Погляди та настанови студентів коледжу як чинники формування у них адиктивної поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляди та настанови студентів коледжу як чинники формування у них адиктивної поведінки

Бердичевська Катерина Юріївна, здобувач вищої освіти факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти; Науковий керівник: Лютий Вадим Петрович, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, Київський університет імені Бориса Грінченка

Анотація

Ключові слова: адиктивна поведінка, чинники, залежність, звички, студенти.

Summary

Явище адиктивної поведінки є актуальною та розповсюдженою проблемою сучасного молодого покоління. Дослідження, проведене в Україні у 2019 році в рамках "Європейського опитування учнів щодо вживання алкоголю та наркотиків - ESPAD," показало, що більшість підлітків мали досвід вживання алкоголю (85,7%), та грали в азартні ігри на гроші (85,9%). Також помітна була залежність від азартних ігор, адже практично кожен десятий опитаний використовував Інтернет під час гри в азартні ігри на гроші (3,7%) [3] .

Це свідчить про серйозні проблеми, пов'язані з поширенням адиктивної поведінки серед молоді, і засвідчує необхідність подальших досліджень цієї проблеми та удосконалення відповідних профілактичних заходів. Розуміння причин, що призводять до різних видів залежностей, є необхідним для розробки ефективних стратегій і програм запобігання та профілактики цієї проблем.

Дослідженням причин і чинників, що сприяють виникненню адиктивної поведінки, займалися як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники.

К. Аймедов, О. Безпалько, Н. Самойленко, Н. Максимова, О. Христук, J. Altman, A. Markou, W. Miller, A. Oksanen, A. Sirola досліджували різні аспекти адиктивної поведінки серед молоді та ідентифікували чинники, які сприяють її розвитку. Проте визначення специфічних особистісних та соціокультурних чинників, властивих певним групам молоді, зокрема - студентам різних типів закладів вищої освіти, та врахування таких чинників при розробці профілактичних програм дозволить поліпшити їхню ефективність.

Адиктивна поведінка (від англ. - addiction - схильність, шкідлива звичка) - форма девіантної поведінки людини, для якої характерне прагнення відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання різних хімічних речовин чи постійної фіксації уваги, думок, дій на певних видах діяльності з метою розвитку й підтримки інтенсивних емоцій [2]. Це - нав'язлива потреба у повторенні певних дій, що супроводжуються цінними для людини переживаннями та можуть мати або вже мають негативні наслідки.

Адиктивна поведінка серед студентів коледжу стала актуальною проблемою сучасного вищого освітнього середовища. Вона включає в себе різні звички і залежності, такі як алкогольна залежність, куріння, залежність від психоактивних речовин (ПАР), деструктивне використання гаджетів та соціальних мереж, комп'ютерну та ігрову залежності, адиктивні захоплення тощо. Дана стаття розглядає основні чинники, що сприяють формуванню адиктивної поведінки серед студентів коледжу.

На думку В. Лютого, формування адиктивної поведінки пов'язане не з особливостями певних предметів або видів активності, а з індивідуальним ставленням людини до них: прагненням за їх допомогою втекти від неприємної реальності, контролювати свій психічний стан, швидко і просто отримати гедоністичне задоволення [5].

Слід розглянути чинники розвитку адиктивної поведінки, які висвітлила у своїх дослідженнях Н. Терещук. Вона виділяє: соціальні (нестабільність суспільства, доступність психоактивних речовин, відсутність позитивних соціальних і культурних традицій, контрастність рівнів життя, інтенсивність і густина міграції тощо), соціально-психологічні (високий рівень колективної і масової тривоги, нестабільність підтримуючих зв'язків із сім'єю та іншими позитивно-значущими групами), психологічні (незрілість особистої ідентифікації, слабка або недостатня здатність до внутрішнього діалогу, низьке долання психологічних стресів ), біологічні (природа і «агресивність» психоактивної речовини, індивідуальна толерантність, порушення процесів детоксикації в організмі) чинники. До того ж, зазначені вище чинники, на думку Н.Терещук, є характерними для всіх видів адикцій [6].

Н. Бочаріна та О. Костюк виокремили труднощі першокурсників у процесі адаптації у ЗВО, що можуть стати причинами формування у них адиктивної поведінки (їхнє окреме проживання від батьків, складності комунікації в групі однолітків, у тому числі зумовлені індивідуально-особистісними якостями студента); соціальні умови та якість життя; наявність стресогенних факторів (підвищена стомлюваність під час занять, іспити тощо); низький рівень самоорганізації та самоконтролю; неузгодженість між професійним вибором особи і способами його реалізації; відсутність культури дозвільної діяльності; низький ступінь соціального контролю з боку адміністрації ЗВО за поведінкою осіб, що зловживають алкоголем; нездатність фахівців ЗВО вести діалог зі студентами на делікатні теми, що їх цікавлять [1].

Дослідження В. Лютого, Н. Бозовчук підтвердило, що неблагополучия в сім'ї та в дружніх стосунках і труднощі навчання ЗВО збільшують ризик формування адиктивної поведінки у студентів на фоні їхньої високої емоційної нестабільності та низької дружелюбності [4].

Звертаючись до специфічних чинників формування даного явища, ми вважаємо, що потрібно звернути увагу те, що свідомість студентів не є однозначною. Немає конкретних чітко сформульованих факторів, які б викликали дану поведінку. Кожна особистість - індивідуальна та неповторна у своєму роді. У кожного своя життєва історія: свої перешкоди, негаразди, невдачі та взаємовідносини, які інколи супроводжуються конфліктами та непорозуміннями.

У цілому причини та чинники адиктивної поведінки можна охарактеризувати за даною класифікацією:

- соціальні чинники (бідність, неосвіченість, стосунки з оточуючими, виховання в сім'ї, інститут освіти, сучасні тренди та тенденції молодіжної поведінки, антисоціальне середовище тощо);

- психологічні чинники (особливості характеру, рівень комунікативних здібностей, рівень належної самооцінки, особистісні проблеми та труднощі взаємовідносин, тощо);

- генетичні або біологічні чинники (темперамент, спадковий фактор адикцій батьків, спадкові хвороби, негативні перинатальні впливи, неправильне харчування тощо);

- когнітивні чинники: некоректні уявлення про властивості різних видів поведінки та настанови щодо доцільності відповідного поводження.

Для кращого розуміння останньої групи факторів, що сприяють формуванню адиктивної поведінки серед студентів коледжу, нами було проведено дослідження, яке передбачало опитування студентів другого курсу спеціальностей «кухар-кондитер» та «перукар-модельєр». Це дослідження мало на меті виявити ключові когнітивні чинники, які можуть впливати на схильність студентів до адиктивної поведінки, та визначити шляхи її усунення.

В опитуванні взяло участь 60 студентів. Дані щодо віку, статі курсу навчання та професії опитаних представлені в табл. 1.

Таблиця 1 Соціально-демографічні характеристики учасників опитування (N=60)

Опитування стосовно того, які види діяльності та поведінки дуже подобаються та відіграють значну роль у житті студентів коледжу, показало, що така ризикована щодо формування залежності поведінка як використання соціальних мереж, займає особливе місце в житті 58 % опитаних (35 осіб), фізичні вправи і тренування - 52 % (31 особа), захоплення комп'ютерними іграми 33 % (20 осіб), спілкування з об'єктом своєї закоханості, спостерігання за ним, тривале перебування поруч із ним 25 % (15 осіб), ризиковані захоплення (наприклад, скелелазіння або паркур) та захоплення відомою особою - 7 % (4 особи).

Рис. 1. Розподіл респондентів за ситуаціями з якими вони зустрічалися в житті (N=60)

В ході дослідження вивчалося, наскільки поширеними серед студентів є ознаки того, що їхні захоплення мають характер адиктивної поведінки. Висновок про ризи формування в опитаного адиктивної поведінки робився у випадку, коли він зазначав, що більш ніж кілька разів перебував у відповідній ситуації. Результати представлені на (рис. 1). Звертає увагу наступне: 12 % (7 осіб) відчувають нетерпіння та роздратування, коли не можуть займатися вибраною справою (це може свідчити про велику прив'язаність до цієї справи та низьку терпимість до відсутності можливості її здійснити); 10 % (6 осіб) витрачають значну кількість часу на вибрану справу (це може вказувати на залежність від цієї справи та можливий вплив на розподіл часу на інші активності; 10 % (6 осіб) переживають яскраві та незвичні почуття, що може свідчити про емоційну інтенсивність при виконанні цієї справи; для 8 % (5 осіб) виконання даної справи призводило до проблем на роботі, в навчанні або в особистому житті, що може свідчити про можливий негативний вплив цієї справи на інші аспекти життя; також 8 % (5 осіб) відчувають потребу робити цю справу все частіше, що може вказувати на формування толерантності до неї;

7 % (4 особи) студентів відчувають себе винуватими через те, що так вчиняють, що може вказувати на конфлікт між їхніми діями та їхніми цінностями; 7 % (4 особи) часто відчувають непереборне бажання займатися цією справою, навіть якщо є інші важливі справи, а також не виконали якусь іншу важливу роботу через займання цією справою, що вже є прямими ознаками адикції, що формується.

З вказаних даних можна зробити висновок, що деякі ознаки, які можуть вказувати на формування залежності від улюбленої справи, присутні серед студентів, але вони не є поширеними. Хоч одну із наведених ознак періодично відмічають 26,7% опитаних (16 осіб), більше 4-х - лише 4 особи. Отже, поведінкова залежність у тому чи іншому ступені може бути притаманною чверті студентів коледжу, але вона не є домінуючою серед усієї студентської популяції. Ознаки такої залежності можуть варіюватися в залежності від індивідів і виду справи. Поширеність ознак залежності від ПАР серед студентів коледжу даним дослідженням не вивчалась.

В ході дослідження вивчалася поширеність серед студентів поглядів та уявлень, що можуть призводити до ризику формування залежності від алкоголю та інших психоактивних речовин (ПАР) (рис. 2). Дослідження показало, що таких коректних поглядів щодо небезпеки вживання ПАР як «Алкоголь знижує концентрацію уваги та швидкість реакції, що робить людину небезпечною для себе й оточуючих» не дотримуються (не згодні або не впевнені) 41,7 % (25 осіб); «Алкоголь може викликати депресію, тривогу або агресію» - 70 % (42 осіб); «Будь-яка людина може стати залежною від наркотиків, якщо почне вживати їх» - 71,7 % (43 особи); «Під впливом будь-якого наркотика людина втрачає здатність керувати собою» - 61,7 % (37 осіб); «Вживання наркотиків позбавляє людину свободи» - 51,7% (31 особа). В той же час некоректних уявлень, що можуть спричинити вживання ПАР, дотримуються: «Сильна вольова людина може впоратись із будь-якою залежністю» - 35% (21 особи); «Невелика доза алкоголю може допомагає подолати стрес, розслабитись, відволіктися від неприємностей» - 18,3% ( 11 осіб).

Такі некоректні та ризиковані погляди можуть наражати студентів на ризик, оскільки вони можуть призвести до недооцінки ризиків або легковажного ставлення до алкоголю та наркотиків. Отже, для попередження залежності та збереження здоров'я важливо надавати студентам правильну та об'єктивну інформацію щодо цих питань.

Відповіді учасників опитування щодо поглядів на ризиковану поведінку та залежності, не пов'язані із вживанням ПАР, представлені на рис. 3. Найбільш поширеними серед студентів коледжу небезпечними поглядами були такі: «Можна захоплюватись віртуальними іграми і жити при цьому повноцінним життям» - 35 % (21 осіб); «Проводити багато часу в Інтернеті є природним для сучасної людини» - 32 % (19 осіб); «Немає нічого поганого в тому, щоб періодично грати в азартні ігри» - 15% (9 осіб). Разом із тим, такі погляди, що можуть стримувати від ризикованої поведінки, як «Шопінг може стати залежністю та призвести до значних проблем», не підтримують (не згодні або не впевнені) 81 % опитаних (49 осіб); «Дуже сильна закоханість та зосередження всієї уваги на любовних стосунках може призвести до втрати контролю над своїм життям» - 68,3% (41 особа); «Часте і тривале використання соціальних мереж може призвести до розладів сну та зменшення продуктивності навчання» - 58,3% (35 осіб); «Захоплення дієтами може призвести до збільшення ризику розвитку хвороб» - 58% (35 осіб).

Рис. 2. Поширеність серед опитаних різних поглядів щодо алкоголю та наркотиків (N=60)

Рис. 3. Поширеність серед опитаних різних поглядів щодо щодо поведінки, пов'язаної із ризиком формування залежності (N=60)

Також варто відмітити, що частина опитаних дотримується поглядів, через які можуть недооцінювати ризик формування залежності у себе: з тим, що «Я відчуваю, що під впливом певних обставин моя поведінка може перерости у залежність», не погоджуються - 33 % (20 осіб), натомість в тому, що «особиста воля і самоконтроль є необхідними для уникнення ризикованої поведінки, пов'язаної зі залежностями», переконані 53,3% учасників опитування (32 особи).

Отже, ці погляди вказують на деякі поширені уявлення та цінності в українському суспільстві та серед молоді. Наприклад, надмірне захоплення віртуальними іграми і сприйняття як норму проведення значного часу в Інтернеті можуть відображати зростаючу роль цифрових технологій у сучасному житті. Це може бути викликане зручністю та доступністю віртуальних розваг та онлайн-комунікацій. Також важливо відзначити, що погляди на шопінг як цінність та відкидання можливості залежності від нього можуть відображати матеріалістичні цінності та споживацький спосіб життя сучасної молодої людини.

Ці поширені погляди можуть бути ризикованими, оскільки вони можуть сприяти недооцінці потенційних ризиків та вплинути на студентів, які можуть потрапити в ситуації залежності без належної обачності та самоконтролю. У цьому контексті важливо розвивати обізнаність серед студентів щодо можливих наслідків цих видів поведінки та надавати їм навички самоконтролю та управління ризиками.

В ході дослідження вивчалися настанови студентів щодо окремих проявів поведінки, що несуть високий ризик формування залежності. Частина запропонованих опитаним для оцінки настанов носили безпечний характер (передбачали схильність утримуватись від ризикованої поведінки), а частина - небезпечний (відображали схильність ризикувати). До ризикованих відносились відповіді опитаних, що виражали незгоду з безпечними (відповіді «Ні», «Скоріше ні, ніж так») та згоду з безпечними («Так», «Скоріше так, ніж ні») настановами (табл. 2; 3).

Таблиця 2 Розподіл респондентів за відповідями «Ні», «Скоріше ні, ніж так» щодо безпечних настанов (N=60)

Таблиця 3. Розподіл респондентів за відповідями «Так», «Скоріше так, ніж ні» щодо не безпечних настанов (N=60)