Зв’язок самореалізації з копінг-стратегіями військовослужбовців збройних сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зв'язок самореалізації з копінг-стратегіями військовослужбовців збройних сил України

(Ярмольчик М.О. Національний авіаційний університет)

Вступ

Дослідження особистості військовослужбовців в умовах ведення тривалих бойових дій набуває особливого значення. Перебування в екстремальних та стресових ситуаціях зумовлює необхідність комплексного підходу до вивчення психологічних аспектів, які допомагають впоратись з наслідками травматичного впливу. Збереження психічного здоров'я та попередження психогенних втрат є важливим аспектом у підтриманні боєздатності армії. Вплив стрес-факторів в ході ведення бойових дій дуже сильний і позначається на особистісних характеристиках, а також на моделі боротьби зі стресом, тобто прямо впливає на вибір тих чи інших копінг-стратегій. Копінги виступають динамічним параметром особистості, який військовослужбовці обирають на основі особистісних ресурсів, забезпечують активну чи пасивну поведінку в стресовій ситуації. Одним з таких ресурсів вибору є самореалізація особистості, яка виступає як продуктивне використання задатків людини, її потенціалу, талантів через певний вид діяльності. За допомогою своїх здібностей військовослужбовці мають можливість обрати адаптивну до ситуації копінг-стратегію, що дозволяє продуктивно впоратись з наслідками пережитої стресової ситуації.

Виклад основного матеріалу

Серед дослідників, які вивчали особливості копінг-ресурсів, можна назвати Р. Лазаруса, С. Фолкмана, С.Хобфола, В. Ялтонського, Т. Титаренка, С. Кобба, Т. Вілкса та ін.

Поняття копінгу вперше з'явилося 1962 року. Тоді зарубіжний дослідник Л.Мерфі застосував даний термін при вивченні поведінки дітей, які в цей період додали кризи розвитку. До них відносились активні зусилля, направлені на оволодіння проблемою, що за своєю суттю являлося підструктурою особистісного захисту.

Однак справжніми авторами поняття копінг-стратегій вважаються також іноземні науковці Р. Лазарус та С.Фолкман. У 1966 році саме Р.Лазарус у своїй книзі «Психологічний стрес и процес співпадіння з ним» звернувся до копінгу з метою опису усвідомлених стратегій боротьби зі стресом та іншими подіями, які викликають тривогу. Було визначено, що індивіди оцінюють для себе величину потенційного стресора. При цьому вони складають оцінку власних ресурсів [1]. Так, копінги стали включати в себе реакцію і на повсякденні стресові ситуації. Р Лазарус та С.Фолкман подають наступне визначення копінг-стратегій, яке вперше було використане в транзактній моделі стресу: це постійно змінні когнітивні та поведінкові способи подолання специфічних зовнішніх і внутрішніх вимог, які оцінюються індивідом як значні чи такі, що перевищують його можливості. Безперечно, вибір копінг-стратегії військовослужбовців обумовлюється досвідом проведення військових операцій, знанням тактики та стратегії ведення військових дій. Через високу значимість та стресогенність бойові ситуації виявляють особливі вимоги до військовослужбовців. При цьому пріоритетними виступають активні, проблемно-орієнтовані когнітивні та поведінкові копінг-стратегії. Особистісні характеристики, в тому числі і самореалізація, мають детермінувати їх виникнення і відмову у військових від пасивного реагування на труднощі, уникнення, «відходу» від вирішення проблемного завдання. Перші класифікації копінг стратегій представили також Р. Лазарус і С. Фолкман. Вони виділили такі види: направлення на проблему, на оцінку і на емоції. Це базова структура, яка пізніше була доповнена Дж. Вейлантом. [2]. Вітчизняні психологи також розробили ряд класифікацій копінг-стратегій. Група вчених Т.Л Крюкова, Е.В. Куфтяк, М.С. Замишляева, пропонує наступні види копінгів: конфронтаційний, дистанціювання, самоконтроль, прийняття відповідальності, втеча-уникнення, вирішення проблеми, планування, позитивна переоцінка.

Психотерапевт О. Расказова та кандидат психологічних наук Т.Гордєєва виділили два види копінгів: проблемно-орієнтовані (направлені на переборення самого джерела стресу) і емоційно-орієнтовані (направлені на переборення емоційного збудження, що викликане стресом) [3].

Дослідженням особистісної самореалізації займались такі науковці: Б. Ананьєв, А. Бодальов, Д. Леонтьєв, С. Рубінштейн, А. Маслоу. Останній пов'язував поняття самореалізації з самоактуалізацією, яка знаходиться на вершині «піраміди потреб» і представляє вищу ступінь розвитку особистості. Визначають наступні види самореалізації: особистісна, творча, професійна, соціальна [4]. У контексті нашого дослідження важливим є рівень особистісної та професійної самореалізації військовослужбовців. У роботах Л.Яковицької зазначається, що основними способами самореалізації є трудова діяльність людини, що підпорядковується соціальній активності та творчості. самореалізація допінг стратегія військовослужбовець

Військовослужбовці, в процесі виконання службових обов'язків, використовуючи власні задатки і здібності, мають змогу самореалізовуватись, оскільки професійна діяльність виступає способом реалізації досягнення поставленої мети [5].

Розвиваючи свої глибинні потреби, військовослужбовців формують досконалі патерни поведінки, самореалізуючись у своїй професійній діяльності. А. Маслоу вважав найціннішим у людині її прагнення самореалізації, яка робить людину особистістю. Тільки прагнення розвитку, особистісного зростанню є основою розвитку людини і суспільства. Описуючи самореалізуючу людину, А. Маслоу говорив про те, що таким людям притаманне прийняття себе і світу, адекватність та ефективне сприйняття ситуації, центрованість на завданні, відкритість, контактність, але водночас автономність та незалежність від середовища. Самореалізація, на його думку, є метою розвитку особистості, прагненням до зростання, вираження себе. Через самореалізацію військовослужбовці здатні краще розуміти себе і вчаться продумувати стратегію поведінки [6; 7].

Г. Олпорт стверджував, що кожна людина неповторна й індивідуальна, а в основі розвитку людської особистості є потреба досягти нових і нових вершин, постійний розвиток та вдосконалення своїх здібностей, тобто самореалізації. За таких умов можна говорити про індивіда, здатного використовувати процес власного розвитку у якості ресурсу в складних психологічно напружених ситуаціях, в тому числі ситуаціях стресу та бойових зіткнень. Оскільки професія військового досить специфічна, то і відчуття професійної самореалізації також досить неординарне. Зокрема, військовослужбовці самореалізуються під час ведення активних бойових дій, оскільки захист території нашої держави від ворога, застосування різної зброї проти противника є суттю та основним професійним завданням, виконуючи яке військові досягають професійної самореалізації. Тому при виборі копінг-стратегій рівень самореалізації має важливе значення [8;9].

Нами було проведено емпіричне дослідження звязку самореалізації та копінг-стратегій військовослужбовців. У табл.1 представлені результати діагностики копінгів за допомогою опитувальника «Стратегії подолання стресових ситуацій» «SACS» (С.Хобфола) в адаптації Н. Водоп'янової, Е. Старченкової.

Таблиця 1

Показники копінг-стратегій військовослужбовців за методикою С.Хобфола у під час проведення декомпресії

Висновки

За результатами проведеного емпіричного дослідження визначено, що копінг-стратегії пов'язані з різними видами та рівнями самореалізації військовослужбовців. Професійна та соціальна самореалізації визначає вибір адаптивних копінг-стратегій асертивних дій та вступу у соціальний контакт, тим самим забезпечують продуктивне вирішення стресової ситуації. При цьому важливим є рівень самореалізації, який використовують військовослужбовців. Адаптивний рівень дозволяє використовувати ефективні копінги для вирішення проблемної ситуації, тоді як інертний та ірраціональні рівні пов'язані з вибором дезадаптивних копінг-стратегій обережних та імпульсивних дій.

Таким чином можна відзначити, що самореалізація є важливим особистісним фактором, що визначає вибір адаптивних та дезадаптивних копінгів.

Список використаних джерел:

1. Ярмольчик М.О. Особливості копінг-стратегій у військовослужбовців збройних сил України під час заходів декомпресії / Марія Олегівна Ярмольчик. // Габітус. 2021. №22. С. 111-115.

2. Ярмольчик М. О. Взаємозв'язок особистісних рис з копінг-стратегіями в учасників операції об'єднаних сил / М.Ярмольчик, Л.Семененко, Ю. Добровольський, Т. Побережець. // Journal of Scientific Papers “Social Development and Security”. №4. 2021. С. 140-148.

3. Боришевський М.Й. Особистість у вимірах самосвідомості: [монографія] / М.Й. Боришевський. - Суми: Видавничий будинок «Еллада», 2012. 608 с.

4. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии /

С.Л. Рубинштейн // Отв. ред. Е.В. Шорохова. - М.:

Педагогика, 1976. - 416с.

5. Яковицька Л.С. Вивчення особистісних передумов самореалізації у науково-технічній діяльності. Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2011. № 14. С. 888-898.

6. Деркач А.А. Самореализация - основание акмеологического развития: монографія / А.А. Деркач, Э.В. Сайко. - М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2010. 224 с.

7. Помиткіна Л.В. Психологія прийняття особистістю стратегічних життєвих рішень. Монографія. К.: Кафедра, 2013. 381с.

8. Коростылева Л.А. Психология самореализации

личности: затруднения в профессиональной сфере /

Л.А. Коростылева. - СПб. Речь, 2005. 222 с.

9. Бодалев А.А Психология о личности / А.А. Бодалев - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. 188с.

Размещено на Allbest.ru