Система психокорекції академічної прокрастинації у здобувачів вищої освіти техніками когнітивно-поведінкової терапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця

Система психокорекції академічної прокрастинації у здобувачів вищої освіти техніками когнітивно-поведінкової терапії

Камінська Анна Олексіївна

доктор медичних наук

професор ЗВО кафедри медичної психології та психіатрії

Анотація

академічний прокрастинація копінг-поведінка адаптивний

Академічна прокрастинація - рутинне свідоме відкладання виконання академічних завдань, що супроводжується відчуттям дискомфорту та негативними емоційними станами; є фактором, який значною мірою гальмує процес самореалізації та перешкоджає успішному навчанню та саморозвитку здобувачів вищої освіти. Для студентів вищих навчальних закладів дана проблема постає особливо гостро, адже навчальний процес характеризується сукупністю сприятливих для прокрастинації умов, що в свою чергу призводить до небажаних наслідків в процесі здобуття вищої освіти. Це вимагає не тільки детального дослідження, але й розробки та імплементації відповідної системи психокорекційних заходів.

Умовно шляхи вирішення проблеми академічної прокрастинації можна розподіляти на загальні (навички тайм-менеджменту) та специфічні (індивідуальна або групова робота з визначенням проблемних когніцій і відповідних паттернів поведінки).

На основі вивчення когнітивних, емоційних та поведінкових компонентів академічної прокрастинації у студентів, нами запропонована інтегративна система психокорекційних заходів для подолання академічної прокрастинації у здобувачів вищої освіти з використанням технік когнітивно-поведінкової терапії, спрямована на розвиток реалістичного та доброзичливого сприймання себе, адаптивних форм копінг-поведінки, засвоєння навичок ефективного тайм-менеджменту, створення сприятливих умов для активізації особистісних ресурсів та підвищення адаптаційного потенціалу студентів.

Наведена система психокорекційних заходів потребує подальшої імплементації з наступною оцінкою її ефективності, що є перспективою для проведення подальших досліджень.

Запропонована система є неспецифічною і може бути використана у роботі з різними соціально-професійними та віковими групами людей, що мають проблему прокрастинації у різних ступенях вираженості.

Ключові слова: академічна прокрастинація, академічна успішність, психоемоційні порушення, психокорекція.

Kaminska Anna Oleksiivna Doctor of Medical Sciences, Professor at Medical Psychology and Psychiatry Department, National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia

System of psychocorrection of academic procrastination in university students using cognitive-behavioral therapy techniques

Abstract

Academic procrastination - routine conscious delay of academic tasks, accompanied by feelings of discomfort and negative emotional condition; is a factor that significantly slows down the process of self-realization and hinders the successful learning and self-development of university students. For students, this problem is particularly acute, because educational process itself is characterized by a set of conditions favorable to procrastination, which in turn leads to undesirable consequences in the process of obtaining higher education. This requires not only a detailed study, but also development and implementation of an appropriate system of psychocorrective measures.

Conventionally, ways to solve the problem of academic procrastination can be divided into general (time management skills) and specific (individual or group work with the identification of problematic cognitions and corresponding behavior patterns).

Based on the study of cognitive, emotional and behavioral components of academic procrastination in students, we proposed an integrative system of psychocorrective interventions to overcome academic procrastination in students of higher education institutions using cognitive-behavioral therapy techniques, aimed at the development of realistic and benevolent self-perception, adaptive forms of coping behavior, mastering skills of effective time management, creating favorable conditions for activation of personal resources and increasing the adaptation potential of students.

Described system of psychocorrective measures needs further implementation with subsequent assessment of its efficacy, which is a perspective for further research.

The proposed system is non-specific and can be used in work with different socio-professional and age groups of people who have the problem of procrastination in different degrees of severity.

Keywords: academic procrastination, academic performance, psycho-emotional disorders, psychological correction.

Постановка проблеми

Академічна прокрастинація як рутинне свідоме відкладання виконання академічних завдань, що супроводжується відчуттям дискомфорту та негативними емоційними станами, є фактором, який значною мірою гальмує процес саморозвитку, заважає досягнути самореалізації та перешкоджає успішному навчанню. Особливо гостро дана проблема постає для здобувачів вищої освіти, адже навчальний процес характеризується сукупністю сприятливих для прокрастинації умов, призводячи до негативних наслідків в процесі здобуття вищої освіти, що вимагає не тільки детального дослідження, але й розробки відповідної психокорекційної системи та рекомендацій щодо її імплементації в університетське середовище.

Прокрастинація є складним психологічним феноменом, про що свідчить значна кількість відповідних наукових досліджень [3; 10; 18]. Дослідники прокрастинації зосереджуються, в основному на таких моментах як дослідження ситуативних причин (зокрема, характеристик завдань, що сприяють прокрастинації); індивідуально-психологічних особливостях особистості прокрастинаторів; наслідках відкладання; соціокультурних та соціально-демографічних відмінностях прокрастинаторів [19].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У своєму метааналізі [17], Steel визначив особливості завдання (рівень винагороди, строк виконання) та особливості особистості (особливо низьку самооцінку, сумлінність, самоконтроль та мотивацію досягнень, а також високу імпульсивність та схильність до відволікання) як детермінанти прокрастинації, поряд із потенційним генетичним компонентом (на основі вивчення близнюковим методом). Gropel та Steel [8] досліджували предиктори прокрастинації в Інтернет-дослідженні із залученням 9351 учасників (середній вік 35 років). На основі теорії часової мотивації, результати показали, що встановлення мети, підвищення інтересу та енергія зменшували прокрастинацію. Нестача енергії найбільш сильно пов'язувалася з прокрастинацією, що опосередковувалось підвищенням інтересу. Постановка цілей виявилася особливо важливою, коли інтерес до завдання був низьким. Крім того, було виявлено слабку негативну кореляцію прокрастинації з віком (r = -0,17) та жіночої статтю (r = -0,08).

Що стосується соціально-демографічних змінних, то чоловіки, як правило, схильні до прокрастинації більше, ніж жінки, а особи молодого віку - більше, ніж старші учасники великого епідеміологічного дослідження (N = 16 413) [32]. Окрім того, прокрастинатори, як правило, були самотніми та мали нижчий рівень освіти. Оскільки люди, що мають тенденцію до прокрастинації, здаються менш інтегрованими у соціальне та професійне життя (наприклад, живуть частіше без партнера, безробітні тощо), взаємозв'язки між прокрастинацією та самотністю як аспектом зниження рівня задоволеності життям також здаються вартими уваги [17].

У масштабному дослідженні Beutel et al. [2] вивчалась репрезентативна щодо німецької популяції вибірка (1350 жінок, 1177 чоловіків) у віці від 14 до 95 років за короткою формою шкали загальної прокрастинації (GPS-K;1) та стандартизованими шкалами стресу, депресії, тривоги, втоми і якості життя. Найвищий рівень прокрастинації було визначено у наймолодшій когорті учасників дослідження (14-29 років). Тільки в наймолодшій когорті з найбільшою вираженістю прокрастинації (у віці від 14 до 29 років) чоловіки прокрастинували більше, ніж жінки. Передбачувано, прокрастинація була асоційована з підвищеним стресом, вищими рівнями депресії, тривожності, втомою та зменшенням рівня задоволеності життям в різних життєвих сферах, особливо стосовно роботи та доходів. Прокрастинація була вищою серед самотніх, безробітних (проти зайнятих і на пенсії) та студентів.

Як можна пояснити негативний зв'язок між прокрастинацією та віком? Можна висунути кілька припущень щодо розвитку особистості, сприйняття часу, стилів копінгу протягом життя та виявлених когортних ефектів.

Як повідомляє McCrae та співавт. [13], добросовісність зростає з віком, а це ознака особистості, яка має сильний негативний кореляційний зв'язок з прокрастинацією [10. Відповідно до принципу зрілості [14], сумлінність має важливе значення для успішного виконання завдань розвитку, таких як покладання на себе обов'язків дорослої праці та сімейного життя. Дійсно, уважніше розглянувши особливості наймолодшої вікової групи, було визначено, що учасники, які проходять навчання або професійне навчання, прокрастинували більше, ніж їхні однолітки. Це важливий висновок, тому що багато досліджень прокрастинації були засновані виключно на студентах. Оскільки висока прокрастинація спостерігається серед безробітних, це може вказувати, що робочий графік може забезпечувати структурування часу та завдань, що суперечить прокрастинації, тоді як менш структуровані освітні програми можуть вимагати активного планування студентом чи слухачем, що залишає більше можливостей для прокрастинації. Подальшим поясненням таких висновків може бути те, що зрілі дорослі використовують більш ефективні та стратегічні рішення, ніж молоді дорослі [4], що призводить до меншої прокрастинації порівняно з менш ефективними стратегіями, наприклад уникаючим стилем вирішення проблем [1]. Крім того, сприйняття часу може відрізнятись упродовж усього життя, що впливає на зв'язок між прокрастинацією та віком: згідно з теорією соціально-емоційної селективності [5] зрілі дорослі люди сприймають час як обмежений, на відміну від молодших дорослих, які можуть мати більше варіантів вибору та можливостей в майбутньому. Цікаво, що за даними одного з нещодавніх досліджень, 85 студентів, які отримали обмежений час для підготовки до іспиту, продемонстрували більшу ефективність навчання та зменшення тенденції до прокрастинації [9]. Якщо час сприймається як більш цінний і лякає, люди можуть використовувати доступний час, здійснюючи, а не відкладаючи дії. Також було отримано докази того, що не-прокрастинатори, як правило, сприймали своє використання часу більш цілеспрямовано, і демонстрували більш високий рівень контролю за часом [6].

Автори зауважують, що в даному дослідженні міг бути присутній когортний ефект, тобто наймолодша когорта населення Німеччини могла бути під впливом факторів економічного благополуччя, індивідуальних умов праці та доступності Інтернету [17]. У порівнянні зі старшими, молодші когорти виросли в умовах економічного та освітнього достатку та стабільності, отримуючи все більший діапазон професійних та особистісних шансів. Хоча вибір вважається ключовим для автономії та психологічного благополуччя в країнах Заходу, перевантаження варіантами вибору може викликати негативні наслідки, такі як параліч волі і низьку здатність до прийняття рішень [12]. Аналогічно, в психотерапевтичній практиці деякі автори спостерігали, що різноманітність варіантів може бути проблемою для молодих людей, які страждають на психічні захворювання, та водночас виявляють тенденцію до прокрастинації [11]. Це клінічне спостереження узгоджується з даними, що свідчать про те, що особи з менш розвиненим статусом ідентичності (наприклад, статус дифузії) демонстрували більш високі тенденції до прокрастинації у молодому віці, мабуть, з метою уникнення прийняття фатальних рішень та рішень щодо ідентичності [15; 16].

Крім того, в останні роки Інтернет став невід'ємною частиною повсякденного життя і широко використовується у робочих і навчальних середовищах. Діяльність в Інтернеті, яка постійно запрошує відволіктись від запланованих завдань, може стимулювати прокрастинацію і навіть розглядатися як ключовий аспект проблемного використання Інтернету, і це явище впливає переважно на молоде покоління [3; 7].

Актуальність та практичне значення дослідження - академічна прокрастинація має негативний вплив на академічну успішність, особистісну ефективність та психоемоційний стан здобувачів вищої освіти. На теперішній час звертає на себе увагу відсутність дієвих систем психокорекційних заходів та рекомендацій, спрямованих на редукцію феномену прокрастинації у студентів вищих навчальних закладів. Вагоме практичне значення має обґрунтування етапності, послідовності та взаємодоповнення психокорекційних впливів, а також визначення оптимальних технік медико-психологічних інтервенцій. Результати проведеної роботи та висновки можуть бути імлементовані у педагогічно-виховну діяльність вищих навчальних закладів.

Метою нашого дослідження було на підставі вивчення особливостей феномену прокрастинації у студентів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія”, розробити систему його психологічної корекції з використанням технік когнітивно-поведінкової терапії. Для досягненння мети дослідження на попередніх етапах роботи нами було досліджено поширеність прокрастинації серед учасників навчального процесу; зв'язок між прокрастинацією та академічною успішністю студентів; визначено психоемоційний стан студентів, що схильні виявляти прокрастинацію.

Матеріали та методи

Для досягнення мети дослідження, на основі інформованої згоди за допомогою спеціально розробленої анкети та батареї психодіагностичних тестів було обстежено 78 студентів, які навчаються на 2,3 та 4 курсі за спеціальністю “медична психологія” та 45 викладачів ВНМУ ім. М.І. Пирогова.

Методи дослідження: психодіагностичний, статистичний.

Виклад основного матеріалу

Аналіз результатів опрацювання даних, отриманих за допомогою психодіагностичного методу дозволив окреслити основні складові феномену академічної прокрастинації:

когнітивні - думки щодо власної неспроможності, некомпетентності, неорганізованості, негативна оцінка своєї здатності систематично навчатись, планувати свій час, організовувати свій робочий день;

емоційні - пригнічений настрій, незадоволеність собою, почуття провини та сорому, страх невдачі, тривога;

поведінкові - схильність відволікатись, непослідовність при виконанні завдань, відсутність режиму дня, запізнення із виконанням та здачею завдань, тенденція робити все в останню мить або відкладати на завтра, відволікання на другорядні справи та соціальні мережі, пропуски занять через непідготовленість.

Слід зазначити, що всі перераховані компоненти є взаємопов'язаними та разом складають «порочне» коло академічної прокрастинації (рис. 1).

На основі отриманих даних нами було визначено основні завдання системи психокорекції академічної прокрастинації у студентів вищих навчальних закладів:

формування у студентів, що мають проблему академічної прокрастинації, реалістичних уявлень про причини виникнення, механізми розвитку, особливості та наслідки феномену академічної прокрастинації, розуміння можливостей його психокорекції;

формування мотивації до змін та віри у власні ресурси;

навчання базовим технікам тайм-менеджменту;

опанування навичками конструктивних поведінкових копінг-стратегій в умовах академічного стресу;

створення умов для формування адекватної та доброзичливої самооцінки;

створення передумов для активізації адаптаційного потенціалу особистості.

Рис. 1. «Порочне коло» академічної прокрастинації

У змістовному плані пропонована система психокорекційної роботи зі студентами, що мають високий рівень прокрастинації, являє собою трикомпонентну структуру (рис. 2):

теоретичний блок (психоедукація), спрямований на психоедукацію щодо причин, механізмів формування, наслідків феномену прокрастинації, а також її когнітивних, емоційних та поведінкових компонентів;

блок когнітивних інтервенцій (групова та індивідуальна психокорекційна робота в когнітивно-поведінковому підході, майндфулнес), метою якого поглиблення саморозуміння, усвідомлення дезадаптивних способів мислення та когнітивних фільтрів, усвідомлення власних почуттів, формування доброзичливої самооцінки, створення передумов для активізації адаптаційного потенціалу та залучення ресурсних складових особистості;

блок поведінкової активації (навички тайм-менеджменту), спрямований на набуття знань, умінь і навичок ефективного планування часу, засвоєння ефективних способів тайм-менеджменту за допомогою таких методів як моніторинг активності, поведінкова активація, метод Б. Франкліна.

Рис. 2. Алгоритм психокорекційних заходів для студентів з проблемою академічної прокрастинації

Запропонована нами система психокорекційних заходів передбачає можливість використання групової та/або індивідуальної форм психокорекційної роботи із залученням відповідних засобів, технік та методів психокорекційного впливу (табл. 1).

Розроблена та запропонована система психокорекційних заходів включає 8 занять, об'єднаних у відповідні блоки за завданнями, та передбачає можливість поєднання групової та індивідуальної форм психокорекційної роботи, які можуть реалізовуватись із використанням відповідних засобів, технік та методів психокорекційного впливу. Передбачена тривалість сеансу психокорекції становить 50 хв. (для індивідуальної роботи) та 90 хв. (для групової форми роботи).

Таблиця 1. Мішені і зміст інтегративної системи психокорекційних заходів для студентів з проблемою академічної прокрастинації

Структура та короткий зміст занять наведені у табл. 2.

Таблиця 2. Орієнтовна структура рекомендованої системи психокорекційних заходів, спрямованих на зниження рівня загальної прокрастинації у студентів

Висновки

Таким чином, на основі вивчення проявів академічної прокрастинації у студентів, нами запропонована інтегративна система психокорекції методом КПТ, спрямована на розвиток реалістичного та доброзичливого сприймання себе, адаптивних форм копінг-поведінки, засвоєння навичок ефективного тайм-менеджменту, створення сприятливих умов для активізації особистісних ресурсів та підвищення адаптаційного потенціалу студентів.

Наведена система психокорекційних заходів є орієнтовною і потребує подальшого впровадження з наступною оцінкою її ефективності, що є перспективою для проведення подальших досліджень.

Слід також зауважити, що запропонована система є неспецифічною і може бути використана у роботі з різними соціально-професійними та віковими групами людей, що мають проблему прокрастинації у різних ступенях вираженості.

Література

1. Adrian M., Lyon A.R., Oti R., Tininenko J. Developmental foundations and clinical applications of social information processing: A review. Marriage & family review. 2010; 46(5):327-45.

2. Beutel M.E., Brahler E., Glaesmer H., Kuss D.J., Wolfling K., Muller K.W. Regular and problematic leisure-time Internet use in the community: results from a German population-based survey. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking. 2011; 14(5):291--6.

3. Beutel, M.E., Klein, E.M., Aufenanger, S., Brahler, E., Dreier, M., Muller, K. W., ... Wolfling, K. (2016). Procrastination, Distress and Life Satisfaction across the Age Range - A German Representative Community Study. PLoS ONE, 11(2), e0148054. http://doi.org/10.1371/journal.pone.0148054.

4. Blanchard-Fields F. Everyday problem solving and emotion an adult developmental perspective. Current Directions in Psychological Science. 2007;16(1):26-31.

5. Carstensen L.L., Isaacowitz D.M., Charles S.T. Taking time seriously: A theory of socioemotional selectivity. American psychologist. 1999;54(3):165.

6. Chun Chu A.H., Choi J.N. Rethinking procrastination: Positive effects of" active" procrastination behavior on attitudes and performance. The Journal of Social Psychology. 2005; 145(3):245-64.

7. Davis R.A., Flett G.L., Besser A. Validation of a new scale for measuring problematic Internet use: Implications for pre-employment screening. CyberPsychology & Behavior. 2002; 5(4):331-45.

8. Gropel P., Steel P. A mega-trial investigation of goal setting, interest enhancement, and energy on procrastination. Personality and individual differences. 2008;45(5):406-11.

9. Hocker A., Engberding M., Nieroba S., Rist F. Restriction of working time as a method in the treatment of procrastination. Verhaltenstherapie. 2011;21(4): 255-61.

10. Klingsieck K.B. Procrastination in Different Life-Domains: Is Procrastination Domain Specific? Current Psychology. 2013;32(2):175-85.

11. Lay C.H. Some Basic Elements in Counseling Procrastinators In: Schouwenburg H.C., Lay C.H., Pychyl T.A., Ferrari J.R., editors. Counseling the procrastinator in academic settings. Washington, DC: American Psychological Association; 2004.

12. Markus H.R., Schwartz B. Does choice mean freedom and well-being? Journal of Consumer Research. 2010;37(2):344-55.

13. McCrae R.R., Costa P.T., de Lima M.P., Simoes A., Ostendorf F., Angleitner A., et al. Age differences in personality across the adult life span: parallels in five cultures. Developmental psychology. 1999;35(2):466.

14. Roberts B.W., Wood D., Caspi A. The development of personality traits in adulthood. Handbook of personality: Theory and research. 2008;3:375-98.

15. Schwartz S.J., Cote J.E., Arnett J.J. Identity and agency in emerging adulthood two developmental routes in the individualization process. Youth & Society. 2005;37(2):201-29.

16. Shanahan M.J., Pychyl T.A. An ego identity perspective on volitional action: Identity status, agency, and procrastination. Personality and individual differences. 2007;43(4):901-11.

17. Steel P., Ferrari J. Sex, education and procrastination: an epidemiological study of procrastinators' characteristics from a global sample. European Journal of Personality. 2013; 27(1):51-8.

18. Steel P. The nature of procrastination: a meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological bulletin. 2007;133(1):65

19. Дворник М.С. Прокрастинація в конструюванні особистісного майбутнього: монографія / М.С. Дворник; Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. - Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2018. - 120 с.

References

1. Adrian M., Lyon A.R., Oti R., Tininenko J. Developmental foundations and clinical applications of social information processing: A review. Marriage & family review. 2010; 46(5): 327-45.

2. Beutel M.E., Brahler E., Glaesmer H., Kuss D.J., Wolfling K., Muller K.W. Regular and problematic leisure-time Internet use in the community: results from a German population-based survey. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking. 2011; 14(5):291-6.

3. Beutel, M.E., Klein, E.M., Aufenanger, S., Brahler, E., Dreier, M., Muller, K. W., ... Wolfling, K. (2016). Procrastination, Distress and Life Satisfaction across the Age Range - A German Representative Community Study. PLoS ONE, 11(2), e0148054. http://doi.org/10.1371/journal.pone.0148054.

4. Blanchard-Fields F. Everyday problem solving and emotion an adult developmental perspective. Current Directions in Psychological Science. 2007;16(1):26-31.

5. Carstensen L.L., Isaacowitz D.M., Charles S.T. Taking time seriously: A theory of socioemotional selectivity. American psychologist. 1999;54(3):165.

6. Chun Chu A.H., Choi J.N. Rethinking procrastination: Positive effects of" active" procrastination behavior on attitudes and performance. The Journal of Social Psychology. 2005;145(3):245-64.

7. Davis R.A., Flett G.L., Besser A. Validation of a new scale for measuring problematic Internet use: Implications for pre-employment screening. CyberPsychology & Behavior. 2002; 5(4):331-45.

8. Gropel P., Steel P. A mega-trial investigation of goal setting, interest enhancement, and energy on procrastination. Personality and individual differences. 2008;45(5):406-11.

9. Hocker A., Engberding M., Nieroba S., Rist F. Restriction of working time as a method in the treatment of procrastination. Verhaltenstherapie. 2011;21(4): 255-61.

10. Klingsieck K.B. Procrastination in Different Life-Domains: Is Procrastination Domain Specific? Current Psychology. 2013;32(2):175-85.

11. Lay C.H. Some Basic Elements in Counseling Procrastinators In: Schouwenburg H.C., Lay C.H., Pychyl T.A., Ferrari J.R., editors. Counseling the procrastinator in academic settings. Washington, DC: American Psychological Association; 2004.

12. Markus H.R., Schwartz B. Does choice mean freedom and well-being? Journal of Consumer Research. 2010;37(2):344-55.

13. McCrae R.R., Costa P.T., de Lima M.P., Simoes A., Ostendorf F., Angleitner A., et al. Age differences in personality across the adult life span: parallels in five cultures. Developmental psychology. 1999;35(2):466.

14. Roberts B.W., Wood D., Caspi A. The development of personality traits in adulthood. Handbook of personality: Theory and research. 2008;3:375-98.

15. Schwartz S.J., Cote J.E., Arnett J.J. Identity and agency in emerging adulthood two developmental routes in the individualization process. Youth & Society. 2005;37(2):201-29.

16. Shanahan M.J., Pychyl T.A. An ego identity perspective on volitional action: Identity status, agency, and procrastination. Personality and individual differences. 2007;43(4):901-11.

17. Steel P., Ferrari J. Sex, education and procrastination: an epidemiological study of procrastinators' characteristics from a global sample. European Journal of Personality. 2013; 27(1):51-8.

18. Steel P. The nature of procrastination: a meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological bulletin. 2007;133(1):65.

19. Dvornyk M.S. Prokrastynatsiya v konstruyuvanni osobystisnoho maybutn'oho: monohrafiya / M.S. Dvornyk; Instytut sotsial'noyi ta politychnoyi psykholohiyi NAPN Ukrayiny. - Kropyvnyts'kyy: Imeks-LTD, 2018. - 120 s.

Размещено на Allbest.ru