Теоретичний аналіз особливостей зв’язку віку та якісних характеристик проявів РДУГ

Размещено на http://www.allbest.ru

Теоретичний аналіз особливостей зв'язку віку та якісних характеристик проявів РДУГ

Мозгова Галина Петрівна доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психосоматики та психологічної реабілітації, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, м. Київ,

Співак Любов Миколаївна, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри психології, Бердянський державний педагогічний університет (тимчасово переміщений до Запоріжжя), м. Запоріжжя,

Дьоміна Ганна Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психосоматики та психологічної реабілітації, факультет психології, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, м. Київ

Анотація

Сьогодні особливостям розвитку людини приділено досить вагому увагу. Безпосередньо це обумовлено тим, що формування толерантного суспільства спрямоване на включення людей з особливими потребами до соціуму. Крім того, розвиток методів діагностики порушень, синдромів, розладів, дозволяє визначити наявність тої чи іншої потреби у кожної людини. Відповідно, можна говорити про зростання уваги до розладу дефіциту уваги та гіперактивності (далі - РДУГ).

Теоретичний аналіз наукових праць з цієї проблематики дозволив виявити прямий зв'язок із віком того, хто страждає від РДУГ, та якісними проявами розладу. Дослідники стверджують, що основними проявами розладу є гіперактивність, неуважність, імпульсивність, дезорганізованість, труднощі в концентрації уваги.

Встановлено, що до 3 років складно діагностувати РДУГ, оскільки прояви співвідносяться із поведінкою нормотипової дитини, зокрема, це імпульсивність та швидкість виконання завдань. У віці від 3 до 7 років спостерігаються такі прояви як імпульсивність, розлади поведінкових форм, гіперактивність, що спричинено такими процесами як сповільнення функції лобової кори. У віці 6-12 років основними проявами є гіперактивність та імпульсивність, дезадаптація, крім того, дитині складно концентруватися, поводитися дисципліновано, виконувати інструкції, ставитися бережно до речей, завершувати розпочате.

У віці 10-12 років імпульсивність та гіперактивність знижуються, так як порушена морфологія та анатомічна зв'язність мозку. У 12-18 років прояви стають менш помітними, проте більш виразними стають супутні прояви, такі як дисграфія, дислексія, дискалькулія.

Водночас у дорослих руховий компонент стає менш помітним, відповідно, основними проявами РДУГ у них є надмірна емоційність, непосидючість, відсутність деталізації, відсутність зосередженості, тривала обробка інформації. Крім того, дорослих можна розподіляти на дорослих із посиленою неуважністю та посиленою гіперактивністю. Тут також помітними проявами є метушливість, перебивання співрозмовника, заглиблення у свої думки. Супутніми проявами можуть бути тривожність та депресія, біполярні порушення.

Ключові слова: вік, гіперактивність, дефіцит уваги, імпульсивність, поведінка, діти дошкільного віку, діти молодшого шкільного віку дорослий, прояви, РДУГ, розлад дефіциту уваги та гіперактивності.

Mozgova Galyna Petrivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Head of the Department of Psychosomatics and Psychological Rehabilitation, Faculty of Psychology, Ukrainian State Drahomanov University, Kyiv

Spivak Liubov Mykolaivna, Doctor of Psychological Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology Berdyansk State Pedagogical University (Temporarily moved to Zaporizhzhia), Zaporizhzhia

Domina Hanna Anatoliyivna, Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of Department of Psychosomatics and Psychological Rehabilitation, Faculty of Psychology, Ukrainian State Drahomanov University, Ukraine, Kyiv,

THEORETICAL ANALYSIS OF THE FEATURES OF THE AGE RELATIONSHIP AND QUALITATIVE CHARACTERISTICS OF RDUG MANIFESTATIONS

Abstract

Nowadays, considerable attention is paid to the peculiarities of human development. This is directly due to the fact that the formation of a tolerant society is aimed at including people with special needs in society. In addition, the development of diagnostic methods for disorders, syndromes, and disorders allows determining the presence of one or another need in each person. Accordingly, we can talk about increasing attention to attention deficit hyperactivity disorder (ADHD).

The theoretical analysis of scientific works on this issue revealed a direct connection with the age of a person suffering from ADHD and the qualitative manifestations of the disorder. Researchers claim that the main manifestations of the disorder are hyperactivity, inattention, impulsivity, disorganization, and difficulty concentrating.

It has been established that it is difficult to diagnose ADHD before the age of 3, since the manifestations are correlated with the behavior of a normotypical child, in particular, it is impulsivity and the speed of completing tasks. At the age of 3 to 7 years, such manifestations as impulsivity, disorders of behavioral forms, hyperactivity are observed, which is caused by such processes as the slowing down of the function of the frontal cortex. At the age of 6-12, the main manifestations are hyperactivity and impulsivity, maladjustment, in addition, it is difficult for the child to concentrate, behave in a disciplined manner, follow instructions, be careful with things, and finish what has been started.

At the age of 10-12 years, impulsivity and hyperactivity decrease, as does the disturbed morphology and anatomical connectivity of the brain. At the age of 12-18, the manifestations become less noticeable, but accompanying manifestations, such as dysgraphia, dyslexia, dyscalculia, become more pronounced.

At the same time, in adults, the motor component becomes less noticeable, accordingly, the main manifestations of ADHD in them are excessive emotionality, restlessness, lack of detail, lack of concentration, long-term processing of information. In addition, adults can be divided into adults with increased inattention and increased hyperactivity. Here, fussiness, interrupting the interlocutor, deep in one's thoughts are also noticeable manifestations. Associated manifestations can be anxiety and depression, bipolar disorders.

Keywords: age, hyperactivity, attention deficit, impulsivity, behavior, preschool children, children of primary school age, adult, manifestations, ADHD, attention deficit hyperactivity disorder.

Постановка проблеми. Сьогодні значна частина досліджень присвячена РДУГ, оскільки зростає увага до особливостей розвитку людини. Так, розлад дефіциту уваги та гіперактивності - це нейробіологічний синдром, що характеризується порушеннями здатності концентрувати увагу, гіперактивністю, та імпульсивністю [1, c. 32]. Отже, прояви цього розладу можна поділити на три групи - прояви пов'язані з гіперактивністю, прояви пов'язані імпульсивністю, та прояви пов'язані з проблемами дефіциту уваги.

Допомога при РДУГ для дорослих, так само як і для дітей, може складатися з психологічної корекції та медикаментозного лікування. Наявність показань для медикаментозного лікування визначає лікар психіатр. Якщо така потреба є, то він може підібрати найбільш відповідний препарат. Щодо психологічної допомоги, то в протоколи допомоги з РДУГом входить когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ). КПТ - вид розмовної та поведінкової психотерапії, яка може допомогти з викликами, з якими можна стикнутися внаслідок РДУГу. Частіше за все РДУГ діагностується у дитячому віці, але за даними зібраними у Сполучених Штатах Америки приблизно у 85% дітей, у яких було діагностовано РДУГ, його прояви зберігаються і в дорослому віці [2, c. 922].

Отже, прояви РДУГ з віком змінюються, але діти його не «переростають». І якщо додати до цього кількість дорослих, у яких вперше діагностується в дорослому віці, то легко побачити, чому тема проявів РДУГ у дорослих є важливою. Все це засвідчує актуальність теми дослідження особливостей зв'язку віку та якісних характеристик проявів РДУГ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичний аналіз особливостей зв'язку віку та якісних характеристик проявів РДУГ було здійснено на основі праць В. Гадлевської, Е. Гелловела, В. Князєва, Є. Суковського, О. Ферт. У своїх напрацюваннях вони співвідносять вік та прояви РДУГ, вказуючи на біологічні та фізіологічні процеси певного вікового періоду, що значно впливає на прояви порушення.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз особливостей зв'язку віку та якісних характеристик проявів РДУГ.

Виклад основного матеріалу. В сучасних умовах сьогодення значна увага приділяється РДУГ як одній із важливих проблем психології та педагогіки. Водночас єдине визначення цього поняття відсутнє, так як постійно удосконалюються діагностичні критерії даного синдрому. У загальному вигляді розлад дефіциту уваги та гіперактивності являє собою нейробіологічний синдром, особливостями якого є порушення контролю над формами поведінки. Цей розлад є комплексним, що все більше привертає увагу до його дослідження. Основними проявами розладу є гіперактивність, неуважність, імпульсивність, дезорганізованість, труднощі в концентрації уваги [2, с. 923].

Варто зауважити, що дослідники все частіше стверджують, що якісні прояви розладу мають прямий зв'язок із віком того, хто страждає від РДУГ. Проблемним аспектом є діагностування РДУГ у дітей до 3 років. Це обумовлено тим, що до цього віку діти переважно діють імпульсивно та швидко, так як не мають сформованих функцій. Відповідно, непостійність є типовою, як для тих, хто має РДУГ і тих, хто не має. Тому визначити чи має дитина РДУГ можливо лише після 3 років.

У віці від 3 до 7 років дитина активно набуває досвіду. Вона навчається управляти своєю поведінкою та виражати бажання. Дитина формує навички контролю уваги, аналізу проблемних ситуацій, керування емоцій, внутрішнього мовлення. Це дозволяє набувати вмінь саморегуляції.

Проте дитина, яка має РДУГ, виявляє імпульсивність, розлади поведінкових форм, гіперактивність. Це пов'язують із тим, що функції лобової кори сповільнюються та порушуються, відповідно, дитина не може керувати реакціями на зовнішні подразники. Тож увага, поведінка, емоції, залишаються без достатнього контролю.

Проблемним аспектом у розвитку дитини із РДУГ є віковий період 6-12 років, який співвідноситься із молодшим шкільним віком. Безпосередньо це можна пов'язати із тим, що освітній процес вимагає від дитини самоконтролю та довільних психічних процесів, а також відповідного рівня інтелектуального розвитку, як наслідок, таким дітям складно адаптуватися до здійснення навчальної діяльності. Такі діти є гіперактивними та імпульсивними, тому значно вирізняються порівняно із нормотиповими дітьми.

У дітей цього вікового періоду нервова система є ще нестабільною. Тому у них часто виникає дезадаптація, яка є реакцією на збільшення навчального навантаження. Окрім того, дитині складно концентруватися, поводитися дисципліновано, виконувати інструкції, ставитися бережно до речей, завершувати почате. Продуктивність таких дітей є коротко тривалою, що спричинено втратою контролю над розумовою діяльністю, тож після

20 хвилин роботи вони переважно відволікаються [2, с. 924].

П. Класі із колегами [12] вказують на підвищення вірогідності розвитку та посилення у дітей із РДУГ вже у молодшому шкільному віці тривожних, депресивних та фобічних проявів, які, в свою, чергу ставали причиною виникнення проблем не тільки емоційного характеру, але й також призводили до порушення процесів соціальної взаємодії. Зокрема, проаналізувавши звіти батьків, дослідники розбили висновки згідно до яких із 5896 дітей віком

17 років, у 432 (7,3%) було виявлено ознаки РДУГ. При цьому значно більш висока ймовірність пропуску шкільних занять, відвідувань медичного працівника та відвідувань швидкої допомоги спостерігалася у дітей із РДУГ, які або мали емоційні труднощі, або демонстрували прояви депресії та підвищений рівень тривожності, у порівнянні з дітьми з РДУГ без цих труднощів.

Так, дослідниця В. Гадлевська вважає, що основними проявами розладу у дітей до 7 років є неуважність та гіперактивність. Вона зауважує, що РДУГ у хлопчиків даного віку діагностується удвічі частіше, ніж у дівчаток, що спричинено тим, що півкулі мозку у дівчаток мають більше компенсаторних функцій. Крім того, у дітей із РДУГ часто зустрічаються такі прояви як затримка вербального та фізичного розвитку, імпульсивна поведінка. При цьому досить часто прояви РДУГ у дітей до 7 років сприймаються як реакція на стрес, що може вплинути на хибне діагностування. Це обумовлено тим, що діти цього віку адаптуються до шкільного середовища, що теж може вплинути на появу певних поведінкових реакцій, які до цього не сприймалися як такі, що мають проблемний характер [3, с. 74].

Прийнято вважати, що до 12 років прояви РДУГ лише стають більш стійкими. Зокрема, присутніми є гіперактивність та порушення уваги, гіперкінетичний розлад, імпульсивність. Основною причиною зв'язку віку та проявів у даному періоді є формування кори мозку. Зокрема, у зв'язку із затримкою дозрівання кори мозку, виникають порушення нейророзвитку. Супутніми проявами цього розладу можуть бути затримки у мові та мовленні, інтелектуальному, фізичному розвитку; порушення рухової координації та навичок; поява тиків. Тим, хто страждає на розлад, проблемним аспектом постає навчання, оскільки розвиток такої дитини уповільнюється.

Водночас у віці 10-12 років імпульсивність та гіперактивність можуть знижуватися. Це спричиняється тим, що дофамінергічна система більше впливає на нейрони, що викликає дисфункцію, так як порушена морфологія та анатомічна зв'язність мозку [4, с. 450].

У віці 12-18 років прояви РДУГ можуть бути не такими яскравими. Проте переважаючими стають супутні та другорядні розлади і порушення. Сюди можна віднести як дисграфію, так і дислексію, дискалькулію. Все це впливає на появу навчальних труднощів та ускладнення освітньої діяльності. Також у дітей проявляється неуважність до математичних знаків та помилок, дрібні помилки стають типовими для них. Окрім того, їм складно спланувати навчальний день та виконати до кінця письмове завдання, дотримуватися необхідної швидкості виконання завдань, ретельно перевіряти виконане. Тож бачимо, що гіперактивність та імпульсивність знижуються, проте проблеми із концентрацією уваги посилюються, що негативно впливає на освітню діяльність [5, с. 4].

Варто зауважити, що у дорослих, а саме після 18 років, РДУГ має менше проявів. Це обумовлено тим, що поведінка стає біль стійкою, а також відповідає нормам, до того ж вони проходять лікування та методи, які спрямовані на покращення загального стану того, хто страждає від даного розладу. Водночас необхідно зауважити, що близько 6% дорослих мають

рдуг [6].

Відповідно, у дорослих менш характерними є прояви гіперактивності, що може бути пов'язано із соціалізацією. Здебільшого активність проявляється у тому, що людина із РДУГ не може довго перебувати на одному місці. Їй потрібно постійно ходити чи змінювати пози, особливо це характерне для тих ситуацій, коли потрібно довго чогось очікувати. Зокрема, дорослому із РДУГ складно дотримуватися черги, адже потрібно довго стояти чи сидіти на одному місці. Тобто характерним проявом є надмірна метушливість.

Окрім того, дорослий із РДУГ занадто емоційний у розмові. Йому важливо завершити свою думку, навіть перебиваючи співрозмовника, а також він може закінчити речення за іншу людини. Це обумовлено тим, що людина із РДУГ постійно кудись поспішає, тому їй важливо, щоб всі питання бути вирішені якнайшвидше. До того ж характерними рисами РДУГ у дорослого є часта зміна теми розмови. Відповідно, така людина відчуває, що вже все знає про те, що обговорювали, тож не вважає за потрібним, витрачати на розмови додатковий час [7, с. 24].

Основними проявами РДУГ у дорослих є наступні симптоми. Це продемонстровано на Рис. 1.

Якщо дорослий з РДУГ має посилену неуважність, то проявами розладу у нього буде низький рівень деталізації. Зокрема, він може під час розмови не сказати про важливі деталі, буде постійно відволікатися, не відразу зрозуміє сутність певного завдання. Окрім того, він швидко нудьгує, якщо активність тривалий час не змінюється.

Рис. 1. Прояви РДУГ у дорослих

Також для дорослого проявом РДУГ може бути постійне перекладання речей. Він часто змінює місце, куди кладе речі, постійно шукаючи більш зручні місця, що призводить до того, що такі речі губляться або знаходяться у невідповідних місцях. При цьому ставлення до власних речей є дуже ретельним, зокрема, такий дорослий не дозволяє нікому чіпати його речі, навіть якщо ці речі є спільними або не мають цінності [8, с. 27].

Проблемним аспектом є також організація отримання інформації. Зокрема, під час навчання чи трудової діяльності, дорослому складно сприймати матеріал. Це, наприклад, виявляється у тому, що він навіть під час важливої розмови заглиблений у власні думки та часто втрачає розуміння сенсу розмови. Крім того, під час важливої розмови він може нудьгувати та не сприймати її достатньо серйозно. Коли до нього звертаються, він може не слухати чи ігнорувати звернення. Також інформація ним сприймається повільно, а слідування конкретним вказівкам є проблемним [9, с. 17].

У дорослих також прояви РДУГ часто співвідносяться із супутніми симптомами, такими як тривожність, депресія, розлади настрою, біполярні розлади. Прояви також посилюються, якщо людина із РДУГ відчуває невдачі та постійно стикається із несправедливістю, труднощами, проблемами. Здебільшого більше 60% дорослих із РДУГ мають схожі симптоми та прояви, що дозволяє вірно діагностувати наявність чи відсутність розладу [10, с. 22].

Варто зауважити, що проявом РДУГ у дорослих є складність завершення початої роботи. Переважно це виявляється під час виконання трудових функцій, коли основна частина проєкту вже завершена. Тоді коли залишається завершення проєкту, людина із РДУГ може довго доводити справу до фіналу, постійно відкладаючи закінчення виконання. Це спричинено тим, що людині із РДУГ стає нудно, так як основна частина роботи виконана і не потрібно нікуди поспішати.

При цьому, якщо завдання є тривалим та складним, то дорослий із РДУГ буде відкладати його до останнього моменту. При цьому вирішення такого завдання потребує багато часу, що людина із РДУГ розуміє, проте вирішує докласти зусилля на вирішення вже в останній момент [11].

Крім того, дорослий із РДУГ легко відволікається на активність поруч. Шум здатний вплинути на його бажання працювати продуктивно, адже те, що відбувається зацікавлює його більше. При цьому потім людині із РДУГ складно зосередитися над виконанням попередніх завдань. Нерідко активність поруч викликає у людини із РДУГ дратівливість та втрату сенсу розмови, може призвести до занурення у свої думки.

Висновки

У процесі дослідження було з'ясовано, що основними проявами РДУГ у дітей є гіперактивність, імпульсивність, порушення концентрації уваги. Якщо брати до уваги дорослих, то руховий компонент стає менш помітним, тож основними проявами РДУГ у них є надмірна емоційність, непосидючість, відсутність деталізації, відсутність зосередженості, тривала обробка інформації. Все це дозволяє стверджувати, що між віком та проявами РДУГ є сталий зв'язок, що дозволяє говорити про наявність певних ознак розладу у конкретний віковий період. При цьому варто зауважити, що діагностувати РДУГ у дітей до 3 років складно, так як прояви розладу можна співвіднести із поведінкою нормотипової дитини, що обумовлено віковими особливостями дитини такого віку.

дефіцит увага гіперактивність

Література

Lavigne, J. (2023). A precision mental health model for predicting stability of 4-year- olds' ADHD symptoms to age 6 diagnostic status. Academic Pediatrics, 2, 32-37.

Association between relative age at school and persistence of ADHD in prospective studies: an individual participant data meta-analysis (2023). Lancet Psychiatry, 10, 922-923.

Гадлевська В. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей молодшого шкільного віку // Вісник Львівського університету. Вип. 9, 2021, с. 73-78.

Rosenberg, G. (2023). Maternal inflammation during pregnancy is associated with risk of ADHD in children at age 10. Brain, Behavior, and Immunity, 115, 450-457.

Ферт О. Гіперактивна дитина в школі. Стратегії корекції поведінки та академічної успішності. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017. 27 с.

Ознаки та діагностика РДУГ у дорослих. https://neuroflex.ua/blog/sympthoms-and- diagnostics-of-adhd-among-adults/

Lee, T. Prevalence and predictors of multimodal treatment among US adults with ADHD (2023). American Journal of Preventive Medicine, 1, 23-26.

Pereira, A. (2023). ADHD Rating Scale (ADHD-RS): Validation in Spanish in adult population according to the DSM-5. Spanish Journal of Psychiatry and Mental Health, 3, 27-32.

Суковський Є. Розлад із дефіцитом уваги і гіперактивністю // Освітньо-соціально- культурний центр. Вип. 9, 2016, с. 17-22.

Гелловел Е. РДУГ: перезавантаження. Ефективні стратегії для повноцінного життя з розладом дефіциту уваги та гіперактивності в дітей і дорослих. Київ: Книга, 2022. 224 с.

Розлад дефіциту уваги та гіперактивност: прояви у дорослих та когнітивно - поведінкова терапія. https://kpt-center.com.ua/statti/rozlad-defitsitu-uvagi-ta-giperaktivnost/

Classi P., Milton D.,Ward S., Sarsour K. & Johnston J. (2012) Social and emotional difficulties in children with ADHD and the impact on school attendance and healthcare utilization. Child and Adolescent Psychiatry and Mental Health volume 6, Article number: 33

References

Lavigne, J. (2023). A precision mental health model for predicting stability of 4-year- olds' ADHD symptoms to age 6 diagnostic status. Academic Pediatrics, 2, 32-37.

Association between relative age at school and persistence of ADHD in prospective studies: an individual participant data meta-analysis (2023). Lancet Psychiatry, 10, 922-923.

Gadlevska, V. (2021). Syndrom defitsytu uvahy z hiperaktyvnistyu u ditey molodshoho shkil'noho viku [Attention deficit hyperactivity disorder in children of primary school age]. Visnyk L'vivs'koho universytetu - Visnyk of Lviv University, 9, 73-78 [in Ukrainian].

Rosenberg, G. (2023). Maternal inflammation during pregnancy is associated with risk of ADHD in children at age 10. Brain, Behavior, and Immunity, 115, 450-457.

Firth, O. (2017). Hiperaktyvna dytyna v shkoli. Stratehiyi korektsiyi povedinky ta akademichnoyi uspishnosti [A hyperactive child at school. Behavior correction strategies and academic success]. Lviv: Ivan Franko Lviv National University, 27 p. [in Ukrainian].

Oznaky ta diahnostyka RDUH u doroslykh [Signs and diagnosis of ADHD in adults]. Retrieved from https://neuroflex.ua/blog/sympthoms-and-diagnostics-of-adhd-among-adults/ [in Ukrainian].

Lee, T. Prevalence and predictors of multimodal treatment among US adults with ADHD (2023). American Journal of Preventive Medicine, 1, 23-26.

Pereira, A. (2023). ADHD Rating Scale (ADHD-RS): Validation in Spanish in adult population according to the DSM-5. Spanish Journal of Psychiatry and Mental Health, 3, 27-32.

Sukovsky, E. (2016). Rozlad iz defitsytom uvahy i hiperaktyvnistyu [Disorder with attention deficit and hyperactivity] Osvitn'o-sotsial'no-kul'turnyy tsentr - Educational-social- cultural center, 9, 17-22 [in Ukrainian].

Hallowell, E. (2022). RDUH: perezavantazhennya. Efektyvni stratehiyi dlya povnotsinnoho zhyttya z rozladom defitsytu uvahy ta hiperaktyvnosti v ditey i doroslykh [RDUG: a reboot. Effective strategies for a fulfilling life with attention deficit hyperactivity disorder in children and adults]. Kyiv: Book, 224 p. [in Ukrainian].

Rozlad defitsytu uvahy ta hiperaktyvnost: proyavy u doroslykh ta kohnityvno - povedinkova terapiya [Attention deficit hyperactivity disorder: manifestations in adults and cognitive- behavioral therapy]. Retrieved from https://kpt-center.com.ua/statti/rozlad-defitsitu-uvagi-ta- giperaktivnost/ [in Ukrainian].

Classi P., Milton D.,Ward S., Sarsour K. & Johnston J. (2012) Social and emotional difficulties in children with ADHD and the impact on school attendance and healthcare utilization. Child and Adolescent Psychiatry and Mental Health volume 6, Article number: 33

Размещено на Allbest.ru