Дослідження впливу рівня емоційного вигорання педагогів на рівень працездатності в умовах довготривалого стресу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження впливу рівня емоційного вигорання педагогів на рівень працездатності в умовах довготривалого стресу

Бондаревич Світлана Майславівна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри «Практичної психології», Одеський національний морський університет

Запорожцев Євген Георгійович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри «Практичної психології», Одеський Національний Морський Університет

Зарічна Ганна Романівна студентка 2 курсу магістратури «Практична психологія», Одеський Національний Морський Університет

Анотація

Українці в умовах війни набагато швидше вигорають і морально виснажуються. Багато хто сьогодні змінив місце проживання, спосіб життя, вид діяльності. Здобувачі освіти та викладачі університету змушені адаптуватися до нових умов життя, визнавати, що режим очікування затягнувся і варто думати про те, як жити далі. Актуальність цього питання можна пояснити відсутністю надійної системи психологічних технологій запобігання розвитку синдрому емоційного вигорання. Мета дослідження: дослідити психологічні особливості особистості у формуванні емоційного вигорання. Методи дослідження: включали вивчення рівня емоційного вигорання у педагогів. Аналіз вплива рівня емоційного вигорання педагогів на рівень працездатності в умовах довготривалого стресу дозволяє стверджувати, що емоційне вигорання негативно позначається на виконанні людиною своєї діяльності, оскільки призводить до емоційної і особистісної відстороненості, незадоволеності собою. За першою методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко, можна сказати, що у більшості респондентів виділяється найбільша фаза резистенції у 66% осіб та напруги - у 62,7% осіб, а фаза виснаження показала середні показники - у 46% осіб. Враховуючи, що респонденти - є педагогами, можна зробити висновки, що у специфічних ситуаціях, включаючи кризові обставини, наприклад, в умовах війни, педагоги демонструють високу здатність до адаптації та володіння навичками управління стресом, що підтверджує їхню здатність запобігання виснаження.

За результатами другої методики «Визначення психічного вигоряння» О.О.Рукавішнікова, виявлено: у респондентів найбільш виділяється шкала зниження професійної мотивації, у 66,6% респондентів виявлено високий рівень.

Зниження професійної мотивації свідчить про те, що респонденти відчувають послаблення інтересу до своєї роботи. Це може бути пов'язано з необміркованим вибором професії, відсутністю кар'єрних перспектив чи професійним вигоранням.

Ключові слова: стрес; емоційне вигорання; фаза резистенції; професійна мотивація.

Abstract

Bondarevych Svitlana Mayslavivna Candidate of psychological sciences, associate professor, аssociate рrofessor of the Department of "Practical Psychology", Odesa National Maritime University

Zaporozhtsev Yevhen Georgyovych, PhD in Law, associate professor, Associate Professor of the department "Practical Psychology", Odesa National Maritime University

Zarichna Hanna Romanivna 2nd year student of the Master's program "Practical Psychology", Odesa National Maritime University

STUDY OF THE INFLUENCE OF THE LEVEL OF EMOTIONAL BURNOUT OF TEACHERS ON THE LEVEL OF WORKABILITY IN THE CONDITIONS LONG-TERM STRESS

Ukrainians in the conditions of war burn out much faster and become morally exhausted. Today, many have changed their place of residence, lifestyle, and type of activity. Students and university teachers are forced to adapt to new living conditions, to admit that the waiting period has been prolonged and it is worth thinking about how to live on. The relevance of this issue can be explained by the lack of a reliable system of psychological technologies to prevent the development of the emotional burnout syndrome. The purpose of the study: to investigate the psychological characteristics of the individual in the formation of emotional burnout. Research methods: included studying the level of emotional burnout among teachers. The analysis of the impact of the level of emotional burnout of teachers on the level of work capacity in conditions of long-term stress allows us

to state that emotional burnout negatively affects the performance of a person's activities, as it leads to emotional and personal detachment, dissatisfaction with oneself. According to the first method "Diagnostics of the level of emotional burnout" V.V. Boyko, it can be said that the greatest phase of resistance is distinguished in 66% of respondents and tension - in 62.7% of respondents, and the phase of exhaustion showed average indicators - in 46% of respondents. Given that the respondents are teachers, it can be concluded that in specific situations, including crisis circumstances, for example, in war conditions, teachers demonstrate a high ability to adapt and possess stress management skills, which confirms their ability to prevent burnout. According to the results of the second method "Definition of mental burnout" by O. O. Rukavishnikov, it was found that the scale of decreasing professional motivation is the most prominent among the respondents, a high level was found in 66.6% of the respondents. A decrease in professional motivation indicates that the respondents feel a decrease in interest in their work. This may be due to an ill-advised choice of profession, lack of career prospects or professional burnout.

Keywords: stress; emotional burnout; resistance phase; professional motivation.

Постановка проблеми

Українці в умовах війни набагато швидше вигорають і морально виснажуються. Багато хто сьогодні змінив місце проживання, спосіб життя, вид діяльності. Здобувані освіти та викладачі університету змушені адаптуватися до нових умов життя, визнавати, що режим очікування затягнувся і варто думати про те, як жити далі [1; 3, с.76-97].

Емоційне вигорання -- це стан фізичного, психічного, емоційного та мотиваційного виснаження, який викликаний накопиченням стресу, тривоги, кризою цінностей, високих вимог до самого себе. Він виявляється як в формі фізичної втоми, так і, впочутті психологічної та емоційної виснаженості [1, с.24; 3, с. 76-97].

Такий стан називають захисною реакцією організму. Якщо у людини часто трапляються стресові ситуації та висока відповідальність, у свідомості спрацьовує ефект відстороненості. Щоб захистити нервову систему, відбувається відключення емоцій - наступає апатія [2; 4].

У сьогодні дослідження емоційного вигорання є досить гострою проблемою. Це визначається потребою науки і практики в дослідженні індивідуальних чинників і особливостей травмуючої дії емоційного вигорання на психіку людини, особливо це стосується професійної діяльності, де перевага надається відношенням людина-людина [4].

Актуальність цього питання можна пояснити відсутністю надійної системи психологічних технологій запобігання розвитку синдрому емоційного вигорання. Особливого значення вивчення цієї проблеми набуває у педагогічній діяльності, незалежно від того чи то вчитель загальноосвітньої школи, чи то викладач коледжу, ліцею чи закладу вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні наукові дослідження фіксують значне збільшення кількості педагогічних працівників, які відчувають себе знесиленими та емоційно виснаженими, що у результаті позначається на продуктивності їхньої праці. Виходячи з того, що розповсюдження синдрому емоційного вигорання поступово набуває все більших масштабів, це зумовлює зростання інтересу до цього феномену науковців з різних галузей, зокрема: психологів, педагогів, філософів, медиків та ін. [5; 7].

Цією проблемою дослідники займаються впродовж останніх тридцяти років. Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема емоційного вигорання знайшла своє відображення у роботах зарубіжних і вітчизняних вчених, присвячених змісту та структурі синдрому емоційного вигорання (Л.М.Карамушка, С. Д. Максименко, В. Є. Орел та ін.), а також методам його діагностики (В. В. Бойко, Н. Є. Водоп'янова, С. Джексон, Ch. Maslach, О.С.Старчекова та ін.) [1; 3, с. 76-97].

На сучасному етапі розвитку науки феномен емоційного вигорання досліджується в психології стресових станів (вигорання як результат стресу), в межах психології професійної діяльності (вигорання як форма професійної деформації) та екзистенційної психології (вигорання як стан фізичного і психічного виснаження, що виникло в результаті довготривалого перебування в емоційно напружених ситуаціях) [4; 6].

Як показує аналіз останніх досліджень, педагогічні працівники витрачають багато зусиль та енергії, щоб встановити довірливі стосунки з учнями, продуктивні стосунки з колегами по роботі такерівництвом закладу освіти, а також щоб зберігати врівноваженість власного емоційного стану та управляти своїми емоціями у діловому спілкуванні [4].

Мета статті - дослідити психологічні особливості особистості при формуванні емоційного вигорання.

Предмет дослідження: психологічні особливості особистості у

виникненні і прояву емоційного вигорання педагогічних працівників.

Об'єкт дослідження: вплив психологічних особливостей особистості на розвиток емоційного вигорання педагогічних працівників.

Виклад основного матеріалу

Інтерес до синдрому вигорання викликаний тим, що значно збільшилась кількість працівників, які відчувають себе знесиленими та емоційно виснаженими, в наслідок чого, це позначається на продуктивності їх професійної праці.

У зарубіжній літературі цей синдром відомий як «burnout», який був введений американським психіатром Дж. Фрейденбергером в 1974 р. [2]. Синдром емоційного вигорання є результатом інтеграції фізичного, емоційного і когнітивного виснаження або стомлення, при якому головним чинником виступає емоційне виснаження. Вчений вивчав характеристики психологічного стану здорових людей, які перебувають у постійному спілкуванні з клієнтами або пацієнтами в емоційно напруженій атмосфері при наданні професійної допомоги.

Предметом дослідження психіатричного напрямку були симптоми вигорання та сутність психічного здоров'я особистості. З 1978 році набуває свого розвитку соціально-психологічний напрямок вивчення феномену вигорання [2]. За даними Christina Maslach та її колег, які досліджували взаємодію людей у ситуаційному контексті, були виділені такі ситуативні чинники вигорання як значна кількість клієнтів, наявність негативного зворотного зв'язку від клієнта та відсутність особистісних ресурсів для подолання стресу. В подальшому, на проблему психічного вигорання звернули увагу американські фахівці у зв'язку зі створенням і масовим поширенням соціальних служб в США [2].

Як зазначили вчені, саме фахівці, з галузей психологічної і соціальної допомоги, що за посадовими обов'язками зобов'язані проявляти співчуття, емпатію та тривалий час контактують з відвідувачами, їх життєвими проблемами, частіше піддаються ризику емоційного вигорання [4].

За радянських часів емоційне вигорання як самостійне поняття тривалий час не вивчалося, а лише окреслювалося у контексті більш широкої проблематики та мало відображення у положеннях психологічної науки про особистість та міжособистісні відносини, про емоційну стійкість та психічну регуляцію емоцій, про психологічну готовність до діяльності, а також досліджувалось у психології стресових станів [6; 8, с.61-64].

Так, Б. Г. Ананьєв (1969), використовував термін «емоційне вигорання», для позначення деякого негативного явища, що виникає у людей професій типу людина-людина [2].

У останні роки інтерес до дослідження феномену знову зріс завдяки роботам, присвяченим дослідженню професійного стресу (Л. А. Китаєв-Смик, 1983; А. Б. Леонова, 1993, 2000; В. А. Бодров, 1995 і ін.) [5].

І хоча термін вигорання не вживався, проте його суть була визначена досить чітко. Як показує аналіз наукових джерел, синдром виникає внаслідок душевної перевтоми, як своєрідна плата за співчуття і супроводжується такими проявами як: приглушення емоцій, зникнення гостроти відчуттів, дратівливість, виникнення конфліктів з партнерами по спілкуванню, байдужість, черствість, стомлюваність, цинізм, втрата життєвих ідеалів [7]. За даними дослідників не існує єдиного погляду на проблему емоційного вигорання.

Деякі науковці головною причиною виникнення вигорання вважають психологічну та душевну перевтому, інші стверджують, що при синдромі емоційного вигорання спостерігається розлад не особистості, а її професійної ролі, а деякі розуміють вигорання як професійну кризу, що пов'язана те тільки з міжособистісними стосунками, а й з професійною діяльністю в цілому [2].

Дж. Фрейденберг вказував, на те що подібний стан розвивається у людей, схильних до співчуття, ідеалістичного відношення до роботи, в той же час, схильних до мрійливості, одержимих нав'язливими ідеями. В цьому випадку синдром емоційного вигорання може бути механізмом психологічного захисту у формі часткового, або повного виключення емоцій у відповідь на тяжкі стресові психотравмуючі чинники [4; 9, с.30-33]. Як відзначає В. І. Ковальчук, людям з низьким рівнем самооцінки і екстернальним локусом контролю більше загрожує напруга, тому вони більш вразливі і схильні до емоційного вигорання [2]. За даними К. Кондо найуразливішими, вигоряючими вважає тих, хто вирішує стресові ситуації агресивно, нестримано, а також «трудоголіків», людей, що вирішили присвятити себе лише реалізації робочих цілей, хто знайшов своє покликання і працює до самозабуття [4].

Дж. Грінберг пропонує розглядати емоційне вигорання як п'ятиступеневий прогресуючий процес та виділяє наступні стадії емоційного вигорання [2]:

1. перша стадія - «медовий місяць»; працівник зазвичай задоволений роботою і завданнями, відноситься до них з ентузіазмом;

2. друга стадія емоційного вигорання «нестача палива», коли з'являються втома, апатія, можуть виникнути проблеми зі сном;

3. третя стадія емоційного вигорання (хронічні симптоми), через надмірну роботу без відпочинку, вона приводить до таких фізичних явищ, як виснаження і схильність до захворювань;

4. четверта стадія емоційного вигорання (криза), і, як правило, саме тут розвиваються хронічні соматичні розлади, захворювання, а результаті чого людина частково або повністю втрачає працездатність;

5. п'ята стадія емоційного вигорання - «пробиття стіни», коли фізичні і психологічні проблеми переходять в гостру форму і можуть спровокувати розвиток небезпечних захворювань, а саме виникнення ракових захворюваннь, суїцид.

На думку В. В. Бойко, за емоційним вигоранням стоять дуже серйозні психологічні і психофізіологічні реалії, що мають свої причини, форми прояву і комунікативні наслідки [7]. Цим ємоційне вигорання відрізняється від різних форм емоційної ригідності, що визначається органічними причинами (властивостями нервової системи), мірою рухливості емоцій, психосоматичними порушеннями.

В 80-х роках розпочалася методологічна фаза у вивченні синдрому вигорання. Основна увага була спрямована на оцінку даного психічного стану. Складалися опитувальники і розроблялася методологія дослідження.

Christina Maslach виділила наступні ключові ознаки синдрому емоційного вигорання [3, с.76-97]:

1) індивідуальна межа, «стеля» можливостей «емоційного Я» протистояти виснаженню, протидіяти «вигоранню» через самозбереження;

2) внутрішній психологічний досвід, що включає відчуття, установки, мотиви, очікування;

3) негативний індивідуальний досвід, в якому сконцентровані проблеми, дистрес, дискомфорт.

За даними сучасних досліджень показано, що емоційне вигорання є формою професійної деформації особистості. Даний стереотип емоційного сприйняття дійсності складається під впливом ряду чинників (зовнішніх і внутрішніх) [7].

До зовнішніх відносять: хронічну напругу психоемоційної діяльності, дестабілізуючу організацію діяльності, підвищену відповідальність за виконуючі функції і операції, несприятливу атмосферу професійної діяльності, психологічно «важкий» контингент, з яким має справу професіонал в сфері спілкування. До внутрішніх відносять: схильність до емоційної ригідності, інтенсивну інтеріоризацію (сприйняття і переживання) обставин професійної діяльності, слабку мотивацію віддачі в професійній діяльності [7].

Деперсоналізація являє собою тенденцію розвивати негативне, бездушне, цинічне відношення до реципієнтів. Контакти стають формальними.

Негативні установки, які виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньому, стриманому роздратуванні, яке з часом виривається назовні у вигляді спалахів агресії або конфліктності [8, с.61 -64].

Методи дослідження: включали вивчення рівня емоційного вигорання у педагогів за допомогою методик:

1. «Визначення емоційного вигоряння» за методикою В.В.Бойко;

2. «Визначення психічного вигоряння» за методикою О.О.Рукавішнікова [7].

База проведення емпіричного дослідження: було відібрано 30 респондентів.

Результати дослідження за методикою «Визначення емоційного вигоряння» за В.В.Бойко показали, що більшість респондентів знаходиться у фазі резистенції. Данні представлено у таблиці 1.

Таблиця 1.Результати дослідження за методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко

Результати дослідження по першій методиці вказані на рис.1.

Рис.1. Результати дослідження за методикою «Визначення емоційного вигоряння» В.В.Бойко.

Аналіз результатів дослідження за методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко, показав, що у більшій частині респондентів виділяється 2 фаза резистенції, це доводить нам, що в першій фазі напруги вже є симптом емоційного вигорання, та мають високі показники - 62,7% особ серед всіх респондетів.

У другій фазі резистентності 66% серед всіх респондентів мають симптом емоційного вигорання. Для третьої фазі емоційне виснаження складає у 46% особ.

В результаті дослідження виявлено, що у більшості респондентів спостерігаються ознаки резистенції, це доводить нам, що респонденти свідомо або не свідомо прагнуть психологічного комфорту, і таким чином, можливості знизити тиск зовнішніх обставин.

Аналіз результатів дослідження «Визначення психічного вигоряння» за методикою О.О.Рукавішнікова показали, що у більшості респондентів виділяється шкала «Зниження професійної мотивації». Результати дослідження представлені у таблиці 2.

Таблиця 2.Результати дослідження за методикою «Визначення психічного вигоряння» (О. О. Рукавішніков)

Аналіз результатів по другою методикою вказані на рис.2.

Рис.2. Результати дослідження за методикою «Визначення психічного вигоряння» за методикою О.О.Рукавішнікова.

Аналіз результатів дослідження за методикою «Визначення психічного вигоряння» О.О.Рукавішнікова, показав наступні данні:

у шкалі «Індекс психічного вигорання» високий рівень отримали 23,3% досліджуваних, дуже високий рівень 56,1% особ;

шкала «Психоемоційне виснаження» виявлено високий рівень у 39,6% респондентів, дуже високий рівень у 29,7% особ;

за шкалою «Особистісне віддалення» виявлено високий рівень у 16,5% респондентів, дуже високий рівень у 54,4% особ;

шкала «Зниження професійної мотивації» виявлено високий рівень у 9,9% особ, дуже високий рівень у 66,6% респондентів.

Таким чином, в результаті проведенного дослідження виявлення рівня емоційного вигорання серед досліджуваних особ найбільш виділяється шкала «Зниження професійної мотивації».

Враховуючи, що респонденти працюють педагогами, можна зробити висновки, що професія педагога часто вимагає високого рівня відповідальності та постійного контролю над процесом навчання.

Ця вимогливість може створювати високий рівень психологічної напруги, оскільки педагоги завжди прагнуть до досягнення високих результатів у навчанні та вихованні учнів.

Незважаючи на високі показники фаз напруги та резистенції, показники виснаження знаходяться на середньому рівні, що може бути пов'язано з тим, що професія педагогів це постійна напруга та контроль за ситуацією, яка привчає до самоконтролю та боротьбі зі своїм стресом.

Середні показники виснаження можуть бути ознакою того, що ця боротьба є частково ефективною, але також варто відзначити, що це може бути ознакою накопичення і на момент дослідження, саме ці респонденти педагогічних професій ще не дійшли до стану емоційного вигорання.

У специфічних ситуаціях, включаючи кризові обставини, наприклад, в умовах війни, педагоги демонструють високу здатність до адаптації та володіння навичками управління стресом, що підтверджує їхню здатність запобігання виснаження.

За результатами другої методики дослідження «Визначення психічного вигоряння» О.О.Рукавішнікова, виявлено, що серед респондентів виділяється шкала зниження професійної мотивації, у 66,6% осіб дуже високий рівень.

Зниження професійної мотивації свідчить про те, що респонденти відчувають послаблення інтересу до своєї роботи. Це може бути пов'язано з необміркованим вибором професії, відсутністю кар'єрних перспектив чи професійним вигоранням.

Слід виділити найменший показник, а саме психоемоційне виснаження, де серед 29,7% респондентів виявлено високий рівень. Треба зазначити, що подібний результат є за схожою шкалою в першій методиці у третій фазі - «фаза виснаження».

Висновки

Таким чином, аналіз рівня емоційного вигорання педагогів на рівень працездатності в умовах довготривалого стресу та формуванні емоційного вигорання дозволяє стверджувати, що емоційне вигорання негативно позначається на виконанні людиною своєї діяльності та відносинах з партнерами, оскільки призводить до емоційної і особистісної відстороненості, незадоволеності собою. В наслідку цього у особистості слідом йде тривога, депресія, психосоматичні порушення, неадекватне емоційне реагування.

За першою методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко, можна сказати, що у більшості респондентів виділяється фаза резистенції у 66% осіб та напруги - у 62,7% осіб, а фаза виснаження показала середні показники - у 46% осіб. Найвищі показники серед респондентів отримані у фазі резистенції - у 66% осіб.

Враховуючи, що респонденти - є педагогами можна зробити висновки, що професія педагога часто вимагає високого рівня відповідальності та постійного контролю над процесом навчання.

Ця вимогливість може створювати високий рівень психологічної напруги, оскільки педагоги завжди прагнуть до досягнення високих результатів у навчанні та вихованні учнів. У специфічних ситуаціях,

включаючи кризові обставини, наприклад, в умовах війни, педагоги демонструють високу здатність до адаптації та володіння навичками управління стресом, що підтверджує їхню здатність запобігання виснаження.

За результатами другої методики «Визначення психічного вигоряння» О.О.Рукавішнікова, виявлено: у респондентів найбільш виділяється шкала зниження професійної мотивації, у 66,6% респондентів виявлено високий рівень.

Зниження професійної мотивації свідчить про те, що респонденти відчувають послаблення інтересу до своєї роботи. Це може бути пов'язано з необміркованим вибором професії, відсутністю кар'єрних перспектив чи професійним вигоранням.

Література

психологічний емоційне вигорання педагог

1. Карамушка Л.М., Зайчикова Т.В., Ковальчук О.С., Федосова Г.Л., Філатова О.Ф., Філь О.А. Дослідження синдрому професійного вигорання у вчителів. Київ: «Міленіум», 2004. 24с.

2. Дудяк В. Емоційне вигорання. Київ: Главник, Київ, 2014. 126 с.

3. Орел В.Є. Дослідження феномена психічного вигорання в вітчизняної та зарубіжної психологи. Проблеми загальної та організаційної психологи: Харків, 2018. С. 76-97.

4. Водоп'янова Н.Є., Старченкова Є. С. Синдром вигоряння: діагностика та профілактика. Вінниця, 2018. 336 с.

5. Полякова О. Б. Психогігієна та профілактика професійних деформацій особистості. Київ, 2017. 304 с.

6. Форманюк, Т. В. Синдром "емоційного згоряння" як показник професійної дезадаптації вчителя. / Журнал. Питання психології, №6, Харків, 2017.

7. Бойко В. В. Енергія емоцій у спілкуванні: погляд на себе та інших. Львів., 2018. 472 с.

8. Мирян А.М. Синдром емоційного вигорання в соціальних робітників: діагностика, профілактика та корекція. / Журнал Соціальна психологія: психологіч соціальної роботи, № 2, 2018. С.61-64.

9. Міщенко М. С. Профілактика та корекція емоційного вигорання у практичних психологів. Вісник Харківського національного університету №1150. Серія “Психологія”, 2015. С.30-33.

References

1. Karamushka L.M., Zaychykova T.V., Koval'chuk O.S., Fedosova H.L.,Filatova O.F., & Fil' O.A. (2004). Doslidzhennya syndromu profesiynoho vyhorannya u vchyteliv [Study of professional burnout syndrome in teachers]. Kyiv: «Milenium» [in Ukrainian].

2. Dudyak V. (2014). Emotsiyne vyhorannya [Emotional burnout]. Kyiv: Hlavnyk, Kyiv [in Ukrainian].

3. Orel V.YE. (2018). Doslidzhennya fenomena psykhichnoho vyhorannya v vitchyznyanoyi ta zarubizhnoyi psykholohy [Study of the phenomenon of mental burnout in domestic and foreign psychologists]. Problemy zahal'noyi ta orhanizatsiynoyipsykholohy: Kharkiv, 76-97 [in Ukrainian].

4. Vodop'yanova N.YE., Starchenkova YE. S. (2018). Syndrom vyhoryannya: diahnostyka ta profilaktyka [Burnout syndrome: diagnosis and prevention]. Vinnytsya [in Ukrainian].

5. Polyakova O. B. (2017). Psykhohihiyena ta profilaktyka profesiynykh deformatsiy osobystosti [Psychohygiene and prevention of professional deformations of the personality]. Kyiv [in Ukrainian].

6. Formanyuk, T. V. (2017). Syndrom "emotsiynoho zKoryannya" yak pokaznyk profesiynoyi dezadaptatsiyi vchytelya [The syndrome of "emotional burnout" as an indicator of professional maladjustment of a teacher]. Zhurnal. Pytannyapsykholohiyi, №6, Kharkiv [in Ukrainian].

7. Boyko V. V. (2018). Enerhiya emotsiy u spilkuvanni: pohlyad na sebe ta inshykh [The energy of emotions in communication: a view of oneself and others]. L'viv [in Ukrainian].

8. Myryan A.M. (2018). Syndrom emotsiynoho vyhorannya v sotsial'nykh robitnykiv: diahnostyka, profilaktyka ta korektsiya [Emotional burnout syndrome in social workers: diagnosis, prevention and correction]. Zhurnal Sotsial'napsykholohiya: psykholohich sotsial'noyi roboty, № 2, 61-64 [in Ukrainian].

9. Mishchenko M. S.( 2015). Profilaktyka ta korektsiya emotsiynoho vyhorannya u praktychnykh psykholohiv [Prevention and correction of emotional burnout in practical psychologists]. VisnykKharkivs'kohonatsional'noho universytetu№1150. Seriya “Psykholohiya”, 30-33 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru