Індивідуально-психологічні особливості самореалізації засуджених до позбавлення волі

Размещено на http://allbest.ru

Пенітенціарна академії України

Індивідуально-психологічні особливості самореалізації засуджених до позбавлення волі

Кухар Тетяна Володимирівна кандидат психологічних наук, доцент,

доцент кафедри психології

Борець Юлія Василівна кандидат психологічних наук, доцент,

доцент кафедри психології

Шарапова Юлія Володимирівна кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри психології

м. Чернігів

Анотація

Процес самореалізації осіб в місцях позбавлення волі має ґрунтуватися не стільки на викоріненні негативних рис характеру колишнього засудженого, скільки на формуванні в нього позитивних якостей.

Опинившись за гратами, багато засуджених відчувають так званий «тюремний стрес», що є наслідком переживання страху, стану фрустрації, почуття провини, каяття, ситуації невизначеності, змін умов життя та середовища, правового та соціального статусу тощо.

Все це надалі неминуче призводить до дезадаптації ізольованої від суспільства особи та втрати особливостей міжособистісного спілкування.

Методологія дослідження базується на методах синтезу, порівняльного аналізу та узагальнення теоретичних даних, представлених у науковій літературі в сфері психології.

У межах проведеного дослідження одержано такі результати, які складають наукову новизну: - дано теоретично-методологічний аналіз наукових підходів щодо проблеми самореалізації засуджених до позбавлення; покарання самореалізація психологічний засуджений

- розглянуто психологічні особливості засуджених до позбавлення волі;

- визначено методи та форми впливу на особистість засуджених до позбавлення волі осіб.

Висновки. Здійснено теоретико-методологічний аналіз наукових підходів щодо проблеми самореалізації засуджених до позбавлення волі. Встановлено, що самореалізація особистості являє собою складний феномен, що містить у структурі інтереси, потреби, професійну спрямованість, вмотивованість на досягнення, розуміння психологічного благополуччя та диференціацію «успішної» та «не успішної» поведінки.

Проведено емпіричне дослідження психологічних особливостей самореалізації осіб засуджених до позбавлення волі метою якого було перевірити аспекти індивідуально-психологічних особливостей самореалізації засуджених до позбавлення волі.

Ключові слова: досягнення, засуджені до позбавлення волі, інтелектуалізація, мета, особистість, особливості, перспектива, професійне самовизначення, психологічне благополуччя, самореалізація, соціальна роль, успішність.

Abstract

Individual psychological characteristics of self realization of condemned prisoners to deprivanion of will

Kukhar Tetyana Volodymyrivna Candidate of psychological sciences, docent,

Associate Professor of the Department of Psychology, Penitentiary Academy of Ukraine, Chernihiv

Borets Yuliia Vasilivna Candidate of psychological sciences, Associate Professor of the Department of Psychology, Penitentiary Academy of Ukraine, Chernihiv

Sharapova Yuliia Volodymyrivna Candidate of pedagogical sciences, Associate Professor of the Department of Psychology, Penitentiary Academy of Ukraine, Chernihiv

The purpose of the work is to study the individual and psychological features of the self-realization of convicts. The process of selfrealization of persons in places of deprivation of liberty should be based not so much on the eradication of negative character traits of the ex-convict, but on the formation of positive qualities in him. Once behind bars, many convicts experience the so- called «prison stress», which is the result of experiencing fear, frustration, guilt, remorse, uncertainty, changes in living conditions and environment, legal and social status, etc. All this inevitably leads to the maladaptation of a person isolated from society and the loss of features of interpersonal communication.

The research methodology is based on the methods of synthesis, comparative analysis and generalization of theoretical data presented in scientific literature in the field of psychology.

Within the framework of the conducted research, the following results were obtained, which constitute scientific novelty: - a theoretical and methodological analysis of scientific approaches to the problem of self-realization of those sentenced to deprivation was given; - the psychological characteristics of those sentenced to imprisonment were considered; - methods and forms of influence on the personality of persons sentenced to deprivation of liberty are defined.

Conclusions. A theoretical and methodological analysis of scientific approaches to the problem of self-realization of those sentenced to deprivation of liberty was carried out. It was established that the self-realization of the individual is a complex phenomenon, which includes interests, needs, professional orientation, motivation to achieve, understanding of psychological well-being and differentiation of «successful» and «unsuccessful» behavior in the structure. An empirical study of the psychological features of self-realization of persons sentenced to deprivation of liberty was carried out, the purpose of which was to check the aspects of individual psychological features of self-realization of persons sentenced to deprivation of liberty.

Keywords: achievements, sentenced to imprisonment, intellectualization, goal, personality, peculiarities, perspective, professional self-determination, psychological well-being, self-realization, social role, success.

Вступ

Постановка проблеми. Дослідницький інтерес до проблеми самореалі- зації особистості різко зріс як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. Посилення уваги до цієї проблеми пов'язано з розумінням її визначальної ролі в розвитку особистості, пред'явленні більш високої вимоги до таких якостей людини, як здатність до саморозвитку та самовдосконаленню, зокрема й психологічні особливості самореалізації.

Додатковим вектором є дослідження та розуміння психологічних особливостей самореалізації осіб, що є засудженими до позбавлення волі. В умовах обмеження волі відбувається перейняття стереотипів поведінки у виправному закладі, зниження критичності при оцінці своїх власних дій та дій інших людей, переоцінка цінностей, деформація емоційної сфери [5, с. 162-166].

Все це надалі неминуче призводить до дезадаптації ізольованої від суспільства особи та втрати особливостей міжособистісного спілкування. Важливо, щоб люди, що мають досвід перебування за гратами не втратили мотивацію до саморозвитку, самостановлення та могли реалізувати себе у професійній діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процес самореалізації осіб, в місцях позбавлення волі, на нашу думку, має ґрунтуватися не стільки на викоріненні негативних рис характеру колишнього засудженого, скільки на формуванні в нього позитивних якостей.

Так, кримінально-правові аспекти зазначеної проблематики досліджували В.С. Наливайко, В.Г. Панасевич та інші. Ідея самоздійснення особистості та самореалізації розглядалася в роботах В.П. Зінченко, А. Маслоу, О.М. Кокун, К. Роджерс, Е. Фромм та інших [3, с. 190-198]. На сучасному етапі питання технології роботи з соціалізації та самореалізації ув'язнених розглядаються в працях таких науковців як: Р.Ф. Беспальча, В.М. Вовк, Т.В. Журавель, Н.Ю. Максимова [4, с. 136-140].

Мета статті -досілдження індивідуально-психологічних особливостей самореалізації засуджених до позбавлення волі.

Виклад основного матеріалу

Сучасна кримінально-виправна політика спрямована на пом'якшення покарання та посилення виховних заходів впливу на засуджених, створення гуманного середовища відбування покарання [6, с. 10-17]. В окресленому векторі, важлива роль у реформуванні кримінально-виконавчої системи доручається соціально-психологічній службі.

Головне завдання фахівців соціально-психологічної служби - підвищення ефективності виправного впливу на засуджених, надання їм психологічної допомоги, оптимізація взаємин між засудженими та особовим складом виправної установи.

Слід враховувати, що вплив на засуджених без урахування їх індивідуально-психологічних особливостей знижує ефективність виховних заходів, породжує конфліктні ситуації, посилює негативний вплив криміногенних чинників [1, с. 115-119].

Опинившись за гратами, багато засуджених відчувають так званий «тюремний стрес», що є наслідком переживання страху, стану фрустрації, почуття провини, каяття, ситуації невизначеності, змін умов життя та середовища, правового та соціального статусу, різного роду обмежень, у тому числі й особистого простору, обмеження можливостей задоволення потреб особистості, адаптація до нової для індивіда кримінальної субкультури. Як і будь-який стрес, негативно впливаючи на психіку людини «тюремний стрес» при несприятливій динаміці сприяє появі різних форм деструктивної поведінки [2, с. 112-117]. Його характеристики пов'язані з низкою екстремальних характеристик навколишніх умов, як фізичного, так і соціального середовища, що виявляються у монотонності, стереотиповій поведінці; в обмеженні простору, у доступі до інформації, комунікації, в жорсткому визначенні діапазону рольових дій.

В умовах, що склалися, вивчення індивідуально-психологічних особливостей засуджених у процесі ресоціалізації, є однією з найскладніших і актуальних у сучасній науці. В даний час дуже мало досліджень, присвячених цій темі.

Метою нашого емпіричного дослідження - експериментально перевірити аспекти індивідуально-психологічних особливостей самореалізації засуджених до позбавлення волі.

В дослідженні взяли участь 60 засуджених до позбавлення волі ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», віком 20-25 років, серед них - 30 юнаків та 30 юнок. Розподіл 50% - 50% за статтю дозволило нам встановити не лише індивідуальні, але й гендерні особливості у змісті дослідження самореалізації особистості. Вік засуджених - 20-25 років. Дана вікова межа належить до періоду молодості - найбільш продуктивного та творчого періоду у житті, якому відповідає максимальна самореалізація та пік у розвитку особистості, набуття життєвого досвіду через виправлення певних помилок у житті та окреслення нового життєвого вектору діяльності.

1. Самооцінка і рівень домагань, Методика Дембо-Рубінштейн. В ході проведення методики діагностики самооцінки особистості нами отримані такі дані, що зображені на рисунку 1.:

Рис.1. Результати діагностики самооцінки у групах (у %)

У групі 1 (юнаки) у 58 %, у групі 2 (юнки) у 22% визначився високий рівень самооцінки. При цьому рівні самооцінки випробувані виявляються не обтяженими «комплексом неповноцінності», правильно реагують на зауваження інших та рідко сумніваються у своїх діях. В групі 1 у 42%, у групі 2 у 45% рівень самооцінки виявився середнім. Про них можна сказати, що вони рідко страждають від «комплексу неповноцінності» та іноді піддаються впливу, можуть бути «керованими». В групі 1 ні в кого, у групі 2 у 33% був виявлений низький рівень самооцінки, це проявляється у хворобливому реагуванні на критику на свою адресу, - намаганні завжди зважати на думки інших, часто діагностуються страждання від «комплексу неповноцінності», коли уявлювані «моделі» не відповідають реальній дійсності.

Рис. 2. Рівень саморозвитку (у %)

60% - займають позицію активного саморозвитку; 20% - відсутня система саморозвитку, орієнтація в розвитку залежить від різних умов; 20% - саморозвиток, що зупинився.

Рис. 3. Розподіл показників готовності до змін у юнаків та юнок (у %)

Таблиця 1.

Критерій Пірсоиа (група юпок N10)

Встановлена позитивна залежність між готовністю до змін та вольовими якостями у юнок: відповідно, чим вищою є сформованість вольової регуляції, тим вищою є готовність та прийняття змін.

Встановлена позитивна залежність між готовністю до змін та вольовими якостями у юнаків: відповідно, чим вищою є сформованість вольової регуляції, тим вищою є готовність та прийняття змін. Проте показник сталості взаємозв'язку є вищим у юнок, ніж у юнаків.

2. Тест смисложиттєвих орієнтацій СЖО, Леонтьєва. Тут було виділено 3 групи:

Група з високою самооцінкою. Група із середньою самооцінкою. Група із низькою самооцінкою.