Життєстійкість особистості: індивідуальні особливості прояву

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєстійкість особистості: індивідуальні особливості прояву

Петранюк Андрій Ігорович, аспірант, кафедри філософії, соціології та релігієзнавства, Гоян Ігор Миколайович доктор філософських наук, професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри соціальної психології, Толкунова Інна Вікторівна, кандидат педагогічних наук, Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри психології і педагогіки, професор, Нестеренко Оксана Володимирівна доцент кафедри охорони праці та цивільної безпеки, Криворізький національний університет, Артюхова Владислава Василівна кандидат психологічних наук, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, доцент кафедри психології та педагогіки

Анотація

Проблема поведінки людини у життєвих ситуаціях останнім часом дуже актуальна, що пояснюється інформаційною насиченістю та прискоренням ритму життя сучасної людини. Щоб пристосуватися, адаптуватися до такої напруги, успішно реалізовувати себе людині необхідно виробляти навички вирішення проблем, придбати таку якість, властивість особистості, яка б дозволила ефективно самореалізовуватися. Усе це зумовлює необхідність вивчення феномену життєстійкості (hardiness). У статті аналізуються основні методологічні підходи зарубіжних і вітчизняних авторів до проблеми життєстійкості людини і її ролі у виборі стратегій поведінки у важких життєвих ситуаціях. Ця стаття присвячена особливостям життєстійкості людини у важких обставинах. Описані критерії та структура життєстійкості. Теоретичний аналіз показав, що поняття життєстійкості, введене С. Мадді і визначене ним як особлива особистісна риса, як патерн установок та навичок особистості, що допомагає їй перетворити негативні впливи на можливості, широко вивчається у зарубіжній психології.

Розглядається сутність поняття «життєстійкість», характеризуються компоненти життєстійкості: замученість («commitment»), контроль («control») та прийняття ризику («challenge»). Дається характеристика студентської життєстійкості, провідною діяльністю якого є навчально-професійна, головним новоутворенням виступає саморефлексія, розуміння власної індивідуальності, готовність до самовизначення. У наших складних соціальних, економічних, демографічних та екологічних умовах важливим фактором не тільки виживання та адаптації людини до навколишньої дійсності, а й самореалізації її як особистості стає життєстійкість, яка характеризує соціальну зрілість особистості і може прогнозувати її успішність у різних сферах діяльності. У роботі робиться висновок, що прояв життєстійкості сприяє самореалізації особистості, збереження стійкості до стресових ситуацій.

Ключові слова: життєстійкість, компоненти життєстійкості особистості, залученість, контроль, прийняття ризику, стресостійкість, самореалізація.

Abstract

Personality durability: individual characteristics of manifestation

Hoian Ihor Mykolayovych Doctor of Philosophical, Professor, Professor of the Department of Social Psychology, Petraniuk Andrii Ihorovych Postgraduate of the Department of Philosophy, Sociology, and Religious Studies, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Tolkunova Inna Viktorivna PhD of Pedagogy, National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Professor of the Psychology and Pedagogy Department, Nesterenko Oksana Volodymyrivna associate professor of the Department of Occupational Safety and Civil Safety, Kryvyi Rih National University, Artiukhova Vladyslava Vasylivna PhD of Psychologyassociate Professor of the Psychology and Pedagogy Department of the I. Kozhedub Air Force National University

The problem of human behavior in life situations is very relevant recently, which is explained by the information saturation and acceleration of the rhythm of life of a modem person. In order to adjust, adapt to such tension, to successfully realize oneself, a person needs to develop problem-solving skills, acquire such a quality, a personality trait that would allow effective self-realization. All this makes it necessary to study the phenomenon of vitality (hardiness). The article analyzes the main methodological approaches of foreign and domestic authors to the problem of human vitality and its role in choosing behavior strategies in difficult life situations. This article is devoted to the peculiarities of human survival in difficult circumstances. The criteria and structure of viability are described. The theoretical analysis showed that the concept of resilience, introduced by S. Muddy and defined by him as a special personal trait, as a pattern of attitudes and skills of an individual that helps him turn negative influences into opportunities, is widely studied in foreign psychology.

The essence of the concept of "sustainability" is considered, the components of sustainability are characterized: involvement, control and risk acceptance. A characteristic of student sustainability is given, the leading activity of which is educational and professional, the main innovation is self-reflection, understanding of one's own individuality, readiness for self-determination. In our complex social, economic, demographic and ecological conditions, vitality becomes an important factor not only for a person's survival and adaptation to the surrounding reality, but also for his self-realization as an individual, which characterizes the social maturity of an individual and can predict his success in various spheres of activity. The work concludes that the manifestation of resilience contributes to the self-realization of the individual, the preservation of resistance to stressful situations.

Keywords: vitality, components of personality vitality, involvement, control, risk acceptance, stress resistance, self-realization.

Постановка проблеми

Сьогодні людство живе у невизначений час. Пандемія Covid-19 продовжується і вже призвела до відкату в людському розвитку майже в усіх країнах світу, варіанти вірусу продовжують з'являтися непередбачуваним чином. Ведуться військові дії в Україні та в інших гарячих точках, на тлі мінливого геополітичного порядку та напруженої багатосторонньої системи кількість нових людських жертв продовжує зростати. Кліматичні та екологічні катастрофи загрожують світу щодня. Гострі кризи поступаються місцем появі хронічних, багаторівневих, взаємодіючих невизначеностей у глобальному масштабі в новому невизначеному часі з невлаштованими життями [1]. Шари невизначеності нашаровуються і взаємодіють один з одним, безпрецедентним чином порушуючи звичний спосіб життя. Люди і раніше стикалися з хворобами, війнами та екологічними потрясіннями. Але поєднання дестабілізуючого планетарного тиску із зростаючою нерівністю, радикальні соціальні перетворення, покликані послабити цей тиск, і повсюдна поляризація представляють собою нові, складні, взаємодіючі джерела невизначеності для всього світу і для кожної людини.

Спеціальний звіт ПРООН за 2021/2022 (Програма розвитку ООН) (United Nations Development Programme) про безпеку людини показав, що шість із семи людей у всьому світі повідомляли про те, що відчували себе невпевнено в багатьох аспектах свого життя, навіть до пандемії Covid-19 [2].

В даний час зростають потреби суспільства в пошуках шляхів створення сприятливих умов для максимального розвитку особистості, ефективності її життєвого шляху. Умови сучасного життя по праву називають екстремальними та стимулюючими розвиток стресу. У періоди економічних та інших криз для людини важливою стає життєстійкість чи життєстійкість особистості [3]. У сучасних соціальних умовах життєстійкість, яка має особистісну значущість, одна із найскладніших психологічних проблем особистості. Значні особистісні ситуації вносять особливу напруженість в адаптацію, вони вимагають узгодження самооцінок і досягнень, можливостей особистості в реальних умовах життя. Дані ситуації несуть особистості важливі чинники розвитку, досягнення значних особистісних цілей та задоволення потреб. Суспільство потребує людей, які здатні протистояти життєвим труднощам, досягати намічених цілей, включати механізми захисту та саморегуляції, самореалізовуватися та розвиватися як в особистісному плані, так і у професійній діяльності, підвищуючи рівень своєї компетентності. Нескінченний потік інформації і темп життя, що швидко змінюється, виступають стресорами і цілком можуть призводити до збільшення психічних і психосоматичних захворювань. Виділення конструкту життєстійкості (hardiness) в психології саме пов'язане з пошуком тих факторів, які можуть сприяти успішній адаптації та ефективній реалізації власних можливостей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В даний час багато досліджень присвячено поняттю життєстійкості особистості, його діагностиці та факторам розвитку. Проблеми втрати сенсу життя, можливості впоратися зі стресовими ситуаціями, особливо у професійній діяльності, спонукають людину шукати психологічні, духовні та соціальні опори у житті. Сучасна психологія виявляє підвищений інтерес до вивчення життєстійкості людини та її ролі у виборі відповідних стратегій поведінки у важких життєвих ситуаціях. Проблема життєстійкості зустрічається у роботах таких зарубіжних авторів, як Maddi S. R., Kobasa S. C., Bartone P. T., Eid J., Hystad S. W., Klag S. і ін. [4-9].

Формулювання цілей статті. У структурі психологічної готовності фахівця до професійної діяльності важливе місце займає сформованість так званих професійно значущих якостей особистості. До них необхідно віднести і життєстійкість особистості. Мета - з'ясувати існуючі тенденції щодо рівня розвитку життєстійкості та її складових у студентів.

Виклад основного матеріалу

Тридцять два роки тому в першій Доповіді про людський розвиток було сміливо заявлено, що «люди - це справжнє багатство націй». З того часу цей сильний за своєю суттю девіз служить керівництвом для ПРООН та її доповідей про людський розвиток, а його ідеї та сенс з часом набувають все більш насичених відтінків. Люди в усьому світі тепер зізнаються, що відчувають себе все більш незахищеними [10]. Почуття незахищеності наростає майже повсюдно - це тенденція, що формується як мінімум протягом останнього десятиліття і почалася задовго до пандемії Covid-19 і супутнього їй різкого спаду в глобальному людському розвитку [11] (табл. 1). Одна з гнітючих іроній антропогену полягає в тому, що хоча у нас з'явилося більше можливостей впливати на наше майбутнє, це зовсім не означає, що ми здатні більшою мірою його контролювати.

Таблиця 1. Індекс людського розвитку (ІЛР) (Human Development Index (HDI) по регіонам світу і групам

Джерело: Human Development Index (HDI).

Список країн з Індексу людського розвитку включено до Звіту про розвиток людства з Програми розвитку ООН, складеного на основі оціночних даних 2021 року та опублікованого 8 вересня 2022 року. Список включає 189 держав - членів ООН із 193, а також Гонконг (спец. адм. район КНР) та Палестину. 4 держави - члени ООН (КНДР, Монако, Науру та Сомалі) не включені через брак даних. Індекс людського розвитку (ІЛР) є комплексним порівняльним показником очікуваної тривалості життя, грамотності, освіти та рівня життя для країн у всьому світі. Цей індекс використовується для виявлення відмінностей між розвиненими країнами, що розвиваються і недостатньо розвиненими країнами, а також для оцінки впливу економічної політики на якість життя. Індекс був розроблений 1990 року пакистанським економістом Махбубом уль-Хаком та індійським економістом Амартією Сеном.

Вперше в історії глобальне значення HDI знизилося, повернувши світ у період після прийняття Порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 року та Паризької угоди. Щороку відразу у кількох країнах реєструється падіння відповідних значень HDI. При цьому 90% країн зіткнулися з падінням значення HDI або в 2020, або в 2021 році, що набагато перевищує кількість країн, де було зареєстровано зниження HDI після світової фінансової кризи 2008 року. У 2021 році спостерігалося деяке відновлення на глобальному рівні, але воно було частковим і нерівномірним: у більшості країн з дуже високим HDI відзначені поліпшення, тоді як у більшості інших спостерігалося зниження.

Мета людського розвитку полягає в тому, щоб допомогти людям вести той спосіб життя, який вони дійсно цінують, розширюючи їхні можливості, які виходять за рамки досягнень у сфері добробуту і включають свободу дій та ініціативність.

У різні часи людство цікавила проблема життєстійкості як механізму особистісного розвитку. Можна відзначити, що поняття життєстійкості є сукупністю установок і навичок, які можуть змінити поведінку при подоланні стресових ситуацій. На думку різних учених, когнітивне осмислення у різних стресових ситуаціях є найважливішим поштовхом для проходження труднощів у успішне майбутнє [4-9]. Складна структурована психологічна освіта, що визначається як розвиваюча система переконань, які сприяють готовності керувати ситуаціями підвищеної складності, є життєстійкістю. Зміст життєстійкості характеризується активністю, щирістю, пластичністю, міжнародною локалізацією контролю, екстраверсією. Закордонні вчені приділяють величезне значення вивченню проблем, пов'язаних із психологічним здоров'ям людини. У роботах зарубіжних та вітчизняних авторів феномен життєстійкості крім базових характеристик особистості включає різні критерії: поведінковий (навіки подолання), когнітивний (оцінка та осмислення ситуації), емоційний (реагування у хибній ситуації), мотиваційний (мотив діяльності) [9]. Деякі вчені наголошують на змістовну сторону життєстійкості: вибір цінностей, інтеграцію позицій, пошук сенсу у різних ситуаціях, прояснення відносин, усвідомлення інтересів [7,8].

Феномен життєстійкості досліджувався в рамках наукового пошуку факторів подолання стресових ситуаціях, а саме у професійній діяльності [5]. Існує багато інформації в психологічних дослідженнях про наслідки впливу прискорюючого та технологічного ритму життя, які є стресовими факторами у житті людини. Були описані різні механізми формування невротичних та деструктивних, а також тривожних особистостей, зокрема, теорія З.Фрейда та її послідовників (К. Юнга і А. Адлера), яких можна віднести до представників психоаналізу та інших. Також у концепції соціально-психологічного благополуччя, яка є основою особистісного щастя, представлена у зарубіжному напрямі "Нова позитивна психологія" (Seligman M.E.P., Pawelski J.O., Csikszentmihalyi M.) [12,13].

Життєстійкість вперше згадувалась у роботах S. Kobasa и S. Maddi [4,5]. Вперше на цей феномен було звернено увагу в 80-х роках XX століття, саме тоді було введено поняття "hardiness", що в перекладі з англійської означало "витривалість", "стійкість", "фортеця". "Hardiness" розглядалося як особистіший патерн відносин, що допомагає розглянути в стресових обставинах можливості зростання [14]. Життєстійкість є мірою здатності особистості витримувати стресову ситуацію, зберігаючи внутрішню збалансованість і не знижуючи ефективності [4].

Життєстійкість поєднує в собі: 1) залучення є переконання в тому, що в будь-якому випадку краще залишатися залученим до актуальної ситуації, а не ізолюватися від неї; 2) контроль - переконання в тому, що у важких ситуаціях краще продовжувати намагатися вплинути на результати, а не «опускати руки», впадаючи в безсилля і 3) прийняття ризику - віра в те, що подолання стресів, якими сповнене життя, призведе людину до неминучого розвитку та отримання відповідного досвіду. Високий рівень цих компонентів, а отже, і в цілому показника життєстійкості відкриває можливість впоратися з внутрішньою напругою у стресових ситуаціях. Існує декілька методик, розроблених для вимірювання життєстійкості, що найчастіше використовуються Personal Views Survey [14], Dispositional Resilience Scale [15] і Hardiness Scale.

Дослідження життєстійкості в руслі концепції С. Мадді, що одночасно служать перевіркою валідності методики вимірювання життєстійкості, можна розділити на три основні напрямки:

• дослідження зв'язку життєстійкості з психологічними змінними, що відображають різні проблеми та порушення (конструктивна валідність);

• дослідження зв'язку життєстійкості з іншими позитивними характеристиками особистості та обґрунтування їхньої відмінності (дискримінантна валідність);

• дослідження зв'язку життєстійкості з клінічними та поведінковими змінними - здоров'ям, ефективністю виконання та ін. (екологічна валідність).

У сучасному світі молодь (студенти) значною мірою занурені в інформаційний простір, що найчастіше є джерелом стресу. При цьому студентам необхідно впоратися з повсякденними життєвими стресами та проблемами, а не уникати їх, вибирати при спілкуванні соціально підтримуючі, а не конфліктні взаємодії. На виборі стратегій подолання позначаються особистісні особливості, попередній досвід і навіть сімейна ситуація. Безсумнівно, методи повсякденної поведінки обумовлені індивідуальною історією розвитку, оскільки всі стимули мінливого оточуючого середовища сприймаються суб'єктивно. У дослідженнях увага акцентувалася на особистісних особливостях, сформованих соціальним середовищем у процесі життєвого шляху. Як інструментарій використовуються самооцінні методики: «Тест життєстійкості» S. Maddi і «Біографічний опитувальник» H.R. Bottscher, R. Jager, S. Lischer [16].

Життєстійкість формується протягом усього життя індивіда. Значну роль у формуванні життєстійкості належить соціуму, саме: сім'ї та освітньому процесу. Розвиток компонентів життєстійкості переважно залежить від відносин батьків із дитиною. Життєстійкість формується як у підлітковому, так і у юнацькому віці. Провідною діяльністю в юнацькому віці є навчально-професійна діяльність та професійне самовизначення. У цей проміжок часу здійснюється вибір свого життєвого шляху, життєвого самовизначення. У юнацькому віці завершується персоналізація особистості. Головним новоутворенням особистості виступає саморефлексія, розуміння власної індивідуальності, готовність до самовизначення, розширюється діапазон соціальних ролей та інтересів [7]. Багато молоді починають у цьому віці свою трудову діяльність. Одним із важливих результатів навчання у ЗВО може стати розвиток життєстійкості студентів, розширення способів профілактики розладів, зумовлених різноманітними стресовими ситуаціями.

Категорія життєстійкості відноситься до категорій психології особистості, що розширює потенціал становлення, адаптації особистості, психологічного захисту від неприємних переживань та активності особистості, спрямованої на вирішення проблем. Завдяки життєстійким переконанням людина усвідомлює навколишню дійсність із позитивного боку. Події стають радісними та цікавими, що характеризує залученість. Людина бере ситуацію до рук і виявляє ініціативу, що характеризує контроль, і навіть готовність до прийняття нових знань із досвіду, що характеризує прийняття ризику. В основі тренування життєстійкості лежить поняття, що переконання не є вродженими, а можуть бути отримані протягом усього життя. Більшість дослідників розглядають життєстійкість у зв'язку з проблемами подолання стресу, адаптації-дезадаптації у суспільстві, фізичним, психічним та соціальним здоров'ям [10].

Поняття життєстійкості відноситься до категорій психології особистості та спрямоване на розширення наших уявлень про потенціал розвитку та адаптацію особистості. Кожна людина може розвинути життєстійкість [14,15]. Тренування має дві основні цілі:

1) глибоке усвідомлення самого поняття стресової ситуації, знаходження шляхів вирішення будь-яких складнощів, способів подолання обставин;

2) поглиблення трьох компонентів життєстійкості - залучення, контролю, прийняття ризику.

При розробці організаційно-педагогічних умов розвитку життєстійкості студентів необхідно виходити із компонентного змісту моделі, необхідності її педагогічного забезпечення. До основних компонентів моделі відносять:

1. Цільовий блок повинен містити цілі та завдання особистісного розвитку студента, спрямовані на розвиток життєстійкості. 2. Змістовий блок включає програми позааудиторної роботи зі студентами з формування життєстійкості особистості з урахуванням особистісних орієнтацій студентів. 3. Процесуальний блок містить форми та методи виховної роботи зі студентами, критерії та показники її ефективності. 4. Рефлексивно-оцінний блок включає психологічні опитування, спостереження, тренінги із студентами.

Різні форми та види позааудиторної діяльності у виші виражаються у наступних основних напрямках роботи зі студентами:

1. Для формування життєстійкості особистості необхідно забезпечити взаємодію з різними людьми у змістовній соціально значущій діяльності.

2. Слід враховувати, що відсутність у людини таких особистісних якостей, як працьовитість, соціальна активність, милосердя, толерантність, порядність, наближає наше суспільство до неминучої деградації.

Питання організації позааудиторної діяльності студентів ЗВО нині є особливо актуальними. Перед закладом освіти стоїть завдання - забезпечити якісну підготовку кваліфікованого спеціаліста, здатного нестандартно мислити, творчо підходити до вирішення нестандартних завдань у майбутній професійній діяльності, знаходити вихід із складних конфліктних ситуацій [9].

У процесі моделювання розвитку життєстійкості студентів особливу увагу приділено змістовному блоку. Тим самим вказано на значущість створення системи позааудиторної роботи зі студентами, яка тісно пов'язана з їхньою навчальною діяльністю засобами досягнення єдності всіх елементів освітнього процесу вишу. Організаційна структура позааудиторної роботи ЗВО є основою для реалізації моделі розвитку життєстійкості особистості, головним елементом якого є соціально-моральний розвиток. Позааудиторна діяльність має бути організована таким чином:

- включати студентів до активної творчої діяльності;

- особливу увагу необхідно приділяти фізичному вихованню, пропаганді принципів здорового життя;

- позааудиторна діяльність має бути спрямована на формування духовного потенціалу особистості, потреби постійного морального вдосконалення.

У процесі дослідження було розроблено вимоги до організації освітнього процесу у ЗВО з метою розвитку життєстійкості студентів.

1. Однією з умов розвитку життєстійкості студентів є фізкультурно-спортивна діяльність (проведення змагань з різних видів спорту, спортивні свята, День здоров'я, Зимові забави). У виші необхідно організовувати спортивні секції з плавання, важкої та легкої атлетики, тенісу, баскетболу, волейболу тощо. Студенти повинні брати активну участь у змаганнях та конкурсах, займають призові місця. Заняття спортом сприятимуть підтримці здорового способу життя студентів.

2. Через трудове виховання формуються самостійність та відповідальність, стійкий інтерес до праці. Засобами трудового виховання у ЗВО є основні види діяльності: навчальна праця, науково-дослідна робота, виробнича практика. Студенти можуть працювати вожатими у дитячих оздоровчих закладах, волонтерами у різних сферах діяльності. Більшість студентів заочної форми навчання працюють за фахом на виробництві.

3. Залучення в роботу гуртків, секцій, клубів за інтересами стає для студентів засобом виховання багатьох важливих особистісних якостей: точності, акуратності, терпіння, віри в себе та у свої сили, поваги до творчої праці.

4. Необхідність проведення психологічних опитувань, спостереження, тренінги із студентами, діагностика вольових якостей, активності, настрою, депресивності.

Таким чином, модель розвитку життєстійкості враховує можливість формування особистісних особливостей студента, необхідних для гармонійного розвитку та реалізації потенціалу, залежно від особливостей побудови взаємин з навколишнім світом та ситуацій, що склалися.

життєстійкість саморефлексія позааудиторний

Висновки

Життєстійкість є важливим компонентом у розвитку особистості. Вона дозволяє людині чинити опір негативним впливам середовища, надає впевненості та рішучості у власних діях, сприяє збереженню здоров'я та підтриманню оптимального рівня працездатності та активності у стресових умовах. Формується життєстійкість ще в дитинстві і завершує своє формування у підлітковому віці. Проаналізувавши структуру життєстійкості, можна виділити деякі критерії, розвиток та співвідношення яких допоможе змінити ставлення до стресових умов навколишнього середовища. Уникнути порушення здоров'я, змінити своє життя та себе можна збільшуючи інтерес до життя та осмислювати цінність свого існування, себе як цінної особистості з певним набором ресурсів та якостей, які допомагають долати складні життєві ситуації.

Теоретичний аналіз різних досліджень дозволив зробити висновки, що життєстійкість у нових особистісно значущих соціальних умовах виникає та розвивається під впливом факторів: актуалізація соціально-психологічних властивостей (забезпечення позитивної динаміки процесу), актуалізація продуктивного накопичення особистісного досвіду (усвідомлення взаємодії безлічі факторів), актуалізація соціально-психологічних властивостей, адекватної соціальної ситуації (властивості, що створюють імпульс до змін).

Література

1. WHO (World Health Organization). 2022b. World Mental Health Report: Transforming Mental Health for All. Geneva.

2. FAO (Food and Agriculture Organization of the United Nations), IFAD (International Fund for Agricultural Development), UNICEF (United Nations Children's Fund), WFP (World Food Programme) and WHO (World Health Organization). 2021. The State of Food Security and Nutrition in the World 2021: Transforming Food Systems for Afordable Healthy Diets. Rome.

3. WHO (World Health Organization). 2022a. “Mental Health and Covid-19: Early Evidence of the Pandemic's Impact.” Scientific Brief.

4. Maddi S.R. Hardiness: an operationalization of existential courage. Journal of humanistic psychology. 2004. Vol. 44 (3). - P. 279-298.

5. Kobasa S.C. Effectiveness of hardiness, exercise and social support as resources against illness / S.C. Kobasa, S.R. Maddi, M.C. Puccetti, M.A. Zola // Journal of psychosomatic research. 1985. Vol. 29 (5). P. 525-533.

6. Bartone P.T. Resilience under military operational stress: can leaders influence hardiness? Military psychology. 2006. Vol. 18. P. 131-148.

7. Eid J., Morgan C.A. Dissociation, hardiness, and performance in military cadets participating in survival training. Military medicine. 2006. Vol. 171 (5). P. 436-442.

8. Hystad S.W. Academic stress and health: exploring the moderating role of personality hardiness / S.W. Hystad, J. Eid, J.C. Laberg, B. Johnsen, P.T. Bartone // Scandinavian journal of educational research. 2009. Vol. 53 (5). P. 421-429.

9. Klag S. The role of hardiness in stress and illness: an exploration of the effect of negative affectivity and gender / S. Klag, G. Bradley // British journal of health psychology. 2004. Vol. 9 (2). P. 137-161.

10. UNDESA (United Nations Department of Economic and Social Affairs). 2022a. World Economic Situation and Prospects 2022. New York.

11. Human Development Index (HDI).

12. Seligman M.E.P., Pawelski J.O. Positive psychology: FAQs. Psychological Inquiry. 2003. Vol. 14(2). P. 159-163.

13. Csikszentmihalyi M. Legs or wings? A reply to R.S. Lazarus. Psychological Inquiry. 2003. Vol. 14(2). P. 113-115.

14. Maddi S.R., Harvey R.H., Khoshaba D.M., Lu J.L., Persico M., Brow M. (2006). «The personality construct of hardiness, III: Relationships with repression, innovativeness, authoritarianism, and performance». Journal of Personality. 74 (2): 575--597.

15. Bartone P.T., Ursano R.J., Wright K.M., Ingraham L.H. (1989). «The impact of a military air disaster on the health of assistance workers: A prospective study». Journal of Nervous and Mental Disease. 177 (6): 317--328.

16. Bottscher H.R., Jager R., Lischer S., BIV - Biographisches Inventar zur Diagnose von Verhaltenstorungen. 1976.

References

1. WHO (World Health Organization). 2022b. WorldMentalHealth Report: Transforming Mental Health for All. Geneva. [in English].

2. FAO (Food and Agriculture Organization of the United Nations), IFAD (International Fund for Agricultural Development), UNICEF (United Nations Children's Fund), WFP (World Food Programme) and WHO (World Health Organization). 2021. The State of Food Security and Nutrition in the World 2021: Transforming Food Systems for Afordable Healthy Diets. Rome. [in English].

3. WHO (World Health Organization). 2022a. “Mental Health and Covid-19: Early Evidence of the Pandemic's Impact.” Scientific Brief.[in English].

4. Maddi S.R. (2004). Hardiness: an operationalization of existential courage. Journal of humanistic psychology. 2004. Vol. 44 (3). - P. 279-298..[in English].

5. Kobasa S.C. (1985). Effectiveness of hardiness, exercise and social support as resources against illness / S.C. Kobasa, S.R. Maddi, M.C. Puccetti, M.A. Zola // Journal of psychosomatic research. 1985. Vol. 29 (5). P. 525-533.[in English].

6. Bartone P.T. (2006). Resilience under military operational stress: can leaders influence hardiness? Military psychology. 2006. Vol. 18. P. 131-148. [in English].

7. Eid J., Morgan C.A. (2006). Dissociation, hardiness, and performance in military cadets participating in survival training. Military medicine. 2006. Vol. 171 (5). P. 436-442.[in English].

8. Hystad S.W. (2009). Academic stress and health: exploring the moderating role of personality hardiness / S.W. Hystad, J. Eid, J.C. Laberg, B. Johnsen, P.T. Bartone // Scandinavian journal of educational research. 2009. Vol. 53 (5). P. 421-429. [in English].

9. Klag S. (2004). The role of hardiness in stress and illness: an exploration of the effect of negative affectivity and gender / S. Klag, G. Bradley // British journal of health psychology. 2004. Vol. 9 (2). P. 137-161.[in English].

10. UNDESA (United Nations Department of Economic and Social Affairs). 2022a. World Economic Situation and Prospects 2022. New York. [in English].

11. Human Development Index (HDI). [in English].

12. Seligman M.E.P., Pawelski J.O. (2003). Positive psychology: FAQs. Psychological Inquiry. 2003. Vol. 14(2). P. 159-163.[in English].

13. Csikszentmihalyi M. (2003). Legs or wings? A reply to R. S. Lazarus. Psychological Inquiry. 2003. Vol. 14(2). P. 113-115.[in English].

14. Maddi S.R., Harvey R.H., Khoshaba D.M., Lu J.L., Persico M., Brow M. (2006). «The personality construct of hardiness, III: Relationships with repression, innovativeness, authoritarianism, and performance». Journal of Personality. 74 (2): 575--597.[in English].

15. Bartone P.T., Ursano R.J., Wright K.M., Ingraham L.H. (1989). «The impact of a military air disaster on the health of assistance workers: A prospective study». Journal of Nervous and Mental Disease. 177 (6): 317--328.[in English].

16. Bottscher H.R., Jager R., Lischer S. BIV - Biographisches Inventar zur Diagnose von Verhaltenstorungen. 1976.[in English].

Размещено на Allbest.ru