Основні характеристики професійного спілкування (на прикладі сфери фізичної культури і спорту)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського

Основні характеристики професійного спілкування (на прикладі сфери фізичної культури і спорту)

Дмитро Карпілянський кандидат психологічних наук, доцент, кафедра фізичного виховання, спорту та здоров 'я людини навчально-наукового гуманітарного інституту, завідувач кафедрою, Едуард Петров заслужений тренер УРСР, кафедра фізичного виховання, спорту та здоров 'я людини навчально-наукового гуманітарного інституту, викладач, Олена Шевченко кафедра фізичного виховання, спорту та здоров 'я людини навчально-наукового гуманітарного інституту, викладач

м. Київ, Україна

Анотація

Стаття присвячена аналізу основних характеристик професійного спілкування у соціономічних професіях на прикладі сфери фізичної культури і спорту. З'ясовано, що дослідження проблем професійного спілкування у вітчизняній психології стикається з низкою невирішених питань теоретичного характеру: відсутністю загальноприйнятих дефініцій «спілкування», «комунікація» та різними поглядами на їх співвідношення, різними підходами до визначення структури професійного спілкування. Показано характерні ознаки цільового, функціонального, структурного, стадійного підходів до сутності професійного спілкування та зроблено висновок на користь цільового підходу. Проаналізовано основні характеристики професійного спілкування у сфері фізичної культури і спорту на рівнях: спортсмен-тренер, спортсмен- тренер-спортивний менеджер, спортивний менеджер-внутрішнє (зовнішнє) середовище, спортсмен-вболівальник.

У висновках наголошено на тому, що спілкування є атрибутом будь якої спільної діяльності. Під час спілкування його учасники сприймають один одного (перцепція), обмінюються інформацією (комунікація), здійснюють спільну взаємодію (інтеракція). Професійне спілкування - це комплексний процес встановлення і підтримання професіоналами взаємодії спрямованої на досягнення професійно значимих цілей шляхом створення умов для виконання поставлених перед ним завдань. І хоча його зміст детермінований її специфікою, цілями і завданнями, психологічними особливостями суб'єкт- об'єктних професійних взаємодій, соціально-психологічними особливостями професійних соціальних груп та станом сучасного суспільства, воно є складовою любої професійної діяльності, але не тотожне їй. професійний спілкування фізичний

Ключові слова: професійна діяльність, професійне спілкування, спортсмени, тренери, спортивні менеджери, вболівальники.

Abstract

Dmytro Karpilyanskyi

Ph.D. in Psychology, Associate Professor,

Department of Physical Education, Sports, and Human Health of the Educational and Scientific Institute of Humanities, Head of the Department of the Taurida National University named after V. I. Vernadsky, Kyiv, Ukraine

Eduard Petrov

Honored Coach of the Ukrainian SSR, Department of Physical Education, Sports, and Human Health of the Educational and Scientific Institute of Humanities, Lecturer of the Taurida National University named after V. I. Vernadsky, Kyiv,

Olena Shevchenko

Department of Physical Education, Sports, and Human Health of the Educational and Scientific Institute of Humanities, Lecturer of the Taurida National University named after V. I. Vernadsky, Kyiv

MAIN CHARACTERISTICS OF PROFESSIONAL COMMUNICATION (case study of the field of physical culture and sports)

The article is devoted to the analysis of the main characteristics of professional communication in socionomic professions, exemplified by the field of physical culture and sports. It was found that research on professional communication problems in domestic psychology encounters a number of unresolved theoretical issues: the absence of universally accepted definitions of "communication," "communication" in the sense of exchange, and differing views on their relationship, various approaches to defining the structure of professional communication. The characteristic features of target, functional, structural, and stage approaches to the essence of professional communication are shown, and a conclusion is made in favor of the target approach. The main characteristics of professional communication in the field of physical culture and sports at the levels of athlete-coach, athlete-coach-sports manager, sports manager-internal (external) environment, athlete-fan are analyzed.

The conclusions emphasize that communication is an attribute of any joint activity. During communication, its participants perceive each other (perception), exchange information (communication), and engage in joint interaction (interaction). Professional communication is a complex process of establishing and maintaining interaction by professionals aimed at achieving professionally significant goals by creating conditions for fulfilling the tasks set before them. Although its content is determined by its specificity, goals, and tasks, the psychological features of subject-object professional interactions, the socio- psychological features of professional social groups, and the state of contemporary society, it is a component of any professional activity, but not identical to it.

Keywords: professional activity, professional communication, athletes, coaches, sports managers, fans.

Постановка проблеми

Успішність у соціономічній діяльності значною мірою визначається компетентністю фахівця у професійному спілкуванні. Г. В. Локарєва і О. В. Філь відзначають, що у вітчизняній лінгвістиці й естетиці проблема спілкування й комунікації почала досліджуватися ще в 20-ті роки ХХ ст. [1]. Проте, незважаючи на значну увагу, яку приділяють дослідники проблемам професійного спілкування і комунікації, потреба у визначенні основних характеристик професійного спілкування залишається актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розв'язанню проблем ефективної професійної комунікації присвячені праці Г. О. Балла, О. В. Киричука, С. Д. Максименка, комунікативні процеси організаціях досліджено Л. М. Карамушкою, Т. М. Титаренко, Ю. М. Швалбом, особливості професійного спілкування військовослужбовців та правоохоронців досліджували О. Ф. Волобуєва, В. П. Печенізький, В. І. Барко, І. О. Дубова, І. О. Шинкаренко та ін. Аналіз праць зазначених та інших авторів свідчить про наявність певних розходжень у питанні щодо визначення спілкування, як психологічного феномену. Різні автори використовують для цього два різні поняття: «спілкування» і «комунікація» і відстоюють різні погляди на їх сутність і співвідношення. У науковій літературі дослідники відстоюють три позиції. Одна група науковців вважає, що комунікація одна зі складових спілкування, друга - вважає, що навпаки поняття «комунікація» ширше за поняття «спілкування», третя група ці два поняття ототожнює. С. Д. Максименко відзначає інформаційний характер комунікації, її складну структуру, спрямованість на набуття нового досвіду, отримання нових знань, опанування новою діяльністю, узгодження дій з іншими людьми. Водночас, він підкреслює, що спілкування між людьми лише обміном інформацією не обмежується. «Спілкування завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки та діяльності. У цьому разі виявляється інтерактивна функція спілкування, функція впливу. Поради, інструкції, вимоги, накази, що висловлені у мовній формі та адресовані іншій особі, є спонуканнями до дії та регуляторами її поведінки» [2, с. 153]. Відсутність єдиної позиції щодо змісту понять «спілкування» та «комунікація» призводить до труднощів із застосуванням «професійне спілкування» у прикладних дослідженнях поняття.

Таким чином, метою статті є визначення основних характеристик професійного спілкування на прикладі сфери фізичної культури і спорту

Виклад основного матеріалу

Українська дослідниця Г. Є. Улунова у своєму аналізі наукової літератури дійшла висновку, що дослідники дотримуються п'яти основних підходів до визначення поняття «професійне спілкування», а саме: цільовий, в межах якого професійне спілкування трактується з позицій його цільового призначення; функціональний, в якому професійне спілкування визначається через притаманні йому функції; структурний, в якому професійне спілкування визначається через характе-ристику структурних аспектів, що його утворюють; етапний (стадійний), в межах якого професійне спілкування розглядається як послідовність певних етапів, що забезпечують його ефективну реалізацію; вузькоспеціальний, в якому професійне спілкування визначається у зв'язку з конкретною професійною діяльністю [3]. Розглянемо ці підходи більш детально.

Зокрема, прихильницею цільового підходу є Н. В. Берестецька, яка визначає професійне спілкування як «процес налагодження контактів між суб'єктами, поєднаними спільною метою, предметом, завданням, умовами та специфікою професійної діяльності» [4, с. 5]. Такі контакти можуть бути прямими або опосередкованими, обумовлюватися професійно значимими цілями, передбачати відповідальність за їх реалізацію партнерами зі спілкування. Слід враховувати, що цілі професійного спілкування формуються професійними ситуаціями і тому професійне спілкування завжди пов'язане з високим рівнем особистої відповідальності. Тому мета професійного спілкування визначає його основні завдання: забезпечення продуктивного співробітництва, прагнення до зближення цілей та покращення партнерських стосунків партнерів зі спілкування [4, с. 6-7].

Функціонального підходу дотримуються Ю. П. Березуцька та І. О. Шинкаренко [5; 6]. Так, Ю. П. Березуцька вважає головним критерієм розрізнення видів професійного спілкування його прив'язку до виду діяльності у якій воно використовується: педагогічне, управлінське, тощо [5]. І. О. Шинкаренко визнає професійне спілкування одним з головних видів взаємодії професіоналів і виділяє такі його атрибути: обмін інформацією; побудова стратегії спілкування; сприйняття і розуміння одним одного. Головним завданням професійного спілкування, на думку дослідниці, є забезпечення отримання необхідної інформації; реагування на ситуацію спілкування, що складається; дотримання вимог конспірації, тощо [6]. У цьому контексті професійне спілкування як багатофункціональний процес практичної взаємодії між людьми зумовлюється потребами спільної діяльності і забезпечує зближення індивідів, встановлення контактів задля одержання оптимальних результатів професійної діяльності.

Через характеристику структурних елементів визначають сутність професійного спілкування О. В. Мисечко [7], М. О. Лазарєв [8], Г. О. Славтіч [9]. О. В. Мисечко розглядає його як процес взаємозв'язку та взаємодії осіб з обміну інформацією та досвідом виконання службових завдань, що спрямований на досягнення певного результату, вирішення конкретного службового завдання та реалізацію певної мети [7, с. 14]. За М. О. Лазарєвим професійне спілкування - це науково організований процес обміну повідомленнями, організації взаєморозуміння, досягнення оптимальної взаємодії, взаємопізнання в різних видах діяльності учасників професійно-спрямованої комунікації [8]. Г. О. Славтіч розглядає професійне спілкування як належну взаємодію суб'єктів в процесі реальної або передбачуваної спільної діяльності спрямованої на досягнення спільного результату [9]. У наведених визначеннях професійне спілкування розглядається як процес, тому, на нашу думку, цей підхід також можна назвати процесним.

Стадійний підхід до визначення професійного спілкування запропоновано у роботах І. О. Дубової, О. Л. Драчової та ін. [10; 11]. Дослідниця вважає професійне спілкування нагальною складовою або навіть специфічним родом професійної діяльності, яка спрямована на організацію і розроблення спільних дій щодо виконання професійних завдань. На її думку, зазначені дії можна розбити на п'ять стадій: прогнозування ситуації у якій буде відбуватися взаємодія та розроблення плану спілкування; встановлення психологічного контакту; обмін вербальною та невербальною інформацією; завершення процесу спілкування та вихід із процесу; аналіз та оцінювання результатів проведеного процесу [10]. О. Л. Драчова виділяє у професійному спілкуванні чотири стадії: психологічне трактування особливостей поведінки, зовнішнього вигляду, використання наявної психологічної інформації про конкретну особу і складання первинного психологічного портрету партнера зі спілкування; створення сприятливих умов для міжособистісного контакту та ефективного спілкування; вплив на партнера в процесі професійного спілкування з метою вирішення професійних завдань; оцінка результатів конкретного акту спілкування і планування змісту і процесу подальших контактів з певними особами (керівниками, підлеглими, представниками інших організацій, колегами) [11].

Професійне спілкування у сфері фізичної культури і спорту відбувається на різних рівнях які мають свої характерні особливості. Результати аналізу наукової літератури дозволяють виділити кілька рівнів: міжособистісне професійне спілкування спортсменів однієї або різних спортивних команд, міжособистісне професійне спілкування спортсменів і тренерів, міжособистісне професійне спілкування тренерів однієї або різних команд, міжособистісне або групове професійне спілкування спортсменів і тренерів зі спортивними функціонерами (менеджерами), міжособистісне професійне спілкування спортивних функціонерів в середині спортивних організацій (команд) та з зовнішніми організаціями, професійне спілкування спортсменів, тренерів, спортивних функціонерів з вболівальниками. Розглянемо професійне спілкування у сфері фізичної культури і спорту на найбільш важливих, на нашу думку, із зазначених рівнів.

Основним призначенням професійного спілкування у спорті є забезпечення ефективного тренування шляхом передавання від тренера до спортсмена компетенцій, знань та навичок. Проте, ефективний тренувальний процес і продуктивні взаємовідносини між тренером і спортсменом неможливі без догляду, турботи, поваги і довіри, які формуються і реалізуються за допомогою професійного спілкування спортсмена і тренера. В цілому, вся послідовність їхніх взаємовідносин: становлення, підтримання, розрив реалізується у процесі професійного спілкування під впливом системи цінностей, особистісних характеристик, ситуаційних особливостей [12, с. 30].

На думку американських фахівців, професійне спілкування спортсменів і тренерів у спортивних командах перш за все повинно спрямовуватися на координацію спільних дій і здійснюється за допомогою усних повідомлень. У цьому контексті основними завданнями професійного спілкування у команді є: постановка цілей, мотивація, соціальна підтримка, співчуття, обмін знаннями, прийняття рішень, уточнення командних ролей [13]. У професійному спілкуванні зі спортсменами тренери повинні вміти чітко доносити до них свої очікування, цілі, стандарти та почуття. У процесі професійного спілкування вони навчають, заохочують, дисциплінують, організовують і надають зворотний зв'язок. Водночас, від тренера вимагається вміти уважно слухати спортсменів, які, в свою чергу, повинні вміти повідомляти тренеру про свої цілі, розчарування та почуття [14].

У професійному спілкуванні спортивних тренерів і спортивних менеджерів значна увага приділяється подоланню комунікативних бар'єрів, які викликані тим, що тренери розмовляють мовою свого виду спорту, а спортивні менеджери - мовою організаційного управління. І навіть якщо спортивний менеджер був у минулому спортсменом або тренером і має досвід розмов у певному виді спорту, але, ймовірно, не володіє ним на сучасному рівні вільно. Тренери та менеджери часто не розбираються в тонкощах роботи один одного, але повинні зробити все можливе, щоб у процесі професійного спілкування зрозуміти проблеми один одного. Для порозуміння повинно функціонувати діалогове вікно завдяки якому тренери і менеджери узгоджуватимуть свої цілі відносно цілей, завдань, організації і особливостей тренувального процесу. Цілі тренерів іноді сильно відрізняються від цілей менеджерів. Тому в якийсь момент здається, що вони тягнуть в різні боки [15]. Зазначене пов'язане з тим, що у професійному спілкуванні спортивні менеджери є носіями інформації з якою спортсмени і тренери стикаються лише опосередковано. Зазначене стосується: інформації про процеси всередині фізкультурно-спортивної організації; інформації про взаємодію між фізкультурно-спортивними та іншими організаціями з питань партнерства у досягненні спільних цілей, в тому числі економічних; інформації про стан зовнішнього середовища у якому постійно відбуваються зміни, що можуть серйозно вплинути на стан справ. У процесі професійного спілкування спортсмени і тренери очікують від спортивних менеджерів на інформацію, необхідну їм для організації і проведення тренувального процесу, вирішення повсякденних побутових питань, підготовки до змагань, тощо. Тобто, спортивний менеджер добуває, акумулює, трансформує і транслює інформацію про внутрішнє і зовнішнє середовище фізкультурно-спортивної організації у вигляді нормативних установок і роз'яснює персоналу загальні та перспективні цілі організації і шляхи їх досягнення [16, с. 30-31].

Стосовно професійного спілкування спортсменів та вболівальників, то слід відзначити, що ця взаємодія завжди була важливою ланкою спортивного життя. При цьому останнім часом громадське значення професійного спілкування спортсменів з фанатами зростає, чому сприяє поява соціальних мереж. Тепер вболівальники можуть спілкуватися з улюбленими спортсменами в будь-який час і в будь-якому місці через Інтернет, що значно збільшує їх можливості для взаємодії і піднімає рівень відповідальності спортсмена за якість такого спілкування. Так згідно з дослідженнями, найпопулярнішим типом відео на YouTube наразі є високоякісні відео, офіційно створені спортсменами та спортивними командами, водночас кількість переглядів низькоякісних відео зменшується. Як наслідок, спілкування спортсменів з фанатами з необов'язкового виходить на рівень невід'ємної частини їх постійного професійного спілкування і потребує професійного підходу: створення якісного текстуального, фото та відеоконтенту для таких соціальних мереж, як YouTube, Twitter, Instagram, Facebook та інших [17].

Як бачимо професійне спілкування відіграє все більш важливу роль в управлінні і популяризації фізичної культури і спорту. У сучасному суспільстві воно виходить далеко за межі спілкування лише між представниками спортивних організацій: спортсменів, тренерів, спортивних менеджерів. Професійне спілкування у сфері фізичної культури і спорту спрямовується на розроблення стратегій розвитку, просування фізичної культури і спорту за допомогою послуг з реклами та висвітлення спортивних заходів у засобах масової інформації, розвитку соціальних мереж, тощо. Якщо професіонали спорту раптом не зможуть спілкуватися, і спортивна галузь, і суспільні відносини перестануть розвиватися [18, с. 9].

У науковій літературі прийнято виділяти суб'єкти і об'єкти професійного спілкування. У сфері фізичної культури і спорту переважає суб'єкт- суб'єктне спілкування, адже в контексті цілей фізичної культури і спорту, всі його учасники здійснюють однакові за значенням взаємовпливи один на одного. Так, у системі спортсмен-тренер успішний виступ однаковою мірою залежить від навичок професійного спілкування і спортсмена, і тренера. Теж саме стосується і результатів професійного спілкування у системі спортсмен- тренер-спортивний менеджер.

Слід підкреслити, що недостатні навички з професійного спілкування спортсмена (спортивної команди) з фанами можуть негативно вплинути на рівень психологічної готовності до змагань, і, як наслідок, призвести до зниження результатів. Тому під час змагань у багатьох командах обмежується спілкування спортсменів і фанів, закривається доступ до соціальних мереж та засобів масової інформації.

Для ефективного професійного спілкування його учасники повинні мати розвинені загальні комунікативні навички. Дослідники виділяють три групи таких навичок, які вважають критичними. Перша з них пов'язана з умінням постійно бути обізнаним з актуальних професійних питань, тобто здатністю завчасно передбачати ситуацію і можливі варіанти професійної взаємодії та формувати клімат у відносинах за рахунок використання ефективних методів комунікації. Другою критичною навичкою ефективного професійного спілкування є гнучкість, яка проявляється через здатність підлаштовувати свої відповіді до ситуації і зацікавленості партнерів зі спілкування. Третьою критичною навичкою фахівці вважають відчуття різноманітності, тобто здатність завжди визначати нюанси ситуації і інформації та використовувати найважливіші з них для досягнення успіху у професійному спілкуванні [18, с. 111-112].

Висновки

Проведений аналіз наукової літератури щодо професійного спілкування у сфері фізичної культури і спорту дозволяє зробити кілька узагальнень. Спілкування - це, атрибут спільної діяльності у якій беруть участь двоє та більше індивідів. У процесі спілкування його учасники сприймають один одного (перцепція), обмінюються інформацією (комунікація), здійснюють спільну взаємодію (інтеракція). Спілкування невід'ємне від будь якого виду людської діяльності. Професійне спілкування - це комплексний процес встановлення і підтримання професіоналами взаємодії спрямованої на досягнення професійно значимих цілей шляхом створення умов для виконання поставлених перед ним завдань.

Зміст і психологічні особливості професійного спілкування визначаються метою і змістом професійної діяльності. У соціономічних професіях воно виходить на передній план, стає їх основною функцією, виступає інструментом соціально значущого впливу і з аспектів загальнолюдських переростає в компоненти професійно-творчі. Як свідчить аналіз наукової літератури, професійне спілкування є складовою любої професійної діяльності, але не тотожне їй. Хоча його зміст детермінований її специфікою, цілями і завданнями, психологічними особливостями суб'єкт-об'єктних професійних взаємодій, соціально-психологічними особливостями професійних соціальних груп та станом сучасного суспільства. При цьому якість професійного спілкування впливає на якість професійної діяльності. Таким чином, особливості професійної діяльності визначальним чином впливають і на організацію та зміст професійного спілкування.

Література

1. Локарєва Г. В. Професійне спілкування соціального педагога: сутність, принципи, проблеми підготовки / Г. В. Локарєва, О. В. Філь // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Сер. : Психолого-педагогічні науки. - 2012. - № 3.-С. 25-28.

2. Максименко С. Д. Загальна психологія : навч. посібник / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко ; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 3-тє вид., стер. - К. : МАУП, 2007. - 256 с.

3. Улунова Г. Є. Підходи до визначення поняття «професійне спілкування» / Г. Є. Улунова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Психологія. - 2011. - № 937, Вип. 45. - С. 275-279.

4. Берестецька Н. В. Підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до професійного спілкування у процесі навчання гуманітарних дисциплін: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Н.В. Берестецька ; Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б.Хмельницького. -- Хмельниц., 2008. -- 20 с.

5. Яновська О. Є. Ділове спілкування як чинник результативності діяльності педагогічного колективу: автореф. дис... канд. психол. наук.: 19.00.05 / О.Є. Яновська ; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2009. - 20 с.

6. Шинкаренко І. О. Особливості соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування працівника ОВС: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / І.О. Шинкаренко ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2005. - 20 с.

7. Мисечко О. В. Педагогічна технологія формування вмінь службового спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / О.В. Мисечко ; Нац. акад. держ. прикордон. служби України ім. Б.Хмельницького. - Хмельниц., 2006. - 20 с.

8. Лазарєв, М. О. Основи педагогічної творчості [Текст]: навчальний посібник / М. О. Лазарєв. - Суми: ВВП «Мрш», 1995. - 212 с.

9. Славтіч Г. О. Формування навичок ділового спілкування в учнів професійно- технічних закладів освіти: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Г.О. Славтіч ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. - К., 2000. - 18 с.

10. Дубова І. О. Психологічні особливості професійного спілкування працівників міліції в екстремальних умовах: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / І.О. Дубова ; Нац. акад. внутр. справ України МВС України. - К., 2003. - 19 с.

11. Драчова О. Л. Менеджмент : навч. посібник / О. Л. Драчова, Л. І. Юліков. - 8-е вид., стер. - К. : МАУП, 2007. - 279 с.

12. Jowett S. Social psychology in sport. / Sophia Jowett, David Lavallee. - Champaign : Human Kinetics, 2007. - 368 p.

13. Abraham, A., Collins, D., & Martindale, R. (2006). The coaching schematic: Validation through expert coach consensus. Journal of sports sciences, 24(6), 549-564.

14. Burton, D., Raedeke Т. D. Sport psychology for coaches / Damon Burton, Thomas D. Raedeke - Human Kinetics, Champaign, IL, 2008. - 304 р.

15. Moran, M. (2020). Communicating with coaches and administration. Sports Field management magazine, vol. 36 (№4), 32-36.

16. Кравченко О. В. Роль зовнішніх комунікацій в діяльності центрів фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» : дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту : 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / О. В. Кравченко; Нац. універ. фіз. вихован. і спорту України. - Київ, 2018 - 291 с.

17. Checchinato, F., Disegna, M., & Gazzola, P. (2015). Content and Feedback Analysis of YouTube Videos: Football Clubs and Fans as Brand Communities. Journal of Creative Communications, 10(1), 71-88.

18. Pedersen P. M.Strategic sport communication / Paul M. Pedersen, Kimberly S. Miloch, Pamela C. Laucella. - Champaign : Human Kinetics, 2007. - 408 p.

References

1. Lokareva, G. V. (2012). Profesijne spdkuvannja sodal'nogo pedagoga: sutmst', principi, problemi pMgotovki [Professional communication of a social pedagogue: essence, principles, training problems]. Naukovi zapiski [Nizhins'kogo derzhavnogo universitetu im. Mikoli Gogolja]. Ser. : Psihologo-pedagogichni nauki - Scientific Notes [Nizhyn State University named after Mykola Gogol]. Ser. : Psychological and pedagogical sciences, 3, 25-28 [in Ukrainian].

2. Maksimenko, S. D. (2007). Zagal'napsihologija [General psychology]. (vol. 1-3). K.: MAUP [in Ukrainian].

3. Ulunova, G. Є. (2011). PMhodi do viznachennja ponjattja «profesijne spdkuvannja» [Approaches to the definition of the concept of "professional communication"]. Visnik Harkivs'kogo nacional'nogo universitetu mem V. N. Karazina. Serija : Psihologija - Bulletin of Kharkiv National University named after V. N. Karazin. Series: Psychology, 937, 45, 275-279. [in Ukrainian].

4. Berestec'ka, N. V. (2008). Pidgotovka majbutnih oficeriv-prikordonnikiv do profesijnogo spilkuvannja u procesi navchannja gumanitamih disciplin [Preparation of future border officers for professional communication in the process of teaching humanitarian disciplines]. Extended abstract of candidate's thesis. Hmel'nic.: Nac. akad. Derzh. prikordon. sluzhbi Ukraini im. B.Hmel'nic'kogo [in Ukrainian].

5. Janovs'ka, O. Є. (2009). Dilove spilkuvannja jak chinnik rezul'tativnosti dijal'nosti pedagogichnogo kolektivu [Business communication as a factor in the effectiveness of the pedagogical team]. Extended abstract of candidate's thesis. K: In-t psihologii im. G.S.Kostjuka APN Ukraini [in Ukrainian].

6. Shinkarenko, I. O. (2005). Osoblivosti social'no-perceptivnoi reguljacii profesijnogo spilkuvannja pracivnika OVS [Peculiarities of the social-perceptive regulation of professional communication of an employee of the OVS]. Extended abstract of candidate's thesis. H: Hark. nac. un-t vnutr. sprav. [in Ukrainian].

7. Misechko, O. V. (2006). Pedagogichna tehnologija formuvannja vmin' sluzhbovogo spilkuvannja u majbutnih oficeriv-prikordonnikiv [Pedagogical technology of formation of official communication skills in future border officers]. Extended abstract of candidate's thesis. Hmel'nic.: Nac. akad. derzh. prikordon. sluzhbi Ukraini im. B.Hmel'nic'kogo [in Ukrainian].

8. Lazarev, M. O. (1995). Osnovi pedagogichnot tvorchosti [Fundamentals of pedagogical creativity]. Sumi: VVP «Mrija» [in Ukrainian].

9. Slavtich, G. O. (2000). Formuvannja navichok dilovogo spilkuvannja v uchniv profesijno-tehnichnih zakladiv osviti [Formation of business communication skills in students of vocational and technical educational institutions]. Extended abstract of candidate's thesis. K: In-t pedagogiki i psihologii prof, osviti APN Ukraini [in Ukrainian].

10. Dubova, I. O. (2003). Psihologichni osoblivosti profesijnogo spilkuvannja pracivnikiv milicii v ekstremal'nih umovah [Psychological features of professional communication of police officers in extreme conditions]. Extended abstract of candidate's thesis. K.: Nac. akad. vnutr. sprav Ukraini MVS Ukraini [in Ukrainian].

11. Drachova, O. L. (2007).Menedzhment[Management]. (vol. 1-8). K.: MAUP [in Ukrainian].

12. Jowett, S. (2007). Social psychology in sport. Champaign : Human Kinetics [in English].

13. Abraham, A., Collins, D., & Martindale, R. (2006). The coaching schematic: Validation through expert coach consensus. Journal of sports sciences, 24(6), 549-564.

14. Burton, D., Raedeke T. D. (2008). Sport psychology for coaches. Human Kinetics, Champaign [in English].

15. Moran, M. (2020). Communicating with coaches and administration. Sports Field management magazine, 36 (№4), 32-36 [in English].

16. Kravchenko, O. V. (2018). Rol' zovnishnih komunikacij v dijal'nosti centriv fizichnogo zdorov'ja naselennja «Sport dlja vsih» [The role of external communications in the activity of centers of physical health of the population "Sport for all"]. Candidate's thesis. K.: Nac. univer. fiz. vihovan. i sportu Ukraini [in Ukrainian].

17. Checchinato, F., Disegna, M., & Gazzola, P. (2015). Content and Feedback Analysis of YouTube Videos: Football Clubs and Fans as Brand Communities. Journal of Creative Communications, 10(1), 71-88.

18. Pedersen, P. M. (2007). Strategic sport communication. Champaign : Human Kinetics [in English].

Размещено на Allbest.ru