Особливості прокрастинації громадських діячів з різними видами копінг-поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

Особливості прокрастинації громадських діячів з різними видами копінг-поведінки

Коляда Н.В., Малус С.О.

Вступ

Відомо, що на сьогодні феномен прокрастинації з кожним днем стає все більш популярним в межах вивчення психологічних проблем. Аналіз прокрастинації стає розповсюдженим через стрімкий розвиток сучасних технологій, глобалізації, трансформації різних сфер життя, які впливають на психіку особистості в цілому. Серед такого потоку змін людина перебуває у стресовому стані, що може впливати на ефективність виконання різнопланових актуальних задач. Справляючись з важкими життєвими труднощами, людина здатна проявляти свою індивідуальну стратегію у вигляді копінг-поведінки, яка базується на вже існуючих адаптивних чи неадаптивних копінг-стратегіях.

Відомо, що копінг-стратегія уникнення має прямолінійний зв'язок з прокрастинацію особистості. Так, відсторонення від стресових факторів шляхом уникнення схоже з механізмом прояву прокрастинації. На основі активної прокрастинації людина може використовувати адаптивні копінг-стратегії для вирішення актуальної задачі, а процес уникнення може бути пов'язаним з неадаптивними копінг-стратегіями, що негативно буде впливати на успішність індивіда як в професійному плані, так і в побуті.

Виклад основного матеріалу

Варто зауважити, що вивченням феномену прокрастинації займалися такі відомі науковці, як: В. Барабанщікова, С. Бранлоу, Я. Варварічева, Є. Ільїн, Р. Классен, А. Клімова, В. Кнаус, В. Ковиліна, К. Лей, Н. Мілграм, Д. Моурер, Р. Різінгер, П. Рінгенбах, Ф. Семенова, Е. Тащіліна, Н. Шухова та ін.

Провідні дослідження копінг-поведінки особистості зазначені в наукових роботах М. Беребіна, Ф. Березіна, Дж. Вайллайнта, Л. Вассермана, В. Воловика, Р. Лазаруса, С. Фолкмана, Н. Сироти, В. Ялтонського, М. Рейхертса та інших.

Отже, феномен прокрастинації є актуальною проблемою, коли особистість намагається отримати більше результатів за короткий проміжок часу, взявши на себе велику кількість завдань водночас, не усвідомлюючи багатьох процесів, що відбуваються з психологічним станом. З огляду на це, актуальність даного дослідження полягає у детальному вивченні зв'язків між механізмами прокрастинації та стратегіями копінг-поведінки у різних сферах життя індивіда. Важливість роботи зумовлена також недостатньою кількістю досліджень проблеми виникнення прокрастинації та її безпосереднього впливу на процеси копінг-поведінки особистості в професійній діяльності, а саме студентів, які активно займаються громадською діяльністю.

За науковим дослідженням М. Вересової, яка вивчала зв'язки між прокрастинацією, стресом і копінгом у професійній діяльності людей, які займають керівні посади, слід акцентувати увагу на тому, що існує значна кореляція між прокрастинацією і стресом, між прокрастинацією та подоланням уникнення, а також негативна значуща кореляція між прокрастинацією та проактивною копінг-поведінкою [1].

В першу чергу слід зазначити, що прокрастинація негативно пов'язана з проактивною копінг-поведінкою, проактивними компетенціями з подолання стресу та стратегічним плануванням. Саме проактивне подолання передбачає сприйняття складних ситуацій як викликів, а не як загроз. Зарубіжні науковці визначили, що прокрастинація зменшується з віком через те, що впродовж життя навчаються ефективним стратегіям саморегуляції [2], [3].

Розглядаючи причини прокрастинації, варто відзначити існування різних точок зору науковців. Так, Є. Ільїн [4] та Тащіліна О. [5] під причинами прокрастинації вбачають «мотиваційну недостатність», особливу форму відповідної поведінки зі стресовою ситуацією, опір встановленим нормам і правилам, страх перед невдачами, який пов'язаний з низькою самооцінкою.

Існує думка, що прояв прокрастинації залежить від особистісних факторів. Так, було встановлено зв'язок між проявом прокрастинації і неадаптивним рівнем перфекціонізму. Так, в роботі Валіулліна Є. показана залежність прокрастинації від зовнішньої мотивації [6].

Проаналізувавши основні дослідження прокрастинації, можна звернути увагу на те, що основними складовими причин прокрастинації є когнітивний, поведінковий та емоційний компонент. На основі наукової роботи В. Ковиліна можна виділити взаємозв'язок прокрастинації та емоційної сфери: страхом невдачі і невротизації та імпульсивністю. Нерідко страх успіху або невдачі може бути проявом ірраціональної поведінки, а відповідно і проявом прокрастинації. Саме такі страхи можуть породжувати тривожні та емоційно нестабільні стани особистості [7].

Відповідно до наукової роботи К. Муздибаєва, копінг може бути зрозумілий як фактор психологічного комфорту та психічного благополуччя, як в професійній діяльності, так і в соціальному оточенні в цілому. Основне призначення копінгу полягає у пристосуванні людини до навколишнього середовища та збереженні гомеостазу, при якому копінг- поведінка індивідуума сприяє контролю над ситуацією, послаблюючи чи пом'якшуючи негативний вплив [8].

Були визначені причини прокрастинації П. Стілом, який виділив зв'язок феномену прокрастинації з самоефективністю та перфекціонізмом. Відповідно було зазначено, що при низькому рівні перфекціонізму або високому рівні самоефективності особистість буде мати низький рівень прокрастинації або навіть її відсутність. А при низькому рівні самоефективності та високому рівні перфекціонізму - індивід буде мати виражений рівень прокрастинації. Але, за основну ідею автор визначав причину відкладання у надмірній імпульсивності прокрастинаторів, з чого ми можна зробити висновок, що чим більш очікувані результати індивідом від будь-якої задачі, тим нижчий рівень відкладення цієї задачі [9].

Відповідно, в своїх дослідженнях П. Стіл зробив висновок, що прокрастинатори віддають пріоритет тільки тому виду діяльності, який принесе найбільшу користь. Дану теорію П. Стіл назвав «теорією тимчасової мотивації», згідно якої такі люди мають схильність відкладати свої задачі лише тоді, коли на їхню думку, користь від виконання роботи буде мінімальна чи взагалі відсутня [9].

Проаналізувавши дослідження Л. Яніс і Л. Манн, був визначений важливий компонент складу прокрастинації - нездатність приймати рішення. На основі результатів, автори визначали прокрастинацію як неефективну або неадаптивну копінг-поведінку індивіда при потраплянні у стресову ситуацію виконання важкої роботи, яку потенційний прокрастинатор буде уникати [10].

В науковій роботі Дж. Стара було виявлено низьку та помірну кореляцію між трьома основними стилями лідерства та копінг-поведінкою, такими як позитивна переоцінка, пошук соціальної допомоги та негативний копінг уникнення чи втеча [11].

Таким чином, поняття копінгу визначається як дія, яку людина може зробити, щоб запобігти виникненню стресу або мати можливість керувати вже наявним стресом.

Дослідження проводилося у 2022 році на основі застосування онлайн-платформи Google. У дослідженні взяли участь студенти віком від 17 до 23 років з різних університетів України.

Після отримання результатів дослідження було проведено їх математичну обробку, наукове обґрунтування та моделювання з використанням пакетів прикладних програм (MS Excel).

Під час дослідження використовувались такі методики, як: Шкала загальної прокрастинації Tuckman (адаптація Т. Крюкової) та Опитувальник копінг-стратегій (скорочена форма) С. Едісон, Д. Сарпондж, Дж. Кіблер, П. Дубберт, М. Сінх (2007).

Загальна кількість досліджуваних становить 64 студента з різних регіонів України. З них 44% студентів 17-18 років, 36% студентів 19-20 років та 20% студентів 20-25 років. Можна зазначити, що переважна більшість студентів зі східного регіону (41%), з центральної України - 39%, 17% - із західного регіону та 3% студентів із південного регіону України. В опитуванні взяли участь 66% дівчат та 34% юнаків.

На першому етапі нашого дослідження було проведено обчислення показників прокрастинації (особистісна, ситуативна та загальна прокрастинація). За допомогою шкали загальної прокрастинації Tuckman (адаптація Т. Крюкової) встановлено, що середнє значення ситуативної прокрастинації дорівнює 4,5 ± 0,3, особистісної прокрастинації 9,2±0,5, а середнє значення загальної прокрастинації, в цілому, визначено 50,2 ± 2,4.

Показник коефіцієнта варіації особистісної прокрастинації є 51,8%; за шкалою ситуативної прокрастинації - 49,2%; за шкалою загальної прокрастинації - 57,8%. В даному випадку V>33%, тобто це свідчить про те, що сукупність є неоднорідною.

На другому етапі нашого дослідження був проведений обрахунок показників копінг-стратегії (взаємодія зі стресом або адаптивні копінг-стратегії, уникнення стресору або неадаптивні копінг-стратегії). Відповідно були отримані наступні результати. Так, середнє значення показника взаємодії зі стресом (адаптивна копінг-стратегія) є 38,3 ± 0,7, а за показниками уникнення стресору або неадаптивна копінг-стратегія середнє значення становить 38,0 ± 0,7.

Показник коефіцієнта варіації за шкалою взаємодії зі стресом коефіцієнт варіації дорівнює 15%, а за шкалою уникнення стресору - 14%. Варто зазначити, що в даному випадку V<33%, тобто сукупність вважається однорідною.

Під час використання методики «Опитувальник копінг- стратегій: скорочена форма» слід зазначити відсоткову належність низького, середнього та високого рівня за статтю досліджуваних. Так, низький рівень взаємодії зі стресом мають лише 1,6% жінок, серед досліджуваних чоловіків низький рівень взаємодії зі стресом не відзначено. Середній рівень взаємодії зі стресом (адаптивна копінг-стратегія) встановлено серед 29,7% чоловіків та 50% жінок, а високий рівень адаптивної копінг-поведінки мають 4,7% чоловіків та 14,1% жінок. Це може свідчити про те, що серед досліджуваних домінуючим є середній рівень копінг-поведінки за шкалою взаємодії зі стресом.

Цікавим виявився той факт, що низький рівень копінг- стратегій за шкалою уникнення стресору не визначено серед жодного з респондентів, в той же час, 28,1% чоловіків та 57,8% жінок мають середній рівень неадаптивної копінг- поведінки, а високий рівень за шкалою уникнення стресору мають лише 6,3% чоловіків та 7,8% жінок. Отримані результати, можуть свідчити про домінуючий середній рівень неадаптивної поведінки серед досліджуваних студентів. Таким чином, переважна більшість студентів використовує методи уникнення стресових факторів, використовуючи деструктивні методи виходу зі стресових ситуацій.

Наступним кроком нашого дослідження було визначення кореляційних зв'язків показників прокрастинації з показниками копінг-стратегії опитаних студентів. Так, за даними кореляційного аналізу встановлено, що критерій значимості дорівнює 0,24 при р<0,05 та 0,31 при р<0,01 (рис. 1).

Рис. 1. Схема зв 'язків ситуативно обумовленої прокрастинації з показниками копінг-стратегій

прокрастинація копінг поведінка

Разом з тим, був встановлений зворотній достовірний зв'язок ситуативної прокрастинації зі шкалами копінг- стратегій самокритики (r=-0,24; р<0,05), соціального уникнення (r=-0,25; р<0,05) та неадаптивного копінгу, сфокусованого на проблемі (r=-0,3; р<0,05). Можна висунути припущення, що чим більший рівень ситуативно обумовленої прокрастинації у особистості, тим нижчий рівень самокритики, використання уникнення стресору через соціум та в цілому використання неадаптивної копінг-поведінки сфокусованої на проблемі. Це може свідчити про те, що при наявності стресового фактору особистість схильна виконувати ті чи інші задачі при наявності внутрішньої та зовнішньої мотивації, а отже не буде уникати соціальних контактів та використовувати самокритику як метод уникнення стресу.

Слід зазначити, що особистісна прокрастинація має прямий достовірний зв'язок з ситуативною (r=0,49; р<0,01) та загальною прокрастинацією (r=0,87; р<0,01) (табл. 1).

Таблиця 1

Примітка: * - достовірне значення показників СПА на рівні р<0,01

Відповідно до отриманих результатів, був також визначений прямий достовірний зв'язок ситуативної прокрастинації із загальною прокрастинацією (r=0,69; р<0,01), що може свідчити про наявність у респондентів бажання виконувати задачі тільки при достатній мотивації, що впливає на високий рівень загальної прокрастинації особистості та відкладанні справ на потім у різних сферах життя. Це доводить те, що при усвідомленні особистості негативних наслідків відкладання справ на потім впливає на мотивацію особистості і загальну прокрастинацію в цілому.

Звернемо увагу на наступний аналіз отриманих результатів дослідження. Був встановлений прямий достовірний зв'язок адаптивного копінгу сфокусованого на проблемі з адаптивним копінгом сфокусованим на емоціях (r=0,40; р<0,01) та шкалою взаємодії зі стресом (r=0,85; р<0,01).

Аналогічним чином, був встановлений прямий достовірний зв'язок адаптивного копінгу сфокусованого на емоціях зі шкалою взаємодії зі стресом (r=0,83; р<0,01). Поряд з цим, встановлений прямий достовірний зв'язок шкали уникнення стресору з неадаптивним копінгом сфокусованим на проблемі (r=0,77; р<0,01) та неадаптивним допінгом сфокусованим на емоціях (r=0,80; р<0,01). Це свідчить про те, що при наявності високого рівня неадаптивного копінгу у особистості відповідно буде високий рівень уникнення стресового фактору та буде частіше використовуватися деструктивні методи подолання стресових ситуацій.

На основі результатів було визначено, що серед досліджуваних домінуючим рівнем копінг-поведінки за шкалами взаємодії зі стресом та уникнення стресору є середній. Таким чином, більшість студентів використовує методи взаємодії зі стресором і його уникнення, використовуючи якісні та одночасно деструктивні методи його подолання.

Було встановлено, що чим вищий рівень ситуативної прокрастинації має особистість, тим нижчий буде рівень самокритики та уникнення стресору за допомогою соціальних контактів. При цьому, особистість з ситуативною прокрастинацією може виконувати задачі за наявності внутрішньої та зовнішньої мотивації, що може мати прямий зв'язок з впливом оточення, використовуючи соціум задля вирішення складнощів. Відповідно, прослідковується тенденція зворотного зв'язку прокрастинації з неадаптивними копінг-стратегіями.

Список використаних джерел

1. Veresova M. Procrastination, stress and coping among primary school teachers. Procedia - Social and Behavioral Sciences. 2013.

2. Greenglass, E. Chapter 3. Proactive coping. In E. Frydenberg (coord.), Beyond coping: Meeting goals, vision, and challenges. London: Oxford University Press. 2002.

3. Diaz-Morales, J. F., Cohen, J. R. & Ferrari, J. R. An integrated view of personality styles related to avoidant procrastination. Personality and Individual Differences. 2008. Vol. 45. P. 554-558.

4. Ильин Е.П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень. - СПб.: Питер. 2011. С. 224.

5. Тащилина Е.А. Исследование прокрастинации и перфекционизма у студентов университета различных направлений подготовки: дис. канд. псих. наук: по направлению. Екатеринбург, 2014. С. 79. URL: http://elar.urfu.rU/bitstream/10995/27974/1/m_th_taschilina_2014.pdf. (дата звернення: 13.05.2022).

6. Валиуллина Е.В. Локус воспринимаемого контроля и уровень прокрастинации. Научно-методический электронный журнал «Концепт» № 8, 2018. URL: https://lokus-vosprinimaemogo- kontrolya-i-uroven-prokrastinatsii.pdf (дата звернення: 18.04.2022).

7. Ковылин В.С. Теоретические основы изучения феномена прокрастинации. Личность в меняющемся мире: здоровье, адаптация, развитие. 2013. № 2 (2). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/teoreticheskie-osnovy-izucheniya- fenomena-prokrastinatsii/viewer (дата звернення: 10.11.2021).

8. Muzdybaev K. “Coping strategy with life's difficulties”. Zhurnal sotsiologii i sotsial'noi antropologii. 1998. Vol. 1, no. 2, P. 100-111. URL: https://www.rsuh.ru/upload/main/ vestnik/ppo/vestnik_ppo_4_2020_5.pdf (дата звернення: 07.05.2022).

9. Steel P. The Nature of Procrastination: A Meta-Analytic and Theoretical Review of Quintessential Self-Regulatory Failure. Psychological Bulletin. 2007. № 133. P. 65-94. URL: https://psyjournals.ru/files/75200/pno_1_2015_zvereva.pdf (дата звернення 11.05.2022).

10. Janis I. and Mann L. Decision Making. A Psychological Analysis of Conflict, Choice, and Commitment. New York, The Free Press, A division of Macmillan Inc. 1979. P. 488.

11. Stare, J., Pezdir, M. & Eva, B. Links between Perceived Leadership Styles and Self-reported Coping Strategies. Psychological topics. 2013. Vol.22 (3). P. 413-430.

Размещено на Allbest.ru