Особливості прояву тривожності та страхів у дітей молодшого шкільного віку в період воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Особливості прояву тривожності та страхів у дітей молодшого шкільного віку в період воєнного стану

Белякова Світлана Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології,

Смик Дарія Андріївна магістр,

м. Переяслав

Анотація

Через розгортання російською федерацією повномасштабної війни на території України та виникнення складної соціально-політичної ситуації актуальною є психологічна допомога дітям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок воєнних подій. Для психічного здоров'я, нормального перебігу різних видів діяльності як дорослої людини, так і дитини необхідна збалансованість емоцій. Порушення емоційного балансу під час війни, тривала перевага негативних емоційних станів призводять до виникнення емоційних розладів, відхилень у розвитку особистості дитини, порушень її соціальних контактів.

Виявлено, що поняття тривожності займає важливе місце в психологічних теоріях і дослідженнях та характеризує стан підвищеного занепокоєння, емоційної напруги людини. Вчені виокремлюють два види тривожності: особистісну і ситуативну, а також зазначають, що тривожність буває адекватна або неадекватна. Існує безліч причин тривожності, серед яких зазначають суб'єктивні (недостовірне уявлення про результат майбутньої події тощо) та об'єктивні (екстремальні умови; ситуації, пов'язані з невизначеністю результату тощо) причини.

Психотравмуючими вважаються події, що загрожують життю і фізичній цілісності людини: поранення, контузії, фізичне травмування; тяжкі медичні процедури; загибель чи смерть близьких людей, побратимів, мирного населення; картини смерті, поранень і людських страждань; суїциди і вбивства тощо.

Уточнено, що тривожність - це переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, передчуттям небезпеки. Розрізняють тривожність як емоційний стан та як чітку властивість, рису особистості або темпераменту. В свою чергу тривога - негативно забарвлена емоція, що виражає відчуття невизначеності, очікування негативних подій, важко- визначені передчуття. На відміну від причин страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлюються, але вона попереджує участь людини в потенційно шкідливій поведінці, чи стимулює його до дій з підвищення ймовірності благополучного закінчення подій.

Обґрунтовано взаємозв'язок зі значущим дорослим, оскільки порушені стосунки викликають напруженість дитини і можуть бути причиною прояву травматичних симптомів, а їх налагодження сприяє більш швидкому та успішному подоланню негативних симптомів і розвитку стійкості до стресових обставин.

Ключові слова: тривожність, тривога, емоційний стан, психотравмуючі події, діти молодшого шкільного віку.

Abstract

Beliyakova Svitlana Mykolayivna PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Practical Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Smik Daria Andriivna Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, , Pereiaslav

CHARACTERISTICS OF ANXIETY MANIFESTATION IN YOUNGER SCHOOL-AGE CHILDREN DURING THE PERIOD OF MARTIAL LAW

Due to the full-scale war unleashed by the russian federation on the territory of Ukraine and the emergence of a complex socio-political situation, psychological assistance to children who have found themselves in difficult life circumstances as a result of military actions is of current importance. For mental health and the normal course of various types of activity, both for an adult and a child, emotional balance is necessary. The disturbance of emotional balance during war, the prolonged prevalence of negative emotional states can lead to the emergence of emotional disorders, deviations in a child's personality development, and disruptions in their social contacts.

It has been identified that the concept of anxiety occupies an important place in psychological theories and research and characterizes the state of heightened concern and emotional tension in a person. Scientists distinguish two types of anxiety: personal and situational, as well as noting that anxiety can be adequate or inadequate. There are numerous causes of anxiety, among which subjective (misconceptions about the outcome of a future event, etc.) and objective (extreme conditions; situations associated with the uncertainty of the outcome, etc.) causes are mentioned.

Events that threaten life and physical integrity are considered psychotraumatic: injuries, concussions, physical trauma; severe medical procedures; the death or loss of close people, comrades, and civilians; scenes of death, injuries, and human suffering; suicides and murders, etc.

It is clarified that anxiety is the experience of emotional discomfort associated with the expectation of misfortune and the premonition of danger. Anxiety is recognized both as an emotional state and as a distinct personal trait or temperament feature. In turn, anxiety is a negatively charged emotion that expresses feelings of uncertainty and expectation of negative events, vaguely defined premonitions. Unlike the reasons for fear, the reasons for anxiety are usually not conscious but signal potential harmful behavior or stimulate actions towards increasing the likelihood of a favorable outcome.

The relationship with a significant adult is substantiated, as disrupted relations cause tension in the child and can be a reason for the manifestation of traumatic symptoms, whereas their improvement contributes to quicker and more successful overcoming of negative symptoms and development of resilience to stressful circumstances.

Keywords: anxiety, worry, emotional state, psychotraumatic events, younger school-age children.

Постановка проблеми

На сучасному етапі проблема дітей, які так чи інакше постраждали в результаті бойових дій з боку країни агресора, тобто пережили травматичний досвід, стає однією з центральних у дитячій психології та педагогіці. Діти є найбільш незахищеною і вразливою частиною населення, яка має психотравматичний досвід. Ставши свідками наслідків збройного конфлікту, в якому беруть участь їхні батьки, діти набувають трагічного досвіду, що деформує свідомість, цінності і ставлення до світу. Саме тому однією із важливих та гострих психолого-педагогічних проблем сьогодення є розвиток емоційної стабільності дітей які пережили окупацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема дитячих страхів є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки психологічних питань. Особливо тоді, коли це стосується негативних емоцій, які діти відчувають через те, що їм довелось пережити будучи в окупації.

Тривожність є одним з основних понять сучасної психології, що пов'язано з впливом цього феномену на життя людини. Феномен тривожності досліджвали багато вчених, серед яких: 3. Фрейд, Н.Імедадзе, Н. Левітов, Р. Лазарус, В.Кисловська, Н.Наєнко, В. Астапова, В. Білоус, В.Березин, П. Бєльський та інші.

Метою статті є висвітлення результатів аналітичного огляду проблеми тривожності та страхів у молодших школярів в період воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Потрясіння, які переживає українське суспільство протягом останнього періоду, вкрай складна політична та економічна ситуація, довготривале збройне протистояння на Сході країни породжують ряд негативних психологічних факторів: соціальну напругу в суспільстві, різке зростання злочинності та самогубства, психічні хвороби тощо. Серед таких негативних факторів значне місце займають сім'ї, де батьки перебувають у зоні лінії розмежування (бойових дій) та діти, які пережили окупацію. Така психологічна атмосфера є джерелом виникнення різних дитячих страхів. Діти є активними свідками процесів, що відбуваються у суспільстві.

Проблема дитячих страхів є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки як педагогічних, так і психологічних питань. Особливо тоді, коли це стосується негативних емоцій (страхів), які діти відчувають через те, що їм довелось пережити будучи в окупації. Своєчасне виявлення порушень в емоційно-вольовій сфері та набуте вміння керувати емоціями у дитячому віці є однією з умов формування повноцінного члена суспільства у дорослому житті.

Страх є емоцією великої сили, що помітно впливає на сприйняття, мислення та поведінку людини (а особливо дитини). При порівнянні з іншими емоціями він створює найбільш стримуючий вплив. При страху обмежується сприйняття, людина стає функціонально несприятливою. Страх може уповільнити мислення, зробити його вузьким за обсягом. Він призводить до напруги м'язів, а при жаху суб'єкт може стати зовсім нерухомим. Страх дуже скорочує прояв волі у поведінці. Теорії дитячих страхів є численні і мають різні методологічні орієнтації.

З одного боку, страх - це захисна реакція організму, що сигналізує про небезпеку, спонукає до порятунку (захисту), а з іншого - стримує пізнання, штовхає до необдуманих вчинків, приховує нові можливості, а пригнічена емоція страху впливає на стан здоров'я.

Більшість дітей проходить у своєму психічному розвитку ряд вікових періодів підвищеної чутливості до страхів, особливо гостро це відбувається в наш час. Наприклад, шкільні страхи не тільки позбавляють дитину психологічного комфорту, радощів навчання, але і сприяють розвитку дитячих неврозів. Так, першокласники, які з різних причин не можуть впоратися з навчальним навантаженням, з часом потрапляють до розряду неуспішних, що призводить як до неврозів, так і до проявів страху.

Тривожність посідає вагоме місце у психологічних теоріях і дослідженнях, починаючи з робіт 3. Фрейда, де він вперше вказав на її значення при неврозах. Тоді, а саме у 90-ті рр. XIX ст., було висловлено припущення, що тривога є наслідком нереалізованої енергії лібідо. В останні роки значно зросла кількість досліджень, де порушується поняття тривожності. В літературних джерелах існують різні трактування сутності поняття «тривожність», хоча багато дослідників одностайно вважають, що це поняття слід розглядати диференційно - як ситуативне явище (тривогу), а також як особистісну характеристику з необхідністю врахування перехідного стану та його динаміки (тривожність). Так, ряд вчених вказує, що тривожність - це переживання емоційного дискомфорту, що пов'язане з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки [3].

Тривожність - це стійке особистісне утворення, що зберігається протягом досить тривалого часу». Розрізняють тривожність як емоційний стан і як стійку властивість, рису особистості або темпераменту. Дослідниця виокремлює види тривожності на основі ситуацій, пов'язаних з процесом навчання - шкільна тривожність, з уявленнями про себе - самооцінююча тривожність, із спілкуванням - міжособистісна тривожність.

Тривожність як психологічна особливість може набувати різноманітних форм. На думку Л.Грицик, форма тривожності - це особливе поєднання характеру переживання, усвідомлення вербального й невербального вираження в характеристиках поведінки, спілкування та діяльності. Вчена виділяє відкриті та закриті форми тривожності. До відкритих належить гостра, нерегульована тривожність, регульована й компенсована тривожність і культивована тривожність. До закритих (замаскованих) належать так названі «маски», в ролі яких виступають: агресивність, надмірна залежність, апатія, брехливість, лінь, надмірна мрійливість. Підвищена тривожність чинить вплив на всі сфери психіки дитини: афективно-емоційну, комунікативну, морально- вольову, когнітивну [4].

Багато науковців надають своє розуміння поняття «тривожність». Так, деякі вчені тривожність визначають як психологічний стан підвищеного занепокоєння, емоційної напруги людини [1]. Водночас тривожністю називають специфічне переживання, що пов'язане з передчуттям небезпеки та загрози, що насамперед пов'язане з власною особистістю.

За визначенням А.Петровського, тривожність є одним з основних параметрів індивідуальних відмінностей. Вчений зазначав, що тривожність, зазвичай, підвищена при нервово-психічних і важких соматичних захворюваннях, а також у здорових людей, що переживають наслідки психотравми. Дослідник Ч. Спілбергер виокремлює два види тривожності: особистісну та ситуативну (реактивну). Особистісна тривожність передбачає широке коло об'єктивно безпечних обставин, які є у свідомості людини, проте містять загрозу (тривожність як риса особистості). Ситуативна тривожність зазвичай виникає як короткочасна реакція на певну конкретну ситуацію, об'єктивно загрозливу для людини, що відчувається як напруга, заклопотаність, занепокоєння щодо ситуації, що склалася. Також можна зазначити, що тривожність буває адекватна або неадекватна. Неадекватна тривожність виявляється в невпевненості в собі, обмеженості у виборі, скруті під час оцінки життєвих пріоритетів, невротизації та психосоматичних захворюваннях. Окрім того, адекватна тривожність виявляється в ефективній емоційно-вольовій регуляції, готує до стресових навантажень і загалом є істотним внутрішнім фактором, що обумовлює формування зрілої особистості.

Причини, що викликають виникнення тривожності, можуть бути як суб'єктивними так і об'єктивними. До суб'єктивних (інформаційних) причин відносять: недостовірне уявлення про результат майбутньої події; завищення суб'єктивної значущості майбутньої події. Появу об'єктивних причин зумовлюють: екстремальні умови; ситуації, пов'язані з невизначеністю результату; стомлення; занепокоєння щодо здоров'я; порушення психіки; вплив фармакологічних засобів та інших препаратів.

Дослідження Л.Грицик [4] засвідчили, що існують специфічні способи переживання тривоги, усвідомлення, вербалізації і подолання. До них належать такі варіанти переживання та подолання тривоги.

Відкрита тривога може існувати в багатьох формах, наприклад:

гостра, нерегулярна або погано регульована тривога, що часто порушує діяльність людини;

регулятивно-компенсаторна тривожність, що може бути використана як стимул до виконання відповідної діяльності, але, в основному, це можливо в стабільних звичних ситуаціях;

культивування тривожності, пов'язане з пошуком «вторинних вигод» від власної тривоги, що вимагає певного рівня особистісної зрілості (відповідно, ця форма тривоги з'являється лише в підлітковому віці).

Прихована тривожність у різній мірі неусвідомлювана, що виявляється в надмірному спокої, нечутливості або навіть запереченні справжніх неприємностей, або у зовнішніх ознаках, таких як ходіння з боку в бік, стукання по столу та ін.:

неадекватний спокій (реакції за принципом «У мене все в порядку!», пов'язана з компенсаторними захисними спробами зберегти самооцінку; занижена самооцінка у свідомості не допускається);

відволіктися від ситуації.

Тому слід зазначити, що тривожність як психологічний атрибут вступає в протиріччя з базовими особистісними потребами: потребою емоційного благополуччя, впевненості в собі, безпеки. З цим пов'язані значні труднощі в роботі з тривожними людьми: вони, незважаючи на виражене прагнення позбутися тривожності, неусвідомлено чинять опір спробам допомогти їм.

Причини цього опору їм незрозумілі і часто не пояснюються ними належним чином. Основним чинником формування адекватної або неадекватної тривожності є психотравмуюча ситуація (подія) як будь-яка особисто значуща ситуація (явище), що має характер патогенного емоційного впливу на психіку людини і може, у разі недостатньої сформованості захисних психологічних механізмів, зумовити психічні розлади [8].

Психотравмуючими вважаються події, що загрожують життю і фізичній цілісності людини: поранення, контузії, фізичне травмування; тяжкі медичні процедури; загибель чи смерть близьких людей, побратимів, мирного населення; картини смерті, поранень і людських страждань; суїциди і вбивства тощо. Зведення до мінімуму руйнівного впливу травматичних ситуацій та зміцнення психічного здоров'я як у надзвичайних ситуаціях, так і після повернення з нестабільних районів, потребують психологічної допомоги та психологічної підтримки постраждалих.

Складні життєві ситуації серйозно впливають на самопочуття і безпеку життя дитини та виникнення обставин, в яких вона не завжди може знайти вихід, і супроводжуються переживанням. Л. Виготський ввів поняття ключового переживання як «одиниці» стосунків дитини і середовища. Психологам слід пам'ятати, що вони працюють з особливою категорією клієнтів - постраждалими внаслідок бойових дій та інших надзвичайних ситуацій. Жертви - діти, батьки, вчителі - часто мають післястресові симптоми: швидку втомлюваність, плаксивість, страхи, емоційну нестабільність, роздратування, конфліктність, спонтанні вияви агресії тощо. Переживання будь-якої ситуації визначає як ситуація вплине на розвиток особистості. Різні діти в одній сім'ї і в одній життєвій ситуації відчуватимуть різні зміни в розвитку, оскільки та сама ситуація неоднаково переживається дітьми. психологічний емоційний розлад порушення

Дослідниця О. Дронова вважає соціально-виховну підтримку особливою діяльністю психологів з організації превентивної та дієвої психосоціальної та виховної допомоги для запобігання та подолання ситуацій, що порушують життя учнів [4]. Моделі соціально-виховного супроводу дітей, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, у діяльності психологів загальної середньої освіти засновані на взаємодії психолога, дитини та соціального середовища, вміщують:

цілі (створення дітям умов для запобігання та подолання бар'єрів соціалізації);

завдання (допомога дітям в розвиненні самостійності і відповідальності, прагнення до самоідентичності; інтегрування дітей у соціальну групу; стимулювання особистісного саморозвитку і самореалізації дітей);

принципи (гуманістичної спрямованості соціально-

педагогічної діяльності, природовідповідності, культуровідповідності, індивідуалізації, суб'єктності, діалогічності, само- і взаємопідтримки, соціальної адекватності, соціального загартовування);

технології, що містять організаційно-методичні одиниці, зокрема сукупність засобів, форм, методів, прийомів соціально- педагогічної підтримки й алгоритмічного блоку (циклічна реалізація соціальним педагогом послідовності кроків:

діагностика (здійснення діагностичних процедур, організація пізнавальних процесів, збір інформації про вплив на дітей у складних життєвих обставинах, соціальні фактори);

аналіз (здійснення операцій аналізу перешкод та їх причин);

конструктивні (розробка проєкту - спільна творча та пошукова діяльність з дитячими організаціями, що допомагають дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, результатом яких є проєкт з попередження будь-якої перешкоди, складання плану дій щодо вирішення проблеми);

реалізація (реалізація проєкту - дитиною самостійно або в супроводі психолога, розробка плану дій);

контроль (відстеження проєкту - виконання координаційної функції психологів під час реалізації проєкту);

рефлексивно-оціночний (рефлексивна оцінка - фіксація і локалізація труднощів, виявлення причин відхилення від проєктного графіка, вироблення проєкту корекції) [4].

Як зазначає О. Ковальчук, соціально-виховний супровід дітей - це спеціальна соціально-виховна діяльність, спрямована на виявлення, визначення й вирішення проблем дитини з метою забезпечення та захисту її прав на повноцінний розвиток і освіту. Авторка вважає, що соціально-освітня підтримка - це не лише допомога психологів, соціальних педагогів, а й послідовна робота державних соціальних інституцій - органів влади та управління, а також громадських організацій, що спрямована на створення організаційних, правових і соціальних умов для повноцінного розвитку і формування молодого покоління [5].

Вчена Н. Заверико звернула увагу на те, що соціальне виховання підтримує діяльність із залученням соціальних педагогів, спрямовану на створення умов, сприятливих для розвитку у дитини задатків та здібностей; для визначення мети, реальних прагнень, усвідомлення своїх труднощів, проблем, можливостей, лінії розвитку, та на формування у дитини знань, умінь, навичок щодо подолання своїх труднощів, вирішення власних проблем. Результатом соціально-освітньої підтримки має бути посилення у дитини бажання боротися з труднощами, володіння навичками та вміннями розв'язувати конкретні проблеми, самоконтролю та самодопомоги тощо.

Серед основних принципів здійснення психологічної підтримки дослідниця Т. Дейніченко розглядає такі:

Принцип «загальності»: потреба в допомозі та підтримці існує об'єктивно й закономірно, тому кожен учень потребує систематичної та індивідуальної допомоги.

Принцип «суб'єктності й індивідуальності»: педагогічна підтримка спрямована на розвиток суб'єктності та індивідуальності.

Принцип «проблемності»: педагогічна підтримка служить розв'язанню проблеми дитини.

Принцип «пріоритету захисту прав та інтересів дитини»: педагогічна підтримка - це діяльність, спрямована на відстоювання інтересів і прав дитини, яка враховує, що дитина має право на помилку.

Принцип «адресності й дозованості допомоги»: допомога здійснюється адресно й тоді, коли власних зусиль дитини не досить для вирішення проблеми.

Принцип «співпраці й угоди між дитиною та дорослим»: пріоритет у вирішенні проблеми належить самій дитині; доброзичливий, безоцінний такт учителя, ненав'язливість допомоги, дотримання конфіденційності.

Принцип «систематичності підтримки»: швидке й ефективне реагування на проблеми дітей, прогнозування їх виникнення.

Принцип «диференційованого підходу при наданні підтримки»: поступове збільшення або зменшення дози допомоги [3].

Науковець Т. Алєксєєнко, аналізуючи концепції та моделі соціально- психологічної підтримки учнівської молоді у зарубіжному досвіді, з-поміж інших виокремлює організацію соціально-педагогічної підтримки дітей у Великій Британії за моделлю К. Маклафіна. Ця модель розвивальна і містить чотири базових компоненти.

Компонент благополуччя (надання допомоги школярам у прийнятті рішень і вирішенні актуальних проблем їхнього шкільного і позашкільного життя; підтримка у складних життєвих ситуаціях; виявлення та контроль школярів, що перебувають в ситуації ризику чи відчувають на собі насилля або жорстоке ставлення інших; координація роботи з дітьми у шкільному середовищі та поза ним).

Програмний компонент (просвітницька робота з учнями щодо комплексу знань про розвиток особистісної і соціальної сфери дитини; індивідуальні консультації щодо життєвих ситуацій; спільне критичне осмислення просвітницьких та індивідуальних програм). Консультування спрямовується насамперед на профілактику негативних проявів у поведінці, упередження розвитку кризових ситуацій та їх можливих наслідків тощо.

Основними принципами консультування дітей визначаються:

визнання дитини суб'єктом саморозвитку;

згода дитини на допомогу, підтримку, консультацію;

добровільність дій дитини, недопустимість на неї психологічного тиску;

пріоритетність рішення та відповідальності самої дитини у виборі пропонованих консультантом шляхів подолання її труднощів та проблем;

конфіденційність під час та після консультацій тощо.

Пріоритетними темами консультування є проблеми поведінки (агресивність; гіперактивність; адикції; алкогольна, тютюнова, наркотична залежності тощо) та проблеми емоційної сфери розвитку (депресії, підвищена тривожність, страхи, фобії, суїцидальна поведінка тощо).

Компоненти контролю та змови, що змістовно розкривають спільні цінності у формуванні шкільних колективів, де учні активно залучаються до виконання правил і рішень шкільної громади.

Компонент керування. Забезпечується координатором, який є в кожній школі і який стежить за виконанням компонентів моделі [1].

Ця закономірність також пояснюється в науковій літературі як концепція розвитку освітнього середовища та освітнього простору.

Кількість тривожних дітей цього року значно збільшилася. Такі діти можуть відрізнятися підвищеним занепокоєнням, емоційною нестійкістю, невпевненістю у собі та своїх діях. У реаліях нашого життя школяреві доводиться стикатися з різними проблемами: активний ритм життя, нові шкільні програми, зайняті батьки, високі вимоги, зміни його соціального статусу, соціального оточення, а також стан війни, обмеження певних можливостей та підвищений контроль батьків, особливо тих сімей, які пережили період окупації, сигнали тривоги, перебування в укритті тощо. З початком відвідування школи у дітей з'являються обов'язки, на них покладають надії, вони відчувають себе відповідальними. У результаті посилюється відчуття тривожності, невідповідності очікуванням оточення. Серед дитячих емоцій часто наявні не тільки позитивні, але і негативні емоції. Останні чинять несприятливий вплив як на загальний психологічний настрій, так і на діяльність учня, в тому числі навчальну.

Незадоволення вікових потреб дітей призводить до їх тривожного стану. Тому поширення емоційних комплексів серед молодших школярів може бути причиною виникнення неврозів і різних розладів. Психіка дитини дуже швидко розвивається, тому, з одного боку, вона є більш лабільною, ніж психіка дорослого, а з іншого, - незрілість психофізіологічних процесів у дитини не дозволяє давати стабільні прогнози щодо наслідків пережитої психотрав- муючої ситуації.

А. Прихожан вважає відносно високий рівень навчання одним із чинників тривожності дітей у школі. При цьому вчитель може вважати таку дитину нездатною чи недостатньо здібною до навчання. Тривожні школярі не можуть виділити в роботі основне завдання, зосередитися на ньому. Вони намагаються контролювати одночасно всі елементи завдання: якщо не вдається відразу впоратися із завданням, тривожна дитина відмовляється від подальших спроб. Невдачу вона пояснює не своїм невмінням вирішити конкретну задачу, а відсутністю в себе будь-яких здібностей. На уроці поведінка таких учнів може здаватися дивною: часом вони правильно відповідають на запитання, а часом мовчать або відповідають навмання, даючи в тому числі й безглузді відповіді. Їх мова іноді плутана, розмовляють захлинаючись, червоніючи й жестикулюючи, іноді ледь чутно. І це не пов'язано з тим, наскільки добре дитина знає матеріал уроку. У разі вказівки тривожному школяру на його помилку «дивацтва» поведінки посилюються, дитина ніби втрачає будь-яку орієнтацію в ситуації, не розуміє, як можна і як треба поводитись [4].

Причинами тривожності школярів Є. Ільїн вважає перевірку знань під час контрольних та інших письмових робіт; відповідь учня перед класом і страх помилки, яка може викликати критику вчителя чи сміх однокласників; отримання поганої оцінки; незадоволеність батьків, вчителів успішністю дитини; невідповідне особистісно значуще спілкування [1].

У своєму дослідженні автори Л. Помиткіна та М. Полухіна [2] виокремили такі фактори тривожності молодших школярів: страх у самовираженні, почуття неповноцінності в сімейній ситуації дитини, страх перед ситуацією перевірки знань, конфліктність у сім'ї, особливості ставлення батьків до дитини (суворість, жорстокість, неадекватність у стилі виховання, відсутність емоцій, обмежене спілкування, незнання вікових й індивідуальних якостей дитини).

Висновки

Отже, тривожність та страх- негативні емоційні стани, які з'являються у ситуаціях уявної або реальної загрози біологічному або соціальному існуванню людини, спрямовані на джерело цієї ситуації. Особливістю дитячих тривожності та страхів є те, що їх поява у молодшому шкільному віці, залежить від життєвого досвіду дитини, рівня розвитку самостійності, уяви, емоційної чутливості, хвилювання, тривожності, сором'язливості, невпевненості, що говорить про наявність різних видів страхів та їх причини. Залежно від ситуації, яка склалася, ступеня її небезпечності та індивідуальних особливостей дитини тривожність та страх може набувати різної інтенсивності: від легкого побоювання до жаху, що повністю паралізує рухи і мову. Все це вказує на важливості надання дітям підтримки та допомоги під час воєнного конфлікту. Створення стабільного та безпечного середовища, сприяння відновленню нормального життя після війни і сприяння поверненню до навчання є важливими факторами у зменшенню страхів у дітей.

Література

1. Технології психосоціальної допомоги дітям і сім'ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій (з досвіду роботи) / авт. кол: В. В. Байдик, Ю. С. Бондарук, Ю. П. Гопкало, Т. Б. Гніда, І. О. Корнієнко, Н. В. Лунченко, Ю. А. Луценко, Р. А. Мороз, І. І. Ткачук; за наук. ред. В. Г. Панка, І. І. Ткачук. Київ : Ніка-Центр, 2021. 118 с.

2. Помиткіна Л. В. Соціально-психологічні чинники шкільної тривожності молодших школярів // Актуальні проблеми психології. 2015. Т. 10. Вип. 27. С. 482-492.

3. Атемасова О.А. Проблеми розвитку та корекції емоційної сфери молодших школярів. Харків: Ранок, 2010. 176 с.

4. Грицик Л.А. Соціально-психологічний супровід дітей учасників АТО в умовах загальноосвітнього закладу. Методичний посібник. Вінниця: ММК, 2016. 46 с.

5. Ковальчук О. Виникнення тривожності у дітей та профілактика страхів // Психолог. 2009. № 11-12, березень. С. 22-23.

6. Жігаркова О. Час тривожних дітей // Психологічна газета. К.; 2001. № 11. С.6-7.

7. Герило Г.М., Гніда Т.Б., Корнієнко І.О. Організація соціально-психологічного супроводу дітей, сімей, які постраждали внаслідок військових конфліктів / заг. ред. Ю. А. Луценко. Київ: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2018. 128 с. 41.

8. Досвід надання допомоги дітям і сім'ям-жертвам військового конфлікту: практ. посіб. / І.О. Корнієнко, І.М. Лісовецька, Ю.А. Луценко, Д.Д. Романовська. Київ: УНМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2017. 152 с.

References

1. Bajdik, V. V., Bondaruk, Ju. S., Gopkalo, Ju. P., Grnda, T. B., Kornknko, І. O., Lunchenko, N. V. , Lucenko, Ju. A. , Moroz, R. A. , Tkachuk, І. І. (2021). Tehnologit psihosocial'not dopomogi ditjam i sim'jam, shho opinilis' u skladnih zhittevih obstavinah vnaslidok vijs'kovih dij (z dosvidu roboti) [Technologies of psychosocial assistance to children and families who find themselves in difficult life circumstances as a result of military operations (from work experience)]. Ki'iv : №ka-Centr [in Ukrainian].

2. Pomitkina, L. V. (2015). Socіal'no-psihologіchnі chinniki sh^Wi trivozhnosti molodshih shkoljariv [Socio-psychological factors of school anxiety of younger students]. Aktual'ni problemi psihologit - Actual problems of psychology, 10, 27, 482-492 [in Ukrainian].

3. Atemasova, O.A. (2010). Problemi rozvitku ta korekcit emocijnot sferi molodshih shkoljariv [Problems of development and correction of the emotional sphere of younger schoolchildren]. HarkA: Ranok [in Ukrainian].

4. Gricik, L.A. (2016). Social'no-psihologichnij suprovid ditej uchasnikiv ATO v umovah zagal'noosvitn'ogo zakladu [Social and psychological support of children of ATO participants in a general education institution]. Vmnicja: MMK [in Ukrainian].

5. Koval'chuk, O. (2009). Viniknennja trivozhnosti u dtiej ta proftiaktika strahA [The emergence of anxiety in children and the prevention of fears]. Psiholog - Psychologist, 11-12, berezen', 22-23. [in Ukrainian].

6. ZMgarkova, O. (2001). Chas trivozhnih dtiej [Time of anxious children]. Psihologichna gazeta - Psychological newspaper, 11, 6-7. [in Ukrainian].

7. Gerilo, G.M., Grnda, T.B., Kornknko, I.O. (2018). Organizacija social'no- psihologichnogo suprovodu ditej, simej, jaki postrazhdali vnaslidok vijs'kovih konfliktiv [Organization of social and psychological support for children and families affected by military conflicts]. Kirv: UNMC praktichno'].' psihologn і sodal^'i.' roboti [in Ukrainian].

8. Kornknko, I.O., Ltiovec'ka, I.M., Lucenko, Ju.A., Romanovs'ka, D.D. (2017). Dosvid nadannja dopomogi ditjam i simjam-zhertvam vijs'kovogo konfliktu [Experience in providing assistance to children and families who are victims of the military conflict]. Kirv: UNMC praktichnoї psihologn і socіal'noї roboti [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru