Розвиток соціальної рефлексії психологів-консультантів засобами супервізії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток соціальної рефлексії психологів-консультантів засобами супервізії

Ніколаєв Леонід Олегович кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології, завідувач навчально-методичної лабораторії психології групової роботи, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Шляхта Віта Миколаївна магістр психології, психолог-консультант, аспірантка кафедри психології, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Анотація

У статті висвітлено актуальну проблему соціальної рефлексії та методів її розвитку у процесі супервізії для психологів-консультантів. Проаналізовано і розкрито методи розвитку соціальної рефлексії - тренування в групах, саморефлексія, медитація, аналіз кейсів, ведення щоденника, рольова гра, дискусія, візуалізація, аналіз кейсів та ін., які надають можливість практичного навчання, сприяють розвитку емпатії та сприйняття інших людей, формують важливі навички аналізу та розуміння соціальних взаємодій, необхідних для успішної професійної діяльності, адаптації до різних сценаріїв та виявлення гнучкості у взаємодії з клієнтами. Охарактеризовано супервізію як інструмент, що допомагає психологам-консультантам розвивати соціальну рефлексію через аналіз професійної практики та власних стереотипів, уявлень і поглядів на соціальні питання, поглиблення знань про соціальну справедливість, інклюзивний підхід у роботі з клієнтами, розвиток емпатії та культури спілкування, розуміння соціальних проблем та виявленню можливостей для їх подолання у роботі з клієнтами, готовності працювати з різними соціальними групами з урахуванням їхніх потреб. Названо основні функції супервізії: формуючу - розвиток умінь, навичок, здібностей щодо професії; підтримуючу - підвищення стійкості впливу зі сторони проблем клієнтів; нормативну - контроль фахівця над власною особистістю. У контексті проблеми розвитку методів соціальної рефлексії психологів- консультантів під час супервізії поняття соціальної рефлексії розкрито: як процес самоаналізу, усвідомлення власної поведінки, взаємодії з іншими людьми та впливу соціальних чинників на її життя; як здатність особистості відображати свої власні думки, емоції та переживання у контексті соціальних взаємин та культурних норм; як процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів та станів, де ключовими термінами є «процес» і «самопізнання»; як компонент структури діяльності, що включає в себе аналіз та оцінку власних дій тощо.

Ключові слова: комунікація, методи, психолог-консультант, рефлексія, розвиток, соціальна рефлексія, супервізія.

Abstract

соціальна рефлексія супервізія психолог-консультант

Nikolaiev Leonid Olehovych Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology, Head of the Educational and Methodological Laboratory of Group Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

Shliakhta Vita Mykolaivna Master of Psychology, Consultant psychologist, Graduate Student of the Department of Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

DEVELOPMENT OF SOCIAL REFLECTION BY CONSULTANT PSYCHOLOGISTS THROUGH SUPERVISION MEANS

The article addresses the current issue of social reflection and methods of its development in the process of supervision for consultant psychologists. It analyzes and reveals methods for developing social reflection, including group training, self-reflection, meditation, case analysis, diary keeping, role-playing, discussion, visualization, case analysis, etc. These methods provide practical learning opportunities, contribute to the development of empathy and understanding of others, form essential skills for analyzing and understanding social interactions necessary for successful professional activity, adaptation to various scenarios, and flexibility in interacting with clients. Supervision is characterized as a tool that helps consultant psychologists develop social reflection through the analysis of professional practice and their own stereotypes, perceptions, and views on social issues. It deepens the knowledge of social justice, inclusive approach in working with clients, develops empathy and communication skills, understanding of social problems, and identification of opportunities to overcome them in working with clients, readiness to work with different social groups taking into account their needs. The main functions of supervision are identified: formative - development of skills, abilities, and competencies in the profession; supportive - increasing the stability of influence from the clients' problems; normative - control of the specialist over their own personality. In the context of the problem of developing social reflection methods for consultant psychologists during supervision, the concept of social reflection is revealed as a process of self-analysis, awareness of one's behavior, interaction with others, and the influence of social factors on one's life; as the ability of an individual to reflect their own thoughts, emotions, and experiences in the context of social interactions and cultural norms; as the process of selfawareness by the subject of internal mental acts and states, where key terms are "process" and "self-awareness"; as a component of the activity structure, which includes the analysis and evaluation of one's own actions, and so on.

Keywords: communication, methods, consultant psychologist, reflection, development, social reflection, supervision.

Постановка проблеми

Психологічна практика вимагає від фахівців не лише професійних знань, постійного розвитку та удосконалення своїх навичок, але й високого рівня соціальної компетентності. Рефлексія є інтегративною, професійно необхідною особистісною якістю психолога. Враховуючи швидкозмінний світ та зростання рівня стресу в сучасному суспільстві, розвиток соціальної рефлексії стає одним із важливих аспектів збереження психологічного благополуччя та професійного зростання. Використання методів розвитку соціальної рефлексії під час супервізії набувають особливої актуальності, оскільки сьогодні соціальна компетентність, емоційний інтелект стають все більш важливими якостями для успішної роботи психологів-консультантів, а вплив рефлексії стає досить значущим у контексті самореалізації особистості.

Супервізія як процес регулярного професійного нагляду та підтримки сприяє аналізу своєї роботи з іншими фахівцями, конструктивному фідбеку та підтримці у вирішенні професійних труднощів. У контексті сучасних викликів і стресових ситуацій для психологів-консультантів розуміння власних емоцій та навички управління ними, здатність сприймати складні ситуації з точки зору соціальної рефлексії, вивчення й застосування методів розвитку соціальної рефлексії під час супервізії є актуальним завданням у сучасному психологічному середовищі. Методи розвитку соціальної рефлексії (рольова гра, саморефлексія, медитація, аналіз кейсів, ведення щоденника, тренування в групах, рольова гра, дискусія, візуалізація дебрифінг, аналіз кейсів та ін.) сприяють поглибленню розуміння власних соціальних умінь та навичок, а також допомагають у виробленні стратегій взаємодії з клієнтами та колегами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Супервізію як важливу складову роботи психологів-консультантів (сприяє розвитку соціальної свідомості шляхом поглиблення знань про соціальну справедливість, інклюзивний підхід у роботі з клієнтами, аналізу професійної практики та власних стереотипів, уявлень, поглядів на соціальні питання тощо) вивчають І.В. Астремська, Л.Б. Маліцька, Л.О. Ніколаєв, І.В. Ушакова та ін. Дослідженню різних аспектів рефлексп/соціальної рефлексії та її розвитку у процесі професійної підготовки психологів-консультантів присвячені праці О.В. Крюкової, М.М. Марусинець, О.І. Чепішко, Н.Ф. Шевченко та ін.

Мета статті - аналіз методів розвитку соціальної рефлексії у психологів-консультантів під час проходження супервізії задля підвищення їхньої професійної компетентності та якості надання консультаційних послуг.

Виклад основного матеріалу

Супервізія сьогодні широко застосовується в усіх галузях психологічної допомоги, незалежно від рівня досвіду, адже її головна мета полягає в удосконаленні професійних навичок, збагаченні компетентності та розвитку власного стилю роботи. Процес супервізії спрямований на можливість усвідомлення та інтегрування особистих способів реагування, об'єктивні знання, суб'єктивний досвід та конкретні ситуації, що виникають у роботі. Л.О. Ніколаєв вважає супервізію значущим аспектом професійної діяльності, який надає психологам підтримку, визнання й можливість аналізувати не тільки свою роботу, а й конкретні проблеми клієнтів, способи надання допомоги в їх вирішенні, для виявлення сильних і слабких сторін та знаходження шляхів подальшого професійного зростання. Науковець акцентує увагу, що зворотній зв'язок від досвідчених колег - це ключова компонента супервізії у розвитку професійних навичок та уникнення професійного вигорання [4]. І.В. Ушакова виділяє три основні функції супервізії: «освітницьку (формуючу), що включає розвиток умінь, навичок, здібностей щодо професії; підтримуючу (тонізуючу), що включає підвищення стійкості впливу зі сторони проблем клієнтів; спрямовуючу (нормативну), що включає контроль працівника над власною особистістю (недоліки, слабкі сторони, сліпі плями, осуд)» [7, с. 60].

На користь супервізії та її впливу щодо формування високого рівня соціальної компетентності, вміння виявляти й аналізувати соціальні нерівності та дискримінацію в роботі з клієнтами, адаптувати професійний підхід до конкретних соціокультурних контекстів вказує Ю.Г. Шапошникова. Важливість супервізії у тому, зауважує дослідниця, що вона допомагає психологам розвивати соціальну рефлексію через поглиблення знань про соціальну справедливість та інклюзивний підхід у роботі з клієнтами, аналіз власної професійної практики та власних стереотипів, уявлень і поглядів на соціальні питання. Крім того, супервізія сприяє розвитку емпатії та культури спілкування, розумінню соціальних проблем та виявленню можливостей для їх подолання у роботі з клієнтами, готовності працювати з різними соціальними групами та враховувати їхні потреби [9].

Розглянемо далі поняття «соціальна рефлексія» через термін «рефлексія». Дослідженню рефлексії (рефлексія від лат. reflexio - відображення) та її різних аспектів присвячено чимало праць вітчизняних психологів (О.В. Крюкова, М.М. Марусинець, О.І. Чепішко, Н.Ф. Шевченко та ін.): рефлексія як процес пізнання суб'єктом своїх внутрішніх психічних станів і процесів, закономірності зв'язків професійної рефлексії, особливості застосування рефлексивного управління, роль рефлексії в професійній діяльності керівників освітніх установ, рефлексія як механізм формування індивідуальної свідомості та діяльності особистості та ін. Загалом, у психологічній літературі рефлексію визначають, як міркування, сповнене сумнівів, протиріч; самоаналіз власного психічного стану; механізм взаєморозуміння; усвідомлення особою або спільністю того, як вони сприймаються й оцінюються в дійсності іншими індивідами або спільностями; якість, що необхідна професіоналу, оскільки дає можливість ефективно і адекватно реалізувати себе і свої здібності, забезпечуючи процес саморозвитку [1; 6; 8; 9]. Таким чином, рефлексію можемо розглядати як:

- процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів та станів, де ключовими термінами є «процес» і «самопізнання»;

- компонент структури діяльності, що включає в себе аналіз та оцінку власних дій;

- елемент комунікативних процесів для покращення спілкування та більш ефективного розуміння однієї людини іншою;

- засіб для аналізу та розв'язання психологічних проблем у процесі дослідження рефлексії у контексті проблематики мислення;

- важливий елемент аналізу та вдосконалення колективних зусиль, комунікативних процесів для покращення спілкування та більш ефективного розуміння однієї людини іншою;

- як інструментальний засіб організації навчальної діяльності, що сприяє покращенню процесу навчання та розвитку метакогнітивних навичок.

Рефлексія у комунікаціях та спільній діяльності називається соціальною рефлексією [8]. Специфіка рефлексивного механізму та різноманітність способів рефлексії визначають потенціал особистості для особистісного зростання та самовдосконалення. Відомо, що дослідження соціально- психологічної рефлексії розпочалося ще наприкінці ХІХ століття з вивчення пар суб'єктів, так званих експериментальних діад, що взаємодіють у лабораторних ситуаціях. Дію механізму соціальної рефлексії навів Дж. Холмс, показавши приклад спілкування умовних Джона і Генрі. За Дж. Холмсом, у цій ситуації спілкування бере участь як мінімум шість осіб, а саме: 1) Джон - «яким його створив Господь», тобто яким він є насправді; 2) Джон - яким він представляється самому собі; 3) Джон - той, яким його бачить Генрі. Ці ж позиції представлені й з боку Генрі. Згодом американські соціальні психологи Теодор Ньюк і Чарльз Хортон Кулі додали ще дві персони: Джон - яким він бачить його власний образ у свідомості Генрі, й такий же варіант для Генрі [6]. Тобто, можна сказати, що соціальна рефлексія виступає процесом подвоєного, дзеркального взаємовідображення суб'єктами особистостей один одного.

За О.В. Крюковою, соціальна рефлексія - це процес самоаналізу, усвідомлення власної поведінки, взаємодії з іншими людьми та вплив соціальних чинників на її життя [3]. Л.В. Пилипенко розглядає соціальну рефлексію як здатність особистості відображати свої власні думки, емоції та переживання у контексті соціальних взаємин та культурних норм [5]. Тобто, знання або ж уявлення про те, що думають про людину оточуючі, є важливим моментом соціального пізнання. Інакше кажучи, з одного боку, це можливість подивитися на іншу особу через те, що про нього думає перша, а з другого, це пізнання себе гіпотетично очима іншої людини [3]. На наш погляд, досить цікава думка з цього приводу польського психолога Єжи Мелібруда (Єжи Мелібруда «Я-Ти-Ми», 1987), який пояснює соціальну рефлексію як процес такого собі внутрішнього представництва однієї людини у внутрішньому світі іншої людини. Наведемо цитату відомого науковця за працею О.В. Крюкової: «Людина, яка є об'єктом мого сприйняття, не просто джерело сигналів, які я отримую та обробляю. Я сприймаю його також як суб'єкта, що сприймає мене, думає про мене, оцінює, розуміє мене... Я не тільки вводжу його у свій внутрішній світ... але й роблю цю особу ніби присутньою в мені як когось, хто у свою чергу вводить мене у свій внутрішній світ» [3, с. 641].

Традиційно у психології виділяють такі види рефлексії: комунікативна - механізм пізнання іншої людини, коли ставлення щодо її особливостей та поведінки стають об'єктом рефлексії; особистісна - об'єктом пізнання виступає сам індивід, його особистісні особливості, поведінка та відношення з оточуючими; інтелектуальна - рефлексія як здатність аналізувати різні способи вирішення різноманітних завдань у пошуку найбільш раціональніших [6].

На основі вивчення та аналізу джерел із проблеми дослідження розкриємо наступні методи розвитку соціальної рефлексії під час супервізії: саморефлексія, медитація, аналіз кейсів, ведення щоденника та ін.

Л.О. Подкоритова зазначає, що саморефлексію як розумовий процес психологу слід використовувати для поглиблення розуміння того, хто він є, які його цінності, чому він думає, відчуває і діє саме так, як робить. Оскільки метод саморефлексії - це і процес аналізу та відображення своїх думок, почуттів, дій та переконань, кращого розуміння себе й свого місця в суспільстві, своїх взаємин з іншими, техніки саморефлексії можуть бути використані для покращення соціальної свідомості та сприяти розвитку емпатії та співпереживання, тобто саморефлексія впливає на розвиток соціальної рефлексії [6].

Методом медитації здійснюється поглиблення уваги до власних думок та почуттів, що сприяє розвитку усвідомленості та розумінню власних соціальних реакцій, вказує М.М. Марусинець [2]. Одним із методів медитації, що сприяє розвитку соціальної рефлексії, є «метафорична медитація». Під час цього виду медитації психолог-консультант може візуалізувати себе у різних соціальних ситуаціях і спостерігати за своєю реакцією та емоціями. Це дозволяє розвивати усвідомленість власних соціальних процесів та допомагає краще розуміти свої реакції на взаємодію з іншими людьми. Крім того, практика медитації, на думку Ю.Г. Шапошникової, може сприяти покращенню спроможностей щодо спостереження своїх внутрішніх процесів, що може бути корисним для розвитку соціальної емпатії та сприйняття точки зору інших людей [9]. У цілому, медитація може бути корисним методом для розвитку соціальної рефлексії, оскільки вона допомагає особистості стати більш усвідомленою та емоційно стабільною у соціальних ситуаціях, у взаємодії з іншими людьми, сприяє покращенню уваги, самоспостереженню та емоційному саморегулюванню.

Метод аналізу кейсів є важливим інструментом у роботі психолога- консультанта, оскільки дозволяє систематизувати та аналізувати конкретні випадки з реальної практики. Першим етапом є збір інформації про клієнта, його проблему, контекст, умови життя та будь-які інші фактори, які можуть впливати на ситуацію. Далі - аналіз отриманої інформації, виявлення ключових проблем/факторів, що впливають на ситуацію. На основі аналізу кейсу психолог розробляє план дій, включаючи стратегії консультування, методи роботи з клієнтом та інші інтервенції; і виконує заплановані дії, спостерігає за реакцією клієнта та при необхідності вносить корективи до плану. Важливою частиною методу кейсу є аналіз результатів роботи з клієнтом, визначення досягнутих успіхів та невдач, а також рефлексивний процес, коли психолог ретельно вивчає свою власну роль у ситуації, свої думки та емоції, що виникають у процесі роботи з клієнтом, робить висновки для майбутньої роботи [2; 5; 9].

Регулярне ведення щоденника - це інструмент психолога-консультанта для спостереження, систематизації своїх думок, емоцій, відстеження особистого професійного розвитку. Фахівці радять вести щоденник регулярно, фокусуватися на професійних справах, тобто використовувати щоденник для записування спостережень із сесій з клієнтами, власних реакцій на робочі ситуації, нових методів і методик, які можуть бути корисними для подальшого розвитку [1; 3; 4; 6]. На наш погляд, щоденник може слугувати психологу- консультанту у висловленні свої емоцій, роздумів та саморефлексії про власну роботу/взаємодію з клієнтами, що загалом допомагатиме збереженню емоційного балансу та розумінню власних реакцій. Корисно записувати в щоденник нові ідеї, враження від участі в науково-практичних заходах/конференціях тощо.

Серед групових методів розвитку соціальної рефлексії визначимо наступні: тренування в групах, рольова гра, дискусія, візуалізація. Так, методом тренування в групах майбутні психологи-консультанти мають можливість спілкуючись, обговорювати свої думки/почуття з іншими людьми, аналізувати соціальні ситуації, навички рефлексії над власною поведінкою та взаємодією з іншими людьми, уміння бачити ситуацію з різних точок зору, розширювати соціальну свідомість. Метод рольової гри дозволяє психологам- консультантам втілювати різні соціальні ролі та ситуації, відчувати себе в ролі інших людей, розвивати емпатію та сприйняття інших людей, розуміти їхню мотивацію, емоції та переживання; виникає конкретна можливість експериментувати з різними стратегіями взаємодії, спостерігати за реакціями оточуючих, теоретично засвоювати знання про соціальну взаємодію й отримувати практичний досвід кращого розуміння позиції інших людей та реагування на нестандартні ситуації. Рольові ігри сприяють розвитку креативного мислення та здатності швидко приймати рішення в складних ситуаціях [5]. Отже, зазначимо, що використання рольових ігор є надзвичайно ефективним методом для розвитку соціальної рефлексії у психологів- консультантів. Вони надають можливість практичного навчання, сприяють розвитку емпатії та сприйняття інших людей, а також формують важливі навички аналізу та розуміння соціальних взаємодій, необхідних для успішної професійної діяльності, адаптації до різних сценаріїв та виявлення гнучкості у взаємодії з клієнтами.

Роль групової дискусії в процесі супервізії досліджують М.М. Марусинець, Л.О. Ніколаєв, І.В. Ушакова та ін. У груповій дискусії психологи-консультанти мають можливість обговорити свої випадки, проблеми та складнощі, з якими вони стикаються у своїй роботі. Це дає змогу побачити різні підходи до одних і тих самих ситуацій, отримати різноманітні поради та погляди з боку колег, а також збагатити свої знання та навички. Групова дискусія також сприяє розвитку критичного мислення, аналізу та саморефлексії серед психологів- консультантів. Вони можуть спостерігати за роботою своїх колег, вивчати їхні методи та практики, а також вчитися на прикладах успішних випадків [2; 4; 7]. З власного досвіду зазначимо, що метод групової дискусії в процесі супервізії допомагає психологам-консультантам розширити мережу професійних контактів та сприяє взаємній підтримці та взаємодопомозі, можна обмінюватися досвідом, навчатися один від одного та сприяти розвитку професійної спільноти.

Для саморозвитку психолога-консультанта, кращого розуміння самого себе, стосунків з іншими, для аналізу взаємозв'язку між особистими якостями й тим, як сприймають тебе оточуючі, на наш погляд, буде доцільно використати метод візуалізації, зокрема техніку «Вікно Джогарі» (Йохарі), розроблену в 1955 році американським психологами Джозефом Луфтом (19162014) і Харрингтоном Інхамом (1914-1995). Відповідно до методики, у кожної людини є чотири зони/простори (в малюнку це можна зобразити як квадрат із 4-х «вікон» - 2 вертикально, 2 горизонтально):

- відкрита зона (верхнє ліве вікно) - «я знаю» - «інші знають»: тут знаходяться якості, відомі самій людині, і які визнають за нею оточуючі; поліпшення відносин між людьми безпосередньо пов'язане з рівнем взаєморозуміння між ними, досягнутого шляхом обміну інформацією; чим більше площа цієї зони, тим більше інформації з обох сторін про якості людини, тим продуктивнішою буде взаємодія;

- прихована (нижнє ліве вікно) - «я знаю» - «інші не знають»: у прихованій зоні є якості, відомі людині, але невідомі оточуючим і збільшення цієї зони ускладнює взаємодію між людьми; проте, дає перевагу, як приховування невигідної інформації від оточуючих, уявлення себе у вигідному світлі;

- сліпа зона (верхнє праве вікно) - «я не знаю» - «інші знають»: тут знаходяться якості, що невідомі самій людини, однак відомі іншим;

- невідома зона (нижнє праве вікно) - «я не знаю» - «інші не знають», тобто у невідомій зоні знаходяться ті якості, про які не знає ні сама людина, ні оточуючі.

Таким чином, можна сказати, що символічно кожна людина представляє собою сукупність чотирьох просторів, і в процесі взаємодії й спілкування, розкриваючи іншим свій внутрішній світ/стан/емоцн/цінності, наче б то сама отримує доступ до тих багатств, якими володіє.

Висновки

Соціальна рефлексія виступає як метакогнітивна парадигма рефлексивних процесів, що сприяє розвитку самопізнання та саморозуміння; є результатом осмислення особистістю своєї життєдіяльності та формою мисленнєвої діяльності, що допомагає людям краще розуміти себе, свої дії та приймати обґрунтовані рішення. Процес супервізії у психологів-консультан- тів допомагає поєднувати професійні знання з особистим досвідом та сприяє розвитку вміння відокремлювати свої особисті переживання від професійної взаємодії з клієнтом, аналіз якості професійної діяльності дає можливість долати недоліки й надає процесу самопізнання цілеспрямованості та усвідомленості. Розвиток соціальної рефлексії з використанням різних методів, прийомів і технік під час супервізії є важливою складовою професійної підготовки майбутніх фахівців.

Методи, прийоми та техніки (тренування в групах, саморефлексія, медитація, аналіз кейсів, ведення щоденника, рольова гра, дискусія, візуалізація, аналіз кейсів та ін.) спрямовані на: розвиток професійної компетентності; розуміння соціальної взаємодії; врахування культурних особливостей та етичних аспектів у роботі з клієнтами різного віку, статі, віросповідань і національностей; вдосконалення власних професійних навичок; професійне усвідомлення, емоційну стабільність у соціальних ситуаціях і взаємодії з іншими людьми; здатність самоспостереження та емоційне саморегулювання; формування важливих умінь/навичок аналізу та розуміння соціальної взаємодії; покращення якості роботи для забезпечення ефективності результатів та успіху в роботі з клієнтами; розвиток уміння аналізувати проблем клієнтів й відбирати/розробляти ефективні стратегії та методи роботи з ними.

Література

1. Маліцька Л.Б. Розвиток рефлексії у майбутніх фахівців // Актуальні проблеми психології в закладах освіти. 2014. Вип. 4. С. 84-88.

2. Марусинець М.М. Рефлексивна парадигма в координатах модернізації підготовки психологів // Наука і освіта. 2016. № 10, С. 82-87. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO (дата звернення: 25.12.2023).

3. Крюкова О.В. Соціальна рефлексія як складова соціального розвитку особистості // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам'янець Подільського національного університ ет у імені Івана Огієнка, Інст ит ут у психології ім. Г. С. Кост юка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. Вип. 16. Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2012. С. 636-647.

4. Ніколаєв Л.О. Супервізія як технологія розвитку професіоналізму психологів, тренерів, коучів: порівняльний аналіз. // Проблеми гуманітарних наук. Психологія : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, Вип. 52. Дрогобич, 2023. С. 42-47

5. Пилипенко Л.В. Соціальна рефлексія як складова життєвого самовизначення сучасної молоді // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За ред. Максименка С.Д., Циби В.Т., Шайгородського Ю. Ж. та ін. Київ : Український центр політичного менеджменту, 2003. С. 258-269.

6. Подкоритова Л.О. Визначення видів рефлексії у наукових джерелах // Проблеми сучасної психології. 2017. Вип. 37. С. 343-358. URL : http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ (дата звернення: 24.12.2023).

7. Ушакова І.В. Супервізія : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. 228 с.

8. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків : Україна: Прапор, 2007. 640 с.

9. Шапошникова Ю. Г. Психологічні особливості рефлексивних компонентів у професійному становленні практичного психолога : автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07; Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ : 2008. 19 с.

References

1. Malitska, L.B. (2014) Rozvytok refleksii u maibutnikh fakhivtsiv [Development of reflection in future specialists] // Aktualni problemy psykholohii v zakladakh osvity. Vyp. 4. S. 84-88. [in Ukrainian]

2. Marusynets, M.M. (2016) Refleksyvna paradyhma v koordynatakh modernizatsii pidhotovky psykholohiv [Reflexive paradigm in the coordinates of modernization of training of psychologists] // Nauka i osvita. № 10, S. 82-87. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO (date of application: 25.12.2023). [in Ukrainian]

3. Kriukova, O.V. (2012) Sotsialna refleksiia yak skladova sotsialnoho rozvytku osobystosti [Social reflection as a component of social development of the individual] // Problemy suchasnoi psykholohii: Zbirnyk naukovykh prats Kamianets Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka, Instytutu psykholohii im. H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy / Za red. S. D. Maksymenka, L. A. Onufriievoi. Vyp. 16. Kamianets-Podilskyi : Aksioma. S. 636-647 [in Ukrainian]

4. Nikolaiev, L.O. (2023) Superviziia yak tekhnolohiia rozvytku profesionalizmu psykholohiv, treneriv, kouchiv: porivnialnyi analiz [Supervision as a technology for developing the professionalism of psychologists, trainers, coaches: a comparative analysis] // Problemy humanitarnykh nauk. Psykholohiia : Redaktsiino-vydavnychyi viddil DDPU imeni Ivana Franka, Vyp. 52. Drohobych. S. 42-47 [in Ukrainian]

5. Pylypenko, L.V. (2003) Sotsialna refleksiia yak skladova zhyttievoho samovyznachennia suchasnoi molodi [Social reflection as a component of life self-determination of modern youth] // Sotsialno-psykholohichnyi vymir demokratychnykh peretvoren v Ukraini / Za red. Maksymenka S.D., Tsyby V.T., Shaihorodskoho Yu. Zh. ta in. Kyiv : Ukrainskyi tsentr politychnoho menedzhmentu. S. 258-269 [in Ukrainian]

6. Podkorytova, L.O. (2017) Vyznachennia vydiv refleksii u naukovykh dzherelakh [Definition of types of reflection in scientific sources] // Problemy suchasnoi psykholohii. Vyp. 37. S. 343-358. URL : http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ (date of application: 24.12.2023). [in Ukrainian]

7. Ushakova, I.V. (2011) Superviziia [Supervision] : navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. Mykolaiv : Vyd-vo ChDU im. Petra Mohyly. 228 s. [in Ukrainian]

8. Shapar, V.B. (2007) Suchasnyi tlumachnyi psykholohichnyi slovnyk [Modern explanatory psychological dictionary]. Kharkiv : Ukraina: Prapor. 640 c. [in Ukrainian]

9. Shaposhnykova, Yu. H. (2008) Psykholohichni osoblyvosti refleksyvnykh komponentiv u profesiinomu stanovlenni praktychnoho psykholoha [Psychological features of reflective components in the professional development of a practical psychologist] : avtoref. dys... kand. psykhol. nauk: 19.00.07; In-t psykholohii im. H.S. Kostiuka ApN Ukrainy. Kyiv. 19 s. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru