Творчість як чинник особистісного розвитку

Размещено на http://allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Творчість як чинник особистісного розвитку

Мороз Людмила Іванівна доктор психологічних наук,

професор, професор кафедри психології

м. Умань

Анотація

Стаття присвячена вивченню психологічних особливостей творчого потенціалу, детермінантів виникнення креативних якостей як основи розвитку і формування особистості. Авторка зазначає, що творчу унікальність можна розуміти як індивідуальну своєрідність людини, яка формується в процесі і результаті засвоєння суспільного досвіду, завдяки її ж власним творчим зусиллям.

Це явище дозволяє розглядати людину як творця власного життєвого шляху, становлення особистості. Людина, руйнуючи усталені стереотипи, шаблони, виходить за межі прийнятих норм і творить цінності, мету, завдання і смисли власного життя. Формується власне світовідчуття, світорозуміння та пізнає саму себе. Вивчення різного рівня прояву особистісної позиції людини у поворотних подіях її життя дозволило дослідникам розробити типологію творчої унікальності людини: творча унікальність, стихійна індивідуальність, активна типовість, пасивна типовість.

У результаті дослідження встановлено, що творча активність є особливою спрямованістю суб'єкта, сутність якої полягає у легкості взаємопереходів репродуктивних і творчих способів розв'язання широкого кола нових для суб'єкта завдань.

Порівняльний аналіз, проведений як між різними рівнями успішності групами учнів, так і між здобувачами вищої освіти свідчить про відсутність зв'язку між успішністю і творчою активністю.

На основі аналізу результатів проведеного дослідження зроблено висновки про те, що розвиток творчої мотивації, від нестійкого рівня до стійкого, у цілому пов'язаний із перетворенням мотивації, зі зміною характеру взаємозв'язків між мотивами. Тому для розвитку творчої мотивації у навчально-пізнавальній діяльності здобувачів доцільним є створення умов для активної, професійно значущої творчої діяльності, спрямованої на досягнення нових результатів і на оволодіння способами та прийомами їхнього отримання. Такими умовами є, з одного боку, створення умов спільної продуктивної діяльності у навчальному процесі, з іншого - умови актуалізації творчого потенціалу здобувача і самореалізації його як особистості. Таким чином, однаковою мірою враховуватимуться і працюватимуть усі функції навчання: навчальна, розвивальна та виховна.

Ключові слова: творчий потенціал; креативні якості; творча унікальність; творчі зусилля; творча активність.

Abstract

Creativity as a factor of personal development

Moroz Liudmyla Ivanivna Doctor of Psychology, Full Professor, Professor of the Department of Psychology, Uman Pavlo Tychyna State Pedagogical University, Pavlo Tychyna State Pedagogical University, Uman

The article is devoted to the study of psychological features of creative potential, determinants of creative qualities as the basis for the development and formation of personality. The author notes that creative uniqueness can be understood as an individual originality of a person, which is formed in the process and as a result of assimilation of social experience, thanks to his/her own creative efforts. This phenomenon allows us to consider a person as a creator of his or her own life path and personality development. By breaking down established stereotypes and patterns, a person goes beyond the accepted norms and creates values, goals, objectives and meanings of his or her own life. They form their own worldview, world-understanding, and learn about themselves. The study of different levels of manifestation of a person's personal position in the turning points of his or her life allowed researchers to develop a typology of a person's creative uniqueness: creative uniqueness, spontaneous individuality, active typicity, and passive typicity.

The study found that creative activity is a special orientation of the subject, the essence of which lies in the ease of intertransition of reproductive and creative ways of solving a wide range of tasks that are new to the subject. The comparative analysis conducted both between different levels of academic performance of groups of students and between higher education students shows that there is no connection between academic performance and creative activity.

Based on the analysis of the results of the study, it is concluded that the development of creative motivation, from an unstable level to a stable one, is generally associated with the transformation of motivation, with a change in the nature of the relationship between motives. Therefore, in order to develop creative motivation in the educational and cognitive activities of students, it is advisable to create conditions for active, professionally significant creative activity aimed at achieving new results and mastering the methods and techniques for obtaining them. Such conditions are, on the one hand, the creation of conditions for joint productive activity in the educational process, on the other hand, the conditions for actualising the creative potential of the applicant and his/her self-realisation as a person. Thus, all functions of education will be equally taken into account and work: educational, developmental and educational.

Keywords: creative potential; creative qualities; creative uniqueness; creative efforts; creative activity.

Вступ

Постановка проблеми. Останніми роками значно зріс інтерес до проблеми психології творчого потенціалу людини і творчої унікальності особистості. На наш погляд, такий інтерес викликаний ще й тим, що в умовах бурхливого розвитку людської цивілізації виникають такі питання і проблеми, розв'язання яких потребує нестандартного, оригінального підходу. Для цього насамперед необхідно позбутися стереотипності мислення, формувати критичність, самостійність, цілеспрямованість, цілеспрямованість, прагнення до самодостатності та інші якості особистості, організувати процес навчання і виховання підростаючого покоління у цьому напрямку. Якщо людина має великий творчий потенціал, то вона зможе розв'язати ці завдання і успішно подолати життєво важливу, кризову ситуацію. Усе це визначає гостру актуальність і масштабність проблеми психології творчості як чинника розвитку особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Природу творчості неможливо розкрити, виходячи із вивчення внутрішніх особливостей якогось окремого специфічного виду творчої діяльності людини. Його вивчення потребує комплексного наукового дослідження, що спирається на правильну методологічну основу. Такою методологічною основою може слугувати діалектика. Проблемами психології творчості займалися Г.Айзенк, Д.Гілфорд, P.Steinberg, Е.Торранс, Д.Тейлор та ін. Серед українських вчених це насамперед А.Ыванченко, В.Клименко, Л.Міщиха, В.Моляко, С.Шандрук та ін.. За результатами їхніх фундаментальних і прикладних досліджень виявлено багато особливостей, механізмів, законів, закономірностей і феноменів творчості. Однак чим глибше вивчається творчість, тим більшою стає кількість питань, які потребують свого подальшого вивчення.

У роботах, присвячених проблемам психології творчості, розглядаються здебільшого загальнопсихологічні, соціально-психологічні, вікові та педагогічні питання. Проте в усіх цих дослідженнях творчість розглядається із переважної позиції пізнавальних процесів. Хоча деякі дослідники вказують і на той факт, що творчість - особистісна властивість, творча активність, потенціал - є чинником розвитку особистості, але немає досліджень, присвячених вивченню саме цього аспекту зазначеної проблеми. У зв'язку з цим було зроблено спробу спеціального вивчення творчої спроможності та потенціалу школярів і здобувачів ЗВО як чинника розвитку їхньої особистості. Це пов'язано з тим, що саме учнівські та студентські групи є тим середовищем, де більш динамічно відбувається самоактуалізація і самореалізація особистості, з'являються творчі можливості її розвитку. Усе це розглядається у контексті активності особистості, яка є формою, способом і можливістю освоєння світу.

Мета статті - вивчення психологічних особливостей творчого потенціалу, детермінантів виникнення креативних якостей як основи розвитку і формування особистості.

Виклад основного матеріалу

Ще з давніх часів мислителів різних епох цікавили питання творчості особистості. Інтерес до цих питань був викликаний, з одного боку, пізнавальними інтересами вчених, з іншого боку, логіка розвитку самого суспільства диктувала вивчення цих питань. Виокремлено основні, історично сформовані напрямки, за якими йде розробка проблеми психології творчості та особистості: праксіологія, гносеологія, соціологія та аксіологія. Кожен із цих напрямків має свій понятійний апарат, своє уявлення про сутність творчості та феномени, що її репрезентують. Зв'язок психології творчості із суміжними науками виражається у запозиченні нових категорій та аспектів розгляду, критеріїв оцінювання творчості, а також у вигляді арсеналу методик, експериментальних процедур і типу обстежуваних. Виявлена мозаїчність уявлень про творчість, або емпірична багатоаспектність відображає фрагментарний та уривчастий характер сучасних досліджень творчості, зокрема психології творчості як чинника розвитку особистості.

Становлення психології творчості як самостійної науки означає виокремлення власне психологічних схем дослідження, формування власне психологічних підходів. Це сприяє уточненню та усвідомленню психологічної проблематики творчості та її ролі у розвитку особистості. Аналіз наявної літератури показав, що творча активність особистості як одиниця аналізу та уявлення про природу творчої активності людини у різних ученнях розумілися по-різному. Але, узагальнюючи їх, можна зазначити, що в одному випадку це явище розглядалося як процес самовдосконалення, самотворення людини, в іншому - як процес перетворення навколишньої дійсності.

Творчу унікальність можна розуміти як індивідуальну своєрідність людини, яка формується в процесі і результаті засвоєння суспільного досвіду, завдяки її ж власним творчим зусиллям. Це явище дозволяє розглядати людину як творця власного життєвого шляху, становлення особистості. Людина, руйнуючи усталені стереотипи, шаблони, виходить за межі прийнятих норм і творить цінності, мету, завдання і смисли власного життя. Формується власне світовідчуття, світорозуміння та пізнає саму себе. У тих випадках, коли створювана людиною екзистенція перевершує її актуальні можливості, то її творчий потенціал та унікальність проявляються стосовно власного «я». психологічний креативність творчий освіта

Торкаючись усіх рівнів прояву людини, цей процес приводить її до нового розуміння, самоутворення і самовизначення. Таким чином, становлення творчого потенціалу та унікальності людини можна уявити як взаємну еволюцію її цінностей та її потенціалу. Такий підхід дозволяє виокремити дві життєві позиції людини, які й сприяють розвитку та формуванню особистості. Позиція однієї людини полягає у тому, що вона життя сприймає і розуміє його як уже поставлене кимось завдання, розв'язання якого з часом знайдеться саме. У цьому випадку життєвий шлях людини може обмежуватися тим, що вона буде дотримуватись норм повсякденного життя, присвятить себе сім'ї, освіті, кар'єрі тощо. Вона не буде проявляти надординарних зусиль, уникатиме невизначеності, оригінальності. Внаслідок цього самоактуалізація та самореалізація її будуть обмеженими і не відбудеться її творче самовизначення.

Інша людина сприйматиме життя як відкриту систему, як творче завдання. Тому вона шукатиме розв'язання цього завдання не лише у межах власного буття, усталених норм, цінностей, досвіду, а часом вийде за межі власного зовнішнього і внутрішнього світу [1]. Лише у цьому випадку людина повинна сама усвідомлено культивувати цінності і цілі власного буття, нарощувати адекватний для них життєвий потенціал, іншими словами, людина творить себе як найголовнішу умову втілення своїх задумів [2; 3 та ін.]. Вивчення різного рівня прояву особистісної позиції людини у поворотних подіях її життя дозволило дослідникам розробити типологію творчої унікальності людини: творча унікальність, стихійна індивідуальність, активна типовість, пасивна типовість.

Дослідження проводилося у середніх школах і у закладах вищої освіти Черкаської області. Дослідженням було охоплено 250 осіб, зокрема з них 68 учнів середніх загальноосвітніх шкіл і 182 здобувачі вищої освіти першого і другого курсів. Виходячи із завдань, поставлених перед дослідженням, було проведено спостереження і попереднє анкетування з метою встановлення груп, де творчий потенціал, креативні якості були залежними або незалежними чинниками. Будь-якого додаткового спеціального добору, крім прохідного бала при вступі до ЗВО і середньої успішності при подальшому формуванні груп не проводилося. Слід зазначити, що кількість чоловіків і жінок залежно від спеціальності у досліджуваних групах була нерівномірною. Передусім це пояснюється впливом певного соціального стереотипу, соціальної думки, що чоловіки більш схильні до технічних професій, а жінки схильні до соціономічних.

Для визначення невербальної креативності використовували субтести Е.Торранса «Кола» і «Завершення Картинок». Діагностика вербальної креативності проводилася на основі тесту віддалених асоціацій С.Медник і методики когнітивного синтезу, особистісний опитувальник Г.Айзенка, методика Б.Басса для виявлення спрямованості особистості, методика вивчення креативності, статистичні методи. Для кількісного аналізу показників креативності було використано комп'ютерні та комп'ютерно- аналітичні методики. Тестування проводилося за стандартною методикою із використанням бланків. Кількісне визначення креативності здійснювалося шляхом уведення даних з експертною оцінкою кожного малюнка, тож для кожного обстежуваного можна було обчислити сумарну оригінальність зображень і гнучкість мислення, а також зафіксувати кількість використаних кіл і складних малюнків.

Було проведено дослідження з вивчення творчого потенціалу. Дослідження складалося із кількох серій та етапів, внаслідок чого його учасники розподілялись по різним групам. Під час дослідження вивчалися ситуації традиційного та експериментального навчання, яке спирається на створення спільної продуктивної діяльності у навчальних групах. При цьому з метою аналізу мотиваційно-смислової сфери здобувачів під час навчання використовували такі методики: методику Додонова - для аналізу широкого спектра специфічних емоцій, які виникають у здобувачів на навчальному занятті та пов'язані із мотивацією пізнання, спілкування, творчості, самоствердження тощо; методику Фідлера - для вивчення емоційної атмосфери студентської групи (визначення емоційного фону спільної діяльності та міжособистісних стосунків).

Аналіз отриманих результатів показує, що у ситуації спільної продуктивної діяльності створюються сприятливіші умови для розвитку особистості здобувача. У високотривожних здобувачів знижується тривожність, що перешкоджає повноцінному їх включенню у навчальний процес. Дані соціометричної методики показують, що в експериментальних групах емоційний фон міжособистісних стосунків покращується. Таке тло міжособистісних стосунків створює умови для актуалізації в процесі навчання тих значущих мотивів, що відповідають індивідуальності здобувача і полегшує включення у навчальний процес здобувачів із різними типами спрямованості особистості (табл. 1).

Таблиця 1

Покращення емоційної атмосфери в експериментальних групах є статистично значущим (рівень значущості 0,05), і це покращення призвело до гармонізації міжособистісних стосунків у сфері спілкування та спільної діяльності. Крім того, якщо у контрольній групі в умовах традиційного навчання переважає група гностичних емоцій, то в експериментальній групі найяскравіше виражені емоції, пов'язані із творчістю, співпрацею, спілкуванням, самоствердженням (глористичні емоції). Це свідчить про те, що у здобувачів експериментальної групи з'явилися і утвердилися відповідні мотиви.

Аналіз результатів анкетування і спостережень засвідчив, що високу активність, пов'язану із професійними і творчими цілями, виявляли на навчальних заняттях і у власній діяльності ті здобувачі, які володіли вихідним високим рівнем професійної і творчої мотивації. При цьому, посилення творчої мотивації супроводжувалося вдосконаленням творчих можливостей здобувачів.

При вивченні спільної продуктивної діяльності як чинника інтелектуального та морального розвитку особистості було встановлено, що в експериментальних групах самооцінки здобувачів змінилися сильніше, ніж у контрольних. При цьому максимальні зміни самооцінки особистості було відзначено за шкалами: вміння аргументовано переконувати, багатство (бідність) уяви, вміння рахуватися із думкою інших, цікавий співрозмовник, оригінальність мислення. Як результат, близько 80% із загальної кількості здобувачів змінили самооцінку за кожною із вищезазначених якостей.

Цікаві дані було отримано за допомогою шкал полярних профілів, що відображають 25 якостей особистості. Причому в експериментальній групі самооцінки змінили від загальної кількості здобувачів 75%, а у контрольній групі - у середньому 32%. Хоча були деякі відмінності в оцінках за кожною шкалою в обох групах, але вони не є значущими. Натомість шкали, за якими було відзначено значну динаміку змін, належать або до творчих можливостей особистості, або до вміння спілкуватися, або до вміння співпрацювати. В умовах спільної виробничої діяльності із максимальною повнотою розкриваються саме ці якості особистості, які відіграють суттєву роль у розвитку особистості здобувача. Таким чином, можна зробити висновок, що навчальна ситуація спільної продуктивної діяльності, яка спрямована на актуалізацію та реалізацію творчих можливостей і потенціалу особистості у ЗВО є важливим чинником розвитку особистості.

Під час дослідження вивчали особливості творчої мотивації здобувачів. На першому етапі вибору здобувачів було використано показники балів, за якими вони вступили до ЗВО. Надалі на основі анкетування, спостережень, анкети мотивів, а також за допомогою викладачів, які розділили здобувачів на «творчі» та «репродуктивні» групи. За такого підходу з'явилася і третя група здобувачів, які за обраними критеріями до виокремлених груп не потрапили і таким чином, утворили проміжну групу. Слід зазначити, що до проміжної групи потрапила достатньо значна частина здобувачів. Проте загалом викладачі, які оцінювали здобувачів, нарікали на те, що хоча здобувачі приходять із високим балом, але успішність у них виявляється дуже низькою. Причину цього факту вони пояснювали тим, що приймальні іспити проводяться на основі тестування і тому абітурієнти «звикають до готових» відповідей, і при цьому не використовують власний творчий потенціал. Творча активність змінюється пасивним засвоєнням готових варіантів поведінки. Іншими словами, тестова система підготовки перешкоджає прояву творчого потенціалу особистості та її самореалізації.

Під час опитування здобувачів з'ясувалося, що багато хто з них вступив не за власним бажанням - або це їм рекомендували рідні чи близькі, або через те, що вони не набрали потрібного балу і опинилися на інших, ніж попередньо планували, спеціальностях. Вже на основі цього можна припустити, що професійна мотивація буде дуже низькою і, як наслідок цього, не знайшовши можливості самореалізації у навчальному процесі за цією професією, студент не встигатиме. Це справляє сильний вплив на формування, з одного боку, мотиваційно-потребностної сфери, з іншого боку - розвиток творчої спроможності.

Аналіз результатів навчальної діяльності виокремлених «творчих» і «репродуктивних» груп засвідчив, що в обстежуваних виявляються значні відмінності. Для здобувачів творчої групи характерними є прояв ініціативи, самостійності; використання великої кількості джерел, увага до дискусійних проблем, прагнення представити основні точки зору. На семінарських заняттях студентів з обох груп просили скласти доповідь, на їхню думку, на цікаву, актуальну тему із психології. Студенти із творчої групи охоче й з інтересом сприйняли завдання і ставили запитання. Студенти із репродуктивної групи особливої зацікавленості не виявляли. Іншими словами, вже на початковому етапі спостерігалася різниця у мотивації. Тому доповідь, підготовлена здобувачем із творчої групи, викликала жваве обговорення, суперечку. Сам здобувач при цьому теж був дуже активним, навіть під час обговорення висловлював нові оригінальні ідеї. До характерних особливостей репродуктивної групи віднесено: прагнення уникнути роботи, пасивність, відсутність самостійності, використання при підготовці доповіді або підручника, у кращому разі 1-2 додаткових джерела, стислість і сухість обговорення, відсутність проблем, дискусійних висновків і пропозицій. На зауваження сокурсників реагував залежно від індивідуально-психологічних особливостей, власної позиції не лише не обстоював, не прагнув обґрунтувати, іноді навіть під впливом висловлювань сокурсників від неї відмовлявся.

Творчі завдання були розроблені на основі тестів Торранса-Ґілфорда. Для здобувачів творчої групи характерним є використання великої кількості класів явищ (гнучкість), широкі асоціативні зв'язки, прагнення вийти за межі інструкцій, оригінальність відповідей, творча спрямованість у роботі. Результати творчої групи за усіма параметрами були значно вищими, ніж в обстежуваних репродуктивної групи.

Під час розв'язання психолого-педагогічних завдань здобувачі творчої групи формували різного типу продуктивні мисленнєві дії: цілепокладальні, плануючі, оціночні тощо. Аналіз, порівняння, вибір здійснювалися ними переважно за новими, оригінальними критеріями. Рішення вирізнялися новизною, несподіванкою, оригінальністю. Здобувачі репродуктивної групи пропонували, як правило, шаблонні, стереотипні, легко передбачувані рішення. Ці результати підкреслюють спрямованість на здійснення продуктивних розумових дій в обстежуваних творчої групи.

Під час дослідження було встановлено, що у здобувачів творчої групи провідними мотивами є пізнавальні. Проявом найбільш тісних зв'язків між мотивами були діади мотивів: пізнавальні - професійні; пізнавальні - особисто- престижні. У здобувачів репрезентативної групи провідні мотиви: соціальної ідентифікації - професійні; соціальної ідентифікації - пізнавальні. Здобувачі творчої групи виявили прагнення не лише дізнатися щось нове, а й дізнатися його самостійно, спрямованість на перетворення власної діяльності, тобто прояв творчої мотивації. Також було виявлено рівні творчої мотивації: стійкий і нестійкий. Для здобувачів зі стійким рівнем мотивації характерним виявилось прагнення до творчої діяльності і в умовах навчальної роботи, і в умовах експерименту. Для здобувачів із нестійким рівнем творчої мотивації прояв творчої спроможності мав місце переважно за розв'язування деяких складних завдань або при введенні сильного зовнішнього стимулу. Розвиток того чи іншого рівня творчої мотивації є наслідком особливостей взаємозв'язків між мотивами у структурі мотивації.

Під час занять із психології протягом одного семестру (оскільки психологія на непсихологічних факультетах ведеться лише один семестр), створювались умови спільної продуктивної діяльності для виокремлених під час досліджень трьох груп: «творчої», «репродуктивної», «проміжної». Мета полягала у тому, щоб перевірити, наскільки така ситуація впливає на розвиток творчої мотивації. В експериментальній і контрольній групах було визначено кількість здобувачів із творчою мотивацією до і після експерименту. У контрольній групі змін не відбулося. В експериментальній групі мало місце збільшення кількості здобувачів із творчою мотивацією на п'ять осіб. Це ті здобувачі, яких було віднесено наприкінці експерименту до творчої групи. Найбільш значущі зміни у цих обстежуваних відбулися у характері пізнавальних мотивів, що виявлялося у спрямованості на оволодіння способами здобуття нових знань, здійснення продуктивних мисленнєво-мисленнєвих дій, у зростанні ролі пізнавальних мотивів, у встановленні зв'язків між мотивами, характерними для творчої мотивації.

Узагальнюючи отримані результати, можна констатувати, що характер завдання, створення творчої атмосфери, зняття «бар'єрів», що заважають прояву активності та самостійності, формування спрямованості на здійснення продуктивних мисленнєвих дій виступили як психологічні умови розвитку творчої мотивації, підвищення творчого змісту та результатів діяльності здобувачів.

Під час проведення експериментального дослідження, оскільки експериментатор був викладачем у цих групах із психології, заняття організовувалося таким чином, що здобувачі виокремлених груп не знали про проведення такого роду експерименту. Педагог ставив проблему і виконував роль ведучого, який стимулював різні підходи та ініціативу якось підійти до вирішення цієї проблеми. Крім того, було дуже важливим встановити довірчі, рівноправні стосунки зі здобувачами, створюючи тим самим емоційне тло творчої мотивації. Будь-яке висловлювання здобувачів приймалося як новий підхід, що мав право на існування доти, доки не був відкинутий аргументовано. Таким чином, із кожним заняттям зростало активне позитивне ставлення здобувачів до дискусії. Актуалізація творчого потенціалу особистості та створення сприятливих умов для їхньої реалізації виступили рушієм, спонукачем до творчої активності здобувачів. Результатом цього у кількісному відношенні стало те, що чисельність творчої групи за рахунок проміжної групи зросла. Здобувачі із проміжної групи показали більш високі результати. Тенденції змін у структурі мотивації та характері мотивів були такі самі, як у першому дослідженні. Здобувачі проміжної групи, які увійшли до творчої групи, проявили сформовану творчу мотивацію. Між тим у контрольній групі змін не відбулося.

Порівняльний аналіз результатів різних методик показує, що у тих здобувачів, які в результаті проведеної експериментальної роботи увійшли до творчої групи, відбулися значні зміни як у сфері ціннісної орієнтації та мотиваційній, так і в оцінці власних особистісних особливостей і у системі стосунків з іншими людьми. Це підтверджує припущення про те, що у системі мотивів навчально-пізнавальної діяльності учнів і здобувачів із домінуванням пізнавальних мотивів може бути сформовано творчу мотивацію, яка визначає спрямованість особистості на перетворення власної діяльності та поведінки, що сприяє розвитку особистості. А також припущення про те, що творчий потенціал - це передусім можливості відкриття нових проблем, розв'язання яких, породжуючи нові проблеми, сприяє розвитку особистості як відкритої системи відносин.

На основі аналізу результатів проведеного дослідження зроблено висновки про те, що розвиток творчої мотивації, від нестійкого рівня до стійкого, у цілому пов'язаний із перетворенням мотивації, зі зміною характеру взаємозв'язків між мотивами. Тому для розвитку творчої мотивації у навчально-пізнавальній діяльності здобувачів доцільним є створення умов для активної, професійно значущої творчої діяльності, спрямованої на досягнення нових результатів і на оволодіння способами та прийомами їхнього отримання. Такими умовами є, з одного боку, створення умов спільної продуктивної діяльності у навчальному процесі, з іншого - умови актуалізації творчого потенціалу здобувача і самореалізації його як особистості. Таким чином, однаковою мірою враховуватимуться і працюватимуть усі функції навчання: навчальна, розвивальна та виховна.

Ще одним важливим результатом дослідження є те, що було виявлено критерії творчої готовності здобувачів. Створення довірчих стосунків і позитивного настрою, упевненості у власних можливостях, прагнення до досягнення, успішне опанування заданих ззовні (педагогом) прийомів розв'язування задач в умовах взаємного й зовнішнього контролю із наступним переходом до самоконтролю під час висування нових ідей і задач, а також способів є показниками творчої готовності. Критерієм її сформованості у здобувачів та відповідних їй інтелектуальних компонентів була поява у них суб'єктивної програми дії, або ж стратегії, а також впевненості, як свого роду пускового механізму для розгортання циклів реалізації обраної стратегії.

Таким чином, розуміння творчості як акта співвідношення різних сфер реґуляції відкриває перспективу конкретизації її широкого розуміння як механізму будь-якого розвитку. У цьому контексті весь процес становлення особистості та її психічний розвиток уявляються як дедалі більша гармонізація і співвіднесеність різних систем психічних реґуляцій, унаслідок чого їх можна розглядати як процес творчості, процес самотворення.

Проведене попереднє дослідження засвідчило, що здобувачі мають великі потенціали до творчого засвоєння соціального досвіду. Основною перешкодою на шляху перетворення їх на актуальні є невідповідність використовуваних засобів навчання віковим та індивідуальним можливостям учнів і здобувачів. Іншими словами, не актуалізація і розвиток творчого потенціалу особистості, а загалом активності самого суб'єкта. Реальним засобом усунення зазначених недоліків і підвищення ефективності організації виховання творчої особистості є осмислення і використання теоретичних та експериментальних даних, накопичених за останній час психологією творчості.

Висновки

У результаті дослідження було встановлено, що творча активність є особливою спрямованістю суб'єкта, сутність якої полягає у легкості взаємопереходів репродуктивних і творчих способів розв'язання широкого кола нових для суб'єкта завдань. Порівняльний аналіз, проведений як між різними рівнями успішності групами учнів, так і між здобувачами вищої освіти свідчить про відсутність зв'язку між успішністю і творчою активністю.

Колективи викладачів і здобувачів взаємно впливають один на одного. Добір форм впливів, організація їх та управління ними визначають шляхи і результати професійно-творчої підготовки. Цей висновок послугував основою проведення дослідження впливу міжособистісних стосунків у педагогічному процесі на поетапне формування у молодого фахівця навичок і вмінь творчості.

Література

1. Самотворення у розвитку особистості: науково-методичний посібник / Л.З. Сердюк, Т.М. Яблонська, О.І. Пенькова, Н.Д. Володарська [та ін.]. К.: Педагогічна думка, 2015. 93 с.

2. Теорія та практика формування особистості як суб`єкта самотворення і самозбереження: монографія / [за ред. О.М. Гомонюк]. Хмельницький: ФОП Цюпак А.А., 2021. 460 с.

3. Максименко С.Д., Яланська С.П. (2021). Генетико-креативний підхід: діяльнісне опосередкування особистісного розвитку: монографія. Київ: «Видавництво Людмила». 524 с.

References

1. L.Z. Serdjuk, T.M. Jablons'ka, O.I. Pen'kova, N.D. Volodars'ka et al. Samotvorennja u rozvytku osobystosti [Self-creation in personal development]: naukovo-metodychnyj posibnyk (2015). K.: Pedagogichna dumka [in Ukrainian].

2. Teorija ta praktykaformuvannja osobystosti jak subjekta samotvorennja i samozberezhennja [Theory and practice ofpersonality formation as a subject of self-creation and self-preservation] (2021): monografija / [za red. O.M. Gomonjuk]. Hmel'nyc'kyj: FOP Cjupak A.A. [in Ukrainian].

3. Maksymenko, S.D. & Jalans'ka, S.P. (2021). Genetyko-kreatyvnyj pidhid: dijal'nisne oposeredkuvannja osobystisnogo rozvytku [Genetic-creative approach: activity mediation of personal development]: monografija. Kyi'v: «Vydavnyctvo Ljudmyla» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru