Особливості життєвого самовизначення у підлітковому та юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості життєвого самовизначення у підлітковому та юнацькому віці

Хараджи Марина Вікторівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології, Боровик Юлія Ярославівна, здобувачка другого курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Практична психологія», група ПП-21пмз, кафедри практичної психології, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

У статті аналізуються особливості життєвого самовизначення підлітків. Зауважується, що підлітки потребують особливої уваги до себе, оскільки у цьому віці відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному відношеннях: відбувається статеве дозрівання, відживають попередні дитячі інтереси, народжуються нові, змінюються стосунки з дорослими і товаришами, яскраво виявляються прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки.

Наголошується, що прагнення стати дорослим вимагає і породжує зміну всієї системи стосунків підлітка з дорослими, а також ставлення до самого себе. Підлітка приваблює все нове, але його інтереси різноманітні і водночас вибіркові. Інтерес до нового збуджує потяг у підлітків до фантастики і пригод. В підлітковому віці встановлюються ідеали.

Акцентується на потребі підлітків в самоідентифікації, як процесу формування ідентичності, яка реалізується у вивченні своєї особливості, розмірковувань про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналіз своїх домагань у взаємовідносинах і діяльності.

Зауважується, що життєве самовизначення особливо чітко простежується на етапі юнацького віку, який є початковою стадією фізичної зрілості, що створює сприятливі можливості для фізичних та розумових навантажень юнаків. Втім неадекватну дитячість юнаків породжує випереджання темпів досягнення фізичної зрілості на противагу повільнішому формуванню соціальної та особистісної зрілості.

Акцентується, що має місце комунікативне експериментування, що сприяє накопиченню комунікативного досвіду юнаків та юнок, але часто викликає і певні розчарування. У них наявне прагнення перебувати у референтній групі, займати вагомий статус серед ровесників, що започаткувалось ще в підлітковому віці.

Ключові слова: підлітковий вік, юнацький вік, самовизначення, система цінностей, моральний розвиток, інтровертованість, новоутворення, психологічну готовність до самовизначення.

самоідентифікація ідентичність підліток

Abstract

Peculiarities of life self-determination in adolescence and young adulthood

Kharadzhy Marina Viktorivna Сandidate of Psychological Sciences Associate Professor of Department of Practical Psychology, Borovyk Yulia Yaroslavivna second-year of the second (master's) level of higher education in the specsalty «Practical Psychology» group PP-21pmz, Department of Practical Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

The article analyzes the peculiarities of life self-determination of teenagers. It is noted that teenagers need special attention to themselves, since at this age there is a transition from childhood to youth in physical, mental and social relations: puberty occurs, previous childhood interests die out, new ones are born, relationships with adults and friends change, vividly the desire for independence and forms of behavior characteristic of adults are revealed.

It is emphasized that the desire to become an adult requires and gives rise to a change in the entire system of the adolescent's relationship with adults, as well as the attitude towards oneself. A teenager is attracted to everything new, but his interests are diverse and at the same time selective. Interest in the new excites teenagers' desire for fantasy and adventure. Ideals are established in adolescence.

Emphasis is placed on the need of adolescents for self-identification, as a process of identity formation, which is realized in the study of one's own characteristics, reflections on oneself in the past, present and future, analysis of one's demands in relationships and activities.

It is noted that life self-determination is especially clearly visible at the stage of youth, which is the initial stage of physical maturity, which creates favorable opportunities for physical and mental stress of young people. However, the inadequate childishness of young men is caused by the anticipation of the pace of reaching physical maturity, as opposed to the slower formation of social and personal maturity.

It is emphasized that communicative experimentation takes place, which contributes to the accumulation of communicative experience of young men and women, but often causes certain disappointments. They have a desire to be in the reference group, to occupy a significant status among peers, which began even in adolescence.

Keywords: adolescence, youth, self-determination, value system, moral development, introversion, neoplasm, psychological readiness for self-determination.

Постановка проблеми

Підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 11 до 15 років. Він є органічним продовженням молодшого шкільного віку і водночас відрізняється від нього.

Цей період називають перехідним, тому що в цей час відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. Перехід цей характеризується кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Відживаються попередні дитячі інтереси, народжуються нові. Змінюються стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляються прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки. Ці зміни іноді проходять досить бурхливо.

Нові інтереси й прагнення підлітка бувають мінливими. Стосунки із старшими, зокрема батьками і педагогами, стають складнішими, особливо якщо старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитися до нього, як до дитини. Це часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодшим шкільним віком, прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки. Тому нерідко й називають підлітковий період важким, критичним віком.

Справді, кризи на цьому етапі розвитку бувають, але вони не є неминучими. Негативізм у поведінці підлітка не є обов'язковим, хоча особливості його розвитку містять у собі певні передумови для його виникнення. Цей період у житті дитини може стати й часто стає важким у виховному відношенні, якщо батьки та інші дорослі, що оточують підлітка, не обізнані з особливостями його розвитку, не зважають на них і продовжують виховувати його так, як виховували у молодшому шкільному віці, або ж, навпаки, ставлять до нього такі вимоги, як до дорослого. Підлітки потребують особливої уваги до себе. Труднощі у їх вихованні зникають, якщо вихователі розуміють зміни, які відбуваються в психічному житті дітей цього віку, поважають ті нові тенденції, які в ньому народжуються, і сприяють їх реалізації, відповідно організовуючи різні види їх діяльності, взаємини в колективі, участь у громадському житті нашої країни.

Метою статті є характеристика особливостей життєвого самовизначення у підлітковому віці.

Виклад основного матеріалу

Підлітковий вік - це період переходу від дитинства до дорослості, період інтенсивного становлення якостей розуму, почуттів і волі, ідейної спрямованості підростаючого індивіда, його готовності жити й діяти так, як живуть і діють дорослі. Підліток починає усвідомлювати себе як дорослу особу. Зростає його активність, відбувається переорієнтація з цінностей, характерних для дітей, на цінності, які виникають в свідомості підлітка під впливом прагнення бути дорослим. Для цього є підстави: значний прогрес у фізичному розвитку, статеве дозрівання, участь у праці дорослих [2].

Разом з тим підліток, особливо молодший, у своїй поведінці виявляє себе ще, як дитина. «Специфічна особливість психології перехідного віку, - писала Говорун Т., - полягає в тому, що це психологія напівдитини, напівдорослого. Підліток ще, як дитина, жадібно вбирає в себе всі враження, росте і фізично і духовно відчуває цей ріст, у ньому черпає силу і відвагу, але не знає ще міри своїх сил, повинен ще їх спробувати. Активність - потреба вільного застосування цих сил, хоч би в грі, - гостро відчутна потреба цього віку. Але в той же час підліток уже не дитина. У нього вже є досить великий життєвий досвід. Іноді досвід досить суворий. Він не може вже жити тими ілюзіями, якими живе дитина, у нього зовсім інші інтереси, інтереси дорослої людини. Він не проти того, щоб погратися, але тільки гра повинна бути для нього осмислена, має служити чомусь іншому» [3, с. 156- 157].

У різних умовах життя й виховання підлітків їх нові прагнення виявляються в різній поведінці. Одні стримують себе від неправильних вчинків, виявляють зразки дисциплінованості в своїх діях, інші - навпаки, прагнучи показати свою дорослість, переймають у старших не краще, а гірше.

Характерним для підлітка є його прагнення бути самостійним. Поява його зумовлюється всім ходом психічного розвитку підлітка, набуванням життєвого досвіду і тими змінами, що відбуваються в організмі в зв'язку з його дозріванням. Сприяє виникненню цього прагнення ставлення дорослих людей до підлітка. Вони часто говорять йому: «Ти вже не маленький, повинен розуміти», «Сам зроби», «У такому віці ми вже все вміли робити» тощо. Така форма спілкування дорослих з підлітками стає дійовим фактором формування їх самостійності тоді, коли дорослі не залишають їх напризволяще, а тактовно керують їх активністю, допомагають переборювати труднощі. Підлітки позитивно реагують на доброзичливе ставлення до них дорослих, яке підтримує їх прагнення до самостійності, допомагає його здійснювати.

Самооцінка у підлітковому віці набуває не меншого значення, ніж оцінка поведінки підлітка дорослими. Самооцінка для них стає важливим мотивом їх поведінки. Прагнення підлітка розібратися в собі й оцінити себе породжує в нього підвищену чутливість до оцінки його іншими. Підліток ще не знає себе як слід, він буває не впевнений у самооцінці і тому гостро переживає думки інших про себе, їх ставлення до нього. Мабуть, це є основною причиною вразливості підлітка, його невмотивованих, безпідставних, з погляду дорослих, бурхливих реакцій на зауваження.

Існують деякі відмінності у поведінці молодших і старших підлітків. У молодших підлітків ще багато дитячих рис у прагненнях до самостійності. їх цікавить те, що зовнішньо привабливе в поведінці дорослих, що кидається у вічі. Внутрішній світ, духовні якості тих, кого вони наслідують, цікавлять їх менше. Діючи, підлітки більше уваги приділяють враженню, яке вони справляють на інших, наслідки дій відступають на другий план.

Набагато свідоміше ставиться до власних вчинків старший підліток, який більш схильний до самоаналізу, хоч і не завжди здатний розібратися в самому собі. Прагнення стати дорослим вимагає і породжує зміну всієї системи стосунків підлітка з дорослими, а також ставлення до самого себе. Підлітка приваблює все нове, але його інтереси різноманітні і водночас вибіркові. Інтерес до нового збуджує потяг у підлітків до фантастики і пригод. В підлітковому віці встановлюються ідеали в особистості. Для молодших підлітків - це конкретні люди, а для старших - це узагальнені образи людей, якості яких імпонують їм. Ідеал стає взірцем для наслідування правил поведінки згідно з якими підліток прагне діяти.

Цей вік характеризується періодом бурхливим емоцій, різними змінами настрою, вони є результатом складних стосунків підлітка з дорослими і ровесниками [5, с.43- 52].

В основі феномену підліткового самовизначення, як зазначає Божович Л. лежить ставлення психосоціальної ідентичності, яка виконує три основні задачі розвитку:

- усвідомлення тимчасової протяжності власного «Я», яка включає дитяче минуле та визначає проекцію себе в майбутнє;

- усвідомлення себе на відміну від інтеріорізованих батьківських образів;

- здійснення системи виробів, які забезпечують цілісність особистості (професії, статевої ідентичності та ідеологічних настанов).

«Я» - ідентичність забезпечує цілісність поведінки, підтримує внутрішню єдність особистості, забезпечує зв'язок зовнішніх та внутрішніх подій і дозволяє солідаризуватися з соціальними ідеалами та груповими прагнення - ми [1, с. 117- 125].

Солов'єв О. вказує на потребу підлітків в самоідентифікації, як процесу формування ідентичності, яка реалізується у вивченні своєї особливості, розмірковувань про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналіз своїх домагань у взаємовідносинах і діяльності [7].

Життєве самовизначення особливо чітко простежується на етапі юнацького віку. Для цього вікового періоду характерне завершення біологічного дозрівання організму та, відповідно, послаблення дії біологічного фактору на психіку юнаків. Юнацький вік є початковою стадією фізичної зрілості, що створює сприятливі можливості для фізичних та розумових навантажень представників цього віку. Однак фізична зрілість далеко не завжди супроводжується формуванням соціальної та психологічної зрілості (особливо стосовно акселератів) і тому у ранній юності мають місце прояви інфантилізму. Неадекватну дитячість юнаків породжує випереджання темпів досягнення фізичної зрілості на противагу повільнішому формуванню соціальної та особистісної зрілості.

Паралельно з набуттям соціальної зрілості в юнацькому віці спостерігається висока гнучкість соціальних ролей. Хлопці та дівчата швидко прилаштовуються до людей різних статусі, статі та віку. Водночас має місце комунікативне експериментування, що сприяє накопиченню комунікативного досвіду юнаків, але часто викликає і певні розчарування. Залишається актуальним прагнення хлопців та дівчат перебувати у референтній групі, займати вагомий статус серед ровесників, що започаткувалось ще в підлітковому віці.

Прагнення до накопичення та підтримання контактів з якомога більшою кількістю людей. Соціалізація в юнацькому віці досягає етапу інтеграції, тобто молоді люди намагаються налагодити з ровесниками взаємини, що характеризуються глибокою психологічною близькістю. Найповніше вони виявляються в юнацькій дружбі та коханні. Цьому сприяє і досягнення юнаками гетеросоціальності - вміння налагоджувати та підтримувати спілкування з людьми обох статей.

Позитивна динаміка має місце у спілкуванні юнаків з дорослими. Досягнення поведінкової автономії юнаків визнається батьками, що послаблює конфліктність їх взаємин. У порівнянні з підлітками юнаки також виражають більш терпиме, лояльне та доброзичливе ставлення до батьків. При всьому тяжінні до самостійності, молоді люди гостро потребують життєвого досвіду і допомоги старших. Демократичний стиль ставлення батьків до юнака має найбільш позитивний вплив на формування його особистості [6].

Цінним психологічним набуттям ранньої юності є відкриття власного внутрішнього світу, що також відкриває багато тривожних і драматичних переживань. Разом з усвідомленням своєї унікальності, несхожості з іншими приходить відчуття самотності. Юнацьке "Я" ще невизначене, дифузне, воно нерідко переживається як невизначений неспокій або відчуття внутрішньої порожнечі, яку треба заповнити. Звідси росте погреба у спілкуванні і, водночас, підвищується вибірковість спілкування, потреба у самотності [6].

Побудова і переоцінка системи цінностей - основний процес морального розвитку в юнацькому віці. За Хоффманом, моральний розвиток проходить трьома різними, частково співпадаючими, шляхами. Перший - заснований на тривозі стримування, тобто соціально прийнятна поведінка, що викликається страхом перед покаранням. Юнаки навчаються пов'язувати покарання, яке йде від батьків та інших людей, з неприйнятного поведінкою. В кінцевому результаті вони впораються зі страхом покарання, утримуючись від заборонених дій. Що стосується другого шляху, то, в міру того, як вони стають старшими, вони навчаються заснованій на турботі про інших. Ця моральна перспектива поєднує здібності людини поділяти почуття інших з когнітивною здатністю уявляти, що відчуває інший і як власна поведінка може змінити внутрішній стан інших людей. По - третє, моральний розвиток підлітків та юнаків відбувається завдяки розвитку мислення на рівні формальних операцій, в процесі якого вони набувають досвіду перевірки гіпотез, переоцінки інформації та переформулювання понять. Переоцінка цінностей виступає чинником зміни ставлення до ризику, у зв'язку з чим деякі молоді люди беруть участь в багатьох ризикованих заходах.

Труднощі та протиріччя життя актуалізують проблему вибору, вміння активно шукати сенс свого життя. Для юності характерна інтровертованість, коли самотність дає можливість реалізувати здібності (музичні, художні, літературні, технічні). Така особливість юнацького віку має відмінність від усамітнення дорослих. Дорослі наодинці з собою відкидають ті ролі, які вони грають у житті, стають самими собою. Юнаки, навпаки, наодинці програють ролі, які їм не доступні у реальному житті. Але моральна самотність, як вважає Фромм Е., так само важко переноситься, як і фізична; більше того, фізична самотність стає нестерпною лише в тому випадку, якщо веде за собою і самотність моральну. Центральним новоутворенням цього вікового періоду стає самовизначення - професійне та особистісне. Саме в період юності виявляється позитивне ставлення до навчання, що дає можливість юнакам здійснювати пошуки сенсу життя.

Головаха Є. вносить уточнення в проблему самовизначення як центрального моменту в ранньому юнацькому віці. Результати проведених досліджень дозволяють стверджувати, що основним психологічним новоутворення раннього юнацького віку слід рахувати не самовизначення як таке (особове, професійне, ширше - життєве), а психологічну готовність до самовизначення, яка припускає:

а) сформованість на високому рівні психологічних структур, раніше всієї самосвідомості;

б) розвиненість потреб, що забезпечують змістовну наповненість особи, серед яких центральне місце займають етичні установки, ціннісні орієнтації і тимчасові перспективи;

в) становлення передумов індивідуальності як результат розвитку і усвідомлення своїх здібностей і інтересів кожним розвитку і усвідомлення своїх здібностей і інтересів кожним підлітком.

Разом з тим психологічна готовність увійти до дорослого життя і зайняти в ній гідне людини місце припускає не завершені в своєму формуванні психологічні структури і якості, а певну зрілість особи, що полягає в тому, що у підлітка сформовані психологічні утворення і механізми, що забезпечують йому можливість (психологічну готовність) безперервного зростання його особи зараз і в майбутньому [4].

Висновки

Таким чином, самовизначення - це відносно самостійний етап соціалізації, суть якого полягає у готовності до самостійної життєдіяльності на основі співвідношення своїх бажань, формуванні у індивіда усвідомлення мети і сенсу життя, наявних якостей, можливостей і вимог, що висуваються до нього із сторони оточуючих і суспільства.

Література

1. Божович Л.І. Особистість та її формування в дитячому віці. Київ: Знання. 2017. 134 с.

2. Дубровина Т. Формування особистості підлітка. Київ: Знання, 2018. 129 с.

3. Говорун Т. Батькам про статеве виховання дітей. Київ: Науковий світ. 2018. 155 с.

4. Головаха Є. Життєва перспектива і професійне самовизначення молоді. Київ: «Наукова думка». 2018. 165 с.

5. Завгородня Т. Штрихи до портрету сучасного підлітка. Київ: Наукова думка. 2021. №3. С. 3 - 5.

6. Сафін В. Психологічний аспект самовизначення. Психологічний журнал. 2017. № 4. С. 65 - 74

7. Соловйов Г. Форми і методи роботы з біографією підлітків у навчально-виховному процесі. Збірник матеріалів конференції Серія "Symposium", випуск 29. Київ: 2021. С.340 - 347.

References

1. Bozhovych L.I. Osobystist ta yii formuvannia v dytiachomu vitsi [Personality and its formation in childhood], Kyiv: Znannia. 2017. 134 s. [in Ukrainian].

2. Dubrovyna T. Formuvannia osobystosti pidlitka [Formation of a teenager's personality]. Kyiv: Znannia, 2018. 129 s. [in Ukrainian].

3. Hovorun T. Batkam pro stateve vykhovannia ditei [Parents about sexual education of children], Kyiv: Naukovyi svit. 2018. 155 s. [in Ukrainian].

4. Holovakha Ye. Zhyttieva perspektyva i profesiine samovyznachennia molodi [Life perspective and professional self-determination of youth], Kyiv: «Naukova dumka». 2018. 165 s. [in Ukrainian].

5. Zavhorodnia T. Shtrykhy do portretu suchasnoho pidlitka [Strokes to the portrait of a modern teenager]. Kyiv: Naukova dumka. 2021. №3. S. 3 - 5. [in Ukrainian].

6. Safin V. Psykholohichnyi aspekt samovyznachennia [Psychological aspect of selfdetermination], Psykholohichnyi zhurnal [Psychological journal]. 2017. № 4. S. 65 - 74. [in Ukrainian].

7. Soloviov H. Formy i metody roboty z biohrafiieiu pidlitkiv u navchalno-vykhovnomu protsesi [Forms and methods of work with the biography of teenagers in the educational process]. Zbirnyk materialiv konferentsii Seriia "Symposium", [Collection of conference materials Series "Symposium], Kyiv: 2021. Vol 29, S.340 - 347. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru