Психологічні умови становлення професійної відповідальності студентів-юристів

Размещено на http://www.allbest.ru

Психологічні умови становлення професійної відповідальності студентів-юристів

Заболоцька Світлана Ігорівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Скоробагатько Данило Валерійович студент факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

У роботі проаналізовано психолого-педагогічні умови, необхідні для ефективного розвитку відповідальності студентів -юристів.

Підтверджено, що юнацький вік є сенситивним стосовно становлення самосвідомості, насамперед, самооцінки та процесів усвідомлення себе як суб'єкта соціальних взаємин. Так, показано, що студентам складніше усвідомлювати й оцінювати власні можливості.

Співвідношення рівня особистісних якостей і міри відповідальності може характеризувати певні типи особистості, а також визначати перспективи і напрямок розвитку особистісних якостей. В процесі навчання у ВНЗ розвиток особистісних якостей майбутніх юристів відбувається найбільш оптимально, якщо він основується на таких психолого-педагогічних умовах: розвиток відповідальності як основи відповідального юриста; створення розвивального особистісно орієнтованого середовища в тренінговій та реальній навчальній і позанавчальній взаємодії студентів; забезпечення цілеспрямованого розвитку особистісних якостей шляхом організації студентського колективу, самоврядування та використання інтерактивних форм роботи.

Проблема відповідальності як чинника розвитку особистісних якостей студента-юриста зумовлена порівняно незначною розробкою цієї проблематики саме в контексті вікового розвитку особистості, а також необхідністю розробки психолого-педагогічних умов, конкретних програм з

метою розвитку цих якостей. Студентські роки здебільшого збігаються з періодом юності, для якого характерні пошуки свого місця у світі, самоствердження та самореалізація, пошук та ствердження світоглядних орієнтирів, опанування майбутньої професії. Все це складає суть процесу особистісного і професійного самовизначення молодої людини.

Ключові слова: відповідальність, професійна відповідальність,

моральні цінності, самореалізація, самовизначення, лідерські якості.

Zabolotska Svitlana Ihorivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of Psychology

Skorobahatko Danylo Valeriyovich Student of the Faculty of the Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University

Petrenko Marharyta Serhiivna Student of the Faculty of the Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University

PSYCHOLOGICAL CONDITIONS OF FORMATION OF PROFESSIONAL RESPONSIBILITY OF LAW STUDENTS

Abstract

The article analyses the psychological and pedagogical conditions necessary for the effective development of law students' responsibility.

The author confirms that adolescence is sensitive to the formation of selfawareness, first of all, self-esteem and the processes of self-awareness as a subject of social relations. Thus, it has been shown that it is more difficult for students to realise and assess their own capabilities.

The correlation between the level of personal qualities and the degree of responsibility can characterise certain types of personality, as well as determine the prospects and direction of personal development. In the process of studying at a university, the development of personal qualities of future lawyers is most optimal if it is based on the following psychological and pedagogical conditions: development of responsibility as the basis of a responsible lawyer; creation of a personality-oriented environment in training and real educational and extracurricular interaction of students; ensuring targeted development of personal qualities through the organisation of a student team, self-government and the use of interactive forms of work.

The problem of responsibility as a factor in the development of personal qualities of a law student is due to the relatively insignificant development of this issue in the context of age-related personal development, as well as the need to develop psychological and pedagogical conditions and specific programmes for the development of these qualities. The student years mostly coincide with the period of youth, which is characterised by the search for one's place in the world, selfaffirmation and self-realisation, search and affirmation of worldview guidelines, and mastering a future profession. All this is the essence of the process of personal and professional self-determination of a young person.

Keywords: responsibility, professional responsibility, moral values, selfrealisation, self-determination, leadership qualities.

Постановка проблеми. Сучасне суспільство, яке гостро переживає ідеологічну, політичну, економічну і соціальну кризи, потребує нової генерації лідерів, які здатні бачити, прогнозувати і розв'язувати проблеми, що виникають, взявши на себе відповідальність.

Сьогоднішні студенти - це завтрашні політики, економісти, психологи, вчителі та інші фахівці, багато з яких посядуть провідне становище в державних, суспільних інституціях, і стануть лідерами в тій або іншій сфері діяльності. Водночас сучасна система вищої освіти не спрямована на розвиток лідерських якостей майбутніх фахівців. Таким чином, наявна суперечність між соціальним запитом на формування і розвиток молодих лідерів та відсутністю науково обґрунтованих рекомендацій щодо реалізації цього процесу, що зумовлює необхідність створення в системі вищої освіти психолого- педагогічних умов для розвитку лідерських якостей студентів -юристів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема відповідальності в контексті психолого-педагогічних дисциплін досліджувалася багатьма вченими (І.Д. Бех, А.С. Макаренко, М.В. Савчин, В.О. Сухомлинський, О.В. Сухомлинська та ін.). Проблемі відповідальності присвячені сучасні філософські праці С.Ф. Анісімова, А.Ф. Плахотного та ін.. На психологічному рівні відповідальність розглядається як одна із генералізуючих якостей, як результат інтеграції всіх психічних функцій особистості та суб'єктивного сприйняття нею навколишньої дійсності, емоційного ставлення до обов'язку (К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, Л.Колберг, Г.С.Костюк, Ж.Піаже, М.В. Савчин, В.Франкл та ін.). Питання відповідальності розглядається і в наукових працях зарубіжних вчених Ж.Піаже, Л.Кольберга, Ф.Хайдера, К. Хелькама та ін.

Мета статті. Дослідження взаємозв'язку розвитку особистісних якостей з відповідальністю студента-юриста.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж розглянути психологічну сутність відповідальності, звернімося до філософського осмислення цього феномену, яке стало підґрунтям психологічних досліджень. У філософській літературі відповідальність розглядається як поняття, що відбиває об'єктивний, історично-конкретний характер взаємин між особистістю,

колективом, суспільством з точки зору свідомого здійснення пред'явлених взаємних вимог.

Такі філософи як Аристотель, Платон, Сократ говорили про розвиток відповідальності як про безперервний процес, що відіграє особливу роль у вдосконаленні індивіда, зокрема його свідомості. У працях Аристотеля простежується думка про те, що людина здатна сформувати позитивні моральні уявлення, отже, відповідальна за ті дії, які вона здійснює, при цьому відповідальні дії не завжди пов'язані з їх усвідомленням та свободою волі.

У старогрецькій філософії можна простежити перші спроби пояснити відповідальність, виходячи з реального життя людини. Зокрема, Демокрит зазначав, що поняття відповідальності повинне ґрунтуватися на внутрішніх переконаннях особистості. Саме він вперше заговорив про моральну відповідальність не тільки за дії, але й за наміри. Вищім критерієм моральності для Демокрита є почуття боргу.

У подальших філософських дослідженнях відповідальність тісно пов'язується з категорією свободи. Так, філософами епохи Відродження людина розглядалася як особистість, що актуалізується через свободу і відповідальність за вибір. Філософії Нового часу, вихідним пунктом якої були постулати про автономію суб'єкта, свободу його волі, було властиве монологічне розуміння відповідальності. Зокрема, у Р. Декарта та І. Канта свобода волі є першоджерелом морального закону.

Сучасні філософські праці, присвячені проблемі відповідальності (С.Ф. Анісімов, А.Ф. Плахотний [6] та ін.), стосуються співвідношення об'єктивної необхідності та реальної свободи. Так, А.Ф. Плахотний вважає, що «оскільки вибір можливостей діяльності йде від активності суб'єкта, то ступінь його особистісної відповідальності визначається напрямком та соціальними наслідками його діяльності. Напрямок цієї діяльності обирається вільно шляхом відповідального прийняття рішення. В цьому сенсі відповідальність є мірою свободи» [6, с.79].

Як бачимо, головним при тлумаченні відповідальності в загальнофілософському плані в усі епохи було вирішення питання про співвідношення свободи та необхідності. Отже, проблема відповідальності має тісний зв'язок з проблемою свободи, адже лише та людина, яка має сформоване усвідомлення відповідальності, що ґрунтується на розумінні об'єктивного зв'язку власних дій з вимогами, і яка діє відповідно до цих вимог, може виступати як вільна людина.

Більшість дослідників виокремлюють об'єктивну і суб'єктивну сторони відповідальності. Ось що пише С.Ф. Анісімов: „ Моральна відповідальність має широкий соціологічний аспект аналізу - відповідальність як сукупність об'єктивних вимог, що висуваються суспільством (класом, народом тощо) до окремих своїх членів, колективів у вигляді моральних принципів, норм, що виражають суспільну необхідність. Вона може бути представлена і в суб'єктивному, психологічному сенсі - відповідальність як своєрідний стан свідомості (у формі свідомості і почуття відповідальності, боргу, совісті тощо)”.

Відповідальність ніколи не буває безособовою, вона завжди пов'язана з суб'єктом. Наявність же суб'єкта відповідальності вимагає вказівки на її об'єкт - те, за що суб'єкт несе відповідальність, що покладено на нього або прийнято ним до виконання. Із зв'язку суб'єкта й об'єкта відповідальності виникає часова перспектива поняття: відповідальність за завершену дію - ретроспективний аспект; відповідальність за те, що необхідно зробити, - перспективний аспект.

Відповідальність з погляду на те, яке місце людина займає в системі суспільних відносин і які її обов'язки, виступає як щось зовнішнє відносно суб'єкта. Такий підхід необхідно доповнити розглядом суб'єктивних аспектів проблеми. В етиці й психології тепер уже загальновизнано, що зовнішні імперативи засвоюються індивідом і стають його внутрішнім законом і спонукою. Але процес засвоєння соціальних функцій і адекватне усвідомлення особою своєї відповідальності визначаються багатьма чинниками: пізнавальними, мотиваційними, характерологічними, ситуаційними та ін. Внаслідок цього суб'єктивна відповідальність деколи розходиться з об'єктивною. відповідальність професійний студент

Наведені визначення дозволяють окреслити концептуальну сферу поняття, вичленувати структурні елементи та їх зв'язки.

Відповідальність також визначається як моральна риса людини, як мета виховання та як якість, яка концентрує в собі усвідомлений особистістю обов'язок.

Питання ґенези відповідальності розглядається як у класичних, так і в сучасних психологічних дослідженнях. Передумови становлення відповідальності закладаються в дитячому віці. Найбільш ґрунтовно розвиток відповідальності в онтогенезі особистості був проаналізований Ж. Піаже в його концепцій ґенези відповідальної поведінки особистості. Згідно з цією концепцією, розвиток відповідальності проходить кілька стадій - від «об'єктивної відповідальності" до "суб'єктивної". [5]

На першій стадії діти пов'язують ступінь покарання, тобто міру відповідальності, з величиною нанесеного збитку, майже відкидаючи при цьому мотиви, за яких нанесений збиток (це пов'язується з недостатнім життєвим досвідом та відсутністю причинного аналізу). До 12 років у підлітка формується суб'єктивна відповідальність, коли вже враховуються наміри і мотиви, що спонукають суб'єкта до певної лінії поведінки. На основі цього вчений довів, що в індивідуальному розвитку дитина проходить шлях від морального реалізму до автономної моралі.

Важливим є й процес усвідомлення дитиною правил. На першій стадії усвідомлення дітьми правил гри вони ще не сприймаються ні як примусові, ні як обов'язкові. «Вони ще не увійшли до життя дитини», відзначає з цього

приводу Д.Х. Флейвелл. Настання другої стадії знаменує собою засвоєння дітьми правил гри як незмінних, продиктованих авторитетом дорослих. На третій стадії правила розуміються дітьми як закон, встановлений завдяки спільній угоді, домовленості. Правила тепер не вважаються вічними і можуть бути змінені, якщо всі гравці згодні.

Дослідження, які було проведено в руслі концепції Ж. Піаже, підтверджують, що перехід від об'єктивної до суб'єктивної відповідальності здійснюється поетапно і має загальний характер.

Багато авторів (К. Хелькама, Д. Колберг та ін.) відзначають, що сформованість внутрішньої відповідальності є головним критерієм оцінки рівня моральної зрілості особистості. Вони підкреслюють, що суб'єкт має сприймати відповідальність як вчинок, виходячи при цьому з цілей та наслідків для оточуючих, а не з непорушності правил. На їхню думку, одним з головних завдань є навчити індивіда брати на себе відповідальність за негативні наслідки дій, які він здійснює всупереч чиїмось вимогам, керуючись власними переконаннями.

Варто звернути увагу на концепцію розвитку відповідальності К. Хельками, який розглядав відповідальність в її перспективному значенні. Дослідник виокремив певні стадії формування відповідальності залежно від вікових періодів розвитку особистості. На найнижчому рівні знаходиться автономна суб'єктивна відповідальність, в основі якої лежать інтерперсональні мотиви поведінки. Цей рівень, названий «Мораль добрих людських відносин», за концепцією дослідника, є рушійною силою відповідальної поведінки. Наступна стадія, яка має назву «Мораль соціальної системи», характеризується розумінням відповідальності як соціального обов'язку; на цьому рівні. інтерперсональні мотиви поступаються місцем суспільним факторам, а основою відповідальності виступає усвідомлення обов'язків, які передбачаються соціальною позицією, котру займає суб'єкт в даній системі суспільних відносин. Найвищий рівень - суб'єктивної відповідальності - вчений відносить до більш зрілого віку. Соціальну позицію в даному випадку він порівнює з позицією законодавця. Ставлення до обов'язків базується вже не на основі конкретних норм закону та моралі, а на основі апеляції до загальних моральних принципів, які дозволяють вийти за межі зазначеного. За даними досліджень К. Хельками, рівня суб'єктивної відповідальності діти досягають до 12 років.

Найвищою інстанцією, котра регулює відповідальність особистості, В. Франкл називає гуманістичну совість, яка ніби узгоджує всезагальний моральний закон з конкретною ситуацією конкретної людини. Тому головним завданням виховання вчений вважає шліфування совісті, щоб людині вистачило душевної чуйності почути вимогу, яка міститься у кожній окремій ситуації.

У вітчизняній педагогіці одним із перших відповідальність як особис - тісну якість розкрив А.С. Макаренко. Вчений зазначав, що відповідальність

являє собою соціальну якість особистості, яка є результатом залежності між людьми в суспільстві [3].

У педагогічні теорії В.О. Сухомлинського відповідальність розглядається як вища форма, яка характеризує здатність особистості самостійно формулювати моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати самооцінку і самоконтроль. Видатний педагог зазначав, що відповідальність, насамперед, повинна бути перед своєю совістю [8].

На думку К.К. Муздибаєва, напрями розвитку відповідальності можна представити як декілька векторів, один з яких історично йде від колективної до індивідуальної, а інший - від зовнішньої до внутрішньої, усвідомленої, особистісної відповідальності. Ще один вектор - відповідальність не лише за минуле, але й за майбутнє. Мається на увазі не просто вміння особистості передбачати результати майбутніх дій, але й прагнення активно брати участь у перетворенні оточуючого світу [4].

У розумінні відповідальності ми згодні з дослідниками у тому, що суб'єкт відповідальності сам вводить критерії, за якими обмежує поле своєї активності, здійснює контроль. Суттєвим є те, що особа проявляє готовність до самостійного досягнення результату; відповідальність - забезпечення самою особою і способу дії (спілкування), і результату своїми силами при встановленому нею рівні складності діяльності і часу досягнення результату, при будь-яких несподіванках, труднощах тощо. Відповідальність перетворює зовнішню зобов'язаність на внутрішню потребу, тому, якщо зовнішній обов'язок вимагає зовнішнього контролю за його виконанням, то його перетворення у внутрішній обов'язок супроводжується переходом до самоконтролю. Відповідальна людина знає, що вона робить, і передбачає наслідки своїх дій. За нею не потрібен контроль, на неї можна покластися [4].

Людина-виконавець зробить рівно стільки, скільки їй доручать, скільки вказано інструкцією, правилом. Вона може пропустити дуже важливу ланку, пославшись на те, що її не було вказано в інструкції. Відповідальна людина бере на себе розв'язання задачі в цілому, а не окремих її ланок. Дріб'язковий контроль руйнує особистісну відповідальність, особистісну самостійність.

Відповідальність людини за своє життя є важливою характеристикою життєвої позиції, що розглядається як здатність людини до організації свого життя. Відповідальна людина, за К.О. Абульхановою-Славською, знає, що вона робить і передбачає результати власних дій. За твердженнями дослідниці, непотрібним стає контроль, оскільки людина усвідомлює свою відповідальність і відчуває потребу знайти оптимальні можливості для досягнення цілей, які ставляться перед нею. Відповідальність передбачає впевненість у власних силах [1].

Людина проявляє відповідальність не через побоювання наслідків, а через бажання і готовність не допустити, своєчасно попередити можливі негативні наслідки. Крім того, якщо людина відповідає за справу в цілому, за

свій вибір, то вона сама може визначити послідовність своїх дій, засоби й способи досягнення мети, відокремити головне від другорядного. Відповідальність дає можливість будувати різні стратегії, апробувати різні способи досягнення мети, шукати оптимальні.

Таким чином, самостійність, самоконтроль, незалежність від зовнішнього контролю, усвідомлення цілісності вирішуваної задачі, виконуваної справи є складовими відповідальності. Усвідомлюючи свою відповідальність, індивід не обмежує себе якимось набором умов і вимог, а відчуває потребу знайти умови, оптимальні для виконання вимог. Відповідальність припускає впевненість у своїх силах, їх відповідність стосовно вирішуваної задачі (тільки безвідповідальна людина береться за непосильну справу).

Важливим для з'ясування психологічних основ розвитку відповіда- льності людини є аналіз процесуального аспекту мотивації відповідальної поведінки, здійснений М.В. Савчиним. Дослідник виокремлює ряд етапів: ініціювання поведінки, вибір конкретного вчинку, реалізація наміру чинити відповідально, переосмислення вчинку після його реалізації [7]. Кожний із цих етапів опосередкований системою умов та чинників і детермінований функціонуванням специфічних соціально-психологічних механізмів.

Таким чином, М.В. Савчин вбачає у відповідальності одну з найвпливовіших загальних властивостей особистості, яка поєднує у собі компоненти афективно-мотиваційної, інтелектуальної та діяльнісно- поведінкової сфер. У своїй структурі відповідальність як риса характеру передбачає: розвиток мотивів відповідального ставлення та розвиток певного способу поведінки, які у своїй сукупності складали б механізм відповідальності. До мотивів власне відповідального ставлення відносять дві групи мотивів: перша - це мотиви, пов'язані з розумінням суспільних інтересів і усвідомленням свого обов'язку перед суспільством. Друга - мотиви, пов'язані із суспільним контролем та оцінкою діяльності і проявляються в прагненні заслужити суспільне визнання, похвалу, високу оцінку і уникнути покарання, негативних оцінок і т.ін. Механізм відповідальності складний: а) передбачення наслідків своєї поведінки (для суспільства, для себе), що актуалізує почуття відповідальності; б) самоконтроль і саморозуміння, які забезпечують виконання обов'язків без нагадування зі сторони; в) самооцінка, яка проявляється в сумлінні, совісті чи в задоволенні при підведенні підсумків і оцінці суспільства; г) вияв ініціативи і самостійності у виконанні обов'язку [7].

Звернемося до аналізу відповідальності в системі лідерських якостей особистості. Хоча спеціальне вивчення відповідальності в контексті лідерських якостей особистості не вельми часто зустрічається в психологічних дослідженнях, більшість сучасних психологічних досліджень лідерства розглядають відповідальність як неодмінну його складову.

Ю.П. Адлер, і В.В. Ліпкіна також надають особливого значення відповідальності лідера поряд з системним мисленням і ціннісною основою, зазначаючи, що відповідальність - це те, без чого в принципі не буває справжнього лідерства [2].

Відповідальність як особистісна риса пов'язується із суб'єктністю особистості (В.О. Татенко). Бути суб'єктом - означає бути джерелом активності, дії, думки, цінностей і смислів; виходити за межі наперед визначеного; бути здатним відповідально перетворювати світ і себе в цьому світі за власними проектами [9,с.329]. Отже, відповідальність безпосередньо пов'язана з ціннісно-смисловою сферою особистості, такими особистісними рисами як активність, самостійність, здатність до рефлексії, здатність передбачати наслідки тих чи інших дій. Більшість цих рис притаманні лідерові.

На думку соціальних психологів, на успішне лідерство впливають досить високий рівень інтелекту та знань, чесність, здоровий глузд, ініціативність, впевненість в собі, дисциплінованість, наполегливість, певний соціально-економічний статус, відповідальність, соціальна активність. Отже, відповідальність є однією із важливих ознак успішного лідера.

Проведений нами аналіз змісту і структури особистісних якостей та відповідальності особистості дозволи виявити, що відповідальність (як цілісне утворення або окремі її компоненти) більшою чи меншою мірою входять до змісту особистісних якостей. Це дозволяє нам стверджувати, що відповідальність виступає основою лідерських якостей особистості, оскільки ця якість інтегрує в собі компоненти різних блоків лідерських якостей, зокрема когнітивного, мотиваційно-ціннісного, емоційного, вольового .

Висновки

Відповідальність особистості є складним і багатоаспектним утворенням, інтегруючою характеристикою особистості, яка об'єднує ті чи інші особистісні особливості в індивідуалізовану систему і виявляється на різних рівнях. Стрижнем відповідальності виступають моральні цінності особистості, які інтегрують засвоєні моральні норми та емоційне ставлення до них і стають спонукою вчинкової дії суб'єкта. Відповідальність, у свою чергу, виступає тією ціннісно-смисловою складовою особистісних якостей майбутнього юриста, яка єднає останні в єдине системне утворення, забезпечуючи його розвиток у студентів у напрямку гуманістичного, орієнтованого на найвищі взірці суспільної моралі, відповідального юриста. Співвідношення рівня особистісних якостей і міри відповідальності може характеризувати певні типи особистості, а також визначати перспективи і напрямок розвитку особистісних якостей.

Література

Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абульханова-Славская. - М.: Мысль, 1991. - 229 с.

Адлер А. Наука жить / А.Адлер. - Киев: Port-Royal, 1997. - 315 с.

Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу / А.С. Макаренко // Вибрані твори: в 7-и т. - Т.5. - К.: Рад. школа. 1954. - С. 9-109.

Муздыбаев К.К. Психология ответственности / К.К. Муздыбаев. - Л. : Наука, 1983. - 240 с.

Пиаже Ж. Избранные психологические труды. Моральное суждение у ребенка / Жан Пиаже; [пер. с франц. В.П. Большаков]. - М.: Академический Проект, 2006. - 479 с. - (Серия «Психологические технологии»).

Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности / А.Ф. Плахотный. - Харьков: Вища шк., Изд-во при Харьк. ун-те, 1981. - 192 с.

Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки: [монографія] / М.В. Савчин. - Івано-Франковськ: Місто НВ, 2008. - 280 с.

Сухомлинский В. А. О воспитании / В. А. Сухомлинский / Сост. и авт. вступ. очерков С. Соловейчик. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1985. - 270 с.

Татенко В.О. Людина.Субєкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. Ред.. В.О. Татенка. - К.:Либідь, 2006. - 360с

References

Abulkhanova-Slavskaya K.A. (1991) Strategiya zhizni [Strategy of life] - Mysl,. - 229 p. [in Russian]

Adler A. (1997) Nauka zhit [Science of living] - Kyiv: Port-Royal, - 315 p. [in Russian]

Makarenko A.S. (1954) Metodika organizaciyi vihovnogo procesu [Methods of organising the educational process] Selected works: in 7 volumes - Vol. 5 - K.: Rad. school. p. 9-109. [in Ukrainian]

Muzdybaev K.K. (1983) Psihologiya otvetstvennosti [Psychology of responsibility] - L.: Nauka, - 240 p. [in Russian]

Piaget J. (2006) Izbrannye psihologicheskie trudy. Moralnoe suzhdenie u rebenka [Selected psychological works. Moral judgement in the child] (V.P. Bolshakov, Trans.). - Academic Project, 2006. - 479 p. [in Russian]

Plakhotnyi A.F. (1981) Problema socialnoj otvetstvennosti [Problem of social responsibility] / A.F. Plakhotnyi: Higher school, Publishing house at Kharkiv University, 1981. - 192 p. [in Russian]

Savchyn M.V. (2008) Psihologiya vidpovidalnoyi povedinki [ Psychology of responsible behaviour] - Ivano-Frankivsk: Misto NV, - 280 p. [in Ukrainian]

Sukhomlinsky V.A. (1985) O vospitanii [About education] Compiled and author of introductory essays by S. Soloveichik. 5th ed. - 270 p. [in Russian]

Tatenko V.O. (2006) Subyekt. Vchinok: Filosofsko-psihologichni studiyi [Person, Subject. Act: Philosophical and psychological studies] Lybid, 360 p. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru