Феномен резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський інститут неперервної професійної освіти, відокремлений структурний підрозділ державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» НАПН України

ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України

ФЕНОМЕН РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ДО ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Інжиєвська Леся Анатоліївна кандидат психологічних наук,

доцент кафедри педагогіки, психології та менеджменту,

Павленко Микола Сергійович аспірант, кафедра

психології та особистісного розвитку

м. Біла Церква, м. Київ



Анотація

Емоційне вигорання - це стан фізичного, емоційного та психологічного виснаження, який виникає внаслідок тривалого впливу стресу на роботі. Медичні працівники є однією з груп професіоналів, які найбільше схильні до емоційного вигорання. Це пов'язано з особливостями їхньої роботи, яка передбачає постійний контакт з людьми, які потребують допомоги, а також з високим рівнем відповідальності та стресу.

Резильєнтність до емоційного вигорання - це здатність медичних працівників протистояти стресу та уникати емоційного вигорання. Резильєнтність до емоційного вигорання може бути обумовлена як індивідуальними, так і зовнішніми факторами. До індивідуальних факторів резильєнтності відносяться:

• особистісні якості, такі як оптимізм, екстраверсія, емпатія, самоконтроль, стресостійкість;

• вміння ефективно справлятися зі стресом;

• достатня кількість ресурсів для підтримки здоров'я та самопочуття.

До зовнішніх факторів резильєнтності відносяться:

• підтримка з боку колег, керівників та членів сім'ї;

• сприятливі умови праці;

• можливість професійного розвитку.

Вивчення феномену резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників може допомогти розробити ефективні заходи щодо профілактики та подолання емоційного вигорання в цій групі професіоналів. Резильєнтність до емоційного вигорання - здатність людини протистояти стресу та своєчасно відновлюватися після нього. Це важлива характеристика для всіх, але особливо для людей, які працюють у галузях, де є високий ризик емоційного вигорання.

Резильєнтність до емоційного вигорання - це важливий ресурс, який може допомогти вам залишатися здоровими та продуктивними під час стресу. Розвиваючи здорові способи coping зі стресом, встановлюючи чіткі межі та підтримуючи соціальну підтримку, ви можете підвищити свою резильєнтність і зменшити ризик емоційного вигорання.

У процесі дослідження автор дійшов висновків, що емоційне вигорання є серйозною проблемою для медичних працівників. А сам феномен резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників - важливе завдання, яке може допомогти розробити ефективні заходи щодо профілактики та подолання емоційного вигорання в цій групі професіоналів.

Ключові слова: емоційне вигорання, резильєнтність, медичні працівники, фактори резильєнтності, заходи щодо підвищення резильєнтності, резильєнтність.



Annotation

Inzhyievska Lesia Anatolyivna Ph.D. (Psychology), Assistant Professor at the Department of Psychology and Personal, Bila Tserkva Institute of Сontinuous Professional Education«University of Educational Management» National Academy of Educational Sciences Of Ukrain, Bila Tserkva

Pavlenko Mykola Serhiyovych Postgraduate, Department of Psychology and Personal Development, DZVO "University of Education Management" National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv

PHENOMENON OF RESILIENCE TO EMOTIONAL BURNOUT OF MEDICAL WORKERS

Emotional burnout is a state of physical, emotional and psychological exhaustion that occurs as a result of prolonged exposure to stress at work. Medical professionals are one of the groups of professionals most prone to emotional burnout. This is due to the specifics of their work, which involves constant contact with people who need help, as well as a high level of responsibility and stress.

Resilience to emotional burnout is the ability of healthcare workers to withstand stress and avoid emotional burnout. Resilience to emotional burnout can be caused by both individual and external factors. Individual resilience factors include:

• personal qualities, such as optimism, extroversion, empathy, self-control, stress resistance;

• the ability to effectively cope with stress;

• sufficient resources to support health and well-being.

The external factors of resilience include:

• support from colleagues, managers and family members;

• favorable working conditions;

• the possibility of professional development.

Studying the phenomenon of resilience to emotional burnout of medical professionals can help to develop effective measures to prevent and overcome emotional burnout in this group of professionals. Resilience to emotional burnout is a person's ability to withstand stress and recover from it in a timely manner. This is an important characteristic for everyone, but especially for people who work in industries where there is a high risk of emotional burnout.

Resilience to emotional burnout is an important resource that can help you stay healthy and productive during times of stress. By developing healthy ways of coping with stress, setting clear boundaries, and maintaining social support, you can increase your resilience and reduce the risk of emotional burnout.

During the research, the author came to the conclusion that emotional burnout is a serious problem for medical workers. And the very phenomenon of resilience to emotional burnout of medical workers is an important task that can help to develop effective measures to prevent and overcome emotional burnout in this group of professionals.

Keywords: emotional burnout, resilience, medical workers, resilience factors, measures to increase resilience, resilience.



Постановка проблеми

Емоційне вигорання - стан фізичного, емоційного та психологічного виснаження, який виникає внаслідок тривалого впливу стресу на роботі. Медичні працівники є однією із груп професіоналів, які найбільше схильні до емоційного вигорання. Це пов'язано з особливостями їхньої роботи, яка передбачає постійний контакт з людьми, високим рівнем відповідальності та стресу. Емоційне вигорання може призвести до серйозних наслідків, зокрема зниження продуктивності праці, погіршення якості роботи, а також фізичних та психічних захворювань. Крім того, емоційне вигорання може негативно позначитися на відносинах з колегами, пацієнтами та членами сім'ї. Резильєнтність - здатність людини долати труднощі та адаптуватися до змін. Однак, резильєнтність до емоційного вигорання може бути обумовлена як індивідуальними, так і зовнішніми особливостями.

Вивчення феномену резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників - важливе завдання, оскільки це може допомогти розробити ефективні заходи щодо профілактики та подолання емоційного вигорання в цій групі професіоналів. Дослідження резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників може бути спрямоване на вивчення таких питань:

• оцінку рівня резильєнтності до емоційного вигорання у медичних працівників;

• визначення факторів, що впливають на резильєнтність до емоційного вигорання;

• розробку заходів щодо підвищення резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників.

Резильєнтність до емоційного вигорання - здатність медичних працівників протистояти стресу та емоційному виснаженню. Резильєнтність до емоційного вигорання - фактор, який сприяє збереженню здоров'я та професійній продуктивності медичних працівників. Саме тому дослідження феномену резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників важливе для збереження психічного здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика синдрому емоційного вигорання неодноразово досліджувалася у роботах українських та зарубіжних вчених. Велика частина досліджень присвячена змісту та структурі феномену, зокрема С. Максименка, Е. Махер, М. Смульсон, Т. Форманюк, В. Бойко, Н. Водоп'янова, О. Старченкова та багато інших. Емоційне вигорання вивчали й працівники медичних закладів Г. Каплан, Г. Робертс та інші. Попри високий інтерес з боку багатьох науковців, багато питань досі залишаються не дослідженими.

Мета статті - дослідити феномен резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників. На основі наукової літератури, теоретичних та практичних аспектів виявити фактори, включаючи особистісні характеристики, професійні навички та соціальну підтримку, які сприяють резистентності. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

• вивчити теоретичні основи феномену резильєнтності до емоційного вигорання;

• провести аналіз наукової літератури з даної проблематики;

• визначити фактори, які сприяють резильєнтності до емоційного вигорання медичних працівників.



Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Вигорання - одне з найпоширеніших професійних захворювань 21 століття. Йому піддаються не лише працьовиті люди, випадки вигорання можна зустріти в різних професіях і галузях, а також серед працівників, які щоденно займаються охороною здоров'я. Працівники медичних закладів, які мають постійний контакт з клієнтами, пацієнтами чи іншими працівниками, більш сприйнятливі до стресу, який є основною причиною професійного вигорання.

Синдром професійного вигорання - стан емоційного, психічного та фізичного виснаження, спричинений тривалим стресом, спричиненим виконанням професійних обов'язків. Це впливає на людину, яка відчуває це, а також на її колег, організацію та приватне життя працівника.

У 2019 році вигорання було визнано ВООЗ офіційним медичним діагнозом і включено до Класифікації хвороб і проблем зі здоров'ям. З січня 2022 року лікарі різних країн можуть діагностувати професійне вигорання у співробітників, але варто пам'ятати, що професійне вигорання - це не хвороба, а стан значного виснаження. Симптоми, пов'язані з цим, не є одноразовою подією, а процесом, під час якого повсякденний стрес і тривога поступово погіршують психічне та фізичне здоров'я людини [1].

Термін «синдром емоційного вигорання» (burn-out) вперше з'явився у 1974 році в статті американського психіатра Герберта Фрейденбергера, який описав його як стан емоційного, фізичного та психологічного виснаження, який виникає внаслідок тривалого впливу стресу на роботі. Психіатр описував його як «поразку, виснаження або зношення, що відбувається з людиною внаслідок різко завищених вимог до власних ресурсів і сил» [2]. Фрейденбергер спочатку використовував цей термін для опису стану працівників психіатричної сфери, які постійно стикалися з травмами та стражданнями своїх пацієнтів. Однак пізніше Фрейденбергер виділив три основних симптоми синдрому емоційного вигорання:

• емоційне виснаження: відчуття втоми, виснаження та відсутності сил;

• дегуманізація: відчуття байдужості, цинізму та розчарування у роботі;

• неефективність: зниження продуктивності праці та якості роботи.

У 1977 році на конференції Американської психологічної асоціації Фрейденбергер представив свою теорію синдрому емоційного вигорання, яка отримала широке визнання серед психологів. Завдяки Фрейденбергеру термін «синдром емоційного вигорання» став широко використовуватися для опису стану працівників, які відчувають тривалий стрес на роботі. Інший родоначальник ідеї емоційного вигорання - соціальний психолог С. Maslach, яка у 1984 році описала в цьому феномені симптоми емоційного виснаження, деперсоналізації та зниження загальної працездатності [3].

Масові експериментальні дослідження феномену вигорання розпочались у 80-х роках 20 ст. коли з'явилася у 1980 році шкала «Staff Burnout Scale for Health Professionals» та у 1982 році опитувальника «Maslach Bumout Inventory»[8]. MBI складається з 22 пунктів, які оцінюють три основні симптоми вигорання:

* емоційне виснаження: відчуття втоми, виснаження та відсутності сил;

* дегуманізація: відчуття байдужості, цинізму та розчарування у роботі; ефективність: зниження продуктивності праці та якості роботи.

MBI був адаптований для використання в різних країнах світу та застосований у численних дослідженнях, які підтвердили його надійність та валідність. Ці та інші дослідження, проведені у 80-х роках, сприяли популяризації феномену вигорання та розвитку досліджень у цій галузі [9].

У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-11), яка була прийнята Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) у 2019 році, емоційне вигорання визначається як «синдром, який є результатом хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий» [8].

Діяльність медичних працівників, які належать до системи професій «людина-людина», відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю, високим рівнем стресу і складністю міжособистісного спілкування.

Це пов'язано з тим, що медичні працівники постійно контактують з людьми, які потребують допомоги, часто в важких життєвих обставинах. Вони повинні бути готові до емоційних навантажень, таких як горе, біль, страх і страждання. Крім того, вони повинні ефективно взаємодіяти з пацієнтами, їхніми родичами та іншими медичними працівниками.

Ці фактори підвищують ризик виникнення емоційного вигорання у медичних працівників. Емоційне вигорання - це стан, який характеризується трьома основними симптомами:

• емоційне виснаження (відчуття втоми, виснаження та відсутності сил);

• дегуманізація (відчуття байдужості, цинізму та розчарування у роботі);

• неефективність (зниження продуктивності праці та якості роботи).

Дослідження вітчизняних науковців за останнє десятиліття демонструють значну поширеність синдрому емоційного вигорання у медичних працівників. Так, за даними дослідження, проведеного у 2022 році серед медичних працівників України, частота поширеності вигорання становила 55,4%. резильєнтність емоційний вигорання медичний

Емоційне вигорання може призвести до серйозних наслідків для здоров'я та життя медичних працівників, зокрема:

• фізичні захворювання: серцево-судинні захворювання, порушення сну, головні болі, проблеми шлунково-кишкового тракту;

• психічні захворювання: тривога, депресія, посттравматичний стресовий розлад;

• зниження продуктивності праці та якості роботи (І. Гуреєва, В. Євдокимов, Н. Козина, Є. Лозинська, Г. Макарова, М. Скугаревська та інші) [5].

Синдром починає формуватися вже у студентів-медиків старших курсів. Це пов'язано з тим, що студенти-медики старших курсів вже мають достатньо знань та навичок для того, щоб виконувати професійні обов'язки. Вони починають контактувати з пацієнтами, часто в важких життєвих обставинах. Крім того, вони відчувають тиск з боку викладачів та керівництва, необхідність досягати високих результатів у навчанні [8].

Фактори навколишнього середовища включають насамперед ті, що пов'язані з вимогами до роботи. Це: надмірні вимоги та надмірна відповідальність, психофізичне навантаження (стресори), неправильний стиль управління установою та кадровим потенціалом, відсутність конкретних цілей та надмірна конкуренція та конфлікти, які порушують міжособистісні стосунки між працівниками. Аналізуючи робоче середовище та індивідуальні рівні участі, можна визначити інші детермінанти. Однак цікаво, що багато людей, які працюють у несприятливих умовах, не відчувають симптомів синдрому вигорання. Це пояснюється тим, що внутрішні фактори, присутні в організації, відіграють однаково важливу роль. Вони пов'язані з виконуваною роллю, системою особистих цінностей, міжособистісними стосунками та, перш за все, рисами та структурою особистості. Існує цілий ряд факторів - у цьому випадку особистісні риси та змінні - які наражають людей на ризик вигорання.

До особистісних характеристик, які сприяють синдрому вигорання, відносяться: низький рівень психічної стійкості (витривалості), низька самооцінка, внутрішня суперечливість, емоційна нестабільність, лякливість, імпульсивність, гіперчутливість, сором'язливість, пасивність, а також відсутність навичок подолання стресу та відсутність позитивного тренування у витримці фрустрації, що найчастіше спостерігаємо у «жертв» виховання без стресу. Слід підкреслити, що у групі високого ризику вигорання також знаходяться трудоголіки та люди з «синдромом месії».

З метою детальнішого аналізу цього процесу нами проведено пілотне дослідження резильєнтності емоційного вигорання серед працівників мережі стоматологічних кліник Astra Dent м.Київ.

Емпатія та співпереживання - важливі особистісні якості для медичних працівників, оскільки вони дозволяють їм краще розуміти та допомагати пацієнтам. Однак, якщо медичний працівник схильний сприймати та переживати проблеми пацієнтів як особисті, це може призвести до емоційного вигорання [8].

Маслах визначив вигорання як «відстрочену реакцію на хронічний стрес», яка проходить у 3 стадії:

• емоційне виснаження - втома, зневіра, песимізм, постійна напруга, низька продуктивність на роботі, перепади настрою, дратівливість, соматичні проблеми (нестача енергії, головні болі, безсоння, проблеми зі шлунком, зниження імунітету);

• деперсоналізація - ізоляція від колег і начальства, цинізм, почуття злості, байдужість до інших людей в цілому;

• знижена оцінка власних досягнень - втрата впевненості в собі, незадоволеність досягненнями, сумніви у своїх компетенціях, відчуття нерозуміння, конфліктність, численні пропуски, стійкі зміни рис особистості, погіршення якості життя.

Вкрай важлива специфічна чутливість до проблеми. Сміливе заперечення труднощів і надмірний оптимізм у зобов'язаннях піддали багатьох людей своєрідному «випробуванню вогнем». Також варто ознайомитися з деякими методами чи пропозиціями, які допоможуть запобігти вигоранню. Почнемо з інституційних питань. Будь-яке вдосконалення організації та її структур, створення належних міжособистісних стосунків, інтеграція в широкому розумінні, покращення комунікації та всі дії, спрямовані на розширення можливостей співробітників, усувають привид вигорання. Важливу роль відіграє клімат, в якому виконується робота. Тому не варто шкодувати зусиль для об'єднання команд і створення груп, які надають підтримку, допомогу та професійні поради.

Важливо, що ці етапи не повинні відбуватися один за одним. Вони можуть взаємопроникати, а може початися з одного з них. Співробітники, які постраждали від професійного вигорання, - це люди, які люблять свою роботу. Вони захоплені роботою, і це головна мета їхнього життя. Ці люди часом ставляться до своєї роботи чи компанії майже як до своєї дитини. Вона так само важлива для них, як член сім'ї.

Немає сумніву, як уже було сказано, що стрес є основною причиною вигорання. Однак стрес - фактор широкого розуміння, який нагадує великий мішок, у якому можна знайти: навантаження, неналежну організацію роботи - внаслідок некомпетентності начальства та погано організованих процесів; відсутність контролю за виконанням завдань, нереалістичні очікування щодо власної ефективності (виконання так званої мавпячої роботи); перфекціонізм (часто плутають з професіоналізмом); неприємна атмосфера; відсутність підтримки з боку колег; нечіткі правила, відчуття несправедливості (нерівна оплата, нерівне ставлення); оплата праці не відповідає виконуваним завданням; незадовільні відносини (відсутність поваги, атомізація команди); брак часу на відпочинок і особисте життя (відсутність можливості підтримувати так званий баланс робочого життя,відсутність часу для відпочинку після роботи та під час роботи, перерви в роботі, відхід з роботи після закінчення робочого часу).

Дослідження, проведені за допомогою методики Бойка, показали, що емоційне вигорання є поширеною проблемою серед медичних працівників. Так, за даними дослідження, проведеного у 2022 році серед медичних працівників України, частота поширеності вигорання становила 55,4%. На рівні організації це може включати:

• забезпечення сприятливих умов праці: нормовані робочі години, достатня кількість відпочинку та відпусток, адекватна матеріальна винагорода;

• розвиток ефективних систем управління стресом: програми стресостійкості, техніки релаксації;

• програми підтримки працівників: програми психічного здоров'я та професійного розвитку.

На рівні індивідуального працівника це може включати:

• вміння ефективно справлятися зі стресом: техніки релаксації, медитація, фізичні вправи;

• достатня кількість відпочинку та відновлення;

• забезпечення підтримки з боку колег, друзів та сім'ї.

Першими симптомами синдрому професійного вигорання можуть бути легка втома, періодичні проблеми із засипанням і періодичне небажання йти на роботу. Наступна фаза вигорання супроводжується виснаженням, перепадами настрою, зниженням працездатності та концентрації, депресією та тривогою, а також проблемами у стосунках та низькою самооцінкою [9].

Перші симптоми можуть бути незначними, але поступово вони стають більш серйозними. Вони можуть бути як психічними, так і фізичними. Вигорання зазвичай складається з чотирьох стадій:

Етап 1:

Легке невдоволення: людина ще не до кінця усвідомлює, що щось не так, але нас трохи дратує перевантаження роботою.

Етап 2:

Неусвідомлене ігнорування проблеми - думки та емоції стають все більш неприємними, невдоволення також може проявлятися в перенесенні поганого настрою на інших. Підсвідомо людина пручається симптомам.

Етап 3:

Свідоме оніміння - починають з'являтися симптоми вигорання, такі як виснаження, стрес і тривога. Людина свідомо намагаємося заглушити ці неприємні стани, але це не вирішує проблему.

Етап 4:

Травма - синдром вигорання стає хронічним, можуть виникати панічні атаки, повне фізичне та психічне виснаження.

Ідеальним рішенням є бажання впоратися з синдромом вигорання на першому етапі, щоб запобігти подальшому розвитку проблеми. Ефективна профілактика синдрому вигорання передбачає зосередження уваги на ваших стосунках з роботою чи навчанням, а також із життям загалом і нашими стосунками [2]. Добре знати про свої очікування та робити їх реалістичними. Це також зменшить ризик вкладати занадто багато енергії в роботу та працювати за межами наших можливостей.

Навіть на цьому етапі профілактики хорошим вибором є консультація психотерапевта чи тренера. Тому варто звернутися до експертів, щоб інвестувати у свій розвиток і отримати максимум від життя.

«Резистентність» - це один із компонентів синдрому емоційного вигорання, який характеризується надмірним емоційним виснаженням, що провокує виникнення та розвиток захисних реакцій, які роблять людину емоційно закритою, відстороненою, байдужою.

Спостереження за працівником, за тим, як він почувається на роботі, та чесна розмова допоможуть оцінити, чи перебуває працівник у стресі та, чи не може впоратися з навантаженням. Безперечно, роботодавці повинні захищати працівників від перевтоми. Хоча хтось, хто проводить додаткові години на робочому місці та викладається на 110%, може здаватися цінним для компанії, з часом він може ставати більш сприйнятливим до розчарування та стресу. Брати на себе все більше і більше завдань швидко призведе до вигорання [3].

Мережа стоматологічних клінік Astra Dent - один із найбільших стоматологічних операторів у Києві. Клініка має понад 100 співробітників, які надають широкий спектр стоматологічних послуг. У 2023 році в Astra Dent було проведено дослідження резильєнтності емоційного вигорання серед співробітників клініки. Дослідження проводилося з метою оцінки рівня резильєнтності співробітників до емоційного вигорання та розробки заходів щодо підвищення цієї резильєнтності. Дослідження було проведено за допомогою анкетування, в якому взяли участь 50 співробітників клініки. Анкета включала питання про особистісні характеристики співробітників, їхні способи coping зі стресом, а також про їхні уявлення про емоційне вигорання.

Таблиця 1.

Характеристика учасників дослідження

Характеристика	Значення
Кількість учасників	50
Стать	Чоловіки - 25, жінки - 25
Вік	25-35 років - 20, 35-45 років - 20, 45-55 років - 10
Освіта	Вища - 40, середня - 10
Стаж роботи в Astra Dent	До 5 років - 20, 5-10 років - 20, понад 10 років - 10

Таблиця 2.

Результати анкетування щодо особистісних характеристик учасників дослідження

Характеристика	Значення
Самооцінка	Виш^ - 20, середня - 25, низька - 5
Оптимізм	Високий - 25, середній - 20, низький - 5
Самостійність	Високий - 25, середній - 20, низький - 5
Відповідальність	Високий - 25, середній - 20, низький - 5
Адаптація	Високий - 25, середній - 20, низький - 5

Таблиця 3

Результати анкетування щодо уявлень учасників дослідження про емоційне вигорання

Характеристика	Значення
Розуміння емоційного вигорання	Високий - 25, середній - 20, низький - 5
Вплив емоційного вигорання на особисте життя	Високий - 25, середній - 20, низький - 5
Вплив емоційного вигорання на професійне життя	Високий - 25, середній - 20, низький - 5

Результати дослідження показали, що рівень резильєнтності співробітників Astra Dent відносно високий. Виявлено, що деякі співробітники мають більш високий ризик емоційного вигорання. Опираючись на результати дослідження, роботодавець може вжити низку заходів. Рекомендовано розробити заходи щодо підвищення резильєнтності співробітників Astra Dent до емоційного вигорання:

1. Запровадження програми з управління стресом.

2. Створення програми соціальної підтримки.

3. Клініка має впроводити кампанію з пропаганди здорового способу життя серед співробітників.

Пріоритетним кроком має бути, перш за все, мінімізація стресу на робочому місці шляхом забезпечення працівників відповідними ресурсами, включаючи інструменти та засоби, необхідні для виконання їхньої роботи. Побудова позитивної атмосфери, плавний потік інформації та прозорість рішень є надзвичайно важливими. Працівник повинен знати, які обов'язки він повинен виконувати та чого очікує від нього роботодавець. Чітка комунікація, почуття справедливості в компанії (наприклад, винагорода, відповідна посаді та справедливий розподіл обов'язків) і взаємна повага дозволяють вам контролювати власні дії та сприяти професійному розвитку. Щирі розмови, позитивні відгуки колег і прозорі правила роботи в компанії позитивно впливають на коректні стосунки між колегами, сприяють спілкуванню і, як наслідок, створюють позитивне середовище. Доступ до психолога або платформ підтримки психічного здоров'я стає все більш популярним у приватних медичних установах. На ринку медичних послуг також є ряд рішень, які підтримують психічний стан працівника.



Висновки

У сучасному світі медичні працівники стикаються з безліччю стресових факторів, які можуть призвести до розвитку емоційного вигорання. Резильєнтність до емоційного вигорання важлива характеристика для медичних працівників, оскільки дозволяє їм ефективно виконувати свої професійні обов'язки та зберігати психічне та фізичне здоров'я. Для підвищення рівня резильєнтності медичних працівників важливим є проведення заходів як на рівні організації, так і на рівні індивідуального працівника. На рівні організації це може включати:

1. Забезпечення сприятливих умов праці: нормовані робочі години, достатня кількість відпочинку та відпусток, адекватна матеріальна винагорода.

2. Розвиток ефективних систем управління стресом: техніки стресостійкості та релаксації.

3. Програми психічного здоров'я та професійного розвитку.

Підвищення рівня резильєнтності медичних працівників є важливим завданням, яке дозволяє їм ефективно виконувати свої професійні обов'язки та зберігати психічне та фізичне здоров'я.



Література

1. Лотоцька-Г олуб Л.Л. Соціально-психологічні чинники резистентності до емоційного вигорання у професійній діяльності лікарів: дис.... канд. психолог. наук. Київ. 2016. 258 с.

2. Назаренко І.П. Синдром емоційного вигорання серед медичних працівників психіатричної сфери. Новини медицини та фармації. 2011. № 383.

3. Психологічні аспекти медичної праці: навч. посіб. / уклад. І.В. Федік. Київ: ДП «Вид. дім «Персонал», 2017. 126 с.

4. Терзи О.О. Корекція та профілактика синдрому емоційного вигорання у лікарів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2017. Вип. 6(2). С. 101-105.

5. Шелков В.Ю. Профілактика синдрому вигорання у медичних працівників методами психологічної саморегуляції. Український медичний часопис. 2009. № 2(70). 2009. С. 57-59.

6. Bragard I., Dupuis G., Fleet R. Quality of work life, burnout, and stress in emergency department physicians: a qualitative review. European Journal of Emergency Medicine. 2015. № 22(4). p 227-234, DOI: 10.1097/MEJ.0000000000000194.

7. Degen Ch. Li J., Angerer P. Physicians' intention to leave direct patient care: an integrative review. Human Resources for Health. 2015. vol. 13. p. 74.

8. Estryn-Behar M., Doppia M.-A., Guetarni K. [et al.]. Emergency physicians accumulate more stress factors than other physicianseresults from the French SESMAT study. Emergency medicine journal. 2010. URL: https://www.researchgate.net/ publication/49650984. (дата звернення 04.01.2024).

9. Freudenberger H.J. Staff burn-out. Journal of Social Issues. 1974. 30. pp. 159-166.



References

1. Lototska-Golub, L.L. (2016). Sotsial'no-psykholohichni chynnyky rezystentnosti do emotsiynoho vyhorannya u profesiyniy diyal'nosti likariv [Socio-psychological factors of resistance to emotional burnout in the professional activity of doctors]. Candidate's thesis. Kyiv. 258. [In Ukrainian].

2. Nazarenko, I.P. (2011). Syndrom emotsiynoho vyhorannya sered medychnykh pratsivnykiv psykhiatrychnoyi sfery [The syndrome of emotional burnout among medical workers in the psychiatric field]. Novyny medytsyny ta farmatsiyi - News of medicine and pharmacy, 383. [In Ukrainian].

3. Fedik, I.V. (Layout). (2017). Psykholohichni aspekty medychnoyipratsi [Psychological aspects of medical work] Education. Manual. Kyiv: SE "Vyd. House "Personal". [In Ukrainian].

4. Terzy, O.O. (2017). Korektsiya ta profilaktyka syndromu emotsiynoho vyhorannya u likariv [Correction and prevention of emotional burnout syndrome in doctors]. Naukovyy visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriya: Psykholohichni nauky - Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: Psychological sciences, 6(2), 101-105. [In Ukrainian].

5. Shelkov, V.Yu. (2009). Profilaktyka syndromu vyhorannya u medychnykh pratsivnykiv metodamy psykholohichnoyi samorehulyatsiyi [Prevention of burnout syndrome in medical workers by methods of psychological self-regulation]. Ukrayins'kyy medychnyy chasopys - Ukrainian medical journal. 2(70), 57-59. [In Ukrainian].

6. Bragard, I., Dupuis, G., & Fleet, R. (2015). Quality of work life, burnout, and stress in emergency department physicians: a qualitative review. European Journal of Emergency Medicine, 22(4), 227-234. DOI: 10.1097/MEJ.0000000000000194.

7. Degen, Ch., Li, J., & Angerer, P. (2015). Physicians' intention to leave direct patient care: an integrative review. Human Resources for Healt, 13, 74.

8. Estryn-Behar, M., Doppia, M.-A., & Guetarni, K. [et al.]. (2010). Emergency physicians accumulate more stress factors than other physicianseresults from the French SESMAT study. Emergency medicine journal. URL: https://www.researchgate.net/ publication/49650984.

9. Freudenberger, H.J. (1974). Staff burn-out. Journal of Social Issues, 30, 159-166.

Размещено на Allbest.ru

...