Емоційний інтелект як важливий складник розвитку хореографа нової формації
Розгляд поетапності становлення емоційного інтелекту в майбутнього хореографа відповідно до його особливостей розвитку. Приклади творчого розвитку, професійного становлення провідних діячів мистецтва хореографії. Духовна культура танцювального мистецтва.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.05.2024 |
| Размер файла | 25,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Емоційний інтелект як важливий складник розвитку хореографа нової формації
Науменко Оксана Анатоліївна,
практичний психолог / соціальний педагог, викладач дисципліни «Психологія і педагогіка» КЗВО КОР «Академія мистецтв ім. П. Чубинського», аспірантка НПУ ім. М. П. Драгоманова (Київ, Україна)
Шалапа Світлана
Віталіївна, доцент кафедри хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, майстер спорту, член Національної хореографічної спілки України, член Міжнародної ради танців CID UNESCO (Київ, Україна)
Анотація
Розглянуто поетапність становлення емоційного інтелекту в майбутнього хореографа відповідно до його особливостей розвитку. Констатовано, що духовна культура танцювального мистецтва сприяє розвитку художнього смаку й емоційних проявів у дитини, її психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження, забезпечуючи тим самим психічну та фізичну рівновагу. У контексті зазначеного наведено приклади творчого розвитку та професійного становлення провідних діячів мистецтва хореографії. емоційний інтелект танцювальне мистецтво
Ключові слова: хореографія, емоційний інтелект, духовна культура, художній смак, навчальна хореографічна діяльність, рухові навички.
Науменко Оксана Анатольевна, Шалапа Светлана Витальевна
(Украина)
ЭМОЦИОНАЛЬНЫЙ ИНТЕЛЛЕКТ КАК ВАЖНАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ РАЗВИТИЯ ХОРЕОГРАФА НОВОЙ ФОРМАЦИИ
Аннотация. Рассмотрены поэтапность становления эмоционального интеллекта у будущего хореографа в соответствии с его особенностями развития. Констатировано, что духовная культура танцевального искусства способствует развитию художественного вкуса и эмоциональных проявлений у ребенка, ее психологической разрядке, преодолению негативных эмоций, снятию напряжения, обеспечивая тем самым психическое и физическое равновесие. В контексте указанного приведены примеры творческого развития и профессионального становления ведущих деятелей искусства хореографии.
Ключевые слова: хореография, эмоциональный интеллект, духовная культура, художественный вкус, учебная хореографическая деятельность, двигательные навыки.
Naumenko Oksana, Shalapa Svetlana (Ukraine)
EMOTIONAL INTELLIGENCE AS AN IMPORTANT COMPONENT DEVELOPMENT OF A CHOREOGRAPHER OF A NEW FORMATION
Annotation. The article considers the phased formation of the emotional intelligence of the future choreographer, regarding the psycho-age characteristics of human development. It is proved that the spiritual culture of dance art contributes to the development of the child's artistic taste and emotional manifestations, psychological relaxation, overcoming negative emotions, relieving stress and provides genetically necessary mental and physical balance. The examples of creative development and professional formation of leading figures in the art of choreography are given.
Keywords: choreography, emotional intelligence, spiritual culture, artistic taste, educational choreographic activity, motor skills.
Важливу роль у вихованні особистості відіграє хореографія. Це зумовлено тим, що танець за своєю природою поєднує в собі духовно-культурний і тілесно-культурний компоненти, що сприяють всебічному розвитку особистості. Саме в хореографічному мистецтві поєднуються тілесні та духовні складники, що розкривають перспективи художньо-естетичного творчого й фізичного розвитку дитини. Духовна культура танцювального мистецтва сприяє розвитку художнього смаку й емоційних проявів дитини, психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження. Як відомо, нам генетично необхідно мати психічну та фізичну рівновагу, тому люди завжди прагнуть танцювати, особливо діти, які в танцях і в рухах можуть виразити себе та свої переживання.
Перші емоції в індивіда з'являються тоді, коли він приходить у світ, сповіщаючи оточення про це своїх криком. Це перший стрес, який переживає людина, і він настільки сильний, що все подальше її життя проходить під дією цієї травми [2, 86]. А перше радісне збудження приходить з реакцією на людське обличчя та голос. На перших місяцях свого життя дитина пильно й осмислено дивиться в очі, посміхається, з'являються радісні звуки та жваві рухи. Окремі емоційно виразні реакції задоволення об'єднуються у своєрідну цілісну поведінку, яка й дістала назву «комплекс пожвавлення» (за Н. Фігуріним і М. Денисовою) [2, 90]. Це емоційно-позитивна реакція, що супроводжується веселою мімікою, блиском очей, посмішкою, енергійним гудінням та інтенсивним перебиранням ручками й ніжками. За допомогою такої поведінки немовля встановлює і підтримує контакт з дорослими, що зумовлено соціальною потребою, тобто спробою впливати на дорослого. Тому спілкування з малям повинно бути емоційнопозитивним для фізичного і психічного його здоров'я. Отже, провідною діяльністю дитини в такому віці є емоційне спілкування, предметом якого для дитини слугує доросла людина. Перша потреба, яка формується в дитини, це потреба в іншій людині, тому дефіцит спілкування в немовлячому віці має негативний вплив на все наступне психічне життя [2, 92].
Немовлячий період озброїв дитину вміннями: слухати, бачити, управляти рухами. Наступні два роки принесуть нові значні досягнення. Дитина раннього віку дуже емоційна. Емоції не стійкі: сміх змінюється плачем, після сліз знову радість. Дитину легко відволікти від негативних емоцій, показавши цікавий предмет.
Рушійними силами розвитку психіки дошкільного віку є протиріччя, що виникають у зв'язку з розвитком цілої низки потреб дитини. Провідною діяльністю дошкільника є гра, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин [2, 108]. На межі раннього та дошкільного віку виникають перші види дитячих ігор, що супроводжуються танцювальними рухами. Саме в цьому віці з'являється образно-рольова гра, у якій дитина уявляє себе, ким завгодно, і може виразити це за допомогою танцю та рухів. Психічний розвиток дитини цього віку досягає такого рівня, при якому можна формувати рухові навички, з'являється можливість вводити елементи навчальної хореографічної діяльності. Саме навчання є провідною діяльність дитини молодшого шкільного віку, яка здебільшого пов'язана зі стресами. Кожний стрес пов'язаний із затратою енергії, але не кожен стрес негативно впливає на навчання. Відносно невеликий може стимулювати до розвитку індивідуальних особливостей дитини [2, 125]. І саме в цей період необхідно сформувати в майбутнього хореографа впевненість у собі, власну гідність, звернувши увагу на позитивні якості дитини, пам'ятаючи, що почуття впевненості є важливою ланкою в досягненні гарних показників у житті й хореографічній діяльності зокрема. Під впливом навчання та виховання в цьому віці формуються такі риси характеру, як цілеспрямованість, акуратність, організованість, любов до праці, що так важливі для майбутньої професії хореографа.
На найважливішому етапі життя людини підлітковому віці, як ніколи, потрібно зосередитись на реаліях довкілля. Саме в цей нестабільний, складний час, вік емоційної нестабільності, великої імпульсивності, у якому важко передбачити емоції, дуже важливо, щоб підліток займався улюбленою справою. Як відомо, пріоритетне місце в підлітковій субкультурі належить сприйняттю музики. Воно викликає в організмі підлітка фізіологічні зміни: стабілізує мускульну енергію, змінює кров'яний тиск, емоції. Завдяки експресивності, ритміці музика через тілесні рухи, танці сприяє зниженню емоційних реакцій у підлітків: хвилювання, неусвідомлені переживання, афекти. Саме ця вікова категорія сприймає музику на вищому, абсолютному порозі чутливості. Музика занурює підлітків у залежність від висоти, сили, темпу та створює для них складну гаму слухових і тілесних відчуттів [2, 160]. Саме в підлітковому віці дитина починає «пошук себе», ставить вічні питання: хто я, для чого я, ким хочу бути?
Період дорослого самостійного життя починається в юнацькому віці. Специфіку цього віку визначає відповідальність дитини за власну долю. Також перед юнаками і юнками суспільство ставить завдання визначитися з професію [2, 203]. Якщо це бути професія хореографа, важливо знати, що фізичний розвиток у юнацький період переважно завершується. Зокрема, темп росту уповільнюється і стабілізується, швидко наростає м'язова маса. Зникають диспропорції окремих частин тіла та підліткова невпевненість у рухах. Завершується окостеніння скелету і формування тканин органів та організму в цілому [2, 201 ] . Саме в цьому віці свідомо й цілеспрямовано формують такі важливі для хореографа якості характеру, як сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль, осмисленість, критичність тощо [2, 213].
Загальне емоційне самопочуття в юнацькому віці стає більш рівним, ніж у підлітків. Настрій у них значно стійкіший і більш усвідомлений. Незалежно від темпераменту, вони мають вигляд стриманіший, більш урівноважений [2, 227]. Емоційна сфера в юнацькому віці стає значно багатшою за змістом і тоншою за відтінками переживань, підвищується емоційна сприйнятливість і здатність до співпереживання (П. М. Якобсон). Водночас емоційна сприйнятливість часто супроводжується категоричністю і прямолінійністю юнацьких оцінок [2, 228].
Значно більший відтинок часу життя людини охоплює період дорослості. За З. Фрейдом, щастя людини в дорослому житті визначається її здатністю кохати й працювати [2, 228].
На думку А. Н. Леонтьєва, суб'єкт як індивід народжується з наділеними потребами, що реалізуються тільки за рахунок діяльності. І що більший розвиток діяльності, то більш досяжний результат. Саме потреби спричинюють емоційні переживання, завдяки яким людина ставить перед собою мету та створює нове. Особливе місце в теорії мотиву діяльності посідає думка, що будь-яка діяльність людини спрямована на те, щоб отримати максимально позитивних і мінімально негативних емоцій. Тому досягнення задоволення та звільнення від страждань становлять основні мотиви, що є рушійними для людини. Отож емоції не підкорюють діяльність, а є її головною рушійною силою. Особливості емоцій полягають у тому, що вони відображають відношення між мотивом (потребами) й успіхом, тобто можливістю людини успішно реалізувати себе в діяльності [3, 92]. Одні й ті самі процеси в різній діяльності можуть набувати різних і навіть протилежних емоційних фарб. Навіть успішне виконання тієї чи іншої діяльності може призвести не до позитивних, а різких негативних емоцій, сигналізуючи про те, що для особистого мотиву досягнутий успіх психологічно вважається поразкою [3, 96].
Осмислення мотивів є другорядним і виникає тільки на рівні особистості, яка постійно зростає. Для зовсім маленьких такого завдання не існує. Навіть на етапі переходу до шкільного віку, коли в дитини з'являється справжній мотив, об'єктивно зрозуміти це можна, тільки вивчаючи та спостерігаючи за її ігровою діяльністю, оскільки саме під час гри легко визначається сенс ігрових дій відносно їх мотиву. Процес осмислення дитиною мотиву до діяльності може супроводжуватися емоційними хвилюваннями, яких вона намагатиметься уникнути. Навіть день, наповнений багатьма діями, здавалося б, цілком успішними, може залишити в людини неприємний емоційний присмак. Згадуючи пережиті події, індивід виокремить у пам'яті саме ту, що спричинила сильне емоційне переживання.
Потрібна особлива внутрішня робота, щоб навчити дитину відкинути те, що заважає її розвитку. Саме професія хореографа формує в індивіда вольові якості (наполегливість, організованість, витримку, дисциплінованість) і сприяє засвоєнню навичок культури поведінки та спілкування [3, 100].
Яскравим прикладом хореографа нової формації є визнані світом корифеї мистецтва хореографії Василь Верховинець, Павло Вірський, Сергій Лифар та ін.
Хореограф, композитор, педагог, фольклорист, теоретик українського танцю Василь Миколайович Верховинець був людиною, яка, окрім природних здібностей, мала гарне родинне виховання, якісну освіту та прагнення до самовизначення. Ще з дитинства Василь зростав на піснях мами, яка мала гарний голос ніжне ліричне сопрано, знала багато народних пісень. Марія Олександрівна часто наспівувала сину пісні і, по суті, стала його першою вчителькою музики, відкривши перед ним чарівний світ прекрасного. Батько, Микола Ілліч, керував хором, збирав і записував фольклорний матеріал (народні пісні, л егенди, обряди), влаштовував тематичні концерти народної пісні й поетичного слова. Родина була провідником просвіти, у ній безроздільно панувало поетичне слово, народна музика та пісня. Усе це позитивно вплинуло на виховання Василя, сформувало його ставлення до мистецтва із самого дитинства. Музично обдарований хлопець успадкував від матері чудовий голос і понад усе любив співати, а до того ще й виводити під свій спів нехитрі танцювальні рухи, перейняті в дорослих. У бурсі та гімназії вивчав музичну грамоту, сольфеджіо, духовну музику та обряди й одночасно опанував «світські» дисципліни [1, 14].
Василь Миколайович мав веселу вдачу, був спритним, рухливим відвідував гімнастичні курси при Краківському товаристві «Sokol» (1900), вистави Українського музично-драматичного театру та спектаклі Львівської опери. Пошуки свого шляху в мистецтві привели Василя Верховинця до Краківської консерваторії, де його 1900 року зарахували на вокальне відділення і він вступив до народного театру М. К. Садовського [1, 15].
Зустріч з Миколою Садовським докорінно вплинула на подальший творчий і життєвий шлях молодого митця. Він пропонує нові ідеї для української сцени: нові оперні спектаклі «Сільська честь» і «Галька», для якої поставив іскрометний гуцульський танець «Аркан». Творча обстановка, що панувала в трупі, забезпечувала якнайкращі умови для всебічного розвитку артиста Верховинця. Та згодом Василь відчув, що справжнім його покликанням є хормейстерська, хореографічна та диригентська справа. У цей час він закінчує теоретичний клас Музично-драматичної школи М. Лисенка і таким чином завершує здобувати музичну освіту [1, 16-17].
Подорожуючи з театром по Україні, Василь Верховинець глибоко вивчав творчість народу, ці етнографічні й фольклорні дослідження дали можливість зібрати й обробити багатий матеріал, на якому було побудовано подальшу теоретичну і практичну діяльність митця. З метою створення міцної теоретичної бази для розвитку національної хореографії Верховинець пише книгу «Теорія українського народного танцю», що стала першим в Україні твором, де систематизовано й узагальнено творчі досягнення української нації в танцювальному мистецтві [1, 19].
Подальшими творчими здобутками Василя Верховинця були: капела «Чума» (1928), збірник «Весняночка» (1925), перший український балет «Пан Каньовський» (1931), жіночий хоровий театралізований ансамбль «Жінхоранс» (1930), «Триколінний гопак» (1935) перша премія І Міжнародного фестивалю народного танцю в Лондоні й ін. [1, 23-31].
Павло Вірський писав: «Василь Миколайович Верховинець вніс неоцінимий вклад у розвиток української хореографії. Він один із перших стояв біля колиски українського професіонального танцювального мистецтва і своєю практичною діяльністю проклав йому шлях до визнання» [1, 11].
Українським хореографом нового формату, безперечно, можна вважати Павла Павловича Вірського. Його мати Олімпіада Олексіївна закінчила «Институт благородних девиц» і навчала дітей французькій мові та грі на фортепіано. Батько Павло Павлович за освітою був інженером і високо шанував літературу, театр. Ще в п'ятирічному віці Павло виявив хист до танців: стрункий, пластичний, музично обдарований, дуже гарно грав на роялі. Павло Вірський говорив, що «якби не став хореографом, то був би піаністом» [4, 10-11].
З 1923 по 1927 рік Павло навчався в Одеському музично-драматичному училищі. Допитливість і жага до знань привели його до Московського театрального технікуму, який він закінчив артистом балету [4, 12].
Наприкінці 1928 року очолив балетну групу Одеського оперного театру й почив професійну діяльність з балету «Червоний мак», у якому сам П. Вірський виконав партію Лі Та-чу. Наступними балетмейстерськими роботами були балети «Корсар», «Есмеральда», «Лебедине озеро», «Марна пересторога», «Раймонда», «Карманьйола», «Міщанин з Тоскани» на сценах Одеси, Харкова, Києва, Дніпропетровська, Москви.
З 1936 року Павло Павлович очолив балетний колектив Київського академічного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, створивши групу народного танцю. Цей ансамбль виконував українські народні танці, які стали невід'ємним складником національних оперних вистав, таких як «Запорожець за Дунаєм» [4, 13].
1937 року Павло Вірський створив перший у країні професійний колектив Державний ансамбль танцю Української РСР [1, 33]. Перед початком війни митець став художнім керівником і балетмейстером Військового ансамблю, який під час війни перейменували в Ансамбль Південно-Західного фронту. Із 1942 року Павло Павлович заступник художнього керівника і головний балетмейстер Червонопрапорного імені Александрова ансамблю пісні і танцю Радянської Армії. Період роботи в ансамблі Радянської Армії це роки розквіту самобутнього таланту митця, роки його балетмейстерської зрілості та нових досягнень.
1955 року П. Вірський очолив ансамбль народного танцю в Києві, де він почав пошуки нових форм утілення своїх творчих задумів, зокрема поєднав народний та академічний танець. Обдарований витонченим відчуттям хореографічної пластики Вірський створив самобутній інтонаційний словник сучасної хореографії. Цим він відкрив нові можливості для розкриття складних сучасних хореографічних тенденцій. Павло Павлович створив свій творчий метод підходу до фольклору й цим зробив величезний, неоціненний вклад у розвиток української хореографії, органічно поєднавши елементи національного фольклору з класичним танцем [4, 17-19].
Павло Павлович детально продумував аспекти постановки кожн ого номера, прискіпливо відслідковував усі елементи вистави: музичний супровід, декорації, костюми. Для нього не було дрібниць, він ретельно відпрацьовував кожен рух, до концертних вистав готував костюми й музичний супровід [4, 32]. Будучи сам музично обдарованню людиною, П. Вірський розумів, яке велике значення має музичне оформлення хореографічних номерів і концертних програм [4, 33]. Аранжування музики до танців було органічним симбіозом, неперевершеним злиттям музики і пластики людського тіла [4, 35].
1976 року Ансамблю присвоїли ім'я його видатного засновника й керівника колектив став Ансамблем танцю України імені П. Вірського. Мирослав Вантух написав: «Павло Павлович вчив нас служити своєму народові, своїй державі, високому мистецтву української хореографії. Ось це і є наш обов'язок перед Вірським, людьми і країною» [4, 317].
Сергій Лифар від природи та батьків Михайла Яковича Лифаря та Софії Василівни Марченко був наділений тонким музичним чуттям. Сергій Михайлович згадує: «Пам'ятаю, бродив задумливо і щось муркочучи, щось наспівував: у ранньому дитинстві музика діяла на мене сильно й суто фізично; мені хотілось якось висловити той душевний рух, який викликала в мені музика» [5, 14].
Паралельно з навчанням в гімназії Лифар співав у церковному хорі Софійського собору, відвідував заняття в Київській консерваторії по класу фортепіано та скрипки. Одночасно молодий Сергій зацікавився і театром, тому відвідував Київський драматичний театр та оперу.
Тривалий час живучи в садибі пліч-о-пліч із селянами, Сергій Лифар слухав народні пісні та спостерігав за народними барвистими обрядами-святкуваннями. Тим самим торкався чистого джерела давньої вікової культури, вбирав давню правду, трепетно вивчав живе минуле [5, 25].
У сімнадцять років став займатись у приватній балетній студії «Школа руху» Броніслави Ніжинської. Саме ця зустріч і стала для молодого артиста переломним моментом у його житті. Так про це пише сам Лифар: «“Обитель дальняя трудов и чистых нег”, творча робота над танцем, незгасне світло горіло в мені з тих пір, як я уперше переступив поріг студії» [5, 110].
1922 року на запрошення Ніжинської Лифар нелегально перейшов кордон і в січні 1923-го дістався столиці Франції. Після навчання у відомого італійського педагога, балетмейстера та віртуозного танцівника Енріко Чекетті Лифаря прийняли в трупи Сергія Дягілєва, де дуже скоро митець став одним з провідних артистів. 1925 року С. Лифар танцював провідні партії «Російських сезонів», а С. Дягілєв передрік: «Лифар чекає власної слушної нагоди, щоб стати новою легендою, найпрекраснішою з легенд балету».
У двадцять чотири роки Лифар очолив балетну трупу «Гранд-Опера». Як балетмейстер, він дебютував з постановкою «Байки про Лисицю, Півня, Кота та Барана», «На Дніпрі», «Ікар», а балетна трупа «Гранд-Опера» стала однією з провідних у Західній Європі.
У балетмейстерському арсеналі Сержа Лифаря понад двісті балетних вистав у «Гранд-Опера», одинадцять зірок балету, Інститут хореографії при «Гранд-Опера» (1947). Митець вів курс історії та теорії танцю в Сорбонні (з 1955), був ректором Університету танцю, професором Вищої школи музики і почесним президентом Національної ради танцю при ЮНЕСКО. Ще за життя Сергій Лифар був кавалером вищих нагород Франції: ордена Почесного легіону й ордена Літератури і мистецтва, володарем найвищої нагороди балету «Золотої туфельки» і премії «Оскар», нагороджений Золотою медаллю міста Парижа.
На кладовищі Парижа Сент-Женев'єв-де-Буа, на могилі прославленого балетмейстера французької Національної опери Сержа Лифаря, за його власним заповітом, написано «Серж Лифар з Києва».
Професійне становлення особистості починається з дитинства і залежить від багатьох складників: сімейне виховання, природні здібності, соціальне оточення та ін. Саме це поступово розвиває емоційний інтелект, що є базою для формування хореографа нового формату.
Література
1. Верховинець В. Теорія українського народного танцю. 5-те вид., доп. Київ : Муз. Україна, 1990. 150 с
2. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська,
З. В. Огороднійчук та ін. 3-тє вид., випр.і доп. Київ : Каравела, 2012. 400 с.
3. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность : учеб. пособ. Москва : Смысл : Академия, 2004. 352 с.; ил.
4. Павло Вірський : [життєвий і творчий шлях] / упоряд.: Ю. В. Вернігор, Є. І. Досенко. Вінниця : Нова Книга, 2012. 320 с.; іл.
5. Сергей Лифарь / сост.: С. П. Снежко, В. В. Шлеев. Київ : «Муза» ЛТД, 1994. 375 с.; ил.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчення емоційної сфери психічного життя людини. Рівень емоційного інтелекту батьків, правопівкульний тип мислення, спадкові задатки, властивості темпераменту та особливості переробки інформації як важливі фактори розвитку емоційного інтелекту.
статья [22,7 K], добавлен 24.11.2017Теоретичне дослідження особливостей візуального мистецтва та його впливу на емоційний стан людини. Загальна характеристика емоцій у психологічних дослідженнях. Особливості прояву емоційного стану старшокласників. Методи та результати дослідження.
курсовая работа [64,6 K], добавлен 19.07.2016Історія вивчення та сучасні підходи до емоційного інтелекту. Розвиток емоційного інтелекту в навчально-професійній діяльності студентів. Уявлення людини про пізнання, яке забарвлене емоційністю. Поєднання емоційних та інтелектуальних процесів мислення.
курсовая работа [246,8 K], добавлен 07.06.2019Поняття інтелекту, підходи до його вивчення. Особливості розвитку інтелекту ранньої юності. Психологічна характеристика методів діагностики інтелекту юнацького віку. Діагностичні можливості використання тестів для визначення рівня розвитку інтелекту.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 22.05.2022Наведення теоретичного стану дослідження феномену емоційного інтелекту. Важливість стресозахисної та адаптивної функції емоційного інтелекту в контексті успішного подолання життєвої кризи. Відображення у свідомості та поведінці людини динамічної єдності.
статья [456,6 K], добавлен 05.10.2017Соціально-психологічні проблеми особистісно-професійного розвитку майбутнього психолога. Післядипломна освіта як важливий етап професійного розвитку особистості психолога. Основні аспекти арт-терапії та їх застосування у роботі з майбутніми психологами.
контрольная работа [265,6 K], добавлен 24.04.2017Поняття та типи інтелекту. Наукові підходи до визначення обдарованості. Прояви інтелектуальної (наукової) обдарованості на ранніх етапах розвитку дитини. Емоційні та поведінкові проблеми обдарованих дітей. Соціальне середовище у розвитку обдарованості.
курсовая работа [48,3 K], добавлен 07.10.2012Розгляд особливостей студентського віку. Ознайомлення із теоретико-методологічними основами дослідження проблеми взаємин викладачів та студентів. Психологічні умови становлення особистості майбутнього фахівця в процесі його взаємин із викладачами.
курсовая работа [31,1 K], добавлен 12.04.2014Специфіка та структура емоційного інтелекту. Теоретичний аналіз та експериментальне дослідження когнітивного компоненту емоційного інтелекту студентів соціально-гуманітарного напряму. Сприймання, розуміння, контроль, управління і використання емоцій.
курсовая работа [314,7 K], добавлен 10.12.2012Загальна характеристика емоцій, їх функції та значення в розвитку особистості. Специфіка розвитку підлітка та обґрунтування необхідності корекційної, профілактичної та розвивальної роботи щодо можливих відхилень або порушень емоційної сфери дітей.
курсовая работа [66,2 K], добавлен 23.09.2013Фактори розвитку особистості. Класифікація життєвого циклу людини. Приклади періодизації життєвого циклу людини, відомі зі стародавності до наших днів. Роль генетичних і соціальних факторів у розвитку інтелекту людини та деяких захворювань (аутизму).
реферат [20,0 K], добавлен 24.09.2010Вивчення рефлексії як філософської категорії свідомості і мислення. Визначення характерних рис особистісної рефлексії індивідуальності майбутнього вчителя музичного мистецтва, що вказують на її особливу роль в становленні і розвитку особистості.
статья [20,3 K], добавлен 13.11.2017Емоційна сфера дитини та її розвиток. Провідна діяльність - джерело розвитку емоційної сфери. Роль дорослого у формування почуттів дитини. Експериментальне дослідження рівня емоційного розвитку у дитини раннього віку, аналіз отриманих результатів.
дипломная работа [179,3 K], добавлен 22.08.2010Теоретичні основи дослідження розвитку емоційної культури у старшокласників: загальна характеристика, головні особливості розвитку. Тренінгова програма для розвитку емоційної сфери у школярів. Методика діагностики рівня емпатичних здібностей В.В. Жваво.
дипломная работа [117,3 K], добавлен 19.11.2014Аналіз даних специфіки ціннісної сфери сучасних підлітків, особливостей розвитку їхнього творчого мислення у різних системах навчання: традиційній та розвивальній Ельконіна-Давидова. Вивчення психологічних підходів до проблеми творчого мислення.
статья [236,1 K], добавлен 11.10.2017Емоції як переживання людиною у даний час свого відношення до будь-якої ситуації, людей, самого себе. Виховання в дитини позитивних якостей для розвитку позитивних рис характеру і сповільнення негативних. Типові розходження емоційних особливостей особи.
доклад [17,0 K], добавлен 27.03.2009Теоретико-методологічний аналіз індивідуально-типових особливостей емоційності підлітків. Труднощі емоційного розвитку і вікові характеристики емоційних порушень у підлітків. Особливості спілкування та емоційного самопочуття підлітків в групі однолітків.
дипломная работа [104,2 K], добавлен 16.06.2010Дослідження процесу становлення самоповаги старших дошкільників як інтегрованої та узагальненої характеристики особистості. Вивчення психологічних закономірностей та умов ефективного розвитку самоповаги у дітей 4-6 років. Опис рівнів розвитку самоповаги.
автореферат [40,9 K], добавлен 20.03.2014Філософські і методологічні питання, що стосуються створення штучного інтелекту, історія когнітивної психології. Метафори пізнання, порівняння штучного і природного інтелекту. Навчання машин на основі спостережень, приклади існування штучного інтелекту.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 05.10.2010Аналіз поняття "емоційна культура", структура та вплив на професійну діяльність студента–психолога. Формування у нього навичок ефективної комунікації та емоційно-пізнавальної активності. Проведення психологічної корекції з розвитку емпатійності людини.
дипломная работа [114,6 K], добавлен 24.11.2014
