Проблеми дезадаптації школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Проблеми дезадаптації школярів

Мірошніченко Л.В.

Вступ

адаптація школяр навчання труднощі

У сучасному суспільстві актуально постає проблема не тільки надання належної освіти в навчальних закладах, варто приділити увагу щодо умов адаптації школярів до процесу навчання й уміння взаємодіяти в колективі. Спостерігаються певні труднощі в процесі розвитку молодшого школяра, які пов'язані з навчальною діяльністю, взаємодією з учителем та збільшеними вимогами з боку сім'ї. Проблема дезадаптації учнів у школі набуває на сьогоднішній день особливої уваги в процесі психологічного консультування. Під час навчання в школі варто звертати увагу на розвиток дітей, прогалини в цій сфері є першопричиною дитячої невротизації. Входження «до школи» вимагає від дитини вміння орієнтуватися і правильно вибудовувати стосунки та взаємодію в суспільстві, керувати своєю поведінкою, підпорядковуючи її певним правилам і свідомого прийняття норм, розуміти поставлене перед нею завдання, аналізувати процес діяльності та її результат. Проте всі ці вимоги так чи інакше походять від дорослого, який, у звичному для себе жанрі моралі, пояснює основні цілі, завдання та принципи майбутнього шкільного життя. Цій проблемі варто приділити увагу і знайти шляхи її вирішення.

З того часу, як дитина стає школярем, до неї висувається низка нових умов, серед яких висока якість та швидкість навчання, хороша поведінка, дотримання правил шкільного життя, взаємодія в колективі та ін. Зрештою вони формують у дитини амбівалентне ставлення до шкільного життя. З одного боку дитина відчуває радість від того, що «нарешті я став великим», а з іншого - страх від того, що «раптом не впораюся». Батьківські повчання виконуються складно або зовсім не здійснюються, оскільки школа при всій своїй сучасності не завжди готова до своєчасних, з психологічного погляду, та кваліфікованих методів навчання. Суперечливість вимог школи, її непередбачуваність не дозволяють прогнозувати з повною впевненістю благополучне входження дитини в новий вид діяльності, навіть за досить високого рівня підготовки до школи та психологічного прийняття дитиною нового статусу. У результаті вона опиняється в надзвичайно складній життєвій ситуації: ще не опанувавши новим видом діяльності і не придбавши адекватні засоби орієнтування в ній, дитина вже стикається з власним незнанням (начебто знаною до вступу в школу) діяльністю. Школяр часто не знає що робити з повсякденно зростаючими вимогами, з новими умовностями, з новими знаннями, що призводить його до неможливості повноцінної орієнтації в шкільному колективі. Зрештою батьки починають помічати у своєї дитини зміни в її стані та поведінці: дитина часто хворіє, плаче з кожного приводу, сильно втомлюється, погано спить, гризе нігті, смокче пальці, не хоче ходити до школи, боїться відповідати біля дошки, стає гірше читати, порівняно з дошкільним віком, тощо, що в психологічній науці та практиці може бути названо синдромом психогенної шкільної дезадаптації. Але при своєчасній психологічній консультації батьків ці проблеми можна вирішити, приділивши увагу теоретичному дослідженню особливостей психологічного консультування батьків молодших школярів.

Виклад основного матеріалу

Консультативна діяльність - це процес, що передбачає проведення системи консультативних занять, логічно поєднаних між собою за змістом і взаємодоповнюючих один одного по суті. Найчастіше консультативна робота може проводитись в індивідуальній формі, у вигляді підгрупового або групового консультування [1, c. 34]. У разі необхідності ведення особистісно-довірливої бесіди з клієнтом доцільним є вибір індивідуальної форми співпраці. Саме така форма організації консультування є найбільш поширеною та традиційною. Перевагами цієї форми консультативної роботи є конфіденційність, психологічна безпека, індивідуальна увага до клієнта, особливостей його життя та діяльності, емоційного стану, внутрішнього світу, наявних проблем тощо. Зміст консультування в цьому разі націлений перш за все на самого клієнта, його запити, потреби, здібності та схильності, бачення проблеми, наявні психологічні можливості. У процесі корекційної роботи консультант активізує індивідуальні особистісні ресурси самого клієнта, спонукає його до пошуку шляхів самостійного подолання проблеми, звертається до його самосвідомості, цільових установок, спирається на актуальні цінності та мотиви життєдіяльності [2, с. 84].

Групове консультування передбачає залучення до консультативного процесу декількох учасників, зацікавлених у вирішенні однієї або схожої проблеми. У цьому разі увага консультанта фокусується не стільки на індивідуальності конкретного члена групи, скільки на характері стосунків між ними, активізації конструктивної взаємодії, пошуку рішень, що спираються не тільки на власні можливості, але орієнтовані на залучення та підтримку оточуючих людей. Перевагами цієї форми організації консультативного процесу є можливість взаємного впливу учасників один на одного, обмін досвідом, здійснення порівняння. Консультування у групі дає змогу його учасникам віднайти особистісні опори не тільки в собі, але й в оточуючих [3, с. 93]. Найбільш поширеними ризиками групового консультування є неспроможність деяких учасників здійснити повноцінне та відверте саморозкриття, що може призвести до викривлення проблеми та подальшого прийняття не зовсім вдалих рішень. Крім цього, дещо обмеженою стає увага до індивідуальної природи виникнення проблем та характеру почуттів, переживань кожного з учасників консультативного процесу. Не можна забувати і про міру групового тиску, що у ряді випадків може стати шкідливою для конформного клієнта. У зв'язку з цим психологу-консультанту при організації групового консультування варто подбати про налагодження партнерської взаємодії між учасниками групи, зниження групового тиску, створення атмосфери довіри та групової конфіденційності, вироблення правил психологічної безпеки, максимально можливе збереження індивідуальної уваги до кожного з учасників групи. Саме тому при консультативній роботі з питань розвитку індивідуальності перевага надається індивідуальній консультації [4, с. 45-47].

У концепції психологічного консультування А. Адлер виділяв 3 аспекти:

розуміння і прийняття клієнтом індивідуального стилю життя;

допомога клієнту в розумінні себе;

тренування та посилення соціального інтересу, потреби в соціальній кооперації [5, с. 54].

Як правило, сесія психологічного консультування починається з аналізу стилю життя клієнта, тобто з пошуку тих проблем, які відображаються в його поведінці на різних етапах онтогенезу. Цьому допомагає аналіз ранніх спогадів або найбільш значущих подій дитинства. Спогади, які першими прийдуть на розум, на думку А. Адлера, далеко не випадкові, а відповідають тим психологічним проблемам, які клієнт самостійно вирішити не міг як в минулому, так і в сьогоденні. У розповіді клієнта будуть відображення негативних обставин, що вплинули на його особистісне зростання, а саме: органічна неповноцінність, емоційне відкидання або надмірне потурання з боку батьків. Важливо також звертати увагу на невербальні повідомлення клієнта - міміку, жести, інтонацію голосу, а також ключові слова (дієслова), якими він висловлює минулі дії (прообраз практики нейролінгвістичного програмування) [6, с. 38]. Саме психологічне консультування - це процедура, яка відрізняється від психоаналізу Фрейда. У бесідах з клієнтом психолог створює атмосферу безпеки, доброзичливості, співчуття і підтримки. Він збирає матеріал, інтегрує ті частини минулого і сьогодення досвіду клієнта, які вислизали від його усвідомлення [7, с. 47].

Таким чином, схема розвитку психологічного процесу консультування виглядає наступним чином:

входження психолога-консультанта в контакт з клієнтом за допомогою емпатії, доброти, підтримки;

формування відповідальності клієнта за успіх психологічного консультування (сигналом про готовність його до співпраці з психологом служить, зокрема, бажання згадати власне минуле);

когнітивне усвідомлення клієнтом життєвого стилю і проблем самості;

емоційна реакція і зіткнення з раніше неусвідомлюваним чуттєвим досвідом;

перевірка в реальності нового досвіду [8, с. 53].

Для забезпечення результативності та ефективності консультативного процесу необхідно дотримуватися таких принципів:

принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієнта, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя та поведінку;

забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає в таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, передбачених законом, про що клієнт попереджається психологом);

принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги;

принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення;

принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Важливим завданням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи;

розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам [9, с. 28].

Реалізація принципів психологічного консультування можлива за таких умов:

Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реальну проблему психологічного характеру та усвідомлюване бажання якнайшвидше її вирішити.

Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку.

Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом.

Клієнт повинен точно дотримуватися наданих психологом-консультантом рекомендацій.

Створення сприятливого і відповідного психологічному консультуванню клімату [10, с. 39].

Найчастіше батьки молодших школярів звертаються до психолога з проблемою шкільної дезадаптації. Варто зазначити, що адаптація до шкільного навчання зумовлена готовністю дитини до нього. Можна виділити наступні три напрями готовності дитини до навчання в школі: психофізіологічний, особистісний та інтелектуальний [11]. Психофізіологічна готовність включає в себе загальний фізичний розвиток дитини; спритність, точність, координацію рухів; витривалість, працездатність, довільність дій і поведінки. Для першокласника важливо вміти зосередити увагу на заняттях, не відволікатися на сторонні подразники, діяти за словесною інструкцією вчителя. Далеко не всі першокласники мають ці якості; дуже мало хто з них можуть керувати своєю поведінкою.

Другу групу ознак готовності до шкільного навчання складають ознаки особистісної готовності. Якщо дитина активно грає з однолітками, жваво цікавиться всім, що відбувається, любить ставити запитання, значить її розвиток сприятливий для початку шкільних занять.

Для інтелектуальної готовності до школи характерна наявність в початковій стадії сформованого логіко-понятійного апарату, володіння початковими навичками аналізу і синтезу інформації, вміння узагальнювати отриманий матеріал, систематизувати його, запам'ятовувати на основі осмисленого запам'ятовування, вміння виокремити з навчальної діяльності навчальне завдання й мету та планомірно йти до її вирішення [12, с. 49]. Однак ці навички в такому віці спираються тільки на образне мислення і дії з предметами об'єктивної реальності. Абстрактне мислення поки у дитини не розвинене [13, с. 39].

Показник інтелектуальної готовності до шкільного навчання - це цілісність розумового процесу, єдність образного і вербального компонентів мислення, а також саморозвиток дитячого мислення [14, с. 30]. Саморозвиток відбувається в тому випадку, коли кожен «крок» мислення, з одного боку, щось прояснює, коли утворюються нові стійкі ясні знання, з іншого - ясне знання служить основою виникнення розвитку нових знань [11, с. 92]. Для успішного навчання дитина має відповідати пропонованим їй вимогам. Інтелектуальна підготовка до школи включає в себе елементи рахування, читання, розвитку мовлення, дрібної моторики рук, писання, творчого навчання за різними програмами, але таким чином, щоб у період шкільної діяльності дитина могла впоратися з будь-який простим навчальним завданням, вступати в комунікацію з однолітками, довільно контролювати свої дії, увагу, поведінку, сприйняття дорослих. Основними ознаками шкільної дезадаптації є небажання навчатися або отримання незадовільних оцінок, невміння спілкуватися з однолітками та складні стосунки з вчителем. До цього ще додається тривожність, агресивність та низька самооцінка дитини. Причини через які дитині важко адаптуватися до шкільного навчання найчастіше виходять із сім'ї. Саме тому батькам необхідна психологічна консультація з цього приводу, яка допоможе вирішити проблему. Дослідження показують, що після проведення декількох сесій психологічного консультування з батьками дітей молодшого віку налагоджувався контакт дітей з батьками, а також з класним керівником.

Науково-практичні дослідження І.М. Цимбалюк підтверджують, що завдяки вдалій психологічній консультації з батьками молодших школярів, у дітей знизився рівень тривожності, вони стали більш емоційно стійкими, продемонстрували відкритість та довіру у спілкуванні, реалізували потребу в спілкуванні з однолітками, збільшився рівень самооцінки та зменшилася агресивність. Все це призвело до підвищення успіху у навчанні [14, с. 62].

Висновки

Таким чином, психологічне консультування є основним та дієвим методом роботи з клієнтом. Завдання психологічного консультування - допомогти клієнтові знайти шляхи вирішення власних психологічних проблем, аналізувати минулий досвід та позбавлятися від деструктивних форм поведінки. Важливо, щоб психолог під час консультування уникав оцінюючих фраз, проявляв емпатію та направляв клієнта на аналіз проблем минулого. У молодшому шкільному віці навчальна діяльність виходить на перший план, вона займає провідне місце в житті дитини. Мислення стає домінуючою функцією в такому віці. Це сприяє розвитку розумових процесів й інтелекту, а також деяких інших психічних функцій організму. Як відомо, в молодшому шкільному віці починає активно розвиватися пам'ять в двох напрямках: довільному і мимовільному. Тепер дитина може вивчити навіть те, що їй зовсім не цікаво лише одним зусиллям волі. Також починає формуватися увага. Діти в цьому віці можуть бути довше зосереджені на одному предметі. Але при виникненні проблем шкільної дезадаптації молодші школярі втрачають інтерес до навчання, виявляють тривожність та агресивність.

Отже, роль психологічного консультування з батьками при проблемах шкільної дезадаптації дітей молодшого шкільного віку неможливо недооцінювати, адже вона сприяє формуванню позитивних якостей особистості, підвищенню самооцінки дітей, налагодженню тісних контактів між дитиною та її батьками.

Список використаних джерел

1. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное консультирование. М.: Просвещение, 2014. 382 с.

2. Бодалева А.А. Психологическое общение. М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: Н.П.О, «Модек», 2016. 256 с.

3. Гуревич К.М. Индивидуально-психологические особенности школьников. М., Высшая школа, 2008. 316 с.

4. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: навч. посібник Харків: «Фоліо», 1996. 237 с.

5. Адлер А. Лекции по аналитической психологии К.: Ваклер, 1996. 282 с.

6. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии М.: Фонд «Закон, грамотность», 1995. 296 с.

7. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навч. пос. К.: Четверта хвиля, 2004. 256 с.

8. Консультативна психологія: підручник/ І.С. Булах, В.

9. У. Кузьменко, Е.О. Помиткін та інші. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. 482 с.

10. Титаренко Т.М. Життєві кризи: технології консультування. Перша частина. К.: Главник, 2007. 144 с.

11. Индивидуальное психологическое консультирование: Курс лекций / Е.М. Лысенко, Т.А. Молодиченко. М.: Изд-во Владос Пресс, 2016. 159 с.

12. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. К.: Знання, 2003. 112 с.

13. Кузьменко В.У., Кобернік О.Г. Відверті розмови психолога з батьками та підлітками. Навчально-методичний посібник. К.: Нора-прінт, 2013. 152 с.

14. Эйдемиллер Э.Г., Юстискис В.В. Психология и психотерапия семьи. СПб.: Питер, 2019. 382 с.

15. Цим балюк І.М. Психологічне консультування та корекція: Навч. посібник. Рівне: ЦНТІ, 2001. 65 с. Размещено на Allbest.ru