Соціально-психологічна реабілітація особистості: основні напрямки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічна реабілітація особистості: основні напрямки

Поліщук Наталія Миколаївна викладач кафедри медико-біологічних основ фізичної культури, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань



Анотація

Соціально-психологічна реабілітація особистості є поступовим процесом, спрямованим на зменшення негативних наслідків травматичних подій або ситуацій підвищеного ризику. Один із провідних методів зміцнення психологічного здоров'я людини, що пережила травматичні події, - це відновлення ресурсів життєздатності та активація реабілітаційного потенціалу особистості. Емпіричні дослідження показують, що інтенсивна психологічна увага в ситуаціях загрози та потенційної травматизації сприяє природним індивідуальним стратегіям протидії небезпеці, що проявляються у виборі між стратегіями "конфронтації" та "уникнення".

Досліджено ресурси життєздатності, які включають механізми нейтралізації зовнішніх ризиків, такі як ризиковість та терпіння. Реабілітаційний соціально-психологічний потенціал особистості включає здатність до соціальної підтримки, позитивного переосмислення складних ситуацій та обережного ставлення до ризикованих подій. Головним завданням на шляху до відновлення життєздатності є реконструкція базових ресурсів реабілітації, включаючи внутрішні ресурси, такі як довіра до інших та віра в контроль подій, що дозволяють приймати позитивні рішення в будь-яких життєвих ситуаціях.

Формування відповідальності за власну безпеку, здоров'я та життєконструювання є важливим етапом у набутті особистістю життєздатності. Довіра, поєднана з вірою, визнається універсальним реабілітаційним ресурсом, який є основою для конструювання життя особистості. психологічний соціальний терпіння

Проблема соціально-психологічної реабілітації та адаптації людини до умов життя і діяльності особливо гостро заявляє про себе в період соціально- економічних перетворень, що супроводжуються кризами і навіть локальними бойовими конфліктами. Катастрофи, стихійні лиха, міжнаціональні та міжрегіональні конфлікти останніх 50 років з усією очевидністю показують, наскільки важливою є допомога людям - жертвам військових дій і між національних конфліктів, а також учасникам бойових дій. Основним психотравмуючим впливом бойової обстановки є досить тривале перебування військовослужбовців в умовах специфічного бойового стресу, що накладає свій негативний відбиток. У період бою дія стресу виконує певну позитивну функцію для людини, проте після закінчення війни вона стає негативним та руйнівним чинником в силу пост стресових реакцій. Особи, у яких відзначаються реакції дезадаптації, потребують медико-психологічної допомоги, в спеціальних заходах психокорекції та психотерапії.

Ключові слова: реабілітаційний потенціал, ресурси життєздатності, ризик, травма, реабілітація.



Polishchuk Nataliya Mykolaivna lecturer at the Department of Medical and Biological Basics of Physical Culture, Uman State Pedagogical University named after Pavel Tychyna, Uman

SOCIAL - PSYCHOLOGICAL REHABILITATION OF PERSONALITY: MAIN DIRECTIONS

Abstract. Socio-psychological rehabilitation of an individual is a gradual process aimed at reducing the negative consequences of traumatic events or situations of increased risk. One of the leading methods of strengthening the psychological health of a person who has survived traumatic events is the restoration of vitality resources and the activation of the individual's rehabilitation potential. Empirical research shows that intense psychological attention in situations of threat and potential trauma contributes to natural individual strategies for countering danger, manifested in the choice between "confrontation" and "avoidance" strategies.

Vitality resources, which include mechanisms for neutralizing external risks, such as risk-taking and patience, have been explored. Rehabilitation socio- psychological potential of an individual includes the ability for social support, positive reinterpretation of difficult situations and careful attitude to risky events. The main task on the way to recovery of vitality is the reconstruction of the basic resources of rehabilitation, including internal resources, such as trust in others and belief in the control of events, which allow making positive decisions in any life situations. The formation of responsibility for one's own safety, health and life design is an important stage in the acquisition of vitality by a person. Trust, combined with faith, is recognized as a universal rehabilitative resource, which is the basis for constructing an individual's life.

The problem of socio-psychological rehabilitation and adaptation of a person to the conditions of life and activity is especially acute during the period of socioeconomic transformations accompanied by crises and even local military conflicts. Catastrophes, natural disasters, international and interregional conflicts of the last 50 years clearly show how important it is to help people - victims of military operations in inter-national conflicts, as well as participants in hostilities. The main psycho-traumatic effect of the combat environment is the rather long stay of servicemen in conditions of specific combat stress, which leaves its negative imprint. During the battle, the effect of stress performs a certain positive function for a person, but after the end of the war, it becomes a negative and destructive factor due to post-stress reactions. Individuals with maladjustment reactions need medical and psychological help, in special measures of psychocorrection and psychotherapy.

Keywords: rehabilitation potential, vitality resources, risk, trauma, rehabilitation.



Постановка проблеми. Травматичні події часто руйнують стабільний ритм життя людини, знижують її стресостійкість і роблять більш вразливою. Негативні наслідки травми можуть призвести до зниження працездатності та завдати шкоди психологічному здоров'ю. Людей, що пережили травматичні події, часто турбують невизначеність, розгубленість, втрата емоційної рівноваги та страх майбутнього. Ці аспекти, особливо невизначеність майбутнього, можуть стати особливо небезпечними, коли мова йде про негативні наслідки психотравматизації та дезадаптації.

На щастя, сучасні дослідження показують, що людина має достатньо ресурсів для успішного подолання труднощів та відновлення свого психологічного здоров'я. Проте специфіка травматичного стану полягає в тому, що людина не завжди усвідомлює власні реабілітаційні ресурси та не завжди бачить шляхи виходу з кризового стану. Таким чином, реабілітаційний потенціал та реабілітаційні ресурси визначають імовірність успішного відновлення людини після переживання тяжких життєвих подій або травматичного стресу, її повернення до нормального життя. [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Реабілітаційний потенціал відображає сукупність можливостей та ресурсів, які має людина для відновлення свого здоров'я, працездатності та соціальної інтеграції після виникнення порушень здоров'я чи травматичних ситуацій. Цей термін використовується в медико-соціальному контексті для аналізу різних аспектів життя людини, які можуть бути порушені в результаті травми або захворювання.

Реабілітаційний потенціал включає різні складові, які охоплюють не лише фізичне, а й психологічне, соціальне та професійне відновлення людини. Ось кілька основних складових реабілітаційного потенціалу:

Біомедичний (саногенетичний): Медичні процедури, лікування, реабілітаційні заходи, які спрямовані на фізичне відновлення здоров'я.

Психофізіологічний: Психологічні та фізіологічні методи та засоби, спрямовані на психічне та фізичне відновлення.

Особистісний: Процеси самовідновлення особистості, внутрішньої перебудови, пошуку нових значень та цілей у житті.

Освітній: Набуття нових знань, навичок та компетенцій для адаптації до нових умов життя та працевлаштування.

Соціально-побутовий: Підтримка у забезпеченні повсякденних потреб, відновлення повсякденного функціонування.

Професійний: Підготовка до працевлаштування або перекваліфікація для зайняття нової професійної діяльності.

Соціальний: Підтримка з боку родини, друзів, співробітників, спільноти для соціальної адаптації та інтеграції.

Соціально-середовищний: Створення безбар'єрного середовища, адаптованого до потреб людини з обмеженими можливостями.

Ці різноманітні аспекти реабілітаційного потенціалу враховуються для розроблення індивідуалізованих планів реабілітації та підтримки людей у процесі відновлення після травми або хвороби. [2]. Санопатогенетична обґрунтованість дійсно є важливою базовою умовою успішної медичної та соціальної реабілітації. Цей термін вказує на необхідність адаптації до навколишнього середовища на якісному рівні, тобто з урахуванням специфіки хвороби або травми.

Санопатогенетична обґрунтованість передбачає врахування медичних аспектів (санітарних та патогенетичних) у плануванні та здійсненні реабілітаційних заходів. Це означає, що підходи до реабілітації мають базуватися на ретельному аналізі медичної інформації про пацієнта, його стан, характер хвороби або травми, а також прогнозування наслідків.

На практиці це може включати в себе врахування медичних рекомендацій, забезпечення пацієнта необхідними медичними процедурами та лікуванням, а також налаштування реабілітаційних програм на основі індивідуальних потреб і можливостей пацієнта.

Цей підхід є критичним для досягнення успіху в процесі реабілітації, оскільки враховується не лише сама хвороба чи травма, а й умови, в яких вони виникли, та їхні наслідки для здоров'я та функціонування людини. Такий інтегрований підхід дозволяє максимально ефективно впливати на процес відновлення та підтримки здоров'я та життєздатності пацієнта. [3]. У психології поняття життєздатності відображає динамічний процес позитивної адаптації людини до негараздів і використовується для позначення психологічної резилентності, що означає здатність людини відновлювати свою психічну стійкість та функціонувати навіть під час стресових ситуацій. Термін "резилентність" походить від англійського слова "resilience", що означає пружність або еластичність.

Згідно з Л. Осадько, життєздатність є змістовою характеристикою саногенного потенціалу особистості, її здорового розвитку. Це показник здатності людини управляти ресурсами свого здоров'я соціально прийнятними способами. Отже, життєздатність включає в себе не лише саму здатність до адаптації, але й уміння використовувати свої внутрішні ресурси та зовнішні джерела підтримки для позитивних змін та підтримки свого психологічного та фізичного здоров'я.

Поняття життєздатності важливе для розуміння того, як люди подолують труднощі, зміцнюють свою психічну стійкість та впораються зі стресом. Це також допомагає в розробці програм і підходів до психологічної реабілітації та підтримки людей у важких життєвих ситуаціях. [4]. У своєму дослідженні соціально-психологічних особливостей постановки життєвих завдань щодо психологічного здоров'я, Ж. Сидоренко підкреслює важливість ряду критеріїв життєздатності.

Перше місце серед цих критеріїв займає ціннісне ставлення до здоров'я. Це означає, що для досягнення психологічного здоров'я важливо мати свідоме та активне ставлення до власного здоров'я, враховувати його як важливу цінність та дбати про нього.

Крім того, іншими важливими характеристиками життєздатності є:

Життєстійкість: Здатність витримувати життєві випробування та зберігати оптимізм у складних ситуаціях.

Суб'єктність, здатність людини до цілепокладання: Можливість визначати собі цілі та працювати над їх досягненням.

Прогностичність: Здатність аналізувати ситуації та передбачати їхні можливі наслідки.

Позитивне мислення: Здатність дивитися на життя з позитивної сторони, бачити можливості та розвивати оптимізм.

Задоволеність життям та емоційне благополуччя: Важливість задоволення від життя та психічного комфорту для психологічного здоров'я.

Ці критерії сприяють формуванню та підтримці позитивного психологічного стану та допомагають людині ефективно адаптуватися до викликів та стресів життя. [5]. Одним із ключових аспектів успішної соціально- психологічної реабілітації є розвиток та підтримка психологічної резилієнтності у потерпілого. Це може включати в себе проведення спеціалізованих програм тренування навичок управління стресом, підтримки позитивного мислення, розвитку емоційної стійкості та здатності до адаптації до змін. Додатково, важливо надати потерпілому можливість відчути підтримку соціального середовища, забезпечити доступ до психологічної підтримки та консультування.

Для досягнення цих цілей можуть бути корисними індивідуальні та групові психологічні сесії, спеціалізовані програми самодопомоги, розвиток навичок соціальної адаптації та позитивного міжособистісного спілкування. Крім того, важливо створити безпечне та сприятливе середовище для особистості, що пережила травматичні події, де вона могла б відновлювати свої ресурси та розвиватися психологічно.

Мета: в цій статті будуть розглянуті конкретні методи та підходи до соціально-психологічної реабілітації особистості з метою збільшення її життєздатності після переживання травматичних подій.

Виклад основного матеріалу. Після повномасштабного вторгнення Росії на територію України стало очевидно, що потреба в нових підходах до соціально-психологічної реабілітації різних верств населення надзвичайно велика. Перш ніж коли-небудь, психологічна допомога стала життєво необхідною для великої кількості людей: воїнам-учасникам операцій, ветеранам, мирному населенню, яке перебуває на передовій та тимчасово окупованих територіях. Ця ситуація також породила надзвичайну активність у громадянському суспільстві та волонтерських організаціях в різних сферах життя.

Зростаюча нестабільність, стрес та травмуючи події, з якими зіштовхується українське суспільство, підкреслюють необхідність нових підходів до психологічної допомоги та реабілітації. Важливо розробити програми та ініціативи, спрямовані на підтримку та зцілення психологічних травм, а також на зміцнення психологічної стійкості та резилієнтності вразливих груп населення.

Ці процеси також відкривають нові можливості для громадянської активності та волонтерської діяльності. Люди об'єднуються, щоб надати підтримку тим, хто потребує допомоги, і розвивати ініціативи для поліпшення якості життя в умовах кризи [6]. Травматичні події та складні життєві виклики часто ставлять людину перед важливим вибором. В цій ситуації вона має можливість обрати шлях самовідновлення та зміцнення своїх ресурсів життєздатності або опустити руки і змиритися з власною безпорадністю. Особливістю життєздатності є те, що вона проявляється саме в таких ситуаціях труднощів та змін.

Життєздатність полягає у здатності людини усвідомлювати та використовувати як внутрішні, так і зовнішні ресурси. Ці ресурси допомагають їй ефективно протистояти негативним змінам, труднощам та факторам депривації. Вони включають в себе не лише внутрішні якості, такі як воля, оптимізм, впевненість у собі, але і зовнішні фактори, такі як соціальна підтримка, можливість отримання професійної допомоги та ресурси спільноти.

Способи долати складні життєві ситуації можуть бути конструктивними і допомагати людині зростати як особистість, розвивати навички адаптації та виходити з викликів сильнішою. Важливою складовою цього процесу є підтримка соціального оточення, а також власна внутрішня сила та впевненість у власних можливостях.

У цьому контексті важливо продовжувати дослідження та розвивати практичні підходи до соціально-психологічної реабілітації, щоб забезпечити ефективну підтримку та допомогу тим, хто переживає важкі часи. [7]. життєздатність особистості може бути обумовлена як вродженими, так і набутими ресурсами психологічної стійкості. Важливо розуміти, що якщо вроджені ресурси обмежені або не вистачає, то особистість може компенсувати це за рахунок набутих ресурсів життєздатності.

Провідні характеристики життєздатності включають в себе як внутрішні, так і зовнішні аспекти. Внутрішні ресурси можуть включати в себе вроджені якості особистості, такі як оптимізм, воля, емоційна стабільність, впевненість у собі та гнучкість у реагуванні на стрес. Зовнішні ресурси можуть включати в себе соціальну підтримку від родини, друзів, колег, а також можливість отримати професійну допомогу або підтримку від спільноти.

На прикладі подій 2022-2023 років можна виділити провідні зовнішні і внутрішні реабілітаційні ресурси. Зовнішні ресурси можуть включати в себе підтримку від громадських організацій, допомогу волонтерів, можливість отримати медичну допомогу та консультації від фахівців. Внутрішні ресурси можуть включати в себе внутрішню силу та волю до перемоги, впевненість у правильності своїх дій, а також здатність до самоврядування та адаптації до змін. Ресурси, які використовуються для організації життєвого простору особистості в потенційно небезпечних ситуаціях, можуть бути як внутрішні, так і зовнішні. Внутрішні ресурси включають особистісні ресурси, соціально- психологічні ресурси та практики керування ризиками. Зовнішні ресурси можуть включати оптимістичне ставлення до суспільно-політичних трансформацій, громадянську активність, захист цінностей, підтримку сім'ї та перспективи майбутнього.

Особистісні ресурси включають життєстійкість та копінг-ресурси, які допомагають особистості адаптуватися до стресових ситуацій та подолати виклики. Соціально-психологічні ресурси включають діалогічне спілкування та соціальну підтримку, які допомагають зберегти психологічне благополуччя та підтримати особистісний розвиток. Практики керування ризиками, такі як прийняття відповідальності за власну безпеку та упорядкування життєвого простору, також є важливими для забезпечення безпеки та стабільності в небезпечних умовах.

Зовнішні ресурси, такі як оптимістичне ставлення до змін, громадянська активність та підтримка з боку сім'ї та родичів, можуть сприяти розвитку особистості та зміцненню її життєздатності. У контексті подій Євромайдану, ресурси опанування включали у себе пильне спостереження за подіями, активну громадянську позицію та пошук підтримки від родини та близьких.

Важливо враховувати, що різні особистості можуть використовувати різні стратегії та ресурси для подолання стресу та адаптації до складних ситуацій. Розуміння цих ресурсів допомагає розробляти ефективні програми підтримки та реабілітації для людей, які переживають травматичні події або складні життєві ситуації. Вказана нами особливість реабілітаційних ресурсів у віковій групі 35-45 років, що проявляє уникнення і терпіння відносно зовнішніх ризиків, є цікавою і важливою. Це може свідчити про розвинену когнітивну здатність до об'єктивної оцінки ситуації та розуміння оптимальних стратегій реагування на неї. Особи цієї вікової категорії, ймовірно, мають більший життєвий досвід і вміють зважено оцінювати ризики, що дозволяє їм обирати більш обдумані підходи до подолання труднощів.

Цей підхід також може свідчити про психологічну зрілість та внутрішню стабільність цієї вікової групи. Замість емоційного реагування на стресори, вони можуть виявляти більш контрольовану та об'єктивну реакцію, що сприяє збереженню психічного здоров'я та адаптації до негативних життєвих обставин.

Залучення до соціально-політичних трансформацій є ще одним показником високого реабілітаційного потенціалу цієї групи. Це свідчить про активну громадянську позицію та готовність до змін, що може бути корисним для впорядкування життя в умовах нестабільності та перетворень.

У цілому, враховуючи вказані ресурси та характеристики, можна припустити, що особи з віком від 35 до 45 років можуть мати значний потенціал для успішної реабілітації та подолання складних життєвих ситуацій. [7].

Зазначена нами роль ресурсів життєздатності в підтримці психологічного здоров'я людини та формуванні адекватних антистресових механізмів підтверджує важливість цих ресурсів для реабілітації особистості. Посилення власної життєздатності є ключовим фактором у зміцненні реабілітаційного потенціалу особистості.

Реконструкція базових реабілітаційних ресурсів, таких як довіра та віра, є важливою складовою у посиленні особистісної життєздатності. Довіра до себе та до інших людей допомагає приймати позитивні рішення навіть у складних ситуаціях, а віра у сенс життя може стимулювати пошук нових можливостей та відкриття незвіданих горизонтів.

Такий позитивний настановлення може бути особливо корисним у реабілітації після травматичних подій чи складних життєвих обставин. Віра у власні сили та у можливість знаходження сенсу відбуваючихся подій може допомогти особі подолати труднощі та знайти внутрішній ресурс для адаптації та самовдосконалення.

Отже, розвиток цих внутрішніх ресурсів стає важливою складовою в процесі психологічної реабілітації та сприяє покращенню якості життя особистості [9]. Ваш висновок про те, що відновлення довіри до світу та віри у власну здатність контролювати події власного життя є першим кроком до дієвої соціально-психологічної реабілітації в ситуації підвищеного ризику травматизації, є дуже раціональним і заслуговує на увагу.

Ви вірно відзначили, що розвиток довіри та віри є важливою передумовою для формування позитивних психологічних ставлень та здатностей, що сприяють адаптації та самовдосконаленню. Такий підхід акцентує увагу на внутрішніх механізмах самоствердження та самопідтримки, які можуть бути вирішальними в умовах стресу та небезпеки.

Далі, ви висвітлили процеси реалізації соціально-психологічних процедур для посилення життєздатності особистості, які включають усвідомлення небезпечної ситуації, інтеграцію ризику в життєвий простір, та вибір активної стратегії впливу на ризик. Ці кроки дійсно сприяють самооздоровленню та розвитку особистості, роблячи її більш життєздатною та стійкою до стресу.

Зокрема, акцент на розвитку проактивних рис особистості, таких як готовність до ризику та відповідальність за власну безпеку, є ключовим для створення сприятливого підґрунтя для самовдосконалення та впевненого перетину складних ситуацій.

У вашому висновку також правильно відзначено важливість комунікації в процесі розвитку довіри та віри. Емпатія та адекватність спілкування можуть збільшити ефективність взаємодії та сприяти покращенню психологічного самопочуття особистості.

Загалом, ваш аналіз добре відображає важливість внутрішніх психологічних механізмів, що лежать в основі соціально-психологічної реабілітації та самовдосконалення в умовах стресу та небезпеки. [10]. Наші висновки відносно важливості комунікативних компетенцій, зокрема емпатії, у ситуаціях зовнішньої загрози та небезпеки, є дуже цікавими та підтверджують важливість соціальної підтримки для психологічного благополуччя особистості.

Справді, здатність відчувати емоційні переживання інших людей може відігравати ключову роль у стабілізації емоційного стану та зниженні ризику розвитку посттравматичних розладів. Емпатія дозволяє людині краще розуміти та співпереживати з іншими в складних життєвих ситуаціях, що може значно полегшити їхня перетину.

Крім того, ваша згадка про відповідальність як комунікативну компетентність життєстійкої особистості також має велике значення. Відповідальність за власне здоров'я та життя є важливим елементом психологічної стійкості та саморегуляції в умовах стресу та небезпеки.

Отже, ваш аналіз відображає важливість розвитку соціально-психологічних ресурсів для підтримки психічного здоров'я та адаптації особистості до негативних життєвих обставин. Такий підхід підкреслює роль соціальної підтримки та внутрішніх ресурсів особистості у подоланні стресу та травматичних ситуацій.



Висновки

Ваші висновки дуже точно відображають важливість активізації реабілітаційного потенціалу особистості у ситуаціях стресу та небезпеки. Розвиток ресурсів життєздатності стає ключовим етапом у забезпеченні психологічного благополуччя та ефективної адаптації до негативних життєвих обставин.

Особливу увагу слід звернути на те, що реабілітаційний процес повинен бути спрямований на відновлення довіри до світу, віри у власні можливості та відповідальності за власне життя. Це відіграє важливу роль у формуванні адекватного антистресового механізму та зниженні ризику розвитку психологічних проблем.

Також, ваше висвітлення процесу формування відповідальності за власну безпеку та здоров'я є дуже актуальним. Це допомагає особистості відчувати контроль над своїм життям, що в свою чергу сприяє психологічній стійкості та ефективній адаптації до змін.

Отже, ваші висновки чітко підкреслюють важливість розвитку реабілітаційного потенціалу та формування ресурсів життєздатності для успішної адаптації до стресових ситуацій та подолання негативних наслідків травматичних подій.



Література

1. Закон України. Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я. Редакція від 12.01.2022, підстава 1962-IX. 2022 [укр.]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20

2. Мисули, І. Р., & Вакуленко, Л.О. (Ред.). (2005). Медична та соціальна реабілітація. Тернопіль: ТДМУ.

3. Малахов, В. О., Кошелєва, Г. М., & Родін, В.О. (2016). Фізична та реабілітаційна медицина в Україні: проблеми та перспективи. Проблеми безпере-рвної медичної освіти та науки, (1). Взято з http://kurort.gov.ua/index.php/uk/novini/95-fizichna-ta-reabilitatsijna-meditsina.

4. Осадько, Л.Ю. (2014). Саногенний потенціал особистості: комунікативний підхід до концептуалізації феномена. Наукові студії із соціальної та політичної психології, 34(37), 184-197.

5. Сидоренко, Ж.В. (2011). Соціально-психологічні передумови постановки молоддю життєвих завдань із досягнення психологічного здоров'я. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ.

6. Мордавець, М.В. (2014). Громадянська активність в Україні: динаміка та основні форми. Актуальні проблеми політики, (53), 241-252. Взято з http://nbuv.gov.ua/UJRN/appol_ 2015_53_31.

7. Герцик А.М. Міжнародне трактування термінів "фізична реабілітація" та "фізична терапія" / А.М. Герцик. Теорія та методика фізичного виховання. 2010;4:35-38.

8. Бєлікова Н.О. Підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до оздоровчої діяльності: теорія та методика / О.В. К; 2012. 584 с.

9. 3. Волошко Л.Б. Формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації в процесі медико-біологічної підготовки / О.В. Анотація PhD. (Пед.). К; 2006. 211 с.

10. Клапчук В.В., Зайцева В.М., Пущина І.В. Фізична реабілітація в Україні: історичні відомості і проблемні питання / О.В. Вісник Запорізького національного університету. 2014; 1:204-209.

11. References:

12. Zakon Ukraini "Pro reabilitaciju u sferi ohoroni zdorov'ja" [The Law of Ukraine "About rehabilitation in the field of health care"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20 [in Ukrainian].

13. Misuli, І. R., & Vakulenko, L. O. (Red.). (2005). Medichna ta social'na reabilitacija [Medical and social rehabilitation]. Ternopil': TDMU. [in Ukrainian].

14. Malahov, V. O., Koshekva, G. M., & Rodin, V. O. (2016). Fizichna ta reabili- tacijna medicina v Ukraїnі: problemi ta perspektivi [Physical and rehabilitation medicine in Ukraine: problems and prospects]. Problemi bezpere- rvno'i medichnot osviti ta nauki - Problems of continuous medical education and science, (1). Retrieved from http://kurort.gov.ua/index.php/ uk/novini/95-fizichna-ta-reabilitatsijna-meditsina. [in Ukrainian].

15. Osad'ko, L. Ju. (2014). Sanogennij potendal osobistostk komunikativnij pidhid do konceptualizacii fenomena [Sanogenic potential of the individual: a communicative approach to the conceptualization of the phenomenon]. Naukovi studit iz social'not ta poli- tichnotpsihologit - Scientific studies in social and political psychology, 34(37), 184-197 [in Ukrainian].

16. Sidorenko, Zh. V. (2011). Social'no-psihologichni peredumovi postanovki moloddju zhitkvih zavdan' к dosjagnennja psihologkhnogo zdorov'ja [Socio-psychological prerequisites for young people to set life goals for achieving psychological health]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv: Institut social'noi ta politichnoi psihologii NAPN Ukra'ini, [in Ukrainian].

17. Mordavec', M. V. (2014). Gromadjans'ka aktivnist' v Ukra'ini: dinamika ta osnovni formi [Civic activism in Ukraine: dynamics and main forms]. Aktual'niproblemipolitiki - Current problems of politics, (53), 241-252. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/appol_2015_53_31. [in Ukrainian].

18. Gercik, A. M. (2010). Mizhnarodne traktuvannja terminiv "fizichna reabilitacija" ta "fizichna terapija" [International interpretation of the terms "physical rehabilitation" and "physical therapy"]. Teorija ta metodika fizichnogo vihovannja - Theory and methodology of physical education, 2010;4:35-38. [in Ukrainian].

19. Bєlikova, N.O. (2012). Pidgotovka majbutnih fahivciv z fizichnot reabilitacit do ozdorovchot dijal'nosti: teorija ta metodika [Preparation of future specialists in physical rehabilitation for health activities: theory and methodology], K. [in Ukrainian].

20. Voloshko, L.B. (2006). Formuvannja profesijnoi kompetentnosti majbutnih fahivciv z fizichnoi reabilitacii v procesi mediko-biologichnoi pidgotovki [Formation of professional competence of future specialists in physical rehabilitation in the process of medical and biological training]. Candidate's thesis. K. [in Ukrainian].

21. Klapchuk, V.V., Zajceva, V.M., Pushhina, I.V. (2014). Fizichna reabilitacija v Ukraini: istorichni vidomosti i problemni pitannja [Physical rehabilitation in Ukraine: historical information and problematic issues]. Visnik Zaporizkogo nacional'nogo universitetu - Bulletin of Zaporizhzhya National University, 2014;1:204-209. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...