Психологічна природа ідентичності як чинник успішної соціальної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічна природа ідентичності як чинник успішної соціальної взаємодії

Срібна О.В., Льотна Академія Національного авіаційного університету (ЛА НАУ))

Загальною тенденцією розвитку сучасної психологічної науки є звернення науковців до найскладнішої сфери людської діяльності - соціальної взаємодії, комунікації. Серед багатьох наукових підходів досить яскраво постає глибинно-смисловий, в рамках якого соціальні комунікації висвітлюються через призму «системи» та «життєвого світу» [6,с.180]. Тобто комунікативна поведінка індивіда, з одного боку, орієнтована на стратегічні цілі та інтереси, з іншого боку, на «безпосередню комунікацію», що є символом «життєвого світу» й орієнтована на «досягнення взаєморозуміння» [9,с.80-84]. Небажання щодо досягнення взаєморозуміння між людьми з позицій стратегічно орієнтованої комунікації створює компенсаторний механізм свідомої або несвідомої психологічної маніпуляції, котра призводить до деформації комунікативних відносин.

Необхідно зазначити, що вирішення вищеназваної проблеми, на нашу думку, відноситься до сфери усвідомлення психологічної ідентичності особистості, визначення її складових як суттєвого чиннику успішності соціальної взаємодії.

Виклад основного матеріалу

Сутність гендерної ідентичності треба розглядати, по-перше, через соціальний контекст, а по-друге, у співвідношенні із власне персональною ідентичністю. Отже, гендерна ідентичність як компонент соціальної ідентичності зазнає впливу також індивідуальної ідентичності. Від цього вихідного пункту (тобто від припущення проектування соціального й персонального у гендерному аспекті особи) визначається, передовсім значущість перших складників для становлення гендерної ідентичності. Тому криза персональної або соціальної ідентичності впливає і на гендерну ідентичність.

На думку сучасних дослідників, які висвітлюють проблеми ідентичності, гендерну ідентичність можна визначати як аспект самосвідомості представника певної статі, що формується в процесі соціалізації особистості, І. С. Клєцина - інтеріоризації жіночих чи чоловічих рис ; А. А. Денисова - як вид суто соціальної ідентичності, що поєднується із уявленнями індивіда про різні статуси: родинний, професійний, культурно-цивілізаційний тощо.

Погоджуючись із думкою І. В. Романова про гендерну ідентичність як більш широке поняття, ніж статева ідентичність, зазначимо, що поняття «гендер» розгортається як утворення певного образу людини, який складається від її зовнішнього вигляду й до психологічних проявів, наявних тієї чи іншої статі [12]. Звісно, статева ідентичність є тією основою, підґрунтям, на якому і формується гендерна ідентичність, що увиразнює передусім психологічні властивості статі.

Поза всяким сумнівом, гендерна ідентичність, як зазначає М. Г. Ткалич, - це оволодіння особистістю чоловічою або жіночою роллю, що й відбивається на відповідному рівні її статевої самосвідомості й ідентифікації [13].

Саме в процесі соціалізації дитина оволодіває уявленням щодо своєї статі, і в такий спосіб відбувається наповнення її психологічним змістом, хоча дитина народжується нейтральною щодо власної статі. Отже, гендерна ідентичність, на думку М. Кіммела, здійснюється в процесі «складного психологічного розвитку, сповненому труднощів, сумління й потенційних пасток» (наприклад,

відсутність батька може стати перешкодою для хлопчика у його намаганні позбавитися від ідентифікації з матір'ю) [7, с. 117].

Разом з цим, Л. Кольберг вважає, що гендерна ідентичність набувається завдяки інтелектуальному розвитку дитини [8]. Тому десь у 5 - 6 років більшість із них

сприймають стать людини через призму когнітивних уявлень, що закладаються в процесі оформлення когнітивних схем (стереотипів) як суттєвого атрибуту людини. Хоча пізніше, в процесі інтелектуального розвитку, дитина увиразнює світ через таку схему як гендер, вважає М. Кіммел [7]. Тому становлення гендерної ідентичності відбувається у ранньому дитинстві, але оформлення здійснюється впродовж усього життя індивіда.

Гендерний аспект ідентичності проявляється в усіх сферах життєдіяльності особистості. Так, у професійній діяльності й, звісно, у професійній ідентичності чітко віддзеркалюються гендерні особливості. Наприклад, поняття мужності, розглядається як набір певних рис, що склався у минулому столітті за наявності соціально-економічних умов і потреб соціуму ( «чоловік, який сам себе створив», постійно й цілеспрямоване просувається кар'єрними сходинками, набуває соціального престижу завдяки наполегливості і відповідальності. Якщо чоловік втрачає соціальний престиж у ситуації невдачі, разом із цим відбувається й «втрата статі», адже він сам та інші не сприймають його як дійсно чоловіка. Проте суттєво іншою виглядає ситуація із «втратою статі» жінкою, певна річ, у випадку успіху, бо, компетентність, створення кар'єри є підтвердженням саме чоловічого гендеру. Тому соціально успішні жінки «гендерно невідповідні й тим самим руйнують власну жіночу ідентичність» [9, с. 211]. Майбутнє суспільство третього тисячоліття, як вважає М. Кіммел, - соціум із деґендеризацією властивостей, поведінки, а не людей. Жінки й чоловіки ще залишаться, а тендерна професійна ідентичність поступово буде втрачатися, доки зовсім не зітреться, не відійде в історію. Тому професіоналізм, властивий дорослій людині й людству в цілому, не стане вважатися ознакою маскулінності чи фемінності.

Цікаво, що людству, на думку вченого, необхідно здійснити революцію, сутність якої розкривається у важливості поєднання праці й материнства, без втрат для кожного із інститутів [13, С. 78].

Таким чином, підводячи підсумки теоретичним положенням дослідження, слід значити: ідентичність як складний психічний феномен виявляється у поєднанні персональної і соціальної її змістових. Окрім цього, важливим аспектом соціальної ідентичності, що тісно пов'язана із персональною, є тендерна ідентичність, яка у зв'язку із першими утворює особистість як унікальну індивідуальність із складним внутрішнім світом, морально-духовним ставленням до себе, до інших, світу й певну особистість, яка має низку соціальних ролей, статусів і займає місце у соціальній ієрархії суспільства. Утім, тендерна ідентичність, яка увиразнюється психологічними властивостями, характерними для відповідної статі, здійснює суттєвий вплив на зміст як соціальної, так і персональної ідентичності.

Експериментальне дослідження особливостей ідентичності сучасних студентів має визначити правомірність теоретичних положень щодо сутності ідентичності.

Метою нашого експериментального дослідження було виявлення найважливіших структурних компонентів, передовсім соціальної ідентичності та взаємозв'язку із гендерною ідентичністю, що мають прояв в процесі соціальної взаємодії.

Відповідно до мети дослідження висунуто такі завдання: виявити провідні параметри ідентичності сучасних студентів; і визначити специфіку зазначених структур у студентів майбутніх психологів - та особливості зв'язку наявних у них структур із гендерною ідентичністю.

Дослідження ідентичності студентів ґрунтується на припущенні, яке вже зазначалося: гендерна ідентичність впливає на структурні складники ідентичності в цілому, що віддзеркалюється на процесі соціальної взаємодії.

Експериментальні дослідження здійснювалися на студентах - майбутніх психологах - ІІ; ІІІ курсів. Вибірка складалася із 45 осіб (33 особи жіночої статі й 12 осіб чоловічої); студентів відділення програмування кібернетико- технічного коледжу 62 особи (усі студенти - чоловічої статі). Отже, експериментом було охоплено - 107 досліджуваних.

Методи дослідження: спостереження, психодіагностична методика «Двадцять тверджень» (М. Кухн, Т. Макпартленд) для діагностики структури ідентичності, опитувальник С. Бем (визначення маскуліності-феміності).

За результатами методики «Двадцять тверджень» було виокремлено найсуттєвіші ідентифікаційні характеристики, відібрані студентами. Досліджуваних було розподілено на три групи за результатами визначення ідентифікаційних структур:

1) «етноцентрична група» - усвідомлення і тлумачення об'єктів соціального середовища відбувається на підґрунті критеріїв родинних зв'язків або локальної єдності й фізичної схожості (домінуюча частина досліджуваних - 85 %);

2) «група само здійснення»- переважання критеріїв індивідуального самоудосконалення, духовного зростання при інтерпретуванні соціального світу (10 % досліджуваних);

3) «реалістична група» - спрямованість на сферу діяльності, реалізації у професії, домінування прикладного аспекту (найменша кількість досліджуваних - 5 %).

Отже, кожна із груп реалізується й самореалізується відповідно до переважання того чи іншого аспекту ідентичності. Однак «етноцентрична група» спрямовується на опанування об'єктів соціального світу, які близькі для суб'єкту. Разом з цим, група, що акцентує увагу на власному особистісному зростанні, звісно, оперує поняттями моралі, культури, завдяки й відбувається прийняття чи неприйняття соціальних ролей і взагалі об'єктів соціального світу. І, насамкінець, група, що керується прикладними інтересами у житті, спрямовується на реалізацію у діловому світі.

Таким чином, навіть з першого погляду, визначається багатомірність поняття «ідентичність», що підкріплюється експериментальними даними. У студентів - майбутніх психологів - превалює персональна ідентичність, спрямованість на усвідомлення сутності власного «Я», суттєво представлена також сімейна ідентичність (тісний зв'язок із родиною), важливе місце посідає академічна рольова позиція (спрямованість на навчання, оволодіння знаннями). Важливу роль у структурі ідентичності відіграє фізичне «Я» та глобальне «Я». Найменше значення надається перспективі діяльності й власним проблемам, на початку навчання у вищий школі переважна частина студентів ще не має чіткого уявлення про майбутню професійну діяльність. Окрім цього, ймовірно, внаслідок вікових особливостей студенти, які навчаються на першому та другому курсах ще не відчувають серйозних проблем, саме тому питання ідентичності має найменшу представленість.

На другому етапі експериментального дослідження з'ясовано особливості взаємозв'язку гендерної ідентичності -

соціальної та персональної. Передусім слід зазначити, що серед досліджуваних жіночої статі, за емпіричними даними методики С. Бем, превалює тип «фемінність» - 22 %, разом з цим тип «маскулінність» - 4 % досліджуваних,

«андрогінність» - 4 %. Серед досліджуваних чоловічої статі виявляється незначне переважання типу «маскулінність»- 24 % тип «фемінність» представлений 22 % досліджуваних, а тип «андрогінність» - 2 % досліджуваних. Отже, серед

досліджуваних жіночої статі виразно домінує фемінність, а серед чоловіків спостерігається майже рівний розподіл за ознакою «маскулінність - фемінність».

За результатами психологічного аналізу емпіричних даних, можемо стверджувати, що в цілому в обох групах досліджуваних (осіб жіночої і чоловічої статі) превалює персональна ідентичність, однак виявляється тенденція щодо переважання соціальної ідентичності в осіб жіночої статі у порівнянні із особами чоловічої статі.

Висновки

гендерна ідентичність соціалізація

Таким чином, ідентичність має складну структуру, в якій чітко виокремлюються особистісні ідентифікації; навчальна соціально-рольова позиція; сімейна ідентичність; національна й громадянська ідентичність; гендерна ідентичність; визнання й усвідомлення себе як друга; суб'єкта спілкування, діяльності; а також фізична, світоглядна ідентичність; групова; глобальна, персональна та локальна ідентичність. Окрім цього висвітлюються перспективи: особистісна та діяльнісна, а також особливості стану, що виявляються.

Важливим аспектом ідентичності сучасних студентів є наявність трьох груп, що вирізняються специфікою сприймання, інтерпретування соціального світу і його об'єктів: «етноцентрична група», характерними особливостями якої є тісні зв'язки з родиною, етносом;

«група само здійснення», суттєвими ознаками є саморозвиток, акцентування духовних цінностей; «реалістична група», яка виокремлюється завдяки раціональності й діловим якостям.

В залежності від специфіки представленості складових ідентичності в кожній із груп, можна спостерігати особливості соціальної взаємодії. Так на безпосередню комунікацію, досягнення взаєморозуміння спрямовані «група самоздійснення» та «реалістична группа». Втім схильність до психологічної маніпуляції й деформації комунікативних відносин виявляється у представників «етноцентричної групи».

Найважливішим висновком нашого дослідження є підтвердження припущення про важливу роль гендерного аспекту у становленні ідентичності особистості та її впливу на процес соціальної взаємодії та взаєморозуміння.

Отже, гендерна ідентичність має специфічний вплив на особливості прояву ідентичності у сучасних студентів. Так, в осіб жіночої статі превалює соціальна ідентичність над персональною й, навпаки, в осіб чоловічої статі виявляється тенденція до переважання персональною ідентичністю над соціальною.

Список використаних джерел

1. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии. Вопросы психологии. 1996. №1. С. 131-143.

2. Берн Ш. М. Гендерная психология. СПб.: Нева, 2001. С.320.

3. Бодальов А.А. Психологія спілкування ХХІ століття: десять років пошуків : матеріали міжнародної конференції .Том 1. М.; Обнинськ: ІГ-СОЦИН, 2009. С. 3 - 6.

4. Брудний А. А. Психологічна герменевтика / Арон Абрамович Брудный : Учбовий посібник. М.: Лабіринт, 1998. 336 с.

5. Джемс У. Психология. под ред. Л. А. Петровской. М.: Педагогика, 1991. 368 с.

6. Заковоротная М. В. Идентичность человека. Социально-философские аспекты / Маргатрита Вилоровна Заковоротная. Ростов-на дону. Изд-во СКНЦ ВШ, 1999. 199 с.

7. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. СПб.: Питер, 2003. С. 544.

8. Кон И.С. Психология половых различий .Вопросы психологии. 2001. № 2. С.47-57.

9. Нартова-Бочавер С. К. Дифференциальная психология: учебное пособие. М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. 280 с.

10. Парыгин Б.Д. Коммуникация как общение: тенденции и возможности.Психология общения ХХІ век: 10 лет развития: Материалы Международной конференции 8-10 октября 2009 года в 2-х томах. Том 1. М.; Обнинск: ИГ-СОЦИН, 2009. С. 80-84.

11. Практикум по гендерной психологии . СПб.: Питер, 2003. С.480.

12. Романов И.В. Особенности половой идентичности подростков.Вопросы психологии. 1997. №4. С. 41-47.

13. Ткалич М. Г. Гендерна ідентичність особистості та проблеми професійного стресу. Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: Навчальний посібн.для студ. ВНЗ та слухачів ін-тів післядипл.освіти. К.: Міленіум, 2006. С. 77 - 89.

14. Шнейдер Л. Б. Профессиональная идентичность:теория, эксперимент, тренінг: учеб.пособие. М.:Изд-во Московского психолого-социального института;Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2004. 600 с.

Размещено на Allbest.ru