Специфіка подолання страхів у дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії

Размещено на http://www.allbest.ru

Специфіка подолання страхів у дітей молодшого шкільного віку засобами арт-терапії

Вітренко Каріна Валеріївна здобувачка другого курсу першого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Практична психологія», група ПП-21 пмз, кафедри практичної психології, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Іващенко Альона Ігорівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

Стаття досліджує специфіку використання арт-терапії як засобу подолання страхів у дітей молодшого шкільного віку. Вона аналізує вплив арт-терапевтичних методів на емоційний стан та психологічну стійкість дітей під час зустрічі з різними видами страху. Стаття також досліджує, як арт- терапія сприяє розвитку творчого потенціалу та самовираженню учнів, поглиблюючи їх світогляд та підвищуючи самооцінку. Використання арт- терапії на уроках забезпечує дітям можливість виразити свої емоції, освоїти навички саморегуляції та знайти нові шляхи подолання страхів. Висновки статті підкреслюють значущість арт-терапії як ефективного і безпечного інструменту для підтримки психічного здоров'я та розвитку дітей молодшого шкільного віку. Результати дослідження сприятимуть педагогам, батькам та фахівцям у сфері освіти для розуміння і використання арт-терапевтичних підходів у практичній роботі з дітьми.

Арт-терапія є потужним інструментом для подолання страхів у дітей молодшого шкільного віку, і ця стаття детально розглядає його специфіку та вплив на психологічний стан та розвиток дітей. Вона розглядає ефективність арт-терапевтичних методів у розкритті творчого потенціалу та самовираженні учнів, що сприяє поглибленню їхнього світогляду та підвищенню самооцінки. На основі досліджень доведено, що використання арт-терапії на уроках допомагає дітям виражати свої емоції, розвивати навички саморегуляції та знаходити конструктивні способи подолання страхів. страх молодший арт терапія

Ця стаття має важливе практичне значення для педагогів, батьків та фахівців у сфері освіти, які прагнуть покращити психічне здоров'я та розвиток дітей молодшого шкільного віку. Результати дослідження розширюють наше розуміння і використання арт-терапії як ефективного та безпечного інструменту для підтримки дітей у подоланні страхів та стимулюванні їхнього розвитку. Ця стаття може служити важливим джерелом інформації та інструкцією для всіх, хто займається вихованням та розвитком молодого покоління.

Ключові слова: страх, фобія, арт-терапія, соціалізація, психологічна корекція, конфлікт, творчість, корекційні функції.

Vitrenko Karina Valeryivna Student of the 2nd year of the 1st (master's) level of higher education majoring in "practical psychology" group PP-21 of the department of practical psychology of management and inclusive education, Hryhoriy Skovoroda University of Pereyaslav

Ivashchenko Alyona Ihorivna Сandidate of Psychological Sciences Senior Lecturer of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

SPECIFICITY OF OVERCOMING FEAR IN EARLY SCHOOL-AGE CHILDREN USING ART THERAPY

Abstract

This article explores the specifics of using art therapy as a means of overcoming fears in young school-age children. It analyzes the impact of art therapy methods on the emotional state and psychological resilience of children when facing various types of fears. The article also investigates how art therapy contributes to the development of creative potential and self-expression in students, deepening their worldview and enhancing self-esteem. The use of art therapy in lessons provides children with the opportunity to express their emotions, acquire self-regulation skills, and discover new ways to overcome fears. The article's conclusions underscore the significance of art therapy as an effective and safe tool for supporting the mental health and development of young school-age children. The research results will benefit educators, parents, and professionals in the field of education by providing insights into the understanding and application of art therapy approaches in practical work with children. Art therapy is a powerful tool for addressing fears in young school-age children, and this article thoroughly examines its specifics and impact on the psychological well-being and development of children. It delves into the effectiveness of art therapy methods in unlocking students' creative potential and self-expression, thereby deepening their perspectives and boosting self-esteem. Based on research findings, the use of art therapy in classrooms assists children in expressing their emotions, developing self-regulation skills, and finding constructive ways to overcome fears.

This article holds significant practical value for educators, parents, and education professionals seeking to improve the mental health and development of young school-age children. The research findings expand our understanding and application of art therapy as an effective and safe tool for supporting children in overcoming fears and stimulating their development. This article can serve as a valuable source of information and guidance for anyone involved in the upbringing and development of the younger generation.

Keywords: fear, phobia, art therapy, socialization, psychological correction, conflict, creativity, corrective functions.

Постановка проблеми. Актуальним питанням психології є робота зі страхами у молодшому шкільному віці. Науковці розглядали страх як сильне емоційне збудження; його пов'язували з фрустрацією соціальних потреб людини; страх досліджували як властивість особистості.

Страх є базовою емоцією людини. Боятися різних речей, таких як темрява, тварини чи природні явища, є природною реакцією як у дорослих, так і у дітей. Основна функція страху полягає в захисті людини. Однак, з розвитком психіки та складнішого способу життя, страх став отримувати соціальний характер, а також розбиватися на різні моральні та етичні почуття та переживання.

Більшість страхів, особливо у дітей, зумовлені віковими особливостями розвитку та мають тимчасовий характер. Дитячі страхи, якщо їх розуміти і відноситися до них правильно, зазвичай зникають. Однак, якщо вони стають надмірно вираженими або тривають довго, це може бути ознакою проблеми і бути сигналом про незадовільний стан. Це може свідчити про нервове перевантаження дитини, неправильну поведінку батьків, незнання їх психологічних та вікових особливостей, а також наявність страхів у самої дитини або конфліктів у сім'ї.

Низка вчених схиляються до думки, що одними з найбідьш ефективних методів роботи зі страхами у дітей є арт-терапія. Арт-терапевтичний процес впливає на психіку і дозволяє не лише знизити кількість страхів, рівень тривожності чи агресивність, а й знайти стійкість, впевненість у собі, включаючи позитивні патерни поведінки та переживання. Арт-терапія здатна найбільш м'яко та гуманно підтримати особистість дитини, стрімко примножити її здатність до самопізнання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед відомих фахівців в галузі психокорекції дитячих страхів можна згадати Н. Мирошниченко, Л. Лебедєву, О. Копитіна, Н. Корсакова та інших. Дослідники, такі як Л. Лебедєв, Л. Ільчук, А. Бойко та інші, вказують на те, що діти з різними порушеннями мовлення належать до групи ризику стосовно розвитку тривожних станів, особливо коли виникає страх пов'язаний з мовленнєвим спілкуванням та очікуванням невдач у мовленні.

Мета цієї статті - полягає в дослідженні різних аспектів арт-терапії як ефективного методу подолання страху та тривожності у дітей дошкільного віку, а також у аналізі причин та процесу розвитку страху.

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах соціальної нестабільності дитина впливається безліччю негативних факторів, які можуть серйозно сповільнити її розвиток. Дитина, яка є однією з найвразливіших частин суспільства, іноді не в змозі впоратися з негативним впливом зовнішнього середовища. За словами О. Вєтрової, психіка дитини відрізняється високою чутливістю, вразливістю та неспроможністю протистояти шкідливим впливам. Ці умови значною мірою обумовлені змінами у суспільстві, підвищенням вимог до інтелектуальних, психоемоційних та фізичних можливостей дитини, а також до її здатності регулювати емоційний стан за соціально прийнятними методами [1, с. 37-41].

Процес формування особистості в молодшому шкільному віці супроводжується активним розвитком психіки, змінами в емоційній та поведінковій сферах, а також трансформацією соціальних зв'язків та оточення. Саме молодший шкільний вік вважається однією з ключових стадій у формуванні особистості. У цьому віці відбувається переосмислення відносин, які склалися раніше з навколишнім середовищем, і відбувається своєрідний перехід на новий етап. Успішність цього переходу значною мірою залежить від здатності дитини адаптуватися та пристосовуватися до нових соціальних та психологічних умов. Цей перехід часто супроводжується порушеннями адаптації, негативними емоційними та поведінковими станами, тривогою та іншими побічними явищами в процесі виросу. Серед них найпоширенішими є страхи та тривожність [1, с. 37- 41].

Страх є предметом дослідження у різних наукових галузях, таких як філософія, психологія, педагогіка, психіатрія, фізіологія та інші. Щоб відрізнити феномен страху від схожих психологічних станів, таких як тривога, посттравматичний стресовий розлад, фобія, ми визначаємо страх як загалом негативний емоційний стан, пов'язаний з усвідомленням конкретної загрози для життя та благополуччя, що передбачає переживання реальної або уявної небезпеки. Згідно з О. І. Захаровим, молодший шкільний вік є періодом переходу від інстинктивних до соціально опосередкованих страхів, які у підлітковому віці перетворюються на соціальні страхи, пов'язані з загрозою власному благополуччю у контексті відносин з оточенням. Кількість страхів, пов'язаних з невідповідністю соціальним вимогам найближчого оточення, збільшується в сім'ї та школі [2, с. 21].

У межах сучасних теорій виникнення дитячих страхів слід зазначити соціально-когнітивну теорію А. Бандури, в якій висвітлено, що численні нові патерни поведінки та емоційні реакції можуть виникати через імітацію (навчання за моделями). Достатньо дитині спостерігати за тим, чого бояться люди (особливо батьки), які оточують її, щоб сама почати боятися того ж самого. Так звані "вербальні моделі" можуть викликати механізми навчання за моделями. Дослідник В. Гарбузов, розглядаючи характеристику дитячих страхів, вказував, що основою всіх цих страхів є навіть невідомий або свідомий страх перед смертю. Цей страх виступає коренем усіх інших. Психологи Л. Петровська, Т. Михайлікова, О. Співаковська підкреслювали, що однією з найпоширеніших причин виникнення дитячих страхів є неправильне виховання в родині та складні взаємини між батьками [2, с. 24].

Відповідно до класифікації причин страхів за рівнями соціалізації дитини, фактори, що визначають страхи, співвідносяться з рівнем соціалізації. На першому рівні соціалізації - у сім'ї, детермінантами страхів можуть бути незадоволені потреби в розумінні, прив'язаності, безумовній любові, фізичне покарання, залякування, нестача позитивного спілкування з батьками, батьківська тривожність, надмірне піклування, страшні мультфільми та казки. На другому рівні соціалізації - у школі, можуть виникати страхи внаслідок критики замість похвали, висміювання недоліків та насмішок однолітків, залякування, відсутність спілкування, розлука з об'єктом прихильності. На третьому рівні соціалізації - у середовищі поза сім'єю і школою, факторами, що впливають на дитячі страхи, можуть бути негативний досвід, стихійні лиха, військові конфлікти, перегляд телепередач зі сильним емоційним змістом [3, с. 267].

Механізми формування страхів взаємодіють між собою і утворюють мотиваційну структуру. Ефективність корекції страхів залежатиме від нашого розуміння причин їх виникнення та особливостей їх розвитку. Важливо сприймати почуття дитини і її потреби, а також позитивний приклад батьків є передумовою для успішного подолання страхів. Необхідно враховувати страхи дитини, не завишувати їх значення, не використовувати їх для маніпуляцій, не докоряти або покарати за те, що вона боїться, оскільки батьки несуть відповідальність за благополуччя та самопочуття своєї дитини. Оскільки вплив батьків на психіку дитини є незаперечним, здатність дитини впоратися з внутрішніми та зовнішніми загрозами залежатиме від цього впливу.

Страхи можуть бути адекватними або неадекватними. При частому контакті зі спричинюючим переляк об'єктом та відсутності своєчасної корекції, страх може перетворитися на фобію. Неадекватні страхи можна поділити на уявні та навіяні. Вони не пов'язані безпосередньо з об'єктом страху, а зі шкодою, яку він може спричинити самопочуттю дитини. Часто дитина придумує ці страхи під час гри та починає в них вірити. Також вони можуть з'являтися, коли батьки лякають дитину, стверджуючи, наприклад, що страх, такий як Бабай, забере їх та не поверне [4, с. 315].

На думку О.І. Захарова, найбільш вразливими для психологічного впливу є страхи у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Психологічна корекція означає "виправлення" і оптимізацію процесу психічного розвитку особистості, використовуючи природні рушійні сили психологічного та особистісного розвитку. Важливо розрізняти психокорекцію нормального та аномального розвитку, акцентуючи увагу на формуванні відсутніх або недостатньо розвинених психологічних якостей. У літературі з психології та педагогіки описано різні методи корекції дитячих страхів різного походження, включаючи поведінкову і когнітивну психотерапію, психоаналіз, арт-терапію, гештальт-терапію та інші [5, с. 42].

Арт-терапія вже давно відома як ефективний метод самопізнання та врегулювання внутрішніх конфліктів, а також як ефективний інструмент профілактики та корекції порушень. Головною перевагою арт-терапії є здатність перетворювати невідомі страхи на свідомі. Таким чином, подолати страх можна швидше, оскільки легше управляти і контролювати свідомий страх [6, с. 207].

Арт-терапія - це напрямок, який поєднує різні галузі знань, такі як психологія, медицина, педагогіка, культурологія та інші. Цей підхід використовує художню практику, де в процесі терапії індивід виражає свої внутрішні переживання за допомогою творчості та різних художніх матеріалів. Арт-терапія може ефективно впливати на різні види страхів, зокрема на ті, що виникають через фантазію, наприклад, страх хвороби, нападу, природних лих, транспорту, казкових персонажів та інші [5, с. 9]. Через використання художньої творчості, арт-терапія сприяє психологічному впливу і використовується як інструмент для розвитку та гармонізації психічної діяльності людини. Цей підхід дозволяє проектувати внутрішній стан "Я" на творчість, що допомагає звільнити дитину від внутрішніх конфліктів та напруги, викликаючи катарсис.

Педагогічний напрям арт-терапії орієнтується на потенційно здорову особистість та сприяє зміцненню психічного здоров'я дитини. Він виконує переважно профілактичні та корекційні функції, зосереджуючись на неклінічних аспектах [7, с. 28].

Одна з особливостей використання арт-терапевтичних методик у сучасній педагогічній практиці полягає в їхньому застосуванні як інноваційної технології особистісно орієнтованого навчання і виховання. Ця методика вирішує різноманітні завдання, зокрема діагностичні, психотерапевтичні, виховні, розвивальні та корекційні:

Діагностика. Вчителю надається можливість отримати інформацію про розвиток та індивідуальні особливості кожного учня через арт- терапевтичну роботу. Під час спостереження за дітьми під час навчальних та позанавчальних занять педагог може дізнатися більше про їхні інтереси, цінності, побачити внутрішній світ і неповторність кожного учня, а також виявити проблеми, які потребують спеціальної корекції. Арт-терапевтичні заняття допомагають розкрити характер міжособистісних відносин та виявити глибинні внутрішні проблеми особистості.

Психотерапія. Завдяки творчій діяльності створюється атмосфера емоційної теплоти, доброзичливості, емпатії та визнання цінностей і почуттів інших людей. Це сприяє досягненню "лікувального" ефекту. Учні відчувають психологічний комфорт, захищеність, радість та успіх, що активізує цілющий потенціал їхньої емоційної сфери.

Виховання. Групові та колективні форми роботи з елементами арт- терапії навчають учнів спілкуватися та співпрацювати в колективі, розвивати навички коректного спілкування, співчуття, взаєморозуміння, взаємоповаги та взаємодопомоги. Це позитивно впливає на формування міцного та дружнього колективу, а також на розвиток морально-етичних загальнолюдських цінностей. Під час спільних арт-терапевтичних занять формуються відкриті та довірливі стосунки як з однолітками, так і з вчителем.

Розвиток. Різноманітні форми художньої експресії стимулюють кожного учня досягати успіху з різних видів діяльності та самостійно впоратися з поставленими завданнями. Це викликає почуття задоволеності, віри у власні сили, гідності та самоповаги. Молодші школярі вчаться виражати свої емоційні переживання та бути відкритими у спілкуванні.

Корекція. Арт-терапія успішно сприяє корекції деформованого образу "Я" та поліпшенню самооцінки. Вона допомагає усунути неадекватні форми поведінки та розвиває навички ефективної взаємодії з іншими людьми. Особливо позитивні результати можна спостерігати у роботі з молодшими школярами, у яких спостерігаються емоційні та вольові відхилення. Арт-терапія допомагає знизити рівень тривожності, агресивності, страху, сором'язливості та гіперактивності учнів [7, с. 29-30].

Арт-терапія об'єднує знання з мистецтва, психології, психотерапії і педагогіки для теоретичного розуміння особистісного, культурного, художньо-естетичного розвитку та формування всебічно розвиненої особистості через мистецтво й художньо-творчу діяльність. Вона має вплив на процеси розвитку, виховання, навчання та корекції за допомогою мистецтва [8, с. 116].

При розгляді використання арт-терапії у навчально-виховному процесі закладів освіти варто звернути увагу на різноманітність форм організації:

Казкотерапія розвиває творчість, розширює світогляд, сприяє самосвідомості та саморозвитку, поліпшує взаємодію зі світом, сприяє ставленню до негативного впливу соціального середовища. Завдяки казці постає можливість за допомогою вигаданих, фантастичних речей знищити страх та перешкоди. У казкотерапії дитина може сама створити казку і знищити свій страх або перетворити його на щось добре чи смішне. Також психолог може розказати терапевтичну казку: авторську чи народну. Значною перевагою терапевтичної казки є можливість скласти її індивідуально для дитини, враховуючи її проблеми.

Лялькотерапія допомагає виявити мотиви, підсвідомі бажання, риси характеру та моделі поведінки; позитивно впливає на саморозвиток, самооцінку, корекцію емоційної сфери, розвиток внутрішньої мотивації та гнучкості в прийнятті рішень.

Ізотерапія - спонтанний творчий малюнок, який допомагає відчути та виразити свої думки й почуття, відображає теперішнє та допомагає моделювати майбутнє; позитивно впливає на активізацію абстрактно- логічного та конкретно-образного мислення, розвиває психічні процеси. Тут важливу роль відіграє, який художній матеріал, кольори, розміщення предметів на аркуші, розміри та форми, які використовує дитина. Важливими є характеристика та опис малюнку. Ізотерапія дозволяє вивільнити і позбутись своїх негативних почуттів.

Фототерапія - процес творчого самовираження, що сприяє розвитку, зціленню та адаптації, покращує взаємодію з соціумом, досягненню позитивних психосоціальних ефектів, саморозкриттю та самовиявленню.

Тілесно-рухова терапія допомагає розуміти тілесний стан та потреби, розвиває взаємодію та груповий контакт, сприяє самосвідомості та самодослідженню, поліпшує самопочуття й психічне здоров'я.

Музикотерапія застосовується для стимуляції психічного розвитку, регуляції психовегетативних процесів та корекції активності. Музичну терапію використовують у різних сферах, таких як навчання, виховання, реабілітація, а також для профілактики порушень та захворювань. Музика має позитивний вплив на дітей, які мають відхилення, аутизм, депресію, страхи, стрес та тривоги. Ефективність музичної терапії проявляється не лише в лікуванні психічних, а й фізичних захворювань, таких як безсоння та епілепсія. Вплив музики визначається тактом, мелодією, ритмом та композицією.

Музичний вплив відбувається на трьох рівнях. Перший рівень - це фізіологічний, коли мелодія сприяє виділенню гормонів щастя, таких як ендорфіни чи серотонін. Другий рівень - психологічний, на якому ендорфіни допомагають подолати страх і стрес. Третій рівень - духовний, що дарує натхнення та ідеї для творчості, сприяє розвитку креативності.

Музикотерапія має широкий спектр застосувань у роботі з дітьми, таких як прослуховування музики, малювання під час мелодійного супроводу, створення пантомім та сценок, а також складання казок після прослуховування. Цікавим та ефективним також є метод створення власної мелодії з використанням інструментів чи наявних матеріалів.

Драматерапія надає можливість самовизначитись та відтворити нові ролі через драматичну гру. Через використання ролей та сценаріїв, дитина може визволитися від негативних емоцій, страхів і тривог, а також навчитися ефективніше спілкуватися з іншими. Також, використання сценаріїв дозволяє оживити фантазії та мрії. Цей метод терапії виявляється особливо ефективним у поєднанні з казкотерапією. За допомогою цього комбінування можна оживити персонажів, подолати страхи, знищити або перетворити їх у щось інше. Часто в процесі використання цієї методики використовують власноруч виготовлені маски, костюми та реквізити як додаткові матеріали.

Ці технології можуть використовуватись як групові, так і індивідуальні. Групова робота розвиває соціальні навички, сприяє адекватній самооцінці та зміцнює особистісну ідентичність. Крім того, групова робота дозволяє спостерігати результати дій і їх вплив на інших, навчає новим ролям, розвиває навички комунікації та адаптації [9, с. 69].

Шляхом малювання дитині молодшого шкільного віку вдається спочатку подолати уявні страхи, тобто страхи, пов'язані з подіями, які ніколи не сталися, але можуть виникнути в уяві дитини. Потім розглядаються страхи, що базуються на реальних травматичних подіях, які сталися давно, але залишили незабутні емоційні сліди в пам'яті дитини. Якщо малювання не має достатнього ефекту щодо подолання страхів, особливо якщо травмуючі події трапилися недавно, наприклад, укус собаки або аварія, це може бути недостатньою методою. Важливо не боятися висвітлення страхів під час малювання, оскільки це є необхідною умовою для успішної корекції: лише працюючи зі страхом, можна з ним впоратися. Для дитини буде набагато гірше, якщо страх залишиться усередині і продовжуватиме турбувати її психіку. У випадку, коли дитина втратила батьків, з етичних міркувань ми не можемо просити її відобразити цей страх [10, с. 45-48].

Арт-терапія допомагає молодшим школярам виробляти правильні стандарти поведінки, розвивати навички вираження власної думки і в процесі формування свого характеру. Цей метод відкриває внутрішній світ дитини, виявляючи її потенціал, і одночасно збагачує її цікавими знаннями, насиченими враженнями, почуттями, та розвиває здатність сприймати і реагувати на навколишній світ. Такий підхід сприяє вихованню любові до мистецтва, формує моральні риси особистості та сприяє розвитку естетичного сприйняття речей.

Участь батьків є важливим аспектом терапії, вони повинні допомагати дитині боротися зі своїми страхами, спонукаючи її до малювання, хвалити і підтримувати її, навіть у найменших зусиллях. Якщо батьки самі мають високий рівень страху і тривожності, ефект малювання знизиться практично вдвічі. Негативно також позначатимуться відсутність радісності, безкінечні переживання і розмови про самопочуття. Така атмосфера в родині неминуче вплине на дитину і процес терапії. Зазвичай діти в таких сім'ях малюють менше і використовують темні кольори у своїх роботах. Продуктивність малювання буде залежати від того, хто задає дитині завдання на малювання страхів: якщо це доброзичлива стороння доросла особа, результат буде кращим, ніж коли завдання дають батьки. Це особливо помітно, якщо батьки дискредитували себе перед дітьми і намагаються позбутися їх страхів, приховуючи свої власні [4, с. 317].

Для дитини може бути дуже складно намалювати свій страх. Вона може ухилятися, говорити, що нічого не боїться, пропонувати іншу тему малюнка або просто відмовлятися малювати. Зазвичай це свідчить про те, що страх настільки потужний, що дитині страшно навіть думати про нього, не кажучи вже про його відтворення на папері. Також можуть виникнути інші причини, наприклад, дитина соромиться свого страху, особливо якщо батьки або доросла особа викликають у неї почуття сорому, або вона не бажає визнавати свій страх, тим більше показувати його публічно. Такий опір є результатом захисних психічних механізмів. У таких випадках варто застосовувати методи ігрової терапії і поступово доводити дитину до моменту, коли вона зможе намалювати свій страх. Цей підхід буде ефективним як у випадку сильного страху, так і коли дитина соромиться або намагається подолати свої емоції.

Висновки

Узагальнюючи вищезазначене, можна відзначити, що використання арт-терапії в навчально-виховному процесі початкової школи має велике значення для підтримання та зміцнення психічного здоров'я молодших школярів, формування психологічної стійкості та подолання різних труднощів, які вони можуть зустрічати. Арт-терапія допомагає дітям позбутися страхів, стресів, тривожності та інших бар'єрів, а також розвиває їх творчий потенціал, збагачує емоційну сферу та сприяє розширенню світогляду.

Цей вид терапії дозволяє не лише корегувати страх, а й здійснювати профілактику щодо тривожності та розвивати творчі здібності батьків. Використовувати арт-терапію доцільно не лише при подоланні негативних явищ, але й для розвитку дітей, їх психічного здоров'я, вміння відчувати свої емоції та почуття.

Застосування методів арт-терапії на уроках сприяє активізації уяви та мислення учнів, а також допомагає їм знайти та зрозуміти себе і світ навколо. Ці техніки також сприяють адаптації до нових середовищ, встановленню здорових взаємин з однолітками, вчителями та батьками. Використання арт- терапії в навчально-виховному процесі сприяє формуванню всебічно розвиненої особистості, яка має психологічну стійкість, здоров'я та духовне збагачення. Мистецтво доступне для всіх, ефективне і, що найголовніше, безпечне.

Сучасний педагог ставить перед собою завдання створення сприятливих умов для гармонійного розвитку особистості, формування її соціального здоров'я та досягнення морально-психологічної та духовної рівноваги з соціальним та природним середовищем, а також з власним "Я" та навколишнім світом.

Література

Бойко А. Е. Використання арт-педагогічних технологій як засобу творчого самовираження молодших школярів у позашкільних навчальних закладах / А. Е. Бойко // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Психолого- педагогічні науки. - 2014. - № 5. - С. 68-73.

Вєтров О.Є. Психолого-педагогічний підхід до визначення поняття «страх». Педагогічна освіта та наука, 2005. №8, С. 37-41.

Гельбак А. М. Музикотерапія у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами: [навчально-методичний посібник] / А. М. Гельбак. - Кропивницький : КЗ «КОПИЮ імені Василя Сухомлинського», 2019. - 50 с.

Корсакова Н. А. Музична терапія в музичному благополуччя дошкільника / Н. А. Корсакова // Вихователь ДНЗ. - 2016. - № 2. - С. 29.

Лебедєва Л. Арт-терапія в педагогіці. Педагогіка. 2000. № 9. С. 27-34.

Соколова Г.Б. Психокорекція емоційних порушень у дітей з особливими потребами засобами ігротерапії. Науковий часопис. Спеціальна психологія. 2015. С. 313-318.

References

Boyko A. E. (2014) Vykorystannia art-pedahohichnykh tekhnolohii yak zasobu tvorchoho samovyrzannia molodshykh shkoliariv u pozashkilnykh navchalnykh zakladakh / A. E. Boyko // Naukovi zapysky [Nizhynskoho derzhavnoho universytetu im. Mykoly Hoholia]. Psykholoho- pedahohichni nauky. [ The use of art-pedagogical technologies as a means of creative selfexpression of younger schoolchildren in extracurricular educational institutions / A. E. Boyko // Scientific Notes [Nizhyn State University named after Mykola Gogol]. Psychological and pedagogical sciences] № 5. - S. 68-73. [in Ukrainian].

Vietrov O.Ye. (2005) Psykholoho-pedahohichnyi pidkhid do vyznachennia ponattia "strakh". Pedahohichna osvita ta nauka, [A psychological and pedagogical approach to the definition of the concept of "fear". Pedagogical education and science], №8, S. 37-41. [in Ukrainian].

Helbak A. M.(2019) Muzykoterapiia u roboti z dHmi z osoblyvymy osvitrnmy potrebamy: [navchalno-metodychnyi pos^nik] / A. M. Helbak. - Kropyvnytskyi : KZ «KOIPPO Юєпі Vasylia Sukhomlynskoho»,[ Music therapy in working with children with special educational needs: [educational and methodological manual] / A. M. Gelbak. - Kropyvnytskyi: Central Committee of Vasyl Sukhomlynskyi KOIPPO] S. 50 [in Ukrainian].

Korsakova N. A. (2016) Muzichna terapiia v muzichnomu blahopoluchchi doshkilnyka/ N. A. Korsakova // Vykhovatel DNZ.[ Music therapy in the musical well-being of a preschooler/ N. A. Korsakova // Educator of DNZ] № 2. - S. 29. [in Ukrainian].

Lebedieva L.(2000) Art-terapiia v pedahohitsi. Pedahohika. [Art therapy in pedagogy. Pedagogy], № 9. S. 27-34. [in Ukrainian].

Sokolova H.B. (2015) Psykhokorektsiia emotsiinykh porushen u dHei z osoblyvymy potrebamy zasobamy ihroterapii. Naukovyi chasopys. Spetsialna psykholohna. [Psychocorrection of emotional disorders in children with special needs by means of play therapy. Scientific journal. Special psychology] S. 313-318. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru