Полімотивація як умова успішної професійної самореалізації пілотів цивільної авіації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полімотивація як умова успішної професійної самореалізації пілотів цивільної авіації

Риков О.О. Національний авіаційний університет

Вступ

Стрімкий розвиток індустріальних технологій призводить до активізації удосконалення в усіх формах професійної діяльності, зокрема, збільшуються вимоги й до діяльності пілотів цивільної авіації. Виклики сьогодення, перш за все, пред'являють ряд вимог до підготовки фахівця цієї складної професії, однією з яких є полімотивація як умова успішного виконання поставлених завдань. У системі психологічного професійного відбору пілотів поряд з психодіагностичними та психофізіологічними випробовуваннями є також тести й інтерв'ю на визначення провідних мотивів. Однак, на сьогодні, майбутньому пілоту не достатньо мати лише певний рівень мотивації до опанування знаннями, вміннями й навичками, необхідними для здійснення професійної діяльності в екстремальних умовах. Все більше вчених і практиків говорять про полімотивацію професійної діяльності, оскільки, фахівець використовує багатоманітну палітру мотивів, щоб працювати в екстремальних умовах та ризикувати життям в непередбачуваних обставинах. Отже, можемо розглядати полімотивацію як необхідну умову для здійснення успішного виконання професійних завдань пілотами.

Виклад основного матеріалу. Теоретичний аналіз наукових здобутків з проблеми полімотивації професійної діяльності показав, що науковці й практики переважно досліджують мотивацію і мотиваційні чинники професійної діяльності, тим самим спрощуючи уявлення про складну організацію потребово-мотиваційної сфери особистості. Більш адекватною психологічній дійсності є така методологічна позиція, коли професійна діяльність людини розглядається як полімотиваційна, багатоспонукальна, оскільки мотивація - це динамічно-інтегральний процес формування мотиву й водночас усвідомлення актуальний потреб, а полімотивація - це вже здійснення кількох діяльностей, де кожній відповідає свій мотив [10, с.105].

Роботи таких вітчизняних вчених як В.К. Вілюнас, Ю.З. Гільбух, І.В. Імедадзе, Є.П. Ільїн, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, Д.Н. Узнадзе, А.В. Фурман та ін. розглядають мотивацію як важливий чинник психічної регуляції людської діяльності, а полімотивацію - як умову здійснення одночасної активності у процесі складної професійної діяльності.

Явище "полімотивації" вперше було описано В.В. Виноградовим як центральне, специфічне поняття словотвірної системи. У психології вперше поняття "поліпотреба" та "полімотивація" з'явилися в аналітичному дискурсі наукової школи О.М. Леонтьєва. Більш детальніше в межах діяльнісного підходу в психології були обґрунтовані І.В. Імедадзе [3]. Надалі В.К. Вілюнас, займаючись вивченням полімотивації, виділив загальні внутрішні умови, які спричиняють полімотиваційну активність. Так вчений виділяє загальні внутрішні умови, які спричинюють полімотиваційну активність. На першому місці основні, це наміри - як наслідок цілісної життєвої ситуації, тобто результат онтогенетичного розвитку; вони формуються на основі стійких мотиваційних відношень, які онтогенетично є полівалентними, а спонукальна ними діяльність - полімотиваційною [1]. На другому, це полімотивація, яка утворюється за конкретних обставин унаслідок того, що фахівець може відчувати одночасно кілька взаємоспричинених, або суперечливих спонукань, узгоджує між собою дію внутрішніх стимулів, заблоковує одні та посилює інші, або ж знаходить певний компроміс у їхній різноспрямованій дії [1, 10]. Отже, у професійній діяльності, особливо в екстремальних умовах, діє полімотивація як на свідомому так і на неусвідомлюваному рівнях.

Зокрема, О.М. Леонтьєв висував положення про полімотивованість діяльності, спираючись на те, що складні форми поведінки і діяльності, до яких належить і екстремальна, обумовлені одразу кількома потребами. Вчений зазначає, що полімотивація полягає в зумовленості професійної діяльності як пізнавальними мотивами, так і соціальними, що надають цій діяльності "двоякий" сенс. Також полімотивація - це поєднання смислоутворюючого мотиву, що здійснює функцію стимулу та напрямку смислоутворення, з мотивами-стимулами, котрі відіграють роль лише додаткової стимуляції даної діяльності [5.]. Є.П.Ільїн вважає, що справжня полімотивація має місце при досягненні людиною віддаленої мети (наприклад, у процесі діяльності пілота - успішне виконання чергового завдання - польоту), яка спрямовується довгочасною мотиваційною установкою [2].

Так, І.В. Імедадзе підкреслює, що у психології діяльності важливим є питання розуміння суті системоутворювальної природи мотиву і характеру його зв'язку з людською активністю [3]. Також, як зазначає Д.Н. Узнадзе, існує стільки форм поведінки і способів діяльності, скільки й мотивів, які надають людській активності сутності і значення, цілеспрямованості і смислу [12]. полімотивація психологія розумовий

Як відомо, мотивація сприяє підвищенню розумової та фізичної працездатності, досягнення високих професійних результатів. Мотивація залежить від минулого досвіду та навчання, від соціальних, характерологічних і культурних факторів. Рівень мотивації визначається вибором мети, рівнем домагань, успіхом і неуспіхом в минулому, тобто отриманим досвідом. Вчені зазначають, що професійна мотивація як властивість особистості є системою цілей, потреб, що спонукають до активного засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками, свідомого ставлення до професії. Усі ці мотиватори можуть перебувати в різних відносинах один з одним (взаємодія або конкуренція) і мати різний вплив на професійне навчання, тому повне уявлення про мотиви професійної діяльності можна отримати, тільки виявивши значимість для кожного фахівця усіх цих компонентів складної мотиваційної структури [2, с. 267].

Як відомо, сформована в організмі функціональна система будь-якого рівня мотивації містить апарат прогнозування очікуваного результату, названий П.К. Анохіним "акцептор результату дії", і апарат оцінки отриманого результату. Ця універсальна закономірність діяльності організму повною мірою виявляється і при формуванні функціональної системи під впливом трудової мотивації. У зв'язку з цим виникає необхідність нормалізації психічного стану пілота, пом'якшення негативних впливів надмірної психічної напруженості та активації відновлювальних процесів. У подібній ситуації виявляється важливою полімотиваційна підготовка особистості, психічна підготовка, вміння керувати собою, приймати ефективні рішення, що підвищує емоційну стійкість і резистентність організму до несприятливих факторів [13].

Про полімотиваційну діяльність йдеться у працях В.П. Казміренка, який пропонує, що багатоманіття спонукальних впливів і ставлень організаційної діяльності може бути розглянуте через соціально-психологічні умови полімотивації. Вчений пропонує обрати за основу критерій цілісності, він зазначає, що регуляція поведінки містить три взаємопов'язані сфери активізації організаційної життєдіяльності:

1) організаційно-практичну мотивацію (навчально- виховні дії, творча актуалізація, досягнення);

2) організаційно-інституційну мотивацію (співробітництво, співпереживання, взаємодопомога, відповідальність, влада);

3) організаційний менталітет (етнічна приналежність, престиж, сенс життя) [6]. Фактично, ці сфери можна покласти в основу розробки структури полімотивації професійної діяльності пілотів цивільної авіації.

Сучасна дослідниця Фурман О.Є. зазначає, що з полімотивацією маємо справу тоді, коли одночасно діють декілька мотивів, які утримують багато потреб. У цьому разі в межах однієї фізичної поведінки, тобто об'єктивно виконуваної людиною послідовності дій та операцій, психологічно здійснюється кілька діяльностей, де кожній відповідає свій мотив. Звідси зрозумілим є такий емпіричний факт: чим складніша діяльність, тим різноманітніше її співвідношення із системою потреб і мотиваційною сферою, яка відображає її [10, с.106].

Широкий репертуар мотивів дає можливості виявити методика дослідження полімотивації учнів та студентів, запропонована В.Ф. Моргуном. На думку В.Ф. Моргуна, в ході становлення індивіда різні компоненти діяльності мають різний мотивуючий потенціал [6, С.210-220]. Першим критерієм виділення провідних видів діяльності служить зміст мотиву. Найбільш значущі мотиви діяльності фіксуються й усвідомлюються особистістю, трансформуючись у спрямованості на світ і саму себе. У залежності від того, які емоційні переживання і почуття викликає предмет (досягнення, уникнення чи нейтральні), ставлення до нього може бути емоційно позитивним, негативним чи невизначеним. Позитивне ставлення, що спонукає до досягнення, слід розуміти як інтерес до предмета (у самому широкому значенні). І, нарешті, спрямованість визначається як провідний інтерес чи сукупність інтересів. Потреби, мотиви, ставлення, інтереси і спрямованість, що характеризують мотивацію особистості, слугують також підставою для виділення з загальної структури діяльності провідних діяльностей (О.Н. Леонтьєв, Б.Г. Ананьєв, Д.Б.Єльконін), хоча якісний склад і кількість провідних діяльностей у різних авторів не однакові [11].

Другий критерій для виділення провідних діяльностей - системна будова діяльності (за О.Н. Леонтьєвим). Людська діяльність реалізується зацікавленими, рефлексивними суб'єктами і містить у собі наступні складові: активність суб'єкта діяльності; його взаємини з іншими людьми, соціальним оточенням і суспільством у цілому; перетворення предметів за допомогою засобів у необхідні продукти діяльності. За думкою В.Ф. Моргуна, вичерпавши основні види діяльності, що можуть стати центром зацікавленості суб'єкта, ми й отримуємо необхідність розширення мотиваційної складової до масштабу полімотивації.

Фурман О.Є. зазначає, що різноманітні форми поведінки індивіда мають складну поліпотребову основу, у підґрунті якої перебуває об'єктивна нужданестача. Водночас потребове джерело - стрижневий чинник мотиваційної сфери. Утворюючи єдиний мотив, потреби поєднуються у різні ансамблі або енергетичні потоки, котрі спільно спонукають діяльність [8; 10, с. 105]. Розвиток мотиву як системоутворювального чинника поведінки можливий за внутрішніх умов, коли він спонукає до діяльності, її спрямовує та зорганізовує, є основою прийняття рішення суб'єктом здійснювати вчинок чи ні, розмірковувати чи нехтувати ситуативно.

Емпіричне дослідження. Для з'ясування широкої палітри мотивів в полімотиваційній структурі професійної діяльності пілотів для емпіричного дослідження була використана "Методика оцінки рівня домагань особистості В. Горбачевського", яка проводилася після продуктивної діяльності пілотів. У дослідженні взяли участь пілоти цивільної авіації компанії "BeesAirliner", які були розподілені нами на 2 групи в залежності від стажу роботи

(1 гр. - до 10 років, 2 гр. після 10 років). Діагностувалися наступні мотиви:

1) внутрішній мотив - висловлює впевненість, захопленість завданням, виявляє ті аспекти, які надають виконанню завдання привабливість;

2) пізнавальний мотив - характеризує суб'єкта, який виявляє інтерес до результатів своєї діяльності;

3) мотив уникнення - свідчить про боязнь показати низький результат і що випливають з цього наслідків;

4) змагальний мотив - показує, наскільки суб'єкт надає значення високих результатів в діяльності інших суб'єктів;

5) мотив зміни діяльності - розкриває пережиті суб'єктом тенденції до припинення роботи, якою він зайнятий в даний момент;

6) мотив самоповаги - виражається в намаганні суб'єкта ставити перед собою все більш і більш складні цілі в однотипній діяльності;

7) значимість результатів - надання особистісної значущості результатів діяльності;

8) складність завдання - рівень складності завдань;

9) вольові зусилля - висловлює оцінку ступеня вираженості вольового зусилля в ході роботи над завданням;

10) оцінка рівня досягнутих результатів - співвідноситься з можливостями суб'єкта в певному виді діяльності;

11) оцінка власного потенціалу;

12) намічений рівень мобілізації зусиль - намічений рівень мобілізації зусиль, необхідних для досягнення цілей діяльності;

13) очікуваний рівень результатів - очікуваний рівень результатів діяльності;

14) закономірність результатів - висловлює розуміння суб'єктом власних можливостей в досягненні поставлених цілей;

15) ініціативність - висловлює прояв індивідом ініціативи і винахідливості при вирішенні поставлених перед собою завдань.

Отримані дані були узагальнені й інтерпретовані нами та перевірені за методами математичної статистики - Independent-Samples T Test (t-тест для незалежних вибірок). За шкалою "внутрішній мотив" різниця середнього значення складає 2,2 бали, а стандартна похибка 2,4 бали, при цьому рівень значимості є 0,25 (Sig. (2-tailed)). Шкала "пізнавальний мотив" - середнє значення відрізняється на

5.8 бали зі стандартною похибкою 6,7 бали. Рівень значимості дорівнює 0,60, що є більшим за критичне значення (0,05). За шкалою "мотив уникнення" середнє значення відрізняється на 2,1 бала зі стандартною похибкою

1.9 бала, рівень значимості складає 0,10 (Sig.), тобто більший за критичне значення. Шкала "змагальний мотив" має різницю в середньому значенні 6,1 бали з похибкою 6,7 бали. Рівень значимості 0,63. "Зміна діяльності" - середнє значення відрізняється на 2,8 бали зі стандартною похибкою 2,7 бали. Рівень значимості дорівнює 0,25, що є більшим за критичне значення (0,05). Середнє значення за шкалою самоповага в двох групах відрізняється на 1,5 бали з стандартною похибкою 1,2 бали. Отримані відмінності можна вважати статистично достовірними, оскільки досягнутий рівень значимості дорівнює 0,12 (Sig.), тобто більший за критичне значення (0,05). За шкалою "значимість результатів" різниця середнього значення складає 2,8 бали, а стандартна похибка 2,7 бали, при цьому рівень значимості є 0,25 (Sig.). Шкала "складність завдання" засвідчила, що середнє значення відрізняється на 1,2 бали, зі стандартною похибкою 1,7 бали. За цією шкалою рівень значимості сягнув 0,13 (Sig.), що також являється більшим за критичне значення і ці дані можна вважати достовірними.

За шкалою "вольові зусилля" середнє значення відрізняється на 5,08 бала зі стандартною похибкою 5,6 бала, рівень значимості складає 0,50 (Sig.), тобто більший за критичне значення. Шкала "достовірність результатів" має різницю в середньому значенні 1,08 бали з похибкою 1,6 бали. Рівень значимості 0,10. "Оцінка потенціалу" вказала на різницю середнього значення 5,1 бали, а стандартна похибка 5,7 бали, при цьому рівень значимості є 0,50 (Sig.). За шкалою "мобілізація зусиль" середнє значення відрізняється на 1,1 бали, зі стандартною похибкою 1,8 бали. По цій шкалі рівень значимості сягнув 0,11(Sig.), що також являється більшим за критичне значення і ці дані можна вважати достовірними. За шкалою "оцінка рівня досягнутих результатів" середнє значення відрізняється на 1,2 бали зі стандартною похибкою 1,5 бали. Рівень значимості дорівнює 0,09, що є більшим за критичне значення (0,05). Середнє значення за шкалою "закономірність результатів" в двох групах відрізняється на 1,0 бали з стандартною похибкою 1,8 бали. Дані відмінності можна вважати статистично достовірними, оскільки досягнутий рівень значимості дорівнює 0,12 (Sig.), тобто більший за критичне значення (0,05). За шкалою "ініціативність" середнє значення відрізняється на 5,08 бала зі стандартною похибкою 5,8 бала, рівень значимості складає 0,54 (Sig.), тобто більший за критичне значення.

Отже, дані, отримані в ході емпіричного дослідження, засвідчили про відмінність в особливостях усіх вищезазначених мотивів у молодих та досвідчених пілотів. Особливостями такої полімотивації у пілотів зі стажем до 10 років є висока мотивація досягнення успіху, високий рівень надії на успіх, адекватна самооцінка, а також високий рівень домагань, зокрема, високі показники внутрішнього, пізнавального та змагальних мотивів, високі вольові зусилля, адекватна оцінка власного потенціалу та достатньо висока ініціативність. Таким чином, можемо вважати, що отримані показники основних провідних мотивів складають полімотивацію професійної діяльності у пілотів, причому у молодих вона вища, що, на наш погляд, пов'язано з прагненням до професійної самореалізації.

Висновки

Отримані теоретичні та емпіричні дані дозволяють зробити висновок про те, що полімотивація професійної діяльності пілотів цивільної авіації є надзвичайно актуальним і важливим для їх професійного зростання джерелом. Професійну діяльність пілотів розглядаємо як полімотиваційну, багатоспонукальну, оскільки мотивація - це динамічно-інтегральний процес формування мотиву й водночас усвідомлення актуальних потреб, а полімотивація - це вже здійснення кількох діяльностей, де кожній відповідає свій мотив, що є характерним для екстремальних професій. Отже, полімотивацію професійної діяльності пілотів цивільної авіації можемо вважати умовою їх успішної самореалізації.

Список використаних джерел