інших, не менш невизначених життєвих ситуацій, за суттю, пояснивши, чому за умови невизначеності, непередбачуваності, неможливості зрозуміти чи прорахувати напрямок розвитку усього життя людини загалом, необхідно зосередитися саме на невизначеності окремої ситуації. Можливо, саме значимість / суб'єктивна цінність життєвої ситуації для людини є передумовою як сприйняття її як

Невизначеної з великої літери, першочергової.

Список використаних джерел

Bokuniewicz, S. (2020). Tolerance of uncertainty and ambiguity of the situation and anxiety as a state and as a feature. Journal of Education Culture and Society, 11 (2), 224236. https://doi.org/10.15503/jecs2020.2.224.236.

Hillen, M. A., Gutheil, C. M., Strout, T. D., Smets, E. M. A., & Han, P. K. J. (2017). Tolerance of uncertainty: Conceptual analysis, integrative model, and implications for healthcare.

Social Science & Medicine, 180, 62-75.

https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2017.03.024/.

Haas, I. J., & Cunningham, W. A. (2014). The uncertainty paradox: Perceived threat moderates the effect of uncertainty on political tolerance. Political Psychology, 35(2),

291 -302. https://doi.org/10.1111 /pops.12035.

Del Valle, M. V., Andres, M. L., Urquijo, S., Yerro-Avincetto, M., Lopez-Morales, H., & Canet- Juric, L. (2020). Intolerance of uncertainty over COVID-19 pandemic and its effect on anxiety and depressive symptoms. Revista Interamericana de Psicologia, 54(2), 117. https://doi.org/10.30849/ripijp.v54i2.1335.

Кириченко, В. В. (2020). Психологічний аналіз толерантності особистості до невизначеності у сучасному інформаційному суспільстві. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки», 1, 133-138. https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-1 -18.

Reis-Dennis, S., Gerrity, M. S., & Geller, G. (2021). Tolerance for Uncertainty and Professional Development: a Normative Analysis. Journal of General Internal Medicine,

36(8), 2408-2413. https://doi.org/10.1007/s11606-020-06538-y.

Федоришин, Г. (2022). Толерантність до невизначеності як професійна

компетентність психолога. Психологія особистості, 12, 1, 73-79.

https://doi.org/10.15330/ps.12.1.73-79.

Перегончук, Н. В. (2016). Ситуація невизначеності перехідного періоду розвитку

суспільства як психологічна умова формування професійної компетентності майбутнього психолога. ScienceRise, 3 (1 (20)), 41-45. Вилучено з:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/texc_2016_3(1 )__9.

Хілько, С. О. (2017). Психологічні кореляти формування толерантності до невизначеності у майбутніх психологів. Проблеми сучасної психології, (38), 421 - 437. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2017-38.%p.

Як зберігати спокій за умов «коли нічого не ясно» чи що таке «толерантність до невизначеності»? (2021). Вилучено з: https://trevog-bolshe.net/blog/kak-sohranyat- spokojstvie-v-usloviyah-kogda-nichego-ne-yasno-ili-chto-takoe-tolerantnost-k- neopredelennosti.

Yap, A., Johanesen, P. & Walsh, C. (2023). Moderators uncertainty tolerance (UT) in healthcare: a systematic review. Advances in Health Sciences Education.

https://doi.org/10.1007/s10459-023-10215-0.

Милославська, О. В., Гуляєва, О. В., & Сапьян, Є. О. (2020). Tolerance Peculiarities to Uncertainty of Working Students. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University.

A Series of «Psychology», (69), 16-22. https://doi.org/10.26565/2225-7756-2020-69-02.

Кузікова, С. Б. (2018). Толерантність до невизначеності: теоретико-емпіричні

розвідки. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки», 1, 3, 67-72. Вилучено з:

https://pj.journal.kspu.edu/index.php/pj/article/view/326/304.

Литвин, С. В. (2019). Толерантність до невизначеності як психологічний конструкт. Психологічний часопис, 1,90-107. https://doi.org/10.31108/1.2019.1.21.6.

Гусев, А. И. (2007). К проблеме измерения толерантности к неопределенности.

Практична психологія та соціальна робота, 1,25-32.

Поддьяков, А. Н. (2007). Неопределенность в решении комплексных проблем. В А. К. Болотова (ред.) Человек в ситуации неопределенности (с.177-193). Москва: Гос. ун-т - Высшая школа экономики.

Uncertainty. (2018). Longman Dictionary of contemporary English. Retrieved from: https://www.ldoceonline.com/dictionary/uncertainty.

Чуйко, Г. В. Контрфактичне мислення. «Соціальна психологія сьогодні: здобутки і перспективи»: матеріали ІІ Всеукраїнського конгресу із соціальної психології (с.376- 378). 2019, Київ: ІСПП НАПН України. https://doi.org/10.33120/UCSPProceedings- 2019.

Carleton, R. N., Norton, M. A., & Asmundson G. J. (2007). Fearing the unknown: a short version of the Intolerance of Uncertainty Scale. Journal of Anxiety Disorders, 21 (1), 10517. https://doi.org/10.1016/j.janxdis.2006.03.014.

Размещено на Allbest.ru