Ставлення студентської молоді до власного здоров’я як актуальна проблема сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ставлення студентської молоді до власного здоров'я як актуальна проблема сьогодення

Міхеєва Людмила Василівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психології та педагогіки, Ваврашко Віктор Антонович аспірант кафедри іншомовної освіти та міжкультурної комунікації, Хмельницький національний університет

Анотація

Стаття присвячена проблемі ставлення здобувачів вищої освіти до власного здоров'я. Дослідницьку увагу сфокусовано на аналізі понять «здоров'я», «здоровий спосіб життя», «культура здоров'я», «ставлення до власного здоров'я». Здоров'я трактується нами як динамічний і багатогранний стан, а його досягнення та збереження вимагає збалансованого підходу до фізичної активності, емоційного стану, соціальних відносин і духовного розвитку. У науковій літературі здоров'я розглядається як цілісний феномен, що об'єднує чотири сфери: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) та духовну. Під здоровим способом життя розуміємо комплекс принципів, практик і звичаїв, що спрямовані на збереження та покращення фізичного, психічного і соціального благополуччя особистості.

Це поняття визначається як свідомий та активний вибір особистості на користь здорових і життєствердних практик. З'ясовано, що культура здоров'я представляє собою важливу складову загальної культури особистості і не лише виявляється у здорових життєвих звичках, але також стає критерієм оцінки її способу існування. Встановлено, що ставлення до здоров'я визначається як психологічна, емоційна та поведінкова готовність особистості ставитися до свого фізичного та психічного благополуччя. За своєю структурою ставлення до здоров'я поєднує емоційний, когнітивний, практичний та дієвий компоненти. За методикою «Індекс ставлення до здоров'я» С. Дерябо, В. Левіна виявлено рівень ставлення майбутніх учителів фізичної культури до власного здоров'я. Встановлено, що рівень ставлення до власного здоров'я студентської молоді є недостатнім, оскільки в усіх компонентах (емоційний, дієвий, когнітивний, практичний) спостерігаються достатньо високі показники низького рівня.

Ключові слова: здоров'я, здоровий спосіб життя, культура здоров'я, ставлення до власного здоров'я, компоненти ставлення до здоров'я, студентська молодь.

Abstract

Attitude of student youth towards own health as a current issue today

Mikheieva Liudmyla Vasylivna PhD in Pedagogy, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Vavrashko Viktor Antonovych PhD student, Department of Foreign Language Education and Intercultural Communication, Khmelnytskyi National University

The article addresses the issue of the attitude of higher education students towards their own health. The research focuses on analyzing the concepts of «health», «healthy lifestyle», «health culture» and «attitude towards one's own health». We interpret health as a dynamic and multifaceted state, and its achievement and preservation require a balanced approach to physical activity, emotional wellbeing, social relationships, and spiritual development. In scientific literature, health is considered a holistic phenomenon that encompasses four spheres: physical, mental (intellectual), social (societal), and spiritual. A healthy lifestyle is understood as a complex of principles, practices, and habits aimed at preserving and improving the physical, mental, and social well-being of an individual. This concept is defined as a conscious and active choice of an individual in favor of healthy and life-affirming practices.

It has been clarified that health culture is a crucial component of the overall culture of an individual and not only manifests itself in healthy lifestyle habits but also becomes a criterion for evaluating one's way of existence. It is established that the attitude towards health is determined as the psychological, emotional, and behavioral readiness of an individual to treat their physical and mental well-being. In its structure, the attitude towards health combines emotional, cognitive, practical, and effective components. Using the methodology of the «Health Attitude Index» by S. Deryabo and V. Levin, the level of the future physical education teachers' attitude towards their own health has been identified. It is found that the level of the attitude towards one's own health among students is insufficient, as evidenced by sufficiently high indicators of a low level in all components (emotional, effective, cognitive, practical).

Keywords: health, healthy lifestyle, health culture, attitude towards one's own health, components of the attitude towards health, student youth.

благополуччя здоров'я молодь емоційний

Постановка проблеми

Одним із ключових завдань сучасної освіти є підготовка морально, фізично, духовно та соціально здорової молоді, особливо у контексті викликів, що ставлять перед суспільством пандемія COVID-19, військова агресія Росії, соціальні труднощі та економічні кризи. Особливо важливою в таких умовах є турбота про стан соціального, фізичного й емоційного самопочуття молодого покоління, яке є майбутнім України.

Сучасна студентська молодь зазнає великого тиску та стресів, пов'язаних з навчанням, високими очікуваннями та конкуренцією, що має вплив на їх здоров'я та призводить до зростання рівня стресу, втоми та психічних проблем. Окрім того, зміна життєвого стилю студентів, пов'язана з недостатньою фізичною активністю, неправильним харчуванням і недостатньою кількістю сну, призводить до зниження імунітету та загрози розвитку хронічних захворювань. Сучасні технології та постійний доступ до інформації також можуть призводити до сидячого способу життя, що негативно впливає на фізичне здоров'я.

У зв'язку з цим, проблема ставлення студентської молоді до власного здоров'я є актуальною та потребує системних заходів для покращення освіти, формування здорових звичок і сприяння психоемоційному благополуччю студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Низка видатних дослідників звернули свою увагу на проблему здоров'я особистості та досліджували різні аспекти, пов'язані з впливом здорового способу життя на покращення стану серед молоді. Серед них можна вказати таких науковців, як О. Алексєєва, М. Боришевський, Б. Братусь, І. Дубровіна, Л. Дьоміна, І. Ральникова, Г. Ложкін, М. Мушкевич, О. Наскова, І. Толкунова, С. Максименко, Г. Никифоров, В. Панкратов, Д. Федотов, О. Хухлаєва, О. Чебикіна та інші. Вони проводили дослідження, що стосуються здорового способу життя, самореалізації, самоактуалізації, міжособистісних взаємин та інших аспектів здоров'я.

Мета статті - здійснити аналіз компонентів ставлення студентської молоді до власного здоров'я.

Виклад основного матеріалу

Значення здоров'я та здорового способу життя молоді відображено в ряді нормативних документів на міжнародному та національному рівнях:

- Конституція Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) закріплює право на найвищий ступінь здоров'я, а також визначає обов'язок країн сприяти поліпшенню здоров'я населення.

- Стратегія «Здоров'я для всіх» в XXI столітті (ВООЗ) визначає ключові напрями дій для забезпечення доступу до основних медичних послуг та покращення загального здоров'я.

- Стаття 49 Конституції України закріплює право на охорону здоров'я та визначає обов'язок держави створювати умови для забезпечення фізичного та психічного здоров'я громадян.

- Національна стратегія здоров'я населення «Здоров'я 2020» визначає пріоритети у галузі охорони здоров'я та включає заходи щодо підтримки здорового способу життя, профілактики захворювань та підвищення якості медичного обслуговування.

- Закон України «Про фізичну культуру і спорт» визначає права та обов'язки громадян у сфері фізичної культури і спорту, сприяючи розвитку здорового способу життя.

- Державна програма «Молодь» на період до 2025 року включає заходи для підтримки фізичного та психологічного здоров'я молоді, розширення можливостей для фізичної активності й освіти про здоровий спосіб життя.

Вищезазначені вітчизняні та зарубіжні документи стимулюють впровадження заходів, спрямованих на підтримку здорового способу життя, і розвиток програм і проектів, спрямованих на поліпшення здоров'я молоді в Україні.

Категорія «здоров'я» та поняття «здоровий спосіб життя» є суттєвими аспектами, пов'язаними з фізичним і психологічним благополуччям людей. Для повного розуміння методологічних основ здоров'я та здорового способу життя важливо аналізувати їх у контексті тріади: здоров'я, здоровий спосіб життя та культура здоров'я.

Історія розвитку знань про здоров'я нараховує понад 2000 років, але перехід від розуміння його як відсутності захворювань до уявлення про нормальний стан організму відбувся тільки в середині минулого століття. Важливим кроком у цьому напрямку було визначення поняття здоров'я Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) у своїй Конституції, яка була прийнята в 1946 році. Згідно з цією Конституцією, здоров'я трактується як «стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороби чи недуги».

Основоположником сучасної науки про здоров'я вважають І. Брехмана, завдяки розробці методологічних основ для фізично здорових осіб. Його внесок у цю галузь визначено терміном «валеологія», який відображає підхід до дослідження й утримання здоров'я у практично здорових людей [8].

Авіцена і Гіппократ вже в античні часи розглядали проблему індивідуального здоров'я, розподіляючи його на кілька рівнів. За словами Авіцени, здоров'я є найціннішим скарбом у житті, і його збереження вимагає обширних знань. Гален ввів поняття «третього стану», яке визначає перехідний стан між здоров'ям і хворобою. Визначення здоров'я, яке запропонував Алкмеон, зберігає свою актуальність й в сучасній епосі: «Здоров'я - це гармонія протилежно спрямованих сил». Цицерон описував здоров'я як правильне взаємовідношення різних щиросердних станів.

Науковець Ю. Бойчук у статті «Сучасні підходи до розуміння сутності здоров'я людини та суміжних з ним понять» виокремлює шість основних типів сутнісних елементів визначення здоров'я:

1) здоров'я як норма функціонування організму на всіх рівнях його організації;

2) здоров'я як динамічна рівновага (гармонія) життєвих функцій організму;

3) здоров'я як повноцінне виконання основних соціальних функцій, участь у житті суспільства й активна трудова діяльність;

4) здатність організму адаптуватися до умов навколишнього середовища, що змінюється;

5) відсутність патологічних змін і нормальне самопочуття;

6) повне фізичне, духовне, розумове й соціальне благополуччя [2].

У науковій літературі здоров'я розглядається як цілісний феномен, що об'єднує принаймні чотири сфери: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) та духовну [6]. Усі ці компоненти взаємопов'язані та невід'ємні одна від одної, вони діють одночасно, а їх інтегрований вплив визначає стан здоров'я людини.

Фізичне здоров'я - це стан організму, який оцінюється на основі функціонування фізіологічних систем та ознак відсутності хвороб і порушень, що включає такі аспекти, як здорова харчова поведінка, регулярна фізична активність, відсутність хронічних захворювань, належний рівень енергії та сон тощо.

Психічне (розумове) здоров'я стосується емоційного та психологічного стану особистості, її відносин з навколишнім середовищем, управління стресом та відсутність психічних розладів і включає емоційну стійкість, вміння управляти стресом, розуміння та прийняття власних емоцій, а також взаємодію з іншими людьми.

Соціальне (суспільне) здоров'я - це стан благополуччя, що характеризується взаємодією особистості з оточуючим суспільством, її здатністю взаємодіяти й адаптуватися до соціокультурного середовища. Включає якість міжособистісних відносин, взаємодію з родиною, друзями та громадою, соціальну підтримку, участь у суспільному житті.

Духовне здоров'я стосується пошуку сенсу життя, розвитку внутрішньої гармонії, духовних цінностей і ставлення до вищого сенсу або віри. Ця сфера здоров'я включає релігійні або духовні переконання, внутрішню гармонію, пошук сенсу життя, практику медитації та саморозвитку.

Отже, здоров'я - це динамічний і багатогранний стан, і його досягнення та збереження вимагає збалансованого підходу до фізичної активності, емоційного стану, соціальних відносин і духовного розвитку.

Один із суттєвих аспектів соціального виховання молодого покоління в Україні полягає в спрямуванні на розвиток здорового способу життя та запобіганні негативним тенденціям у молодіжному середовищі. Ця ініціатива повинна ґрунтуватися на наукових підставах і спрямовуватися на свідоме формування у молоді усвідомлення цінності власного здоров'я та здоров'я суспільства в цілому. Окрім цього, її цілю є створення умов для запобігання шкідливої поведінки, розвитку навичок та умінь здорового способу життя, а також впровадження ефективних методик роботи в молодіжному середовищі та підготовки відповідних фахівців, які працюють з молоддю.

Питання формування здорового способу життя отримало широкий огляд у різних соціально-філософських, педагогічних, соціологічних і медичних дослідженнях. Особливо важливим стало вивчення цієї проблематики протягом другої половини ХХ століття як на світовому рівні, так і в Україні. Формування здорового способу життя є міждисциплінарною задачею, і їй приділяють увагу такі науковці: філософи, такі як Е. Бабаян, Е. Бахтель, Д. Зарідзе; психологи, такі як В. Бітенський, В. Братусь, М. Бурно, А. Личко, Н. Максимова, Н. Фелінська, Б. Херсонський; соціологи, такі як А. Габіані, Я. Гданський, С. Дідковська, В. Козак, Г. Лукачек, В. Маляренко, А. Міллер, Н. Мірошніченко, С. Таратухін; медики, такі як Г. Апанасенко, Т. Бойченко, В. Мовчанюк, І. Муравов, Л. Попова, В. Шаповалова та інші [4].

Науковці Ю. Таймасов, А. Турчинов, П. Пашинський, здійснивши свої дослідження, ідентифікували три основні підходи до розуміння здорового способу життя. Перший, філософсько-соціологічний, визначає його як комплексний показник культурних і соціально-політичних аспектів суспільства. Другий підхід, медико-біологічний, розглядає його як гігієнічну поведінку, що ґрунтується на науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних стандартах. Третій підхід, психолого-педагогічний, підкреслює визначальну роль мотиваційно-ціннісного ставлення, свідомості, поведінки і ціннісно-орієнтованої діяльності особистості в формуванні свого соціокультурного оточення на рівні як макросередовища, так і мікросередовища життєдіяльності [7].

Згідно із даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, якщо умовно вважати рівень здоров'я людини за 100%, то 20% цього показника обумовлено генетичними факторами, 20% - впливом зовнішнього середовища (екології), 10% - діяльністю системи охорони здоров'я, а 50% залежать від способу життя особистості (рис. 1) [1].

Рис. 1. Фактори здоров'я

У своїй статті «Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування», О. Федько стверджує, що концепція здорового способу життя охоплює всі аспекти, що сприяють особі у виконанні її професійних, громадських і побутових обов'язків в оптимальних умовах для здоров'я. Цей підхід відображає важливість того, щоб особистість була спрямована на формування, збереження і зміцнення свого здоров'я шляхом активних дій та свідомих виборів [8].

Згідно з результатами соціологічного опитування «Молодь України - 2015», було встановлено, що близько половини (51%) молоді віком від 14 до 34 років вважає свій спосіб життя здоровим. Конкретно, 26% учасників дослідження стверджують, що їхній спосіб життя є повністю здоровим. Однак 20% молодих людей вважають свій спосіб життя нездоровим, виражаючи сумніви або негативну оцінку («скоріше ні, ніж так» і «ні»). Ще 3% респондентів не впевнені та коливаються щодо стану свого здоров'я [9].

Під час аналізу способу життя молоді деякі дослідники зазвичай виокремлюють сім факторів ризику, що є характерними для молодіжного середовища та визначають, чи є спосіб життя здоровим чи призводить до ризикованих звичок. Ці фактори включають: надмірну вагу, небезпечний секс, недостатню фізичну активність, психологічний дискомфорт, куріння, вживання алкоголю та вживання наркотиків [5].

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив виокремити основні компоненти здорового способу життя, а саме:

- фізична активність передбачає регулярну фізичну діяльність, яка включає тренування, рух і спорт;

- регулярні медичні огляди допоможуть виявляти можливі проблеми рано, здійснювати профілактику та вчасно лікувати захворювання;

- гігієна допомагає запобігти зараженням, хворобам і підтримувати загальний стан здоров'я.

- психологічний добробут передбачає звернення уваги на свій психологічний стан і добробут та може включати здійснення практик самопізнання, відпочинку, розваг і позитивного мислення. Психологічний добробут є важливим фактором для збереження загального здоров'я та задоволення життям;

- збалансоване харчування передбачає підтримку належного харчування шляхом споживання різноманітної їжі, що містить всі необхідні поживні речовини;

- відмова від шкідливих звичок включає уникання тютюнопаління, зловживання алкоголем і вживання наркотиків. Шкідливі звички можуть негативно впливати на фізичне та психічне здоров'я, сприяти розвитку хронічних захворювань і скорочувати тривалість життя.

- належний сон і відпочинок. Недостатній сон може призвести до втоми, погіршення когнітивних функцій, зниження імунітету та збільшення ризику розвитку хронічних захворювань. Важливо також включати в розклад дня періоди відпочинку і релаксації для відновлення енергії.

- стрес-менеджмент - ефективне керування стресом сприятиме покращенню загального стану здоров'я, зниженню ризику розвитку психічних і фізичних проблем. Це може включати практики, такі як медитація, йога, глибоке дихання, фізичну активність і спілкування з близькими людьми.

Окрім вищеперерахованих складових здорового способу життя, велике значення мають поінформованість людей та доступ до спеціалізованих профілактичних процедур, спрямованих на протидію природному процесу старіння, належних екологічних умов і ефективної системи охорони здоров'я.

Отже, здоровий спосіб життя - це комплекс принципів, практик і звичаїв, що спрямовані на збереження та покращення фізичного, психічного і соціального благополуччя особистості. Це поняття визначається як свідомий та активний вибір особистості на користь здорових і життєствердних практик.

Культура здоров'я є поняттям, що виходить за межі лише «здорового способу життя». Вона представляє собою важливу складову загальної культури особистості і не лише виявляється у здорових життєвих звичках, але також стає критерієм оцінки її способу існування. Основна ідея поняття «культура здоров'я» полягає в тому, що здоровий спосіб життя, як його основний компонент, є науково обґрунтованим, культурним, раціональним і оптимальним для конкретних умов. Він є усвідомленим особистістю як необхідність для життя, а також визначає спосіб, яким вона живе [2].

Л. Карамушка та А. Шевченко ставлення до здоров'я розглядають як позицію особистості, яка обумовлює регуляцію реакцій і вольове здійснення діяльності стосовно факторів здоров'я для оптимального поєднання особистих можливостей і можливостей середовища задля досягнення благополуччя [3]

На основі аналізу літератури та власного теоретичного аналізу проблеми з'ясовано, що ставлення до здоров'я визначається як психологічна, емоційна та поведінкова готовність особистості ставитися до свого фізичного та психічного благополуччя. Це важливий аспект визначення готовності особистості до самостійного взяття відповідальності за своє здоров'я.

За своєю структурою ставлення до здоров'я поєднує такі компоненти: емоційний, когнітивний, практичний та дієвий [3].

Емоційний компонент ставлення до здоров'я визначається емоційною чутливістю особистості до свого фізичного та психічного благополуччя. Цей компонент включає у себе почуття задоволення від здорового стану, радість від здорового способу життя та вираження емоційного стресу в разі виникнення проблем у цій сфері. Позитивні емоції можуть сприяти бажанню зберігати та поліпшувати здоров'я, тоді як негативні емоції можуть призвести до відмови від здорових звичок чи пасивного ставлення до власного здоров'я.

Когнітивний компонент визначається системою переконань, знань та усвідомлення особистістю важливості здоров'я. Це включає у себе розуміння зв'язку між здоров'ям і загальним благополуччям, усвідомлення факторів ризику та засобів підтримання здоров'я. Людина із сильним когнітивним компонентом може бути більш схильною до прийняття інформованих рішень щодо власного здоров'я.

Практичний компонент визначається здатністю особистості впроваджувати конкретні здорові звички у своєму повсякденному житті. Це включає у себе правильне харчування, рівень фізичної активності, відмову від шкідливих звичок і дотримання інших аспектів здорового способу життя.

Дієвий компонент визначається конкретними діями та зусиллями, що призначені для поліпшення або збереження здоров'я, а саме: активна участь в програмах здоров'я, регулярні медичні обстеження, пошук інформації про здоров'я та інші конкретні кроки, що підтримують фізичний і психічний стан особистості.

З метою виявлення ставлення здобувачів вищої освіти до власного здоров'я, нами використовувався субтест «Індекс ставлення до здоров'я» С. Дерябо, В. Левіна. Дослідження було проведене на базі Хмельницького національного університету, учасниками якого стали 49 студентів 2-3 курсу спеціальності 014 Середня освіта. Фізична культура віком від 17 до 20 років (37 хлопців та 12 дівчат).

Вивчення ставлення майбутніх фахівців спеціальності 014 Середня освіта. Фізична культура до власного здоров'я передбачало виявлення й аналіз рівня розвитку ставлення до власного здоров'я за його компонентами (рис. 2).

Виходячи з отриманих даних, представлених на рисунку 2, можна відзначити, що у більшості майбутніх учителів фізичної культури всі компоненти ставлення до власного здоров'я розвинуті на середньому рівні: емоційний компонент - 62,9%, когнітивний - 70,6%, практичний - 59,3%, дієвий - 69,6%.

Аналізуючи низький рівень за кожним компонентом ставлення майбутніх вчителів фізичної культури до власного здоров'я, можна отримати поглиблене розуміння можливих викликів та обставин, що можуть впливати на цей низький рівень.

15,4% низького рівня за емоційним компонентом може свідчити про недостатній рівень самосвідомості та позитивного ставлення до власного здоров'я; психологічні чи емоційні проблеми, що можуть впливати на загальне емоційне благополуччя.

Рис. 2. Рівень розвитку компонентів ставлення до власного здоров'я майбутніх учителів фізичної культури (у %)

Низький рівень (16,6%) за когнітивним компонентом може вказувати на недостатні знання або нерозуміння важливості здорового способу життя та обмежені ресурси для доступу до інформації про здоровий спосіб життя.

27,2%, а це майже третина студентської молоді, має низький рівень розвитку практичного компоненту ставлення до власного здоров'я. Це може вказувати на те, що деякі зі студентів можуть мати труднощі в перетворенні своїх знань і переконань у конкретні дії. Низький рівень (12,3% ) за дієвим компонентом ставлення майбутніх вчителів до власного здоров'я свідчить про відсутність мотивації для активної участі в заходах з підтримки здоров'я, а також відсутність можливостей чи ресурсів для здійснення дій, спрямованих на збереження здоров'я.

Загалом, низький рівень за кожним компонентом може свідчити про комплексний характер викликів, з якими стикаються майбутні вчителі фізичної культури. Можливо, їм потрібна індивідуальна або групова підтримка, освіта та розвиток навичок для підвищення рівня власного здоров'я та здорового способу життя. Також важливо враховувати контекстуальні фактори, такі як доступ до ресурсів, середовище та культурні особливості, які можуть впливати на їхню здатність приймати рішення щодо власного здоров'я.

Висновки

Таким чином, проведений теоретичний аналіз означеної проблеми та представлені результати дослідження ставлення студентської молоді до власного здоров'я вказують на комплексні виклики та можливості для поліпшення загального благополуччя цієї соціальної групи. Різноманітні аспекти, такі як емоційне сприйняття, рівень знань, практичні навички та активність в збереженні здоров'я, визначають загальний стан здоров'я студентів. Проте, рівень ставлення до власного здоров'я студентської молоді є недостатнім, оскільки в усіх компонентах (емоційний, дієвий, когнітивний, практичний) спостерігаються достатньо високі показники низького рівня.

Розв'язання проблеми ставлення студентської молоді до власного здоров'я вимагає інтегрованого підходу, що враховує психологічні, освітні, практичні та мотиваційні аспекти. Спільні зусилля закладів вищої освіти, психологічних служб, медичних центрів та студентських організацій можуть сприяти створенню здорового середовища та підтримці студентів у досягненні оптимального рівня здоров'я.

Перспективу подальших досліджень у цьому напрямі вбачаємо у вивченні чинників, що позитивно впливають на ставлення молоді до власного здоров'я.

Література

1. Горобей М.П. Загальна теорія здоров'я: навчальний посібник для студентів напряму підготовки 6.010203 «Здоров'я людини» та спеціальностей 227 «Фізична реабілітація», 227 «Фізична терапія, ерготерапія» / М.П. Горобей, О.В. Осадчий. Чернігів: ЧНТУ, 2017. 210 с.

2. Загальна теорія здоров'я та здоров'язбереження: колективна монографія / за заг. ред. проф. Ю.Д. Бойчука. Харків: Вид. Рожко С.Г., 2017. 488 с.

3. Карамушка Л.М., Шевченко А.М. Аналіз індексу ставлення до здоров'я менеджерів освітніх організацій. Організаційна психологія. Економічна психологія, №2-3 (17). 2019. С. 58-65.

4. Кириленко С. В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров'я старшокласників. Автореф. дис ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін-т проблем виховання АПН України. К., 2004. 23 с.

5. Роль засобів масової інформації та інших джерел у формуванні здорового способу життя молоді / Яременко О. (кер.), Балакірєва О., Вакуленко О. та ін. К.: УІСД, 2000. 111 с.

6. Рядинська І.А. Теоретичні підходи до визначення сутності поняття здоров'я та його компонентів. Педагогіка та психологія : Збірник наукових праць. Харків, 2016. Вип. 52. С. 28-37.

7. Таймасов Ю., Турчинов А., Пашинський П. Здоров'язбереження як об'єкт наукового пізнання. Загальна теорія здоров'я та здоров'язбереження: колективна монографія / за заг. ред. проф. Ю. Бойчука. Харків: Вид. Рожко С.Г., 2017. С. 220-232.

8. Федько О. Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування. Наукові записки [Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України]. 2009. Вип. 43. С. 369-379.

9. Формування здорового способу життя. Навчально-методичні рекомендації / Авт. колект. Т. Андріученко, О. Вакуленко, В. Волков, Н. Дзюба, В. Коляда, Н. Комарова, І. Пєша, Н. Тілікіна (кер. авт. колект. О. Вакуленко). К.: ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики», 2018. 100 с.

References

1. Horobei M.P., Osadchyi O.V. (2017). Zahalna teoriia zdorovia [General theory of health]. Chernihiv: ChNTU [in Ukrainian].

2. Boichuk Y.D. (Eds.). (2017) Zahalna teoriia zdorovia ta zdoroviazberezhennia [General theory of health and health care]. Kharkiv: Vyd. Rozhko S.H. [in Ukrainian].

3. Karamushka L.M., Shevchenko A.M. (2019). Analiz indeksu stavlennia do zdorovia menedzheriv osvitnikh orhanizatsii [Analysis of the health attitude index of managers of educational organizations]. Orhanizatsiina psykholohiia. Ekonomichna psykholohiia - Organizational psychology. Economic psychology. №2-3 (17). 58-65 [in Ukrainian].

4. Kyrylenko S.V. (2004). Sotsialno-pedahohichni umovy formuvannia kultury zdorovia starshoklasnykiv [Socio-pedagogical conditions of formation of health culture of high school students]. Extended abstract of candidate 's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

5. Yaremenko O., Balakirieva O., Vakulenko O. et al. (2000). Rol zasobiv masovoi informatsii ta inshykh dzherel u formuvanni zdorovoho sposobu zhyttia molodi [The role of the mass media and other sources in the formation of a healthy lifestyle for young people]. Kyiv: UISD [in Ukrainian].

6. Riadynska I.A. (2016). Teoretychni pidkhody do vyznachennia sutnosti poniattia zdorovia ta yoho komponentiv [Theoretical approaches to determining the essence of the concept of health and its components]. Pedahohika ta psykholohiia - Pedagogy and psychology, 52, 28-37 [in Ukrainian].

7. Taimasov Yu., Turchynov A., Pashynskyi P. (2017). Zdoroviazberezhennia yak obiekt naukovoho piznannia [Health care as an object of scientific knowledge]. Zahalna teoriia zdorovia ta zdoroviazberezhennia - General theory of health and health care. Kharkiv: Vyd. Rozhko S.H. [in Ukrainian].

8. Fedko O. (2009). Zdorovyi sposib zhyttia yak tsinnist: problemy formuvannia [Healthy lifestyle as a value: problems of formation]. Naukovi zapysky [Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy] - Scientific Notes [Institute of Political and Ethnonational Studies named after I.F. Kuras of the National Academy of Sciences of Ukraine], 43, 369-379 [in Ukrainian].

9. Andriuchenko T., Vakulenko O., Volkov V., Dziuba N., Koliada V., Komarova N. et al. (2018). Formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia [Formation of a healthy lifestyle]. Kyiv: DU «Derzhavnyi instytut simeinoi ta molodizhnoi polityky» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru