Проблема духовної самореалізації в сучасному студенському середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема духовної самореалізації в сучасному студенському середовищі

Черевко О.В. Національний авіаційний університет

Період студентства є одним з найважливіших етапів входження людини у суспільство, з отриманням низки академічних та світоглядних знань, які розширюють уявлення по реальність. Тим самим корегуючи духовні основи, на які опирається людина, і від змін яких залежить майбутнє людини. Сучасні університети, як правило доступні для різних етносів, народів, соціальних верств та представників різного інтелектуального потенціалу, в наслідок чого, кожен студент проходячи період соціалізації адаптує свої духовні ідеали, цінності, погляди, переконання, до соціально прийнятного рівня, для того щоб буди зрозумілим іншим, і щоб отримувати позитивний зворотній зв'язок від оточення. Цей процес пов'язаний з великою кількістю проблем та ризиків на шляху духовної самореалізації в сучасному студентському середовищі.

Період студентства є дуже поворотнім, адже людина ще формує розуміння того, як вона може реалізувати свій потенціал несучи користь суспільству паралельно з навчанням, або як зможе знайти своє професійне місце у соціумі, з можливістю повної і інтенсивної духовної самореалізації у виді професійного, культурного, інтелектуального, сімейного і ціннісного втілення своїх ідеалів і цілей у житті.

Виклад основного матеріалу

Вступаючи до університету людина вже має певну сформовану когнітивну та духовну картину світу, яка включає низку цінностей, ідеалів, переконань, поглядів та сприйняття світоустрою. Правильне розуміння якого обумовлює людську успішність у житті, та її здатність до самореалізації свого потенціалу.

Як зазначає вчення саморозвитку, існують різні рівні духовного розвитку людини з індивідуальним набором цілей та амбіцій, досягнення яких обумовлює реалізацію внутрішнього потенціалу людини та її духовного розвитку [1,31]. А саме:

- бажання отримувати лише насолоду від життя, задовольняючи свої базові життєві потреби;

- бажання економічного розвитку та створення своєї сім'ї, з життям тільки ради неї;

- бажання відстоювання соціальної справедливості у масштабі країни або світу;

- бажання духовного саморозвитку на вищих рівнях самоактуалізації з пізнанням «Вищого Я та надсвідомості», та досягнення досконалості на всіх існуючих рівнях. Саме активне устремління людини до мети свого духовного рівня, обумовлює успішність духовного розвитку людини, та неуспішність, якщо вона реалізує інші цілі.

Перше з чим зіштовхується людина вступаючи до університету, це низка можливого різноманіття етносів, притримуючихся різних культур, поглядів та релігійних переконань. Які мають значні відмінності у формулюванні та описі життєвих принципів, з різним рівнем структурної детальної складності об'єктивно-існуючих явищ

внутрішньої та зовнішньої реальності людини. Ці відмінності обумовлюються різним когнітивно -

інтелектуальним рівнем кожного студента, який по даним нейрофізіологів може відрізнятись у різних людей навіть одного етносу в рази [2, 303-304].

Якщо людина відірвана від своїх культурних коренів, вимушена вести пошуки, з перебором різник методологічних, духовних та ідеологічних концепцій. У кожній з яких вона вимушена витрачати багато часу, щоб розібратись та практично перевірити їх ефективність. І накопичивши досвід зуміти скорегувати свої духовні і ціннісні орієнтири.

У іншому випадку, наслідуючи культурні цінності від ближчого оточення, але не маючи ґрунтовного розуміння їх суті та сенсу, людина стає більш вразливою до відмови від них, з практичними спробами емпіричної перевірки їх доцільності на власному негативному досвіду, а не на досвіді інших. Що може мати дуже фатальні наслідки для психічного та духовного здоров'я людини, з втратою безцінного часу, чистоти свідомості, підсвідомості, і на сам перед здоров'я.

Навіть обираючи для себе певний світоглядно-релігійний шаблон сприйняття реальності, який відповідає її рівню когнітивного сприйняття, вона зіштовхується з проблемою відмінностей сприйняття різних людей свого студентського оточення та академічної науки в цілому [3,45].

Намагаючись входити у соціально-студентську та академічну спільноту, людина кортить бути частиною цілого, реалізуючи свій внутрішній потенціал. Але коли оточення на порядки відрізняється у духовному рівні розвитку, то це викликає проблеми відсутності порозуміння та схожості інтересів та цінностей в наслідок чого, людина абстрагується від колективу, який знаходиться на іншому рівні розвитку, або корегує своє сприйняття соціально- академічної когнітивної норми.

Саме тому проблема культурно-соціальних відмінностей, яка обумовлена різними інтересами, поглядами, переконаннями, способом життя та цілями самореалізації, може призвести до соціальної ізоляції та відсторонення людини від студентського середовища. Адже кожна людина кортить спілкуватись з людьми, того ж соціального і інтелектуального рівня на якому вона знаходиться. Штучні спроби входження в малі соціальні групи студентського середовища нижчого соціально - культурного рівня, здатне призвести до загальної культурно- моральної деградації. Загалом ця проблема мотивує людину до більш поглибленої кропіткої наукової роботи та самоосвіті, але зворотна сторона цього процесу полягає у зменшені навичок соціальної комунікації, та внутрішньому відчутті відірваності особистості від свого оточення.

Цей процес може мати компенсаторні механізми завдяки комунікації з викладачами, які мають високий рівень педагогічних та інтелектуальних компетенцій, або надолуження комунікативних навичок в період після виходу із студентського середовища. Тим паче існує ризик розвитку тенденцій блокування відкритого вербального самовираження в наслідок утримання внутрішніх поривів донесення до оточуючого студентського середовища згубності шкідливих звичок, які для деяких представників студентства є соціальною нормою та засобом психічних компенсацій пригнічення свідомості, як компенсаторний механізм витіснення психологічних проблем, травм та фобій. В наслідок чого, збільшується процес культурної і світоглядної ізоляції від студентського середовища, з підсиленням відчуття вивченої безпорадності, по причині складності та великих психічно-енергетичних затрат донесення своїх соціокультурних-цінностей і усвідомлення важливості збереження здоров'я. В наслідок розуміння доцільності направлення своїх зусиль на більш конструктивні заняття, чим на спроби виправлення оточення, яке знаходиться на іншому рівні духовного розвитку. Адже кожна людина або транслює свої цінності та світогляд своїм способом життя, або несвідомо переймає духовні і культурні цінності того середовища в якому знаходиться, що і обумовлює процес соціалізації та формування соціальної норми.

Тому існує проблема розуміння рівня норми, яка формується під впливом оточення у якому знаходиться людина. Коли вона отримує позитивний зворотній зв'язок навіть не прикладаючи зусиль, при низькій планці розуміння успіху та самореалізації, то це призводить до зменшення рівня вподобань, амбіцій та цілей. Саме тому студентське середовище являє собою або джерело мотивації та прикладання зусиль, коли оточення має дуже високі амбіції та цілі, або якір, який обмежує потенціал людини незначним рівнем особистісної самореалізації та впровадження своїх цілей та ідеалів у реальному житті.

В цій проблемі значне місце відводиться конформізму та нонконформізму людини. Яка у період студентства вимушена долати кризу вибору, який поділяється на низку варіантів рішень людини.

При високому когнітивному потенціалі, людина має душе високий рівень вподобань, цілей та амбіцій . Помічаючи недоліки та помилки у існуючих когнітивно- світоглядних методологічних моделях, які задовольняють можливості розуміння інтелектуально усередненого представника наукової спільноти людства. Алгоритмами зіткнення з проблеми у цьому випадку будуть пов'язані з конформізмом або нонконформізмом.

Людина керуючись нонконформізмом і зберігаючи свій рівень когнітивно-широкого сприйняття, вкаже на помилки і недоліки когнітивно-ідеологічної і методологічної моделі, яка складає основу академічного сприйняття. У цьому випадку існує ризик непорозумінь у середі науковців, які можуть не володіти компетенціями достатньої широти когнітивного досвіду і інтелектуального рівня розуміння природи деяких явищ, що обумовлюється використанням спрощених методологічних моделей в наслідок нейрофізіологічних особливостей підполів мозку. В наслідок чого, людина керуючись своєю геніальністю та високим потенціалом не має змоги одразу привносити в соціум та наукову спільноту проривні відкриття, та вимушена спрощувати обґрунтування більш складних методологічно-когнітивних моделей, щоб бути зрозумілою для інших, та стримувати свої творчі амбіції, до моменту поки здобуде наукову ступінь, і отримає авторитет, на основі якого на її відкриття та погляди буде звернена увага з впровадженням у актуальні наукові моделі.

Цей випадок зазначає необхідність точного діагностування когнітивно-інтелектуального потенціалу людини та повноти її когнітивно-світоглядних моделей сприйняття, на які вона опирається. Адже навіть, якщо така людина за назначеною схемою здобуває світового визнання, вона вимушена марно витрачати багато часу на доведення об'єктивно очевидних для неї істин науковій спільноті. Долаючи консерватизм, замість подальшого наукового вивчення більш складних наукових явищ, які знаходяться за межами розуміння науковця репродуктивного способу вивчення дійсності, але які сприймаються людьми більш вищого нейрофізіологічного когнітивного потенціалу. Що виводить проблему духовної самореалізації особистості на етапі студентського періоду на рівень випадкового збігу обставин, який потребує наявності викладачів і студентського оточення того ж духовного рівня розвитку, або дещо більшого, що і у талановитої людини. Щоб мати змогу не тільки максимально реалізовувати свій потенціал, а й бачити перспективи самостійного подальшого духовного розвитку, який включає цінності пов'язані з вищім сенсом і донесенням до світу можливостей та відкриттів, які вона своєю талановитістю здатна дати людству, знайшовши своє місце у соціально-професійному середовищі [4, 150-151].

Якщо таке оточення відсутнє, та не має умов конструктивної комунікації і досягнення порозумінь, з елементом визнання її погляду та інноваційного сприйняття реальності, то така людина вимушена стримувати свій творчий продуктивний потенціал і духовний розвиток, по причині її значного випередження існуючих методологічних уявлень. Ця проблема обумовлена наявністю у науковому товаристві представників різних ступенів духовного розвитку, що обумовлює різний особистісний досвід і відмінну здатність повноти сприйняття одних і тих самих явищ. Вона стає більш критичною та фатальною для всього людства при прояву конформізму у такої людини, адже у такому випадку вона відмовляється від своїх інноваційних поглядів на реальність, на перевагу консервативного репродуктивного засвоєння існуючих методологічних моделей сприйняття дійсності, які як показує наукова практика змінюються та трансформуються з часом по причині нових відкриттів, які неминуче розширюють повноту сприйняття дійсності. Що викликає у людини ввімкнення захисних психологічних механізмів витіснення, з переключенням своєї уваги на більш нижчі рівні самоактуалізації та духовної самореалізації, з неминучою появою вікових криз та відчуття нереалізованого внутрішнього потенціалу, з періодичним загостренням депресивних станів, обумовлених внутрішньою потребою виконання своєї життєвої духовної програми самореалізації, яка супроводжується відчуттям втраченості дорогоцінного часу та творчого потенціалу, який у період студентства є максимальним.

При низькому когнітивному потенціалі людина обирає для себе спрощену методологічну модель світосприйняття, з увімкненням механізму психологічного захисту у вигляді витіснення та ігноруванням тих явищ, які людина не може пояснити, зрозуміти та усвідомити. У цьому прикладі є декілька можливих варіантів прояву.

При конформізмі і оточенні, яке перевершує її рівень розвитку, така людина засвоює більш широке розуміння світосприйняття, та знімає механізми психологічного захисту, що пов'язано з проблемою психічного навантаження, і ризиком коливання психічної стабільності від збільшеного когнітивно-інтелектуальної напруги, яка долається фанатичними переконаннями існування деяких явищ, які сприймаються оточуючими, але природа яких не піддається усвідомленню самою людини. Внаслідок чого, ці явища переходять на рівень її вірувань та переконань, для яких на її рівні духовного і когнітивному розвитку не існує об'єктивних методологічних обґрунтувань, по причині неможливості їх сприйняття та інтелектуального усвідомлення нею, із за нейрофізіологічних та когнітивних обмежень самої людини.

При нонконформізмі, коли оточення перевищує її рівень розвитку, людина проявляє конфліктність, що змушує її фанатично відстоювати свої методологічні концепції, із за внутрішнього страху зіштовхнутись з явищами, які перевищують її можливості сприйняття, та підривом її самооцінки, в наслідок існування чогось, що вона не знатна інтелектуально охопити, оволодіти, обґрунтувати та повністю пізнати. У цьому випадку людина намагається йти по шляху більш високого рівня духовного розвитку, нехтуючи оволодінням компетенціями свого рівня, в наслідок чого виникає проблема гальмування процесу її духовної самореалізації.

Найбільш важливим аспектом проблем духовного розвитку і можливості самореалізації є оточення людини, та існування різноманіття неподоланих психологічних проблем, травм і фобій, які мають люди навколо. Адже в процесі соціалізації людина переймає не лише погляди, переконання, світогляд та ідеали оточення, але і можливі когнітивні викривлення, якими інші люди компенсують свої психологічні проблеми.

На цьому рівні виникають ризики засвоєння деструктивних концепцій, які відхиляють людину від цілісно-гармонійної і психічно здорової картини світосприйняття, з необхідністю додаткової саморегуляції та психологічної самокорекції, для відновлення розуміння вірного вектору прикладання зусиль у процесі досягнення духовної самореалізації.

У студентському середовищі, іноді існує проблема використання чорної риторики та булінгу, коли людина маючи певні інтелектуальні або інші комплекси, намагається знецінити досягнення інших, та підвищити свою самооцінку за рахунок приниження оточуючих. В наслідок чого, людина зіштовхується з проблемою можливого знецінення своїх цінностей, ідеалів, поглядів, цілей та вподобань, з ризиком почати соромитись висловлюватись, відстоювати свою позицію та відмовитись від намагань досягати більших успіхів ніж загальна більшість оточення. Саме тому дуже важливим є необхідність розвитку риторично-мовних навичок, та розвиток вмінь аргументованого відстоювання своїх поглядів та ідеалів.

Також існує важливий аспект, пов'язаний з правильним розумінням ролі університету у житті, адже у багатьох випадках, людина надає перевагу більш ретельному засвоєнню університетських академічних знань, вбачаючи, що вони дадуть їй можливість зрозуміти та в повній мірі реалізувати свій потенціал, ігноруючи можливості додаткового саморозвитку та самоосвіти. В контексті студентського середовища дуже важливим є правильне розуміння навчального процесу, як інструменту вияву ресурсів і знань, для більш успішного духовного розвитку, не обмежуючись методологією академічного рівня, яка слугує лише фундаментом формування навичок навчання та проведення досліджень . А самостійно займаючись самоосвітою по різним підходам та знанням.

Важливе місце займає вибір напрямку навчання, адже лише обравши спеціальність, яка дозволить максимально розкрити нейрофізіологічний та когнітивний потенціал людини, стане можливим успішне та максимальне розкриття особистісних здібностей, навичок та досягнення цілей, які зможуть дати відчуття щастя внаслідок досягнення духовної самореалізації.

Саме тому проблематика відсутності цілісного розуміння напрямку свого розвитку, є дуже розповсюдженою у сьогоденні, адже не маючи чітких критеріїв розуміння об'єктивних духовних основ та природи людського життя, її об'єктивно реальних цілей, більшість людей намагається методом проб і помилок знайти справу та практично ефективні цінності, які дозволяють досягати відчуття щастя та ефективно розвиватись на всіх рівнях, досягаючи духовної самореалізації.

Висновки

Отже проблеми духовної самореалізації в сучасному студентському середовищі пов'язані з відсутністю чіткої соціальної градації по духовному і когнітивному рівню студентів. Які вимушені взаємодіяти без можливості повного світоглядного розуміння один одного. Внаслідок нейрофізіологічних відмінностей та відсутності у більшості випадків розуміння своїх життєвих цілей, сенсу життя та свого рівня духовного розвитку, який обумовлює життєві цілі для досягнення щастя та індивідуальної духовної самореалізації для людини. Із-за чого людина змушена експериментувати та досвідним шляхом перебирати різноманітні концепції, методології та погляди на реальність, марно втрачаючи час. Зіштовхуючись з ризиком творчого вигорання внаслідок орієнтації освітнього процесу на репродуктивний тип навчання, з обмеженням можливості творчої самореалізації при наявності талановитості. Та ризиком зіткнення з когнітивним шоком, при знаходженні на більш нижчому рівні духовного розвитку ніж оточення. Проблемою піддаванню впливу деструктивних особистостей із -за значних інтелектуальних, культурних і когнітивних відмінностей, з розвитком вивченої безпорадності, знеціненням своїх цілей, мрій та поглядів оточенням і підсиленням відчуття неможливості особистісної духовної самореалізації в студентському середовищі.

Список використаних джерел

духовна самореалізація студентський

1. Эльманович С.Д. Закони Ману. М: «ЭКСМО- Пресс», 2002. 496 с.

2. Савельев. С.В. Стереоскопічний атлас мозку людини. AREA XVII, 1996. 352 с.

3. Помиткін Е.О. Психологічна діагностика духовного потенціалу особистості: посібник. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. 144 с.

4. Ямницький В.М. Психологія життєтворчої активності особистості: [монографія]. Рівне: РДГУ, 2004. 360 с.

Размещено на Allbest.ru