Психологічні особливості професійного саморозвитку особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Кухаренко Олександр Андрійович

аспірант кафедри психології,

соціальної роботи та педагогіки

м. Київ

Анотація

В статті визначено психологічні особливості професійного саморозвитку особистості, який за своєю суттю полягає в цілісній системі процесів і засобів, завдяки яким відбувається особистісний поступ, у тому, щоб задовольнити пізнавальні й духовні потреби людини, розпізнати і поліпшити природні задатки та здібності. Розкрито сутність поняття «розвиток» та «саморозвиток» та визначено, що останньому належить роль базису в підготовці особистості до того, що має настати більш насичена її життєдіяльність. З'ясовано, що саморозвиток доцільно вважати процесом, підґрунтям якого виступає набутий особистісний досвід, його стимулами є навчання й виховання, рефлексії та емпатія. Інакше кажучи, особистість буде схильною розвиватися тільки за умови, що її думкам і прагненням вдасться стати діями, вихованню - відображатися в поведінці, навчанню - перейти у знання, а рефлексіям - перетворитися у здатність до аналізу своїх життєвих обставин.

Розкрито питання професійного саморозвитку особистості, якому притаманні: ознаки інтеграційного процесу, коли відбувається особистісне формування людини, її внутрішній рух та професійна підготовка; наявність комплексного характеру, завдяки йому створюється індивідуальний стиль у професійній діяльності, оскільки осмислюється особиста практика й перспективний досвід, здобутий власною майбутньою професійною діяльністю. Наведено педагогічні умови професійного саморозвитку.

Як висновок наведено, що саморозвиток належить до системотворчих елементів особистості; в нього власні змістовна та процесуальна форми; він перебуває в залежності від сукупності, яку складають як ситуаційні, зовнішні фактори, що націлені на встановлення специфіки проблемних питань, які потрібно вирішити, так і внутрішні детермінанти з їхніми характеристиками своєрідності інтелектуальної царини та індивідуально-психологічних властивостей. Встановлено, що професійний саморозвиток особистості формують зовнішні фактори логічного мислення та соціальне середовище, а також внутрішні форми мислительної роботи, що сприяє переходу на вищі рівні усвідомлення того, якими є власна суть та індивідуальні ресурси.

Ключові слова: розвиток, саморозвиток, професійний саморозвиток особистості, педагогічні умови професійного саморозвитку, фактори.

Annotation

Kukharenko Oleksandr Andriiovch graduate student of the department of psychology, social work and pedagogy, V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF PROFESSIONAL PERSONALITY DEVELOPMENT

The article defines the psychological features of the professional self-development of an individual, which in its essence consists in a holistic system of processes and means, thanks to which personal progress occurs, in order to satisfy the cognitive and spiritual needs of a person, to recognize and improve natural aptitudes and abilities. The essence of the concept of "development" and "selfdevelopment" is revealed, and it is determined that the latter has the role of a base in preparing an individual for what should be a more fulfilling life activity. It was found that self-development should be considered a process, the basis of which is acquired personal experience, its incentives are training and education, reflection and empathy. In other words, the personality will be inclined to develop only on the condition that its thoughts and aspirations can be turned into actions, upbringing - be reflected in behavior, training - turn into knowledge, and reflections - turn into the ability to analyze one's life circumstances.

The question of the professional self-development of the individual is revealed, which is characterized by: signs of the integration process, when a person's personal formation, his inner movement and professional training take place; the presence of a complex character, thanks to which an individual style in professional activity is created, since personal practice and prospective experience gained in one's own future professional activity are understood. Pedagogical conditions of professional self-development are given.

As a conclusion, it is stated that self-development belongs to the systemcreating elements of the personality; it has its own substantive and procedural forms; it depends on the totality, which consists of both situational, external factors aimed at establishing the specifics of problematic issues that need to be solved, and internal determinants with their characteristics of the originality of the intellectual realm and individual psychological properties. It has been established that the professional selfdevelopment of an individual is formed by external factors of logical thinking and the social environment, as well as internal forms of thinking work, which contributes to the transition to higher levels of awareness of one's own essence and individual resources.

Keywords: development, self-development, professional self-development of the individual, pedagogical conditions of professional self-development, factors.

Постановка проблеми

Нинішній етап розбудови, на якому перебуває вища освіта, характеризується тим, що суспільство потребує працівників нового типу - це освічена, компетентна, творча особистість, яка оперативно реагує на трансформації професійного середовища та самостійно навчається все життя. Фахова підготовка мусить сформувати у спеціаліста систему знань і особистісних рис, без яких неможливо обійтися, виконуючи різноманітні функції, з яких складається професійна діяльність. Оскільки існує тісний зв'язок між професійним розвитком, саморозвитком та особистісним розвитком. Беручи до уваги цей контекст, наголосимо на актуальності проблеми щодо організації сприятливого середовища, в якому майбутні фахівці могли б займатися професійним саморозвитком.

Справжній професіонал, майстер своєї справи, навчається і самовдосконалюється все життя. Цей процес не обмежують рамки навчального закладу чи займаної посади. Саморозвиток обумовлений професійно-трудовими, матеріальними, соціально-статусними та духовними потребами. Саморозвиток за своєю суттю полягає в цілісній системі процесів і засобів, завдяки яким відбувається особистісний поступ, у тому, щоб задовольнити пізнавальні й духовні потреби людини, розпізнати і поліпшити природні задатки та здібності.

Доцільно зауважити, що нині питання, як відбуватиметься професійний саморозвиток особистості майбутнього фахівця, є достатньо злободенним, і для його вирішення потрібне створення таких педагогічних умов, які б сприяли тому, що кожен студент прагнув би максимально розвиватися й на практиці користуватися своїми здібностями в певній царині діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми професійного саморозвитку особистості досліджували такі науковці як Л. Бондаренко, І. Василенко, Л. Василенко, М. Вієвська, О. Власова. Г. Гегель, Л. Зязюн, В. Коваленко, О. Колісник, Л. Красовська, В. Кремень, С. Кузікова, Ю. Мельник, O. Остапчук, В. Павелків, О. Савченко, О. Сліпушко, К. Соцький, В. Фрицюк, P. Цокур, В. Яременко інші.

Метою статті є визначення психологічних особливостей професійного саморозвитку особистості.

Виклад основного матеріалу

Проблема професійного саморозвитку володіє певною складністю, адже її вивчають багато наукових галузей, відтак вона характеризується наявністю міждисциплінарних рис. Але, щоб визначити категоріальний апарат дослідження та зрозуміти його концептуальну суть, насамперед буде доречним зупинитися на глибшому з'ясуванні змісту головних понять. Вихідний термін - «розвиток», на якому й бажано зосередитися першочергово. Цим поняттям широко оперують психологія та педагогіка. Вчені наголошують, що особистість розвивається під впливом чотирьох факторів - спадковості, середовища, виховання й активності. Звісно, не можна заперечувати впливу спадковості на розвиток людини, але кожній особистості до снаги доповнити дані їй природою сили, задіюючи власний ресурс, зайнявшись саморозвитком та вдосконалюючи себе.

У гуманістичних концепціях К. Роджерса та А. Маслоу людина представлена як центральний об'єкт, що ініціює та організовує процес власного розвитку, а особистість розглядається центром власного розвитку, котрий містить джерела та рушійні сили цього розвитку. Тому головним збудником особистісного росту, згідно з К. Роджерсом та А. Маслоу, є вроджена, іманентна тенденція організму до особистої автономії, самозміцнення, самоактуалізації. Тому ми виходимо з того, що основу саморозвитку особистості складають ідентифікація, емоційне зумовлювання, наслідування, мотиваційне опосередкування, конформність, вживання у соціальну роль, редукція (зменшення) когнітивного дисонансу тощо [1].

Проведений аналіз наукової літератури засвідчує, що процес розвитку - це рух, що має певну спрямованість і тенденції, що призводять до незворотних якісних змін у структурі об'єкта, до «виникнення нових структурних складових об'єкта - елементів, зв'язків і залежностей, що складають його структуру» [2].

Отже, процес розвитку - зумовлений і разом із тим активний саморегулювальний процес. Це внутрішньо необхідний рух, в якому зовнішні спонуки (навчання, виховання) завжди діють через внутрішні умови. Розвиток і саморозвиток - це, по суті, тотожні поняття, які є психологічним механізмом «людинотворення». Таким чином, постає ключове протиріччя, що виступає рушійною силою розвитку, - між заданим і необхідним рівнями психосоціальної зрілості зростаючої людини, задає енергію самовпливу в процесі будь-якої діяльності, визначає поглиблення самопізнання, самоосмислення, актуалізує ціннісне самовизначення, служить розгортанням цілепокладання, створює смисловий простір само творення. Категорія «розвиток» тісним чином пов'язана з категорією «саморозвиток». Частина слова «само» не заперечує ролі людини в розвитку власної особистості, не відокремлює її від соціальних умов, що завжди впливають на цей розвиток, а підкреслює, що цей вплив здійснюється в процесі саморуху психічних процесів, сил [3].

Свідоме бажання займатися саморозвитком з'являється як наслідок попереднього зовнішнього розвитку, так виявляється вплив, який здійснює на людину суспільство через суб'єктивну діяльність, яку проводили вихователі, батьки, викладачі і т.д. Людина як об'єкт і водночас суб'єкт становлення розміщує власну оптику таким чином, щоб завдяки зовнішнім педагогічним впливам вона усвідомлювала різницю між тим, що досягнуто, і тим, що бажано досягнути. Відтак у розвитку й саморозвитку, що формують особистість, вбачаються ознаки єдиного процесу.

У Новому тлумачному словнику української мови міститься таке визначення цього поняття: «саморозвиток - це розумовий або фізичний розвиток людини, якого вона досягає самостійними заняттями, вправами. Саморозвиток здійснюється власними силами, без впливу або сприяння яких-небудь зовнішніх сил» [4].

Зауважимо, що термін «саморозвиток» означає, насамперед, зміну суб'єкта у напрямі свого Я-ідеального, яке формується під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Саморозвиток особистості пов'язаний з її життєдіяльністю, у межах якої і здійснюється. Він переважно є індивідуальним процесом, що розгортається у внутрішньому плані особистості, але є і процесом об'єктивним, що здійснюється під впливом значущих осіб та вагомих соціальних чинників. За таких обставин перед психологічною наукою постають завдання переосмислення вже звичних теоретичних засад тлумачення процесів особистісного саморозвитку в річищі сучасних соціальних тенденцій. Необхідно зазначити, що даний процес у наукових дослідженнях трактується неоднозначно [5].

Саморозвиток - це усвідомлений та керований особистістю процес, у результаті якого відбувається удосконалення фізичних, розумових і моральних потенцій людини, розгортання її індивідуальності [6]. Вітчизняна психологічна наука найчастіше вбачає в саморозвитку фундаментальну спроможність людини трансформуватися у справжній суб'єкт свого життя, надавати особистій життєдіяльності характеристик предмета практичного перевтілення. Саморозвиток розглядають і як певну потребу створювати себе як особистість та вдосконалюватися, здійснювати самовиховання.

Таким чином, взявши до уваги філософські, синергетичні, психологічні, деякі інші визначення саморозвитку, нам вдасться знайти власне формулювання цього явища: саморозвиток доцільно вважати процесом, підґрунтям якого виступає набутий особистісний досвід, його стимулами є навчання й виховання, рефлексії та емпатія. Інакше кажучи, особистість буде схильною розвиватися тільки за умови, що її думкам і прагненням вдасться стати діями, вихованню - відображатися в поведінці, навчанню - перейти у знання, а рефлексіям - перетворитися у здатність до аналізу своїх життєвих обставин.

Під час дослідження проблеми особистісного саморозвитку слід зосередитися на такому:

- завдяки процесу саморозвитку відбувається самоудосконалення та самореалізація людини;

- у особистісного саморозвитку помітні риси, що характеризуються діяльністю - він невіддільний від власної активної діяльності людини, її бажань, зусиль, які вона докладає, працюючи над собою;

- особистість розвивається завдяки внутрішнім стимулам: потребам людини, її мотивам, інтересам та установкам;

- формуються потреби, мотиви, інтереси та установки людини завдяки внутрішнім суперечностям, що призводять до активності особистості, забезпечують її саморозвиток;

- зовнішні впливи на особистісний саморозвиток здійснюються середовищем та цілеспрямованим вихованням;

- з боку зовнішніх факторів на розвиток особистості чиниться не безпосередній вплив, вони тільки сприймаються її внутрішньою сферою, в тому числі, її винятковими потребами та цілями, що виявляється у відмінності, різноманітності й неповторності особистісного розвитку кожної людини, її індивідуальній своєрідності.

Професійному саморозвитку особистості останнім часом приділяється велика увага: це явище активно досліджують, і, як свідчать результати роботи, він не тільки впливає на те, наскільки ефективно відбувається професійний саморозвиток, а й на те, як саме він здійснюється. Його бачать у вигляді процесу, в ході якого особистість розвивається, а орієнтується він на високий професіоналізм.

Насамперед, варто зазначити, що професійний розвиток майбутнього або чинного фахівця забезпечується передусім наявною в суспільстві системою професійної освіти. Функціонування цієї системи спрямоване на формування якостей, набуття кваліфікацій, необхідних для успішного виконання відповідних професійних функцій, принаймні в період працездатного віку. Крім процесу навчання, професійні компетентності (знання, уміння, навички, цінності, інші функціональні характеристики, їхня профілізація тощо) формуються шляхом включення у відповідну практичну діяльність, загальною атмосферою контекстного середовища [7].

Погоджуємося з М. Вієвською та Л. Красовською у тому, що професійний саморозвиток пов'язаний з внутрішнім поєднанням структурних складових психіки особистості, спрямованих на її конструктивну взаємодію з навколишнім середовищем шляхом отримання особистісно значущого та адекватного вимогам соціуму, є результатом професійної діяльності [8]. Вчені переконані, що такий процес триває постійно, його не обмежує набутий досвід. Базується він на актуалізованому бажанні зростати професійно, що знаходить вияв через інтереси людини, її прагнення, переконання, здібності, активну позицію в пізнанні довкілля та в самопізнанні, через те, що розкривається духовний та інтелектуальний потенціал особистості.

Л. Василенко, І. Василенко визначають особистісно-професійний саморозвиток як “безперервний, цілеспрямований процес особистісного й професійного вдосконалення, заснований на взаємодії внутрішньо значущих і активно творчо сприйнятих зовнішніх факторів та спрямований на підвищення рівня професіоналізму, розвитку професійно значущих якостей, акумулювання педагогічної майстерності, досвіду, знань, умінь, норм та цінностей; процес, у якому особистість є суб'єктом розвитку, яка володіє стратегіями розв'язання нових завдань щодо творення нею себе, свого внутрішнього світу та реалізує їх у професійній діяльності” [9].

Розгляд професійного саморозвитку з позицій аксіологічного, синергетичного і компетентнісного підходів дає змогу Л. Бондаренко сформулювати визначення саморозвитку особистості як процесу самотворення людини внаслідок взаємодії й обміну інформацією та енергією із зовнішнім середовищем, в основі якого лежить розкриття та реалізація його внутрішніх потенцій, набуття нових особистісних якостей [10].

О. Остапчук вважає, що основою професійного саморозвитку є особистісний саморозвиток, спрямований на становлення творчої індивідуальності майбутнього фахівця. Саморозвиток - прагнення людини до виявлення, усвідомлення і вдосконалення своїх особистісних якостей. Умовою саморозвитку є вільний вибір. При цьому розвиток розглядається як вибір і освоєння суб'єктом тих чи інших інновацій. Кожна ситуація вибору породжує безліч варіантів рішення, опосередкованих певним орієнтаційним полем, відповідальність за дії в якому несе сам суб'єкт. Засобами професійного саморозвитку можуть бути самовиховання, самоосвіта й самовдосконалення в поєднанні з практичною професійною діяльністю. Професійний саморозвиток - це свідома діяльність людини, спрямована на повну самореалізацію себе як особистості в тій соціальній сфері, яку визначає її майбутня професія; розвиток у себе особистісних, професійно важливих якостей, загальних (інтелект) і спеціальних (професійних) творчих здібностей. Професійний саморозвиток дослідники пов'язують з правильною постановкою і розв'язанням психологічних, педагогічних, організаційних і предметних завдань щодо себе й своєї професійної діяльності. Отже, гуманізація професійної підготовки повинна передбачати і створювати умови, за яких майбутній педагог матиме можливість будувати власний образ професійного “Я” і, аналізуючи суперечність між “Я-реальним” та “Я-професійним”, програмувати та здійснювати професійний саморозвиток [11].

У працях українських вчених саморозвиток постає як атрибут найвищого рівня розвитку особистості - коли людина стає суб'єктом життєвого шляху. Так, Л.І. Зязюн наголошує, що саме професійний саморозвиток є основою підвищення професіоналізму, завдяки якому здійснюється активне вдосконалення себе як особистості та професіонала. Філософія саморозвитку особистості як урівноваження протиріч між пізнаним і непізнаним, між бажаним і сущим, між кількісним і якісним, між необхідним і випадковим, між розумовим і почуттєвим зумовлена тенденцією його домінування в освітньо-виховній діяльності, необхідністю усвідомлення саморозвитку як системного утворювального фактору освітнього простору і в освітньому просторі. Саморозвиток як соціальне, культурологічне й освітнє явище існує давно, але в основному виявлялося однією з форм самоосвіти, самовиховання, самовдосконалення. Мислителі різних епох підкреслювали значення саморозвитку як для поступу суспільства, так і для удосконалення особистості. Це підтверджує біографічна педагогіка багатьох видатних особистостей, які ствердили себе допитливим розумом і самоосвітньою творчою активністю [12].

Під професійним саморозвитком К. Соцький розуміє цілеспрямований, свідомий процес підвищення студентом рівня своєї професійної компетентності і розвитку професійно важливих якостей і можливостей, що відповідають соціальним вимогам до професійної діяльності, який здійснюється на основі самопізнання, самоактуалізації, самореалізації, самовиховання, самоосвіти, самоконтролю і забезпечує працівнику успіх у професії і житті [13].

Професійний саморозвиток є невід'ємною частиною саморозвитку особистості. Професійний саморозвиток здійснюється за допомогою таких механізмів: самовиховання, самопізнання, саморегуляція, самоорганізація, самооцінка, як прагнення до самореалізації на основі розвитку професійного мислення, професійного саморозвитку, самоосвіти, самооцінки, саморегуляції; реалізація творчого потенціалу, різноманітні форми дослідницької діяльності та метод підкріплення цього процесу [14].

Своє визначення особистісно-професійного розвитку дає Р.М. Цокур, розуміючи під ним процес розвитку особистості, орієнтований на формування своїх життєвих відносин, визначаючи з їх допомогою свій «професійний життєвий простір». З точки зору педагогічної синергетики професійний саморозвиток розглядається як внутрішня здатність щодо культивування, створення в собі нових якостей, які необхідні для його виживання й ефективного функціонування в кардинально нових чи змінених умовах соціально-економічного середовища. Прихильники суб'єктного підходу розуміють саморозвиток як фундаментальну здібність педагога ставати і бути дійсно суб'єктом свого життя, обертати власну життєдіяльність у предмет практичного перетворення [15].

Аналіз різноманітних концепцій професійного саморозвитку дозволяє умовно виокреми два підходи до визначення його сутності. Представники першого підходу (В. Маралов, Л. Кулікова) вважають, що професійний саморозвиток відбувається за такими напрямками: самоствердження, самоактуалізація та самовдосконалення. З позицій другого підходу (А. Власова, Ф. Мухаметзянова, С. Яхіна), професійний саморозвиток пов'язується із «включенням» особистості в ту чи іншу систему професійної діяльності [16]. розвиток саморозвиток професійний особистість

Під професійним саморозвитком О. Власова розуміє багатогранний особистісно та професійно важливий процес, що сприяє формуванню індивідуального стилю професійної діяльності, вивченню та усвідомленню передового досвіду та аналізу власної професійної діяльності, а також є засобом самопізнання та самовдосконалення [17].

Отже, доречною буде думка, що професійному особистісному саморозвитку притаманні ознаки інтеграційного процесу, коли відбувається особистісне формування людини, її внутрішній рух та професійна підготовка. Зокрема професійною підготовкою здійснюється визначення змісту, форм, схем, з яких складається професійна рефлексія, а завдяки внутрішньому руху забезпечується енергія, реалізація, особистісний зміст, на який орієнтується професійний саморозвиток. Професійному саморозвитку притаманна наявність комплексного характеру, завдяки йому створюється індивідуальний стиль у професійній діяльності, оскільки осмислюється особиста практика й перспективний досвід, здобутий власною майбутньою професійною діяльністю.

Процесу, в ході якого триває професійний розвиток та саморозвиток майбутнього фахівця, коли він проходить професійну підготовку, притаманні певні властивості. Він обумовлюється навчальною діяльністю, його регламентують вимоги, які виставляють викладачі, навчальні програми, своєрідність, притаманна предмету професійної діяльності. Однак у ході цього процесу виявляється необхідність підвищувати суб'єктну складову особистості майбутнього спеціаліста, коли він розвивається у професійному плані. Система, яка містить педагогічні умови професійного саморозвитку під час того, як триває підготовка майбутнього фахівця, зокрема вимагає:

- навчальний процес має орієнтуватися на те, щоб майбутній фахівець прагнув самоактуалізації та самодетермінації під час своєї майбутньої професійної діяльності;

- зміст навчання повинен містити поняття та концепції, що стимулюють у майбутніх спеціалістів потребу рефлексувати, вміти здійснювати самопроектування, навчатися, прагнути до самоорганізації, саморозвитку, коли йдеться про професійно значущі особистісні риси.

Ми погоджуємося з С. Кузіковою, яка стверджує, що саморозвиток особистості відбувається переважно в процесі професійної діяльності, а професійна спрямованість є фактором особистісного зростання, тому вивчення особливостей формування суб'єкта особистісного саморозвитку неможливе поза контекстом його професійного становлення. Вагому роль у процесі саморозвитку відіграє духовна робо-та особистості, яка передбачає урівноваженість і зосередженість уваги як центру свідомості на внутрішньому світі; здатність відрізняти сакральне (святе, надособистісне) від профанного (его-центричного) й осягати святе у всіх проявах буття. На індивідуальному рівні саморозвиток здійснюється як у неусвідомлених, стихійних формах (імітація, стихійна адаптація, гра), коли індивід не ставить за мету змінити себе власними зусиллями, так і в усвідомлених формах (самовиховання, самоосвіта, самотворення, самовдосконалення), де особистість виступає одночасно і суб'єктом цілеспрямованої діяльності, і об'єктом, який необхідно змінити за допомогою цієї діяльності [18].

До чинників саморозвитку відносять: постановку цілей; самоорганізацію і позитивний настрій; розвиток розумових здібностей; акумулювання енергії; розвиток навичок спілкування. До складової саморозвитку відносять самоактуалізацією, яка підкреслює суб'єктність та дозволяє здійснити творче самовираження вчителя і, одночасно, його професійний саморозвиток [19].

Сучасний світ характеризується неймовірними темпами саморозвитку, на що вплинули масова інформатизація, інноваційні технології та, звісно, перетворені особистісні риси самої людини. Саморозвиток, до речі, розглядають і як процес, під час якого власна індивідуальність розгортається завдяки ненасильницькому поєднанню того, що хочеться, з тим, що потрібне. Оскільки співвідношення суспільного розвитку та особистісного розвитку людини перебуває у вигляді як загальне з конкретним, між ними існує тісне взаємозумовлення, взаємовизначення, вони доповнюють один одного. Інакше кажучи, саморозвиток особистості можна вважати процесом, коли інтегрують соціальне й особистісне, зовнішні та внутрішні фактори, а головною метою такого співіснування є поступове та безперешкодне здобуття людиною конкретного ідеалу.

Є очевидним, що в нинішніх складних сучасних умовах саморозвиток особистості - це досить серйозна проблема. А сучасна освіта, на жаль, не містить дисциплін, завдяки яким найповніше була б репрезентована людина як об'єкт динамічно цілий, якими була б запропонована дієва система особистісного саморозвитку, підґрунтям якої виступали б індивідуальні інтереси. Ми глибоко переконані, що цей недолік має бути якнайшвидше усунутий, до того ж, щонайперше, за рахунок релігійно зорієнтованих сфер знання та виховних практик.

Висновки

На основі теоретичного аналізу та узагальнивши наукові підходи до того, як варто розуміти суть саморозвитку, можемо констатувати, що він належить до системотворчих елементів особистості; в нього власні змістовна та процесуальна форми; він перебуває в залежності від сукупності, яку складають як ситуаційні, зовнішні фактори, що націлені на встановлення специфіки проблемних питань, які потрібно вирішити, так і внутрішні детермінанти з їхніми характеристиками своєрідності інтелектуальної царини та індивідуально-психологічних властивостей. Зміст саморозвитку містить ключові складові, що полягають у самопрогнозуванні, самореалізації та самоактуалізації. Завдяки їм людина знаходить компроміси із суспільством, перетворює особистий досвід посередництвом дій та спілкування, ділиться ним з іншими, ставить перед своїми амбіціями визначену життєву мету. В цілому, кожній людині доступні самоактуалізація себе як особистості та здобуття важливих результатів у обраній сфері, а кризу вона сприймає як перехідний відрізок, які сприятимуть ще значнішій самореалізації. Таким чином, саморозвитку належить роль базису в підготовці особистості до того, що має настати більш насичена її життєдіяльність. Традиційно його формують зовнішні фактори логічного мислення та соціальне середовище, а також внутрішні форми мислительної роботи, що сприяє переходу на вищі рівні усвідомлення того, якими є власна суть та індивідуальні ресурси.

Література

1. Колісник О. Духовний саморозвиток особистості. Соціальна психологія. 2006. № 1. C. 62-77.

2. Гегель Г. Феноменологія духу. К.: Основи, 2004. 548 с.

3. Савченко О.Я. Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Початкова школа. 2001. № 7. С. 1-4.

4. Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. К.: Аконіт, 2000. Т. 4. 2000. 941 с.

5. Мельник Ю.С. Поняття особистісного саморозвитку в концептуальному полі сучасної психології. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2016. Випуск 33. С. 365-375.

6. Павелків В.Р. Загальна психологія: підручник для студентів вищ. навч. закладів. Київ: Кондор, 2002. 506 с.

7. Кремень В.Г. Книга національної освіти України. URL: http://refdb.ru/look/1238872-p6.htm.

8. Вієвська М.Г., Красовська Л.І. Мотивація професійного саморозвитку у реалізації стратегії формування управлінських компетенцій. Вища школа. 2010. № 3/4. С. 89-104.

9. Василенко Л., Василенко І. Психолого-педагогічні умови активізації особистіснопрофесійного саморозвитку майбутнього педагога. Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. 2011. № 2. URL: http://www.socialscience.com.ua/публікація/505.

10. Бондаренко Л.А. Формування готовності майбутнього вчителя музики до професійного саморозвитку у процесі інструментально-виконавської підготовки: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. К., 2014. 235 с.

11. Остапчук О. Професійний саморозвиток і самопроектування в ситемі педагогічної освіти. Шлях освіти. 2007. № 4. С. 13-18

12. Зязюн Л.І. Саморозвиток особистості в освітній системі Франції: монографія. Київ; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. 388 с.

13. Соцький К.О. Структура готовності студентів медичних коледжів до професійного саморозвитку. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. 2014. № 1. С. 55-62.

14. Фрицюк В.А. Психолого-педагогічне поняття «професійний саморозвиток майбутнього педагога». Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2016. Вип. 2. С. 218-223.

15. Цокур Р.М. Формування потенціалу професійного саморозвитку в майбутніх викладачів вищої школи у процесі магістерської підготовки: дис. канд. пед. наук. Одеса, 2004. 245 с.

16. Фрицюк В.А. Психолого-педагогічне поняття «професійний саморозвиток майбутнього педагога». Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2016. Вип. 2. С. 218-223.

17. Власова О.А. Професійний саморозвиток майбутніх соціальних педагогів: монографія. Миколаїв, 2009. 116 с.

18. Кузікова С.Б. Психологія саморозвитку: навч. посіб. Суми: МакДен, 2011. 149 с.

19. Коваленко В.В. Психологічні особливості прагнення до самоактуалізації. Вісник Дніпропетровського університету. 2014. Вип. 20. С. 59-60.

References

1. Kolisnyk, O. (2006). Dukhovnyi samorozvytok osobystosti [Spiritual self-development of the individual]. Sotsialna psykholohiia - Social Psychology, 1, 62-77 [in Ukrainian].

2. Hehel, H. (2004). Fenomenolohiia dukhu [Phenomenology of Spirit]. Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

3. Savchenko, O.Ia. (2001). Udoskonalennia profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv pochatkovykh klasiv [Improving the professional training of future primary school teachers]. Pochatkova shkola - Elementary School, 7, 1-4 [in Ukrainian].

4. Yaremenko, V., & Slipushko, O. (2000). Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [New explanatory dictionary of the Ukrainian language]. Kyiv: Akonit [in Ukrainian].

5. Melnyk, Yu.S. (2016). Poniattia osobystisnoho samorozvytku v kontseptualnomu poli suchasnoi psykholohii [The concept of personal self-development in the conceptual field of modern psychology]. Zbirnyk naukovykh prats K-PNU imeni Ivana Ohiienka, Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy - Collection of scientific works of K-PNU named after Ivan Ohienko, Institute of Psychology named after H.S. Kostyuk of the National Academy of Sciences of Ukraine, 33, 365-375 [in Ukrainian].

6. Pavelkiv, V.R. (2002). Zahalna psykholohiia [General psychology]. Kyiv: Kondor [in Ukrainian].

7. Kremen, V.H. Knyha natsionalnoi osvity Ukrainy [Book of national education of Ukraine]. Retrieved from http://refdb.ru/look/1238872-p6.htm [in Ukrainian].

8. Viievska, M.H., & Krasovska, L.I. (2010). Motyvatsiia profesiinoho samorozvytku u realizatsii stratehii formuvannia upravlinskykh kompetentsii [Motivation of professional selfdevelopment in the implementation of the strategy of formation of management competencies]. Vyshcha shkola - High school, 3/4, 89-104 [in Ukrainian].

9. Vasylenko, L., & Vasylenko, I. (2011). Psykholoho-pedahohichni umovy aktyvizatsii osobystisno-profesiinoho samorozvytku maibutnoho pedahoha [Psychological and pedagogical conditions for activation of personal and professional self-development of the future teacher]. Osvita rehionu. Politolohiia, psykholohiia, komunikatsii - Education of the region. Political science, psychology, communications, 2. Retrieved from http://www.socialscience.com.ua/publikatsiia/505 [in Ukrainian].

10. Bondarenko, L.A. (2014). Formuvannia hotovnosti maibutnoho vchytelia muzyky do profesiinoho samorozvytku u protsesi instrumentalno-vykonavskoi pidhotovky [Formation of the future music teacher's readiness for professional self-development in the process of instrumental and performing training]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

11. Ostapchuk, O. (2007). Profesiinyi samorozvytok i samoproektuvannia v sytemi pedahohichnoi osvity [Professional self-development and self-design in the pedagogical education system]. Shliakh osvity - The way of education, 4, 13-18 [in Ukrainian].

12. Ziaziun, L.I. (2006). Samorozvytok osobystosti v osvitnii systemi Frantsii [Selfdevelopment of personality in the educational system of France]. Kyiv; Mykolaiv: Vyd-vo MDHU im. Petra Mohyly [in Ukrainian].

13. Sotskyi, K.O. (2014). Struktura hotovnosti studentiv medychnykh koledzhiv do profesiinoho samorozvytku [The structure of medical college students' readiness for professional self-development]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka - Scientific notes of Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk, 1, 55-62 [in Ukrainian].

14. Frytsiuk, V.A. (2016). Psykholoho-pedahohichne poniattia «profesiinyi samorozvytok maibutnoho pedahoha» [The psychological and pedagogical concept of "professional selfdevelopment of the future teacher"]. Naukovi zapysky Berdianskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu - Scientific notes of Berdyan State Pedagogical University, 2, 218-223 [in Ukrainian].

15. Tsokur, R.M. (2004). Formuvannia potentsialu profesiinoho samorozvytku v maibutnikh vykladachiv vyshchoi shkoly u protsesi mahisterskoi pidhotovky [Formation of the potential of professional self-development in future teachers of a higher school in the process of master's training]. Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

16. Frytsiuk, V.A. (2016). Psykholoho-pedahohichne poniattia «profesiinyi samorozvytok maibutnoho pedahoha» [The psychological and pedagogical concept of "professional selfdevelopment of the future teacher"]. Naukovi zapysky Berdianskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu - Scientific notes of Berdyan State Pedagogical University, 2, 218-223 [in Ukrainian].

17. Vlasova, O.A. (2009). Profesiinyi samorozvytok maibutnikh sotsialnykh pedahohiv [Professional self-development of future social teachers]. Mykolaiv [in Ukrainian].

18. Kuzikova, S.B. (2011). Psykholohiia samorozvytku [Psychology of self-development]. Sumy: MakDen [in Ukrainian].

19. Kovalenko, V.V. (2014). Psykholohichni osoblyvosti prahnennia do samoaktualizatsii [Psychological features of the desire for self-actualization]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu - Bulletin of Dnipropetrovsk University, 20, 59-60 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru