Феномен професійної Я-концепції майбутнього диригента оркестрового колективу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен професійної Я-концепції майбутнього диригента оркестрового колективу

Ярослав Сверлюк, доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту мистецтв, Лілія Сверлюк, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри пісенно-хорової практики та постановки голосу, Рівненський державний гуманітарний університет, Тетяна Грубі, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Сучасний стан інформаційного суспільства характеризується мінливими умовами професійної діяльності. Зазначене потребує іншого бачення засобів, пов'язаних із професійною підготовкою майбутніх фахівців у закладах вищої мистецької освіти. Особливо це стосується музично-виконавської діяльності, зокрема диригентської, яка вимагає не тільки відповідних знань і професійних навиків, але й розвитку таких професійно-особистісних якостей, завдяки яким фахівець зможе повною мірою реалізувати свої творчі задуми. Разом із тим внутрішній зміст мистецтва диригента як керівника колективу ще потребує глибшого вивчення та усвідомлення, зокрема розвитку особистісних чинників, а саме професійної Я-концепції, що актуалізує проблему підготовки майбутніх диригентів та забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці. Формування професійної компетентності диригента не може відбутися без сформованих особистісних якостей, розвитку самосвідомості, що передбачає тотальну рефлексію своєї діяльності та актуалізує проблему проєктування професійної Я-концепції. У складній комунікативній, багатофункціональній діяльності диригента оркестрового колективу Я-концепція набуває особливого смислу.

Феномен Я-концепцій диригента представлений не тільки як сукупність уявлень і ставлень до себе, що має певні характеристики, а й як суб'єкта, на якого покладено і культурно-естетичні професійні обов'язки.

Розуміння Я-концепції майбутніми диригентами творчих колективів дає можливість збагнути механізми функціонування внутрішніх процесів у професійній діяльності. Дослідження Я-концепції стає актуальним, оскільки може переорієнтувати мету освітнього процесу від формування професійних компетентностей до широкого розуміння специфіки поліфункціональності майбутньої диригентської діяльності.

Автори доходять висновку, що професійна Я-концепція диригента становить фундамент формування його професійної готовності та є тим психологічним утворенням, що забезпечує цілісність особистості і може бути порушена тільки під впливом певних негативних чинників у професійній діяльності. Професійна позитивна Я-концепція визначається високим рівнем рефлексійності, критичності, гнучкості мислення та пізнавальною відкритістю. Вона є потенційним захисним механізмом особистості від порушення її психічного здоров'я, здійснює постійну інтеропсихічну превентивну й коригувальну функції.

Ключові слова: диригент; професійна Я-концепція; рефлексія; самосвідомість; творча діяльність; професійна підготовка.

The phenomenon of professional self-conceptthe future conductor of the orchestra collective

Sverliuk Y., Sverlyuk L., Grubi Т.

The problem of collective instrumental musicmaking has always raised a lot of questions about new effective methodological approaches to its participants, which require a different vision of the tools associated with specialists training in institutions of higher art education. Professional training of orchestra conductors is traditionally aimed at performing primarily educational and creative tasks. At the same time, the inner world of a conductor as a leader of the ensemble still needs deeper study. In particular, formation of the conductor's professional competence will not be effective without necessary personal qualities, self-awareness, self-concept, which involves a total reflection of his activities. The phenomenon of the orchestra conductor's self-concept is presented not only as a set of ideas and attitudes towards oneself, which has certain characteristics, but also as a subject, which is entrusted with cultural and aesthetic professional responsibilities.

In our opinion, the study of the self-concept will facilitate understanding the regulation and management of the internal process in the professional activities of the orchestra conductor. The study of the self-concept becomes relevant because it can reorient the purpose of the educational process from the formation of knowledge, skills and abilities to a broad understanding of the multifunctionality of future conducting and orchestral activities.

The authors come to the conclusion that the conductor's professional self-concept is the foundation of the formation of his professional readiness and is the psychological formation that ensures the integrity of the individual, and can be violated only under the influence of certain negative factors in professional activity. Professional positive self-concept is determined by a high level of reflexivity, criticality, flexibility of thinking and cognitive openness. It is a potential protective mechanism of an individual against a violation of his mental health, performs permanent interpsychic preventive and corrective functions.

Key words: conductor; professional self-concept; eflection; self-awareness; creativeactivity; professionaltraining.

Постановка проблеми

Сучасний стан постіндустріального суспільства характеризується швидкоплинними умовами професійної діяльності. Особливо це стосується музично-виконавської діяльності, зокрема диригентської, яка вимагає не тільки відповідних знань і професійних навиків, але й розвитку специфічних професійно-особистісних якостей, завдяки яким фахівець зможе повною мірою реалізувати свої творчі задуми, зокрема розвитку професійної Я-концепції, що актуалізує цю проблему у підготовці майбутніх диригентів та забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці.

Водночас означена проблема є актуальною для сучасної мистецької освіти, оскільки практичний напрям у цій царині не задовольняє потреб сьогодення. Дослідження сучасних закладів мистецької освіти засвідчило, що вони зорієнтовані переважно на стандарт, зразок, спеціальну предметну підготовку з недооцінкою психологічного компонента. Усунення недоліків, приведення диригентсько-виконавської підготовки у відповідність до сучасних потреб здійснюється емпірично, без належних обґрунтувань змістового та процесуального компонента, розкриттям ролі професійної самосвідомості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У сучасній академічній науці природа “Я” розглядається у дослідженнях зарубіжних (Р. Бернс, В. Джеймс, А. Маслоу, З. Фройд, К. Роджерс) та вітчизняних учених (М. Боришевський, О. Гуменюк, А. Фурман, З. Сліпкань, Л. М. Співак та ін.).

Удосконалення окремих напрямів диригентського мистецтва розглядали І. Кванц, Р. Вагнер, М. Колесса, Н. Малько, А. Пазовський, К. Кондрашин, О. Іванов-Радкевич та інші відомі музиканти та диригенти. Ю. Лошков висвітлює специфіку інтеграції диригентського виконавства європейського типу в культурне життя України ХVІІІ-ХІХ ст. Г. Макаренко аналізує творчість диригента з урахуванням естетичних, мистецтвознавчих, культурологічних, психологічних, етичних аспектів. З огляду на це професійно-особистісний конструкт розвитку Я-концепції майбутнього диригента стає актуальною проблемою сьогодні і потребує подальшого розгляду в наукових розвідках.

Мета статті - дослідити феномен професійної Я-концепції як сукупність особистісних якостей диригента; обґрунтувати визначену дефініцію Я-концепції як необхідний внутрішній психологічний складник особистості диригента; розглянути професійну Я-концепцію як осмислену, актуалізовану і специфічно організовану систему, яка виявляється під впливом суб'єктивних або об'єктивних чинників.

Теоретичні основи дослідження

Професійна підготовка майбутніх диригентів не може мати перспектив без напрацьованої теоретичної бази, яка науково обґрунтовує закономірності художнього розвитку їх як особистостей. На сьогодні визначено, кого саме має готувати мистецький заклад, які, власне, особисті якості повинен мати диригент, а також які знання та практичні навички необхідні для здійснення поліфункціональної творчої діяльності. Проте для практичного втілення визначених дефініцій необхідний внутрішній психологічний складник особистості, зокрема внутрішня професійна свідомість, продуктом якої є Я-концепція, що є “...стрижневим утворенням онтогенетичного розвитку людини, що характеризує не тільки систему самосприйняття, а й потенційного діяння, вчинкового проживання і творення довкілля та власного Я” [1]. Авторка зазначає, що психологічні дослідження впродовж ХХ століття, які стосуються людського Я, розвивалися у двох основних напрямах: перший був спрямований на створення більш складних дослідницьких програм і теоретичних моделей. Яскравим представником цього напряму був З. Фройд, який у психоаналітичній теорії обґрунтовує виняткову складність змістовно-динамічного стану Я, котре витримує натиск і з боку середовища (“принцип реальності”), і з боку несвідомих потягів “Воно” (“принцип задоволення”), і з боку совісті, втіленої у Супер-Его, які за умов тієї чи іншої їх невідповідності породжують численні внутрішньоособистісні конфлікти [2].

Другий напрямок наукових досліджень пізнання природи людського Я, розвитку Я-концепції особистості відзначався виокремленням численних змістових конструктів, що класифікуються за різними ознаками, перехрещуються або й уподібнюються між собою. У цьому контексті Р. Бернс обґрунтовує наявність глобальної Я-концепції як вершини ієрархічної структури, що об'єднує найрізноманітніші грані індивідуальної самосвідомості і являє собою сукупність настанов індивіда, спрямованих на самого себе, К. Роджерс розглядає Я-концепцію як систему самосприйняття, а не як окреме реальне Я. Він вважав, що внутрішня структура Я формується в процесі взаємодій з довкіллям, зокрема з батьками, сестрами, братами тощо, і містить не лише сприйняття того, які ми є, тобто Я-реальне, а й те, якими ми хотіли би бути - іншими словами, Я-ідеальне.

На думку В. Джеймса, Я як об'єкт - це все те, що людина може назвати своїм. У цій царині В. Джеймс виділяє чотири складники та розташовує їх у порядку значущості: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я і фізичне Я. Йому належить досить глибока концепція особистісного Я, яка розглядається в контексті самопізнання. Він висунув гіпотезу про двоїсту природу інтегрального Я. Зокрема, багато його формулювань стосувалися дескриптивної, оціночної та емоційної категоріальності Я і передбачили згодом розвиток уявлень про Я-концепцію.

У світлі сучасної освітньої парадигми Я-концепція є однією з важливих аспектів професійної підготовки майбутнього фахівця. Усвідомлюючи свій уявний образ, можна не тільки опановувати знання у закладі освіти, а й втілювати власну концепцію особистості. Ось чому цілком можливо переорієнтувати мету навчального процесу від формування знань, умінь та навичок до розвитку власної Я-концепції.

Визначення професійної Я-концепції вперше було використано Дональдом Сьюпером [2] у 1949 році на конференціях у Колорадо. Сьюпер виділив професійну Я-концепцію як одну з видів Я-концепції. Він розширює поняття професійної Я-концепції і включає в характеристику такі явно виражені фізичні якості, як “самооцінка, ясність мислення, упевненість, стабільність і відчуття реальності”.

Питання психологічних особливостей становлення професійної Я-концепції майбутніх фахівців на етапі їх навчання у ЗВО вивчала Л. Співак [3]. Науковиця зафіксувала вплив ступеня розбіжностей реальних та ідеальних уявлень студентів про себе як професіоналів на їх становлення як фахівців. Вона встановила, що невеликі розбіжності між цими уявленнями позитивно впливають на розвиток професійної самосвідомості та Я-концепції респондентів, натомість суттєві - негативно.

Дослідницею Л. Шнейдер [2] були виділені такі стадії професійної Я-концепції: стадія пробудження (дитинство і рання юність), стадія дослідження (юнацтво, рання дорослість), стадія становлення і консолідації (після завершення професійної освіти), стадія збереження і стадія пенсіонерства.

Результати дослідження

Розглядаючи стадії професійної Я-концепції, можна відзначити, що вже на першій стадії у особистості формуються загальнопрофесійні уявлення і бажання, які в основному виникають на основі споживацьких станів.

На наш погляд, стадія становлення і консолідації, тобто фаза після завершення професійної освіти, найбільше відображає суть професійної Я-концепції. Найчастіше в особистості на цій стадії виникають професійні кризи, що здатні повернути її у початкову стадію.

Отже, з огляду на викладене можемо визначити, що професійна Я-концепція є осмислена, актуалізована і специфічно організована система з урахуванням професії, галузь якої виявляється під впливом суб'єктивних або об'єктивних чинників, які включають сукупність уявлень про себе і про свої професійні якості, пов'язані з емоційною оцінкою [4].

Інакше кажучи, майбутній диригент оркестрового колективу може реалізувати себе настільки, наскільки він спроможний виходити за межі власного Я. Адекватність самооцінки професійного співставлення дає йому змогу бачити себе з боку, усвідомлювати і створювати свій професійний образ. Відсутність самопізнання, невміння диференціювати себе від інших, неусвідомлення своїх недоліків, незнання переваг, низька самооцінка викликають потребу підкоритися владі своїх перших поривань, неперевірених думок або фіксованих настанов. Тому в професійній педагогіці справедливо вважається, що зіставлення себе з іншими активізує процес самопізнання і саморозвитку, отже, сприяє формуванню творчої професійної активності.

Необхідним є розгляд формування професійної самосвідомості майбутнього диригента оркестру, оскільки саме професійна самосвідомість фахівця, з одного боку, ніби фіксує підсумок його професійного розвитку, з іншого, як внутрішній усвідомлений регулятор поведінки впливає на подальший професійний розвиток особистості.

Професійна самосвідомість пов'язана з усвідомленням себе у професійній діяльності, тобто змістом професійної самосвідомості є власне професійна діяльність та Я як суб'єкт цієї професійної діяльності. Якщо самосвідомість формується у життєдіяльності та спілкуванні і є результатом пізнання себе, своїх дій, психічних властивостей тощо, то професійна самосвідомість - це проєкція всіх структурних компонентів самосвідомості на професійну діяльність.

Відтак структуру професійної самосвідомості диригента оркестру можна подати у таких складниках:

1) усвідомлення професійної моралі як результат усвідомлення фахівцем нормативів творчої діяльності, що виявляється у виборі способів і засобів досягнення мети;

2) усвідомлення себе як суб'єкта професійної діяльності, що передбачає розуміння своєї відповідальності в постановці професійних завдань та виборі засобів виконання їх;

3) усвідомлення професійних відносин, в яких формується ставлення особистості до самої себе як до фахівця, до своєї діяльності та ставлення інших до неї;

4) усвідомлення власного професійного розвитку в часовому просторі на всіх етапах професіогенезу: від професійної орієнтації до самовизначення та професійної адаптації.

Результатом розвитку професійної самосвідомості диригента оркестру є його професійна ідентичність - усвідомлення себе представником творчої професії та професіоналом.

Отже, розглядаючи особливості професійної підготовки диригента оркестрового колективу крізь призму індивідуально-психологічних характеристик, на наш погляд, доцільно дослідити Я-концепцію як інтегрувальну інстанцію, що забезпечує певне усвідомлене регулювання й керування як цим процесом, так і безпосередньо професійною діяльністю диригента оркестру. Я-концепція є тим складним психологічним явищем, яке є плинним, виразно залежним від зовнішніх умов та обставин, зміни ціннісних орієнтацій та рівня самосприймання.

Саме Я-концепція, а в контексті нашого дослідження професійна Я-концепція як результат професійної самосвідомості є тим особистісним інтегративним утворенням диригента, що забезпечує функціонування внутрішньої нормативної моделі творчої діяльності.

Я-концепцію диригента оркестру подано як сукупність його уявлень про себе, поєднаних з їхньою оцінкою (описову частину якої називають образом або картиною Я); як ставлення до себе і до окремих своїх якостей - самооцінка або сприйняття себе. Іншими словами Я-концепція є не тільки тим, що являє собою людина, а й тим, що вона думає про себе, про свою діяльність і перспективи розвитку. Я-концепція диригента оркестрового колективу є сукупністю уявлень і ставлень не тільки до себе як особистості, що має певні характеристики, а й до себе як суб'єкта, на якого покладено і культурно-естетичні професійні обов'язки, і виконання соціальних завдань.

Характеризуючи етапи формування психологічної культури фахівця, В. Семиченко [4], однією із стадій визначає роботу над собою, самопізнання, самовивчення, самооцінку тощо. Об'єктивність, на думку автора, ґрунтується на звичці особистості до інтроспекції і рефлексії. Прийняття себе як цікавого об'єкта дослідження є першим кроком до пізнання свого психічного життя, збагачення й адекватності Я-концепції.

М. Марусинець [5] вважає, що саме рефлексія є одним із головних складників сучасного інноваційного навчання. Її розглядають як найважливіший духовно-моральний феномен, завдяки якому свідомість постає “живим” інструментом самоорганізації особистості; дозволяє реалізувати фундаментальний дидактичний принцип, обґрунтований вітчизняною та зарубіжною педагогічною думкою.

Відтак базовим компонентом професійної Я-концепції диригента оркестрового колективу, що забезпечує її існування, цілісність та розвиток, є професійна рефлексія. Завдяки здатності до рефлексії диригент оркестру має можливість спрямовувати мисленнєву діяльність на виявлення і перетворення передумов і результатів психічних процесів, свідомості, діяльності, спілкування та поведінки в цілому.

Слід зазначити, що в процесі професійної підготовки, розвитку професійної самосвідомості Я-концепція трансформується під впливом певних нормативних умов реалізації провідного типу життєдіяльності. Використовуючи термін “професійна Я-концепція”, ми конкретизуємо сферу реалізації особистістю своїх якостей. Професійна Я-концепція диригента оркестру в цьому контексті є особистісно-професійним феноменом, що виникає в процесі і на стику взаємодії двох сфер: суб'єктивної (як набір певних особистісних та діяльнісних компонентів) та об'єктивної (як набір умов її реалізації у сфері професійної диригентсько-оркестрової діяльності). Основною функцією професійної Я-концепції диригента на суб'єктивному рівні є нормативно-регулятивна, що і забезпечує активізацію та прояв професійної компетентності.

У зв'язку з цим залучення прикладів з оркестрової діяльності відомих диригентів використовувалося як умова для розвитку цілей-образів Я у майбутнього фахівця [6]. Саме тому на заняттях з дисциплін диригентсько-оркестрового циклу необхідно розглядати приклади з життя та творчої діяльності видатних диригентів, їхні думки та погляди щодо підготовки концертів, особистості диригента, його професійно важливих властивостей, проблем спілкування та керування творчим колективом (Г. Вуд, Р. Вагнер, К. Кондрашин, Р. Кофман, М. Малько, Ш. Мюнш, М. Колесса, С. Турчак). “Червоною ниткою” проходить твердження про те, що на певному етапі розвитку досліджень диригентсько-оркестрової діяльності разом з музикантом-професіоналом має заговорити фахівець з естетики чи професійний психолог.

я-концепція диригент професійний рефлексійність

Висновки та перспективи подальших досліджень

Професійна Я-концепція диригента становить фундамент формування його професійної готовності та є тим психологічним утворенням, що забезпечує цілісність особистості і може бути порушена тільки під впливом певних негативних чинників у професійній діяльності.

Позитивна Я-концепція визначається високим рівнем рефлексій- ності, критичності, гнучкості мислення та пізнавальною відкритістю. Вона є потенційним захисним механізмом особистості від порушення її психічного здоров'я, здійснює постійну інтеропсихічну превентивну й коригувальну функції. У диригентів, які мають позитивну самооцінку, відносно низький рівень особистішої тривожності та агресивності, розвиток професійних деформацій відбувається значно повільніше або й зовсім не відбувається. Це виникає внаслідок постійного самоаналізу, рефлексії диригентом власного “Я”, тих змін, що з ним відбуваються, й отже, забезпечує своєчасне розпізнання та здійснення корекції особистісного розвитку, гальмує звикання до певних негативних тенденцій.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розкритті методики розвитку Я-концепції студентів ЗВО мистецького напряму, що є невід'ємним складником удосконалення вмотивованості до майбутньої професійної діяльності.

Список використаних джерел

1. Гуменюк О. Психологія Я-концепції: навчальний посібник. Тернопіль: Економічна думка, 2004. 310 с.

2. Super D.E. Vocational Development: A Framework of Research. NewYork, 1957. 142 р.

3. Співак Л.М. Психологічні основи розвитку національної самосвідомості в юнацькому віці: автореф. дис. доктора психологічних наук: 19.00.07, Київ. 2006. 43 с.

4. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: навч. посіб. Київ: Вища школа, 2004. 335 с.

5. Marusynets М.М. (2016) Refleksyv naparady hmav koordyna ta khmoderni zatsiipid hotovky psykholohiv [Reflexive paradigmi nthe coordinate sof modernization of trainin go fpsychologists]. Nauka i svit № 10 [Scienceandsvit № 10]. Pivdenno Ukrainian National Pedagogical University.

6. Hanaba S., Miroshnichenko V., Shumovetska S., Makohonchuk N., Halimov A., Bloshchynskyi I. Strategies for Treating the Otherin the Methodological Focuso fInter subjectivity. Postmodern Openings, 2019. 10(4), 168-181

References

1. Humeniuk O.Ie. (2004). PsykholohiiaYa-kontseptsii [Psychology I-con- cept]. Ternopil: The economic thought.[in Ukrainian].

2. Super D.E. (1957). Vocational Development: A Framework of Research. - NewYork. 142 p.[inEnglish]

3. Spivak L.M. (2016). Psykholohichni osnovy rozvytku natsionalnoi samosvidomosti v yunatskomu vitsi [Psychologica lbasis for the development of national self-aware nessin the you the institution] Exten dedabstract of Doctor Psychological scien cesinspecialty 19.00.07 “Pedagogica landage psychology”. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Semychenko V.A. (2004). Psykholohiiapedahohichnoi diialnosti [Psychology of pedagogical activiti] Textbook. Kyiv. Highschool. [inUkrainian]

5. Marusynets М.М. (2016). Refleksyvna paradyhma v koordynata khmodernizat siipidhotovky psykholohiv [Reflex I v eparadigmin the coor dinate sof modernization of training of psychologists]. Nauka I svit № 10 [Science and svit № 10]. Pivdenno ukrainian National Pedagogical University.[in English]

6. Hanaba S., Miroshnichenko V, Shumovetska S., Makohonchuk N., Halimov A., Bloshchynskyi I. (2019). Strategies for Treating the Otherin the Methodological Focus of Intersubjecti vity. Postmodern Openings, 10(4), 168-181. [in English]

Размещено на Allbest.ru