Самоздійснення як системне психологічне утворення

Размещено на http://www.allbest.ru

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»

Самоздійснення як системне психологічне утворення

Саннікова Ольга Павлівна доктор психологічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри загальної та диференційної психології



Анотація

Проблема самоздійснення особистості є однією з базових та актуальних проблем сучасної психології. Кожна людина намагається здійснити себе у житті, відтворити свою індивідуальність, досягти розкриття своїх потенційних можливостей, здібностей. Як суб'єкт своєї життєдіяльності, у тому числі й професійної, кожна людина прагне бути ініціатором своєї взаємодії зі світом, шукати своє місце у житті, відтворювати власне уявлення про життєві цілі, приймати життєві рішення та обирати стратегії їх виконання.

У цій статті розглянуто феномен «самоздійснення» як системного психічного утворення, як інтегральну властивість особистості в системі споріднених понять. Поглиблено та уточнено розуміння поняття «самоздійснення» як центрального ядра у просторі споріднених понять - «самостей» особистості (самоставлення, самоприйняття, саморозвиток, саморегуляція, саморозуміння, самоствердження, самоактуалізація, самореалі - зація тощо), що відбиває рівень, особливості й зміст самосвідомості.

Розкрито психологічний зміст самоздійснення особистості і професійного самоздійснення, що характеризується як явище, як складна система складових (підсистем і компонентів), організація і взаємодія яких відображає цілісність особистості та спрямовує її активність на самовдосконалення, на досягнення свого акме, на саморозкриття своїх можливостей і ресурсів. самоздійснення психічний особистість

Запропоновано структурно-функціональну модель самоздійснення як інтегральної властивості особистості в контексті континуально-ієрархічного підходу, що ґрунтується на методологічних принципах (творчої активності, розвитку, трансформації, реальності, соціально-психологічної детермінації, поєднання методології, теорії та експерименту). Виділено формально - динамічний, змістовно-особистісний, соціально-імперативний рівні у структурі самоздійснення. Окреслено зміст кожного із рівнів структури самоздійснення, здійснено експлікацію та опис покомпонентного складу тих різнорівневих показників, що відображують особливості професійного самоздійснення особистості.

Ключові слова: самоздійснення, професійне самоздійснення, самовдосконалення, самість, схильність, континуально-ієрархічний підхід, формально-динамічна підструктура, змістово-особистісна підструктура, соціально-імперативна підструктура, компоненти самоздійснення.



Sannikova Olga Pavlivna Doctor of Psychology, professor, Honored Worker of Science and Technology of Ukraine, Head of General and Differential Psychology Department, State institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushinsky»

SELF-FULFILMENT AS A SYSTEMATIC PSYCHOLOGICAL FORMATION

Abstract

The problem of individual's self-fulfilment is one of the basic and urgent problems of modern psychology. Every person tries to fulfil himself in life, to reproduce his individuality, to achieve the disclosure of his potential opportunities and abilities. As a subject of his life activities, including professional ones, each person strives to be the initiator of his interaction with the world, to find his place in life, to reproduce his own idea of life goals, to make life decisions and choose strategies for their implementation.

This article studies the phenomenon of «self-fulfilment» as a systemic mental formation, as an integral property of the individual in the system of related concepts. The understanding of the concept of «self-fulfilment» as a central core in the space of related concepts - the «selves» of an individual (self-attitude, self-acceptance, self-development, self-regulation, self-understanding, self-affirmation, selfactualization, self-realization, etc.) has been deepened and clarified, reflecting the level, features and content of self-awareness.

The psychological content of personal self-fulfilment and professional selfrealization, which is characterized as a phenomenon, as a complex system of components (subsystems and components), the organization and interaction of which reflects the integrity of the personality and directs their activity to selfimprovement, to achieving their peak, to self-disclosure of one's capabilities and resources, is revealed.

A structural-functional model of self-fulfilment as an integral property of the individual is proposed in the context of a continuous-hierarchical approach based on methodological principles (creative activity, development, transformation, reality, social-psychological determination, combination of methodology, theory and experiment). The formal-dynamic, content-personal, social-imperative levels in the structure of self-fulfilment are highlighted. The author outlines the content of each of the levels in the structure of self-fulfilment, provides an explanation and

description of the component composition of those multi-level indicators that reflect the peculiarities of the professional self-fulfilment of an individual.

Keywords: self-fulfilment, professional self- fulfilment, self-improvement, selfness, inclination, continuous-hierarchical approach, formal-dynamic substructure, content and personality-based substructure, social-imperative substructure, components of self- fulfilment.



Постановка проблеми. Актуальність й важливість розробки проблеми самоздійснення особистості не підлягає сумнівам. В сучасних, трагічних для нашої країни умовах війни, реалізація власного проекту життя стикається з необхідністю приймати доленосні рішення в складних умовах невизначеності. Самоздійснення кожної особистості є умовою й метою усього українського суспільства. Пошук свого місця в житті, пошук стратегій власної поведінки сьогодні вимагають високого громадського самовизначення, саморозвитку, самореалізації тощо, тобто проявів тих ресурсів, що забезпечують успішність «самоздійснення» індивідуальності.

Саме тому проблема здійснення себе, розкриття своїх потенційних можливостей сьогодні стає найактуальнішою не тільки з наукової точки зору (операціоналізація феномену «самоздійснення» з подальшою його емпіричною верифікацією), а й з позицій психологічної практики, покликаної вирішувати прикладні задачі з урахуванням особливостей особистості.

Проблема самоздійснення як прояву самосвідомості та співвідношення цього поняття зі спорідненими (самоактуалізація, саморозвиток, самореалізації, самовдосконалення, самоактивність особистості тощо), сьогодні стає полідисциплінарною й особливо важливою. Практично всі дослідження, які присвячені проблемі самоздійснення торкаються суті людської природи, сутності кожної особистості, її індивідуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз поглядів та уявлень про самоздійснення особистості в дослідженнях вітчизняних та іноземних науковців дає можливість відзначити, що більшість авторів сприймають самоздійснення як процес реалізації людиною своїх можливостей, реалізацію потреб у психологічному саморозвитку, рух до найвищого його рівня [1; 5; 6; 9; 12; 15; 26, 27].

Отже, метою роботи на даному етапі дослідження є розгляд індивідуально-психологічних особливостей самоздійснення як психічного явища, як властивості особистості. Основні завдання роботи полягають у тому, що б здійснити аналіз змісту самоздійснення в системі споріднених понять; запропонувати структурно-функціональну модель схильності до самозмінювання як властивості особистості.

Виклад основного матеріалу. Поняття «самоздійснення» в літературі розглядається як полі дисциплінарне явище, що складається із багатьох елементів, що пов'язані між собою. На наш погляд, багато з вчених до простору споріднених понять єдиної «самості» відносять досить великий перелік психічних явищ, які поєднанні здатністю до організації власної активності, її мобілізації, спрямованої на успішне виконання своїх функцій в навколишньому світі, спрямованої на максимальну реалізацію людиною своїх потреб і можливостей у напрямку до вершин свого психічного розвитку (емоційного, інтелектуального, особистісного).

Різні аспекти проблеми самоздійснення та пошук його психологічного змісту вивчаються іноземними науковцями у зв'язку з дослідженням таких явищ, як: самосценарії, життєві сценарії (Е. Берн); самовиразність, самопрезентація (Г. Олпорт); потреба особистості у самоактуалізації (А. Маслоу); самозростання, особистісне зростання (К. Роджерс), самоприйняття (Е. Фромм); процес індивідуалізації (К. Г. Юнг), прагнення до досконалості, переваги й соціальної влади (А. Адлер), прагненні до пошуку й реалізації самотрансценденції, сенсу життя (В. Франкл), пропріативному прагненні особистості (Г. Оллпорт), пошуку ідентичності (Е. Еріксон), самоефективності (А. Бандура), а також уявлення про етапи, функції й особливості особистісної зміни (К. Роджерс) та ін. [24].

Як найвищу потребу, як пошук гідного людського життя визначає самоздійснення A. Gewirth. Професійне самоздійснення як одна з найважливіших форм життєвого самоздійснення, на думку автора, розкриває особистісний потенціал професіонала в обраній професії, характеризується розвитком його здібностей, професійного досвіду [27].

Значний досвід наукових досліджень з проблематики самоздійснення надає можливість виокремити основні підходи щодо вивчення споріднених понять: самоставлення, самоприйняття, самоактуалізація, саморозвиток тощо, як психологічних феноменів. У вітчизняній науці серед споріднених самоздійсненню понять також вивчалися такі явища, як самореалізація, самоактивність, суб'єктна активність (В.О. Татенко та ін.); життєвий смисл (Т. М. Титаренко); самоприйняття (О. П. Саннікова, І. О. Гордієнко), саморозвиток (О. П. Саннікова, Д. Лущикова, О. О. Водолазська та ін.).

Так, Т. М. Титаренко вважає, що самозростання, саморозвиток, перевершення себе, (що в літературі часто розглядаються як синоніми самоздійснення), найчастіше переживається як дуже позитивно емоційно забарвлене життєздійснення. Людина відчуває, що вона існує в реальності, постійно наближається до власної сутності, до глибинної правди про себе, про свої можливості [26].

Важливою характеристикою самоздійснення можна вважати й самоприйняття. Самоприйняття як стійка риса особистості розглядалося у парадигмах психоаналітичної та гуманістичної психології (Д. Боулбі, Д. Віннікотт, Х. Кохут, К. Роджерс, Е. Фромм та ін) [19].

Ми розуміємо феномен «самоприйняття», як компонент самоздійснення й визначається як позитивне ставлення до себе, що має безумовний характер.

Це визнання своєї унікальності, відкритість досвіду, переживання власного «Я», що розкривається крізь призму споріднених понять, таких, як: аутосимпатія, любов до себе, самоакцептація, самосхвалення, безумовне позитивне ставлення до себе тощо.

Самоприйняття - це властивість особистості, що відбиває здатність до аутосимпатія, до визнання власних індивідуальних особливостей, наявність почуття задоволення від усвідомлення свого існування, незалежно від власних оцінок чи оцінок інших людей, що надаються емоціям, думкам, вчинкам, тим самим забезпечуючи емоційну стабільність, емоційну безпеку, впевненість у власних рішеннях, довіру до себе та егоінтеграцію [20; 21].

Велика увага вітчизняних дослідників приділена поняттю «самозмінення», як специфічного процесу, його продукту й результату. Дослідження проблеми самозмінення, саморозвитку особистості відбувається в руслі психогенетич - ного підходу (С. Д. Максименко) [9], у контексті вивчення особистісної зміни (П. В. Лушин) [5], самоактивності (М. Й. Боришевский) [1] та ін.

У наших роботах схильність до самозмінювання розглядалася як стійка властивість особистості (індивідуальності), яка виявляється в активності суб'єкта, спрямованої на самостійне здійснення змін, перетворень різних властивостей, відносин, дій і особливостей поведінки. Схильність до самозмінювання пов'язана з перетворенням власних думок, емоцій, переживань і дій [8]. Така робота над собою може здійснюватися з метою досягнення бажаного суб'єктом рівня психічного функціонування та якості своїх відносин із собою, з іншими людьми, з життям і миром у цілому [13; 15; 16].

Особливості самозмінювання вивчалися й О. О. Водолазською. Автор розглядає самозмінювання як складну психічну діяльність, яка вимагає чіткого визначення мети, значних вольових зусиль, спрямованої самоактивності, великих психологічних і енергетичних затрат. Досягнення певного рівня професійного самозмінювання спирається на наявність у особистості власної стратегії професійної діяльності, вираженої потреби у професії, досягнення життєвих та професійних цілей і розкриття особистісного потенціалу, адекватного вирішенню поставлених професійних завдань [3; 4].

Н. І. Меленчук вивчала самоставлення осіб з різним рівнем авантюрності та довела, що авантюрні особи, на відміну від не авантюрних, характеризуються загальним позитивним самоставленням, самоінтересом, саморозумінням, самоповагою, аутосимпатією, самовпевненістю [10]. Вивчаючи самореалізацію особистості автор довела, що її прояви залежать від індивідуальних особливостей особистості, від ставлення до свого внутрішнього світу, від глибини пізнання себе тощо [11].

В інших роботах Н. І. Меленчук показала, що схильність до самозмінювання може виконувати функцію предиктора, джерела авантюрності, його психологічним ресурсом, якістю, що забезпечує оптимізацію певної діяльності (наприклад, авантюрної), підвищує її ефективність, психологічний

потенціал, характер і навички людини, які підтримують її зсередини. Отже, «палке поривання до самозмін» може підтримувати, і, навіть, провокувати прояви авантюрності [25].

Сьогодні найбільшою розробленістю проблеми самоздійснення, професійного самоздійснення характеризуються роботи О. М. Кокуна [6; 7]. Самоздійснення О. М. Кокун визначає як свідомий саморозвиток особистості. Автор вважає, що саме в процесі саморозвитку розкриваються «потєнційні можливості людини у різних життєвих сферах», а фіналом цього процесу є постійне досягнення соціально та особистісно значущих результатів формування власного життя, власного його простору Автор пропонує розрізняти поняття самоздійснення від досить близьких за змістом таких понять, як самоактуалізація та самореалізація [6].

Самоактуалізація в літературі розуміється як прагнення людини до повного виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей, постійна самореалізація потенційних можливостей, здібностей і талантів, як прагнення до інтеграції та внутрішньої синергії оеобиетоеті за А. Маслоу, самоактуалізація визначається як найвища потреба людини максимально розвинути свої здібності, цілком розгорнути закладений природою потенціал. «У процесі самоактуалізації особистість стає саме такою, якою вона може бути, і досягає вершини своїх можливостей» [7].

Розвиваючі цю думку, О. М. Кокун виокремлює три види проявів еамореалізації оеобиетоеті: діяльніена самореалізація (самовираження суб'єкта в різних видах діяльності, у тому числі й професійної); еоціальна еамореалізація (пов'язана з виконанням будь-якої суспільно-корисної діяльності); оеобиетіена еамореалізація (духовне зростання людини, що забезпечує розвиток особистісного потенціалу) [6].

Важливо відзначити, що у психології вже давно склалося уявлення про те, що особистість є величезною системою, що само розвивається, саморегулюється, яка визначається взаємодією неозорої кількості умов. Саморегуляція і саморозвиток великої системи можливі тільки тому, що вона складається із множини, певною мірою замкнутих або відкритих підсистем, що знаходяться в ієрархічному відношенні одна до одної.

Самоздійснення як психічне утворення, як інтегральна функціональна система, що охоплює велику кількість властивостей, які забезпечують розкриття потенціалів особистості, можна вважати ядром, центром, «апогеєм» усіх «самостей» індивідуальності.

Поняття «самоздійснення», з одного боку, розуміється як структурний елемент самосвідомості у просторі споріднених понять (самоставлення, самоприйняття, саморозвитку, саморегуляції, саморозуміння, самоствердження, самоактуалізації, самовідторгнення тощо), з іншого боку, визначається як центральне цілісне утворення, що інтегрує всі компоненти означених «самостей» та відбиває рівень, особливості й зміст самосвідомості.

При вивченні самоздійснення як психічного феномену необхідно обрати такий системний підхід, який припускає вивчення і загального, і приватного, і типового і індивідуального. В межах даного підходу і здійснюється наше дослідження. При цьому зазначимо, що ми спираємося на методологічно аргументоване в психології розрізнення біологічного (індивідного) і соціокультурного (особистісного) в інтегральній структурі індивідуальності (неповторне поєднання психологічних особливостей, рис і духовних якостей особистості, що визначає її своєрідність, унікальність і несхожість на інших людей).

В даному контексті найбільш доцільним при вивченні самоздійснення як психічного феномена розглядати його традиційно: як явища, що має свою структуру і функціонує як ресурс успішності самовдосконалення, і як процесу, що має свою логіку розвитку. Ми розуміємо, що вівісекція, розподіл будь-якого феномену на «явище» й «процес» є умовним і застосовується лише для більш детального розуміння кожного. Сам термін «самоздійснення» містить у собі рух. Не може самоздійснення, саморозвиток, самовираз, самовдосконалення тощо, розглядатися тільки статично, лише як ресурс, потенціал особистості, бо виявляються ці характеристики в динаміці, в русі, й досягають результату в часі.

Як явище, самоздійснення може бути представлене як інтегральна багаторівнева властивість особистості, як сукупність, комплекс і організація (понять) якостей, які забезпечують успішність активного розкриття можливостей (здібностей, потенціалу, ресурсів) та їх перетворення у реальність - здійснення себе. Як явище, як властивість особистості самоздійснення (схильність до самоздійснення) має свою структуру.

Як процес - логіку власного розвитку, що характеризується динамікою і підлягає законам розвитку. Цей процес виходить за межи простору рис і властивостей особистості (як потенційних можливостей), тому що перетворення себе виявляється не тільки в результатах спостереження та оцінки самозмінювання особистості, а й в активному зміненні того життєвого простору людини, який є сенсом її життя і результатом самоздійснення.

Як властивість особистості ми будемо розуміти «схильність до самоздійснення» з усіма притаманними їй характеристиками як потяг, виборчу спрямованість особистості на певну діяльність, що спонукує займатися нею, прагнення вдосконалювати вміння й навички, пов'язані з даною діяльністю, природні здібності, хист [2].

При вирішені другого завдання - визначення структури самоздійснення особистості (у тому числі професійного самоздійснення) ми спиралися на континуально-ієрархічний підхід, запропонований нами [22; 23].

На рис 1. презентовано континуально-ієрархічну модель структури особистості та її компонентів.

Відповідно до положень континуально-ієрархічного підходу у структурі особистості виокремлено три основних і два проміжних взаємопов'язаних рівнів.

Перший, формально-динамічний рівень, охоплює сукупність усіх властивостей, що відображають динаміку перебігу психічних явищ та

індивідуальні властивості особистості конституціонального характеру. Що стосується ознак, показників самоздійснення, які виявляються на цьому рівні, то вони можуть характеризувати такі формально-динамічні його прояви, як: активність, що спрямована на пошук шляхів вдосконалення себе; потяг, ще не усвідомлену, імпульсивну потребу в саморозвитку тощо; легкість-утруднення самовияву, самовдосконалення; ступінь власної ініціативності у саморозвитку; широту (тотальність) спрямованості до самоздійснення в різних ситуаціях, від яких ці якості не залежать; наявність власної ініціативи у самовдосконаленні, виразність, усталеність цих властивостей тощо.

Рис. 1. Континуально-ієрархічна структура схильності до самоздійснення особистості

Другий рівень включає власне особистісні властивості (поняття особистості у вузькому значенні слова, а не властивості особистості, що охоплюють усі її підсистеми). Стосовно самоздійснення - це також ресурсний потенціал його розвитку: система цінностей, що включає і підтримує спрямованість на самовдосконалення, самоактуалізацію, потребо - мотиваційну сферу тощо. Якщо два перших рівні співзвучні (і вербально, і за смислом) уявленням про двоаспектність психічного (динамічне і змістовне), то третій включає той клас характеристик, які відображають наявні уявлення особистості про суспільство, мораль, норми поведінки, знання тощо.

Третій рівень умовно названий соціально-імперативним, або нормативним (від латів. imperativus - наказовий, безумовний) і містить клас характеристик, спричинений включенням особистості у різноманітні суспільні, соціальні зв'язки та впливом реального соціального середовища, соціальних норм, культурних традицій, цінностей тощо й контролюється свідомістю особистості. Саме тому, характеристики самоздійснення, що виявляються на цьому рівні, відповідають цінностям і очікуванням середовища у якому розвивалася особистість. Соціально-імперативний рівень є тим простором через який відбувається взаємодія особистості як відкритої системи з навколишнім світом [17; 18].

Важливо зазначити, що межі взаємовідношень між цими рівнями умовні й розмиті. Саме це дає змогу розглядати переходи від одного рівня до іншого як певні суміжні простори, що об'єднує риси, котрі належать до двох сусідніх рівнів. Такі проміжні рівні складають якісний рівень (між першим і другим основними рівнями) і рівень досвіду (між другим і третім основними рівнями). Такий підхід дає чітке уявлення про структуру професійно важливих якостей, що традиційно відносять або до темпераментних, або до характерологічних (особистісних) властивостей [28].

Вирізнення окремих підсистем засновано на диференціації, їх взаємодія через суміжні зони можлива на засадах інтеграції. Континуально-ієрархічна структура особистості представлена на основі системного підходу як багаторівнева і полімодальна система, як сукупність компонентів, котрі спів діють між собою, що забезпечує її цілісність.

Отже, принцип континуальності, використаний у запропонованій структурі при аналізі інтегральної властивості особистості «самоздійснення» (схильність особистості до самовдосконалення, як складної інтегральної системи) дає змогу чітко структурувати їх показники, розглядаючи при цьому кожну рису як єдине цілісне утворення, котре «пронизує» всю структуру і котре по-різному представлене на різних рівнях структури особистості й по-різному виявляється у діяльності, у тому числі і професійної.

В табл. 1. здійснена спроба компактно систематизувати відомості про схильність до самоздійснення особистості і надані базові метапараметри різнорівневих підсистем її структури, кожна з яких характеризується певним поєднанням відповідних специфічних компонентів (порядок рівнів подані відповідно до схеми, що зображена на рис. 1).

Таблиця 1Метахарактеристики різнорівневих підсистем континуально-ієрархічної структури особистості

№	Підсистеми (рівні)	Метахарактеристики індивідуальності (базові метапараметри)	Характеристики (показники) схильності до самоздійснення
1	ІІІ. Соціально- імперативний рівень	Компоненти певної властивості особистості (психічного феномену), що відображують проекції (вимоги): культури, релігії, професії, соціального середовища тощо	Особливості самоздійснення, що відповідають (або не відповідають): загальнолюдським цінностям - національній культурі, релігійним поняттям, уявленням соціального середовища, цінностям певної групи людей, вимогам професії тощо
2	Зона перетину. Підструктура досвіду	Компоненти свідомих дій (діяльності), знань, умінь та навичок, спрямованих на продуктивний, якісний і своєчасний прояв певної властивості особистості	Показники наявності: соціальної компетенції, професійної компетенції, усвідомлення власних життєвих та професійних цілей, знань про особливості власних ресурсів самоздійснення, творчого використання умінь та навичок, особистісного контролю та регуляції процесу самовдосконалення
3	ІІ. Змістово- особистісний рівень	Компоненти певної властивості особистості (психічного феномену), що відображують її цінність, мотиваційну потужність, стійкість, потяги, схильність тощо	Показники: цінності самоздійснення для особистості, сили і стійкості мотивації виявляти та спрямовувати активність на саморозвиток, внутрішня установка на самоактуалізацію та самоздійснення, рефлексії
4	Зона перетину. Підструктура якісних характеристик	Компоненти психічної активності людини, що виявляється в емоційній, інтелектуальній, руховій сфері	Якісні показники самоздійснення: емоційний компонент схильності до самоздійснення, когнітивний компонент, конативний компонент, контрольно-регулятивний
5	І. Формально- динамічний рівень	Компоненти, що відображають силу, динаміку, перебіг психічних явищ, енергійність, різноманітність дій	активність, що спрямована на самоздійснення, імпульсивну потребу в саморозвитку, ступінь власної ініціативності у саморозвитку, самоздійсненні; спонтанність, легкість виникнення та перебігу ознак самоздійснення, широта ситуацій його прояву, стійкість, усталеність, виразність ознак тощо

У нашому дослідженні показниками наведених підсистем ми обрали: на формально-динамічному рівні - сукупність усіх ознак, котрі відображають динаміку, перебіг процесу самоздійснення як інтегральної властивості особистості; на змістово-особистісному рівні - компоненти схильності до самоздійснення, що характеризують її цінність, мотиваційну потужність, стійкість тощо; на соціально-імперативному - компоненти інтегральної властивості «самоздійснення», що відбивають проекції (вимоги) культури, релігії, соціального середовища, соціального очікування, професії тощо.

Підставою для виділення перелічених груп показників служить висока репрезентативність цих рис в самій структурі особистості, їх значущість в життєдіяльності та професійній діяльності, в регуляції життєдіяльності та саморегуляції, їх роль в індивідуальному становленні кожної особистості, в самовдосконаленні, в самоздійсненні а також їх відповідність вимогам і принципам інтегрального підходу.



Висновки

Теоретико-методологічний аналіз досліджень феномену самоздійснення дозволив розглядати його як цілісне психічне утворення, як інтегральну властивість особистості (схильність до самоздійснення) в системі споріднених понять. Поглиблено та уточнено розуміння поняття «самоздійс - нення» як центрального ядра у просторі «самостей» особистості (самовдосконалення, самоставлення, самоприйняття, саморозвиток, саморегуляція, самореалізація, само активність, саморозуміння, самоствердження, самоактуалізація тощо), що виводить це поняття на полі дисциплінарний рівень і віддзеркалює особливості й зміст самосвідомості.

Розкрито психологічний зміст самоздійснення особистості і професійного самоздійснення, що характеризується як явище, як складна система складових (підсистем і компонентів), організація і взаємодія яких відбиває цілісність особистості та спрямовує її активність на досягнення свого акме, на самовдосконалення, на саморозкриття своїх можливостей і ресурсів.

В контексті континуально-ієрархічного підходу запропоновано структурно- функціональну модель самоздійснення як інтегральної властивості особистості. Виділено формально-динамічний, змістово-особистісний, соціально-імперативний рівні цієї структури. Окреслено зміст кожного із рівнів самоздійснення, експліковано та описано покомпонентний склад тих різнорівневих показників, що відбивають особливості професійного самоздійснення особистості.

Модель виступає як спрощене відтворення розглянутого явища, для демонстрації її окремих властивостей, що сприяють досягненню людиною успішного виконання своєї функції в навколишньому світі.

Перспективу вирішення проблеми вбачаємо у подальших пошуках чинників, детермінант та ресурсів особистісного самоздійснення задля спрямування кожної особистості на максимальну реалізацію своїх потреб і можливостей, у розробці психологічного забезпечення особистісного самоздійснення в звичайних та особливих умовах, спрямованих на розбудову країни у повоєнний час. Сенс життя - це те, заради чого людина існує, діє в цьому світі - визначає загальну стратегію життя людини.



Література

Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості. Педагогіка і психологія. Київ : Педагогічна думка, 1996. № 3 (12). С. 26-33.

Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова. Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. 704 с.

Водолазська О. О. Індивідуально-психологічні особливості осіб із різним рівнем професійного самозмінювання. Науковий журнал Habitus. 2020. Вип. 15. Одеса: Видавничий дім «Гельветика». С. 108-113.

Водолазська О. О., Хома А. О. Комунікативні якості як чинник професійного самоздійснення особистості майбутніх психологів. Теорія і практика сучасної психології. 2020. №1, Т.1. Запоріжжя : Видавничий дім «Гельветика». С. 22-26.

Киричук О. В., Лушин П. В. Особистісне змінювання в умовах психологічної допомоги. Педагогіка і психологія. 1996. № 2. С. 3-12.

Кокун О. М. Життєве та професійне самоздійснення як предмет дослідження сучасної психології. Практична психологія та соціальна робота. 2013. № 9. С. 1-5.

Кокун О. М. Загальні чинники професійного самоздійснення особистості. Актуальні проблеми психології: Збірн. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2016. Том. IX: Загальна психологія. Історична психологія. Етнічна психологія. Вип. 9. С. 292-301.

Лущикова Д В. Психологічні складові схильності особистості до самозмінювання: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д Ушинського. Одеса, 2009. 240 с.

Максименко С. Д., Максименко К. С. Теоретичні проблеми самоздійснення особистості. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психологіїім. Г. С. Костюка АПН України. 2009. Вип. 5. С. 3-13.

Меленчук Н. І. Самоставлення авантюрних осіб: пошук відмінностей. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2020. Вип. 9 (54). С. 107-117.

Меленчук Н. І., Зозуля Л. В. Психологічне благополуччя осіб з різним рівнем самореалізації особистості. Науковий журнал Габітус. 2022. № 35. С. 143-148.

Роджерс К. Р. Становлення особистості. Погляд на психотерапію / Пер. с англ. М. Злотник. 2001. 416 с. URL: https://cutt.ly/cwR85GHw.

Саннікова О. П. Індивідуальний спосіб взаємодії особистості зі своїми внутрішніми ресурсами. Проблеми сучасної психології: збірн. наук. праць Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» та Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д Максименка, Н. Ф. Шевченко, М. Г. Ткалич. Запоріжжя : Вид-во ЗНУ, 2014. № 2 (6). С. 141-148.

Саннікова О. П. Формально-динамічні та якісні метахарактеристики індивідуальності. Наука і освіта. 2007. № 6-7. С. 30-32.

Саннікова О. П., Лущикова Д В. Діагностика схильності до самозмінювання. Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (збірн. наук. праць). 2008. № 4-5. С. 114-121.

Саннікова О. П., Лущикова Д В. Науково-методичний твір «Тест-опитувальник схильності до самозмінювання». Свідоцтство про реєстрацію авторського права на твір № 25058. Мін. освіт. і науки України. Друк. 24.07.2008. 25 с.

Саннікова О. П. Прояви неклінічного нарцисизму: пошук індивідуальних відмінностей. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: збірник наукових праць. Київ : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2021. № 16 (61). С. 87-98.

Саннікова О. П. Багатовимірна концепція особистості. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України та Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» / За ред. С. Д Максименка, Н. Ф. Шевченко, М. Г. Ткалич. Запоріжжя : ЗНУ, 2013. № 1 (3). С. 16-21.

Саннікова О. П., Гордієнко І. О. Презентація психодіагностичної методики «Психологічна диспозиція конституційних показників самоприйняття». Теорія і практика сучасної психології: збірник наукових праць Класичного приватного університету, м. Запоріжжя. 2019. № 5, Т. 1. С. 63-67.

Саннікова О. П., Гордієнко І. О. Психодіагностична методика «Індивідуальна композиція показників самоприйняття»: перевірка теоретичного конструкту. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» та Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка, Н. Ф. Шевченко, М. Г. Ткалич. Запоріжжя : ЗНУ, 2018. № 1 (13). С. 140-145.

Саннікова О. П., Гордієнко І. О. Самоприйняття та факторна структура особистості: психологічні ознаки та їх співвідношення. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2021 Feb. IX (98), Issue: 247. Budapest, 2021. Pp. 59-64.

Саннікова О. П. Досвід побудови моделі структури особистості професіонала. Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (30-31 травня 2002 р.). Одеса, 2002. Част. ІІ. С. 3-7.

Саннікова О. П. Теоретико-методологічні засади дослідження індивідуальних відмінностей. Наука і освіта. Спецвипуск. «Психологія особистості: теорія, досвід, практика». 2010. № 9. С. 3-7.

Саннікова О. П. Феноменологія особистості: [Вибрані психологічні праці]. Одеса: СМИЛ, 2003. 256 с.

Саннікова О. П., Меленчук Н. І. Схильність до самозмінювання як ресурс авантюрності. Психологічний часопис. Збірник наукових праць. 2019. Вип. 5. № 9 (29). С. 75-86.

Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості у межах і за межами буденності. Київ : Либідь, 2003. 376 с.

Gewirth A. Self-Fulfillment. Princeton, NJ. : Princeton University Press, 2009. 235 p.

Sannikova O. P. Continuality principle in the structure of personality characteristics. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2015. Ш(21), Issue: 43. Budapest. P. 62-66.



References

Boryshevs"kyj, M. J. (1996). Psyxolohichni mexanizmy rozvytku osobystosti [Psychological mechanisms of personality development]. Pedahohika i psyxolohiya - Pedagogy and psychology, vyp. 3 (12), pp. 26-33. [in Ukrainian].

Velykyj tlumachnyj slovnyk. Suchasna ukrayins"ka mova [A large explanatory dictionary. Modern Ukrainian language]. (2008). Donec"k : TOV VKF «BAO» [in Ukrainian].

Vodolazs"ka, O. O. (2020). Indyvidual"no-psyxolohichni osoblyvosti osib iz riznym rivnem profesijnoho samozminyuvannya [Individual and psychological characteristics of persons with different levels of professional self-change]. Naukovyj zhurnal Habitus - Scientific journal Habitus, vyp. 15, pp. 108-113. Odesa : Vydavnychyj dim «Hel"vetyka» [in Ukrainian].

Vodolazs"ka, O. O. & Xoma, A. O. (2020). Komunikatyvni yakosti yak chynnyk profesijnoho samozdijsnennya osobystosti majbutnix psyxolohiv [Communicative qualities as a factor of professional self-realization of future psychologists]. Teoriya i praktyka suchasnoyi

psyxolohiyi - Theory and practice of modern psychology. Vyp. 1, Tom 1, pp. 22-26. Zaporizhzhya: Vydavnychyj dim «Hel"vetyka» [in Ukrainian].

Kyrychuk, O. V. & Lushyn, P. V. (1996). Osobystisne zminyuvannya v umovax psyxolohichnoyi dopomohy [Personal change in the conditions of psychological assistance]. Pedahohika i psyxolohiya - Pedagogy and psychology, vyp. 2, pp. 3-12 [in Ukrainian].

Kokun, O. M. (2013). Zhyttyeve taprofesijne samozdijsnennyayakpredmet doslidzhennya suchasnoyi psyxolohiyi [Life and professional self-realization as a subject of research in modern psychology]. Praktychna psyxoloyuya ta soshhal"na robota - Practical psychology and social work, vyp. 9, pp. 1-5 [in Ukrainian].

Kokun, O. M. (2016). Zahal"ni chynnyky profesijnoho samozdijsnennya osobystosti [Generalfactors of professional self-realization of personality]. Aktual"ni problemy psyxolohiyi: Zb. nauk. prac Instytutu psyxolohiyi imeni H.S. Kostyuka NAPN Ukrayiny. Tom. IX: Zahal"na psyxolohiya. Istorychna psyxolohiya. Etnichna psyxolohiya. Vyp. 9, pp. 292-301 [in Ukrainian].

Lushhykova, D. V. (2009). Psyxolohichni skladovi sxyl"nosti osobystosti do samozminyuvannya [Psychological components of an individual's propensity to self-change]. Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

Maksymenko, S. D. & Maksymenko, K. S. (2009). Teoretychniproblemy samozdijsnennya osobystosti [Teoretychni problemy samozdijsnennya osobystosti]. Problemy suchasnoyi psyxolohiyi - Problemy suchasnoyi psyxolohiyi: zbirnyk naukovyx prac" KPNU imeni Ivana Ohiyenka, Instytutu psyxolohiyi im. H.S. Kostyuka APn Ukrayiny. Kyyiv, vyp. 5, pp. 3-13 [in Ukrainian].

Melenchuk, N. I. (2020). Samostavlennya avantyurnyx osib: poshuk vidminnostej [Self-assignment of adventurous individuals: Finding differences]. Naukovyj chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova - Scientific journal of the M.P. Drahomanov NPU. Vyp. 9 (54), pp. 107-117 [in Ukrainian].

Melenchuk, N. I. & Zozulya, L. V. (2022). Psyxolohichne blahopoluchchya osib z riznym rivnem samorealizaciyi osobystosti [Psychological well-being of individuals with different levels of self-realization]. Habitus, vyp. 35, pp. 143-148 [in Ukrainian].

Rodzhers, K. R. (2001). Stanovlenie lichnosti. Vzgljad napsihoterapiju [Formation of personality. View of psychotherapy]. Izd-vo JeKSMO-PRESS. Retrieved from https://cutt.ly/cwR85GHw [in Russian].

Sannikova, O. P. (2014). Indyvidual"nyj sposib vzayemodiyi osobystosti zi svoyimy vnutrishnimy resursamy [An individual way of interacting with one's internal resources]. Problemy suchasnoyi psyxolohiyi: zbirnyk naukovyx prac" Derzhavnoho vyshhoho navchal"noho zakladu "Zaporiz"kyj nacional"nyj universytet" ta Instytutu psyxolohiyi imeni H. S. Kostyuka NAPN Ukrayiny. S.D. Maksymenka, N.F. Shevchenko, M.H. Tkalych (Eds). Vol. 2 (6), pp. 141-148 [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. (2007). Formal"no-dynamichni ta yakisni metaxarakterystyky indyvidual"nosti [Formal-dynamic and qualitative metacharacteristics of individuality]. Nauka i osvita - Science and education. Vyp. 6-7, pp. 30-32 [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. & Lushhykova, D. V. (2008). Diahnostyka sxyl"nosti do samozminyuvannya [Diagnosis of tendency to self-change]. Naukovyj visnyk Pivdennoukrayins"koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. K.D.Ushyns"koho - Scientific Bulletin of the South Ukrainian State Pedagogical University named after K. D. Ushinskyi. Sbyrnyk naukovyx prac. Vyp. 4-5, pp. 114-121. Odesa : PDPU im. K.D.Ushyns"koho [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. & Lushhykova, D. V. (2008). Naukovo-metodychnyj tvir «Test- opytuval"nyk sxyl"nosti do samozminyuvannya» [Scientific and methodological work «Test- questionnaire of propensity to self-change»]. Svidotstvo pro reyestraciyu avtors"koho prava na tvir № 25058. Min. osvit. i nauky Ukrayiny. Opubl. 24.07.2008. 25 s. [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. (2013). Bahatovymirna koncepciya osobystosti [The multidimensional concept of personality]. Problemy suchasnoyi psyxolohiyi - Problems of modern psychology: zbirnyk naukovyx prac" Instytutu psyxolohiyi imeni H. S. Kostyuka NAPN Ukrayiny ta Derzhavnoho vyshhoho navchal"noho zakladu «Zaporiz"kyj nacional"nyj universytet» / S.D. Maksymenka, N. F. Shevchenko, M. H. Tkalych (Eds.). Zaporizhzhya: ZNU, 2013. Vyp. 1 (3), pp. 16-21 [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. (2013). Bahatovymirna koncepciya osobystosti [Multidimensional concept of personality]. Problemy suchasnoyi psyxolohiyi - Problems of modern psychology: zbirnyk naukovyx prac" Instytutu psyxolohiyi imeni H.S. Kostyuka NAPN Ukrayiny ta Derzhavnoho vyshhoho navchal"noho zakladu «Zaporiz"kyj nacional"nyj universytet» / S.D. Maksymenka, N. F. Shevchenko, M. H. Tkalych (Eds.). Zaporizhzhya: ZNU. Vyp. 1 (3), pp. 16-21 [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. & Hordiyenko, I. O. (2019). Prezentaciya psyxodiahnostychnoyi metodyky «Psyxolohichna dyspozyciya konstytucijnyxpokaznykiv samopryjnyattya» [Presentation of the psychodiagnostic technique «Psychological disposition of constitutional indicators of selfacceptance»]. Teoriya i praktyka suchasnoyi psyxolohiyi - Theory and practice of modern psychology: zbirnyk naukovyx prac" Klasychnoho pryvatnoho universytetu, m. Zaporizhzhya. Vyp. 5, T. 1, pp. 63-67 [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. & Hordiyenko, I. O. (2018). Psyxodiahnostychna metodyka «Indyvidual"na kompozyciya pokaznykiv samopryjnyattya»: perevirka teoretychnoho konstruktu [Psychodiagnostic technique «Individual composition of self-acceptance indicators»: verification of the theoretical construct]. Problemy suchasnoyi psyxolohiyi - Problems of modern psychology: zbirnyk naukovyx prac" Derzhavnoho vyshhoho navchal"noho zakladu «Zaporiz"kyj nacional"nyj universytet» ta Instytutu psyxolohiyi imeni H. S. Kostyuka NAPN Ukrayiny / S.D. Maksymenka, N.F. Shevchenko, M.H. Tkalych (Eds.). Zaporizhzhya: ZNU. Vyp. 1 (13), pp. 140-145. [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. & Hordiyenko, I. O. (2021). Samopryjnyattya ta faktorna struktura osobystosti: psyxolohichni oznaky ta yix spivvidnoshennya [Self-acceptance and the factor structure of personality: psychological characteristics and their correlation]. Science and Education a Nev Dimension. Pedagogy and Psychology - Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. Vyp. IX (98), Issue: 247, pp. 59-64. Budapest [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. (2002). Dosvid pobudovy modeli struktury osobystosti profesionala [The experience of building a model of the personality structure of a professional]. Materialy Vseukrayins"koyi naukovo-praktychnoyi konferenciyi «Problemy rozvytku pedahohiky vyshhoyi shkoly v XXI stolitti: teoriya i praktyka» - Materials of the All-Ukrainian Scientific and Practical Conference «Problems of the development of higher education pedagogy in the 21st century: theory and practice», Chast. II, pp. 3-7. Odesa [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. (2010). Teoretyko-metodolohichni zasady doslidzhennya indyvidual"nyx vidminnostej [Theoretical and methodological principles of the study of individual differences]. Nauka i osvita. Specvypusk. «Psyxolohiya osobystosti: teoriya, dosvid, praktyka» - Science and education. Special issue. «Personality psychology: theory, experience, practice». Vyp. 9, pp. 3-7. Odesa [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. (2003). Fenomenolohiya osobystosti [Phenomenology of personality]: Vybrani psyxolohichni praci. Odesa : SMYL [in Ukrainian].

Sannikova, O. P. & Melenchuk, N. I. (2019). Sxyl"nist" do samozminyuvannya yak resurs avantyurnosti [Propensity for self-change as a resource of adventurousness]. Psyxolohichnyj chasopys. Zbirnyk naukovyx prac - Psychological journal. Collection of scientific papers. Vyp. 5. № 9 (29), pp. 75-86 [in Ukrainian].

Tytarenko, T. M. (2003). Zhyttevyj svhh osobystosti u mezhax i za mezhamy budennosti [The life of the individual within and beyond the boundaries of everyday life]. K. : Lybid" [in Ukrainian].

Gewirth, A. (2009). Self-Fulfillment. Princeton, NJ.: Princeton University Press [in England].

Sannikova, O. P. (2015). Continuality principle in the structure of personality characteristics. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, III(21), Issue: 43, 62-66. Budapest [in England].

Размещено на Allbest.ru

...