Дослідження взаємозв’язку рівня розвитку лідерських якостей і академічної прокрастинації у студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра «Практичної психології»

Одеський національний морський університет

Дослідження взаємозв'язку рівня розвитку лідерських якостей і академічної прокрастинації у студентської молоді

Запорожцев Євген Георгійович кандидат юридичних наук, доцент

Котляр Людмила Іванівна кандидат психологічних наук, доцент

Юріна Анастасія Ігорівна студентка 2 курсу

Навчально-наукового морського гуманітарного інституту

Анотація

У сучасний час соціальних та політичних змін, суспільство вимагає від особистості активності, гнучкості, здатності до саморегуляції, організації власної або спільної діяльності, сміливості в прагненні до розвитку та подоланні перешкод до нього. Якості лідера -- ініціативність, цілеспрямованість, психологічна гнучкість, стресостійкість, рішучість тощо -- передбачають здатність до планування власного професійного розвитку, життєвих перспектив, реалізації особистого лідерського потенціалу та потенціалу інших. Особистості, що розвинули такі якості значною мірою, часто стають лідерами в академічному колективі, проявляють високу самоефективність та сприяють позитивному психологічному клімату групи, її продуктивній діяльності. Тому, саме академічна прокрастинація студентів проявляється у постійній відкладанні підготовки до занять, заліково-екзаменаційної сесії, роботи над курсовими чи дипломними проєктами, що перешкоджає процесу освітньо-професійної підготовки та загрожує професійній ефективності в майбутньому. Актуальність роботи. Вивчення взаємозв'язку рівня розвитку лідерських якостей і прокрастинації у студентської молоді сприятиме більш глибокому розумінню цих явищ та допоможе в розробці шляхів розвитку лідерських якостей та зниження рівня прокрастинації в академічному просторі. Мета роботи: виявити вплив психологічних особливостей лідерських якостей студентів у формуванні схильності до прокрастинації. Об'єктом дослідження є психологічні особливості лідерських якостей у формуванні академічної прокрастинації. Предмет дослідження - взаємозв'язок і взаємовплив психологічних особливостей лідерських якостей у формуванні схильності до академічної прокрастинації. Матеріали та методи. Для вирішення поставлених завдань в роботі були використані теоретичні, емпіричні методи, а також методи кількісної обробки даних. Для з'ясування впливу психологічних особливостей лідерських якостей студентів у формуванні їх схильності до академічної прокрастинації, нами було обрано наступні методики: 1. Методика «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жаріков, Е. Крушельницький).

2. Тест «Я - Лідер» (А. Лутошкін). 3. Шкала студентської прокрастинації К. Лей (адаптація Т. Юдєєвої). 4. Особистісний опитувальник Г. Айзенка. Обрані методики відповідають меті та завданням дослідження. Таким чином, нами було виявлено, що рівень розвитку лідерських якостей, як цілісне, системне та складне утворення, не пов'язано зі схильністю до академічної прокрастинації безпосередньо, але окремі складові цієї системи -- нейротизм, організаторські здібності, вміння вирішувати проблеми, здатність керувати собою -- є взаємозалежними зі схильністю до прокрастинації в студентів.

Ключові слова: лідерські якості, лідерство, прокрастинація, академічна прокрастинація.

Zaporozhtsev Yevhen Georgyovych PhD in Law, associate professor, Associate Professor of the department "Practical Psychology", Odesa National Maritime University, Odesa

Kotliar Liudmila Ivanivna candidate of psychological sciences, associate professor, аssociate рrofessor of the Department of "Practical Psychology", Odesa National Maritime University, Odesa

Yurina Anastasya Ihorivna 2nd year student of the "Practical Psychology", Odesa National Maritime University, Odesa

STUDY OF THE RELATIONSHIP OF THE LEVEL OF DEVELOPMENT OF LEADERSHIP QUALITIES AND ACADEMIC PROCRASTINATION IN YOUTH STUDENTS

Abstract

In today's time of social and political changes, society requires an individual to be active, flexible, able to self-regulate, organize their own or joint activities, and have courage in striving for development and overcoming obstacles to it. Qualities of a leader -- initiative, purposefulness, psychological flexibility, stress resistance, determination, etc. -- presuppose the ability to plan one's own professional development, life prospects, realization of personal leadership potential and the potential of others. Individuals who have developed such qualities to a large extent often become leaders in the academic team, demonstrate high self-efficacy and contribute to the positive psychological climate of the group and its productive activity. Therefore, it is the academic procrastination of students that manifests itself in the constant postponement of preparation for classes, credit and examination sessions, work on course or diploma projects, which hinders the process of educational and professional training and threatens professional efficiency in the future. Relevance of work. Studying the relationship between the level of development of leadership qualities and procrastination among student youth will contribute to a deeper understanding of these phenomena and help in the development of ways to develop leadership qualities and reduce the level of procrastination in the academic space. The purpose of the work: to reveal the influence of psychological characteristics of students' leadership qualities in the formation of procrastination. Materials and methods. In order to solve the tasks in the work and clarify the influence of the psychological characteristics of students' leadership qualities in the formation of their tendency to academic procrastination, we chose the following methods: 1. The "Diagnostics of leadership abilities" method (E. Zharikov, E. Krushelnytskyi). 2. "I am the Leader" test (A. Lutoshkin). 3. Student procrastination scale by K. Ley (adaptation by T. Yudeeva). 4. Personal questionnaire of H. Eysenka. The chosen methods correspond to the purpose and tasks of the research. Thus, we found that the level of development of leadership qualities, as a holistic, systemic and complex education, is not directly related to the tendency to academic procrastination, but individual components of this system are neuroticism, organizational skills, the ability to solve problems, the ability to manage oneself -- are interdependent with procrastination in students.

Keywords: leadership qualities; leadership; procrastination; academic procrastination.

Вступ

Постановка проблеми. На теперішній час, у період безперервних соціально-політичних змін та загальної невизначеності, суспільство вимагає від особистості активності, гнучкості, здатності до саморегуляції, організації власної або спільної діяльності, сміливості в прагненні до розвитку та подоланні перешкод до нього. Вищезазначені якості відіграють особливу роль у студентському житті, адже теперішня тенденція до студентоцентрованого навчання передбачає допитливість, ініціативність, самостійність студента, у той час як роль педагога -- спрямувати розвиток майбутнього фахівця [1; 4].

Вивчення взаємозв'язку рівня розвитку лідерських якостей і прокрастинації у студентської молоді сприятиме більш глибокому розумінню цих явищ та допоможе в розробці шляхів розвитку лідерських якостей та зниження рівня прокрастинації в академічному просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз найбільш сучасних підходів та моделей лідерства і розвитку лідерських якостей показав, що вони були створені Р. Ділтс, Е. Дірінг і Дж. Рассел [1; 4]. Вченими запропонована теорія альфа-лідерства, одне з основних положень якої полягає в тому, що справжній лідер уміє діяти, тобто активно забезпечувати умови для досягнення цілей та наполегливо рухатися до них. Модель емоційного інтелекту, на думку Д. Гоулмана являє собою теорію лідерства, згідно якої ефективність лідера залежить від здібностей до самоаналізу, самокерування, соціальній адаптації та встановлення соціальних зв'язків [3; 6]. Дж. Уелчем була розроблена модель лідерства «4Е»: до якостей лідера автор відносить енергійність особистості, здатність поширювати власну енергію на інших, прагнення до успіху та виконання планів [6]. Теорія внутрішнього стимулювання лідерства К. Кешмана наголошує на необхідності розвитку здібностей до самопізнання, цілепокладання, знаходження балансу, вміння діяти тощо [1]. Модель «трубопроводу лідерства» Р. Чарана, С. Дроттера і Дж. Ноела передбачає, що перед тим, як керувати іншими, кожен лідер повинен навчитися керувати собою [4; 6]. Цю ідею підтримує та розвиває концепція суперлідерства Ч. Манса і Г. Сімса-молодшого: «Якщо ви хочете когось вести за собою, треба зробити перший важливий крок - вести себе» [6]. Її сутність полягає у тому, що першочерговим завданням справжнього лідера є допомога іншим у розвитку власних навичок лідерства та, зокрема, вміння керувати собою, мотивувати та спрямовувати себе.

Таким чином, вагома частина лідерської компетенції залежить від уміння керувати собою та своїми діями, і сучасні теорії лідерства все більше приділяють увагу самолідерству -- «здатності цілеспрямовано впливати на себе для досягнення своїх цілей» [4].

Самолідерство як сукупність індивідуальних навичок щодо управління власними поведінкою, мисленням та емоціями реалізується завдяки методам та прийомам, що стосуються поведінкової або когнітивної сфер. Поведінкові методи включають визначення власних цілей та відповідне планування дій, самоаналіз, здійснення самовинагород та самопокарань і т. ін.; когнітивні -- створення позитивних моделей мислення, позитивну розмову з самим собою, візуалізацію тощо [2, с.172-179; 4; 5, с. 66-70].

Незважаючи на схожість понять самолідерства та самокерування, між ними існує різниця. Самокерування обмежується тим, що і коли виконується, яким чином реалізуються стратегії, які покращують ефективність власної діяльності, тоді як самолідерство містить у собі ціннісно-мотиваційну складову, відповідаючи на запитання «навіщо». Тому розвиток самолідерства передбачає поглиблення самоусвідомлення, яке пов'язане зі зростаючим відчуттям відповідальності за власний досвід роботи та діяльності, що виконується людиною [5, с. 66-70], отже, сприяє набуття зрілості її особистості.

Однак існують фактори, що перешкоджають розвитку лідерських якостей і здібностей до самокерування зокрема. Несприятливі умови, страхи, невпевненість у майбутньому перешкоджають особистісному зростанню, визивають ригідність мислення, байдужість до діяльності, що в решті решт може призводити до прокрастинації.

Лідерські якості студентів -- «динамічне професіонально-особистісне утворення, яке формується в процесі підготовки у вищому навчальному закладі... що забезпечує майбутнім фахівцям професійну мобільність і конкурентоспроможність» [1; 3-4]. Якості лідера -- ініціативність, цілеспрямованість, психологічна гнучкість, стресостійкість, рішучість тощо -- передбачають здатність до планування власного професійного розвитку, життєвих перспектив, реалізації особистого лідерського потенціалу та потенціалу інших [4].

Особистості, що розвинули такі якості значною мірою, часто стають лідерами в академічному колективі, проявляють високу самоефективність та сприяють позитивному психологічному клімату групи, її продуктивній діяльності [4].

І навпаки, особистості, чиї лідерські навички недостатньо розвинені, можуть стикатися з труднощами не тільки в міжособистісних відносинах, але і у власній діяльності, що нерідко проявляється в академічній прокрастинації. Прокрастинація -- «добровільне, ірраціональне відкладання намічених дій, незважаючи на можливий майбутній негативний ефект для особистості. Тобто, прокрастинація розглядається як диспозиційна, стійка риса особистості» [2, с. 172-179; 5, с. 66-70]. Академічна прокрастинація студентів проявляється у постійній відкладанні підготовки до занять, заліково-екзаменаційної сесії, роботи над курсовими чи дипломними проєктами, що перешкоджає процесу освітньо-професійної підготовки та загрожує професійній ефективності в майбутньому [2, с. 172-179; 6].

Вивчення взаємозв'язку рівня розвитку лідерських якостей і прокрастинації у студентської молоді сприятиме більш глибокому розумінню цих явищ та допоможе в розробці шляхів розвитку лідерських якостей та зниження рівня прокрастинації в академічному просторі.

Мета статті - виявити вплив психологічних особливостей лідерських якостей студентів у формуванні схильності до прокрастинації. Об'єктом дослідження є психологічні особливості лідерських якостей у формуванні академічної прокрастинації. Предмет дослідження - взаємозв'язок і взаємовплив психологічних особливостей лідерських якостей у формуванні схильності до академічної прокрастинації.

Гіпотеза: існує взаємовплив і взаємозв'язок лідерських якостей зі схильністю до прокрастинації в студентів.

Завдання дослідження: 1. проведення теоретично-методологічного аналізу проблеми лідерських якостей та академічної прокрастинації студентської молоді;2. визначення методів та методик дослідження взаємозв'язку лідерських якостей та академічної прокрастинації студентської молоді;3. проведення емпіричного дослідження взаємозв'язку лідерських якостей та академічної прокрастинації студентської молоді; 4. формування рекомендацій щодо розвитку лідерських якостей студентів та зниження схильності до академічної прокрастинації.

Матеріали та методи

Для вирішення поставлених завдань в роботі були використані теоретичні, емпіричні методи, а також методи кількісної обробки даних. Для з'ясування впливу психологічних особливостей лідерських якостей студентів у формуванні їх схильності до академічної прокрастинації, нами було обрано наступні методики.

1. Методика «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жаріков, Е. Крушельницький). Мета методики -- дослідити здатність людини бути лідером. Містить єдину шкалу лідерських якостей [3].

2. Тест «Я - Лідер» (А. Лутошкін). Ця методика дозволяє здійснити самооцінку своїх лідерських здібностей за вісьмома шкалами: вміння керувати собою; усвідомлення мети; вміння вирішувати проблеми; наявність творчого підходу; вплив на оточуючих; знання правил організаторської роботи; організаторські здібності; вміння працювати з групою. Також містить контрольну шкалу, що дозволяє оцінити щирість відповідей [3].

3. Шкала студентської прокрастинації К. Лей (адаптація Т. Юдєєвої). Дозволяє визначати рівень вираженості прокрастинації в повсякденному житті студентів та в академічному просторі зокрема [6].

4. Особистісний опитувальник Г. Айзенка. Мета методики -- визначення показників інтроверсії-екстраверсії, нейротизму -- емоційної стійкості, типу темпераменту особистості. Містить шкалу щирості, або контрольну шкалу, яка дозволяє оцінити правдивість відповідей, методика дозволяє дослідити деякі основні стійкі характеристики особистості, пов'язані з психологічними особливостями взаємодії з навколишнім світом та саморегуляції, у яких вбачаємо важливі для лідера риси: екстравертність та емоційна стійкість [3].

Таким чином, обрані методики відповідають меті та завданням дослідження.

З метою виявлення взаємозв'язків досліджуваних психологічних явищ було проведено статистичний та кореляційний аналіз. Кореляційний аналіз проводився за допомогою критерію Спірмена з використанням програми IBM SPSS Statistics 22.

За попередньою згодою взяти участь у дослідженні, у зручний для респондентів час за допомогою месенджерів їм було надіслано посилання на гугл-форму, де містилися інструкції та електронні бланки таких методик як «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жаріков, Е. Крушельницький), тест «Я - Лідер» (А. Лутошкін), шкала студентської прокрастинації К. Лей (в адаптації Т. Юдєєвої), особистісний опитувальник Г. Айзенка.

Обробка результатів здійснювалася відповідно до принципу конфіденційності.

психологічний лідерський студент прокрастинація

Виклад основного матеріалу

Емпіричне дослідження взаємозв'язку рівня розвитку лідерських якостей і прокрастинації у студентської молоді було проведено на базі Одеського національного морського університету серед студентів першого та другого курсів спеціальності 053 «Психологія».

В опитуванні взяли участь 40 респондентів віком від 17 до 23 років (середній вік -- 18.6 років), з яких 5 осіб чоловічої та 35 жіночої статі. 25% респондентів (10 осіб) є студентами першого курсу та 75% (30 осіб) є студентами другого курсу.

Аналіз дослідження лідерський якостей та академічної прокрастинації показав наступні результати.

Розподіл показників отриманих за методикою «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жаріков, Е. Крушельницький) наведено у діаграмі (рис.1).

Рис. 1. Рівень розвитку лідерських якостей у групі досліджуваних студентів за методикою «Діагностика лідерських здібностей» (Є. Жаріков, Е. Крушельницький).

Таким чином, у ході дослідження було виявлено, що у 55% (22 особи) респондентів якості лідера виражені слабо; у 40% (16 осіб) якості виражені помірно; у 5% (2 особи) респондентів лідерські якості виражені сильно. Схильності до диктату, як найбільшого ступеня розвитку лідерських якостей, не було виявлено в жодного респондента. Більшість студентів виявила слабкий рівень розвитку лідерських якостей.

Відповідно до обробки результатів за другою методикою, що ми використовували, тесту «Я - Лідер» (А. Лутошкін), отримані показники аналізувалися за вісьмома окремими шкалами та наведені у вигляді діаграми (рис. 2.). Якщо показник менше 10, він вважається таким, що розвинений слабко, потребує подальшого розвитку, більше 10 -- таким, що розвинений середньо або сильно. Максимальний можливий показник для кожної з нижченаведених шкал -- 24 бали.

Рис. 2. Рівень розвитку лідерських якостей у групі досліджуваних студентів за методикою тест «Я - Лідер» (А. Лутошкін).

Таким чином, за шкалою «вміння керувати собою» низькі показники мають 20% студентів (8 осіб), середні або високі -- 80% (32 особи); за шкалою «усвідомлення мети» низькі показник мають 2.5% студентів (1 особа), середні або високі -- 97.5% студентів (39 осіб); за шкалою «вміння вирішувати проблеми» низькі показники мають 5% студентів (2 особи), середні або високі -- 95% студентів (38 осіб); за шкалою «знання правил організаторської роботи» низькі показник мають 2.5% студентів (1 особа), середні або високі -- 97.5% студентів (39 осіб); за іншими шкалами середні або високі показники рівня розвитку відповідної компетенції були виявлені у всіх досліджуваних студентів, тобто у 100%.

Розглянемо також середні показники за кожною шкалою: вміння керувати собою -- 11.1; усвідомлення мети -- 15.4; вміння вирішувати проблеми -- 15.1; наявність творчого підходу -- 15.7; вплив на оточуючих -- 15.6; знання правил організаторської роботи -- 15.6; організаторські здібності -- 16.5; вміння працювати з групою -- 18.7. Отже, бачимо, що більшість середніх показників схожі, коливаються в діапазоні 15.1-16.5, окрім вміння керування собою (11.1), показник якого є найнижчим, та вміння працювати з групою, що має найвищий середній показник (18.7).

Припускаємо, що розповсюдженість серед респондентів показників низького рівня загального розвитку лідерських якостей (див. рис. 1) може бути пов'язана із відносною частотою низької здатності керувати собою. У подальшому це підтвердить кореляційний зв'язок даних показників.

У наступній діаграмі наведено результати опитування групу досліджуваних студентів щодо схильності до академічної прокрастинації за шкалою студентської прокрастинації К. Лей (в адаптації Т. Юдєєвої) (рис. 3).

Діапазон показників рівня академічної прокрастинації у досліджуваній групі студентів склав 56 балів, від 28 до 84, що охоплює всі рівні схильності до академічної прокрастинації, від низької до високої.

Середнє значення -- 57.7, медіана -- 55.5, що відповідає середньому рівню схильності до прокрастинації. Зазначимо, що максимально можливий показник схильності до академічної прокрастинації -- 100 балів.

Рис.3. Рівень схильності до академічної прокрастинації у групі досліджуваних студентів за шкалою студентської прокрастинації К. Лей (в адаптації Т. Юдєєвої).

Як бачимо, у ході дослідження було виявлено, що 12.5% студентів (5 осіб) мають низький рівень схильності до академічної прокрастинації; 80% студентів (32 особи) мають середній рівень схильності до академчної прокрастинації; 7.5% студентів (3 особи) мають високий рівень схильності до академічної прокрастинації. Отже, найбільш розповсюдженим серед вибірки студентів є саме середній рівень схильності до академічної прокрастинації.

Щодо дослідження показників екстраверсії-інтроверсії та нейротизму -- емоційної стійкості особистості за особистісним опитувальником Г. Айзенка як динамічних характеристик діяльності були отримані наступні результати (рис. 4 та 5). Максимальний можливий бал для обох шкал -- 24.

Рис. 4. Рівні екстраверсії-інтроверсії у групі досліджуваних студентів за особистісним опитувальником Г. Айзенка.

За шкалою екстраверсії-інтроверсії діапазон показників склав 14 балів, з найменшим 5 балів та найвищим 19. Середнє значення -- 12, медіана -- 11.5, що відповідає помірній екстраверсії або амбівертності, тобто рівної спрямованості на зовнішність та на внутрішній світ.

У 10% студентів (4 осіб) було виявлено значну інтроверсію; у 37.5% (15 осіб) було виявлено помірну інтроверсію; у 50% студентів (20 осіб) було виявлено помірну екстраверсію; у 2.5% студентів (1 особа) була виявлена значна екстраверсія. Отже, більшість студентів виявляють помірну екстраверсію.

За шкалою нейротизму -- емоційної стійкості діапазон показників склав 19 балів, з найменшим 4 балів та найвищим 23. Середнє значення -- 13.1, медіана -- 13, що відповідає емоційній нестійкості.

Як показано на діаграмі (рис. 2.5), у 32.5% студентів (13 осіб) нами було виявлено високу емоційну стійкість, у 15% студентів (6 осіб) -- середню емоційну стійкість, у 17.5% (7 осіб) -- емоційну нестійкість, у 25% (10 осіб) -- високу нестійкість, або високий рівень нейротизму, у 10% (4 осіб) -- дуже високий рівень нейротизму.

Рис. 5. Рівні нейротизму -- емоційної стійкості у групі досліджуваних студентів за особистісним опитувальником Г. Айзенка.

Тобто за даним розподілом більшість респондентів виявлять високу емоційну стійкість, проте слід зазначити, що якщо розподілити результати на дві групи -- емоційна стійкість та нестійкість -- отримуємо, що 47.5% студентів (19 осіб) виявляють емоційну стійкість, коли 52.5% студентів (21 особа) виявляють емоційну нестійкість. Отже, маємо близький до рівного розподілу респондентів за нейротизмом -- емоційною стійкістю з незначним переважанням показників емоційної нестійкості.

Отримані дані дозволяють простежити взаємозв'язок між рівнем розвитком лідерських рис, їх окремих компонентів, схильністю до академічної прокрастинації, а також рівнями екстраверсії-інтроверсії та нейротизму -- емоційної стійкості студентів, які ми розглядаємо у якості таких, що обумовлюють здатність особистості бути лідером. За допомогою платформи для аналізу статистичних даних IBM SPSS Statistics 22 за цими показниками було проведено кореляційний аналіз із застосуванням непараметричного критерію Спірмена. Кореляційний зв'язок між досліджуваними явищами на рівні р<,05 та р<,01 вважався статистично значущим.

Отже, відповідно до наших розрахунків, опишемо наявність і характер взаємозв'язку та взаємовпливу рівня розвитку лідерських якостей студентів і їх схильності до академічної прокрастинації. Було виявлено помірний прямий кореляційний зв'язок між рівнями розвитку лідерських якостей та екстравертністю, впливом на оточуючих, усвідомленням мети, вмінням керувати собою; помітний прямий зв'язок між рівнями розвитку лідерських якостей та знанням правил організаторської роботи.

Тому, виходячи з цих результатів, ми вважаємо, що вищезазначені аспекти лідерства: екстравертність, вплив на оточуючих, усвідомлення мети, вміння керувати собою та знання правил організаторської роботи -- мають найбільше значення у формуванні та прояві лідерських якостей особистості.

Також було виявлено помірний прямий зв'язок показників академічної прокрастинації та нейротизму; помірний зворотний зв'язок показників академічної прокрастинації та організаторських здібностей; помітний зворотний зв'язок академічної прокрастинації та вмінням вирішувати проблеми, здатності керувати собою. Статистично достовірного кореляційного зв'язку показників академічної прокрастинації із загальним рівнем розвитку лідерських якостей виявлено не було.

Таким чином, рівень розвитку лідерських якостей, як цілісне, системне та складне утворення, не пов'язано зі схильністю до академічної прокрастинації безпосередньо, але окремі складові цієї системи -- нейротизм, організаторські здібності, вміння вирішувати проблеми, здатність керувати собою -- є взаємозалежними зі схильністю до прокрастинації в студентів.

Дійсно, високі показники нейротизму свідчать про тривожність, страхи, часте виникнення почуття фрустрації, що може негативно впливати на діяльність та мотивацію до неї, погіршуючи прояви прокрастинації під час навчання.

Низький рівень організаторських здібностей призводить до того, що особистість виявляється не здатна організувати власну діяльність, що врешті призводить до прокрастинації.

Невміння вирішувати проблеми викликає страх, тривогу, фрустрацію, зневіру у власні сили, що спонукає студентів відкладати справи на невизначене майбутнє, тобто уникати перешкод, з якими людина, з суб'єктивної точки зору, не в силах впоратися.

Нарешті, невміння керувати собою, що, як правило, ґрунтується на недостатньому розвитку вольових рис, невідмінно стає причиною прокрасти- нації, адже тоді суб'єкт діяльності віддає перевагу більш легким справам, від яких отримує швидке задоволення. Такий механізм лежить у самої сутності явища прокрастинації: активне уникання важкого та неприємного, хоча і важливого, на користь менш важливих, але більш приємних справ.

Щодо екстраверсії, то, крім кореляції з рівнем розвитку лідерських якостей, також була отримана помірна пряма кореляція з вмінням працювати з групою, впливом на оточуючих та організаторськими здібностями. Нейротизм, окрім зв'язку з прокрастинацією, показав помірну зворотну кореляцію з вмінням вирішувати проблеми, усвідомленням мети та керуванням собою. Тобто дані особистісні характеристики дійсно відіграють роль у формуванні лідерських якостей студента, а нейротизм також виступає передумовою схильності до академічної прокрастинації.

Висновки

Таким чином, відповідно до наших розрахунків, було виявлено помірний прямий кореляційний зв'язок між рівнями розвитку лідерських якостей та екстравертністю, впливом на оточуючих, усвідомленням мети, вмінням керувати собою; помітний прямий зв'язок між рівнями розвитку лідерських якостей та знанням правил організаторської роботи. Тому, виходячи з цих результатів, ми вважаємо, що вищезазначені аспекти лідерства: екстравертність, вплив на оточуючих, усвідомлення мети, вміння керувати собою та знання правил організаторської роботи -- мають найбільше значення у формуванні та прояві лідерських якостей особистості.

Також було виявлено помірний прямий зв'язок показників академічної прокрастинації та нейротизма; помірний зворотний зв'язок показників академічної прокрастинації та організаторських здібностей; помітний зворотний зв'язок академічної прокрастинації та вмінням вирішувати проблеми, здатності керувати собою. Статистично достовірного кореляційного зв'язку показників академічної прокрастинації із загальним рівнем розвитку лідерських якостей виявлено не було.

Виявлено, що рівень розвитку лідерських якостей, як цілісне, системне та складне утворення, не пов'язано зі схильністю до академічної прокрастинації безпосередньо, але окремі складові цієї системи -- нейротизм, організаторські здібності, вміння вирішувати проблеми, здатність керувати собою -- є взаємозалежними зі схильністю до прокрастинації в студентів.

Література

1. Буняк Н. М., Черчик Л. М., Милько І. П. Самоменеджмент: навч. посібн. Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2023. 221 с.

2. Дубініна К.В. Прокрастинація як проблема психології особистості студента. Науковий часопис національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. 2018. Вип. 7. С.172-179.

3. Карамушка Л. М., Бондарчук О. І., Грубі Т. В. Методики дослідження перфекціонізму, трудоголізму та прокрастинації особистості: методичний посібник. Кам'янець-Подільський: ПП «Аксіома», 2019. 80 с.

4. Лугова В. М., Голубєв С. М. Основи самоменеджменту та лідерства: навч. посіб. Харків: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2019. 212 с.

5. Назарук Н. В. Прокрастинація як психологічний феномен. Науковий вісник ужгородського національного університету. Серія: психологія. 2022. № 3. С. 66-70.

6. Прокрастинація. Серія «Діагностика особистісного потенціалу кандидатів на посади державної служби»: методичний посібник / Авт. кол.: Л. І. Котляр, І. В. Хребтій та ін; за заг. ред. проф. С. К. Хаджирадєвої. Київ: УШУ, 2023. 112 с.

References

1. Bunyak N. M., Cherchyk L. M., & Myl'ko I. P. (2023). Samomenedzhment [Selfmanagement]. Luts'k: Volyns'kyy natsional'nyy universytet imeni Lesi Ukrayinky [in Ukrainian].

2. Dubinina K.V. (2018). Prokrastynatsiya yak problema psykholohiyi osobystosti studenta [Procrastination as a problem of student psychology]. Naukovyy chasopys natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriya 12: Psykholohichni nauky. Vyp. 7, 172-179 [in Ukrainian].

3. Karamushka L. M., Bondarchuk O. I., & Hrubi T. V. (2019). Metodyky doslidzhennya perfektsionizmu, trudoholizmu ta prokrastynatsiyi osobystosti [Research methods for perfectionism, workaholism and personality procrastination]. Kam"yanets'-Podil's'kyy: PP «Aksioma» [in Ukrainian].

4. Luhova V. M., Holubyev S. M. (2019). Osnovy samomenedzhmentu ta liderstva [Basics of self-management and leadership]. Kharkiv: KHNEU im. S. Kuznetsya [in Ukrainian].

5. Nazaruk N. V. (2022). Prokrastynatsiya yak psykholohichnyy fenomen [Procrastination as a psychological phenomenon]. Naukovyy visnyk uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. Seriya: psykholohiya. № 3, 66-70 [in Ukrainian].

6. Kotlyar L. I., & Khrebtiy I. V. (2023). Prokrastynatsiya [Procrastination]. Seriya «Diahnostyka osobystisnoho potentsialu kandydativ na posady derzhavnoyi sluzhby». S. K. Khadzhyradyevoyi (Ed.). Kyiv: USHU [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru