Психологічні особливості подолання стресу дорослими

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ ДОРОСЛИМИ

Белякова Світлана Миколаївна кандидат

психологічних наук, доцент,

доцент кафедри практичної психології

Чайковська Тетяна Корнилівна магістр



Анотація

Переважна більшість людей у сучасному суспільстві перебуває під впливом стресу, оскільки у часи науково -технічної революції, в які ми живемо, посилюється психічна діяльність людей. Це пов'язано з необхідністю засвоєння та переробки великого обсягу інформації. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників. У сучасному житті стреси відіграють значну роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров'я, взаємовідносини з оточуючими й у родині.

З'ясовано що стрес виникає тоді, коли організм змушений адаптуватися до нових умов, тобто стрес невіддільний від процесу психофізіологічної адаптації. Оцінку події як стресового визначають три основні фактори: емоції, що асоціюються з цією подією, як первинний попереджувальний сигнал, як регулятор поведінки, як збудливий фактор; невизначеність події з точки зору можливості або моменту настання, сили впливу, обсягу необхідних знань для попередження або ліквідації загрози, ступеня складності з позиції когнітивних здібностей і досвіду суб'єкта.

Визначено що стресові стани зумовлюються детермінантами (чинниками), які мають зовнішню та внутрішню природу. Серед основних груп детермінант стресових станів можна виокремити психофізіологічні (монотонія, стан втоми і перевтоми, сенсорна депривація, надмірні шумові навантаження, порушення ритмів сну та бадьорості), психосоціальні (інформаційна ізоляція або інформаційний шок, тривала самотність і групова ізоляція, порушення дистанції спілкування, явище культурного шоку, втрата роботи, професійне вигорання, побутові проблеми, сімейні стреси та розлучення, приналежність до певної національної або сексуальної меншини) та психологічні (негативна інтерпретація стресора, невпевненість у собі, непідконтрольність емоцій, нереалістичність мислення та переконань, низька самооцінка, висока тривожність, сором'язливість, домінування екстернального локусу контролю, приналежність до поведінкового типу А, екстраверсія та особливості характеру).

Розглянуті чинники стресових станів безпосередньо впливають на особистість, ускладнюючи процес психофізіологічної, соціально-психологічної та власне психологічної адаптації людини до навколишніх умов.

Ключові слова: стрес, стресові стани, чинники стресових станів, психологічна допомога, стратегії подолання стресу.



Abstract

Beliyakova Svitlana Mykolayivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Practical Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Tchaikovska Tetiana Kornylivna Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF OVERCOMING STRESS BY ADULTS

The vast majority of people in modern society is under the influence of stress, because we live in the times of the scientific and technological revolution, that is why the mental activity of people increases. This is due to the necessity to assimilate and process a large amount of information. That's why there is a problem of emotional stress, tension and overstrain physiological systems of the body under the influence of emotional factors.

Stress plays a significant role in the modern life. It affects human behavior, work capacity, health, relationships with others and in the family.

It was found that stress occurs when the body is forced to adapt to new conditions, then stress is inseparable from the psychophysiological process of adaptation. The assessment of an event as stressful is determined by three main factors: emotions associated with this event as a primary warning signal as a regulator of behavior, as an exciting factor; uncertainty of the event from the point of view of possibility or moment of onset, force of influence, amount of necessary knowledge to prevent or eliminate the threat, degree of complexity from the standpoint of cognitive abilities and experience.

It was determined that stressful conditions are caused by determinants (factors) that have an external and internal nature. Among the main groups of determinants of stressful conditions, psychophysiological ones can be singled out (monotony, fatigue and overfatigue, sensory deprivation, excessive noise workload, disruption of sleep and alertness rhythms), psychosocial (informational isolation or

informational shock, prolonged loneliness and group isolation, violation of communication distance, the phenomenon of culture shock, job loss, professional burnout, household problems, family stress and divorce, belonging to a certain national or sexual minority) and psychological (negative interpretation of the stressor, self-doubt, uncontrollable emotions, unrealistic thinking and beliefs, low self-esteem, high anxiety, shyness, dominance external locus of control, belonging to type A behavior, extraversion and character traits). The considered factors of stressful conditions directly affect personality, complicating the process of psychophysiological, social psychological and actually psychological human adaptation to the environment conditions.

Keywords: stress, stressful conditions, factors of stressful conditions, psychological help, strategies to overcome stress.



Постановка проблеми

Тривалі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів і серйозних хвороб. Такі «хвороби століття», як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші, є кінцевим результатом після стресових порушень у нервовій діяльності.

Крім того, через стрес досить часто можна спостерігати і суїцидальні нахили серед молодого покоління, що не витримує постійного емоційного збудження та морального навантаження на свою нервову систему.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивченню питання стресів та їх детермінант присвячено велику кількість робіт - як авторитетних визнаних науковців, так і дослідників у галузі фізіології, психології, психофізіології, соціології.

Вперше поняття «стрес» ввів канадський фізіолог Г. Сельє у 1936 р. За словами науковця, стрес є неспецифічною відповіддю організму на будь -яку пред'явлену йому вимогу, що допомагає пристосуватися до труднощів, що виникають, впоратися з ними.

У 1984 р. психологи Р. Лазарус та С. Фолкман запропонували визначення стресу як «дисбаланс між потребами та ресурсами особистості», або ж «перевищення тиску на особистість над її здатністю протистояти цьому тиску» [4].

Власне, здатність чинити опір тиску - це і є описаний Г. Сельє адаптаційний синдром. Окрім цього Р. Лазарус вперше розділив психологічне та фізіологічне поняття стресу. До фізіологічного стресу вчений зарахував все, що пов'язане із реальними подразниками, а до психологічного - те, що людина оцінює як загрозу [5].

Найбільш повно процеси зародження, розвитку і прояви цього виду стресу представлені в когнітивної теорії стресу Р. Лазаруса. Основу цієї теорії становлять положення про роль суб'єктивної пізнавальної оцінки загрози несприятливого впливу і своєї можливості подолання стресу.

Метою статті є висвітлення результатів аналітичного огляду проблеми подолання стресу дорослими.

Виклад основного матеріалу

Вивчення явища стресу як наукової концепції, яка полягає в тому, що стрес-фактори запускають загальний адаптаційний синдром, який є певним ресурсом особистості, дає змогу по - іншому розглядати проблему стресостійкості менеджерів вищого та середнього рівнів управління.

Так, основоположник поняття «стресу» висунув гіпотезу про обмежену кількість адаптаційної енергії кожної людини, задану від народження, так званий адаптаційний капітал. Існує верхня межа кількості адаптаційної енергії, яка може бути використана індивідумом в будь-який час [2].

Проте гіпотеза про вичерпність адаптаційної енергії була спростована. Так Б. Голдстоун доводить відновлюваність цієї енергії, а також можливість її нагромадження.

Постійні слабкі негативні стимули збуджують систему адаптації, сильніші стимули можуть призвести до її повного вичерпання. Такий результат, безумовно, формує передумови для стрес-менеджменту [3]. У 1984 р. психологи Р. Лазарус та С. Фолкман запропонували визначення стресу як «дисбаланс між потребами та ресурсами особистості», або ж «перевищення тиску на особистість над її здатністю протистояти цьому тиску» [4].

Власне, здатність чинити опір тиску - це і є описаний Г. Сельє адаптаційний синдром. Окрім цього Р. Лазарус вперше розділив психологічне та фізіологічне поняття стресу. До фізіологічного стресу вчений зарахував все, що пов'язане із реальними подразниками, а до психологічного - те, що людина оцінює як загрозу [5].

Найбільш повно процеси зародження, розвитку і прояви цього виду стресу представлені в когнітивної теорії стресу Р. Лазаруса. Основу цієї теорії становлять положення про роль суб'єктивної пізнавальної оцінки загрози несприятливого впливу і своєї можливості подолання стресу.

На відміну від фізіологічної високо стереотипізованої стресової реакції на шкідливість, психічний стрес є реакцією, опосередкованої оцінкою загрози і захисними процесами. Загроза розглядається як стан очікування суб'єктом шкідливого, небажаного впливу зовнішніх умов і стимулів.

«Шкідливі» властивості умов або стимулів оцінюються за характеристиками інтенсивності впливу, ступеня невизначеності значення стимулу і часу впливу, а також ресурсів індивіда з подолання такого впливу.

Цей вид стресу відрізняється від інших тим, що в структурі розвитку цього стану є наявність опосередкованої змінної - загрози, тобто відомостей, символів, що передбачають майбутнє зіткнення людини з якоюсь небезпечною для нього ситуацією. Процеси оцінки загрози, пов'язані з аналізом значення ситуації і ставленням до неї, здійснюються на основі перетворення поточної і минулого інформації про особливості несприятливої події, передбачення характеру його розвитку і прояви.

Розрізняють три типи стресових оцінок:

- травмує втрата, втрата (реальна, очікувана) чого-небудь, що має велике особисте значення (смерть близької людини, втрата роботи тощо)

- загроза впливу, яка вимагає від людини здібностей (можливостей), що перевищують ті, якими він володіє.

- складне завдання, проблема, відповідальна і потенційно ризикована ситуація.

Для подолання стресу передбачається використання первинної оцінки ситуації з точки зору її загрози для суб'єкта, вторинної оцінки, що визначає співвідношення між здатністю суб'єкта до подолання стресу і вимогами, що пред'являються ситуацією, і переоцінки, заснованої на зіставлення перших двох оцінок. У результаті такого зіставлення може відбутися зміна первинної оцінки і, внаслідок цього, перегляд своїх можливостей впливати на цю ситуацію, тобто корекція вторинної оцінки.

Оцінку події як стресового визначають три основні фактори:

- емоції, що асоціюються з цією подією, як первинний попереджувальний сигнал, як регулятор поведінки, як збудливий фактор;

- невизначеність події з точки зору можливості або моменту настання, сили впливу, обсягу необхідних знань для попередження або ліквідації загрози, ступеня складності з позиції когнітивних здібностей і досвіду суб'єкта.

Як відомо, Г. Сельє виділив три етапи в розвитку стресу. До першого етапу він відніс тривогу (фази шоку й анти -шоку). У цій фазі організм функціонує з більшою напругою. Однак, на даному етапі він ще справляється з навантаженням за допомогою поверхневого, або функціонального, мобілізацією резервів без глибинних структурних перебудов.

Фізіологічно первинна мобілізація проявляється, як правило, у наступному: кров згущається, у ній падає зміст іонів хлору, відбувається підвищене виділення азоту, фосфатів, калію, відзначається збільшення печінки або селезінки.

Другою фазою є резистентність (виникнення підвищеної стійкості організму до дії стресорів). Це друга фаза. Так звана фаза максимально ефективної адаптації. На даному етапі відзначається збалансованість втрати адаптаційних резервів організму. Всі параметри, виведені з рівноваги в першій фазі, закріплюються на новому рівні.

При цьому забезпечується мало, що відрізняється від норми реагування, організму на фактури, що впливають, середовища.

Натомість третьою фазою є виснаження (розвиваються дистрофічні процеси, аж до загибелі організму). Якщо стрес триває довго або стресори резерви вичерпані на першій і другій фазах, в організмі відбуваються структурні перебудови, але коли для нормального функціонування не вистачає і їх, подальше пристосування до умов, що змінилися, середовища й діяльність здійснюється за рахунок непоправних енергетичних ресурсів організму, що рано або пізно закінчується виснаженням [6].

Слід зазначити, що не кожен вплив викликає стрес. Слабкі впливи не приводять до стресу, він виникає лише тоді, коли вплив стресора (незвичного для людини об'єкта, явища або яких-небудь інших факторів зовнішнього середовища) перевершує звичайні пристосувальні можливості індивіда. Таким чином, стрес виникає тоді, коли організм змушений адаптуватися до нових умов, тобто стрес невіддільний від процесу психофізіологічної адаптації.

Так, до суб'єктивних чинників розвитку стресових ситуацій науковці відносять:

- переважаюча спрямованість генетично закладених реакцій на біологічні та фізичні впливи, на противагу соціальним;

- стресова напруженість, яка розвиваються від нав'язаних батьківських програм, що обмежують адекватність стресової реактивності;

- невідповідність очікуваних уявлень у свідомості індивіда і реальних подій (явище когнітивного дисонансу);

- використання стратегій психологічного захисту для збереження звичної картини ілюзорної реальності;

- помилкові установки (або ірраціональні) - підсвідомі програми, переконання, які змушують людину діяти стереотипно;

- неможливість реалізації власної актуальної потреби (сюди можна віднести фізіологічні потреби, потреби в безпеці, приналежності, повазі, самореалізації), що призводить до фрустрації - напружений неприємний психічний стан, спровокований уявними або реальними нездоланими перешкодами на шляху досягнення цілі або задоволення потреб;

- неефективна комунікація (неконструктивна критика, негативні упередження, неправомірні вимоги тощо);

- неадекватна реалізація умовних сигналів.

До об'єктивних чинників належать:

- умови життя та роботи (на локальному - побутові домашні проблеми, інтенсивна робота, інформаційні перевантаження, на глобальному - погана екологія, міський смог тощо);

- взаємодія з оточуючими (емоційність стосунків з близькими людьми, виробничі ієрархічні та рівностатусні стосунки на роботі, конфліктні ситуації з незнайомими людьми тощо);

- політичні та економічні фактори (низький рівень доходу, непосильні витрати, неефективна політична влада тощо);

- надзвичайні обставини (природні, техногенні, соціальні надзвичайні ситуації, економічні збитки, заподіяння шкоди життю і здоров'ю, гострі та хронічні захворювання тощо).

Натомість У В. Бодрова можна зустріти наступне визначення: психологічний стрес - своєрідна форма віддзеркалення суб'єктом складної, екстремальної ситуації, в якій він знаходиться. Специфіка психічного віддзеркалення обумовлюється процесами діяльності, особливості яких (їх суб'єктивна значущість, інтенсивність, тривалість протікання і так далі) в значній мірі визначаються вибраними або прийнятими цілями, досягнення яких спонукає змістом мотивів діяльності.

У процесі діяльності мотиви «наповнюються» емоційно, сполучаються з інтенсивними емоційними переживаннями, які грають особливу роль у виникненні і протіканні стану психічної напруженості [1]. У літературі вказується, що психологічні стреси можна розділити на інформаційні і емоційні.

«Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли людина, що несе велику відповідальність за наслідки схвалюваних ним рішень, не справляється з пошуком потрібного алгоритму, не встигає ухвалювати вірні рішення в необхідному темпі. Яскраві приклади інформа - ційних стресів дає робота операторів технічних систем управління» [5].

Емоційний стрес виникає в ситуаціях, загрозливих фізичній безпеці людини (війни, злочини, аварії, катастрофи, важкі хвороби і тому подібне), його економічному благополуччю, соціальному статусу, між особовим стосункам (втрата роботи, засобів існування, сімейні проблеми і тому подібне).

Емоційний стрес виявляється в двох видах. Як короткочасний спалах емоцій, під зовнішнім проявом яких ховаються складні фізіологічні, біохімічні процеси і як тривала напруга з складними змінами поведінки, мислення, поглядів на життя.

У проблемній ситуації людина може демонструвати 2 типи поведінки по її подоланню: поведінка, зосереджена на проблемі, і поведінка, зосереджена на суб'єктивних переживаннях особи. Потрібно відзначити, що особові когнітивні оцінки зовнішніх подій визначають ступінь їх стресового значення для конкретного суб'єкта.

Відмінності в сприйнятті ситуації як стресової або нормальної можуть бути пов'язані із змінами у фізіологічному або психічному стані суб'єкта. У розвитку психологічного стресу провідне значення мають негативні емоційні стани, перенапруження, обумовлені негативними емоціями, конфліктними ситуаціями.

Ч. Спілберг використовував термін «стрес» для означення умов навколишнього середовища, що характеризується певним ступенем фізичної чи психологічної небезпеки для індивіда. Хоча вчений погоджувався, що його визначення стресу є обмеженим, а саме зведеним до опису стресорів, він вважав, що його перевага виявляється у достатній чіткості.

Визначення стресу наближається до поняття дистрес у праці Д. Мак Грата, який звернув увагу на те, що стрес за своєю сутністю є суттєвим дисбалансом між висунутою вимогою та можливістю відповідно відреагувати у тому випадку, коли неспроможність виконати вимогу призводить до суттєвих негативних наслідків [9].

Натомість Т. Кокс акцентував увагу виключно на негативному аспекті стресу та вважав його справжньою загрозою нормальному перебігу життя людини, її фізичному та психологічному здоров'ю. Він визначав стрес як індивідуальний феномен усвідомлення особистістю невідповідності між вимогами, які до неї висуваються навколишнім середовищем та соціальним оточенням, та її спроможністю їх виконати. Д. Грінберг запропонував визначати стрес як певну комбінацію стрес-чинників та стресової реактивності. К. Вільямс - як порушення спокою, що виникає як реакція на певну ситуацію чи діяльність (як зовнішню, так і внутрішню).

С. Фолкман, послідовниця ідей Р. Лазаруса, звернула увагу на те, що у своїй сутності стрес є динамічним, багатофакторним та комплексним явищем, що потребує міждисциплінарного дослідження, яке б містило залучення дослідників із таких галузей науки як генетика, нейроендокринологія, біологія, психологія та соціологія. Вчена наголосила на тому, що стрес є феноменом, який ще не є цілком дослідженим, тому його важко схарактеризувати з точки зору однієї науки, психології зокрема.

Отже узагальнимо те, що зарубіжні психологи, які займались дослідженням стресу, не дійшли згоди щодо остаточного визначення головної сутності цього психологічного явища. Багато з них, а саме Д. Меканік, Д. Мак Грат, Т. Кокс, акцентували увагу виключно на негативному значенні стресу для психіки людини та її організму у цілому.

Ч. Спілберг ототожнював поняття стресу зі стрес-факторами. Г. Вольф, Д. Меканік та Б. Доренвенд вважали стрес певною реакцією організму на зовнішні умови. Ф.Александер та Д. Грінберг запропонували називати стресом одночасно і стресори, і реакцію індивіда на них.

Так, найближчими до визначення головної сутності цього явища були Р. Лазарус та С. Фолкман, котрі звернули увагу на той факт, що стрес є складним та багатофакторним явищем, яке залежить від особливостей взаємодії між особистістю та навколишнім світом і потребує міждисциплінарного дослідження.

У середині ХХ ст. вчені по-різному підходили до дослідження стресу, визначення його сутності та формулювання поняття, яке б змогло його описати. Більшість досліджень були спрямовані на виявлення взаємного впливу індивіда на середовище і навпаки для оптимізації продуктивності діяльності людини в конкретних трудових умовах. Н. Наєнко вважала, що доцільніше використовувати термін «психічна напруга» замість «стрес», перевага якого, на думку дослідниці, полягає у націленості на необхідність дослідження психологічного функціонування людини у складних умовах [ 7].

В.Суворова, яка досліджувала особливості життєдіяльності людини в екстремальних умовах та акцентувала увагу на несприятливих для організму проявах стресу, терміном «стрес» позначила ті адаптаційні емоційні реакції, які супроводжують хворобливі психофізіологічні зміні в організмі людини [8].

Виключно негативне змістове навантаження висвітлюється у понятті «стрес» також у праці Л. Аболіна та Т. Аболіної, які наголошували на тому, що стрес є процесом, який завжди призводить до тих чи інших психічних відхилень. На думку вчених, трактування позитивної оцінки стресу можливе лише у випадку ототожнення його з психічною напругою, тому розрізняли ці поняття. У свою чергу Л. Гіссен відносив почуття напруги до загальних суб'єктивних особливостей прояву стресу.

Для подолання стресу сьогодні можна використовувати такі стратегії, як копінг-стратегії - це сталі моделі мислення та поведінки, спрямовані на подолання життєвих труднощів. Мета копінгу - баланс між вимогами світу та життєвими ресурсами, зберігши здоров'я. Усвідомлення своїх копінг-стратегій допомагати більш організованим та стресостійким.

Загалом дії по подоланню стресу можна визначити як проблемноорієнтовані, тобто раціональний та проактивний, і також суб'єктивно (емоційно) орієнтований, що першочергово фокусується на стабілізації емоційного стану. Проблемно орієнтовані стратегії корисні в ситуаціях, коли проблемна ситуація в зоні нашого контролю, а емоційно-орієнтовані, якщо ми не можемо впливати на обставини.

Так, Р.Лазарус, виділяє наступні копінг-стилі:

- конфронтаційний копінг передбачає використання активних, іноді агресивних зусиль по зміні ситуації. Також передбачає певний ступінь готовності до ризику, конфліктності, імпульсивності;

- дистанціювання - застосування когнітивних зусиль щоб відокремитися від ситуації і зменшити її суб'єктивну значимість через переключення уваги, відстороненості, знецінювання тощо;

- самоконтроль - прикладання зусиль по регулюванню своїх почуттів і дій, або повне пригнічення емоцій ;

- пошук соціальної підтримки полягає у тому, що людина повинна знайти інформаційну, дієву та емоційну підтримку, співчуття або порад серед оточуючих;

- прийняття відповідальності полягає визнанні своєї ролі в проблемі з супутньою темою спроб її розв'язання ;

- втеча-уникнення передбачає здійснення дій для швидкого зниження емоційного тиску проблеми через втечу, уникнення або ігнорування проблеми;

- планування вирішення проблеми - використання проблемносфокусованого стилю, пошук раціональних зусиль щодо зміни ситуації, що включають аналітичний підхід до проблеми;

- позитивна переоцінка полягає у фокусуванні на зростанні власної особистості. Включає також релігійну складову.

Варто зазначити, що єдиної класифікації стратегій подолання (копінг - стратегій) не існує. Найбільш розповсюдженим є виділення двох основних модусів психологічного подолання, спрямованого на:

- вирішення проблеми;

- змінення власного стану і ставлення до ситуації [3, с. 220].

Також варто зазначити, що у працях відомих психологів можна зустріти значну кількість варіантів подолання стресу. До таких можна віднести різновиди стратегій подолання психологічного стресу Г. Вебером:

- реальне когнітивне або реальне поведінкове подолання стресової ситуації;

- пошук соціальної підтримки в стресовій ситуації;

- тлумачення стресової ситуації на свою користь;

- захист і відкидання значущості стресової ситуації;

- ухилення і уникнення стресової ситуації;

- співчуття до самого себе;

- зниження самооцінки;

- емоційна експресія [11].

На підставі емпіричних досліджень І. Сизова і С. Філіпченкова розрізняють базові та функціонально-ситуативні стратегії подолання психологічного стресу. При цьому до функціонально-ситуативним стратегіям автори відносять: психологічний стрес загроза подолання

- конструктивні перетворюючі стратегії подолання психологічного стресу («когнітивна репетиція», «корекція очікувань і надій», «порівняння вниз», «порівняння вгору», «антиципуюче подолання», «передзахоплююча печаль»);

- конструктивні пристосувальні стратегії подолання психологічного стресу («позитивне тлумачення ситуації», «надання нетривіального сенсу ситуації», «зміна особистісних властивостей», «ідентифікація з щасливчиками»);

- неконструктивні стратегії подолання психологічного стресу («стратегія, що фіксується на негативних емоціях в стресової ситуації», «догляд або втеча зі стресової ситуації», «стратегія заперечення наявності як стресової ситуації, так і стресових реакцій на неї») [ 10].

Психолог В. Бодров розробив наступну інтегративну класифікацію стратегій подолання психологічного стресу, яка полягає у наступних складових:

1. Перетворюючі стратегії, які включають в себе:

- превентивне спрямування (мобілізація самого себе: антиципація, перебудова когнітивної структури, корекція своїх очікувань і надій і ін.);

- оперативне спрямування (реальне вирішення проблеми, раціоналізація, компенсація).

2. Стратегії пристосування до стресових ситуацій, які включають в себе:

- превентивне спрямування (перебудова самого себе: зміна свого ставлення до ситуації, зміна особистісних властивостей, зниження психічної напруженості, встановлення соціальних зв'язків, ідентифікація себе з більш щасливими людьми);

- оперативне спрямування (проекція, опозиція, заміщення).

3. Стратегії контролю за стресом, які включають в себе:

- превентивне спрямування (пошук необхідної інформації про стресовому стані);

- оперативне спрямування (контроль негативних емоцій за рахунок маніпуляції кінестетичними відчуттями і емоційними переживаннями при стресі).

4. Стратегії саморозкриття і катарсису, які включають в себе:

- превентивне спрямування (знання про феномени стресового стану, на яких необхідно концентрувати увагу);

- оперативне спрямування (демонстрація «гідної поведінки» в стресових ситуаціях).

5. Стратегії уникнення стресових ситуацій, які включають в себе:

- превентивне спрямування (фіксація на емоціях);

- оперативне спрямування (конструктивне відволікання уваги, придушення і заперечення, інтелектуалізація, пасивний протест).

6. «Самовражаючі» стратегії (куріння, прийом наркотиків і алкоголю, некваліфіковане самолікування).



Висновки

Розглянувши питання теоретико-методологічні підходи до вивчення стресу, як психологічної проблеми можна зробити висновки, що не кожен вплив викликає стрес. Слабкі впливи не приводять до стресу, він виникає лише тоді, коли вплив стресора (незвичного для людини об'єкта, явища або яких-небудь інших факторів зовнішнього середовища) перевершує звичайні пристосувальні можливості індивіда.

Стрес виникає тоді, коли організм змушений адаптуватися до нових умов, тобто стрес невіддільний від процесу психофізіологічної адаптації. Оцінку події як стресового визначають три основні фактори: емоції, що асоціюються з цією подією, як первинний попереджувальний сигнал, як регулятор поведінки, як збудливий фактор; невизначеність події з точки зору можливості або моменту настання, сили впливу, обсягу необхідних знань для попередження або ліквідації загрози, ступеня складності з позиції когнітивних здібностей і досвіду суб'єкта.



Література

1. Байдик В.В. (2017) Особливості використання копінг-стратегій у працівників закладів освіти в умовах професійного стресу. Теоретичні і прикладні проблеми психології. №2 (31), 29-34.

2. Бамбурак Н. М. (2017) Динаміка суб'єктивного проживання стресу особистістю. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія «Психологічна». Випуск 1, 143-151.

3. Бамбурак Н. М. (2018) Методи профілактики виникнення професійних ризиків та деформацій у професійній діяльності працівників медичної та соціальної сфери. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: «Психологічні науки». № 2, 5-15.

4. Боднар А. Я. (2017) Психологічні особливості стресостійкості представників стресогенних професій (на прикладі працівників приватних охоронних структур). Наукові записки. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. № 149, 49-56.

5. Валуйко О. М., Гошкодеря О. В. Управління професійним стресом керівників органів внутрішніх справ: навч. посібник. К.: Видавничий дім «Скіф», КНТ, 2008 - 106 с.

6. Гогіташвілі, Г. Г. Стрес і мобінг як причини травматизму / Г.Г. Гогіташвілі, В.М. Лапін // Безпека життєдіяльності. 2005. № 8. С. 14-17/

7. Когут О.О. (2020). Стресостійкість як елемент ефективної організаційної культури. Вчені записки Таврійського національного університ. імені В. І. Вернадського. Серія: «Психологія». Том 31 (70),4, 208-213.

8. Когут, О.О. (2021). Емпіричне дослідження стресостійкості особистості в ситуаціях з ускладненим спілкуванням. Габітус, науковий журнал з соціології і психології. Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій. Одеса, 25, 60-72.

9. Циганчук Т. В. До проблеми дослідження психоемоційних стресових станів юнацтва в процесі навчання. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. пр. Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України; за ред. Максименка С. Д. К., 2007.Т. ІХ, ч. 4. С. 399-404.

10. Mezick Elizabeth J., Matthews Karen A., Hall Martica, Kamarck Thomas W., Buysse Daniel J., Owens Jane F., Reis Steven E. Intra-individual variability in sleep duration and fragmentation: Associations with stress / Psychoneuroendocrinology, Vol. 34, Issue 9, p. 13461354. Published in issue: October 2009. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/ abs/pii/S030645 3009001218

References

1. Bajdik, V.V. (2017) OsoЫivostі vikoristannja koimig-strategy u ргасіупікіу zaMa^y osvhi v umovah profesynogo stresu [Peculiarities of the use of coping strategies by employees of educational institutions in conditions of professional stress]. Teoretichm і prikladm problemi psihologii - Theoretical and applied problems ofpsychology, 2 (31), 29-34 [in Ukrainian].

2. Bamburak, N. M. (2017) Dinamіka sub^ktivnogo prozhivannja stresu osobististju [Dynamics of subjective stress accommodation by the individual]. Naukovij vlsnik L'vlvs'kogo derzhavnogo umversitetu vnutrlshnlh sprav. Serlja «Psihologlchna» - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs. "Psychological" series, 1, 143-151 [in Ukrainian].

3. Bamburak, N. M. (2018) Metodi profilaktiki viniknennja profesijnih rizikiv ta deformacij u profesijnij di^al^os^ pracivnikiv medichnoi ta social'noї sferi [Methods of preventing the occurrence of professional risks and deformations in the professional activities of medical and social workers]. Zbtrnik naukovihprac'Nadonal'not akademiiDerzhavnolprikordonnol sluzhbi Ukralni. Sertja: «Psihologichni nauki» - Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Service of Ukraine. Series: "Psychological Sciences", 2, 5-15 [in Ukrainian].

4. Bodnar, A. Ja. (2017) Psihologichni osoblivosti stresostijkosti predstavnikiv stresogennih profesij (na prikladi pracivnikiv privatnih ohoronnih struktur) [Psychological features of stress resistance of representatives of stressful professions (on the example of employees of private security structures)]. Naukovi zapiski. Pedagoglchnl, psihologichni nauki ta sodal'na robota - Proceedings. Pedagogical, psychological sciences and social work, 149, 49-56 [in Ukrainian].

5. Valujko, O. M., Goshkoderja, O. V. (2008). Upravlmnjaprofesrjnim stresom terivniktv orgamv vnutrishmh sprav [Management ofprofessional stress of heads of internal affairs bodies]. K.: Vidavnichij dim «Skif», KNT [in Ukrainian].

6. Gogitashvili, G. G. (2005). Stres i mobing jak prichini travmatizmu [Stress and mobbing as causes of injury]. Bezpeka zhittєdljal'nostl - Life safety, 8, 14-17[in Ukrainian].

7. Kogut, O.O. (2020). Stresostijkist' jak element efektivnoi organizacijnoi kul'turi [Stress resistance as an element of effective organizational culture]. Vchern zapiski Tavrijs'kogo nadonal'nogo untversit. mem V. І. Vernads'kogo. Serrja: «Psihologja» - Scientific notes of Tavri National University. named after V. I. Vernadskyi. Series: "Psychology", 31, (70),4, 208-213 [in Ukrainian].

8. Kogut, O.O. (2021). Empirichne doslidzhennja stresostijkosti osobistosti v situacijah z uskladnenim spilkuvannjam [Empirical study of stress resistance of the individual in situations with complicated communication]. Gabtius - Habitus, 25, 60-72 [in Ukrainian].

9. Ciganchuk, T. V. (2007). Do problemi doslidzhennja psihoemocijnih stresovih staniv junactva v procesi navchannja [To the problem of researching psycho-emotional stress states of youth in the process of learning]. Problemi zagal'no'i tapedagogichnoїpsihologn - Problems of general and pedagogical psychology, 4, 399-404 [in Ukrainian].

10. Mezick, Elizabeth J., Matthews, Karen A., Hall, Martica, Kamarck, Thomas W., Buysse Daniel J., Owens Jane F., Reis Steven E. (2009). Intra-individual variability in sleep duration and fragmentation: Associations with stress. Psychoneuroendocrinology, 34, 9, 1346-1354. Published in issue: October 2009. Retrieved from https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/ S030645 3009001218 [in English].

Размещено на Allbest.ru

...