Розвиток самооцінки дошкільнят методами казкотерапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток самооцінки дошкільнят методами казкотерапії

Провідна роль приділяється самооцінці в рамках дослідження проблем самосвідомості: вона характеризується як стрижень цього процесу, показник індивідуального рівня його розвитку, його особистісний аспект, органічно включений у процес самопізнання. Із самооцінкою зв'язуються оцінні функції самопізнання, що включають в себе емоційно-ціннісне відношення особистості до себе, специфіка розуміння нею самої себе.

Існує поняття «базового рівня самооцінки». Він закладається у дитини в ранньому дитинстві на основі відношення батьків до неї. Самооцінка в дорослому житті стає так званим соціальним захистом, що формується на основі почуття безпеки, яке в свою чергу дають батьки. Коли ж батьки не у повній мірі піклуються про дитину, формування вище згаданого почуття безпеки просто не відбувається. Такій людині в дорослому житті дуже важко глибоко полюбити себе.

Дитяча самооцінка є дуже мінливою, на неї впливає багато факторів і наше завдання без травмування вплинути на цю самооцінку. У дошкільному віці це найкраще робити методами арт-терапії, а саме казкотерапії.

Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії з собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні. Якраз реалізацією цієї потреби і займається казкотерапія. Спілкування дітей з казкою допомагає їм впоратися зі своїми негативними станами, невпевненістю, лінню, небажанням пізнавати нове.

Ключові слова: самооцінка, рівні самооцінки, Я-концепція, дошкільний вік, казкотерапія

Abstract

Smotrova Nataliia Oleksandrivna Student of the second course of the second (master's) level of higher education of specialty «practical psychology», group PP-11 pmz, Department of Practical Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Ivashchenko Alyona Ihorivna Candidate of Psychological Sciences associate professor of Department of Practical Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

DEVELOPMENT OF SELF-ESTEEM OF PRESCHOOLERS BY THE METHOD OF FAIRY-TALE THERATY

Self-esteem is the central link of involuntary self-regulation, determines the direction and level of a person's activity, his relationship to the world, to people, to himself. It is a psychologically complex phenomenon. It is included in many connections and relations with all mental formations of the personality and acts as an important determinant of all forms and types of its activity and communication.

A leading role is assigned to self-esteem within the framework of the study of self-awareness problems: it is characterized as the core of this process, an indicator of the individual level of development, its personal aspect, organically included in the process of self-knowledge. The evaluative function of self-knowledge are connected with self-esteem, which include the emotional and value relationship of the individual to himself, the specifics of his understanding of himself.

There is a concept of “basic level of self-esteem”. It is formed in the child in early childhood on the basis of the parents' attitude towards him. Self-esteem in adult life becomes the so-called social protection, which is formed on the basis of a sense of security, which in turn is provided by parents. When the parents do not fully take care of the child, the formation of the aforementioned sense of security simply does not take place. It is very difficult for such a person in adult life to deeply love himself.

Children's self-esteem is very variable, it is influenced by many factors, and our task is to influence this self-esteem without trauma. In preschool age, it is best to do this with the methods of art therapy, namely fairy tale therapy.

The goal of fairy-tale therapy is to bring a person to the awareness of his inner essence, his unity and uniqueness, to a sense of harmony with himself and the world. In the process of fairy-tale therapy, a person learns to perceive himself as he is, to be aware of himself and other people, each as a unique individuality. Every person has a need for self-expression. Fairytale therapy deals with the implementation of this problem. Communication of children with a fairy tale helps them cope with their negative states, insecurity, laziness, reluctance to learn new things.

Keywords: self-esteem, level of self-esteem, self-concept, preschool age, fairy-tale therapy.

Постановка проблеми

самооцінка дошкільник казкотерапія

З метою дотримання формату сучасної особистісно-орієнтованої освітньої парадигми все більшої уваги набувають питання формування у підростаючого покоління суб'єктивних особистісних якостей, зокрема адекватної самооцінки. Якщо вдатися до вивчення передового психолого-педагогічного досвіду з питань самооцінки особистості, то можна побачити, що категорія «самооцінка» має на сьогодні досить багато визначень кожне з яких трактується дещо по-своєму.

Однією з найбільш значних і актуальних тем у психології можна вважати проблему становлення самосвідомості і самооцінки особистості. В рамках дослідження самосвідомості самооцінці відводиться провідна роль - вона характеризується як стрижень цього процесу, показник індивідуального рівня його розвитку, як об'єднуючий початок, включений в процес самоусвідомлення.

Самооцінка є центральною ланкою мимовільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її відношення до світу, до людей, до самого себе. Являє собою складний по психологічній природі феномен. Вона включена в безліч зв'язків і відносин з усіма психічними утвореннями особистості й виступає в якості важливої детермінанти всіх форм і видів її діяльності і спілкування.

Провідна роль приділяється самооцінці в рамках дослідження проблем самосвідомості: вона характеризується як стрижень цього процесу, показник індивідуального рівня його розвитку, його особистісний аспект, органічно включений у процес самопізнання. Із самооцінкою зв'язуються оцінні функції самопізнання, що включають в себе емоційно-ціннісне відношення особистості до себе, специфіка розуміння нею самої себе.

Чим ближче самооцінка до адекватного рівня, тим краще дошкільник може себе оцінювати, розраховувати на свої можливості. Адекватна самооцінка дуже впливає на емоційне благополуччя, успішність в різних видах діяльності і поведінку старшого дошкільника.

Самооцінка дозволяє зберегти стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатися самим собою. В даний час все більш очевидно вплив самооцінки дошкільника на його поведінку, міжособистісні контакти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психологічній літературі, як вітчизняній так і зарубіжній питанню самооцінки приділена особлива увага. У своїх роботах поняття самооцінки, її розвитку та структури розкривають такі психологи як Вільям Джемс, Б.Скіннер, А. Бандура, Г.К. Веліцкас, Ю.Б. Гіппенрейтер, Ч. Кулі та Д.Мід, К.Хорні, К. Роджерс, М. Фіцула, А.В. Захарова, С. Максименко, О. Гоменюк, І. Ушакова, Н. Велодуб, Л. Бороздіна та інші. Кожен розкриває поняття самооцінки з точки зору різних підходів та сфер особистої професійної компетентності.

Мета статті - дослідити особливості розвитку самооцінки дошкільнят методами казкотерапії.

Виклад основного матеріалу

Той факт, що самооцінка є результатом, не чітко визначеною особистістю, а свого роду проекція реального Я на Я - ідеальне, дозволяє зрозуміти складний характер самооцінки, з'ясувати, що оцінка самого себе здійснюється не безпосередньо, а за допомогою еталона, який складається з ціннісних орієнтації, ідеалів особистості[1].

Першим хто ввів поняття «самооцінка» був Вільям Джемс, який почав вивчати це поняття як феномен у далекому 1812 році. Його розуміння таких понять як «особистість», «самооцінка» мало ідеалістичний характер. В. Джемс виділив дві форми самооцінки: задоволення собою та не задоволення собою. Синонімом «задоволення собою» виступає гордість, високомірність, самоповага, марнославство. Для опису поняття «незадоволення собою» розуміється: скромність, приниженість, невпевнаність, відчай. Він ввів таку формулу визначення рівня задоволення собою : самоповага= успіх/рівень домагань.

Не зважаючи на те, що Джемс є першим серйозним теоретиком проблеми самооцінки, його теорія, а точніше її положення є досить суперечливим. Наприклад термін «самоповага» прирівнюється до поняття «самооцінки». При цьому оцінка себе конгруентна почуттям задоволення собою чи не задоволення собою. Успіх та рівень домагань - категорії, котрі є взаємопов'язаними у формулі Джемса виступають як незалежні змінні. І самоповага є багатофактормим утворенням яке навряд можна описати за допомогою простої математичної формули з двома змінними[2].

Теорія оперантного научіння Б.Скіннера описує самооцінку як досвід взаємодії людини із навколишнім середовищем: в результаті позитивного досвіду - поведінка повторюється, в результаті негативного досвіду - поведінка не повторюється. Цей досвід і впливає на уявлення людини про себе. Послідовником Б.Скіннера був А. Бандура, який вважав, що научіння відбувається не лише через прямий досвід, але і через спостереження («непряме підкріплення»). Самооцінка для нього - це «самоефективність», «самоповага» і «почуття власної гідності». Дію самооцінки А. Бандура бачить через «уявне представлення вдалого сценарію, яке забезпечує позитивні орієнтири для вибудовування поведінки і усвідомленої репетиції успішних рішень потенційних проблем».

Такі психологи як Г.К. Веліцкас і Ю.Б. Гіппенрейтер самооцінку розуміють як продукт відображення суб'єктом інформації про себе в співвідношенні з певними цінностями та зразками, які існують в єдності таких компонентів: усвідомлюваного і неусвідомлюваного, афективного і когнітивного, загального і приватного, реального і того що демонструє. В свою чергу, М. Феннел вважає, що самооцінка є тим загальним уявленням людини про себе як про особистість, і про те, яке значення вона надає своїм вчинкам. На думку психолога, низька самооцінка свідчить про те, що людина «погано» думає про себе, оцінює себе з несприятливої сторони.

На початку ХХ ст. вивчення проблеми самооцінки тимчасово переходить в площину соціології. Новий погляд на індивіда та поняття самооцінки дали дослідження Ч. Кулі та Д.Міда. Вони розглядали індивіда в рамках соціальної взаємодії. Кулі першим вказав на 224 значення суб'єктивної інтерпритації зворотнього зв'язку, отриманих від інших людей як головного джерела даних про себе. Він вводить поняття «дзеркального Я», що виникає в результаті взаємодії з первинними групами, членом яких є індивід. Тобто стосунки між членами групи надають кожному з учасників зворотний зв'язок для формування самооцінки.

Позиція Міда наступна - у людини розвивається здатність реагувати на самого себе співвідносна зі ставленням до нього оточення. Тобто, індивід сприймає себе відповідно до тих характеристик та цінностей якими його наділяють інші. Саме соціум обумовлює форму та зміст процесу формування «Я-концепції».

Перевага цього підходу в тому, що він шукає соціально-психологічні детермінанти новоутворення що ми розглядаємо. Оскільки, оцінка оточуючих дійсно виступає в якості значущих факторів, що впливають на самооцінку людини, але не визначають її. [3]

В психоаналітичному напрямку цілеспрямовано аналізом проблем самооцінки не займалися, але в ході розкриття компонентів теорії особистості «его» або «Я» маються вказівки, що виходять до цієї теми. Так а роботах неофройдиста К.Хорні маються наступні вказівки: самооцінка виступає як джерело тяжких переживань, таких як тривожність та страх. З чого виходить, що людина має постійну необхідність порівнювати себе з іншими. З одного боку рівень домагань та реальна оцінка свого не успіху, з іншого боку - успіх інших. В працях обговорюється ідеалізована самооцінка як свого роду невротичний конфлікт. Характерними рисами тут є почуття неповноцінності та невідповідності. Ці почуття можуть проявлятися або у формі нехтування себе, або у формі возвеличування самого себе.

Розуміння конфлікту самооцінки в дослідженнях Хорні вагоме, оскільки розкриває не лише наслідки, такі як тривожність та страхи, викривлений образ «Я», але і вказує на причини - постійне порівняння себе з іншими, рівень домагань, тощо. Ці знання набувають особливого значення при розробці психологічних технологій вирішення цього конфлікту. [4]

У гуманістичній психології панує точка зору, за якою образ, що складається у індивіда про самого себе, може бути неповним, спотвореним. Думки оточуючих, засвоєні з дитинства уявлення, власні домагання - за певних умов складаються у картину, яка не збігається з дійсністю. Щоб перетворити цю картину і домогтися адекватної самооцінки, потрібно змінити реальну систему відносин, в якій вона склалася, а саме - змінити соціальну позицію особистості та систему її взаємин з іншими. Дослідження К. Роджерса вводить поняття «Я-реальне» та «Я - ідеальне». В процесі корекції відбувається зменшення різниці між цими двома поняттями. Але розходження «Я-реального» та «Я-ідеального» як свого роду внутрішньособистісний конфлікт, є над важливим як в теорії, для розрізнення самооцінки реальної та ідеальної, так і в практиці, з метою зняття емоційної напруги. [5]

Досить часто самооцінка розглядається науковцями у поєднанні з самоконтролем як єдине ціле, особливо коли йдеться про процес навчання особистості чому-небудь, про питання формування життєвого досвіду тощо. З цієї позиції М. Фіцула характеризує самооцінку як метод підвищення навчально-пізнавальної діяльності особистості та контролю за нею. Також цей дослідник відзначає, що самооцінка проявляється в критичному ставленні людини до своїх власних здібностей та можливостей і в тому, що людина може об'єктивно оцінити досягнуті нею позитивні результати.

Поняття самооцінки, як правило, відноситься до більш широкої теорії особистості або теорії «Я». У зарубіжній психології прийнято розглядати самооцінку в структурі «Я-концепції», що визначається як сукупність усіх уявлень індивіда про себе, сполучена з їх оцінкою. Але дитяча самооцінка має ряд специфічних собливостей і найперше, це її зв'язок зі становленням самосвідомості. У дитини паралельно з усвідомленням зовнішнього світу розвивається й усвідомлення себе, що приводить до створення Я, яке переважає над почуттями і мисленням. Самоусвідомлення відбувається так само, як і усвідомлення зовнішнього світу: перехід відчуття до уявлення і від нього - до думки.

Вивчаючи питання формування самооцінки, дослідники стверджують, що вона починає своє формування на межі раннього та дошкільного віку, що відбувається у процесі набуття навичок конкретних видів діяльності. Вона поступово удосконалюється з віком у напрямку зростання адекватності та реалістичності. Як стверджує О. Олійник, самооцінка дитини є результатом двох основних психологічних утворень: загального і конкретного. При цьому загальна самооцінка виникає у дитини під час взаємодії з дорослими, а конкретна - в процесі розвитку конкретних видів діяльності [6].

Дошкільний вік називають вершиною дитинства. Це особливий період в житті дитини. Саме в цей час у неї з'являється інша логіка мислення. В дитячому садку вона здобуває не лише знання і вміння, але й певний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності, життєвий устрій.

Дошкільник у процесі спілкування отримує від інших значущу кількість регулюючих впливів: оцінок, зауважень, схвалень. Так у дитини нагромаджується інформація про те, що їй вдалося, а чого не слід було робити і вона більше усвідомлює свої можливості. У цьому віці формується її самооцінка. Це невід'ємний компонент і основа впевненої в собі, конкурентоздатної молоді.

Самооцінка неперервно розвивається, корегується та диференціюється у процесі саморегулювання поведінки в різних соціальних аспектах. У дошкільнят провідним видом діяльності та соціальної взаємодії є гра, саме в ній вони можуть не тільки формувати самооцінку, а й розвивати її регулятивну функцію. Провідну роль у формуванні самосвідомості дошкільника відіграє позаситуативно-пізнавальна та позаситуативно- особистісна форма спілкування з дорослим, а також інтенсивний розвиток спілкування з однолітками. Спілкування стає тією сферою дійсності, яка акумулює всі психічні функції дитини: її увагу, сприймання, пам'ять, мислення, емоції. Психіка й особистість дитини набуває саме тих якостей, які необхідні їй для забезпечення спілкування з дорослими й ровесниками. У самосвідомості з'являються ті властивості, що відображають роль і місце дитини у спілкуванні та дозволяють регулювати його. То чому б не використовувати цю особливість як основу для розвитку здорової адекватної самооцінки у дитини?

Часто діти пишаються рисами, якими не володіють, розповідають про вигадані досягнення. Це відбувається тому, що, приписуючи собі певні якості, не завжди розуміють значення відповідного слова, зосереджуються тільки на оцінному сенсі, що таким бути добре. Крім того, дошкільник ще не може розібратися у своєму психічному житті, усвідомити свої якості, властивості. Тому він може гордитися якостями, якими не володіє чи володіє незначною мірою. Оцінюючи себе, дитина прагне позитивної самооцінки, хоче показати свою цінність для інших. Саме це явище проявилося при проведенні дослідження самооцінки дітей дошкільного віку.

Для визначення рівня самооцінки дошкільнят були використані як діагностичні методики, так і проективні, а саме: «Сходинки», «Чоловічки на дереві», «Намалюй себе», методика діагностика самооцінки Дембо- Рубінштейн. В дослідження взяли участь 28 дітей +1 дитина з особливими освітніми потребами, отже всього 29 дітей, що перебувають в дошкільних групах ОЗОНЗ «Жоравський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ (ясла-садок)»» та філії «Червонівського НВК «І ст. - ДНЗ (ясла-садок)»» віком від 5 до 7 років. Було прийнято рішення не відокремлювати дитину з особливими освітніми потребами від загальної групи дітей навіть у дослідженні, оскільки дитина ще перебуває в процесі адаптації до умов дошкільного навчального закладу (на момент проведення дослідження дитина перебувала в садочку та групі лише четвертий місяць). А вилучення його з групи могло негативно вплинути на процес інтеграції в групу та самооцінку дитини.

За методикою «Чоловічки на дереві» ми отримали наступні результати, діти зупинили свої вибори на таких чоловічках: 20 (9 дітей); 21(5 дітей); 14 (1 дитина);12 (2 дитини); 8 (1 дитина); 6 (7 дітей); 5 (3 дитини); 1(1 дитина).

Чоловічок №20 - часто вибирають учні з завищеною самооцінкою й установкою на лідерство. Чоловічок №21 - відстороненість, замкнутість, тривожність, знижена самооцінка. Чоловічок №14 - кризовий стан, відчуття «падіння в прірву», самооцінка дуже низька. Чоловічок №12 - товариськість, дружню підтримку, адекватна самооцінка. Чоловічок №8 - характеризує відстороненість від навчального процесу, відхід у себе, низька самооцінка. Чоловічок №6 - установка до подолання перешкод, висока самооцінка. Чоловічок № 5 - стомлюваність, загальна слабість, невеликий запас сил, сором'язливість, низька самооцінка. Чоловічок № 1 - установка на подолання перешкод, завищена самооцінка.

Для дітей дошкільного віку притаманна завищена самооцінка, але зважаючи та складний час та воєнний стан діти відчувають тривогу та перебувають у постійному емоційному напруженні, що також впливає на їх стан та оцінку самих себе. Якщо дітей з високою самооцінкою за результатами методики 17, то з низькою самооцінкою 9 - це сором'язливі, нерішучі діти. 1 дитина має дуже низьку самооцінку, варто зауважити, що це дитина з особливими освітніми потребами, яка лише після нового року прийшла до садочку, а до цього перебував вдома, тож потребує особливої уваги, оскільки його період адаптації ще не завершився. Тільки 2 дитини мають адекватну самооцінку.

Отже, більша частина групи, а саме 59 % мають високий рівень самооцінки, 31 % дітей мають низький рівень самооцінки, 7 % - мають адекватний рівень самооцінки та 3% мають дуже низький рівень самооцінки.

За другою методикою «Намалюй себе», проективна методика, інтерпретація якої полягає в бальному оцінюванні результатів, відповідно до яких ми отримали наступні результати: до 3 балів - 4 дитини, що означає низьку самооцінку, 3-5 балів мають 8 дітей, що говорить про адекватну самооцінку, та більше 5 балів мають 17 дітей, що говорить про високу самооцінку. Можемо помітити суттєву різницю між отриманими результатами за першою методикою та другою. Це може бути пов'язано з тим, що в перша методика підштовхує до оцінки себе в соціумі, знаходження свого соціального становища в групі, а друга методика спрямована виключно на оцінку самого себе за допомогою створення автопортрету.

Отже, можемо побачити, що 13,7% дітей мають низьку самооцінку; 27,6 % дітей мають адекватну самооцінку та 58, 7% мають високу самооцінку. Вже по результатах цих двох методик можемо бачити, що діти дошкільного віку схильні до завищеної самооцінки, що може бути пов'язано з відсутністю критичності в оцінюванні себе, саме це і причина низької самооцінки. Діти оцінюють себе так, як оцінюють їх дорослі. Основною особливістю дошкільного віку є переоцінка власних можливосте, тобто дитина певна що може зробити значно більше ніж є насправді.

За методикою Дембо-Рубінштейн ми отримали наступні результати: 3 дитини оцінили себе до 60 балів, що вказує на низьку самооцінку; 7 дітей оцінили себе в межах від 60 до 74, що вказує на адекватну самооцінку та 19 дітей оцінили себе в межах від 75 до 89 балів, що говорить про високу самооцінку. Тенденцій до занадто низької та занадто високої самооцінки у дітей немає, що вказує на варінт норми розвитку самооцінки. Можемо побачити, що найбільше у дітей присутня висока самооцінка, а саме у 65,6 % дітей. Адекватну самооцінку мають 24,1 % дітей, та низька самооцінка притаманна лише 10,3 % дітей.

Проаналізувавши всі отримані результати по трьох методиках можемо зробити висновок, що самооцінка дитини може змінюватися від контексту в якому проводиться дослідженні, так як «Чоловічки на дереві» це методика більше про самооцінку в соціумі, «Намалюй себе» про оцінку самого себе, про власне бачення себе, а методика Дембо-Рубінштейна спрямована на оцінку конкретних якостей та особливостей особистості. Колосальної різниці в результатах немає, але певна розбіжність є і її варто враховувати при роботі з дитячою самооцінкою. Співставимо результати по всіх дослідженнях:

Отже, можемо побачити, що при цілісному оцінюванні, без виокремлення певних особливостей, діти оцінюють себе гірше, але оцінюючи ту чи іншу характеристику ми маємо значно вищі результати. Це може бути пов'язано з тим, що дошкільнята переоцінюють свої можливості, а отже в їхньому уявлення виокремлені частини самооцінки мають значно більший показник, ніж якщо вони оцінюють себе, як цілісну особистість. Що є показником фактору суб'єктивності, коли дитина сама говорить про свої якості несвідомо вона видає їх за кращі ніж є насправді, а коли вона оцінює себе нероздільно вона аналізує не лише своє уявлення, але і соціальну думку про неї. Аналізує, що про неї кажуть батьки, друзі та авторитетні дорослі, і звідси виходить оцінка нижча.

Завищена самооцінка є такою ж руйнівною як і занижена, тільки адекватна самооцінка є основою для становлення гармонійної особистості. Дітям з адекватною самооцінкою легше адаптуватися до нових умов, простіше приймати правила та знаходити необхідні шляхи, а значить коригувати самооцінку доцільно починаючи саме з дошкільного віку.

Оскільки існують різні підходи до розуміння сутності самооцінки, так існують і різні підходи до корекцїї самооцінки. Кожен метод терапії має свої особливості впливу на те чи інше явище. Зважаючи на вікові особливості досліджуваних, було прийнято рішення обрати казкотерапію як вид арт- терапії. Казкотерапія для дітей - це ефективний спосіб інтегрувати особистість, розвинути творчі та розумові здібності дитини. Використовуючи даний метод, можна розширити свідомість і підсвідомість, а також створити гармонійні відносини з зовнішнім світом і оточенням. Казкотерапія для дітей полягає в створенні "казкової" проблеми і подієвості, що закликає дитину шукати шляхи її вирішення. Дитина з'ясовує причини виникнення проблеми та усвідомлює її наслідки. Даний спосіб не пропонує малюкові готових відповідей, а пропонує самому вирішити ситуацію, виходячи зі свого світовідчуття. Можливості казкотерапії безмежні. Можна не тільки провести паралелі з розповіддю і реальним життям, а й розробити всілякі подієві варіації, різні поведінкові фактори, що призводять до різноманітних наслідків. Це допоможе побачити обставини з різних ракурсів і виявити позитивну суть історії.

Саме за допомогою казки можна просто пояснити дитині такі складні поняття як особиста цінність та значущість. Допомогти зрозуміти, що один поганий вчинок не робить тебе цілком поганою людиною. Допомагає повірити в свої власні сили, розкрити потенціал та засвоїти основи самоставлення. Не дарма в нашого народу є хороша традиція розповідати дітям казки.

Корекційна програма була розроблена з урахуванням вікових та соціально-психологічних особливостей дітей дошкільного віку. Основою корекційної програми стали казкотерапевтичні вправи направлені на розвиток адекватної самооцінки та зниження рівня тривожності. Сама програма складається з 4 занять, після кожного заняття проводиться рефлексія, що допомагає дати відповіді та запитання пов'язані з розумінням власної значущості, як зрозуміти ти хороший чи поганий, що робити щоб бути хорошим. Для швидшого налаштування на роботу та поставлення певної крапки в роботі, кожне заняття починається і закінчується однаково. Найкращі результати дали такі вправи як «Зустріч казкових героїв»; обговорення казки «Гидке каченя» а також ляльковий театр «Розкажи історію».

Помітними результатами стали: зниження рівня тривожності дітей, визнання власних помилок, безоціночне ставлення до дій інших дітей, прийняття сценаріїв та пошук компромісів в ігровій діяльності. Також повторне дослідження надало статистичного підтвердження попередньому спостереженню. За методикою «Чоловічки на дереві» маємо наступні статистичні результати: то маємо 24,1 % дітей мають низький рівень самооцінки, 31,1 % дітей з адекватним рівнем самооцінки, високий рівень самооцінки мають 44,8 % дітей; при оцінці особистісній в методиці «Намалюй себе» маємо такі показники - 13,7 відсотка; 10 дітей мають адекватну самооцінку - це 34,6 %; та 15 дітей мають ознаки високої самооцінки - це 51,7 %; за методикою Дембо-Рубінштейн маємо наступні результати - низький рівень самооцінки 10,3 %, зміни помітні у рівні адекватної самооцінки, 10 дітей вказують на адекватний рівень самооцінки, що становить 34,6 %, знизилась кількість дітей з завищеною самооцінкою, тенденцію до цієї самооцінки вказують 16 дітей, що становить 55,1 %.

Графік 2

Можемо помітити, що кількість дітей з адекватним рівнем самооцінки зросла більш ніж на 10 %, що є хорошим показником старту формування адекватної самооцінки всієї групи. Також, звертаємо увагу на тенденцію, що низька самооцінки важче піддається корекції, а показники завищеної самооцінки змінюються. Це пов'язано з тим, що поруч з низькою самооцінкою завжди стоїть стрес, страх, напруженість та невпевнаність в собі, а поруч із завищеною самооцінкою завжди стоїть невміння адекватно оцінювати свої вміння та навички, що піддіється значно швидшій корекції.

Для покращення результатів необхідно додати вправи на подолання стресу та емоційної напруги, вправи заземлення та релаксації. Це сприятиме виробленню психологічно-емоційної стійкості, врівноваженості, та напрацюванню навичок самостійно справлятися з емоціями.

Висновки

Самооцінка - це термін, тісно пов'язаний із Я-концепцією. Але в цьому випадку це більше пов'язано з суб'єктивною оцінкою, яку хтось має про себе. Самооцінка бере свій початок через пережитий досвід, навчання, та те, що інші думають про особу. Формується вона з дитинства, саме в той час, коли людина набуває концепції власної особистості, ідей, думок та оцінок. Самооцінку дитини зазвичай визначають батьки своїм ставленням до неї. Ширше - самооцінка дитини формується у зв'язку з відносинами в сім'ї, оскільки саме сім'я є світом дитини. Активна дитина підбирає собі самооцінку, яка найкращим чином вирішує її проблеми (це може бути і завищена і занижена самооцінка), самооцінка пасивної дитини - пряме відображення батьківських навіювань.

У дошкільника, як правило, самооцінка трохи завищена, і це не є патологією. Вони ще тільки вчаться жити в навколишньому світі, ідеалізують і його, і себе намагаючись бути схожими на дорослих. Саме така тенденція і була виявлена у нашому первинному дослідженні: більше 60 % дітей мали показник завищеної самооцінки.

Тільки близько 24-25% дітей мали адекватний рівень самооцінки, решта діток відповідно до методик мали низький, а інколи і дуже низький рівень самооцінки. Це погіршувало ефективність роботи з дошкільнятами, оскільки діти із заниженою самооцінкою бояться приступати до виконання будь яких завдань, щоб уникнути невдачі, оскільки не вірять у свої сили і чергова невдача знову і знову змушує дітей впевнитися, на їх думку, у власній неспроможності. І навіть якщо вони щось роблять, то помилки виправити навіть не намагаються. Діти із завищеною самооцінкою теж часто відмовляються від виконання завдання аргументуючи це небажанням цього робити, або незацікавленістю в занятті і це пов'язано зі страхом втратити впевнаність в тому, що вона найкраща. Такі діти не визнають власних помилок, намагаються їх ігнорувати та вірять що це «збіг обставин».

Найбільш лояльними методами корекції для дошкільнят є казкотерапія, оскільки вона дозволяє здійснювати позитивний вплив на дитину як при активному її залученні до діяльності, так і пасивному спостеріганні.

Казкотерапія -- це метод, що використовує казкову форму для корекції емоційних порушень і вдосконалення взаємостосунків з навколишнім світом. Метою і завданням є - зменшення агресивності у дітей, усунення тривожності і страхів, розвиток емоційної саморегуляції і позитивних взаємостосунків з іншими дітьми та самим собою.

Нами було розроблено 4 заняття, як пілотний проєкт допомоги виховникам у здійсненні та підтримці адекватного рівня самооцінки у дітей дошкільного віку. Казкотерапевтичні вправи були поєднані з арт-терапевтич- ними вправами на активацію та налаштування на роботу, а також з релаксаційними вправами, щоб позбутися надмірної кількості емоцій отриманих на заняттях. Особливі результати дали такі вправи: «Зустріч казкових героїв», «Моє серце», «Шлях героя», «У гостях у казки» та «Книга спогадів».

Після проведення чотирьох занять, що відбувалися 2 рази на тиждень, було проведено повторне дослідження рівня самооцінки дошкільнят. Ми отримали наступні результати: близько 50% дітей мали завищену самооцінку, в свою чергу дітей з адекватною самооцінкою стало майже 35%, решта діток мали низьку самооцінку, і жодна дитина не вказала на дуже низьку самооцінку.

Отже, казкотерапія є дієвим та ліберальним методом впливу на самооцінку дітей дошкільного віку. Також. Методи казкотерапії допомагають всесторонньому розвитку дитячої особистості, розвитку творчих здібностей, пошуку своїх «сильних» та «слабких» сторін. Діти легко проводять паралелі між казковими ситуаціями та реальним життям, що дозволяє засвоювати необхідні моделі поведінки у формі гри без травмування. Зрозуміти власну цінність та цінність тих, хто знаходиться поруч з дитиною.

Література

1. Крисько В.Т. Соціальна психологія: словник - довідник./ В.Т. Крисько - 2004.

2. Загальна психологія: Хрестоматія: Навчальний посібник / О.П. Хохліна, І.В. Кущенко, М.О. Гребенюк.- К. 2013. - С. 494-495

3. Бранден Н. М Міць самооцінки/ Н. Бранден. - Київ, 2005. - 396 с.

4. Сидоров К.Р. Самооцінка в психології//Світ психології./ К.Р. Сидоров, 2006. - №2. -

с. 224

5. Фурман А.В. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник/ А.В. Фурман, О.Є. Гуменюк - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - С. 15-25.

6. Боришевський М. Й. Особистість у вимірах самосвідомості./ М.Й. Боришевський - Суми: Еллада, 2012. - 608 с.

References

1. Krysko, V.T. (2004). Sotsial'na psykholohiya: slovnyk - dovidnuk [Social psychology: dictionary - reference]. [in Ukrainian].

2. Khokhlina, O.P., Kushchenko, I.V., Grebenyuk, M.O. (2013) Zagalna psykholohiya: Hrestomaliya: Navchalnuy posibnyk [General psychology: Textbook: Study guide]. Kyiv [in Ukrainian].

3. Branden, N. M. (2005) Mits' samootsinky [The power of self-esteem]. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Sidorov, K.R. (2006) Samootsinka v psykholohiyi//Svit psykholohiyi [Self-esteem in psychology//World of psychology]. . [in Ukrainian].

5. Furman, A.V., Humeniuk, O.E. (2006) Psykholohiya YA-kontseptsiyi: Navchal'nyy posibnyk [Psychology of self-concept: Study guide]. Lviv: Novy Svit-2000 [in Ukrainian].

6. Borishevskyi, M. Y. (2012) [Personality in dimensions of self-awareness.] Sumy: Ellada . [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru