Психологічні аспекти та сутнісні характеристики професійного спілкування у діяльності фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ

Дробот Ольга Вячеславівна

доктор психологічних наук, професор,

завідувач кафедри психології,

соціальної роботи та педагогіки

Анотація

професійний спілкування діловий оптимальність

В статті розглядаються психологічні аспекти та сутнісні характеристики спілкування у професійній діяльності фахівця, визначаються функції ділового спілкування, критерії ефективності ділового спілкування. Представлено авторський підхід до визначення понять «ділове» та «професійне спілкування», пропонується варіант оцінки результативності ділового спілкування за допомогою критерію оптимальності, що складається з об'єктивних та суб'єктивних показників.

Встановлено, що суб'єкт-суб'єктні відносини є необхідною ознакою дійсного спілкування, сприяючи зародженню та перебігу діалогу, в ході якого відбувається обмін думками, а також обов'язковий взаємовплив та взаємозбагачення учасників.

Стосовно природи спілкування можна стверджувати, що спілкування є процесом, що складається з сукупності комунікативних діяльностей двох або більше суб'єктів.

Ознаки сфери функціонування професійного спілкування вказують на місце, де здійснюється спілкування (на службі, виробництві, економічній та соціальній сферах). Ця ознака відбиває рід занять, тобто професію чи професійну сферу діяльності. Незважаючи на різноманітність професій, всі вони можуть бути охарактеризовані з погляду соціальної структури.

Учасники професійного спілкування одночасно є суб'єктами: партнерами; комунікаторами та реципієнтами; адресантами та адресатами; опонентами та пропонентами; переговорниками.

Ділове та професійне спілкування відрізняються за предметом: ділове спілкування спрямоване створення продукту професійної діяльності, а професійне - на його споживання. Ділове спілкування має універсальний характер, а професійне відображає специфіку професійної діяльності.

Досягнення мети, раціональне витрачання зусиль і коштів завжди мають повною мірою відбивати оптимальність ділового спілкування. За рівних умов суб'єкти можуть виступати як маніпулятори, використовуючи свого партнера як засіб для досягнення поставленої мети, а можуть до ділового спілкування та його учасників ставитися як до цінності, проявляти інтерес до самого процесу, а не лише до його результатів. У реальній практичній діяльності головним питанням є не те, як суб'єкт спілкується, а те, про що він спілкується, тобто предмет професійного спілкування.

Ключові слова: ділове спілкування, професійне спілкування, функції ділового спілкування, критерії ефективності ділового спілкування.

Annotation

Drobot Olga Vyacheslavivna Doctor of Psychology, Professor, Head of the Department of Psychology, Social Work and Pedagogy, V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

ESSENCE, FUNCTIONS, CRITERIA OF PROFESSIONAL COMMUNICATION IN THE ACTIVITIES OF A SPECIALIST

The article examines the psychological aspects and essential characteristics of communication in the professional activity of a specialist, defines the functions of business communication, and the criteria for the effectiveness of business communication. The author's approach to the definition of the concepts of "business" and "professional communication" is presented, an option for assessing the effectiveness of business communication using the criterion of optimality, consisting of objective and subjective indicators, is proposed.

It has been established that subject-subject relations are a necessary sign of real communication, contributing to the emergence and flow of dialogue, during which there is an exchange of opinions, as well as mandatory mutual influence and mutual enrichment of participants.

Regarding the nature of communication, it can be argued that communication is a process consisting of a set of communicative activities of two or more subjects.

Signs of the sphere of functioning of professional communication indicate the place where communication is carried out (in the service, production, economic and social spheres). This sign reflects the occupation, that is, the profession or professional field of activity. Despite the variety of professions, all of them can be characterized from the point of view of social structure.

Participants of professional communication are subjects at the same time: partners; communicators and recipients; addressees and addressees; opponents and proponents; negotiators

Business and professional communication differ in subject matter: business communication is aimed at creating a product of professional activity, and professional communication is aimed at its consumption. Business communication has a universal character, while professional communication reflects the specifics of professional activity.

Achieving the goal, rational spending of efforts and funds should always fully reflect the optimality of business communication. All things being equal, subjects can act as manipulators, using their partner as a means to achieve a goal, and can treat business communication and its participants as a value, show interest in the process itself, and not only in its results. In real practical activity, the main issue is not how the subject communicates, but what he communicates about, that is, the subject of professional communication.

Keywords: business communication, professional communication, functions of business communication, criteria of effectiveness of business communication.

Постановка проблеми

Важливість питань комунікації у сфері професійної діяльності для сучасного українського суспільства не викликає сумнівів. Це пов'язано насамперед з тим, що політичні та соціально-економічні перетворення торкнулися майже всіх аспектів життя суспільства і людини. Зростає інтерес до комунікації, особливо з боку фахівців-практиків, оскільки визнано, що процес комунікації є найважливішим чинником, який визначає ефективність будь-якої професійної діяльності.

Однак, на жаль, до недавнього часу в Україні було мало глибоких досліджень у цій галузі. До останнього десятиліття це питання широко не обговорювалося в науковій літературі без теоретичного, тобто психологічного, обґрунтування та дослідження. Виняток становить педагогічне спілкування, різні аспекти якого досить глибоко вивчалися у вітчизняній науці [11]. Розробки соціологів, соціальних психологів, лінгвістів і педагогів стрімко починають заповнювати "ніші" дослідницьких галузей знань у цій сфері.

Водночас слід зазначити, що зарубіжні публікації з цієї проблематики здебільшого мають науково-популярний або рекомендаційний характер, тоді як вітчизняні автори зазвичай розглядають питання в одному-двох аспектах, а роботи, що посилаються на зарубіжну наукову літературу, часто обмежуються її перекладами. Сьогодні, незважаючи на значні прориви у вітчизняній науці, у вивченні цього питання залишається багато проблем. Це питання методологічного забезпечення досліджень з комунікації у професійній діяльності, понятійно-термінологічного апарату, наявності єдиної бази даних, інформаційно-пошукових галузевих мов, створення тезаурусів та тлумачних словників, тематичних глосаріїв з різних аспектів ділової комунікації тощо. Невирішеною залишається проблема адаптації зарубіжних розробок у сфері комунікації до сучасної української практики. Крім того, не сформована система підготовки та перепідготовки кадрів зв'язку до професійної діяльності на основі впровадження сучасних технологій. Не розроблено комплексного методичного забезпечення цього процесу, не створено навчальних кабінетів, лабораторій, комп'ютерних тренажерів для розв'язання комунікаційних задач, моделюючих програм тощо. І це далеко не повний перелік проблем. Однак, на наш погляд, найважливішою з них є питання про те, що таке комунікація в професійній діяльності. У наявних на сьогоднішній день публікаціях це поняття ще не отримало однозначного тлумачення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину висвітлено в працях В.О. Татенка [10], Л. В. Засєкіна, Т. В. Пастрик досліджували особливості психологічного впливу міжособове спілкування на особистість [3], Н.В. Захарчук здійснила порівняльний аналіз понять "спілкування" та "комунікація" [4], F.G. Hartmann, J.H. Heine, B. Ertl. розглянуто вклад Джона Льюїса Холланда в психологію професій і кар'єри [13].

Мета статті - розглянути психологічні аспекти та сутнісні характеристики професійного спілкування у діяльності фахівця, конкретизувати співвідношення понять «ділове» та «професійне спілкування».

Виклад основного матеріалу

Для виявлення сутності спілкування та його психологічних аспектів у професійній сфері діяльності послідовно розглянемо його основні характеристики.

Центром спілкування є людина. Без людини поза її спілкування не існує. Для ведення спілкування потрібна принаймні наявність двох його учасників. В якості учасників спілкування визначаються люди, партнери, суб'єкти, особи [3].

У вітчизняній літературі розглядаються дві схеми спілкування, основою яких закладено різні принципи. Це суб'єкт-об'єктні та суб'єкт-суб'єктні схеми. При суб'єкт-об'єктному спілкуванні як активний його учасник виступає лише одне людина. Іншому учаснику приділяється роль об'єкта впливу. Насправді це виявляється у домінуванні одного партнера, маніпулятивних з його боку впливах, наказах, повчаннях тощо. У будь-якому разі спілкування носить, зазвичай, монологічний характер [4].

У разі суб'єкт-суб'єктного спілкування обидва його учасники характеризуються рівністю психологічних позицій, обидва є носіями активності, обидва впливають на партнера, тобто відчувають взаємовплив [10].

При такому підході найважливішою ознакою спілкування є активність його учасників. Людина, яка вступила в контакт з іншою людиною, перш за все бачить у ній собі подібного і рівного. Вона орієнтована на зустрічну активність партнера, отримання від нього зворотнього зв'язку.

З цього приводу Л. В. Засєкіна, Т. В. Пастрик зазначають, що спілкування - це практична активність суб'єкта, спрямована на інших суб'єктів і не перетворює їх на об'єкти, а навпаки, що орієнтується на них саме як на суб'єктів Безумовно, що рівність позицій вчені вважають відносними. Ця відносність детермінується суб'єкт-суб'єктним характером спілкування, оскільки на нього впливають глибинні - особистісно-смислові та поверхневі - зовнішні, поведінкові прояви учасників спілкування [3].

Суб'єкт-суб'єктні відносини, безсумнівно, є необхідною ознакою дійсного спілкування, сприяючи зародженню та перебігу справжнього діалогу, в ході якого відбувається обмін думками, а також обов'язковий взаємовплив та взаємозбагачення учасників. Учасники професійного спілкування визнають один одного партнерами; комунікаторами та реципієнтами (відправник та одержувач інформації); адресанти та адресати; опоненти та пропоненти (при конфронтації); переговорники (під час пошуку взаємоузгодженого рішення), але незалежно від назви всіх їх характеризує активне діяльнісне начало, відтак вони дійсно є суб'єктами. Отже, сутнісною характеристикою професійного спілкування є наявність його суб'єктів (як мінімум - двох) [6].

Наступною сутнісною характеристикою є природа спілкування. Розглядаючи природу спілкування, слід зазначити, що не склалося єдиного погляду на цю проблему як у зарубіжних, так і вітчизняних наукових дослідженнях. Одні розуміють спілкування як інформаційний процес здійснення та підтримки міжіндивідуального зв'язку, визначаючи його як окремі акти передачі та прийому інформації. За такого підходу про спілкування говорять як про комунікативний процес або просто як про комунікацію [4].

Інший підхід характеризує спілкування як двосторонній процес комунікації та інтеракції. Взаємодія для людей у цьому разі розглядається як інформаційний контакт, що відбувається у вербальній і невербальній формі [5].

Треті визначають спілкування як спосіб діяльності, як обмін діяльністю, який забезпечує кооперативну взаємодопомогу та координацію дій у великій складності [8].

Спільним для цих підходів є те, що спілкування як взаємодія виникає і здійснюється завдяки синтезу комунікативних діяльностей двох або більше індивідів.

Поняття «взаємодія», «контакт», «спільний пошук», які часто використовують у контексті спілкування, вказують на процесуальну сторону спілкування, на її певну тривалість та динаміку. Те саме бачиться у визначеннях спілкування, що розглядають його як процес взаємозв'язку та взаємодії суспільних суб'єктів, у яких відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, вміннями та навичками, а також результатами діяльності [4]. У соціально-практичному аспекті спілкування постає як специфічне суб'єкт-суб'єктне відношення та взаємодія, в якому об'єктом діяльності для кожної людини є інша людина.

Таким чином, роблячи висновок про природу спілкування, можна сказати, що спілкування є процесом, що складається з сукупності комунікативних діяльностей двох або більше суб'єктів.

Наступною сутнісною характеристикою професійного спілкування є сфера його функціонування.

Ознаки цієї групи вказують на місце, де здійснюється спілкування (на службі, виробництві, економічній та соціальній сферах). Власне, ця ознака відбиває рід занять (від латів. professio), тобто професію чи професійну сферу діяльності. Незважаючи на різноманітність професій, всі вони можуть бути охарактеризовані з погляду соціальної структури. На основі теорії соціальної стратифікації П. Сорокіна [15] визначимо поле функціонування спілкування у професійній діяльності.

Диференціацію певної даної сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі П. Сорокін визначив як соціальну стратифікацію та зазначив, що її основа та сутність - «у нерівномірному розподілі прав та привілеїв, відповідальності та обов'язків, наявності чи відсутності соціальних цінностей, влади та впливу серед членів тієї чи іншої спільноти» [15, с. 302]. Безперечно, поділ людей на групи за родом занять і типом роботи, а також на різні ранги керівників і підлеглих у цих групах є свідченням професійної диференціації. Професійна стратифікація може бути представлена у вигляді стратифікації професійних груп (міжпрофесійна стратифікація) та стратифікації всередині кожної професійної групи (внутрішньопрофесійна стратифікація). Розглядаючи внутрішньопрофесійну стратифікацію, можна виділити три основні стратифікації. Перша - це підприємці або власники, які є економічно незалежними у своїй діяльності і чия діяльність повністю або частково зосереджена на організації або управлінні "бізнесом" та його працівниками. Вони не є власниками бізнесу, але продають свою здатність до праці, отримують за це заробітну плату і є частиною організації "бізнесу". Третій - найманий працівник. Наймані працівники, як і працівники вищих категорій, продають свою працю, але їхня діяльність дешевша і більш залежна.

Звичайно, будь-яка організація праці приречена на стратифікацію, доки існують професійні інститути з сучасними і складними виробничими механізмами. Професійна стратифікація характеризується її висотою, яка вимірюється а) різницею в підпорядкуванні нижчих підгруп вищим підгрупам у межах певної професійної групи, б) ступенем залежності нижчих верств від вищих і в) ступенем оплати між вищими і нижчими верствами за участь у певній діяльності. Висота професійної стратифікації залежить від типу організації і не може збільшуватися безмежно, оскільки сучасний рівень розвитку науково-технічної революції визначає складні організаційні та управлінські системи підприємств [1]. Враховуючи обмеженість індивідуальної компетенції, навіть найвидатніші менеджери не можуть обійтися без допомоги фахівців, експертів та інших професіоналів. Важливим стримуючим фактором необмеженого зростання висоти професійної ієрархії є людська схильність до згладжування надмірної нерівності. Успіх компанії залежить від усіх її членів. Тому менеджери прагнуть співпрацювати з ними, обмежуючи свавілля та абсолютизм. Звичайно, висота професійної ієрархії залежить від сфери професійної діяльності.

Усередині кожної професійної групи існує вертикальна комунікація між представниками різних ієрархій і горизонтальна комунікація між працівниками, що займають однакову позицію у внутрішньо-професійній ієрархії. Крім того, взаємодія між представниками різних професійних груп може відбуватися також по "вертикалі", "горизонталі" та "діагоналі"[8].

Таким чином, ми обмежуємо поле комунікації професійною сферою (всередині та між професіями).

Об'єкти комунікації у сфері професійної діяльності визначаються такими основними характеристиками.

Аналізуючи характеристики цієї групи, необхідно визначити спрямованість активності суб'єкта. Оскільки діяльність суб'єкта не може бути вивчена інакше, ніж з точки зору характеристик самого суб'єкта, то сутність спілкування може бути розкрита лише тоді, коли описані не тільки факти спілкування, але навіть способи спілкування. На наш погляд, у реальній практичній діяльності головним питанням є не те, як суб'єкт спілкується, а те, про що він спілкується. І якщо важливим є аналіз суб'єкта діяльності у зв'язку з вивченням діяльності, то важливим є аналіз комунікативного суб'єкта в цій трансформації [3].

Простір спілкування в аналізованому нами варіанті - це професійна сфера, а зміст спілкування - вирішення професійних завдань.

Метою будь-якої професійної діяльності є виробництво товарів або надання послуг. У сучасних маркетингових дослідженнях продукт визначається як все, що може задовольнити потребу або бажання і пропонується ринку для привернення уваги, використання та споживання, тобто фізичні товари, послуги, люди, місця, організації та ідеї. Під послугами розуміють речі, які продаються у вигляді дій, вигод або задоволень. Послуги, що надаються в різних сферах професійної діяльності, можна поділити на чисті послуги, які пов'язані з фізичною та інтелектуальною працею особи, що їх надає, та змішані послуги, які неможливі без використання будь-якої речовини. Крім того, всі послуги поділяються на технічне обслуговування, ремонт та консультаційні послуги (наприклад, юридичні, рекламні, туристичні та освітні послуги). Для спрощення, товари та послуги, вироблені в будь-якій спеціалізованій галузі, називаються продуктами спеціалізованої діяльності [7].

У теорії Дж.Л. Холланда (RIASEC-теорії) стверджується [14], що люди відповідають одному чи кільком типам особистості: Реалістичному (R), Дослідницькому (I), Артистичному (A), Соціальному (S), Підприємницькому (E) або Конвенційному (C). Співвідношення типів має графічне вираження як гексагональної моделі (рис. 1).

Дж.Л. Холланд застосував ті ж шість характеристик для опису робочого та домашнього середовища та стверджував, що деякі індивідуальні результати (наприклад, професійний вибір та рівень досягнень) можуть бути визначені через дослідження поєднань типів особистості та оточення.

У підході Дж.Л. Холланда несуперечність, відповідність типів особистостей та типів професійного оточення позначається поняттям конгруентність (Congruence). Також поняття використовується для оцінки відповідності між оцінками, отриманими різними інструментами або частинами одного інструменту (наприклад, інтересів, що виражаються та оцінюються) [13]. У кожній із цих професійних груп виробляється певний продукт професійної діяльності.

Однак створення продукту не є самоціллю, а має на меті задовольнити потреби окремих осіб, груп, державних і приватних підприємств. У зв'язку з цим перед представниками будь-якої професії, крім створення продуктів, стоїть завдання просування товарів і послуг на ринку, щоб вони дійшли до споживачів. Таким чином, у кожному з вищезазначених шести типів особистості відбувається цілеспрямована взаємодія, яка охоплює всі рівні внутрішньопрофесійної ієрархії по "вертикалі", "горизонталі" і "діагоналі". Крім того, вони можуть охоплювати інші сфери професійної діяльності, які прямо чи опосередковано пов'язані з виробництвом продукту або просуванням продукту на ринок. Таким чином, предметом професійної комунікації є пряме або опосередковане вирішення цілей і завдань професійної діяльності в частині виробництва продукції та (або) просування її на ринок товарів і послуг [4].

Однак особливий інтерес становлять професії, пов'язані з творчою особистістю. Тут працює не один, а два види комунікації різної природи. Різниця лише на рівні предмету. Якщо змістом одного типу комунікації є виробництво професійного продукту та його подальше просування на ринку товарів і послуг, то змістом іншого типу комунікації є споживання цього продукту.

Перший тип комунікації ми визначаємо як ділову комунікацію, а другий тип комунікації - як професійну комунікацію.

З вищесказаного можна зробити висновок, що у професійній сфері діяльності існують два види комунікації: ділова комунікація та професійна комунікація.

Під діловою комунікацією розуміється взаємодія між суб'єктами, які здійснюють професійну діяльність, з метою прямого або опосередкованого створення продуктів професійної діяльності та (або) просування їх на ринку товарів і послуг.

Професійна комунікація - це цілеспрямована взаємодія між суб'єктами професійної діяльності з приводу споживання продуктів їхньої професійної діяльності.

Ділова комунікація та професійна комунікація відрізняються за своїм предметом. Тобто ділове спілкування спрямоване на створення продуктів професійної діяльності, а професійне - на їх споживання. Ділове спілкування є універсальним, тоді як професійне спілкування відображає особливості професійної діяльності.

Розглянемо функції ділового спілкування та критерії оцінювання його результатів.

Цілі ділового спілкування є відображенням цілей професійної діяльності. Слід зазначити, що цілі професійної діяльності, що вимагають дозволу на спілкування, не завжди можуть збігатися з цілями самого спілкування. Наприклад, у професійній сфері ринкові умови можуть вимагати від організації змінити послуги, які вона надає. Усвідомлення професіоналом цієї потреби ставить перед ним відповідну мету, але ця мета не завжди вирішується в процесі комунікації між керівником і колегою. Комунікаційні цілі включають обмін інформацією, ідеями, думками та досвідом для зміни стратегії компанії, з'ясування ставлення співробітників до цілей і розробку спільних дій для досягнення цієї мети. Однак, навіть якщо ці цілі не збігаються, метою комунікації є досягнення, прямо чи опосередковано, цілей професійної діяльності [2].

Кожна мета визначає виконання власної функції. Оскільки професійна діяльність є багатогранною, цілей може бути багато, але ми зосередимося на репрезентативних. На основі типологічного критерію "мета спілкування" виділяють основні функції спілкування [9]:

- контактна (мета: встановлення контакту як стану готовності до взаємодії учасників у вигляді певної взаємної спрямованості);

- інформаційна (мета: обмін (передача і прийом) інформаційною, регулятивною та емоційною інформацією у вигляді повідомлень, думок, ідей та рішень учасників комунікації); - когнітивна (мета: підтвердити, що учасники комунікації мають певну взаємну орієнтацію);

- когнітивна (мета: підтвердження партнерами сенсу взаємодії, взаємного пізнання та взаєморозуміння);

- емоційна (мета: створення психологічного контексту для взаємодії, викликаючи емоційні переживання та стани іншого партнера);

- консенсуальна (мета: стимулювання активності партнерів у спілкуванні, спрямування їх на виконання певних дій та узгодження їхньої поведінки у спільній діяльності через процес спілкування);

- координаційна (мета: взаємна орієнтація та узгодження поведінки в організації спільної діяльності);

- сугестивна (мета: зміна поведінки партнерів, особистісно-смислових утворень, намірів, установок, дій тощо).

Кожна з семи функцій має самостійне значення, але залежно від змістовного контексту комунікативного процесу кожна з них може бути домінуючою.

Ділова комунікація, як і будь-яка інша соціальна система, є стохастичною. Залежно від своєрідності та унікальності учасників ділової комунікації та умов, в яких відбувається цей процес, може бути безліч варіантів його реалізації та результату. Найкращий, найсприятливіший і найрезультативніший варіант - це той, який можна визначити як оптимальний. Це такий варіант здійснення ділової комунікації, при якому досягається максимальний результат при мінімальних витратах. Цей варіант слід обирати з урахуванням конкретних умов ділового спілкування. Виходячи з цього, ми пропонуємо один критерій оцінки результатів ділового спілкування - критерій оптимальності [8]. Цей критерій є інтегративним і включає низку показників. Розглянемо їх по черзі.

Досягнення певних результатів і досягнення поставлених цілей в результаті ділової комунікації є показниками того, що ділова комунікація працює. Відповідність результатів ділової комунікації поставленим цілям можна визначити як ефективність.

Один і той самий результат ділового спілкування може бути досягнутий у різних варіаціях процесу, з різним психологічним навантаженням і в різний час. Коли сили і засоби витрачаються нерівномірно, оптимальність проявляється в їх раціональному використанні і цей показник можна визначити як раціональність.

Досягнення цілей і раціональне витрачання сил і засобів завжди повинно повною мірою відображати оптимальність ділового спілкування. За рівних умов суб'єкти можуть діяти як маніпулятори і використовувати іншу сторону як засіб для досягнення своїх цілей, а можуть ставитися до ділової комунікації та її учасників як до цінності і виявляти зацікавленість як у самому процесі, так і в його результатах. Таким чином, ділове спілкування підводить нас до виділення ще одного параметра, який є індикатором відносин, що визначає ціннісне ставлення до процесу ділового спілкування та його учасників [2].

У психолого-педагогічній літературі інтроспекція з метою комунікативного процесу визначається як комунікативна [9]. Вона дає змогу суб'єкту стежити за своїми психічними діями та станами, оцінювати, як його розуміють і сприймають інші учасники ділового спілкування, розуміти, чому в діловому спілкуванні були використані ті чи інші засоби і чому був отриманий саме такий результат, а не інший, що дає змогу зрозуміти, чому було досягнуто саме такий результат. Наявність комунікативної рефлексії дозволяє вносити необхідні корективи у відповідність поведінки суб'єкта ділового спілкування, що є необхідним для реалізації процесу. Як джерело внутрішнього досвіду суб'єкта, комунікативна рефлексія сприяє особистісному розвитку суб'єкта.

Ці три елементи (знання, навички ділового спілкування та комунікативна рефлексія), ймовірно, є індикаторами того, що Д.Л. Холланд визначив як "конгруентність"[12].

Оптимальність ділового спілкування залежить від того, наскільки суб'єкт глибоко усвідомлює закономірності цього процесу, вплив різних факторів, логіку використання наявних засобів для отримання найкращих результатів, а також навички, які гарантують кожен етап процесу. Хоча знання та навички мають певну статичність, процес ділової комунікації щоразу відбувається по-різному з різних причин, і здатність цільової аудиторії правильно використовувати знання та навички залежить від інтроспективної позиції цільової аудиторії ділової комунікації.

Висновки

Розглянувши психологічні аспекти та сутнісні характеристики професійного спілкування у діяльності фахівця, можемо конкретизувати співвідношення понять «ділове» та «професійне спілкування».

Професійне спілкування представляє собою процес встановлення та підтримки комунікації, що може бути як прямим, так і опосередкованим за допомогою різних засобів. Цей процес обумовлений професійно значущими цілями, що передбачають відповідальність за їх досягнення. У широкому розумінні професійне спілкування вважається набором комунікативних навичок, вмінь та якостей, які є характерними для фахівця. Іншими словами, професійне спілкування - це спілкування, що вбудоване в процес професійної діяльності.

Ділове спілкування - це процес, цілі якого визначаються цілями професійної діяльності. Ці цілі задаються ззовні ділового спілкування і є об'єктивними по відношенню до ділового спілкування. У зв'язку з цим показник ефективності оптимальних функціональних стандартів слугує об'єктивною характеристикою ділового спілкування. Однак оптимальність процесу слід оцінювати і з точки зору суб'єктивності, оскільки в центрі уваги ділового спілкування знаходиться суб'єкт, який продукує його результати.

Таким чином, аналіз реального процесу професійного спілкування, теоретичних розробок у цій галузі, уявних експериментів з теоретичною моделлю дозволили нам зробити висновок, що при підході до професійного спілкування як до цілісної системи якісний її стан може бути оцінений за допомогою критерію оптимальності, який складається з об'єктивного показника - результативності та суб'єктивних показників - раціональності, відносин та відповідності.

Ми розуміємо, що виділені нами показники не вичерпують всієї повноти проблеми оптимального функціонування системи професійного спілкування, і вважаємо, що це може бути перспективною темою окремого наукового дослідження.

Література

1. Важинський С. Е., Щербак Т І. Методика та організація наукових досліджень: навч. посіб. Суми: СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2016. 260 с.

2. Долга Г. В. Психологічні аспекти управління персоналом: проблеми теорії та практики Інтелект XXI. 2018. №. 2. С. 71-75

3. Засєкіна Л. В., Пастрик Т. В. Основи психології та міжособове спілкування: навч. посіб. Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2013. 184 с..

4. Захарчук Н.В. Порівняльний аналіз понять "спілкування" та "комунікація" // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Педагогіка, Психологія //. С. 9 -11

5. Ковалевський В.О. Комунікація - інтеракція - маніпуляція: механізм реалізації сучасної політичної влади / // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. К., 2010. Вип. 19. С. 244-255.

6. Кузікова С. Б. Психологічні основи становлення суб'єкта саморозвитку в юнацькому віці. Монографія. Суми: Видавництво СумДПУ, 2020. 324 с.

7. Марченко В.М. Шутюк В.В. Логістика. К.: Видавничий дім «Артек», 2018. 312 с.

8. Ніколаєнко С.О., Ніколаєнко С.І. Проблема спілкування як діяльності Світогляд - Філософія - Релігія: зб. наук. пр. / УАБС НБУ. Суми, 2012. Вип. 2. С. 85-93.

9. Солодчук С. Є. Професійне спілкування як предмет дослідження у психології. Актуальні проблеми психології. 2020. С. 339-348.

10. Татенко В.О. Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину // Соціальна психологія. 2003. № 1. С. 60-72

11. Чулкова Л. О. Професійне спілкування вчителя як об'єкт структурно-компонентного аналізу. Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя: зб. наук. пр. / за заг. ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2002. С. 69-73.

12. Gary D. Gottfredson, and John L. Holland. Dictionary of Holland Occupational Codes. URL: https://www.hollandcodes.com/dictionary_of_holland_occupational_codes.html

13. Hartmann F.G., Heine J.H., Ertl B. Concepts and coefficients based on John L. Holland's theory of vocational choice - examining the R package holland. Psych. 2021. № 3. P. 728-750.

14. Rowett C. A. On Faculty: Still Theorizing After All TheseYears. John's Hopkins Gazette (electronic edition). 1997. Vol. 26.

15. Sorokin P.A. Society, culture, and personality: Their structure and dynamics. A system of general sociology. N.Y.: Harper & bros, 1947. 379 P.

References

1. Vazhins'kij, S. E., Shherbak, T І. (2016). Metodika ta orgamzacyanaukovih doshdzhen' [Methodology and organization of scientific research]. Sumi: SumDPU mem A. S. Makarenka [in Ukrainian].

2. Dolga, G. V. (2018). Psihologrnhrn aspekti upravhnnja personalom: problemi teorn ta praktiki [Psychological aspects of personnel management: problems of theory and practice]. IntelektXXI - Intellect XXI, 2, 71-75 [in Ukrainian].

3. Zasєkіna, L. V., Pastrik, T. V. (2013). Osnovi psihologit ta mhhosobove spdkuvannja [Basics of psychology and interpersonal communication]. Luc'k: Shіdnoєvrop. nac. un-t m. Lesі Ukramki [in Ukrainian].

4. Zaharchuk, N.V. Porivnjafnij anahz ponjat' "spnkuvannja" ta "komumkadja" [Comparative analysis of the concepts of "communication" and "communication"]. V^nik Nadonal'nogo avrncynogo umversitetu. Serya: Pedagog^a, Psihologya - Bulletin of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology, 9 -11 [in Ukrainian].

5. Kovalevs'kij, V.O. (2010). Komumkadja - mterakcija - man^u^c^a: meharnzm reaHzacn suchasnoї polіtichnoї vladi [Communication - interaction - manipulation: the mechanism of realization of modern political power]. Suchasna ukratns'kapohtika. Pohtiki і pohtologi pro net - Modern Ukrainian politics. Politicians and political scientists about her, 19, 244-255 [in Ukrainian].

6. Kuz^ova, S. B. (2020). Psihologwhm osnovi stanovlennja subdkta samorozvitku v junackomu vtct [Psychological foundations of becoming a subject of self-development in youth]. Sumi: Vidavnictvo SumDPU [in Ukrainian].

7. Marchenko, V.M. Shutjuk, V.V. (2018). Logtstika [Logistics]. K.: Vidavnichij dm «Artek» [in Ukrainian].

8. Мкоіаєпко, S.O., Мкоіаєпко, S.I. (2012). Problema spilkuvannja jak dijal'nosti [The problem of communication as an activity]. SvUogljad - Fdosofija - Rehgya - Worldview - Philosophy - Religion, 2, 85-93 [in Ukrainian].

9. Solodchuk, S. Є. (2020). Profesijne spilkuvannja jak predmet doslidzhennja u psihologii [Professional communication as a subject of research in psychology]. Aktual'm problemi psihologU - Actual problems of psychology, 339-348 [in Ukrainian].

10. Tatenko, V.O. (2003). Social'no-psihologichni mehanizmi vplivu ljudini na ljudinu [Socio-psychological mechanisms of influence of a person on a person]. Sodal'napsihologya - Social psychology, 1, 60-72 [in Ukrainian].

11. Chulkova, L. O. (2002). Profesijne spilkuvannja vchitelja jak obYkt strukturnokomponentnogo analizu [Professional communication of a teacher as an object of structural and component analysis]. Naukovl zapiski Nlzhins'kogo derzhavnogo umversitetu ітепі Mikoli Gogolja - Scientific notes of Mykola GogolNizhyn State University, 69-73 [in Ukrainian].

12. Gary, D. Gottfredson, and John L. Holland. Dictionary of Holland Occupational Codes. Retrieved from https://www.hollandcodes.com/dictionary_of_holland_occupational_ codes.html [in English].

13. Hartmann, F.G., Heine, J.H., Ertl, B. (2021). Concepts and coefficients based on John L. Holland's theory of vocational choice - examining the R package holland. Psych., 3, 728-750 [in English].

14. Rowett, C. A. (1997). On Faculty: Still Theorizing After All TheseYears. John's Hopkins Gazette (electronic edition), 26. [in English].

15. Sorokin, P.A. (1947). Society, culture, and personality: Their structure and dynamics. A system of general sociology. N.Y.: Harper & bros, n[in English].

Размещено на Allbest.ru