Про взаємозв’язок емоційного інтелекту та нервово-психічної стійкості осіб з різними професійними інтересами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про взаємозв'язок емоційного інтелекту та нервово-психічної стійкості осіб з різними професійними інтересами

Корнієнко В.B.

завідувач кафедри психології та педагогіки

Дніпропетровського державного університету

внутрішніх справ

доктор психологічних наук, доцент (м. Дніпро)

Ключові слова: емоційний інтелект, нервово-психічна стійкість, професійні інтереси

Дослідники Бех І., Чернобровкін В., Коваленко О. та ін. довели, що нестабільність і непередбачуваність умов життєдіяльності людини майже завжди опосередковано стресами. Так, незначні негативні реакції самі по собі не шкідливі, а в деяких випадках навіть корисні, бо змушують людину визначити чинники, які формують проблему та мотивують її до знаходження заходів для її подолання. Таким чином вибудовується механізм з набуття корисного досвіду для вирішення такого роду проблем та попередження наступних негативних емоційних реакцій, як наслідок переживання складних життєвих ситуацій [1, 3, 4, 6, 8].

Але, коли нервове напруження виявляється надмірним та пов'язане з повсякденним професійним життям, то негативні реакції можуть привести не тільки до емоційного виснаження і погіршення результатів професійної діяльності, але і до виникнення різного роду психогенних порушень [1, 2, 6, 7, 9].

Для перевірки гіпотези, яка полягала в тому, що між емоційним інтелектом та стресостійкістю існує прямий взаємозв'язок, було проведено дослідження, яке проводилося на базі МСЧ № 6, в якому взяло участь 78 осіб. Серед яких 45 лікарів та 33 - середній медичний персонал. Контрольну групу, яка представляє випадкову вибірку, склали представники різних професійних сфер діяльності у віці від 24 до 42 років.

Методики були підібрані таким чином, щоб охопити всі можливі аспекти таких явищ, як стресостійкість та адаптивність, а саме: особистісні якості та нервово-психічний стан (МЛО-АМ і анкета «Прогноз-2» В. Рибнікова), рівень емоційного інтелекту (Методика визначення рівня емоційного інтелекту Н. Холла), особливості поведінки у стресових ситуаціях («Копінг-поведінка») і взаємовідносини з оточенням (Шкала соціальної адаптації Холмса і Раге).

Вивчення літератури з даної проблематики, викликало в нас науковий інтерес до більш глибокого вивчення саме професійного стресу досягнення, головна проблема якого полягала у невідповідності рівня очікувань реальним можливостям людини, що могло викликати стрес через страх зробити помилку. Через страх зробити помилку людина поступово починає відмовлятися від усього нового і ризикованого, а на кінець - починає взагалі боятися займатися професійною діяльністю, помилка в якій може коштувати життя пацієнту [1-3].

Так, за всіма шкалами методики МЛО-АМ в експериментальній групі показники є більш високими, ніж у контрольній групі. Це говорить про те, що вибірки належать до різних генеральних сукупностей, тобто медики являють собою професійну групу, яка відрізняється від випадкової вибірки. Група медиків відрізняється більш високим особистісним адаптивним потенціалом, підвищеної нервово-психічної стійкістю, високою моральною нормативністю і більш розвиненими комунікативними здібностями, ніж контрольна група. Те, що група медиків відрізняється більш високою нервово - психічної стійкістю, також підтверджується і результатами досліджень обох груп за допомогою анкети оцінки нервово-псіхічної стійкості «Прогноз-2» В. Рибнікова. Критерій Стьюдента також показав значимість відмінностей між експериментальною і контрольною групами. У подоланні важких ситуацій, за тестом «Копінг-поведінки» Н. Холла, медики відрізняються більш вираженою орієнтацією на «рішення задачі», а представники контрольної групи - на таку стратегію як «емоції».

За шкалою соціальної адаптації Холмса і Раге відмінності між групами виявилися недостовірні, хоча тут необхідно зазначити, що в контрольній групі стресове навантаження виявилося більш високим, ніж у медичних працівників, незважаючи на те, що медичні професії відрізняються підвищеною відповідальністю (і відповідно - вони є більш стресогеними).

Таким чином, ми можемо стверджувати, що гіпотеза про розходження щодо адаптивності та стресостійкості між медиками і випадковою вибіркою підтвердилася - у медичних працівників більш високий особистісний адаптивний потенціал і нервово-психічна стійкість, ніж у випадкової вибірки. Також вони у більшій мірі орієнтовані на вирішення задач, ніж на інші способи подолання важких ситуацій, і в них вище рівень соціальної адаптації.

Наступним етапом обробки та аналізу результатів було вивчення закономірностей і відмінностей, які існують не тільки між експериментальною і контрольною групою, але й усередині груп. Для цього кожна група була розділена на дві частини - в залежності від рівня адаптивності. При такій обробці результатів ми виходимо з припущення про те, що групи всередині не є однорідними: як серед медичних працівників зустрічаються особи з пониженим адаптивним потенціалом, так і серед контрольної групи - з підвищеним, незважаючи на відмінності в середньогрупових значеннях на користь медиків.

Як і слід було очікувати, у випробовуваних з різним рівнем особистішого адаптивного потенціалу - різний рівень нервово-психічної стійкості та комунікативних здібностей, що підтверджується <р* - критерієм Фішера з кутовим перетворенням. Але за одержаними даними видно, що серед медичних працівників незалежно від рівня особистісного адаптаційного потенціалу зберігається високий рівень моральної нормативності, в той час як в контрольній групі моральна нормативність знижується більш істотно [1, 2, 9, 10].

Потім цю ж операцію ми виконали зі шкалою нервово-психічної стійкості опитувальника МЛО-АМ. Випробовувані обох груп також були розділені на дві підгрупи за даними шкали МЛО-АМ, тобто на тих, у кого низькі і високі значення. В даному випадку виявилося, що якщо в групі медиків моральна нормативність залишається незалежною змінною від нервово-психічної стійкості, то в контрольній групі в осіб з низькою нервово-психічної стійкістю виявляється низька моральна нормативність. Це говорить про те, що представники медичної сфери прагнуть зберігати високі моральні стандарти в будь-якій ситуації і при будь-якому нервово-психічному стані, в той час як середньостатистична людина діє скоріше за ситуації, або в залежності від своїх емоційних особливостей [1, 3, 5, 6, 8].

Важливим моментом нашого дослідження є вивчення впливу адаптивності і стресостійкості, як особистісної якості, на соціальну адаптацію індивіда - на стан його взаємин з оточуючим соціальним середовищем. Так, у контрольній групі у всіх випадках низьким значенням адаптаційного потенціалу та стресостійкості відповідають більш високі значення за методикою Холмса і Раге, що говорить про наступну тенденцію: люди із зниженим рівнем нервово-психічної стійкості відчувають більше труднощів у соціальній адаптації. В той же час в групі медичних працівників цієї тенденції не виявлено, а що стосується нервово-психічної стійкості, то в залежності від методики вийшли різні середні значення соціальної адаптації в підгрупах [4, 6, 8, 9].

Кореляційний аналіз рівня емоційного інтелекту та нервово-психічної стійкості в експериментальній та контрольній групах виявив прямий статистично значущій зв'язок в обох групах. Це свідчить про те, що люди з вищім рівнем емоційного інтелекту, а це лікарі та медичні працівники, є більш стресостійкими у порівнянні з досліджуваними з інших професійних угрупувань [1-4, 6, 8, 9, 10].

Список використаних джерел

професійний адаптивність стресостійкість індивід

1. Бех І.Д. Особистість у просторі духовного розвитку: навч. посібник. Київ: Академвидав, 2012. 250 с.

2. Домніч Т.М. Наукові методи оцінки психологічного захисту. Практична психологія та соціальна робота, 2002. № 1. С. 43-44.

3. Vazini Taher A., Skrypchenko I.T., Shuba V.V. Effects of a mixed exercise program on physical and cognitive condition: Differences between older adults with and without dementia. Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports, 2019. Vol. 23 (2), pp. 96-101.

4. Коваленко О.Г. Психологія міжособистісного спілкування осіб похилого віку: автореф. дис. д-ра. психол. наук: 19.00.07. Київ, 2016. 43 с.

5. Коваленко О.Г. Модель міжособистісного спілкування осіб похилого віку. Проблеми сучасної психології, 2015. Вип. 28. С. 191-202.

6. Новікова Ж.М. Психологічні особливості задоволеності життям та життєстійких установок осіб похилого віку. Науковий Вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2019. Вип. 2. С. 78-83.

7. Чернобровкін В.М. Психологія прийняття рішень у педагогічної діяльності: автореф. дис. ... докт. псих. наук: 19.00.07. Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. 44 с.

8. Bamberq S., Ajzen I., Schmidt P. Choice of travel mode in the theory of planned behavior: The roles of past behavior, habit, and reasoned action. Basis and Applied Social Psychology, 2003. Vol. 25, pp. 175-188.

9. Bagozzi R.P. On the Neglect of Volition in Consumer Research: A Critique and Proposal. Psychology and Marketing, 1993. Vol. 10 (3), pp. 215-236.

10. Bagozzi R.P., Baumgartner H., Pieters R., Zeelenberg M. The role of emotions in goal-directed behavior. New York: Routledg, 2000. Pp. 36-58.

Размещено на Allbest.ru