Сутність феномену "резильєнтності" та основні підходи до його визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Обласний коледж «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А.С. Макаренка» Полтавської обласної ради, м. Кременчук

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, м. Запоріжжя

Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

Інститут державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту, докторант Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України

Сутність феномену «резильєнтності» та основні підходи до його визначення

Гоян Ігор Миколайович

доктор філософських наук, професор

Бончук Роман Олегович

аспірант кафедри філософії, соціології та релігієзнавства

Коробко Юлія Віталіївна

асистент кафедри педагогіки, психології та дошкільної освіти

Прокоф'єва Ольга Анатоліївна

старший викладач кафедри біології людини та екології

Костенко Дмитро Вікторович

доктор філософії в галузі державного управління

асистент кафедри іноземних мов математичних факультетів

доцент кафедри мовної підготовки

Анотація

внутрішній резерв захист стресовий

У статті розглядається сутність феномену «резильєнтності» та аналізуються основні підходи до його визначення. Зазначено, що стійкість сучасної людини постійно піддається випробуванням, особливо в період соціальних змін, інтенсивність яких зростає з року в рік. Визначено, що терміни: стресостійкість, життєстійкість, життєздатність, резилієнс, резильєнтність, стійкість до нетипових ситуацій, емоційна стабільність широко і часто вживаються в сучасній мові і позначають ресурси, необхідні людині для успішного подолання стресових ситуацій, захисту від їхнього травматичного впливу та уникнення негативних психологічних наслідків, які вони можуть спричинити. Акцентовано увагу на тому, що вітчизняні та закордонні вчені активно спрямовують свої дослідження на вивчення внутрішніх резервів людини, які допомагають їй вижити в найскладніших умовах, в ситуаціях проблем і труднощів, викликаних постійним стресом. Підкреслено, що термін «резильєнтність» запозичено з фізики та механіки і означає «здатність субстанції повертатися до її звичайної форми після того, як була зігнута, розтягнута чи стиснута». Проаналізовано погляди сучасних вчених щодо визначення поняття «резильєнтності». Розглянуто головні ознаки резильєнтності запропоновані науковцями. З'ясовано, що на формування резильєнтності впливають внутрішні захисні фактори та захисні фактори зовнішнього середовища. На основі проведеного дослідження зроблено низку висновків, а саме: що резильєнтність - це біо-психо-соціальний феномен, який охоплює особистісний, міжособистісний та соціальний досвід і є закономірним результатом різних процесів розвитку в часі; резильєнтність зазвичай пов'язують зі здатністю психіки відновлюватися після несприятливих умов; залежно від предмета та теми дослідження резильєнтність можна розглядати як специфічну особистісну характеристику людини, її здатність відновлюватися після несприятливих умов; резильєнтність особистості залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів; резильєнтність відіграє важливу роль у здатності людини чинити опір травмуючим ситуаціям та формуванні посттравматичної стійкості.

Ключові слова: резильєнтність, особистість, науковці, дослідження.

Hoian Ihor Mykolayovych Doctor of Philosophical, Professor, Professor of the Department of Social Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Bonchuk Roman Olegovich Postgraduate of the Department of Philosophy, Sociology, and Religious Studies, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Korobko Yulya Vitalyivna Department Assistant of Pedagogy, Psychology and Preschool Education, Regional College «Kremenchuk Humanitarian and Technological Academy named after A.S. Makarenko» of the Poltava Oblast Council, Kremenchuk

Prokofieva Olha Anatoliivna Senior Lecturer of the Department of Human Biology and Ecology, Bogdan Khmelnitsky Melitopol State Pedagogical University, Melitopol

Kostenko Dmytro Viktorovych PhD in Public Administration, PhD in Pedagogy, Assistant Professor of the Department of Foreign languages for Mathematical Faculties, Educational and Scientific Institute of Philology of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv; Associate Professor in the Department of Language Training, Institute of Public Administration and Research in Civil Protection; doctoral student of the Institute of Problems on Education of the NAES of Ukraine

The essence of the phenomenon of «resilience» and the main approaches to its definition

Abstract

The article examines the essence of the phenomenon of «resilience» and discusses the main approaches to its definition. It is noted that the resilience of a modern person is constantly being tested, especially in the period of social change, the intensity of which is increasing from year to year. It is determined that the terms: stress resistance, resilience, viability, resilience, resistance, resistance to atypical situations, emotional stability are widely and often used in modern language and denote the resources necessary for a person to successfully overcome stressful situations, protect against their traumatic effects and avoid the negative psychological consequences that they can cause. The author emphasizes that domestic and foreign scientists are actively focusing their research on the study of human internal reserves that help people survive in the most difficult conditions, in situations of problems and difficulties caused by constant stress. It is emphasized that the term «resilience» is borrowed from physics and mechanics and means «the ability of a substance to return to its normal shape after being bent, stretched or compressed». The author analyzes the views of modern scholars on the definition of the concept of «resilience». The main features of resilience proposed by scientists are considered. It has been found that the formation of resilience is influenced by internal protective factors and protective factors of the external environment. On the basis of the study, a number of conclusions are drawn, namely: that resilience is a bio-psycho-social phenomenon which encompasses personal, interpersonal and social experience and is a natural result of various development processes over time; resilience is usually associated with the ability of the psyche to recover from adverse conditions; depending on the subject and topic of the study, resilience can be considered as a specific personal characteristic of a person, his or her ability to recover from adverse conditions; personality resilience.

Keywords: resilience, personality, scientists, research.

Постановка проблеми

Стійкість сучасної людини постійно піддається випробуванням, особливо перед обличчям соціальних змін, інтенсивність яких зростає з року в рік. Ми всі стикаємося з постійно зростаючим потоком інформації, постійно переживаємо соціальні, економічні та політичні кризи і дивуємося несподіваним технічним проривам. Крім того, в житті кожного трапляються ситуації, які ставлять під сумнів особисту стабільність. Все це викликає великий стрес і часто має негативний вплив на психічне здоров'я людини, що проявляється в неврозах, депресіях, неадекватній поведінці тощо. Пандемія COVID-19 значно посилила негативний вплив вищезазначених факторів. А для населення України широкомасштабна збройна агресія з боку Російської Федерації, яка розпочалася в лютому 2022 року, стала надзвичайно інтенсивним за рівнем стресу та негативних наслідків чинником.

Саме тому такі терміни, як: стресостійкість, життєстійкість, життєздатність, резилієнс, резильєнтність, стійкість до нетипових ситуацій, емоційна стабільність широко і часто вживаються в сучасній мові. Ці терміни позначають ресурси, необхідні людині для успішного подолання стресових ситуацій, захисту від їхнього травматичного впливу та уникнення негативних психологічних наслідків, які вони можуть спричинити.

На основі вищевикладеного вважаємо за необхідне розглянути сутність феномену «резильєнтності» та основні підходи до його визначення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив, що поняття «резильєнтність» досліджувалося у працях вітчизняних та закордонних психологів.

В. Ешбі досліджував резильєнтність як здатність зберігати рівновагу в заданих межах.

С. Максименко, Л. Сердюк, О. Чиханцова зазначили, що резильєнтність - це потенціал який містить життєві шанси (фізичне та психічне здоров'я, знання, навички, мистецтво жити).

Р. Венховен та О. Хамініч вважають, що резильєнтність - це внутрішні ресурси особистості.

Г. Баєр, Е. Венгер, С. Гендерсон, М. Джеймс, Т. Ларіна, Т. Титаренко під резильєнтністю розуміють впевненість, стійкість, емпатійність, відповідальність, життєстійкість, успішність, конструктивне подолання кризи, нівелювання деструктивних психічних станів.

Мета статті полягає у визначенні сутності феномену «резильєнтності» та розгляді основних підходів до його визначення.

Виклад основного матеріалу

Сучасний розвиток суспільства характеризується низьким рівнем стабільності через високий та нерегулярний темп життя, при слабкому розвитку механізмів внутрішнього контролю та регулювання. Це висуває високі вимоги до людських ресурсів, які необхідні для життєдіяльності, повноцінного існування в суспільстві, виконання професійної діяльності на належному рівні, витримування складних умов життя, збереження особистого обліку, сутності, цілісності, ідентичності та забезпечення адаптації до складного сучасного середовища.

Саме тому дослідження, що проводяться вченими у нас і за кордоном, спрямовані на вивчення внутрішніх резервів людини, які допомагають їй вижити в найскладніших умовах, в ситуаціях проблем і труднощів, викликаних постійним стресом. Цей потенціал позначається терміном «резильєнтність» який останнім часом набуває все більшої популярності.

Аналіз наукової літератури показав, що поняття «резильєнтність» трактується по-різному і стає все більш багатогранним, що ускладнює сприйняття його цілісного змісту.

Поняття «резильєнтність» початково використовувалось переважно у галузях фізики та механіки і трактувалось як «здатність субстанції повертатися до її звичайної форми після того, як була зігнута, розтягнута чи стиснута» [1].

У загальному розумінні термін «резильєнтність» означає здатність згинатися не ламаючись, повертатися до початкової форми або стану [2].

Американська психологічна асоціація (APA) у своєму словнику з психології зазначає, що резильєнтність - це процес і результат успішної адаптації до складних життєвих подій та викликів через когнітивну, емоційну та поведінкову гнучкість і адаптацію до зовнішніх і внутрішніх вимог. На те, на скільки добре люди адаптуються до негараздів, впливає низка факторів, серед яких: способи сприйняття світу і взаємодії з ним, наявність і якість соціальних ресурсів, конкретні стратегії подолання [3].

У психологічному трактуванні резильєнтність означає збереження стабільного рівня психологічної та фізичної діяльності в несприятливих ситуаціях, адаптацію до несприятливих змін, здатність знову ставати сильним, здоровим або успішним після впливу негативних зовнішніх факторів [4].

Колектив вітчизняних авторів під резильєнтністю розуміє здатність людини або соціальної групи (спільноти) амортизувати вплив надзвичайних ситуацій, тобто «пом'якшувати» дію їхніх соціальних та психологічних наслідків через актуалізацію ресурсів окремих людей, груп, організацій та громад, здатних запобігти загостренню психологічних проблем і розладів серед учасників і свідків важких подій [5].

О. Кокун визначає резильєнтність як розумову, фізичну, емоційну та поведінкову здатність людини адаптуватися, відновлюватися та процвітати в ситуаціях ризику, викликів, небезпеки, складності та негараздів, а також вчитися та рости після невдач [6].

Дещо іншої думки дотримується М. Ungar і пише, що резильєнтність - це здатність системи передбачати, адаптуватися та реорганізовувати себе в умовах негараздів таким чином, щоб сприяти та підтримувати своє успішне функціонування [7].

K. Cherry [8] вважає, що резильєнтність має наступні ознаки:

менталітет уцілілого: коли люди витривалі, вони бачать себе тими, хто вижив. Вони знають, що навіть у важких ситуаціях вони можуть продовжувати діяти, поки не досягнуть цілі;

ефективна емоційна регуляція: резильєнтність відрізняється здатністю керувати емоціями в умовах стресу. Це не означає, що стійкі люди не відчувають сильних емоцій, таких як гнів, смуток або страх. Це означає, що вони визнають, що ці почуття тимчасові, й ними можна керувати, поки вони не минуть;

відчуття контролю: стійкі люди, як правило, мають сильний внутрішній локус контролю й відчувають, що їхні дії можуть відігравати певну роль у визначенні результату подій;

навички вирішення проблем: коли виникають проблеми, стійкі люди раціонально дивляться на ситуацію і намагаються знайти рішення, які можуть її змінити;

співчуття до себе: ще одна ознака резильєнтності -- це самоприйняття та співчуття. Стійкі люди ставляться до себе з добротою;

соціальна підтримка: наявність міцної мережі людей, які підтримують, є ще однією ознакою стійкості. Стійкі люди усвідомлюють важливість підтримки та знають, коли їм потрібно попросити допомоги.

Деякі науковці виділяють три основні риси стійких людей:

соціальні особливості - обдарованість у розвитку дружніх стосунків, здатність встановлювати позитивні стосунки з іншими, володіння ефективними комунікативними навичками, що вимагають належного використання мови та знаходження допомоги, коли це необхідно;

емоційні особливості - вказують на сильне почуття власної ефективності, впевненість у собі на високому рівні, високу самооцінку та прийняття себе, контроль емоцій та навик усвідомлення, швидку здатність пристосовуватися до нових ситуацій, здатність протистояти проти тривоги та перешкод;

когнітивні/академічні особливості - визначаються як висока мотивація досягнень, здатність розглядати та планувати майбутнє, раціонально боротися зі стресовими та травматичними подіями, створювати набагато більше внутрішніх атрибутів, ніж зовнішні атрибуції (щастя, здібності), формування та активізація його/ її оточення знову на благо оточуючих [9].

D. Hellerstein [10], розглядаючи феномен «резильєнтності» виокремив дві його основні складові:

фізичну резильєнтність як показник стресостійкості й толерантності;

психологічну резильєнтність, що містить у собі розвиток та підтримку соціальних контактів, використання соціальної підтримки, віднайдення смислів у важких подіях або ситуаціях, підвищення освітнього рівня та опанування різних психотехнологій, що допомагають розвитку та доланню негативних наслідків після стресу.

Г. Лазос зазначав, що резильєнтність -- це біо-психо-соціальне явище, яке охоплює особистісні, міжособистісні та суспільні переживання і є природнім результатом різних процесів розвитку протягом певного часу. Науковець вважає, що резильєнтність загалом пов'язана зі здатністю психіки відновлюватися після несприятливих умов. На його думку, резильєнтність в залежності від фокусу та предмету дослідження може розглядатися як певна характеристика особистості, притаманна тій або іншій людині, а також як динамічний процес, який відіграє важливу роль у здатності та формуванні посттравматичного стресового зростання особистості [11].

У дослідженні Д. Ассонова та О. Хаустової резильєнтність визначається як адаптивний динамічний процес повернення до початкового психосоціального функціонування після періоду дезадаптивного функціонування внаслідок нерегульованого впливу психотравмуючих факторів [12].

Е. Грішин вважає, що резильєнтність складається з двох аспектів: у широкому розумінні - це здатність людини будувати нормальне і повноцінне життя в складних умовах; у вузькому - здатність людини протистояти та адаптуватися до негативних або травматичних подій [13].

На думку, Т. Грубі резильєнтність є потужним психологічним ресурсом для людини, який забезпечує задовільний стан її психічного здоров'я, мінімізує виникнення стресу та сприяє поступовій адаптації до нових умов життя після травми. Перед обличчям складних викликів сьогодення кожному з нас важливо розвивати в собі риси, що забезпечують належний рівень життєстійкості. Резильєнтність є потужним елементом, який сприяє розвитку особистісної адаптивності, досягненню психологічного благополуччя та соціального успіху [14].

В свою чергу В. Чернобровкін та О. Морозова акцентують увагу на тому, що резильєнтність є здатністю людей, які зазнали впливу потенційно складних руйнівних подій (смерть близької людини, ситуація, що загрожує життю), зберігати відносно стабільний і здоровий стан; психологічне та фізичне благополуччя; здатність успішно справлятися зі значними змінами, негараздами і ризиком; стабільність і швидке відновлення (або зростання) за дуже несприятливих умов [15].

G. Richardson, B. Neiger, S. Jensen, K. Keumfper [16] досліджуючи резильєнтність розробили її процесуальну модель. Вони зазначають, що процес відновлення людини після травмуючої ситуації відбувається за рахунок реінтеграції, яка відбувається наступними шляхами:

резильєнтне відновлення (стійка резильєнтність, реінтеграція);

відновлення назад, до гомеостазу (до попередньої зони комфорту);

відновлення, що супроводжується певними втратами;

дисфункціональна реінтеграція.

Ми поділяємо думку Ф. Лютанс, який розширює розуміння того, що людина переживає сильні емоційні переживання не тільки від негативних подій, а й від позитивних. У його працях резильєнтність виступає як розвинена спроможність поправитись та відновитись від негараздів, конфліктів і невдач або навіть позитивних подій, прогресу та підвищення відповідальності. До того ж, вчений стверджує, що на відміну від багатьох вроджених властивостей індивіда, здатність до резильєнтність є набутою, а отже, може розвиватись протягом життя [17].

Також проводячи дослідження нам вдалося з'ясувати, що на формування резильєнтності впливають наступні фактори:

Внутрішні захисні фактори: стосунки (вміння формувати позитивні стосунки, бути другом); здатнісь надавати допомогу (слугувати іншим); життєві вміння (прийняття рішень, позитивне налаштування, контроль емоцій); почуття гумору; стрижень (система цінностей); сприйнятливість (розуміння людей і ситуацій); автономність/незалежність; позитивна орієнтація на майбутнє (самомотивація); творчість; почуття власної цінності.

Захисні фактори зовнішнього середовища: атмосфера в освітньому середовищі (вчителі/викладачі); почуття безпеки; підтримка; визнання цінності та унікальності; чіткі правила та кордони; високі очікування до досягнень і поведінки; довіра; повага та турбота.

Тобто ми бачимо, що дослідження резильєнтності в сучасних умовах буття людини набуває все більшої актуальності та доцільності.

Висновки

Таким чином, можна підсумувати наступне, феномен «резильєнтності» розглядається як багатовимірне поняття, що має системний характер і характеризується наступними ознаками:

резильєнтність - це біо-психо-соціальний феномен, який охоплює особистісний, міжособистісний та соціальний досвід і є закономірним результатом різних процесів розвитку в часі;

резильєнтність зазвичай пов'язують зі здатністю психіки відновлюватися після несприятливих умов;

залежно від предмета та теми дослідження резильєнтність можна розглядати як специфічну особистісну характеристику людини, її здатність відновлюватися після несприятливих умов;

резильєнтність особистості залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів;

резильєнтність відіграє важливу роль у здатності людини чинити опір травмуючим ситуаціям та формуванні посттравматичної стійкості.

Література

1. Cambridge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/resilience.

2. Southwick, Steven, & Charney, Dennis. Resilience. Cambridge University Press. 2018. https://doi.org/10.1017/9781108349246.

3. VandenBos, G.R., & ProQuest. APA dictionary of psychology (Second edition). 2015.

4. Masten, A.S., Best, K.M., & Garmezy, N. (1990). Resilience and development: Contributions from the study of children who overcome 124 - adversity. Development and Psychopathology, 2(4), 425-444. DOI: https://doi.org/10.1017/S0954579400005812.

5. Гусак Н., Чернобровкіна В., Чернобровкін В., Максименко А., Богданов С., Бойко О. Психосоціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс: навч.-метод. посіб. К.: НаУКМА. 2017. 92 с.

6. Кокун О.М. Професійна життєстійкість особистості: аналіз феномена. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2020. Том. V, Вип. 20, 68-81. URL: https://lib.iitta.gov.ua/721356.

7. Ungar M. (2018). Systemic resilience: principles and processes for a science of change in contexts of adversity. Ecology and Society, 23(4):34. https://doi.org/10.5751/ES-10385-230434.

8. Cherry, K. (2022). What Is Resilience? Verywellmind. URL: https://www.verywellmind.com/what-is-resilience-2795059.

9. Karatas, Z., Ersoy, M.A., & Cakar, F.S. (2011). Self-Esteem and Hopelessness, and Resiliency: An Exploratory Study of Adolescents in Turkey. International Education Studies, 4(4), 84-91. https://doi.org/10.5539/ies.v4n4p84.

10. Hellerstein, D. (2011). How can I become more resilient. How new research can help us cope with postmodern stresses. Heal your brain [ER] URL: http:/www.psychologytoday.com/blog/heal-yourbrain/201108/how-can-I-become-resilient.

11. Лазос Г.П. Резильєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Актуальні проблеми психології: Консультативна психологія і психотерапія. 2018. № 14. С. 26-64.

12. Ассонов Д., Хаустова О. Розвиток концепції резилієнсу в науковій літературі протягом останніх років. Психосоматична медицина та загальна практика. 2019. 4 (4). URL: https://uk.e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/219.

13. Грішин Е. Резильєнтність особистості: сутність феномену, психодіагностика та засоби розвитку. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Психологія. 2021. № 64. С. 62-81.

14. Грубі Т.В. Резильєнтність як запорука збереження психічного здоров'я особистості. Освіта України в умовах воєнного стану: управління, цифровізація, євроінтеграційні аспекти: збірник тез доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції (наукове електронне видання), 25 жовтня 2022 р. Київ: ДНУ «Інститут освітньої аналітики». 2022. С. 227-230.

15. Чернобровкін В.М., Морозова О.Б. Аналіз сучасних підходів до розвитку і посилення резилієнс особистості. Технології розвитку інтелекту. 2021. № 5 (1). URL: https://psytir.org.ua/index.php/technology_intellect_develop/article/view/547.

16. Richardson, G.E., Neiger, B., Jensen, S., Kumpfer, K. The resiliency model. Health Education. 1990. № 21. P. 33-39.

17. Luthans, F. (2002) Positive Organizational Behavior: Developing and Managing Psychological Strengths. Academy of Management Executive, 16, 57-75.

References

1. Cambridge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/resilience.

2. Southwick, Steven, & Charney, Dennis (2018). Resilience. Cambridge University Press. 2018. https://doi.org/10.1017/9781108349246.

3. VandenBos, G.R., & ProQuest (2015). APA dictionary of psychology (Second edition).

4. Masten, A.S., Best, K.M., & Garmezy, N. (1990). Resilience and development: Contributions from the study of children who overcome 124 - adversity. Development and Psychopathology, 2(4), 425-444. DOI: https://doi.org/10.1017/S0954579400005812.

5. Husak N., Chernobrovkina V., Chernobrovkin V., Maksymenko A., Bohdanov S., Boiko O. (2017). Psykhosotsialna pidtrymka v umovakh nadzvychainykh sytuatsii: pidkhid rezyliiens [Psychosocial support in emergencies: a resilience approach]: navch.-metod. posib. K.: NaUKMA.

6. Kokun O.M. (2020). Profesiina zhyttiestiikist osobystosti: analiz fenomena [Professional resilience of a personality: analysis of the phenomenon]. Aktualni problemy psykholohii: Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy - Actual problems of psychology: Collection of scientific papers of the H.S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Tom. V, Vyp. 20, 68-81. URL: https://lib.iitta.gov.ua/721356.

7. Cherry, K. (2022). What Is Resilience? Verywellmind. URL: https://www.verywellmind.com/what-is-resilience-2795059.

8. Karatas, Z., Ersoy, M.A., & Cakar, F.S. (2011). Self-Esteem and Hopelessness, and Resiliency: An Exploratory Study of Adolescents in Turkey. International Education Studies, 4(4), 84-91. https://doi.org/10.5539/ies.v4n4p84.

9. Karatas, Z., Ersoy, M.A., & Cakar, F.S. (2011). Self-Esteem and Hopelessness, and Resiliency: An Exploratory Study of Adolescents in Turkey. International Education Studies, 4(4), 84-91. https://doi.org/10.5539/ies.v4n4p84.

10. Hellerstein, D. (2011). How can I become more resilient. How new research can help us cope with postmodern stresses. Heal your brain [ER] URL: http:/www.psychologytoday.com/blog/heal-yourbrain/201108/how-can-I-become-resilient.

11. Lazos H.P. (2018). Rezilientnist: kontseptualizatsiia poniat, ohliad suchasnykh doslidzhen [Resilience: conceptualization of concepts, review of current research]. Aktualni problemy psykholohii: Konsultatyvna psykholohiia i psykhoterapiia - Actual problems of psychology: Counseling psychology and psychotherapy, 14, 26-64.

12. Assonov D., Khaustova O. (2019). Rozvytok kontseptsii rezyliiensu v naukovii literaturi protiahom ostannikh rokiv [The development of the concept of resistance in the scientific literature in recent years]. Psykhosomatychna medytsyna tazahalnapraktyka - Psychosomatic medicine and general practice, 4 (4). URL: https://uk.e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/21913.

13. Hrishyn E. (2021). Rezylientnist osobystosti: sutnist fenomenu, psykhodiahnostyka ta zasoby rozvytku [Personality resilience: the essence of the phenomenon, psychodiagnostics and means of development]. Visnyk KhNPU imeni H.S. Skovorody. Psykholohiia - Bulletin of H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. Psychology, 64, 62-81.

14. Hrubi T.V. (2022). Rezylientnist yak zaporuka zberezhennia psykhichnoho zdorovia osobystosti [Resilience as a key to preserving mental health]. IV Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Osvita Ukrainy v umovakh voiennoho stanu: upravlinnia, tsyfrovizatsiia, yevrointehratsiini aspekty» - Sixth international scientific and practical conference «Education in Ukraine under martial law: management, digitalization, European integration aspects».: Kyiv: DNU «Instytut osvitnoi analityky».

15. Chernobrovkin V.M., Morozova O.B. (2021). Analiz suchasnykh pidkhodiv do rozvytku i posylennia rezyliiens osobystosti [Analysis of modern approaches to the development and strengthening of personality resilience]. Tekhnolohii rozvytku intelektu - Technologies of intelligence development, 5 (1). URL: https://psytir.org.ua/index.php/technology_intellect_develop/article/view/547.

16. Richardson, G.E., Neiger, B., Jensen, S., Kumpfer, K. (1990). The resiliency model. Health Education, 21, 33-39.

17. Luthans, F. (2002) Positive Organizational Behavior: Developing and Managing Psychological Strengths. Academy of Management Executive, 16, 57-75.

Размещено на Allbest.ru