Застосування арт-терапевтичних методів при корекції агресивної поведінки (на прикладі дітей молодшого шкільного віку)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний морський університет

Кафедра «Практична психологія»

Застосування арт-терапевтичних методів при корекції агресивної поведінки (на прикладі дітей молодшого шкільного віку)

Бондаревич Світлана Майславівна

кандидат психологічних наук, доцент

Діколь-Кобріна Олена Андріївна

старший викладач кафедри



Анотація

арт-терапія корекційний агресивний поведінка

У статті проведено аналіз наукових джерел, який показує, що початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей. У зв'язку з соціальними та економічними змінами в нашій країні також змінюється і система освіти. Ці зміни відбуваються в організаційних формах, у змісті навчання, у технології викладання. Шкільне життя є важким психологічним періодом у житті дитини. Дитині, яка вперше поступила до школи, належить адаптуватися до нових умов. Молодший шкільний вік традиційно вважається одним з найскладніших для школяра и може провокувати агресивні форми поведінки. Особистість дитини формується не сама по собі, а в навколишньому середовищі. Діти дізнаються про агресію із сім'ї, зі спілкування з однолітками, і навіть із засобів масової інформації. Це нерідко диктує їхню агресивну поведінку, яка здається оточуючим не цілком адекватною.

Мета дослідження: емпірично дослідити ефективність використання арт-терапії в корекційній роботі з агресивною поведінкою дітей молодшого шкільного віку. В дослідженні взяли участь респонденти віком 6-8 років у кількості 30 осіб по 15 дітей жіночої та чоловічої статі. Емпіричне дослідження було здійснено за допомогою проективної графічної методики «Кактус» (М.О. Панфілова). Була розроблена корекційна програма, спрямована на зменшення рівня показників агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку з використанням засобів арт-терапії. З метою перевірки ефективності корекційної роботи, до якої входили засоби арт-терапії був проведений повторний діагностичний зріз.

Висновки. Проведено емпіричне дослідження показників агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку. Результати повторного емпіричного дослідження свідчать про ефективність розробленої програми, оскільки у більшості дітей молодшого шкільного віку спостерігається значне зниження агресивної поведінки.

Також слід відзначити, що проведені заняття подобаються дітям і мають позитивний результат: вони з зацікавленням виконували кожне завдання, стали уважнішими по відношенню до можливостей інших, почали краще спілкуватись між собою, встановили взаєморозуміння.

Ключові слова: молодший шкільний вік; арт-терапія; агресія; графічна методика; корекція поведінки.



Bondarevych Svitlana Mayslavivna Candidate of psychological sciences, associate professor, аssociate рrofessor of the Department of "Practical Psychology", Odesa National Maritime University

Dikol-Kobrina Olena Andriivna Senior teacher of the "Practical Psychology"; department, Odesa National Maritime University

Application of art therapeutic methods in the correction of aggressive behavior (on the example of children of younger school age)

Abstract

The article analyzes scientific sources, which shows that the beginning of schooling is one of the most difficult and responsible moments in children's lives. In connection with social and economic changes in our country, the education system is also changing. These changes take place in organizational forms, in the content of education, in teaching technology. School life is a difficult psychological period in a child's life. A child who has entered school for the first time has to adapt to new conditions. Younger school age is traditionally considered one of the most difficult for a schoolchild and can provoke aggressive forms of behavior. A child's personality is formed not by itself, but in the environment. Children learn about aggression from the family, from communication with peers, and even from mass media. This often dictates their aggressive behavior, which seems to others to be not entirely adequate.

The purpose of the study: to empirically investigate the effectiveness of the use of art therapy in correctional work with aggressive behavior of children of primary school age. Respondents aged 6-8 took part in the study in the number of 30 people, 15 female and 15 male children each. Empirical research was carried out using the projective graphic technique "Cactus" (M.O. Panfilova). A corrective program was developed aimed at reducing the level of indicators of aggressive behavior of children of primary school age using art therapy. In order to check the effectiveness of corrective work, which included art therapy, a repeated diagnostic section was performed.

Conclusions. An empirical study of indicators of aggressive behavior of children of primary school age was conducted. The results of a repeated empirical study testify to the effectiveness of the developed program, as a significant reduction in aggressive behavior is observed in most children of primary school age.

It should also be noted that the children liked the classes and had a positive result: they performed each task with interest, became more attentive to the capabilities of others, began to communicate better with each other, and established mutual understanding.

Keywords: primary school age; art therapy; aggression; graphic technique; behavior correction.



Постановка проблеми

У зв'язку з соціальними та економічними змінами в нашій країні також змінюється і система освіти. Ці зміни відбуваються в організаційних формах, у змісті навчання, у технології викладання. Шкільне життя є важким психологічним періодом у житті дитини. До дитини пред'являються нові вимоги, вона здійснює інші види діяльності, контактує з новими людьми. Але не всі діти, що йдуть до школи готові до навчання, готові прийняти нову роль - роль учня, - яку пропонує йому новий соціум - шкільна середа. Дитині, яка вперше поступила до школи, належить адаптуватися до нових умов. Молодший шкільний вік традиційно вважається одним з найскладніших для школяра и може провокувати агресивні форми поведінки. Особистість дитини формується не сама по собі, а в навколишньому середовищі. Діти дізнаються про агресію із сім'ї, зі спілкування з однолітками, і навіть із засобів масової інформації [1; 3]. Це нерідко диктує їхню агресивну поведінку, яка здається оточуючим не цілком адекватною.

У зв'язку з соціальними та економічними змінами в нашій країні також змінюється і система освіти. Ці зміни відбуваються в організаційних формах, у змісті навчання, у технології викладання. Шкільне життя є важким психологічним періодом у житті дитини. До дитини пред'являються нові вимоги, вона здійснює інші види діяльності, контактує з новими людьми. Але не всі діти, що йдуть до школи готові до навчання, готові прийняти нову роль - роль учня, - яку пропонує йому новий соціум - шкільна середа. Дитині, яка вперше поступила до школи, належить адаптуватися до нових умов [2; 5]. Молодший шкільний вік традиційно вважається одним з найскладніших для школяра и може провокувати агресивні форми поведінки [4; 7]. Особистість дитини формується не сама по собі, а в навколишньому середовищі. Діти дізнаються про агресію із сім'ї, зі спілкування з однолітками, і навіть із засобів масової інформації [1; 4]. Це нерідко диктує їхню агресивну поведінку, яка здається оточуючим не цілком адекватною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Результати сучасних психологічних досліджень свідчать, що існує багато класифікацій видів агресії. Вчений А. Басс запропонував класифікацію видів агресії, яка будується на основі багато-осьові принципу. Ця класифікація полягає у побудові трьох осей: вербальна - фізична, пасивна - активна; непряма - пряма. А. Басс разом з А. Даркі створили таку класифікацію агресії особистості [2]:

фізична - особистість використовує силу;

роздратування або непряма - яка направлена на інших людей;

негативізм або пасивна - прихована агресія;

вербальна - агресія у вигляді крику або словесної образи;

образа або ненависть людини за дії іншої;

підозрілість - недовіра людини до дій іншої;

почуття провини - людина думає, що вона погана [2].

Також інші класифікації агресії складаються залежно від спрямованості агресії (гетероагрессія, аутоагресія), від причин прояви агресії (реактивна, спонтанна), від цілеспрямованості агресії (інструментальна, мотиваційна), за відкритістю (пряма, непряма), за формою прояви агресії (вербальна, експресивна, фізична) [4].

Підвищений рівень дитячої агресивної поведінки нині є однією з найгостріших проблем педагогів, психологів, суспільства загалом, оскільки кількість дітей із цією поведінкою неухильно зростає [1-3; 7]. Цьому сприяють багато факторів. В цілому ж агресивні прояви або побудоване очікування подібного від оточуючих обмежує активність дитини, посилює її тривожність, формує занижену або компенсовану самооцінку.

Дітям молодшого шкільного віку необхідно пройти адаптацію до школи, що може привести до певної форми агресивної поведінки. Діти також використовують плач, але також з'являється прояв фізичної або вербальної агресії (б'ються, кусаються або словесно ображають). Зазвичай така агресивність в такому віці має лише імпульсивний та неусвідомлений характер, тобто вона ситуативна та появляється тоді, коли малюк чимось ображений. Прояв пасивної агресії виражається у негативізмі, упертості, та відмові [5-6].

Рівень агресивності дітей може змінюватись в залежності від ситуації, але іноді агресивність набуває стійких форм. Причин тому кілька: становище дитини на колективі, ставлення до нього однолітків, взаємодію з вчителями і батьками. Стійка агресивність дітей проявляється у, зокрема, у цьому, що вони інакше, ніж інші, розуміють поведінку оточуючих, інтерпретуючи її як ворожу.

Існують різні форми та різні причини агресивної поведінки молодших школярів. Зазвичай виділяють такі фактори, що обумовлюють проявлення агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку:

біологічний фактор - наслідки захворювання мозку, запальних процесів в організмі і ін.;

психолого-педагогічний фактор - помилки у сімейному та шкільному вихованні;

соціально-психологічний фактор - помилки при взаємодії дитини з найближчим оточенням у сім'ї, на вулиці, у колективі однолітків;

особистісний фактор - відношення дитини до середовища спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів сім'ї, школи, громадськості, а також особисті ціннісні орієнтації та здатність до саморегулювання поведінки;

соціальний фактор - соціально-економічні умови

ситуативний фактор - агресивність у відповідь, чутливість до оцінки, засудження, осуду, перевтома; новизна, що збільшує тривогу.

У дітей молодшого шкільного віку проявляються всі види агресії: непряма та пряма вербальна, непряма та пряма фізична, агресивні фантазії. Діти, що схильні до насильства, відрізняються тим, що їм характерна висока частота агресивних дій, їх спрямованість на фізичний біль чи страждання однолітків, переважання прямої фізичної агресії. Інша дитина виступає для агресивних дітей як супротивник.

Дефіцит близького емоційного спілкування з батьками, спільних форм активності, збільшення кількості маргінальних сімей, випадків насильства в сім'ї, соціального сирітства, зростання жорстокості в суспільстві, демонстрація сцен насильства з екранів телевізорів, спостереження за тим, що відбувається на вулицях міст - все це веде до зростання проявів агресії у молодшому шкільному віці [2; 5-6].

Емоційний клімат в сім'ї, зокрема відносини матері з дитиною, дуже впливають на поведінку дитини. Якщо мама поводиться з дитиною жорсткого та халатно виконує материнські обв'язки, то це буде формувати в дитині схильність до приступів гніву та їй буде важко адаптуватися до соціуму. У дітей вічно зайнятих батьків, прояв агресивної поведінки - це спосіб привернути до себе будь-які, нехай навіть негативні прояви батьківської уваги, якої діти так потребують.

Проте своєю поведінкою молодші школярі тільки ще більше відштовхують від себе оточення, чия неприязнь у свою чергу посилює протестну поведінку дитини, збуджуючи в неї почуття гніву, люті та страху. Асоціальна поведінка є відчайдушною спробою молодшого школяра відновити соціальні зв'язки, тому що до спалаху агресії дитина висловлює свою потребу в більш м'якій формі, але оточуючі не розуміють цього, не бачать і не чують.

У виникненні агресивної поведінки у дітей одним з головних факторів може бути розлучення, а також відсутність одного з батьків [5-7]. Агресія дитини залежить від соціального статусу сім'ї. Так, у групу ризику з агресивності дітей молодшого шкільного віку, входять:

неповні сім'ї, у таких сім'ях виховна ситуація обтяжена різними несприятливими чинниками, як відсутність батька, наявність матеріальних проблем, і навіть тим, що матері часто зайняті пристроєм своєї особистого життя, на шкоду вихованню дитини;

повні сім'ї, де для батьків першому місці стоїть кар'єра, матеріальне забезпечення, а діти надані самі собі. Також у цю ж категорію можна віднести конфліктні сім'ї та сім'ї з проблемами з алкоголем, наркотиками, психічними захворюваннями;

сім'ї, у яких є вітчим чи мачуха. Така ситуація сама по собі породжує напруженість у сім'ї, при цьому становище дитини у такій сім'ї може загостритися з народженням загальної дитини;

асоціальні сім'ї, де діти, надані собі, тобто бездоглядні, часто напівголодні, і потребують негайного захисту та допомоги.

Якщо дитині 6-10 років хоча б одного разу вдалося досягти агресивною поведінкою того, що вона хотіла, а оточуючі поступилися їй, то ця дитина і надалі вдаватиметься до такого способу добиватися свого. Втім, і покарання агресивної поведінки призводить до такого ж результату - до її посилення, оскільки покараний молодший школяр, можливо, і перестане, наприклад, битися у дворі або псувати речі в будинку, але ця загнана всередину агресія обов'язково виявиться: якщо не вдома, то у школі, якщо не у вигляді бійки, то у вигляді образливих прізвиськ на адресу однолітків. Агресивна поведінка може попрямувати на саме на дитину (аутоагресія) - дитина намагається зробити собі боляче, вигадує про себе неприємні історії і ін. Таким чином, покарання агресивної поведінки не знижують її прояв, а навпаки, підвищують.

Г.Р. Хузеєва і Є.О. Смірнова відобразили деякі особливості агресивної поведінки дітей [7]. Вони виявили різні форми агресії:

пряма вербальна агресія - образи (товстий, дура та ін.);

непряма вербальна агресія - скарги та агресивні фантазії (він мене ображає, покличу маму і вона тебе накаже)

не пряма фізична агресія (знищення речей іншої дитини);

пряма фізична агресія (удари, укуси та ін.).

Також вчені виділили ситуації, які провокують агресивну поведінку дітей:

притягнення уваги інших дітей (дитина може гучно кричати, зображати крик тварин);

демонстрація дитиною своєї переваги за допомогою обмеження достоїнств іншої (дитина кричить образливі речі іншій дитині, коли в неї щось не виходить зробити);

захист (дитина відповідає агресивною поведінкою на агресію, яка направлена на неї);

бажання отримати предмет (дитина відбирає іграшку).

Першу та другу ситуації можна віднести до імпульсивно - демонстративного типу прояви агресії. Третю та четверту ситуації можна віднести до нормативно-інструментального типу прояви агресії. Для такого типу дітей, прояв агресії - це норма. Агресивна поведінка виступає прийомом для досягнення мети. Діти відчувають задоволення після досягнення мети, а не коли проявляють агресивну поведінку.

Також існує цілеспрямовано-ворожий тип агресивної поведінки. Діти, що входять до такого типу, наносять шкоду, яка виступає як самоціль. Такі діти задовольняються процесом агресії. Вони не відчувають провини та ігнорують всі правила поведінки.

Агресивність дитини можна розглядати як зі сторони беззахисності, тобто якщо потреби дитини в безпеці і любові не задовольняються, в неї виникають страхи а агресивна поведінка - це засіб впоратися з цими страхами. Агресивність у молодшому шкільному віці часто направлена на слабших та має прояв за допомогою глузувань. Вона теж має ситуативний характер [4; 6].

Незважаючи на це серед агресивних дітей молодшого шкільного віку зустрічаються діти з добре розвиненими інтелектуальними та соціальними показниками, у яких агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрації своєї самостійності, дорослості [5].

Таким чином, існують різні форми та різні причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку: агресивна поведінка дитини може бути наслідком захворювання мозку, запальних процесів в організмі і ін., а також бути компенсацією незахищеності чи виходом накопиченої напруги, засобом залучення уваги і ін.

Зазвичай виділяють такі фактори, що обумовлюють проявлення агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку: біологічний (наслідки захворювання мозку, запальних процесів в організмі і ін.); психолого-педагогічний (помилки у сімейному та шкільному вихованні); соціально - психологічний (помилки при взаємодії дитини з найближчим оточенням у сім'ї, на вулиці, у колективі однолітків); особистісний (особисті ціннісні орієнтації, здатність до саморегулювання поведінки та ін.); соціальний (соціально-економічні умови); ситуативний фактор(агресивність у відповідь, чутливість до оцінки, засудження, осуду, перевтома; новизна, що збільшує тривогу та ін.). У дітей молодшого шкільного віку проявляються всі види агресії: пряма вербальна агресія - образи (товстий, дура та ін.); непряма вербальна агресія - скарги та агресивні фантазії (він мене ображає, покличу маму і вона тебе накаже); не пряма фізична агресія (знищення речей іншої дитини); пряма фізична агресія (удари, укуси та ін.).

Виклад основного матеріалу

Робота з агресивними дітьми має прямувати на безпечний вихід агресії (емоційне розслаблення), підвищення самооцінки, в розвитку навичок спілкування через ігрову діяльність, на подолання внутрішньої ізоляції та на розвиток здатності бачити та розуміти інших. Робота з агресивними дітьми має низку характеристик. Головне завдання у цій роботі - допомогти дитині подолати внутрішню ізоляцію, показати співпереживання, нормальний зв'язок з однолітками. Заходи щодо скорочення агресії можуть здійснюватися у різних формах.

В даний час психологічна корекція агресивних форм поведінки дітей молодшого шкільного віку проводиться у формі індивідуальної або групової роботи, нерідко у вигляді сімейної терапії. Зазвичай має місце комплексна корекція, коли використовується поєднання прийомів раціональної, поведінкової та сугестивної психотерапії, а також ігрової та арт-терапії [2].

У подібних випадках психологами визнається найбільш ефективним та екологічним методом психокорекції саме арт-терапія, яка являє собою терапевтичний метод, заснований на лікувальний вплив спілкування у поєднанні з творчістю. Найважливіший принцип арт-терапії - схвалення та прийняття всіх продуктів творчої образотворчої діяльності незалежно від їхнього змісту, форми та якості [4].

Арт-терапія є одним із найбільш затребуваних методів корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку. Існує кілька видів арт-терапії:

ігротерапія - застосування рольової гри з метою особистісного розвитку дитини;

музикотерапія - використання музики як засіб терапії; відновлює, підтримує та покращує емоційний, психологічний та фізіологічний стан дитини;

ізотерапія - використання методів образотворчого мистецтва;

піскова терапія - спосіб спілкування із самим собою та зі світом, спосіб зняття внутрішньої напруги. Пісочна терапія характеризується трьома стадіями: хаос, боротьба, вирішення конфлікту. На стадії «хаосу» дитина проживає свій емоційний стан та поступово звільняється від нього. Стадія «боротьба» характеризується виплескуванням внутрішніх переживань на пісок. Стадія «вирішення конфлікту» характеризується спокоєм, умиротворенням, гармонією з внутрішнім Я. Молодший школяр у піску програє хвилюючі ситуації у його житті, використовуючи іграшкові фігури як образи оточуючих його людей;

казкотерапія - використання ресурсів казки для виховання, освіти, розвитку особистості дитини та корекції поведінки чи внутрішніх конфліктів. Казкотерапія спрямована на вирішення емоційно-особистісних та поведінкових проблем дитини. Методами казкотерапії є самостійне написання казок, обговорення існуючих та інсценування казок. Види казок для процесу казкотерапії: художні, дидактичні, медитативні, психотерапевтичні, психокорекційні;

лялькова терапія - використання лялькового театру.

Існує кілька видів ігор для корекції поведінки дітей молодшого шкільного віку [4]:

ігри з правилами, ігри-змагання (нівелювання імпульсивності та недисциплінованості). Наявність чітких правил сприяє одночасному контролю за власною поведінкою та дотриманням правил. У процесі гри імпульсивність та нетерплячість слабшає і у дитини формується самовладання та витримка;

театралізовані ігри (подолання конформної поведінки);

колективні дидактичні ігри (корекції протестної поведінки). У процесі гри розвиваються навички співпраці, ефективна взаємодія;

сюжетно-рольові ігри (корекції демонстративної поведінки);

режисерські ігри (корекція агресивної поведінки). Спрямовані на зниження внутрішньої напруженості, усвідомлення своїх ворожих переживань, формування поведінкової та емоційної стабільності.

Разом із традиційними методами існує можливість використання комп'ютерних технологій у корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку. Ігрове комп'ютерне середовище представлена серією мультфільмів про добро, ввічливе спілкування з оточуючими, працьовитістю, дотримання правил поведінки. Долучення до даного середовища виробляє ціннісну установку для молодшого шкільного віку. Віртуальне проживання ігор-мультфільмів змушує дитину замислитися про себе та свої вчинки.

Одним з основних прийомів арт-терапії, який використовується в корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку - є техніка малювання, що доставляє дітям безліч позитивних емоцій та розкриває нові можливості використання добре знайомих їм предметів як художніх матеріалів. Даний підхід формує інтерес до діяльності, дозволяє експериментувати з різними матеріалами і підвищує емоційний стан дитини.

Малювання цінне тим, що дає можливість дітям повніше виразити себе невербально. При малюванні дитина більш детально розуміє себе, свої почуття та думки. В процесі малювання дитина звільняється від агресивних переживань та внутрішніх конфліктів, з'являється можливість стати самим собою, розвинути співчуття до інших.

Можливі два варіанти роботи над малюнком:

дитина працює в кабінеті фахівця під час сеансу. Зазвичай дитина отримує завдання намалювати що-небудь і відразу приступає до справи;

малюнок на певну тему може бути заданий як домашнє завдання. Зазвичай пропонується намалювати якусь ситуацію, в якій він поводився агресивно. Цей спосіб більше сприяє розкриттю і реагуванню почуттів, усвідомлення своєї поведінки. Крім того, виконуючи це завдання, дитина повинна докласти вольове зусилля, залучити внутрішній контроль, що дуже важливо для агресивної дитини.

Для того, щоб знизити рівень агресії, дитині необхідно надавати можливість вибору способу зображення її стану. Діти можуть самостійно вибирати техніку, за допомогою якої вони будуть зображати свій негативний стан. Діти люблять використовувати такі техніки нетрадиційного малювання:

акварель і воскові крейди, малювання м'ятою папером, друк за трафаретом, кляксографія, пластілінографія, різнокольоровий пісок, пальчикові фарби [5-6].

Матеріали без пензлика і олівця розковують дитину, дозволяють відчути фарби, їх характер, настрій. Непомітно для себе діти вчаться спостерігати, думати, фантазувати, що надає дитині можливість висловлювати свої почуття на папері, не включаючи вербальну систему. Так, після того, як діти намалюють свій гнів, відбувається трансформація зорового образу цього емоційного стану в позитивну сторону, тим самим формується позитивний настрій на міжособистісні контакти з однолітками.

Малюнок як техніка корекції агресії може бути обраний з наступних причин:

дітям пропонується працювати з самовираженням, а не з проблемою;

техніка малюнка є засобом переважно невербального спілкування. Це дає можливість працювати з дітьми, які недостатньо добре володіють мовою, не можуть у словесному описі передати свої переживання, або, навпаки, надмірно пов'язані з мовленнєвим спілкуванням. Символічна мова є основою малюнка, дозволяє людині часто більш точно висловити свої переживання, по-новому поглянути на ситуацію і життєві проблеми і знайти завдяки цьому шлях до їх вирішення;

малювання в багатьох випадках дозволяє обходити «цензуру свідомості», тому представляє можливість для дослідження несвідомих процесів, вираження і актуалізації та опрацювання внутрішніх конфліктів [5].

В процесі спрямованого малювання відбувається боротьба з агресивною поведінкою, що проявиться в зниженні випадків прояву агресії. Направлене малювання призводить до більш стійкого результату опановування з агресивними імпульсами, тому що в процесі відбувається засвоєння нових способів опановування. Направлене малювання як спосіб корекції агресивності сприяє інтерналізації втраченої агресії. Ненаправлене малювання веде до простого реагування і призводить до тимчасового поліпшення [3; 6].

Корекційно-розвивальна робота повинна здійснюватися і з дітьми, та з батьками. З батьками робота ведеться у двох напрямках: просвітницька робота про агресивну поведінку дитини та навчання ефективним способам взаємодії з агресивною дитиною [5].

Отже, одним з основних прийомів корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку - арт терапія до якої входить: ігротерапія; музикотерапія; ізотерапія; піскова терапія; казкотерапія; лялькова терапія. В результаті занять арт-терапією у дитини знижується рівень тривожності, агресивності та конфліктності, діти отримують нові різні моделі розрядки гніву та зняття стресу.

Мета статті - емпірично дослідити ефективність використання арт- терапії в корекційній роботі з агресивною поведінкою дітей молодшого шкільного віку. В дослідженні взяли участь респонденти віком 6-8 років у кількості 30 осіб по 15 дітей жіночої та чоловічої статі. Емпіричне дослідження було здійснено за допомогою проективної графічної методики «Кактус» (М.О. Панфілова). Була розроблена корекційна програма, спрямована на зменшення рівня показників агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку з використанням засобів арт-терапії. З метою перевірки ефективності корекційної роботи, до якої входили засоби арт-терапії був проведений повторний діагностичний зріз.

Також випробувані були поділені за віком, що відображається на рисунку 1.

Рис. 1. Розподіл респондентів за віковою ознакою

Кількість респондентів віком 6 років складає 12 дітей (40 %), респондентів віком 7 років становить 12 (40 %) дітей, респондентів віком 8 років - 6 (20 %) дітей.

Для виявлення стану емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку, ми провели дослідження за графічно методикою «Кактус» М.А. Панфілової та отримали такі результати (рис. 2):

Рис. 2. Показники агресивності дітей (за методикою «Кактус»)

У більшості дітей, а саме 18 (60 %), кактуси поодинокі, мають багато голок, обведені та заштриховані, в сірих та чорних тонах. Це може свідчити про високий ступінь агресивності дітей, можливо вони почувають себе схвильовано, не відчувають захисту та мають певні прояви нервозності. Ще 12 дітей (40 %) намалювали малюнок в яскравих кольорах, без різких нажимів, в цих дітей майже або зовсім не має голок, навіть, присутні квіточки, в них загалом малюнки в центрі листка, в горщику на підвіконні. Це свідчить про те, що у дітей немає проявів агресивності, вони почувають себе спокійно, захищено.

Для зменшення рівня агресивності дітей молодшого шкільного віку була розроблена програма корекції з використанням засобів арт-терапії.

Мета програми: подолання агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку.

Завдання:

зниження рівня особистої тривожності;

навчання технікам і способам саморегуляції;

відреагування агресивних тенденцій;

формування усвідомлення свого внутрішнього світу, розвиток емпатії;

навчання конструктивним поведінковим реакціям.

Програма складалася з 10 занять, які проводились в кабінеті психолога, тривалістю 30-40 хв.

Структура програми:

Ритуал у віршованій формі. Мета: налаштувати на роботу.

Розминка. Мета: забезпечити психофізіологічну мобілізацію організму.

Основна частина. Мета: подолання агресивної поведінки.

Рефлексія. Мета: усвідомлення змін, вербалізація почуттів, закріплення отриманого результату.

Релаксація. Мета: зняття напруги, плавно завершити заняття.

Методичні прийоми, які використані в програмі:

пластичні етюди;

терапевтичні казки;

ігри та завдання, спрямовані на розвиток довільності поведінки;

дихальні вправи;

релаксаційні методи;

арт-терапевтичні методики.

Всі заняття мали гнучку структуру, що наповнено різним вмістом. Під час заняття діти сидять у колі. Коло - це, перш за все, можливість відкритого спілкування. Воно створює відчуття цілісності, завершеності, надає гармонію відносин учасників, полегшує взаєморозуміння.

Після проведення цих занять з дітьми молодшого шкільного віку, можемо відмітити, що вони подобаються дітям і мають позитивний результат:

з зацікавленням виконують кожне завдання,

стають уважнішими по відношенню до можливостей інших,

починають краще спілкуватись між собою, встановлюється взаєморозуміння.

Після застосування програми корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії було проведена повторно методика «Кактус» М.А. Панфілової. Було отримано такі результати:

більшість дітей (а це 58%) намалювали малюнок в яскравих кольорах, без різких нажимів, в цих дітей майже або зовсім не має голок, навіть, присутні квіточки, в них загалом малюнки в центрі листка, він в горщику на підвіконні. Це свідчить про те, що у дітей немає проявів агресивності, вони почувають себе спокійно, захищено.

в інших 42 % дітей кактуси поодинокі, мають багато голок, обведені та заштриховані, в сірих та чорних тонах. Можливо, ці діти почувають себе схвильовано, не відчувають захисту та мають певні прояви нервозності.

Рис. 3. Показники агресивності дітей молодшого шкільного віку (за графічною методикою «Кактус» М.А. Панфілової) після колекційної роботи

В таблиці представлені результати за графічною методикою «Кактус» М.А. Панфілової до корекції та після корекції.

Таблиця 1. Прояви агресивності дітей молодшого шкільного віку (до корекції та після корекції)

Агресивність	До корекції	Після корекції
Мали прояви	60%	42%
Не мали прояву	40%	58%



З таблиці 1 бачимо, що після застосування програми корекції агресивності засобами арт-терапії мають прояви агресивності мають 42% досліджуваних (на 18 % досліджуваних менше, ніж в попередньому тестуванні), не мають прояву агресивності 58 % респондентів (на 18 % респондентів більше, ніж в попередньому досліджені).

Таким чином, за отриманими результатами повторної діагностики дітей молодшого шкільного віку та їх батьків можемо зробити висновок про зниження рівня агресивності дітей. Це в свою чергу свідчить про ефективність застосованої програми корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії.



Висновки

Проведений теоретико-методологічний аналіз корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії показує, що існує безліч теорії стосовно визначення феномену агресії: психоаналітичний підхід (вроджена властивість особистості), фрустраційна теорія (ситуативна поведінка), біхевіоральний або поведінкова теорія (поведінка, яка була сформована у процесі соціалізації особистості), нормативний підхід (робиться певний акцент на протиправності агресії та суперечливості нормам суспільства), а також три основних моделей біологічного підходу: еволюційна теорія (агресивна енергія, якій необхідно розрядиться), соціобіологічний підхід (формування агресії в процесі еволюції), генетичний підхід (пояснює схильність до агресивної поведінки частиною генетичної конституції особи). Також аналіз літератури показав, що існує багато класифікацій видів агресії, які складаються залежно від спрямованості агресії (гетероагрессія, аутоагресія), від причин прояви агресії (реактивна, спонтанна), від цілеспрямованості агресії (інструментальна, мотиваційна), за відкритістю (пряма, не пряма), за формою прояви агресії (вербальна, експресивна, фізична).

Проаналізовані фактори, що обумовлюють агресивну поведінку дітей молодшого шкільного віку: біологічний; психолого-педагогічний; соціально-психологічний; особистісний; соціальний; ситуативний фактор. У дітей молодшого шкільного віку проявляються всі види агресії: пряма вербальна агресія - образи (товстий, дура та ін.); непряма вербальна агресія - скарги та агресивні фантазії (він мене ображає, покличу маму і вона тебе накаже); не пряма фізична агресія (знищення речей іншої дитини); пряма фізична агресія (удари, укуси та ін.).

Визначено, що одним з основних прийомів корекції агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку - арт терапія до якої входить: ігротерапія; музикотерапія; ізотерапія; піскова терапія; казкотерапія; лялькова терапія. В результаті занять арт-терапією у дитини знижується рівень тривожності, агресивності та конфліктності, діти отримують нові різні моделі розрядки гніву та зняття стресу.

Проведено емпіричне дослідження показників агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку.

Результати повторного емпіричного дослідження свідчать про ефективність розробленої програми, оскільки у більшості дітей молодшого шкільного віку спостерігається значне зниження агресивної поведінки.

Також слід відзначити, що проведені заняття подобаються дітям і мають позитивний результат: вони з зацікавленням виконували кожне завдання, стали уважнішими по відношенню до можливостей інших, почали краще спілкуватись між собою, встановили взаєморозуміння.



Література

1. Вознесенська О.Л. Ресурси арт-терапії на допомогу вимушеним переселенцям. Практичний посібник для тренерів. Київ: Human Rights Foundation, 2018. 50 с.

2. Калька Н., Ковальчук З. Практикум по арт-терапії: навч. метод. посібник. Ч. 1. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 232 с.

3. Колпакчі О.С. Арт-терапія. Київ: Центр навчальної літератури, 2018. 288 с.

4. Психолого-педагогічна допомога особистості засобами арттерапії: міжнародна колективна монографія / за заг. ред. Т.А. Ткачук, Н.О. Бочаріна. Переяслав (Київ. обл.): Домбровська Я.М., 2020. 237 с.

5. Тараріна О.В. Практикум з арт-терапії в роботі з дітьми. Київ, Астамір-В, 2019. 256 с.

6. Тараріна О.В. Практикум з арт терапії: скринька майстра. Київ: Елтон-2, 2019. 160 с.

7. Ілларіонова О.С. Психологічні особливості поведінки дітей молодшого шкільного віку схильних до агресії. Одеса, 2019. 69 с.



References

1. Voznesens'ka O.L. (2018). Resursy art-terapiyi na dopomohu vymushenym pereselentsyam. Praktychnyy posibnyk dlya treneriv. [The resources of art therapy will help immigrants. A practical assistant for trainers]. Kyiv: Human Rights Foundation [in Ukrainian].

2. Kal'ka N., Koval'chuk Z. (2020). Praktykum po art-terapyy [Workshop on art therapy]. CH. 1. L'viv: L'vDUVS [in Ukrainian].

3. Kolpakchi O.S. (2018). Art-terapiya [Art therapy]. Kyiv: Tsentr uchebnoy lyteratury [in Ukrainian].

4. Tkachuk T.A., N.O. Bocharina (2020). Psykholoho-pedahohichna dopomoha osobystosti zasobamy artterapsyi [Psychological-pedagogical assistance of a person engaged in art therapy].Pereyaslav (Kyiv.obl.): Dombrovs'ka YA.M. [in Ukrainian].

5. Tararina O.V. (2019). Praktykum po art-terapiyi u raboti z dit'my [Workshop on art therapy in working with children]. Kyiv, Astamir-V [in Ukrainian].

6. Tararina O.V. (2019). Praktykum po art-terapiyi: skryn'ka maystra [Workshop on art therapy: master's screen]. Kyiv: Elton-2 [in Ukrainian].

7. Illarionova O.S. (2019). Psykholohichni osoblyvosti povedinky ditey molodshoho shkil'noho viku skhyl'nykh do ahresiyi [Psychological features of the behavior of children of primary school age prone to aggression]. Odesa [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...