Теоретичний аналіз зв’язків РДУГ із позитивними аспектами розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Теоретичний аналіз зв'язків РДУГ із позитивними аспектами розвитку

Мозгова Галина Петрівна доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психосоматики та психології здоров'я, факультет психології

м. Київ

Анотація

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) є одним з найпоширеніших розладів розвитку нервової системи. У осіб із РДУГ виникають порушення соціального, емоційного та когнітивного функціонування. Люди з РДУГ можуть відчувати труднощі в школі, на роботі та в стосунках з однолітками та сім'ї. Мета статті - провести аналіз сучасних наукових досліджень і визначити особливості зв'язків РДУГ та позитивними аспектами розвитку. Неуважність, гіперактивність та імпульсивність є трьома основними симптомами РДУГ. Ці симптоми є провідними факторами прогресування психічних розладів та дисфункції як дитини, так і дорослої людини. Однак їх прояв змінюється протягом життя. Симптоми неуважності були більш стабільними і загальними для різного віку, ніж симптоми гіперактивності та імпульсивності. Гіперактивно-імпульсивні симптоми виявляли більший зв'язок із порушеннями в ранньому дитинстві, а симптоми неуважності були пов'язані з більшими порушеннями в середньому дитинстві та підлітковому віці. Показано, що симптоми РДУГ до певного рівня можуть бути корисними для розвитку творчості. Результати показали, що загальна кількість симптомів РДУГ була пов'язана з вищими балами дивергентного мислення, такими як плавність, гнучкість і оригінальність, але не була пов'язана з продуктивністю конвергентного мислення. Встановлено зв'язок між симптомами РДУГ і творчою оригінальністю. гіперактивність нервовий емоційний імпульсивність

Таким чином, як частота, так і пов'язане з нею порушення специфічних симптомів РДУГ можуть відрізнятися залежно від етапу розвитку людини. Позитивні емоції покращують когнітивні здібності, сприяють зниженню рівня депресії, тривожності та стресу, які характерні для осіб із РДУГ. В наш час арт-терапія є простим та ефективним способом психологічної допомоги, заснованим на творчості та грі, що має широкий діапазон вікового застосування (від дітей до людей похилого віку).

Ключові слова: розлад дефіциту уваги та гіперактивність, шляхи розвитку, особистість, психологія.

Abstract

Mozgova Galyna Petrivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Head of the Department of Psychosomatics and Health Psychology, Mykhailo Dragomanov State University, Kyiv

THEORETICAL ANALYSIS OF THE RELATIONSHIP BETWEEN ADHD AND POSITIVE ASPECTS OF DEVELOPMENT

Attention-deficit hyperactivity disorder (ADHD) is one of the most common developmental disorders of the nervous system. Individuals with ADHD have impaired social, emotional, and cognitive functioning. People with ADHD may experience difficulties at school, at work, and in relationships with peers and family. The purpose of the article is to analyze current scientific research and determine the peculiarities of the relationship between ADHD and positive aspects of development. Inattention, hyperactivity, and impulsivity are the three main symptoms of ADHD. These symptoms are the leading factors in the progression of mental disorders and dysfunction in both children and adults. However, their manifestation changes throughout life. Symptoms of inattention were more stable and common across ages than symptoms of hyperactivity and impulsivity. Hyperactive-impulsive symptoms showed a greater association with impairment in early childhood, and inattentive symptoms were associated with greater impairment in middle childhood and adolescence. It has been shown that ADHD symptoms, up to a certain level, can be beneficial for the development of creativity. The results showed that the total number of ADHD symptoms was associated with higher divergent thinking scores, such as fluency, flexibility, and originality, but was not associated with convergent thinking performance. A link was found between ADHD symptoms and creative originality.

Thus, both the frequency and the associated impairment of specific ADHD symptoms may vary with development. Positive emotions improve cognitive abilities, help to reduce the level of depression, anxiety and stress that are characteristic of individuals with ADHD. Nowadays, art therapy is a simple and effective way of psychological assistance based on creativity and play, which has a wide range of age-related applications (from children to the elderly).

Keywords: attention deficit hyperactivity disorder, developmental pathways, personality, psychology.

Постановка проблеми

Розлад дефіциту уваги/гіперактивності (РДУГ) - це розлад нервової системи, що характеризується симптомами гіперактивності, імпульсивності та неуважності, які не відповідають розвитку особистості та призводять до функціональних порушень [1].

РДУГ має поширеність приблизно 5-7,8% у дитинстві та 1,2-7,3% у дорослому віці. В наш час РДУГ визначається проблемами з постійною увагою та/або гіперактивною та імпульсивною поведінкою [2]. Оскільки якість життя і дітей і дорослих із РДУГ нижча, ніж в осіб без нього, необхідно визначати аспекти, що сприяють труднощам, які відчуває ця категорія населення. Велике значення має сенсорна обробка, емоційна регуляція, поведінкові й соціальні навички. Допомога в подоланні цих неврологічних проблем може позитивно вплинути на відновлення або підвищення участі в домашньому житті, дружбі, навчанні та спілкування з однолітками [3].

В наш час було визначено умови розвитку нервової системи та пов'язані з ними симптоми РДУГ, а саме, порушення соціального, емоційного та когнітивного функціонування. Ці симптоми є провідними факторами прогресування психічних розладів та дисфункції як дитини, так і дорослої людини [4]. Люди з РДУГ можуть відчувати труднощі в школі, на роботі та в стосунках з однолітками та сім'ї. У зв'язку з цими проблемами знижується якість життя людей із РДУГ, а також зростають суспільні витрати, такі як збільшення витрат на охорону здоров'я та втрати через відсутність або зниження продуктивності на роботі [1, 5]. Крім того, поряд із труднощами можуть бути й сильні сторони, які супроводжують наявність (симптомів) РДУГ. Визначення сильних сторін умов розвитку нервової системи та отримання додаткової інформації про те, як люди з (симптомами) РДУГ обробляють інформацію та виконують когнітивні завдання, може привести до розуміння основних механізмів цього розладу. Зрештою, це може призвести до нових підходів до втручання та розробки освітніх програм, щоб збільшити шанси на те, що люди з РДУГ є і залишаться активами, а не фінансовим тягарем для суспільства через труднощі в школі та більшу тривалість навчання. Креативність є однією з ключових здібностей для процвітання та вирішення проблем сучасного суспільства. Більший наголос на сильних сторонах нейродивергентних людей підвищить їхнє благополуччя, зменшить стигматизацію, а отже, покращить якість їхнього життя, оскільки творчість може бути виходом для емоцій, джерелом гордості чи навіть джерелом доходу. Відхід від моделі дефіциту нейророзвитку та перехід до нейродивергентної перспективи також принесе користь суспільству в цілому [2].

Отже, актуальним в наш час залишається питання визначення позитивних рис і факторів розвитку РДУГ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасний аналіз симптомів РДУГ, а також зв'язки із позитивним аспектом розвитку та перебігу висвітлюються в роботах таких вчених як M. Stolte, A. Niina, Johnson, C. L. Hilton, M. Cervin, W. Zhang, I. C. de Vink, N. P. Boot, C. Snow, E. Donolato, A. V. Binns, H. Bai, C. Ishiguro, S. Young.

Однак багато питань щодо ефективної допомоги особам із РДУГ є невирішеними, тому необхідно проведення досліджень вивчення особливостей перебігу РДУГ та позитивних аспектів, визначення їх зв'язків.

Мета статті - провести аналіз сучасних наукових досліджень і визначити особливості зв'язків РДУГ та позитивними аспектами розвитку.

Виклад основного матеріалу

Сучасні діагностичні критерії РДУГ у дорослому віці вимагають, щоб симптоми РДУГ були присутні з дитинства. РДУГ характеризується труднощами з неуважністю та/або гіперактивністю та імпульсивністю і поширений серед дітей та підлітків, вражаючи 5-15% [6]. За оцінками, 65% тих, кому діагностовано в дитинстві, виявляють стійкість проблем, пов'язаних із РДУГ, під час спостереження в молодому віці [1].

Симптоми РДУГ стосуються цілого ряду характеристик, якими люди володіють більшою чи меншою мірою і вони можуть впливати на важливі аспекти повсякденного життя, такі як зайнятість і добробут. Різноманітні когнітивні дефіцити пов'язані з мотивацією та чутливістю до винагороди, а також проблеми з розкладом часу та виконавчими дисфункціями в осіб із РДУГ. Виходячи з фенотипу, пов'язаного з дефіцитом, люди з РДУГ відчувають стигматизацію, нижчу якість життя та нижчу самооцінку [1, 6, 7].

РДУГ характеризуються рядом відхилень у розвитку в дитинстві, у підлітки та у дорослому віці [5]. Для дітей із РДУГ характерна неуважність, дезорганізація, соціальна пасивність або соціальна ізоляція, імпульсивність та гіперактивність, проблеми з мовленням, гнівом і занепокоєнням. Нейрокогні- тивні характеристики включають повільну орієнтацію та реакцію на подразники в їхньому оточенні, а також проблеми з пошуком і відновленням пам'яті [4, 6]. Мова, її структура та функціональне використання (прагматика) закладає основу для інших ключових когнітивних і соціальних досягнень і розуміння прочитаного. Наприклад, мова є фундаментальною для дітей, щоб спілкуватися та грати, брати участь у соціальних взаємодіях [8]. Однак, більшість дітей із РДУГ мають мовні проблеми як самостійний стан або в поєднанні з іншими розладами навчання чи розвитку. Таким дітям дуже важливо отримувати підтримку та своєчасну допомогу професіоналів, які можуть запобігти згубним наслідкам мовних проблем для їхнього життя та функціонування. Ефективна допомога може покращити мовні навички, що сприятиме відновленню стосунків з однолітками та в сім'ї, а значить покращувати якість життя [9, 10].

Було виявлено тематичне перекриття для труднощів взаємодії/порозуміння з однолітками, що вказає на порушення соціального функціонування у підлітків. Формування дружби (знайомство з друзями, збереження друзів і успішна взаємодія з однолітками та дорослими) становить важливу віху соціального розвитку для підлітків. Цей процес може бути особливо складним для підлітків із РДУГ, чиї проблеми з увагою можуть негативно вплинути на їхні соціальні навички (вербальну та невербальну мову) і які не здатні оцінити складність і нюанси підліткового спілкування. Вони часто не реагують на відгуки. Їх можуть сприймати як «незрілих», позбавлених емпатії, самотніх і невдач, вони можуть терпіти «репутаційні упередження», і вони часто стикаються з супутніми проблемами (наприклад, проблеми з мовою, проблеми з навчанням або ожиріння). Показано, що успішні та приємні взаємодії між однолітками або їх відсутність глибоко та широко впливають на підлітків: їхню самооцінку, впевненість, навчання в школі, способу життя, поведінку, сексуальну активність, психічно-емоційне благополуччя та фізичне здоров'я [7, 11].

Дослідження показують відмінності в розвитку симптомів РДУГ. Хоча існує загальна тенденція до зменшення симптомів РДУГ з віком, дані клінічних і неклінічних когорт свідчать про те, що гіперактивно-імпульсивні симптоми частіше спостерігаються в дитинстві та починають зменшуватися у підлітковому віці. У підлітковому віці симптоми неуважності спостерігаються частіше, але потім зникають у дорослому віці. Це призводить до схожих рівнів симптомів гіперактивності-імпульсивності та неуважності до зрілого віку [1].

Окрім негативних наслідків, діагностика РДУГ і пов'язані з ними симптоми можуть не лише призводити до самих порушень, але також можуть бути пов'язані з ними поведінкові та/або когнітивні переваги. Останні дослідження вивчають позитивні сторони РДУГ [2]. До таких аспектів при РДУГ відносяться гіперфокус, дивергентне мислення, нонконформізм, високий рівень енергії, креативність і емпатія. Крім того, низка інших сильних сторін була пов'язана з творчим потенціалом.

Творчість - поняття широке. Його можна визначити винахідливістю та оригінальністю, що призводить до генерування нових ідей або нових зв'язків між конструктами, які є корисними в певному соціальному контексті. Творчість - це цінна здатність, яка вважається рушійною силою відкриттів та інновацій. Протягом багатьох років теорії вирішення проблем поділяють креативність на взаємодоповнюючі концепції дивергентного та конвергентного мислення. Конвергентне мислення визначається як цілеспрямований і лінійний процес пошуку однієї відповіді, яка є найбільш відповідною або найоригінальнішою, дивергентне мислення пов'язане з гнучкістю та диверсифікацією, що призводить до створення широкого спектра відповідей на відкрите запитання. Згідно з цією теоретичною структурою, творчий потенціал в основному пов'язаний з дивергентним мисленням. Однак, здається, що обидва типи мислення необхідні для отримання творчого результату. Тобто початкові етапи творчого вирішення проблем більшою мірою покладаються на дивергентне мислення, а пізніші етапи, коли потрібно прийняти рішення або знайти найкраще рішення, ймовірно, більше покладаються на конвергентне мислення [2, 12].

Незважаючи на те, що креативність є сильною стороною як при РДУГ, зв'язок з умовами може бути непорівнянним. Насправді дослідження різних когнітивних профілів РДУГ вказують на можливість того, що зв'язок між симптомами РДУГ із творчістю може бути більш складним і нелінійним, ніж передбачалося раніше. Важливим аспектом, який слід враховувати, є те, що міжіндивідуальні відмінності в когнітивних профілях пов'язані з різними профілями креативності [13]. Когнітивні профілі належать до окремих кластерів характеристик, пов'язаних з відмінностями в обробці інформації, сприйнятті, мисленні, вирішенні проблем і запам'ятовуванні. Конструкт когнітивного профілю широко використовується для розуміння креативності, оскільки він припускає, що певні моделі обробки інформації можуть впливати на те, як кожна людина підходить до ситуацій вирішення проблем. Таким чином, можливо, що група осіб матиме подібний когнітивний профіль, який сильніше підтримує конвергентне мислення, тоді як когнітивний профіль іншої групи осіб може бути пов'язаний із кращими здібностями до дивергентного мислення [2].

Для РДУГ встановлено зв'язки з більш сильним дивергентним мисленням, ніж з конвергентними здібностями мислення. В наукових дослідженнях показали, що РДУГ позитивно пов'язаний із підвищенням балів у шкалах дивергентного мислення у дітей і дорослих [2, 14]. Дивергентне мислення було позитивно пов'язане з творчою поведінкою та сприяє творчим досягненням [15].

У дослідженні дітей було виявлено позитивний зв'язок між симптомами РДУГ та дивергентним мисленням, але лише для вільного мовлення, а не для гнучкості [2]. У широкомасштабному дослідженні студентів університету було виявлено позитивний зв'язок між симптомами РДУГ і творчою оригінальністю [14].

Загалом, здатність легко відволікатися розглядається як негативна характеристика РДУГ. Однак існує теорія, що це також призводить до здатності сприймати більше і різні зовнішні подразники з навколишнього середовища. Згідно з теорією ситуативної креативності, творчий процес -- це когнітивний процес, пов'язаний як з людиною, так і з її оточенням [16]. Отже, якщо творче завдання виконується в середовищі, багатому на стимули, і особа, яка виконує завдання, здатна вловити різноманітні сигнали навколишнього середовища, ця комбінація може призвести до більш нових результатів. Ця теорія підтверджується емпіричними доказами того, що широка концентрація уваги через недостатнє приховане гальмування сприяє оригінальності та гнучкості [2]. Крім того, було виявлено, що вибіркова увага негативно пов'язана з генерацією оригінальних ідей, хоча оригінальні ідеї частіше формуються наприкінці завдання [17]. Іншими словами, хоча для отримання оригінальних відповідей може знадобитися деякий час, якщо трохи відволіктися, можна помітити щось, що спочатку може здатися несуттєвим, але може бути включене у творче завдання, тим самим підвищуючи оригінальність. Це також може бути поясненням того, чому симптоми РДУГ гіперактивності/імпульсивності були позитивно пов'язані з плавністю та гнучкістю.

Було встановлено, що симптоми, пов'язані з гіперактивністю та імпульсивністю, є позитивними предикторами творчих досягнень. Так, особи, які повідомляли про більше симптомів РДУГ, частіше повідомляли про більш виразні творчі досягнення (тобто досягнення в гуморі, творчому письмі та образотворчому мистецтві) [2].

Підкреслимо, у попередньо визначеній позиції проблема розвитку і гармонізації особистості вирішується шляхом актуалізації її емоційної (позитивні емоції) і когнітивної (рефлексивні знання) сфер. Позитивні емоції мають важливе значення для нашого життя, сприяючи як фізичному, так і психічному здоров'ю, посилюючи соціальні зв'язки й допомагаючи знаходити натхнення. Вони викликають у нас відчуття щастя, радості, гордості та інші позитивні емоції. Дослідження показують, що саме позитивні емоції можуть мати далекосяжний вплив не лише на фізичне здоров'я, а й на психічне осіб із РДУГ. Так, позитивні емоції впливають такі аспекти психічного здоров'я, як стрес, депресія та тривожність. Позитивні емоції сприяють кращому подоланню стресу та мають цілющій вплив на організм, активуючи процеси відновлення, які протистоять стресовим реакціям. Оптимізм та інші позитивні стани можуть захищати від розвитку депресивних розладів або сприяти швидшому одужанню після них. Радість та вдячність можуть знизити рівень тривожності, допомагаючи зосередитися на позитивних аспектах життя.

Велика кількість даних вказує на позитивний вплив арт-терапії на психологічний стан людини. Арт-терапія - це один з напрямків психотерапії, ефективний спосіб гармонізації внутрішнього стану людини будь-якого віку, відновлення його здатності знаходити оптимальний стан, що сприяє активному продовженню життя, набуттю рівноваги. Це спосіб саморозкриття, самовираження, розвитку та шлях до власної гармонізації в осіб із РДУГ.

Отже, особи із РДУГ потребують проведення якісної діагностики та особливого ведення фахівцями. Оцінка повинна включати діагностики мови, мовлення, соціальної комунікації, рухового розвитку і психосоціального функціонування з однолітками, членами сім'ї та в суспільстві [6]. При цьому необхідно розуміти, що прояви симптомів залежно від віку. Деякі симптоми є загальними для різного віку, включаючи симптоми неуважності, які легко відволікалися (поширені для всіх трьох вікових груп) і труднощі з організацією (поширені як у підлітковому, так і в молодому віці). Інші є більш поширеними в певному віці, наприклад, гіперактивно-імпульсивні симптоми, метушливість і надмірна розмова є найпоширенішими симптомами в дитинстві, але не в підлітковому та юнацькому віці, а гіперактивно- імпульсивні симптоми - труднощі із заспокоєнням/розслаблення найпоширеніші симптоми у молодому віці. Результати також показали, що як неуважність, так і гіперактивно-імпульсивні були одними з найпоширеніших симптомів у дитинстві та юнацтві, тоді як симптоми неуважності частіше спостерігалися в підлітковому віці, ніж гіперактивно-імпульсивні симптоми [1].

Поглиблення знань про позитивні фенотипи, пов'язані з розладами нервової системи, та їх симптоматичні виміри може допомогти в психоосвіті, зменшити стигматизацію та покращити якість життя людей, які живуть із РДУГ. Результати наукових досліджень свідчать про те, що позитивні емоції є необхідним для ефективного покращення психічного здоров'я та відновлення соціальної комунікації в осіб із РДУГ.

Висновки

РДУГ характеризується порушеннями соціального функціонування, мови, когнітивної та виконавчої діяльності. Субклінічні симптоми РДУГ є корисними для дивергентного мислення, особливо вільності та гнучкості. Симптоми РДУГ з віком міняються, причому симптоми гіперактив- ності-імпульсивності мають тенденцію до зменшення в підлітковому віці, а симптоми неуважності залишаються більш стабільними в підлітковому віці до зниження в молодому віці. Ця комбінація змін у контексті позитивних аспектів розвитку сприяє відмінностям у прояві симптомів РДУГ у різні періоди розвитку. Наприклад, позитивні емоції покращують когнітивні здібності, сприяють зниженню рівня депресії, тривожності та стресу, які характерні для осіб із РДУГ.

Література

1. Niina A., Eyre O., Wootton R., Stergiakouli E., Thapar A., Riglin L. Exploring ADHD Symptoms and Associated Impairment across Development. Journal of attention disorders. 2022. Vol. 26(6). P. 822-830.

2. Stolte M., Trindade-Pons V., Vlaming P., Jakobi B., Franke B., Kroesbergen E. H., Baas M., Hoogman M. Characterizing Creative Thinking and Creative Achievements in Relation to Symptoms of Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder and Autism Spectrum Disorder. Frontiers in psychiatry. 2022. Vol. 13. P. 909202.

3. Hilton C. L., Ratcliff K., Hong I. Predictors of Participation Difficulties in Autistic Children. The American journal of occupational therapy: official publication of the American Occupational Therapy Association. 2023. Vol. 77(2). P. 7702205010.

4. Johnson M. H., Gliga T., Jones E., Charman T. Annual research review: Infant development, autism, and ADHD--early pathways to emerging disorders. Journal of child psychology and psychiatry, and allied disciplines. 2015. Vol. 56(3). P. 228-247.

5. Hawks Z. W., Marrus N., Glowinski A. L., Constantino J. N. Early Origins of Autism Comorbidity: Neuropsychiatric Traits Correlated in Childhood Are Independent in Infancy. Journal of abnormal child psychology. 2019. Vol. 47(2). P. 369-379.

6. Cervin M. Developmental signs of ADHD and autism: a prospective investigation in 3623 children. European child & adolescent psychiatry. 2023. Vol. 32(10). P. 1969-1978.

7. Antshel K. M., Russo N. (Autism Spectrum Disorders and ADHD: Overlapping Phenomenology, Diagnostic Issues, and Treatment Considerations. Current psychiatry reports. 2019. Vol. 21(5). P. 34.

8. Snow P. C. SOLAR: The science of language and reading. Child Language Teaching and Therapy. 2021. Vol. 37(3). P. 222-233.

9. Donolato E., Toffalini E., Rogde K., Nordahl-Hansen A., Lervag A., Norbury C., Melby- Lervag M. Oral language interventions can improve language outcomes in children with neurodevelopmental disorders: A systematic review and meta-analysis. Campbell systematic reviews. 2023. Vol. 19(4). P. e1368.

10. Binns A. V., Casenhiser D. M., Shanker S. G., Cardy J. O. Autistic preschoolers' engagement and language use in gross motor versus symbolic play settings. Autism & developmental language impairments. 2022. Vol. 7. P.

11. Young S., Hollingdale J., Absoud M., Bolton P., Branney P., Colley W., Craze E., Dave M., Deeley, Q., Farrag E., Gudjonsson G., Hill P., Liang H. L., Murphy C., Mackintosh P., Murin M., O'Regan F., Ougrin D., Rios P., Stover N., ... Woodhouse E. Guidance for identification and treatment of individuals with attention deficit/hyperactivity disorder and autism spectrum disorder based upon expert consensus. BMC medicine. 2020. Vol. 18(1). P. 146.

12. Zhang W., Sjoerds Z., Hommel B. Metacontrol of human creativity: The neurocognitive mechanisms of convergent and divergent thinking. NeuroImage. 2020. Vol. 210. P. 116572.

13. de Vink I. C., Willemsen R. H., Lazonder A. W., Kroesbergen E. H. Creativity in mathematics performance: The role of divergent and convergent thinking. The British journal of educational psychology. 2022. Vol. 92(2). P.

14. de Vink I. C., Boot N., Nevicka B., Baas M. Subclinical symptoms of attention-deficit/ hyperactivity disorder (ADHD) are associated with specific creative processes. Pers Individ Dif. 2017. Vol. 114. P. 73-81.

15. Ishiguro C., Sato Y., Takahashi A., Abe Y., Kato E., Takagishi H. Relationships among creativity indices: Creative potential, production, achievement, and beliefs about own creative personality. PloSone. 2022. Vol. 17(9).

16. Corazza G. E., Glaveanu V. P. Potential in creativity: individual, social, material perspectives, and a dynamic integrative framework. Creat Res J. 2020. Vol. 32. P. 81-91.

17. Bai H., Leseman P. P. M. Moerbeek M., Kroesbergen E. H., Mulder H. Serial Order Effect in Divergent Thinking in Five- to Six-Year-Olds: Individual Differences as Related to Executive Functions. Journal of Intelligence. 2021. Vol. 9(2). P. 20.

References

1. Niina, A., Eyre, O., Wootton, R., Stergiakouli, E., Thapar, A., & Riglin, L. (2022). Exploring ADHD Symptoms and Associated Impairment across Development. Journal of attention disorders, 26(6), 822-830.

2. Stolte, M., Trindade-Pons, V., Vlaming, P., Jakobi, B., Franke, B., Kroesbergen, E. H., Baas, M., & Hoogman, M. (2022). Characterizing Creative Thinking and Creative Achievements in Relation to Symptoms of Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder and Autism Spectrum Disorder. Frontiers in psychiatry, 13, 909202.

3. Hilton, C. L., Ratcliff, K., & Hong, I. (2023). Predictors of Participation Difficulties in Autistic Children. The American journal of occupational therapy: official publication of the American Occupational Therapy Association, 77(2)

4. Johnson, M. H., Gliga, T., Jones, E., & Charman, T. (2015). Annual research review: Infant development, autism, and ADHD--early pathways to emerging disorders. Journal of child psychology andpsychiatry, and allied disciplines, 56(3), 228-247.

5. Hawks, Z. W., Marrus, N., Glowinski, A. L., & Constantino, J. N. (2019). Early Origins of Autism Comorbidity: Neuropsychiatric Traits Correlated in Childhood Are Independent in Infancy. Journal of abnormal child psychology, 47(2), 369-379.

6. Cervin, M. (2023). Developmental signs of ADHD and autism: a prospective investigation in 3623 children. European child & adolescent psychiatry, 32(10), 1969-1978.

7. Antshel, K. M., & Russo, N. (2019). Autism Spectrum Disorders and ADHD: Overlapping Phenomenology, Diagnostic Issues, and Treatment Considerations. Current psychiatry reports, 21(5), 34.

8. Snow, P. C. (2021). SOLAR: The science of language and reading. Child Language Teaching and Therapy, 37(3), 222-233.

9. Donolato, E., Toffalini, E., Rogde, K., Nordahl-Hansen, A., Lervag, A., Norbury, C., & Melby-Lervag, M. (2023). Oral language interventions can improve language outcomes in children with neurodevelopmental disorders: A systematic review and meta-analysis. Campbell systematic reviews, 19(4), e1368.

10. Binns, A. V., Casenhiser, D. M., Shanker, S. G., & Cardy, J. O. (2022). Autistic preschoolers' engagement and language use in gross motor versus symbolic play settings. Autism & developmental language impairments, 7, 23969415221115045.

11. Young, S., Hollingdale, J., Absoud, M., Bolton, P., Branney, P., Colley, W., Craze, E., Dave, M., Deeley, Q., Farrag, E., Gudjonsson, G., Hill, P., Liang, H. L., Murphy, C., Mackintosh, P., Murin, M., O'Regan, F., Ougrin, D., Rios, P., Stover, N., ... Woodhouse, E. (2020). Guidance for identification and treatment of individuals with attention deficit/hyperactivity disorder and autism spectrum disorder based upon expert consensus. BMC medicine, 18(1), 146.

12. Zhang, W., Sjoerds, Z., & Hommel, B. (2020). Metacontrol of human creativity: The neurocognitive mechanisms of convergent and divergent thinking. Neuroimage, 210, 116572.

13. de Vink, I. C., Willemsen, R. H., Lazonder, A. W., & Kroesbergen, E. H. (2022). Creativity in mathematics performance: The role of divergent and convergent thinking. The British journal of educational psychology, 92(2), e12459.

14. Boot, N., Nevicka, B., & Baas, M. (2017). Subclinical symptoms of attentiondeficit/hyperactivity disorder (ADHD) are associated with specific creative processes. Pers Individ Dif, 114, 73-81.

15. Ishiguro, C., Sato, Y., Takahashi, A., Abe, Y., Kato, E., & Takagishi, H. (2022). Relationships among creativity indices: Creative potential, production, achievement, and beliefs about own creative personality. PloS one, 17(9), e0273303.

16. Corazza, G. E., & Glaveanu, V. P. (2020). Potential in creativity: individual, social, material perspectives, and a dynamic integrative framework. Creat Res J., 32, 81-91.

17. Bai, H., Leseman, P. P. M., Moerbeek, M., Kroesbergen, E. H., & Mulder, H. (2021). Serial Order Effect in Divergent Thinking in Five- to Six-Year-Olds: Individual Differences as Related to Executive Functions. Journal of Intelligence, 9(2), 20.

Размещено на Allbest.ru