Психологія лідерства в умовах POST-COVID-19: сучасні соціокультурні контексти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологія лідерства в умовах POST-COVID-19: сучасні соціокультурні контексти

Дорожко І.І., Туріщева Л.В. Малихіна О.Є., Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Вступ

Сучасне суспільство, в якому відбуваються інформаційно-технічні, технологічні, медіа-комунікативні революції, призводить до кардинальних змін соціуму та формуванню нової науково-освітньої картини світу, в якій знання стають преферентною цінністю, що вимагає відповідного стилю мислення, передбачає появу нового рівня грамотності - технологічної грамотності, змінює форми прийняття управлінських рішень, переглядає зміст і методи надання освіти, корелює систему виховання та психологію лідерства у сучасних соціокультурних контекстах. Все це детермінує психолого-педагогічне, філософське осягнення сенсу сучасної освіти, постійну працю над засобами організації навчального процесу, методами трансляції знань, технологіями побудови освітніх програм і практик. Інформаційна доба стимулює процеси глобалізації, що позначаються на всіх сферах суспільного розвитку і продукують як його позитивні відмінності - формування відкритого інформаційно-комунікативного простору, міжкультурні комунікації, академічну мобільність, так і негативні тенденції - системну кризу: соціальну, економічну, освітню, психічну.

Глобалізація не є особливо вишуканим терміном, бо його поширення свідчить про зміни, яких зазнає сучасне суспільство. Для одних, глобалізація - це провісник нової свободи, для інших - жорсткий удар долі. Те, що одним здається існування феномену глобалізації безперечним явищем, для інших видається локалізацією. Система цінностей постмодерної доби змінюється таким чином, що на перше місце виходить мобільність, свобода пересування. Свобода пересування і мобільність є дефіцитним товаром, розподілення якого відбувається нерівномірно [1].

Суспільство свідомо або несвідомо перебуває у постійному русі. Факт нерухомості неможливий у мінливому світі, що змінюється кожної хвилини та секунди в умовах пандемії.

За дослідженням директора Центру вивчення проблем міжнародної вищої освіти Бостонського коледжу Ф.Дж. Альтбах, глобалізація вплинула на зміни у соціальній, економічній та технічній сферах світового рівня. Глобалізаційний вплив відчула і система вищої освіти. Функціонування вищої школи, перспективи розвитку у ХХІ столітті набувають нових форм існування.

Глобалізація сучасного світу, декларуючи консолідацію освітнього простору не знімає, а навпаки загострює кризову ситуацію в освіті, перетворюючи національну освітню традицію в сурогат транснаціональної освіти спрощеного формату. Криза в освіті, це значною мірою, деформація її як центру творення науки й культури, як депозитарію соціального капіталу держави, брак ефективних методик навчання, які здатні забезпечити якість отриманих знань та дійсно фахову підготовку майбутніх спеціалістів, здатних на лідерську позицію у сучасних соціокультурних контекстах.

Виклад основного матеріалу

У сучасних умовах трансформації системи геополітичних, економічних та інших відносин, особливо, в умовах POST-COVID-19 перед освітою постають принципово нові проблеми. Звичайно, що таке швидке поширення COVID-19 та відсутність ефективного лікування спровокували панічні настрої та розгубленість у суспільстві.

Їх загострення та подальша розгубленість у суспільстві потребують вироблення нової стратегії людства, а також формування іншого практичного світогляду. Практичний світогляд визначає стратегію діяльності, при формуванні якого належне місце відводиться сучасній освіті. Трансформація вищої школи зумовлена активним розвитком та впровадженням інформаційних технологій, комерціалізацією освіти, змінами у питаннях фінансової політики, розвитком науки у глобальному масштабі та формуванням сучасного лідера [2].

Шлях України до економічної, політичної й соціокультурної інтеграції у суспільному просторі Європи значною мірою визначається рівнем розвитку національної системи освіти. На сьогодні система освіти в Україні перебуває на етапі якісного реформування. Зміни насамперед стосуються змісту освіти, її спрямованості, загальної парадигми. Освіта найбільш відчутно реагує на зміни, що відбуваються у світі. Вона найбільшою мірою здатна відображати і демонструвати якість трансформації сучасності.

Актуальність теми, не викликає сумнівів, адже важливим питанням щодо забезпечення ефективного функціонування сучасної освіти в умовах POST-COVID-19, дистанційного навчання, в умовах змішаного навчання та наряду з оптимізацією і вдосконаленням є зміна управлінського менеджменту на лідерську парадигму.

У сучасних соціокультурних контекстах традиційні принципи, методи і засоби навчання не забезпечують високого рівня розвитку освіти, її конкурентоспроможності в умовах глобалізації, диджиталізації, а саме, в умовах дистанційного та змішаного навчання. Реформування освіти вимагає як від викладача, так і від здобувача вищої освіти не лише професійних знань, умінь і навичок, але й набуття лідерських якостей, що дозволять успішно реалізувати свій творчий потенціал [3].

Освіта - основний засіб розвитку особистості у когнітивній, емоційній сфері, соціальній, яка істотно впливає на економічне, культурне та політичне життя суспільства. Освіта дає можливість особистості брати участь у міжнародному житті, заявляти про себе на політичній арені, сприяє накопиченню та збагаченню культурних здобутків країни.

Сучасному українському суспільству необхідне переосмислення освіти як явища, визначення параметрів педагогічної освіти: змісту, умов, принципів розвитку. Завдання підготовки нового вчителя покладається на педагогічні університети, які мають здійснити ряд організаційних, змістовних і методологічних трансформацій - продовжити процес формування фахівця за єдиною європейською системою цінностей (толерантність, лідерство, миролюбство, справедливість, демократія [4].

Трансформуючись у контексті вимог загальноєвропейських стандартів, українська освіта має зберегти свої здобутки і залишитись саме українською.

Український освітній процес - це новітні технології на тлі реформ, успішна реалізація і впровадження яких нерозривно пов'язані з розвитком лідерства у закладах вищої освіти (лідера-викладача, лідера-здобувача). Психологія лідерства як загальносуспільне явище формує новий освітній простір, набуваючи в його межах певної специфіки.

Чому ж так важливо приділяти увагу розвитку та формуванню лідерського потенціалу у здобувачів вищої освіти? Суспільні зміни в умовах POST-COVID-19, які активно відбуваються у глобалізованому світі та в Україні, свідчать про те, що першочерговим завданням сучасних університетів є розвиток соціальної активності, свідомої позициї молоді. Розвиток соціальної активності відбувається за умов формування лідерства, лідерських якостей особистості. Лідерство - це здатність особистості впливати та взаємодіяти з оточуючими, проявляти ініціативу та генерувати ефективні й якісні зміни. У лідерів добре розвинений емоційний інтелект та емпатія, критичне мислення, їм властива стресостійкість, вони схильні приймати нестандартні рішення, координувати зусилля та досягнення команди для спільної мети [4].

Ефективне лідерство відіграє важливу роль у досягненні успіху. Що таке лідерство? Хто такий лідер? Наукова спільнота намагається визначити й розробити моделі, принципи й уміння у сучасних соціокультурних контекстах, що дозволяють стати успішним лідером. Дослідники ефективного лідерства роблять акцент на тому, що справжній лідер приділяє значну увагу відносинам у колективі, між його членами та забезпеченню ефективності групової діяльності. Формуванню сприятливого психологічного клімату у групі, досягненню високої ефективності спільної діяльності сприяють цілі як свої особистісні.

У самому широкому сенсі лідерство можна визначити як здатність впливати на інших людей у напрямку досягнення визначеної мети. Існують три принципово різних види лідерства: мета-, макро- і мікролідерство.

1. Металідерство - це створення «рухів» у широкому сенсі цього слова (наприклад, рух за цивільні права, гласність тощо). Воно пов'язує індивідів через бачення лідера з оточенням. Роблячи це, воно звільнює енергію й створює послідовників-ентузиастів.

2. У макролідерстві роль лідера у створенні успішної організації реалізується двома способами: знаходженням шляху до успішного майбутнього і створенням культури. Макролідерство - це вплив на людей через об'єднання у спільність, незалежно від того, чи йде мова про цілу організацію або про окремий її підрозділ.

3. Мікролідерство фокусується на виборі такого стилю лідерства, що дозволяє створити ефективну робочу атмосферу й виробити у співробітників прагнення до кооперації шляхом підбору підходящого стилю. Вибір стилю залежить від ситуації й умов.

У численних дослідженнях науковців існує думка, що сучасне лідерство вимагає використання всіх трьох типів лідерських здібностей. Отже, необхідно розглянути той проблемний простір, якому адресовані ці уміння [5].

Лідерство є тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благоприємних кінцевих результатів.

Як відомо, лідерами є далеко не всі люди. Лідери ж самі по собі мають різні ступені виразності лідерських якостей.

У Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, на факультеті іноземної філології досліджувались лідерські якості здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Вибірку склали 30 респондентів. Використовували методику «Здібність до лідерства».

Дана методика дає змогу виявити ступінь вираженості лідерських якостей у респондентів. Тест опитувальник складається із 50 тверджень, на які необхідно дати відповідь «Так» або «Ні». У ході тестування необхідно було дати відповіді на запитання. Якщо сума балів виявилася до 25 балів, то якості лідера виражені слабо. Якщо сума балів в межах від 26 до 35, то якості лідера виражені середньо. Якщо сума балів виявилася рівною від 36 до 40 балів, то лідерські якості виражені сильно. Якщо сума балів більше, ніж 40, то дана людина. як лідер, схильна до диктату.

Аналіз отриманих даних показав достатньо високий ступінь виразності лідерських якостей у здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти.

Лідерські якості виражені сильно (36-40 балів) - 23%; лідерські якості виражені середньо (26-35 балів) - 57%; якості лідера виражені слабо (25 балів) - 20%.

Дана методика, на нашу думку, має свої переваги і недоліки. До переваг можна віднести наступні: а) можливість виявити загальний ступінь розвитку у респондента схильності до лідерства; б) об'ємність тесту забезпечує більш високий рівень достовірності результатів діагностики.

До недоліків відносимо: а) відсутність можливості для чіткого виявлення конкретних лідерських якостей; б) об'ємність тесту, що обумовлює: - збільшення часу на надання відповідей респондентами та відповідно опрацювання результатів дослідником.

Отже, результати нашого дослідження підтверджують, що лідерські якості властиві студентам Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, що засвідчує рівень їхньої здатності до реалізації цілей, поставлених завдань. Майбутнім фахівцям, здобувачам вищої освіти, наразі важливо розширювати свій професійний світогляд та формувати практичні навички, які у майбутньому допоможуть їм бути компетентними на ринку праці.

Експериментальна складова дозволила зробити висновки та визначити психологічний портрет успішної особистості на факультеті іноземної філології для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти.

Досягнення успіху - це показник того, що людина свідомо чи несвідомо створила свій позитивний образ, який допомагає їй у повсякденному житті. З цього випливає, що у кожної людини вже є свій імідж, бажає вона цього чи ні. Хоча слід зауважити, що далеко не в кожного він позитивний. Але кожен, проаналізувавши всі свої позитивні й негативні якості, може відкоригувати або змінити небажаний образ, і, таким чином, відновити або покращити своє становище як у діловому, так і в особистому житті.

Відчуття власної гідності, допомагає людям пристосовуватися до життєвих обставин. У порівнянні з тими, хто має низьку самооцінку, люди, у яких вона висока, більш щасливі. Численні дослідження психологів-практиків повідомляють, що в основі відчаю найчастіше криється невизнання людиною своїх достоїнств. Отже, імідж неуспішної чи успішної людини створюємо ми самі. Успішною є та людина, яка вірить у свої сили, не вагається, не покладає рук після невдач, а, навпаки, прагне до вершин у своїй діяльності. Успіх залежить від самооцінки, сформованості цінностей, очікувань, мотивів діяльності. Не менш важливими є і лідерські якості. Щоб стати лідером, необхідно мати або розвинути в собі певний набір якостей і рис характеру. У житті кожного з нас рано чи пізно виникають такі ситуації, коли можуть знадобитися лідерські якості. Успішна людина - це та людина, яка знає про свої наміри, вміє їх висловлювати, брати на себе відповідальність за власні вчинки, вміє бути лідером, адекватно ставиться до себе та до інших.

Для того, щоб створити успішний імідж, потрібні базові компетенції, тобто глибинні особистісні якості людини, які є основою оволодіння спеціальними знаннями.

У психолого-педагогічній літературі існує кілька теорій лідерства, які пояснюють особливості лідерства в умовах подібних дистанційному навчанню.

В першу чергу, це теорія «внутрішнього стимулювання» лідерства (К. Кешман, М. Ландсберг). «Внутрішнє лідерство» можна розвинути, якщо досягти майстерності в семи сферах, до яких відносяться: самопізнання; цілепокладання; управління мінливим життям; відносини між співробітниками; існування; пошук консенсусу; вміння діяти.

Теорія «внутрішнього стимулювання» безпосередньо пов'язана з таким поняттям, як executive coaching. Це поняття має на увазі консультування клієнта переважно з метою самопізнання і вдосконалення таких навичок, як прийняття рішень та ін.

Коучинг - це метод безпосереднього навчання менш досвідченого співробітника більш досвідченим в процесі роботи, форма індивідуального наставництва, консультування. Задача коучингу - не навчити людей, що і як правильно робити, а стимулювати самонавчання, щоб співробітники почали мислити, щоб вони стали більш ініціативними, щоб вони сприймали цілі компанії як свої особисті.

По-друге, теорія опосередкованого лідерства (Р. Фішер, А. Шарп). Для реалізації процесної функції лідерства зовсім не обов'язково займати формальну позицію лідерства. У центрі теорії - мотивація до лідерської поведінки. Автори пропонують перелік навичок, необхідних для здійснення опосередкованого лідерства: чітке формулювання бажаних результатів; вироблення бачення перспективи; становлення відносин співробітництва;освоєння нових форм навчання.

Саме дистанційне навчання можна розглядати як початкову сходинку на шляху розвитку лідерських якостей. Психологи вважають, що існує чотири етапи розвитку особистості успішного лідера.

Сам собі лідер. Це нульовий рівень, який є передумовою для становлення лідера. Тут необхідно розуміти себе, брати відповідальність за своє життя, вміти мотивувати і дисциплінувати себе, ставити цілі і досягати їх.

Лідер в ситуації. Це перший рівень - лідерство на мікрорівні, коли людина бере на себе відповідальність за дії цілої групи в будь-якій ситуації.

Лідер в колективі. Це другий рівень - лідерство вже на більш високому рівні. Таке лідерство передбачає вирішення більш важливих і складних цілей.

Лідер в команді. Це третій рівень - лідерство на макрорівні. У людини з'являється амбітна мета в житті і він збирає команду для її досягнення [6].

У розбудові української освіти варто враховувати європейський досвід. Так, освіта більше орієнтована на практичну складову, самостійне опрацювання й обґрунтування власної думки здобувача у навчальному процесі. Заняття, які передбачають роботу у групах, спрямовані на проведення спільних досліджень сприяють соціалізації, набутті навичок комунікації, командної роботи, спільному вирішенні проблемних питань та формуванню лідерських компетентностей [7].

У сучасних соціокультурних контекстах напрацьовано потужний науковий масив, який доповнюється та постійно ведуться дослідження у сфері гуманітарних наук. Виникає потреба розглядати лідерські якості особистості у контексті розробки проблеми «soft skills». У рамках дослідницьких розвідок вважаємо за доцільне спрямувати науковий інтерес на розробку схильності до лідерства як соціально значимої характеристики людини ХХІ століття («soft skills»). Привертає на увагу наукова позиція, відповідно до якої «лідерство є різновидом соціально ціннісної активності, спрямованої на реалізацію особистих і загальногрупових цілей» [8;9].

лідерство коучинг здобувач

Висновки

Пандемія COVID-19 та ризики в умовах POST- COVID-19 змінюють погляди на питання психології лідерства та управлінського менеджменту. У подальших здобутках дослідження вважаємо за потрібне вивчення проблем соціальної згуртованості, розв'язання яких потребують від лідерів доби POST-COVID-19 шукати інші моделі управління.

Список використаних джерел

1. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / З. Бауман; [пер. з англ. І. Андрущенка; за наук. ред. М. Винницького]. - К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2008. - 1о9с.

2. Альтбах Ф.Дж. Вплив глобализації на вищу освіту / Ф.Дж. Альтбах // Економіка освіти, - 2009. - № 2. - С. 83-86.

3. Освітнє лідерство: від теорії до практики : монографія / авт. кол.; за наук. ред. В.Р. Міляєвої; Київський університет імені Бориса Грінченка. - Київ; Кривий Ріг: Вид. Р.А. Козлов, 2021. - 296 с.

4. Огнев'юк В.О. Освіта у вимірі сучасної демографії/ В.О. Огнев'юк. - К.: Педагогічна думка, 2007. - 360 с.

5. Філософія досягнення успіху. Психологічний аспект: Підручник / О.Г. Романовський, В.Є. Михійличенко. - Х.: НТУ ХПІ, 2007.-592 с.

6. Моделі життєтворчості у сучасних соціокультурних контекстах / Матеріали вузівської науково-теоретичної конференції / за ред. І.І. Дорожко, Л.В. Туріщева, О.Є. Малихіна. - Х: ХНПУ, 2021. - 76с.

7. Кові Стівен Р. 7 звичок надзвичайно ефективних людей; пер. з англ. О. Любенко. 5-те вид., Харків: «КСД», 2019. -384 с.

8. Косенчук О.Г. Соціально-педагогічні умови формування лідерських якостей старшокласників в діяльності учнівського самоврядування: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.05 / О.Г.Косенчук. - К., 2013. - 192.

9. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021 - 2031 роки.

Размещено на Allbest.ru