Життєві стратегії в екопсихологічній метафорі і прислів’ях

Размещено на http://allbest.ru

ГО «Всеукраїнська фундація психолого-соціальної допомоги, підтримки та розвитку особистості, спільнот та громад “Ідентичність”»

Життєві стратегії в екопсихологічній метафорі і прислів'ях

Царук Інна Василівна голова

смт Гоща

Анотація

У статті розглядається процес формування життєвих стратегій особистості в умовах війни. Досліджено, що в умовах зовнішньої загрози, життєдіяльність людини зміщується в напрямку еволюції, як визначального фактора виживання. В цьому контексті екопсихологічна (еволюційна) метафора визначається як ключовий елемент у процесі перетворення базових ментальних схем діяльностей у життєві стратегії, що здійснюється через моделі організації способу життя.

Встановлено, що життєві стратегії виходять із базових ментальних схем - однієї із форм життєдіяльності. Виявлено, що в буттєвій свідомості людини базові ментальні схеми існують в коротких словесних формах - етнокультурних стереотипах: приказках, прислів'ях, притчах тощо, що задаються соціумом , середовищем та умовами життя. Запропоновано схему трансформації базових ментальних схем в життєві стратегії через екопсихологічну (еволюційну) метафору та її моделі.

З'ясовано, що чотири вихідні еволюційні метафори: очікування катастрофи, боротьба за ресурси, прагнення до досконалості та взаємодопомога, які постійно присутні у зовнішньому просторі, набувають особливої актуальності під час війни.

Обґрунтовано, що ці метафори під час катастроф трансформуються в моделі організації способу життя, які є результатом відображення та подальших перетворень еволюційних метафор у внутрішньому просторі свідомості людини.

Виявлено чотири моделі організації способу життя: оцінювання ризиків, конфлікт, самоудосконалення, справедливість, які організовують спосіб життя людини в умовах зовнішніх загроз. Встановлено, що ці моделі надалі визначають спосіб дії в конкретній ситуації, організовуючи відповідні життєві стратегії, які дозволяють ефективно подолати цю ситуацію. Визначено такі життєві стратегії в екопсихологічній метафорі: «Виживання», «Розвиток», «Конкуренція», «Співробітництво». Здійснено розподіл базових ментальних схем діяльностей, якими є прислів'я, за групами життєвих стратегій в екопсихологічній метафорі. Підготовано науково-методологічне обґрунтування для створення робочого інструментарію науково-практичних досліджень життєвих стратегій в умовах війни.

Ключові слова: життєві стратегії, базові ментальні схеми діяльностей, еволюційні метафори способу життя, моделі організації способу життя, спосіб життя.

Abstract

Life strategies in ecopsychological metaphors and proverbs

Tsaruk Inna Vasylivna head, public organization "All-Ukrainian Foundation for Psychological and Social Assistance, Support, Development of Individuality, Communities, and the Public Communities “Identity'", Goshcha Town

The article examines the process of formation of life strategies of an individual in the conditions of war. It has been studied that in the conditions of external threat, human activity shifts in the direction of evolution, as a determining factor of survival. In this context, the ecopsychological (evolutionary) metaphor is defined as a key element in the process of transforming the basic mental schemes of activities into life strategies, which is carried out through lifestyle organization models. It has been established that life strategies come from basic mental schemes - one of the forms of life activity.

It was revealed that in the material consciousness of a person, basic mental schemes exist in short verbal forms - ethnocultural stereotypes: sayings, proverbs, parables, etc., which are set by society, environment and living conditions. A scheme for transforming basic mental schemes into life strategies through an ecopsychological (evolutionary) metaphor and its models is proposed. It was found that four original evolutionary metaphors: anticipation of disaster, struggle for resources, striving for perfection and mutual aid, which are constantly present in outer space, become especially relevant during war.

It is substantiated that these metaphors during disasters are transformed into lifestyle organization models, which are the result of reflection and further transformations of evolutionary metaphors in the inner space of human consciousness. Four models of lifestyle organization have been identified: risk assessment, conflict, selfimprovement, and justice, which organize a person's lifestyle in conditions of external threats. It was established that these models further determine the way of action in a specific situation, organizing appropriate life strategies that allow to effectively overcome this situation. The following life strategies in the ecopsychological metaphor are defined: "Survival", "Development", "Competition", "Cooperation".The division of the basic mental schemes of activities, which are proverbs, by groups of life strategies in the ecopsychological metaphor was carried out. A scientific and methodological rationale for creating a working toolkit for scientific and practical research of life strategies in war conditions has been prepared.

Keywords: life strategies, basic mental schemes of activities, evolutionary metaphors of lifestyle, models of lifestyle organization, lifestyle.

Вступ

Постановка проблеми. Війна - це катастрофа, що супроводжується втратою ціннісних орієнтацій, де життя перестає бути найвищою цінністю. Катастрофа повністю змінила реальну життєву ситуацію особистості, різною мірою зруйнувала установлені форми життєдіяльності на всіх її рівнях. Війна актуалізувала проблематику біологічного виживання. У такому сенсі еволюційна метафора стає окремим образом, що формує відповідні організаційні моделі та реалізовує життєві стратегії, закладені в цьому образі. У підсумку, життєві стратегії, породжені еволюційними метафорами, визначають такий спосіб дій, який необхідний для мінімізації значимих і загрозливих зовнішніх впливів, таких як зокрема військові дії. Однак на сьогодні методологічне обґрунтування понять «життєві стратегії», «спосіб та образ життя», що виникають у просторі еволюційної ідеї, є недостатнім для того, щоб створити робочий інструментарій, необхідний для практичних досліджень. Створення таких методологічних засад дало б нам глибше розуміння поточної ситуації і того, як вибудовувати психологічні практики в унікальних умовах багатовекторної та довготривалої війни (катастрофи), оскільки аналогічного практичного досвіду на сьогодні у світі не існує.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні поняття «життєва стратегія» в різних сферах дослідницької діяльності несе різноманітні сенси. У соціологічно-психологічних дослідженнях поняття життєвої стратегії використовують як векторну величину, що націлює на майбутнє, переважно далеке, і визначає перспективи життя людини. І. П. Шепеленко вказує, що «життєві стратегії - це вектор, спрямованість поведінки індивіда чи соціальної групи, що базується на життєвих уявленнях, цілях та домаганнях» [13]. Життєві стратегії розглядають в контексті часової перспективи, яку потрібно вибудовувати, Р. Кастенбаум, К. Левін, Л. Франк [4]. Інша частина дослідників акцентують увагу на присутності у життєвих стратегіях адаптаційних компонентів і розрізняють добровільні й примусові життєві стратегії [3]. Найбільш відомі копінг-стратегії представлено в науковій літературі, як стратегії подолання життєвих труднощів, стратегії соціальної підтримки й стратегії уникання життєвих труднощів, націлені на соціальну адаптацію особистості [1], [2], [7]. К. Л. Мілютіна вважає, що життєва стратегія особистості зазнає формування і трансформації протягом усього життя і тому «є динамічним особистісним утворенням, яке дозволяє людині узгоджувати власні прагнення з вимогами соціального середовища в ситуаціях різного типу». Життєві стратегії як суб'єкт життєдіяльності, що полягає у способах зміни, перетворення умов, ситуацій життя відповідно до цінностей особистості розглядали К. О. Абульханова-Славська, О. О. Бодальов, С. Л. Рубінштейн, як проблеми життєвого шляху - Ш. Бюлер, С. Рубинштейн, а як процес конструювання певного життєвого сценарію чи стилю життя - А. Адлер та Е. Фром [4].

Однак в умовах війни, коли руйнування зачіпає абсолютно всі прошарки життєдіяльності, а спосіб життя зазнає незворотних змін, потрібні абсолютно інші підходи й рефлексії до розуміння життєвих стратегій. Саме про такий підхід йдеться у психологічних дослідженнях Ю. М. Швалба, де визначено, що життєві стратегії тісно поєднано зі способом життя і виникають у його просторі [10]. Водночас Ю. М. Швалб вважає, що спосіб життя є набором цінностей і норм, які детермінують розповсюдження та передачу від покоління до покоління визначених моделей поведінки [12] і є за своєю суттю ментальною схемою, яка фіксує базові ментальні схеми організації діяльностей (БМСД) [11]. Такими базовими схемами можуть виступати «етнокультурні стереотипи», якими є прислів'я, приказки, притчі тощо [6].

Прислів'я досить широко представлені у буттєвій свідомості індивіда. Вони містять в собі загальноприйняту істину, цінності й моральну або практичну настанову і є носіями досвіду попередніх поколінь, який забезпечував існування та виживання великих соціальних груп. Незаперечним є той факт, що прислів'я завжди обумовлені мовою, територією та досвідом поколінь, що проживали на цій території. Очевидно, цей набір складає певну поведінково- діяльнісну карту індивіда, присутню в його буттєвій свідомості і за якою той має орієнтуватися в просторі життєдіяльності.

У контексті цих досліджень О. В. Рудоміно-Дусятська вважає, що спосіб життя - поняття, що визначається, як спроєктована особистістю організація видів життєдіяльності, які забезпечують їй відчуття єдності зі світом [5]. Війна - найбільша катастрофа за останні понад 80 років, що зруйнувала таку єдність і змістила всі прошарки життєдіяльності в біологічному напрямку виживання. Людина на грані виживання потрапляє у простір еволюційної ідеї - сукупності образів змін, що відбуваються упродовж тривалого часу і вимагають такого типу пристосування, який дає найбільше шансів вижити й зберегти життя наступним поколінням.

Еволюційна метафора в такому сенсі є окремим способом, що допомагає виокремити лише ті зміни з навколишнього середовища, які відповідають уявленням про закономірність життя і стають психологічною основою для реалізації відповідних життєвих стратегій, що мінімізують ці зміни.

Водночас еволюційна метафора відбирає лише ті базові ментальні схеми, які представлено в буттєвій свідомості індивіда у формі згаданих вище етнокультурних стереотипів, що є досвідом успішного переживання криз і катастроф попередніми поколіннями. У контексті еволюційних теорій, які існують сьогодні, згідно з результатами досліджень Ю. М. Швалба, ми розрізняємо чотири основні еволюційні метафори способу життя [11]: метафора «Очікування катастрофи», в основу якої лягла теорія катастроф Жоржа Леопольда Кюв'є; метафора «Боротьби за ресурси», яка народилася з еволюційної теорії боротьби за існування Чарльза Дарвіна; метафора «Прагнення до досконалості», що походить з теорії еволюції розвитку Жана Батиста Ламарка і метафора «Взаємодопомоги», яка випливає з теорії еволюції співробітництва Петра Кропоткіна.

Мета статті - підготовка науково-методологічного обгрунтування для створення робочого інструментарію науково-практичних досліджень життєвих стратегій в умовах війни.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати наступні завдання:

1. Розширити поняття «життєві стратегії» в умовах війни.

2. Дослідити, яким чином еволюційні метафори представлені у буттєвій свідомості індивіда.

3. Встановити місце і роль еволюційних метафор у формуванні життєвих стратегій індивіда в ситуації війни.

Виклад основного матеріалу

Вище описані дослідження дають нам можливість описати ймовірний механізм трансформації базових ментальних схем , який проходить декілька етапів перетворень та призводить до формування життєвих стратегій способу життя в умовах війни, як показано на схемі 1.

Схема 1. Трансформація базових ментальних схем організації діяльностей у життєві стратегії.

Спочатку базові ментальні схеми діяльностей (прислів'я) “відбираються “ і групуються в еволюційні метафори - буттєві образи організації способу життя:

• очікування катастрофи;

• боротьби за ресурси;

• прагнення до досконалості;

• взаємодопомоги.

На нашу думку, кожна еволюційна метафора у свідомості формує певну організаційну модель, яка по своїй суті є результатом відображення та подальших перетворень еволюційних метафор у внутрішньому просторі свідомості людини.

Ми розрізняємо чотири моделі організації способу життя: оцінювання ризиків, конфлікт, самовдосконалення, справедливість.

Модель «Оцінювання ризиків» завжди обумовлена установкою: «Як би чого не сталося» і описує життя індивіда як замкнену систему без виходу за самовільно встановлені індивідом рамки.

Модель «Конфлікт» - це установка індивіда на ворожість світу і перманентну боротьбу з ним.

Модель «Самовдосконалення» - установка на відсутність границь для власного розвитку й направленість на зовнішні зразки, до яких варто прагнути.

Модель «Справедливість» - це установка на підтримання рівноваги між «Я» та «Світом», а також забезпечення гомеостазу системи «Світу» - стабільності і збереження оптимальних умов для її функціонування.

Кожна модель за своєю суттю є установленою формою, яка надалі має наповнитися дієвою функцією, щоб перетворитися у життєву стратегію. За таких умов, життєві стратеги постають перед нами як результат процесу трансформації базових ментальних схем діяльності, відібраних в рамках еволюційних метафор в організаційні моделі, які, набуваючи функціонального призначення, фіксують спосіб життя індивіда. У контексті вищевказаного, розрізняємо чотири провідних життєвих стратегії способу життя: «Виживання», «Конкуренція», «Розвиток», «Співробітництво».

Стратегія «Виживання», сформована на базі метафори «Очікування катастрофи», що бере початок з теорії еволюції катастроф Ж. Л. Кюв'є, фіксує увагу індивіда на очікуванні катастрофи і базується на моделі оцінювання ризиків, що проявляється у відповідних переживаннях індивіда. Ця модель призводить до відмови від планування майбутнього - «все одно всі помремо», облаштовує переорієнтацію на «життя в моменті без майбутнього» і установку «живи тут і зараз». Така форма, наповнена функціональним змістом «вижити», особливо гостро актуалізується в періоди стихійних лих, катаклізмів, криз і катастроф.

Стратегія «Виживання» дає відчуття безсилля перед життєвими обставинами і життям взагалі, розмиває границі між «Я» та «Світ», оскільки одне і друге мають однакову негативну визначеність. Стратегія «Виживання» може бути опосередкована негативними зовнішніми обставинами: природними катаклізмами чи війнами або соціальними впливами: родинним оточенням, вихованням тощо. Основна характеристика стратегії «Виживання» - безсилля перед життєвими обставинами й життям взагалі. Така стратегія, з однієї сторони, забезпечує функцію збереження життя, як біологічної форми існування, а при фіксації (застряванні) на цій стратегії - стає причиною психічних порушень і розладів.

Стратегія «Конкуренція» - це стратегія, яка бере свій початок з метафори «Боротьба за ресурси», в результаті чого індивід вибудовує конфліктну організаційну модель. Єдиним показником ефективності (правильності) в цій моделі є успіх. Базова орієнтація «Бути кращим за всіх» веде до розгортання зовнішнього конфлікту, що спостерігається у взаємодії із соціумом і світом, а також проходить всередині психіки індивіда й часто може проявлятися у вигляді невротичних розладів. Ресурси перестають бути засобом для досягнення цілі, а самі стають ціллю. Найчастіше володіння надмірними, тому часто непотрібними ресурсами не сприяє життєреалізації індивіда, а несе лише життєорганізаційний характер. Стратегія «Конкуренції» сприяє пошуку нових засобів для отримання додаткових ресурсів, що забезпечує загальний прогрес людства. Одночасно, це стратегія взаємознищення, яка вихолощує життєві смисли і сприяє деградації.

Стратегія «Розвиток» базується на метафорі «Прагнення до досконалості» і є результатом незадоволених внутрішніх потреб. Індивід переживає постійну незадоволеність собою, оскільки зорієнтований на зовнішні соціально-культурні зразки. Модель самовдосконалення завжди фіксує змінність світу, тому направлена на встановлення відповідності між внутрішнім статичним і зовнішнім світом, який постійно змінюється.

Стратегія розвитку - це стратегія, що зосереджує увагу індивіда на потребі в перманентному самовдосконаленя та погодження власного «Я» зі змінами «Світу». Водночас- це стратегія, що не націлена на конкретний результат і тому застрявання на власній недосконалості веде до обезцінення та неможливості вийти в продуктивну діяльність, щоб самореалізуватися та це самообезцінення нівелювати.

Стратегія «Співробітництво» побудована на еволюційній метафорі взаємної допомоги, в якій закладено неможливість еволюційного розвитку природи без утворення та ускладнення форм спільностей живих організмів. У результаті утворення таких спільностей взаємна допомога є більш значущим фактором еволюції, аніж боротьба. Базисом взаємної допомоги є організаційна модель справедливості, яка показує спосіб взаємодії між різними суб'єктами. стратегія війна метафора свідомість ментальний

Без почуття справедливості організація взаємодії неможлива і веде до її розпаду. Взаємна допомога через справедливість орієнтує індивіда на природну етику, що робить справедливість суспільним відчуттям, без якого суспільне життя неможливе. Показником ефективності стратегії співробітництва є товаристкість , яку можна описати через прислів'я: “ Грошей мало -- не біда, як є друзів череда”. Основою стратегії «Співробітництво» є метафора «Взаємодопомоги» , яка описує почуття єдності з усім світом. Тому, стратегія співробітництва також має два полюси.Один-“ Світ до мене справедливий “ , інший “Я для Світу ефективний “.

У Таб. 1. зведено основні критерії кожної зі стратегій.

Таблиця 1.

Розподіл базових ментальних схем діяльностей за групами життєвих стратегій.

Висновки

Отже, в результаті дослідження процесу формування життєвих стратегій людини в умовах війни встановлено, що:

1. Життєва стратегія - це результат процесу трансформації базових ментальних схем діяльності, відібраних у рамках еволюційних метафор в організаційні моделі, які, набуваючи функціонального призначення, проявляються у них. Виявлено такі життєві стратегії: «Виживання», «Розвиток», «Конкуренція», «Співробітництво».

2. Еволюційні метафори у буттєвій свідомості індивіда може бути представлено в коротких словесних формах етнокультурних стереотипів - повідомлень і настанов, що виражаються у народній творчості через приказки, прислів'я, притчі та інше і є результатом переживання досвіду природних катаклізмів, криз і катастроф попередніми поколіннями. Разом з тим, еволюційна метафора є своєрідним фільтром, що відбирає і групує базові ментальні схеми діяльностей способу життя індивіда , обумовлюючи зміни в організаційних моделях та життєвих стратегіях індивіда .

3. Встановлений зв'язок між базовими ментальними схемами та життєвими стратегіями, що здійснюється через еволюційні метафори, забезпечує науково-методологічне обгрунтування для створення робочого інструментарію науково-практичних досліджень життєвих стратегій в умовах війни.

Література

1. Brannon, Linda; Feist, Jess (2009). Personal Coping Strategies. Health Psychology: An Introduction to Behavior and Health (7th ed.). Wadsworth Cengage Learning. Pp.

2. Вдовиченко А. В. Особливості копінг-поведінки особистості у життєвих та професійних ситуаціях. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія «Психологічні науки». 2013. 114. С. 17-20.

3. Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. Київ: «Стилос», 2001. 238 с.

4. Мурадян О. С. Життєві стратегії особистості в умовах соціальних змін: соціологічний аналіз /О. С. Мурадян // Соціологічні студії. Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2013. № 1 (2). С. 49-54.

5. Рудоміно-Дусятська О. В. Специфіка еколого-психологічного дослідження способу життя особистості. Рудоміно-Дусятська О. В. // Актуальні проблеми психології. т. вип. 35. 2014. С. 31.

6. Снігурова І. І. Фразеологія як скарбниця етнокультурних стереотипів (на матеріалі українських прислів'їв і приказок.) / Снігурова Ірина Іванівна; Наук. кер.: д. філол. н., доц. Т. Ф. Осіпова. Харків, ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2023. 166 с.

7. Ткачук Т. А. Копінг-поведінка: стратегії та засоби реалізації. Ірпінь: УДФСУ. 2011, 286 с.

8. Українські приказки, прислів'я і таке інше: збірники О. В. Марковича та інших / Уклав М. Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст.: М. М. Пазяк; голов. ред. М. С. Тимошик. Київ: Либідь, 1993. 768 с.

9. Франко І. Зібр. творів: У 50 томах. Київ, 1976-1986.

10. Швалб Ю. М. Майбутнє і сьогодення студентів з обмеженими функціональними можливостями: психологічні аспекти / Ю. М. Швалб, Л. В. Тищенко. Київ: «Основа», 2015. 239 с.

11. Швалб Ю. М. Особистісні детермінанти еколого-орієнтованої життєдіяльності: монографія / Ю. М. Швалб, О. Л. Вернік, О. О. Вовчик-Блакитна, О. В. Рудоміно-Дусятська [та ін.]; за ред. Ю. М. Швалба. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2018. 330 с.

12. Швалб Ю. М. Про співвідношення категорії «життєвий шлях» і «образ життя» особистості / Ю. М. Швалб // Актуальні проблеми психології: Екологічна психологія: Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. Т. 7. Вип. 24. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. С. 274-283.

13. Шепеленко І. П. Життєві стратегії студентської молоді в умовах сучасного українського суспільства / І. П. Шепеленко // Український соціум. 2006. № 1. С. 7-16.

References

1. Brannon, Linda; Feist, Jess (2009). Personal Coping Strategies. Health Psychology: An Introduction to Behavior and Health (7th ed.). Wadsworth Cengage Learning. Pp. [in English].

2. Vdovichenko, A. V. (2013). Osoblivosti koping-povedinki osobistosti u zhittЈvih ta profesiinih situacijah [Peculiarities of coping behavior of the individual in life and professional situations]. Visnik Chernigivs'kogo nacional'nogo pedagogichnogo universitetu. Serija «Psihologichni nauki» - Bulletin of the Chernihiv National Pedagogical University. Series "Psychological Sciences", 114, 17-20 [in Ukrainian].

3. Zlobina, O., Tihonovich, V. (2001). Suspil'na kriza i zhidrvi strategii osobistosti [Social crisis and life strategies of the individual]. Kiiv: «Stilos» [in Ukrainian].

4. Muradjan, O. S. (2013). ZhittЈvi strategii osobistosti v umovah social'nih zmin: sociologichnii analiz [Life strategies of the individual in the conditions of social changes: sociological analysis]. Sociologichni studii - Sociological studies, 1 (2), 49-54 [in Ukrainian].

5. Rudomino-Dusjats'ka, O. V. (2014). Specifika ekologo-psihologichnogo doslidzhennja sposobu zhittja osobistosti [The specifics of ecological and psychological research on the way of life of an individual]. Aktual'ni problemi psihologii - Actual problems of psychology, 7, 35, 31 [in Ukrainian].

6. Snigurova, І. І. (2023). Frazeologija jak skarbnicja etnokul'turnih stereotipiv (na materiali ukrains'kih prisliv'iv i prikazok.) [Phraseology as a treasury of ethnocultural stereotypes (based on the material of Ukrainian proverbs and sayings.)]. Harkiv, HNPU imeni G. S. Skovorodi [in Ukrainian].

7. Tkachuk, T. A. (2011). Koping-povedinka: strategii ta zasobi realizacii [Coping behavior: strategies and means of implementation]. Irpin': UDFSU [in Ukrainian].

8. Timoshik, M. S. (1993). Ukrains'ki prikazki, prisliv'ja i take inshe [Ukrainian sayings, proverbs and the like]. Kiiv: Libid' [in Ukrainian].

9. Franko, І. (1976-1986). Zibr. Tvoriv [Zibr. works]. (vol. 1-50). Kiiv [in Ukrainian].

10. Shvalb, Ju. M. (2015). Majbut^ i s'ogodennja studentiv z obmezhenimi funkcional'nimi mozhlivostjami: psihologichni aspekti [The future and present of students with limited functional capabilities: psychological aspects]. Kiiv: «Osnova» [in Ukrainian].

11. Shvalb, Ju. M. (2018). Osobistisni determinanti ekologo-orkntovanoi zhitkdijal'nosti [Personal determinants of ecologically-oriented life]. Kiiv: Institut psihologii imeni G. S. Kostjuka NAPN Ukraini [in Ukrainian].

12. Shvalb, Ju. M. (2010). Pro spivvidnoshennja kategorii «zhitkvij shljah» i «obraz zhittja» osobistosti [About the relationship between the category "life path" and "life style" of the individual]. Aktual'ni problemi psihologii: Ekologichna psihologija - Actual problems of psychology: Ecological psychology, 7, 24, 274-283 [in Ukrainian].

13. Shepelenko, I. P. (2006). Zhitkvi strategii students'koi molodi v umovah suchasnogo ukrains'kogo suspil'stva [Life strategies of student youth in the conditions of modern Ukrainian society]. Ukrains'kij socium - Ukrainian Society, 1, 7-16 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru