Психологічні особливості підготовки працівників дипломатичної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru

Психологічні особливості підготовки працівників дипломатичної сфери

Бондарчук О.Ю.

Вступ

Суттєві зміни на міжнародній політичній арені ХХІ століття провокують не лише економічні, політичні, соціальні кризи, а й роблять виклик державам у пошуку шляхів модернізації дипломатичної сфери, удосконалення системи навчання та підготовки працівників дипломатичної служби. Особливо актуальною зазначена тема є у країнах, що розвиваються та прагнуть посісти гідне місце на світовій арені. На сучасному етапі розвитку дипломатичної професійної галузі принципового значення набуває людський фактор, а питання щодо майбутнього розвитку цієї професії є темою дискусій спеціалістів із правової, політологічної, філологічної, інформаційної, психологічної та інших сфер діяльності.

Специфіку підготовки працівників дипломатичної галузі досліджували Ж. Камбон, Р. Зеллет, Т.Зонова, В. Матвєєв, Е. Сатоу, Л. Лойко, Г. Міхалькевіч,

Шарапов та інші, які у своїх працях обґрунтували ключові питання дипломатичної служби й протоколу, та надали практичні рекомендації працівникам даної професії. Для психологічної науки тема підготовки майбутніх дипломатів є недостатньо вивченою та базується на практичних і теоретичних здобутках вчених із питань: професійної підготовки особистості (Л. Подоляк,Юрченко, З. Карпенко, М. Євтух, Н. Шевченко, Е. Помиткін та ін.), психологічного розвитку та становлення майбутнього професіонала (Л. Орбан, І. Вітенко та ін.), психологічного забезпечення професійної діяльності (Т. Габай, О. Столяренко, Л. Захарова та ін.).

Важливим аспектом професійного становлення дипломатичних кадрів є врахування індивідуальних психологічних факторів особистості: особливостей пізнавальних процесів, мотиваційно-поведінкової та емоційно-вольової складових, психічних властивостей і т. ін., що є запорукою успішної підготовки спеціалістів до діяльності у сфері міжнародних відносин.

Виклад основного матеріалу

професійний дипломатичний дипломатичний особистість

Процес підготовки працівників дипломатичної сфери у сучасних умовах геополітичних реалій вимагає від особистості майбутнього фахівця не лише наявність знань історії, політики, економіки, культури, соціальної психології, а й відповідність вимогам часу та тенденціям, що відбуваються у трансформаційному суспільстві сьогодення.

Професійне становлення, на думку С. Максименка, розпочинається з освоєння функціонального змісту професійної діяльності, під час якого індивід приймає на себе професійну роль. Важливого значення у цьому процесі відіграють професійні знання, уміння та навички, розвиток професійного мислення та формування особистісного потенціалу майбутнього дипломата. Н. Волянюк

зазначала, що процес професійного становлення особистості характеризується динамічним формуванням комплексу професійно важливих якостей, а майбутній фахівець повинен безперешкодно використовувати отриманні знання та вміння у своїй практичній роботі [1].

Професійне становлення працівника дипломатичної сфери є процесом саморозвитку людини, що, як зазначав В. Орлов, визначається: перетворенням сформованих професійних якостей; розвитком професійної культури; відображенням у свідомості суб'єкта власного об'єктивно- реального розвитку особистісних професійних якостей; рухом до розв'язання суперечності між усвідомленням власного Я-студента, що здобуває фах та Я-фахівцем [6].

Успішний професійний розвиток майбутнього дипломата залежить від його професійно-ціннісної та мотиваційної складових під час обрання фаху, а також, від особистісної Я-концепції та самооцінки. Професійна Я- концепція майбутнього фахівця дипломатичної сфери, на думку А. Реана, - це проекція уявлень особистості про себе як майбутнього професіонала, що складається з: «Я- реального», «Я-ідеального», «Я-дзеркального» образів та власної професійної оцінки [11].

Під час навчання у ВНЗ фахівці дипломатичної сфери проходять декілька стадій професійного становлення особистості, а саме: стадію адаптації, інтенсифікації та ідентифікації (див. Табл. 1). [3]

Таблиця 1

Етапи професійного становлення студента- дипломата під час навчальної діяльності

Професійне становлення працівників дипломатичної сфери у вищому навчальному закладі передбачає формування у студентів: активної позиції щодо особистісного розвитку та саморегуляції; позитивного ставлення до навчально-пізнавальної діяльності; здатності до планування та прогнозування свого професійного становлення; усвідомлення своїх особистісно-професійних можливостей; готовності розвивати професійно важливі якості та уміння; мобілізації особистісного потенціалу заради досягнення професійних цілей.

Важливого значення у професійній підготовці спеціалістів дипломатичної сфери набуває фактор особистісно-зорієнтованої освіти, який слугує підґрунтям для розвитку професійно важливих якостей студента, враховуючи його індивідуально-психологічний розвиток. Саме така форма навчання найкраще сприяє професійному самоствердженню й особистісному зростанню майбутнього фахівця, його професійному самовизначенню та стане поштовхом до нових звершень у процесі інтеграції до професійного середовища [8].

Специфіка діяльності працівника дипломатичної сфери зумовлює відповідний зміст, форми та методи його професійної підготовки. Робота дипломата втілює у собі поєднання процесу переговорів та урегулювання міжнародних конфліктів із миротворчою місією, вирішення нагальних питань, які виникають у міжнародній політиці тощо. Окрім цього, він представляє інтереси держави на зовнішньополітичній арені світу, послуговуючись наказами та розпорядженнями як безпосередньо керівництва держави, так і Міністерства закордонних справ, зокрема. В.Панок [7], Р. Додельцев [2], Л. Лойко [5], G. Pigman [14] та інші зазначали, що зміст підготовки фахових спеціалістів, зокрема й дипломатів, повинен містити в собі наступні етапи:

Важливим аспектом підготовки працівників дипломатичної сфери є забезпечення готовності студентів до професійної діяльності, що включає в себе [4; 10; 12]:

наявність особистісного потенціалу - психофізіологічні та психологічні якості, які необхідні для виконання майбутньої роботи;

психологічна готовність до дипломатичної діяльності, яка передбачає наявність системи знань, умінь та навичок, професійно важливих якостей особистості, розвинених світоглядних уявлень та переконань, соціальну зрілість, умотивованість, високо розвинену інтелектуальну та емоційно-вольову сфери;

прогностична компетентність майбутнього дипломата - вміння об'єктивно аналізувати ситуації, задачі та події, розробляти оптимальний план дій, особисту стратегію поведінки та стратегію політичної поведінки держави відповідно до передбачуваних результатів, здійснювати прогноз можливих наслідків розвитку подій та швидко приймати оптимально правильні рішення тут і тепер;

розвинена емоційно-вольова стійкість майбутнього працівника дипломатичної сфери, що характеризується майстерністю ефективно вирішувати професійні завдання у ситуаціях, що пов'язані з високим ступенем ризику, успішно переживати емоційні напруження, стани тривоги, приховувати власні хвилювання, адекватно діяти в умовах дефіциту часу та непередбачуваних складних обставинах;

психологічна, професійна та соціальна надійність, що знаходять своє втілення в якості та продуктивності дипломатичної діяльності, стійкості до перешкод та витривалості особистості.

Вище зазначені рівні психологічних якостей та характеристик майбутніх працівників дипломатичної служби мають забезпечити оптимальну ефективність під час їхньої трудової діяльності. Окрім цього, формування та становлення особистості фахівця є основною

передумовою, що визначає психологічні засади процесу професійної підготовки та дозволяє окреслити притаманні для даного виду діяльності особистісні та професійні якості, знання та вміння дипломата.

Спеціалісти з різних сфер діяльності висувають різноманітні погляди стосовно того, що є важливішим для дипломата - володіння певними професійними знаннями та вміннями чи наявність певних якостей особистості. Це питання є одним із ключових і для психологічної науки, особливо у тих випадках, коли мова йде про ефективність професійної діяльності майбутнього фахівця. Деякі експерти вважають, що успіх роботи дипломата залежить від його обізнаності в культурно-релігійних, економічних та суспільно- політичних особливостях країн, інші ж схиляються до думки, що вміння вправно володіти прийомами й навичками ведення дипломатичних переговорів, ефективно використовувати різноманітні політичні стратегії й тактики є запорукою професійного успіху, при цьому особистісні якості працівника дипломатичної сфери є вторинним елементом його професіоналізму.

Однак, традиційний підхід до навчання, де знання є запорукою блискучої професійної самореалізації, є малоефективним. На сьогодні важливою умовою успішної професійної діяльності молодого фахівця виступають індивідуально-особистісні характеристики. Вагомого значення у професійній підготовці працівників дипломатичної сфери набувають особливості прояву властивостей нервової системи, сприйняття, пам'ять, мислення, гнучкість когнітивного контролю, висока адаптивність, стресостійкість, емпатія, високо розвинені комунікативні якості, самоконтроль тощо [2].

Професійна підготовка дипломатів повинна здійснюватися з урахуванням вимог, які висуваються до майбутнього професіонала, переліку першочергових функцій фахівця, що складають зміст професіограми та якостей, які визначаються моделлю майбутнього працівника. Врахувавши вище зазначені умови, Американською психологічною асоціацією було розроблено та презентовано модель мережі O*NET, в якій висвітлено компоненти професії та зовнішні й внутрішні чинники, що можуть здійснювати вплив на працівника [15] (див. Табл. 2).

Таблиця 2

Модель мережі O*NET Американської психологічної асоціації

Використання даної моделі у професійній підготовці майбутніх працівників дипломатичної сфери дозволить студентам здійснити якісний аналіз особистісного потенціалу та отримати більш змістовніші уявлення про свою майбутню професію.

Успішне опанування майбутньої професійної діяльності

студентами, на думку В. Гребньової, С. Кусакіної та інших, залежить від рівня розвитку особистісних складових:

мотиваційна складова, що характеризується бажанням вчитися, бути студентом та виконувати обов'язки відповідно до нової соціальної ролі;

інтелектуальна - наявність інтелектуального розвитку та необхідних знань, умінь;

вольова, втілюється у навичках самоорганізації, умінні слухати, внутрішній пізнавальній активності і т. ін.;

моторно-організаційна складова відзначається навичками роботи з текстом, швидким переключенням уваги тощо;

професійна, що характеризується наявністю знань про професію та свою професійну діяльність, бажанням удосконалювати свою фахову компетентність та професійно розвиватися.

Аналіз літературних джерел із проблеми психологічної підготовки працівників дипломатичної галузі дав змогу виділити професійно важливі особистісні якості дипломата [5; 13; 14]:

високий рівень толерантності, гнучкості, врахування відмінних від власних поглядів та суджень;

знання міжкультурної комунікації та високий рівень комунікативної компетентності;

сприйнятливість, уміння створювати атмосферу емоційного комфорту;

високий рівень інтелектуального розвитку, мультиосвіченість, інтерес до глобальних проблем, вміння визначати цілі діяльності;

урівноваженість, терпимість, висока саморегуляція, стресостійкість;

адекватна самооцінка, впевненість у власних силах, цілеспрямованість;

проникливість, уважність до психологічних

особливостей оточуючих;

управлінські навики, вміння працювати в команді.

Професійному та особистісному розвитку студента дипломатичної спеціальності властиве взаємне підпорядкування, що відображається на формуванні та розвитку професійно важливих якостей [10]:

потенційно-особистісні - це якості та особистісний потенціал, що слугують основою для опанування професії дипломата та успішного професійного розвитку;

базові професійні якості, що відповідають вимогам обраної діяльності;

спеціальні професійно важливі якості, що формують образ «Я-ідеальний дипломат», залежать від специфіки роботи та можуть зазнавати змін уподовж професійної діяльності.

Серед важливих якостей працівника дипломатичної сфери є й такі, що поєднують у собі як особистісне, так і професійне. Сюди насамперед можна віднести комунікативну компетентність, під якою розуміють сукупність умінь та навичок (вербальних та невербальних), що слугують необхідною умовою ефективного спілкування.

На сучасному етапі розвитку дипломатії, професіоналізм фахівця означеної галузі насамперед залежить від його комунікативних навичок, уміння встановлювати та підтримувати довірливі ділові відносини, ефективно спілкуватися з представниками інших країн тощо. Основу такої дипломатичної комунікативної компетентності складають соціальний та емоційний інтелект особистості, що дозволяють розуміти поведінку оточуючих, із легкістю розпізнавати та розуміти емоції співбесідників.

Із комунікативною компетентністю тісно пов'язана мовленнєва компетентність майбутнього дипломата, що

знаходить своє відображення у культурі мовленнєвого спілкування. Вона є комплексним системним утворенням особистості, що здобуває професію, та складовою поведінкової культури спілкування, що реалізується за допомогою мовленнєвих засобів. Культура мовленнєвого спілкування працівника дипломатичної сфери формується і розвивається під час опанування професійних знань, навичок комунікативно-мовленнєвого спілкування та вміння швидко та чітко формулювати професійні висловлювання [9].

Важливого значення на шляху професійного становлення особистості набувають її професійне самовдосконалення, професійна мотивація та здатність до професійної рефлексії, що можуть успішно формуватися в процесі професійної підготовки дипломата.

Висновки

Підготовка працівників дипломатичної сфери є складним багатоаспектним процесом, що складається з професійного становлення та готовності до виконання професійної діяльності, а також індивідуально- психологічних особливостей студента. Психологічна готовність до роботи у дипломатичній галузі характеризується наявністю у майбутнього працівника професійно важливих якостей, системи знань та умінь, високого рівня емоційно-вольової стійкості, розвинутих комунікативних навичок, прагнення до саморозвитку тощо.

Список використаних джерел

Волянюк Н. Ю. (2003). Профессиональное развитие субъекта деятельности. Физическое воспитание студентов творческих специальностей / за ред.. С. С. Ермакова. Харьков, 2003. С. 37-47.

Додольцев Р.Ф. Практическая психология для дипломатов. Москва, МГИМО, 2011. 508 с.

Зеер Э., Сыманюк Э. Кризисы профессионального становления личности. Психологический журнал. 1997. № 6. С. 35-44.

Корольчук М. С., Крайнюк В. М. Теорія і практика професійного психологічного відбору. Київ, 2006. 532 с.

Лойко Л.В. Основы дипломатии.

Дипломатическая служба. Минск : БГУ, 2008. 206 с.

Орлов В. Ф. Професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін : монографія. Київ : Наукова думка, 2003. 262 с.

Основи практичної психології (3-е вид.) /за ред.. В.Г.Панок. Київ : Либідь, 2006. 536 с.

Подмазин С. И. Личностно-ориентированное образование: социально-философское исследование.

Запорожье : Просвіта, 2000. 320 с.

Приходько Ю. О. Практична психологія: введення у професію (2-ге вид.). Київ: Каравела, 2010. 232 с.

Психологія праці та професійної підготовки особистості / за ред. П.С. Перепелиця, В.В. Рибалко. Хмельницький : ТУП, 2001. 330 с.

Реан А. А., Кудашев А. Р., Баранов А. А. Психология адаптации личности. Анализ, теория, практика. Санкт-Петербург: прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. 479 с.

Самоукина Н. В. Психология

профессиональной деятельности. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 224 с.

Щекин Г. В. Организация и психология управления персоналом. Киев: МАУП, 2002. 832 с.

Pigman G. Contemporary Diplomacy. Malden: Polity, 2010. 288 р.

Peterson N.G., Mumford M.D., Borman W.C.,

Jeanneret P.R., Flieshman E.A., Campion M.A., ... Dye D.M. O*NET Concept Model: Structural Considerations in

Describing Jobs. An occupation Information for the 21st Century: Understanding Work Using the Occupational

Information Network Implication for Research and Practice. Personnel Psychology. 2001. № 54(2), Р. 451-492. DOI: 10.1111 / j.1744-6570.2001.tb00100.x

Размещено на Allbest.ru