Напівструктуроване інтерв’ю як спосіб отримання емоційного відгуку про переживання, що виникають в сновидінні в пацієнтів, які проходять лікування в умовах психоневрологічного стаціонару

Размещено на http://allbest.ru

1Заклад вищої освіти «Український католицький університет

2Національний університет «Львівська Політехніка»

Напівструктуроване інтерв'ю як спосіб отримання емоційного відгуку про переживання, що виникають в сновидінні в пацієнтів, які проходять лікування в умовах психоневрологічного стаціонару

1Пелех Ірина Володимирівна викладач

кафедри психології та психотерапії,

2Гринишин Наталія Олександрівна асистент

кафедри теоретичної та практичної психології

м. Львів

Анотація

Сновидіння пов'язане з переглядом, реорганізацією та безпечним способом репетиції ким ми є в нашому денному житті. Звертаючись до твердження К. Юнга висловленого в есе “Про природу сновидінь”, ключові сновидіння життя відображають частину особистості, яка ще не повністю виникла, але перебуває в процесі становлення, таким чином, ми отримуємо можливість ознайомитись з ключовими екзистенційними проблемами сновидця [1].

Аналіз та інтерпретація сновидінь слугують ефективно доведеним терапевтичним інструментом не лише в межах довготривалої, а й короткотермінової терапії для дослідження центрального конфлікту переживань пацієнта в швидких термінах, а інтерпретація символічної сцени, що розгортається в сновидіння створює безпечну площину доступу до реінтеграції витіснених переживань, що підвищує інтеграцію особистості, саморозуміння і самосприйняття, відтак зменшення важкості клінічної симптоматики, орієнтованої на формування стратегії терапевтичної роботи з пацієнтами в межах стаціонару.

В представленій статті проаналізовано доцільність використання методу напівструктурованого інтерв'ю як якісного методу наукового дослідження в контексті способу систематизації такого специфічного дослідницького матеріалу як зміст сновидінь пацієнтів, що проходять лікування тривожно-депресивного розладу в умовах стаціонарного психоневрологічного відділення.

Отримані результати дозволяють розширити перспективи розбудови якісних досліджень сновидінь в україномовній науковій дискусії, зокрема, проведених в умовах стаціонару. Результати отримані в досліджені допоможуть розширити перспективи психодинамічного та терпапевтичного розуміння символів та ключових мотивів сновидінь в контексті симптоматики тривожно-депресивного розладу.

В роботі здійснено якісне напівструктуроване дослідження контентаналізу серій сновидіннь сновидінь двох груп. Досліджувану групу склали пацієнти, що проходили лікування в межах стаціонару Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “ЛОК психоневрологічний диспансер” Стаціонар №1 30 осіб, що мали симптоми тривожнодепресивного розладу. Отримані результати порівняли з контрольною групою, до якої ввійшли 30 осіб, у яких симптоми тривоги й депресії не були клінічно вираженими на момент обстеження. Матеріал сновидінь було зібрано в обох групах з використанням плану опрацювання сновидіння У.Філліпса (модифікація М.Компанович).

Ключові слова: стаціонарне психоневрологічне відділення, симптом, пацієнт, сновидіння, тривожно-депресивний розлад.

Abstract

Semi-structured interview as a way to obtain an emotional response to experiences arising in a dream in patients undergoing treatment in a psychoneurological hospital

Pelekh Iryna Volodymyrivna Lecturer at the Department of Psychology and Psychotherapy, Ukrainian Catholic University

Hrynyshyn Nataliia Oleksandrivna Assistant Professor, Department of Theoretical and Practical Psychology, Lviv Polytechnic National University, Lviv

Dreaming is about revising, reorganizing, and safely rehearsing who we are in our waking lives. Referring to the statement of C. Jung in his essay "On the Nature of Dreams", the key dreams of life reflect a part of the personality that has not yet fully emerged but is in the process of becoming, thus we get an opportunity to get acquainted with the key existential issues of the dreamer [1].

The analysis and interpretation of dreams serve as an effectively proven therapeutic tool not only in long-term but also in short-term therapy to explore the central conflict of the patient's experiences in a short time, and the interpretation of a symbolic scene that unfolds in a dream creates a safe plane of access to the reintegration of displaced experiences, which increases the integration of personality, self-understanding and self-perception, and thus reduces the severity of clinical symptoms, focused on the formation of a strategy for therapeutic work with patients in the hospital.

The article analyzes the feasibility of using the semi-structured interview method as a qualitative research method in the context of a way to systematize such specific research material as the content of dreams of patients undergoing treatment for anxiety-depressive disorder in an inpatient psychoneurological department. The obtained results allow us to expand the prospects for the development of qualitative research on dreams in the Ukrainian-language scientific discussion, in particular, conducted in an inpatient setting. The results obtained in the study will help to expand the perspectives of psychodynamic and therapeutic understanding of symbols and key motifs of dreams in the context of the symptoms of anxietydepressive disorder. The paper presents a qualitative semi-structured study of the content analysis of dream series of two groups of dreamers. The study group consisted of patients who were treated in the hospital of the Municipal Non-Profit Enterprise of the Lviv Regional Council "LOK psychoneverological dispensary", Inpatient No. 1 30 people with symptoms of anxiety and depressive disorder. The results were compared with the control group, which included 30 people whose symptoms of anxiety and depression were not clinically evident at the time of the examination. The dream material was collected from both groups using the W. Phillips dream processing plan (modified by M. Kompanovych).

Keywords: inpatient psychoneurological department, symptom, patient, dreams, anxiety-depressive disorder.

Вступ

Постановка проблеми. В контексті аналізування клінічного матеріалу представленого у даній статті необхідно звернутись до категорії суб'єтивізації власне «матеріалу» сновидінь та їх відтворення. Досліджуючи проблематику суб'єктивної інтерпретації сновидінь в клінічній практиці, Хобсон апелює до аргументів запропонованих в дослідженні Грін та Светс щодо точно “чистоти” тлумачення звітів про сновидіння, згідно з їх основним твердженням, експериментатор може тільки покладатися на суб'єктивне сприйняття сновидіння і в результаті фіксації матеріалу сновидіння не маємо жодної незалежної перевірки того, що сновидець "насправді" пережив суб'єкт. терапевтичний психоневрологічний сновидіння

Попри те, отриманий суб'єктивний досвід можна систематизувати за допомогою опитувальників.

Перш за все, при розпитуванні про конкретний зміст сновидіння, експериментатор повинен уникати будь-яких зауважень або невербальних сигналів, які могли б вплинути на переказ змісту сновидіння досліджуваним [2] Згідно з актуальними даними, більшість провідних психотерапевтичних напрямів імплементували в свої клінічні практики аналіз сновидінь пацієнтів для прогнозування динаміки розвитку розладу в клінічній й терапевтичні парадигмах як ефективний досвід.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Щодо диференційної діагностики сьогодення, згідно з даними ВООЗ, тривожно-депресивний розлад входить до категорії розладів з найнижчою точністю в діагностуванні, а також відповідністю симптомів, таким чином, в МКХ-11 перегляду класифікаційна система продовжує включати діагностичну категорію субсиндромальної, коморбідної тривоги та депресії, яка перенесена з розділу тривожних розладів до розділу депресивних розладів і, відповідно, перейменована на "змішаний депресивний та тривожний розлад". На відмінно від МКХ -10, нова кваліфікація вказує на те, що генералізований тривожний розлад (ГТР) та змішаний тривожнодепресивний розлад не повинні діагностуватися при наявності депресивного епізоду (окрім панічних та фобічних розладів) [3].

Концепція змішаного тривожно-депресивного розладу в МКХ-11 становить значний відхід від МКХ-10 (Всесвітня організація охорони здоров'я, 1992), яка вказує на те, що генералізований тривожний розлад (ГТР) та змішаний тривожно-депресивний розлад не повинні діагностуватися при наявності депресивного епізоду (такого правила виключення для панічних або фобічних розладів не існує). Це узгоджується з добре встановленим перекриттям і співіснуванням депресивних і тривожних симптомів [4].

У 2018 році опубліковано нову Міжнародна класифікація хвороб МКБ-11, що включає «змішану депресію та тривожний розлад» (6A73: MDAD), позначений як розлад настрою. Цей розлад визначається симптомами як тривоги, так і депресії, що виникають більше двотижневого періоду, і жоден набір симптомів, розглянутих окремо, не є діагностичним порогом для будь-якого розладу.

Однак, як стведжується в досліджені Шевлін та колег, станом на 2021 рік жодне дослідження не перевіряло достовірність цих рекомендації на загальній вибірці населення. Врахувавши демографічні предиктори, а також результати соматизації та функціональних порушень, згідно з результатами дослідження Шевлін, було запропоновано розглядати змішаний тривожно депресивний розлад як супутню симптоматичну групу, яка згідно з методом Голдернберга, виступає моделюванням суміші факторів для перевірки критеріїв МКХ-11 для діагностики ЗМТДР. Зважаючи на отримані результати, Шевлін та інших активного поширення набуває дискусія про неможливість виведення категоріального класу який був би субсиндромальним як для тривоги, так і для депресії, тому рекомендують розглядати їх як клас коморбідних захворювань, який представляє затвердження як тривоги, так і депресії. Адже для цього класу розладів симптоми виражаються на вищому діагностичному рівні, порівняно з групами «тривоги» та «депресії» і має високий рівень функціональних порушень і соматизації [5]. Окресливши найважливіші показники, які беруть до уваги під час аналізу нових підходів до діагностики згідно з МКХ-11 варто виділити такі відмінності з ДСМ-5 та МКХ-11: менша увага при діагностовані приділяється симптомам тривоги, якщо вони тривають менше 6 місяців для встановлення діагнозу, в той час як депресивний епізод може бути діагностованим в ході двох тижнів. Попри те, в багатьох пацієнтів поруч з депресивним епізодом зберігаються вагомі симптоми тривоги, які вносять суттєві зміни в клінічний статус і загалом серцевину переживань пацієнтів, що впливає на оцінювання суїцидального ризику пацієнтів, перспективу позитивного прогнозу лікування в клініці, а також відмінності в підході до лікування [6]. В досліджені Голдберг у 2012 році проаналізовано дані попереднього діагностування згідно з старими класифікаціями вияскрививши наявність високого рівня кореляції між симптомами тривоги й депресії і домінування діагнозу тривожна депресія з вищою частотою ніж діагноз супутні розлади генералізованої тривоги й депресії (тривалість симптомів більше 6 місяців) [5]. Ряд монозиготних близнюкових досліджень підтвердили генетичну сприятливість генералізованого тривожного розладу й депресії [7]. В сімейному кейсовому дослідженні Тирер наведено дані про спільну генетичну схильність не так до тривоги й депресії як загалом до розладів невротичного спектру [8]

На основі клінічних досліджень Тирера субгруп пацієнтів з тривожним та депресивним розладом, а також змішаним тривожно депресивним розладом, висловлене твердження, що симптоматику досліджуваних пацієнтів можна розглядати як загальний невротичний синдром, що виражається первинно в перевазі тривоги й депресії за умови якщо:

* риси тривоги й депресії виникають в ході життя недосягаючи вираженого симптоматичного рівня;

* є маніфестними в ключових життєвих подіях; часто асоціюються з сімейною історією (члени сім'ї мають схожу симптоматику або тип реагування на критичні ситуації); виникають на основі стійких особистісних рис, які загострюються під час переживання фактору загального дистресу [9].

В межах цього синдрому тривожний та депресивний розлад може маніфестувати появою панічних атак або стійким патологічно високим рівнем тривоги, що спричиняють вагомий дистрес в соціальному й внутрішньо психологічному житті (переживання самих себе), а також ці симптоми часто недосягають рівня специфічного діагнозу. Деякі з пацієнтів схильні розвивати депресивний чи тривожний розлад в довготривалій перспективі, навіть незважаючи на схожий тип реагування до лікування в загальній вибірці [10].

Згідно з отриманими результатами в дослідженні Шевлін (вибірка у віці від 18 до 61 років, усіх категорій освіти та працевлаштування, в яких фіксували симптоми розладів, але вони проходили постійне лікування в межах денного стаціонару) відсоткова перевага частково належала симптомам тривоги 11.3% над 10.3% симптомам депресії. Стосовно значущості травматичного досвіду в дорослому житті менше третини досліджуваної вибірки 29.8% відзначали відсутність травматичних подій, 17.6% -одна, 14.9% дві, 10.8% три, 27.0% чотири та більше [4]

Досліджуючи проблематику соматизації та її коморбідності при тривозі й депресії Спінговен та колеги 1997 використали шкалу соматизації SCL-90 для перевірки зв'язку з симптомами депресії та тривоги та встановили такі результати: тривога має вищий коефіцієнт зв'язку з соматизацією ніж депресія, що частково може бути протрактована вищим рівнем “фізіологічних” проявів тривоги ніж депресії, проте, обидва кластири симптомів мають високий рівень зв'язку з соматизацією [9].

Щодо профайлу особистісних рис та схильності до розвитку тривожно депресивного розладу в дослідженні Фарнам і колег, на базі лікарні де проходили лікування пацієнти з змішаним тривожно-депресивним розладом в фазі загострення симптоматики, було підтверджено домінування в профайлі пацієнтів таких рис за Великою п'ятіркою: нейротизм, інтроверсія та низький рівень згідливості. Також в дослідженні Фарнам висловлене суперечливе твердження про необхідність відокремлення особистісних рис від підбору медикаментозного лікування [11].

Мета статті проаналізувати зібрані в ході напівстурктурованого інтерв'ю емоційній відгуки на основі опитувальника аналізу сновидінь Філліпса та визначити їх значення в контексті симптоматики тривожнодепресивного розладу на основі дослідження проведеного на клінічній вибірці стаціонарного відділення.

Виклад основного матеріалу

З метою перевірки гіпотези дослідження про переважання в сновидіннях досліджуваної групи переважно негативно забарвлених переживань під впливом симптомів тривоги й депресії, що суттєво впливають на відгук про емоційне забарвлення сновидінь й знаходять відображення в символах: катастрофізації, тривоги, провини, втрати й самопошкодження були проаналізовані самозвіти пацієнтів, щодо емоційного реагування на зміст сновидіння на основі опитувальника

У. Філліпса методом контент-аналізу й виокремлення ключових слів, на основі отриманих даних було виокремлено сформульовані нижче ключові тенденції. У пацієнтів зберігалась виражена симптоматика тривожно-депресивного розладу, кожен підписав інформовану згоду на участь в дослідженні, й надавав нам звіти записи опитувальника сновидінь Філліпса заповненого в часі перебування в стаціонарі. Також було сформовано контрольну групу з 30 осіб в яких симптомів тривожно-депресивного розладу та інших не відзначали.

Серед 30 досліджуваних пацієнтів, після прокидання на кожен сон з серії сновидінь відзначають такі емоції: 16% досліджуваних реагували страхом на зміст пригадуваних сновидінь, 8% не могли назвати свої переживання, що частково можна пояснити високим відсотком рівня алекситимії в досліджуваній групі, 4% реагували на зміст сну тривогою та огидою, 2% реагували позитивно на зміст сну, відчували порожнечу, а також застрягання переживань страху й тривоги, ніби зі змісту сну “неможливо вибратись”.

Для відстежування специфічного емоційного відгуку пацієнтів досліджуваної групи на зміст й символи сновидіння було зібрано дані про емоційні переживання уві сні. У 23% загальної вибірки відзначали переживання страху до подій сновидіння, ще 14% фіксовано сум та розпач, також 14% відчували сором та засудження, ще 14% відчували провину, самозвинувачення, відчуття власної поганості. безсилля, заціпеніння й страху зникнення. Серед досліджуваної групи 9 % не могли назвати своїх переживань, ще 4% згадували про відчуття підтримки, ці кейси стосувались пацієнтів, які згадували позитивно забарвлені сновидіння

Рис 1. Порівняння емоційного реагування на зміст сну після прокидання на основі опитувальника У. Філліпса в досліджуваній та контрольній групах

Рис 3. Порівняння емоційного реагування на зміст сну після прокидання на основі опитувальника У. Філліпса в досліджуваній та контрольній групах

Стосовно результатів контрольної групи, 15% опитуваних відзначали відчуття провини стосовно змісту сновидінь. Велику увагу при аналізі контенту сновидінь ми надали агресивним символам в контрольній групі, зокрема, 15% опитаних відзначали, що робили багато агресивний дій у сновидінні, але це не викликало у них провини після прокидання, а навпаки, вольове піднесення.Ще у 15% контрольної групи виникли труднощі з диференціацією емоцій після сновидіння, у 25% відзначали інтерес й здивування, 30% мали позитивні емоційні переживання після прокидання.

Для уточнення впливу перенесення денних переживань на сновидне життя, ми запитали про те, наскільки часто пацієнти фіксують схожі переживання до переживань уві сні і з якими ситуаціями вона пов'язані, та порівняли їх з результатами отриманими в контрольній групі, відтак, встановили такі результати:

Висновки

Таким чином, нам вдалось здійснити узагальнення емоційного фону пацієнтів стосовно сновидінь у трьох площинах: реагування у теперішньому часі, емоційне ставлення до подій уві сні, та відбиток денних переживань і їх вплив на зміст сновидінь та підтвердити першу гіпотезу дослідження. Проте, вагому тенденцію, яку вдалось виокремити на основі порівнянь групи пацієнтів та контрольної групи в учасників якої не було ознак тривоги й депресії, це частота появи емоційного відгуку стосовно переживання агресії в контрольній групі, яка є основною диференційною характеристикою, адже після прокидання пацієнти стаціонару одразу тяжіють до заглиблення в переживання сорому й провини, практично недозволяючи агресії знаходити відгук в їх емоційному житті.

Наступним вагомим аспектом виступає ступінь афективного навантаження матеріалу сновидінь, адже пацієнти диспансеру описують власні емоційні переживання в застряганні між часом й простором, часом надаючи їм ригідності й константності, й зниження плато загального емоційного фону до негативного полюсу, в той час як в контрольній вибірці спостерігається тенденція до широкого спектру наповнення емоційних переживань в динаміці сновидіння, наприклад, переживання суму й сорому часто змінюється. Обмеженнями результатів є високий рівень контекстувальної суб'єктивізації, а також мала чисельність вибірки.

Література

1. Roesler C. Jungian theory of dreaming and contemporary dream research findings from the research project `Structural Dream Analysis'. Journal of Analytical Psychology. 2020. Vol. 65, no. 1. P. 44-62.

2. Anxious and non-anxious forms of major depression: familial, personality and symptom characteristics / D. P. Goldberg et al. Psychological Medicine. 2013. Vol. 44, no. 6. P.1223-1234.

3. Dimensional analysis of depressive, anxious and somatic symptoms presented by primary care patients and their relationship with ICD-11 PHC proposed diagnoses / C. Ziebold et al. Psychological Medicine. 2018. Vol. 49, no. 5. P. 764-771.

4. Screening for anxiety, depression, and anxious depression in primary care: A field study for ICD-11 PHC / D. P. Goldberg et al. Journal of Affective Disorders. 2017. Vol. 213. P. 199-206.

5. ICD-11 `mixed depressive and anxiety disorder' is clinical rather than sub-clinical and more common than anxiety and depression in the general population / M. Shevlin et al. British Journal of Clinical Psychology. 2021.

6. Goldberg D. P., Prisciandaro J. J., Williams P. The primary health care version of ICD-11: the detection of common mental disorders in general medical settings. General Hospital Psychiatry. 2012. Vol. 34, no. 6. P. 665-670.

7. Allgulander C., Allebeck P., Brandt L. Antecedents of anxiety syndromes in a cohort of 50,465 young men in Sweden. A prospective analysis of self-reported and professionally assessed psychosocial characteristics. Acta Psychiatrica Scandinavica. 1992. Vol. 85, no. 2. P. 147-152.

8. The general neurotic syndrome: a coaxial diagnosis of anxiety, depression and personality disorder / P. Tyrer et al. Acta Psychiatrica Scandinavica. 1992. Vol. 85, no. 3. P. 201-206.

9. Beesdo K., Knappe S., Pine D. S. Anxiety and Anxiety Disorders in Children and Adolescents: Developmental Issues and Implications for DSM-V. Psychiatric Clinics of North America. 2009. Vol. 32, no. 3. P. 483-524.

10. Spinhoven P., Willem van der Does A. J. Somatization and somatosensory amplification in psychiatric outpatients: An explorative study. Comprehensive Psychiatry. 1997. Vol. 38, no. 2. P. 93-97.

11. The five factor model of personality in mixed anxiety-depressive disorder and effect on therapeutic response / A. Farnam et al. Asian Journal of Psychiatry. 2011. Vol. 4, no. 4. P. 255-257.

References

1. Roesler, C. (2020). Jungian theory of dreaming and contemporary dream research findings from the research project `Structural Dream Analysis'. Journal of Analytical Psychology, 65, 1, 44-62 [in English].

2. Goldberg, D. P. et al (2013). Anxious and non-anxious forms of major depression: familial, personality and symptom characteristics. Psychological Medicine, 44, 6, 1223-1234 [in English].

3. Ziebold, C. et al. (2018). Dimensional analysis of depressive, anxious and somatic symptoms presented by primary care patients and their relationship with ICD-11 PHC proposed diagnose. Psychological Medicine, 49, 5, 764-771 [in English].

4. Goldberg, D. P. et al. (2017). Screening for anxiety, depression, and anxious depression in primary care: A field study for ICD-11 PHC. Journal of Affective Disorders, 213, 199-206 [in English].

5. Shevlin, M. et al. (2021). ICD-11 `mixed depressive and anxiety disorder' is clinical rather than sub-clinical and more common than anxiety and depression in the general population. British Journal of Clinical Psychology [in English].

6. Goldberg, D. P., Prisciandaro, J. J., Williams, P. (2021). The primary health care version of ICD-11: the detection of common mental disorders in general medical settings. General Hospital Psychiatry, 34, 6, 665-670 [in English].

7. Allgulander, C., Allebeck, P., Brandt, L. (1992). Antecedents of anxiety syndromes in a cohort of 50,465 young men in Sweden. A prospective analysis of self-reported and professionally assessed psychosocial characteristics. ActaPsychiatricaScandinavica. , 85, 2, 147-152 [in English].

8. The general neurotic syndrome: a coaxial diagnosis of anxiety, depression and personality disorder / P. Tyrer et al. Acta Psychiatrica Scandinavica. 1992. Vol. 85, no. 3. P. 201-206 [in English].

9. Beesdo, K., Knappe, S., Pine, D. S. (2009). Anxiety and Anxiety Disorders in Children and Adolescents: Developmental Issues and Implications for DSM-V. Psychiatric Clinics of North America, 32, 3, 483-524 [in English].

10.Spinhoven, P., Willem, van der Does, A. J. (1997). Somatization and somatosensory amplification in psychiatric outpatients: An explorative study. Comprehensive Psychiatry, 38, 2, 93-97 [in English].

11. Farnam, A. et al. (2011). The five factor model of personality in mixed anxiety-depressive disorder and effect on therapeutic response. Asian Journal of Psychiatry, 4, 4, 255-257 [in English].

Размещено на Allbest.ru