Індивідуально-психологічні особливості сучасного керівника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний економічний університет

Індивідуально-психологічні особливості сучасного керівника

Ковальська Наталя Аркадіївна канд. філол. наук, доцент, доцент кафедри мовної та психолого-педагогічної підготовки,

Попова Дар'я Олександрівна

здобувач вищої освіти факультету менеджменту, обліку та інформаційних технологій

Україна

Значні трансформації у суспільстві на перетині XX і XXI століть призвели до зростання зацікавленості у соціальних дослідженнях та підвищення уваги до питань взаємодії між суспільством і особистістю, керівником і підлеглим.

Професійний керівник - це менеджер, який відповідає за координацію і контроль над організацією праці. В обов'язки менеджера входить також планування й організація всіх процесів, які відбуваються в організації або компанії. Він відповідає за її ефективність та успішність. Від менеджера вимагають високого професіоналізму та компетентності, він повинен об'днувати риси висококваліфікованого фахівця, який володіє технічними та економічними знаннями, і організатора виробництва, що виконує адміністративні функції. Перехід до ринкової економіки вимагає перегляду уявлення про природу, роль, сутність і значення праці керівника. Основними якостями керівника є: самостійність, ініціативність, підприємливість, творче мислення та готовність до розумного ризику.

М. С. Діденко виділяє п'ять компонентів професійно значущих якостей менеджерів із відповідними складовими: 1) когнітивний компонент (професійна обізнаність і тип мислення (особливості мисленнєвої діяльності); 2) мотиваційний (орієнтація на досягнення успіху, готовність до ризику та ставлення до власної професії); операційний (креативність, організаційні здібності та стиль управління); особистісний (рефлексивність, відповідальність та готовність до змін); комунікативний (комунікативні здібності, асертивність та стратегії розв'язання конфліктів) [1, c. 27].

Отже, професійний керівник повинен мати конкретні навички для досягнення високих результатів у взаємодії з підлеглими [3]. І ключове місце в цій системі відводиться комунікативним здібностям. Це складна структура, яка включає перцептивні процеси з високим рівнем спостережливості. Важливу роль відіграє також емпатія, тобто розуміння психічних станів підлеглого та співпереживання його почуттям і емоціям. Це дозволяє керівникові знаходити правильний індивідуальний підхід до кожного. У складі комунікативних можливостей важливими є ті, що пов'язані з соціальною взаємодією, прагненням до спілкування, творчим опановуванням знань, навичок і умінь, бажанням розумно організовувати процес діяльності і виховання, досягти рівня організації справжнього колективу. Наявність проектувальних здібностей - це забезпечення правильного вибудовування робочих планів, ведення розрахунків, створення графіків ефективних виробничих процесів та створення нових оригінальних проєктів. Відповідно важливим є і прогнозування психофізіологічного стану підлеглого як важливої складової цього процесу. Конструкторські здібності визначають раціональність підходу до процесу виробництва. Організаторські здібності виражаються в систематизації, налагодженості і досягненні єдності виробничого процесу. Керівник не просто організовує виробний процес, але й визначає певний напрямок відповідно до поставленої мети та ціннісної орієнтації. професійний кваліфікація психологічний управлінський

Наявність відповідних якостей у керівника, які залежать від характеру особистості, його структури, спрямованості, від досвіду, здібностей, умов праці та інших чинників, мають великий вплив на управлінську діяльність керівника.

Важливо розуміти, що якості керівника формуються від взаємодії різних факторів та особистісних особливостей, і вони є ключовим елементом в успішному управлінні. Так, обов'язковими компонентами особистості ефективного управлінця називають: компетентність; наявність високої відповідальності та власної гідності, самоповаги; відчуття та опанування нового, вміння розумно ризикувати та сміливість у прийнятті рішень, творчо розв'язувати проблеми; гнучкість, розуміння ситуації, гостре сприйняття нових потреб, відчуття часу, подій; високу працездатність, прагнення до самовдосконалення та виконання роботи якнайкраще; прояв уваги до підлеглих [2].

Особливо актуальною є проблема високої кваліфікації в управлінні. Некваліфіковане управління організацією призводить до серйозних економічних втрат і викликає психологічний дискомфорт, напруженість в міжособистісних та групових відносинах, до конфліктів. Успіх управлінської діяльності залежить від рівня індивідуальної самореалізації учасників управління.

Професіоналізм керівника визначається ступенем психологічної готовності до управлінської діяльності. З одного боку, це є ключовою рисою особистості, яка формується у процесі діяльності і спілкування, з іншого боку, є результатом цих процесів. Рівень професіоналізму керівника визначають його здатність до самооцінки, самоаналізу, саморозвитку, самоорганізації та самоконтролю. Структурними компонентами професіоналізму управлінської діяльності керівника називають [2]:

професіоналізм діяльності керівника;

професіоналізм спілкування та вибудовування своєрідних відносин між керівниками й співробітниками;

професіоналізм особистості;

сукупні показники активності співробітників, що характеризують їх психологічну й професійну зрілість.

Загалом стиль роботи керівника визначається традиційними формами духовної та практичної діяльності, які стають нормами його професійного уявлення. Деякі керівники мають набір негативних стереотипів, які ускладнюють їхню роботу, зокрема, переконання, що для збереження авторитету, необхідно спілкуватися з підлеглими певним чином. Проте це може навпаки призвести до віддалення підлеглих від керівника.

Отже, у професійному аспекті керівник відповідає за координацію та контроль за діяльністю працівників. Важливість та відповідальність посади керівника вимагає від компетентного менеджера має постійного прагнення до підвищення рівня свого професіоналізму, до самовдосконалення. Для досягнення успіху в цьому напрямку менеджер повинен виявляти не лише свою професійну майстерність, але також мати ряд характерних особистісних рис. Серед них: стійкість до емоцій та врівноваженість для підвищення конкурентоспроможності; комплекс «гуманістичних принципів», який об'єднує знання, довіру та інтелектуальний потенціал; готовність адаптуватися до нових соціальних та професійних умов; бажання до творчої самореалізації.

Список використаних джерел

1. Діденко М.С. (2018). Дослідження психологічних особливостей розвитку професійно значущих якостей майбутніх менеджерів організацій. Організаційна психологія. Економічна психологія, (1), 26-35.

2. Прищак М.Д. & Лесько О.Й. (2013). Психологія управління в організації : навч. посібник. Вінниця : ВНТУ

3. Ходаківський Є.І., Богоявленська Ю.В. & Грабар Т.П. Психологія управління: підручник. К. : Центр учбової літератури, 2011.

Размещено на Allbest.ru