Особливості перебігу кризи середини життя у жінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості перебігу кризи середини життя у жінок

Сметаняк В.І., Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,

Николюк С.М., Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Вступ

криза середнього віку психологія

Кризу (від грец. kris - підйом, перелом, результат) психологія визначає як важливий етап життя людини, протягом якого відбуваються революційні, якісні, виразні зміни в особистості, поведінці, ціннісних орієнтаціях людини. Синоніми слова «криза» в психологічній літературі - «критичний період» (Т. Шибутані), «точка перелому», «перехід» (Г. Шихі), «критична ситуація» (Ф. Василюк). Криза несе небезпеку для розвитку особистості, але одночасно створює сприятливі передумови для стрімкого розкриття її потенціалу.

Однією з відомих вікових криз є криза середини життя. Досягнувши тридцяти років, людина вже певним чином влаштувала своє життя, але з настанням критичного періоду може втратити опору, тобто фундамент, побудований раніше, починає руйнуватися. В нашій роботі ми спробуємо проаналізувати психологічні особливості перебігу цієї кризи життя в жінок, а також відстежити моделі їхніх поведінкових реакцій на життєві проблеми середнього віку.

Виклад основного матеріалу

Починається перший етап середнього віку близько 30 років і триває до початку наступного десятиліття. Ця фаза відома як «десятиліття лінії долі» або «криза середнього віку». Її головна особливість полягає в розумінні різниці між мріями, своїми життєвими

цілями та реальністю. Оскільки мрії майже завжди мають деяку нереалістичну основу, на цьому ґрунтується оцінка їх відмінності від реальності. В 35-40 років кажуть: «Вже пізно щось міняти в кар'єрі».

Внутрішній стан у дорослої жінки може бути досить суперечливим. Вона радіє щастю своєї сім'ї, кар'єрі або творчості, але все частіше думає про смерть і нестачу часу для себе. Цей перехідний період - це стадія кризи середини життя . Її основна особливість - усвідомлення відмінності мрій людини від життєвих цілей і від реальності.

Позиція визначення сенсу життя пов'язана з розумінням сенсу, як такого, що існує поза вже сформованою особистістю жінки. Шлях розуміння жінкою власного життя - це пошук у зовнішньому світі: природному, соціальному, духовному, теоретичні та практичні моделі поведінки, «рецепти», які б наперед визначали сенс життя. Його реалізації присвячене все життя. Така позиція виявляється у переконанні людини, що життя треба прожити «правильно», значуще, означає присвятити його досягненню обраної мети. Такий шлях вимагає від людини відповіді на питання: «навіщо потрібно щось робити?», «для чого я живу?".

Життєва ситуація, в якій жінка стикається з неповною реалізацією свого внутрішнього мотиву, цілей поставлених перед собою в молодості, часто переходить у кризу, яку важко подолати самостійно, навіть використовуючи раніше набутий досвід [1, с. 247].

На сучасному етапі історичного розвитку відбулися суттєві зміни в сім'ї жінки та суспільства. Для багатьох поколінь роль жінки фактично зводилася до одного: доглядати

дітей, домашня кухня тощо. Але на сучасному рівні розвитку жінки у розвинутих країнах мають такі ж права, як і чоловіки. Тому зараз криза середини життя у жінок набуває нових характеристик.

Криза середини життя в жінок різних культурних традицій протікає по різному, але також є багато спільних рис. Близько тридцяти років людина починає переживати певний поворотний момент у житті, саме в цей час починає розвиватися кризовий стан. Психологи пояснюють це тим, що уявлення про життя, які склалися в людини протягом попередніх десяти років, перестають її влаштовувати, і це відбувається незалежно від сімейного стану людини [2, с.39].

Саме в період кризи жінка усвідомлює, що в ній залишилося, тобто що міцно вкорінене в сутності людини, а що тільки підкріплювалися зовнішніми фактори. У жінок з настанням кризового періоду часто змінюються пріоритети, які були задані ними на початку дорослого життя. Жінок, які раніше орієнтувалися на сімейний затишок, починають приваблювати певні професійні цілі, тобто ті, які раніше не хотіли самореалізації, тепер хочуть вдосконалювати себе, а сім'ю, обов'язки переносять на другий план [3, с.138].

Вважається, що криза середнього віку у жінок часто починається з раптового розуміння, викликаного певною подією або низкою подій. З одного боку раптове усвідомлення недоліків своєї зовнішності (надмірна вага, зморшки та сиве волосся) дійсно може суттєво вплинути на самооцінку жінок. Внутрішній стан людей, особливо жінок - спрямований на переоцінку життя і своїх невдач, постійні роздуми. Можливо, те саме стосується гормональних змін, які впливають на розвиток кризи середнього віку.

Криза середнього віку часто супроводжується змінами в професійній сфері. Окремим приводом для зміни місця роботи є гостре невдоволення чимось в звичному місці праці: зарплата, відносини в колективі, відносини з керівництвом, напруженість графіка. Під час кризового процесу людині важливо підтвердити свій соціальний статус. В цей час зростає потреба в гідній роботі, відчутті стабільності та безпеки. Жінки все ще впевнені, що вони повністю здійснять свої мрії та плани і намагаються зробити для цього все необхідне.

На думку К. Хорні, щоб уникнути відчуття впливу кризи на психічний стан, людина використовує психологічні механізми захисту. Залежно від обраного механізму вона виділяє три типи поведінки: поступливий, агресивний, усунутий [4, с.19].

Поступливий тип поведінки спрямований на «сліпу» згоду з людьми, і полягає в пошуку громадського схвалення. Є нагальні потреби в прийнятті, заохоченні партнера, на якого можна перекласти відповідальність за власне життя. Всі ці потреби нереальні і не можуть бути насиченими, тому людина, що отримує схвалення, вимагає все більше і більше.

При агресивному механізмі, індивід прагне нав'язати свою волю оточенню. Це виражається в зневажливому ставленні до думки інших, домінуванні, використанні інших людей собі на користь.

Усунутий тип поведінки проявляється в пошуку унікального сенсу, ізоляцією від суспільства і прагненням до самоти. Після ізоляції від інших людей індивід все ж продовжує переживати невдачі та постійний стрес від реакції оточуючого суспільства.

Криза середини життя може супроводжуватися депресією, безсонням, стомлюваністю, підвищеною тривожністю, сильними панічними атаками. Безболісне подолання цієї кризи залежить від того, наскільки ефективно людина втілює в життя завдання, які ставить перед собою.

Психологи виділяють такі симптоми кризи середини життя у жінок:

1. Переоцінка минулих досягнень. З часом багато чого нам здається зовсім інакшим, тому бувають випадки, коли «успішні» люди кидають все і хочуть присвятити себе улюбленій справі, навіть якщо вона не приносить прибутку.

2. Жінки відчувають певну недовіру до чоловіків, що може зруйнувати сімейні стосунки. А самотні жінки можуть втратити надію зустріти гідного чоловіка і створити сім'ю.

3. Жінки починають думати про втрачені можливості і намагаються їх повернути.

4. З'являється заклопотаність фінансовими питаннями, тому що в цьому віці певну загрозу становить фінансова нестабільність.

5. Під час кризи сенсу життя жінка починає переосмислювати свій власний кар'єрний шлях, думає про перспективи на майбутнє, враховує свої потреби як професіонала через кілька років.

6. Також присутнє порівняння моделі свого життя з моделлю життя батьків, що відбувається мимоволі. Тому людина замислюється про задоволеність своїм сімейним життям.

7. Помітне порівняння себе з однолітками, яке може проявлятися в самозвеличенні, якщо людина досягла більших

успіхів, ніж її однолітки, особливо якщо початкові умови рівні.

8. Небажання виходити в світ і зустрічатися з друзями, що супроводжується апатією і відчуттям, що все вже побачено, пережито.

9. Невдоволення зовнішністю.

10. Усвідомлення буденності та одноманітності життя. Здається, життя зараз втратило свою яскравість і не буде тих світлих моментів, як раніше [5, с.34-36].

Вчені також виділяють різні моделі поведінки жінок в період кризи середини життя. А саме: виділяють такі моделі поведінки у жінок, як «турботливі», «або - або», «інтегратори» та «непостійні».

До першого типу зазвичай відносяться жінки, які виходять заміж в молодому віці, приймаючи на себе роль домогосподарки. Вони не надто прагнуть до самореалізації і саморозвитку. Їм важко вирішувати ті завдання, які постають перед ними в період молодості: здобуття самостійності, формування ідентичності, самооцінки. Тобто жінка переходить від батьківської опіки до опіки свого чоловіка, тому що вона нездатна бути повністю незалежною і автономною. В даному випадку на думку Б. Фрідана, є такі способи ідентифікації: через партнера та його досягнення, дітей, секс і заощадження. Однак ідентифікація відбувається не в нормі, а в патології. Якщо ідентифікація відбувається через чоловіка, то жінка може втратити свою індивідуальність, тому що завжди залишатиметься в тіні чоловіка. Інша можливість ідентифікації - материнство. Але чим старшими стають діти, тим швидше життя жінка втрачає сенс і з віком процес пошуку сенсу життя ускладнюється. Секс може бути засобом порятунку від одноманітності життя, але не може бути повноцінними ліками самоідентифікації.

Тому, посилаючись на таку модель поведінки, жінці буде важко пережити кризу середини життя. Це пояснюється її несамостійністю, пасивністю, залежністю від матеріального, визначеною ідентичністю [6, с. 57].

Протягом кризи тридцяти років особистість досить болісно відчуває прогалини у своєму житті, вона потребує професійної реалізації, вона хоче досягти чогось у своєму житті самостійно. Задоволення цього прагнення ускладнюється сімейними проблемами, відсутністю належних професійних знань і досвіду, відставанням від рівня однолітків у професійній діяльності, що може вилитися в регрес чи невроз.

Модель поведінки «Або-або» включає жінок, які стикаються з питанням створення сім'ї або здобуття освіти та професійної самореалізації. Тому виділяють два типи жінок:

1) жінки, які створюють сім'ю, і в майбутньому реалізуються як спеціалісти певної професійної сфери діяльності;

2) жінки, які побудували успішну кар'єру, і аж потім реалізовують себе як дружини і матері.

Переваги є в обох типів жінок, але в першому випадку вони проявляється в тому, що людина може краще визначитися зі своїми уподобаннями. У той же час, є ризик втрати професійних навичок, конкуренція з боку однолітків, інноваційність у професійній діяльності [7].

Людині потрібно зробити вибір і при цьому придушити іншу частину свого «Я», що потребує професійного розвитку. Це може супроводжуватися труднощами, стресом, внутрішніми конфліктами, тривогою, емоційною напругою, непорозуміннями в сім'ї тощо.

В іншого типу жінок цієї моделі домінуюче бажання - кар'єрний ріст. Найчастіше воно проявляється, якщо жінка є першою або єдиною дитиною в сім'ї, оскільки в цьому випадку вплив батька на дитину більший, ніж матері. Батько - джерело самооцінки дитини. Дж. Віткін стверджує, що сутність кризи в цьому випадку полягає в усвідомленні того, що залишилося мало часу для народження дитини, а також у почутті самотності. В даному випадку жінки починають певним чином уникати самотності: відвідують лікарів, салони краси, змінюють партнерів, можуть одружуватися. Це, до речі, може бути проблемою, оскільки важко буває знайти партнера, який відповідає всім вимогам жінки, особливо такої, яка досягла певного рівня незалежності та самодостатності. Якщо жінці не виходить створити сім'ю, то вона або шукає інші шляхи розвитку, або не може подолати кризу.

Поряд з перерахованими типами жінок в цій моделі вирізняють ще один - найбільш врівноважений тип. Жінки в цьому випадку можуть і розвиватися професійно і успішно виконувати сімейну роль. Вони обирають шлях створення кар'єри і створення сім'ї до тридцяти років. Перевагою такої моделі є те, що вона дозволяє планувати життєві події і жінка краще підготовлена до кризового переходу: створено «інтимні стосунки» - сімейні, крім того є кар'єрні досягнення [8, с.253].

Третя модель поведінки передбачає спробу поєднати шлюб і кар'єру. Суть кризи в цій моделі полягає в тому, що жінки відчувають втому, переживаючи провину перед чоловіком і дітьми, їм доводиться чимось жертвувати заради іншого. Здебільшого це призводить до емоційного вигорання, такі жінки не витримують психологічних і фізичних навантажень і починають шукати способи полегшити свою участь у житті. Тому вони або відмовляються на певний час працювати, або знаходять причину відмовитися від своїх сімейних обов'язків.

У цій моделі є й інші шляхи виходу з кризи: перерозподіл домашніх обов'язків з чоловіком, робота вдома, використання сучасних інструментів, спілкування, підробіток, няня для дітей. Останню модель можна охарактеризувати як найбільшу неврівноважену. У цій моделі молоді жінки вибирають вільний спосіб життя, вони не прив'язані до чогось одного: багато подорожують, часто змінюють місця проживання, заняття та партнерів.

Дж. Віткін стверджує, що жінка, яка обирає такий спосіб поведінки вважає за краще не визначатися в житті: нестабільний дохід, сім'я, професія; часто має незрілу особистість і нестійку самооцінку; живе сьогоднішнім днем і не думає про майбутнє. Проте з настанням кризи сенсу життя людина зазвичай переосмислює своє життя.

Причину кризи жінка в цьому випадку шукає у втомі від нестабільного способу життя, тобто вона хоче нарешті зупинитися, створити зв'язок з чимось, не розсіюючи себе і свій внутрішній потенціал. Якщо жінка цієї моделі не страждає проблемами розвитку, то вона переважно обирає асоціальний спосіб життя, що характеризується деструктивною поведінкою.

Висновки

Крім простого визнання ролі для психічного здоров'я кризи середини життя у жінок, виникла низка підходів, які зробили сам процес перебігу кризи предметом теоретичного аналізу. Визначення значення впливу кризи групуються в основному навколо трьох показників: значення як інтеграція особистого і соціальної реальності, значення як пояснення чи інтерпретація життя та значення як мета життя або завдання. Перше визначення є широким і включає друге, яке в його участь включає третє, найвужче визначення.

Майже кожна людина переживає кризу середини життя, але вона має різний перебіг. Адже це залежить від багатьох факторів. У когось криза проходить в легкій формі, в декого - в ледь помітній формі, а ще в інших - у важкій. Визначальний фактор цієї кризи - пошук особистістю сенсу життя. Переживання кризи середини життя в чоловіків і жінки дещо різні. Типовими причинами кризи у жінок є: перші прояви втрати здоров'я, привабливості, відчуття незадоволення сімейними стосунками, відчуття нереалізованості в професійній сфері, нереалізованість життєвих планів, розчарування у власних досягненнях. Одним з важливих факторів успішного проживання кризи середини життя є віднайдення балансу між двома ключовими сферами життя жінки: сімейною і професійною.

Під час цієї кризи людина може відчувати, що час витрачено даремно і не вдалося досягти чогось дійсно значного, проте за сприятливого перебігу кризи, жінка не тільки переосмислює власне життя, це поштовх для подальшого розвитку, до прогресивних змін. Але бувають такі випадки коли переживання кризи середини життя у жінок лише підриває психоемоційний стан, є причиною депресії та розчарувань. Тоді подолання наслідків кризи стає складним і довготривалим процесом.

Список використаних джерел

1. Говорун Т. В., Кікінежді О. М. Гендерна психологія: навч. посіб. К. : Вид. центр “Академія”, 2004. 308 с.

2. Психологія молодої сім'ї і сімейна криза: Моногр. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007.- 168 с.

3. Титаренко Т.М. Життєві домагання. Монографія. - К. : Педагогічна думка, 2007. - 456 с

4. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях / В.Л.Зливков, С.О. Лукомська, О.В. Федан. - К.: Педагогічна думка, 2016. - С.19.

5. Ващенко І. В., Іваненко Б. Б. Психологічні ресурси особистості в подоланні складних життєвих ситуацій. Проблеми сучасної психології. 2018.Т. 40. С. 33-49.

6. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2007. - 256 с.

7. Джелалі В.О. Психологія вирішення конфліктів: Навчальний посібник / В.О. Джелалі. - Харків-Київ: Р. І. Ф., 2006. - 320 с.

8. Роджерс, К. Шлюб і його альтернативи. Позитивна психологія сімейних відносин / Карл Роджерс; пер. з англ. - К.: Етерна, 2006. - 320 с.- (Сучасна психологія).

Размещено на Allbest.ru