Самооцінка і порівняння себе з іншими

Самооцінка і порівняння себе з іншими

Філіпов Олексій Олександрович,

здобувач вищої освіти психологічного факультету

Люди часто визначають свою ідентичність, порівнюючись з іншими. Це означає, що вони оцінюють свої характеристики, навички, досягнення і зовнішність у порівнянні з оточуючими. Оскільки людська свідомість та соціальне оточення постійно змінюються, дослідження щодо зв'язку між порівнянням себе з іншими і самооцінкою залишаються актуальними для розуміння сучасних проблем і потреб людей.

Проблематика самооцінки залишається надзвичайно актуальною в сучасних наукових дослідженнях У. Михайлішина [4], Л. Папітченко [6], О. Олійника [5], Л. Березовської [1], Ю. Козерук [3] та інших. Питання про порівняння себе з іншими досліджується такими науковцями, як О. Власова - Чмерук [2], В. Фурман [7], С. Любомирські та Л. Росса [9], К. Джордано, Дж. Вуді Дж. Мікела [8], Дж. Вайт [10] та іншими.

У. Михайлішин стверджує, що самооцінка включає інформацію про себе, отриману від інших, та свідоме сприйняття власних якостей [4]. Л. Папітченко вказує, що самооцінка є частиною психологічної репрезентації особистості, відображаючи ступінь самосвідомості та емоційну оцінку дій і поведінки [6]. О. Олійник вказує на те, що самооцінка є важливим складовим елементом «Я - концепції», і представляє засвоєнням людиною оцінок різних характеристик, що присутні у її уявленні про себе [5]. Л. Березовська розглядає самооцінку як фундаментальний фактор, який взаємодіє з оточенням і впливає на критичність, вимогливість до себе, а також ставлення до успіхів і невдач [1]. Ю. Козерук розглядає різні підходи до розуміння самооцінки: самооцінка - це сприйняття себе, яке спільно з пізнанням себе формує самосвідомість; самооцінка є стабільним поєднанням самопізнання та відношення до себе; самооцінка - результат самопізнання і спеціальна функція самосвідомості, яка не обмежується образом Я чи самоставленням; самооцінка включає критичне ставлення особистості до самого себе, оцінюючи її потенціал з урахуванням особистих цінностей і може формувати позитивне або негативне ставлення до себе з елементами підтвердження або неприйняття [3].

Проблематика порівняння себе з іншими полягає в тому, що цей процес може мати негативні наслідки для нашої самооцінки, самопочуття та психологічного благополуччя. О. Власова-Чмерук визначає кілька способів порівняння себе з іншими [2, с. 167-168]: зіставлення поточного життя з минулим досвідом, що допомагає оцінити ситуацію зараз, порівнюючи її з минулим і відповідаючи на запитання: «Чи краще/гірше/так само для мене, ніж було раніше?»; уявлення ідеальної версії життя або альтернативного сценарію, що дозволяє їм оцінити, наскільки задоволені їхнім життям і чи відповідає воно їхнім бажанням; зіставлення себе з іншими людьми, їхніми переконаннями, здібностями та досягненнями. С. Любомирські та Л. Росса з'ясували, що саме нещасливі люди, які часто порівнюють себе з іншими, страждають від соціальних порівнянь [9]. Існує також взаємозв'язок між пошуком інформації про соціальні порівняння та низькою самооцінкою, депресією і невротизмом[8].

Такі висновки роблять К. Джордано, Дж. Вуд, Дж. Мікела, Ф. Гіббонс і Б. Буунк у своїх дослідженнях. Дж. Вайт вважає, що люди використовують порівняння з іншими для зменшення невизначеності стосовно своїх здібностей та успішності, а також для визначення себе за зовнішніми стандартами [10].

Нами було проведено емпіричне дослідження на виявлення зв'язку між самооцінкою та порівнянням себе з іншими. Для цього використовувались Шкала самооцінки Розенбергадля визначення рівня самооцінки та Шкала орієнтації на соціальні порівняння (INCOM) в авторському перекладі для оцінки схильності порівнювати себе з іншими. Вибірка складалася з 119 респондентів, більшість з яких (105 осіб або 88,2%) були жінками. Вік досліджуваних коливався від 20 до понад 50 років. Тест Крускала-Уолліса використовувався для порівняння різних вікових груп і не виявив статистично значущих відмінностей між групами за показниками самооцінки (х2 = 4,9488, df= 3, p-value= 0,1756), соціального порівняння (х2 = 1,2951, df= 3, p-value= 0,7303). Гендерні відмінності порівнювали за допомогою U-критерію Манна-Уітні. Результати показали, що не було суттєвої різниці між статями з точки зору самооцінки (W= 539, p-value= 0,1061).

В результаті кореляційного аналізу виявлено, що кореляція між самооцінкою та соціальним порівнянням є значно позитивною (rho = 0,465, p< 0,001). Це свідчить про те, що зі збільшенням схильності людей порівнювати себе з іншими зростає і їхня самооцінка. Цей результат можна зрозуміти в світлі теорії соціального порівняння, яка стверджує, що люди використовують порівняння з іншими як спосіб оцінити себе і свої здібності. Хоча ці результати і є статистично значущими, вони не показують причинно-наслідкових зв'язків, які можна виявити за допомогою регресійного аналізу. Тому була створена модель регресії, де самооцінка виступає залежною змінною, а соціальне порівняння - предиктором. Коефіцієнт змінної соціального порівняння є позитивним (0,27503), що свідчить про позитивний зв'язок між соціальним порівнянням і самооцінкою. На кожну одиницю збільшення соціального порівняння самооцінка зростає приблизно на 0,27503 одиниці за умови, що всі інші змінні залишаються незмінними. Цей результат узгоджується з кореляційним аналізом, який показав позитивну кореляцію між самооцінкою та соціальним порівнянням.

З теоретичної точки зору, це може означати, що люди, які більше схильні до соціального порівняння, як правило, мають вищий рівень самооцінки. Це може бути пов'язано з тим, що такі люди використовують соціальні порівняння для підтвердження власної Я-концепції, що може сприяти підтримці або підвищенню їхньої самооцінки. Отже, регресійний аналіз вказує на значущий позитивний зв'язок між соціальним порівнянням і самооцінкою, що підкреслює роль процесів соціального порівняння в динаміці самооцінки.

Таким чином, соціальне порівняння виступає важливим механізмом, за допомогою якого індивіди оцінюють себе та свої здібності, що може суттєво впливати на їхню самооцінку.

Список використаних джерел

самооцінка психологічний порівняння соціальний

[1] Березовська, Л. (2022). Самооцінка студентів, що поєднують навчання і роботу. Вчені записки Університету «КРОК», №3 (67), стор. 153-160.

[2] Власова-Чмерук, О. (2021). Процеси соціального порівняння як проблема користувачів соціальних мереж.

[3] Козерук, Ю.В., &Євсейчик, Я.О. (2015). Самооцінка як фактор становлення особистості студента. Підготовка фахівців у системі професійної освіти. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, №124, стор. 163-165.

[4] Михайлішин, У.Б. (2023). Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології. Psychology Scientists and Methods of Using Modern Technologies, стор. 390-393.

[5] Олійник, О.О. (2018). Самооцінка як передумова професійного становлення студентів. Теорія і практика сучасної психології, №1, стор. 97-101.

[6] Папітченко, Л. (2020). Теоретичний аналіз проблеми значущості самооцінки в структурі гідності особистості. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, Випуск 12 (57), стор. 79-89.

[7] Фурман, В. (2008). Проблематика особистісної рефлексії студента в аналітичному мисленні. Психологія і суспільство, Випуск 4, стор. 116-122.

[8] Giordano, C., Wood, J.V., &Michela, J.L. (2000). Depressive personality styles, dysphoria, and social comparisons in everyday life. Journal of Personality and Social Psychology, 79 (3), 438-451. DOI: https://doi.org/10.1037/0022-3514.79.3.438.

[9] Lyubomirsky, S., & Ross, L. (1998). Hedonic consequences of social comparison: A contrast of happy and unhappy people. Journal of personality and social psychology, 73, 1141-11 57. DOI: 10.1037 // 0022-3514.73.6.1141.

[10] White, J., Langer, E., Yariv, L., & Welch, J. (2006). Frequent Social Comparisons and Destructive Emotions and Behaviors: The Dark Side of Social Comparisons. Journal of Adult Development, 13, 36-44. DOI: 10.1007/s10804-006-9005-7.

Размещено на Allbest.ru