Індивідуально-типологічні особливості емоційної стійкості фахівців комунікативних професій (на прикладі майбутніх педагогів і психологів)

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. Вінниця

Індивідуально-типологічні особливості емоційної стійкості фахівців комунікативних професій (на прикладі майбутніх педагогів і психологів)

Васюк Катерина Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології

Боженко Владислава Григорівна, асистент кафедри психології

Анотація

Емоційна стійкість особистості є важливою складовою професійної успішності майбутніх фахівців у галузі психології та педагогіки. Глибинні механізми її формування та чинники, які впливають на її розвиток до цього часу залишаються недостатньо дослідженими. Розглянуті основні підходи до визначення емоційної стійкості, яку трактують або як стан, або як властивість особистості. На підставі теоретичного аналізу виділені відмінності поняття «емоційна стійкість» від споріднених понять «нейротизм», «стресо- стійкість». У емпіричній частині дослідження було висунуте припущення, що у майбутніх психологів і педагогів емоційна стійкість залежить від індивідуально-типологічних особливостей. В ході дослідження встановлено, що у представників різних типів темпераменту емоційна стійкість має відмінності, але в окремих показниках. Емоційно стійкі особистості мають значно нижчий рівень нейротизму і ситуативної тривожності, отже у складних, невизначених ситуаціях можуть краще контролювати свої емоції і протидіяти негативним наслідкам стресу. Типологічних особливостей особистісної тривожності не встановлено. Крім темпераменту у дослідженні використовувалась типологія за методикою «Велика п'ятірка». Вона виділяє типи особистості за шкалами: «інтроверсія», «імпульсивність», «обособленість», «експресивність», «нестійкість». Було встановлено, що Було встановлено, що емоційно нестійкими є експресивні, імпульсивні та нейротичні особистості, що підтверджує теоретичні положення про волю, а не мотивацію, як базовий чинник емоційної стійкості. Показники інтроверсії та обособленості не впливають суттєво на емоційну стійкість особистості. Вони визначають ступінь відкритості в комунікації, отже, комунікативні якості не являються визначальними для емоційної стійкості майбутніх фахівців у сфері педагогіки і психології.

Ключові слова: вольові якості, емоційна стійкість, майбутні психологи і педагоги, міжособистісна взаємодія, нейротизм, стрес, тривожність.

Vasuk Katerina Micolayivna Candidate of Psycological Sciences. Docent, Assosiate Professor of the Department of Psychology, Vasyl Stus' Donetsk National University, Vinnitsa

Bozhenko Vladislava Hrihorivna, Assistant of Department of Psychology, Vasyl Stus' Donetsk National University, Vinnitsa

THE FEATURES OF INTERPERSONAL COMMUNICATION OF

FUTURE EDUCATORS AND PSYCHOLOGIST WITH DIFFERENT LEVEL OF EMOTIONAL STABILYTY

Abstract

The person's emotional stability is a main component of professional success of future specialists in psychology and pedagogy sphere. The underlying mechanisms of formation and factors, which determine their progress, remain poorly understood. We have analyzed the approaches to the definition of emotional stability, which is interpreted as a person's state or a property. On the base of the theoretical analysis, we have highlighted a concept “emotional stability and it has been separated from similar concepts “neuroticism” and “stress resistance”. In the empirical parts of our investigation, we have suggested, that emotional stability of future educators and psychologists depends on individuals and typological characteristics. The research found that people with different types of temperament have a different level of emotional stability, but in few indicators. Emotionally stable persons have mush low level of neuroticism and situate anxiety. So they can control their emotions in difficult situation and resistance negative consequences of stress better than another time. Typological features of personal anxiety were not indicated. Besides the temperament we used typology of The “Big five”-test in our investigation. There are person's types in the scales: “introversion”, “impulsivity”, “isolation”, “expression”, “instability”. It was found that emotional instability persons were expressive, impulsive, and neurotypical. All this confirms that voluntary is the main factor of emotional stability, but motivation is not. The indicators of introversion and isolation don't affect the personal emotional stability. They determine a level emotional openness in communication then communicative features are not decisive for emotional stability of future specialists in sphere of pedagogy and psychology.

Keywords: anxiety, voluntary features, emotional stability, future educators and psychologists, interpersonal interaction, neuroticism, stress.

Постановка проблеми. Типологізація особистості має давню традицію у психології. Виділення тих чи інших типів дозволяє фахівцям у психологічній науці краще передбачати поведінку індивідів у типових ситуаціях, визначати причини вчинків, створювати психологічні портрети і професійні характеристики. Водночас типологічний підхід мав чимало критиків через недостатнє врахування індивідуальних особливостей особистості, але попри це досі на втрачає актуальності. У діяльності майбутніх фахівців професій типу «людина-людина», до яких відносяться педагоги і психологи, на перший план виходить емоційно-вольова сфера, як одна з провідних у забезпеченні успішності професійної діяльності. Вольова регуляція поведінки і ті чинники, які впливають на неї є предметом дослідження багатьох поколінь науковців. Особливої актуальності це питання набуває зараз, коли потреба у фахівцях психологічного профілю є гострим, а вимоги до їх професійних якостей збільшуються у зв'язку з тими кризовими умовами життя сучасного українського суспільства, в якому воно перебуває останні два роки. У зв'язку з цим питання вольової регуляції та емоційної стійкості майбутніх фахівців у сфері виховання та кризової допомоги людям стає надзвичайно актуальним. Для формування коректної стратегії розвитку таких якостей потрібно визначити їх залежність від типу особистості. Якщо така залежність буде встановлена, то це послугує запорукою для більш раціонального підходу в розробці програм розвитку потрібних вольових якостей (в тому числі й емоційної стійкості) з урахуванням типу особистості майбутнього фахівця, дасть розуміння сильних і слабких сторін представників певного типу особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історія дослідження феномену емоційної стійкості охоплює приблизно 50-70 років активних досліджень. Спочатку її вивчали в контексті психології спорту, але згодом ця проблема набула більш універсального характеру, і наразі вивчається навіть у медицині в контексті психосоматичних розладів. Як зазначає О.Р. Малахозов, термінологія цього поняття досить неоднозначна [1]. Не завжди чітко проводиться межа між емоційною стійкістю і стресостійкістю, емоційною нестабільністю, нервово-психічним напруженням тощо. Але дослідник намагався чітко розмежувати ці поняття. Стресостійкість визначалась ним як здатність адекватно реагувати на стресогенні чинники, вчасно мобілізуватися, нейротизм - це показник емоційної збудливості, що є прямим показником роботи нервової системи, тобто визначає порі активації лімбічної системи. Емоційна стійкість в цьому трактуванні є своєрідним інтегральним показ-ником, тому що, на нашу думку, залежить як від ставлення до емоціогенних подій, емоційного досвіду особистості, так і анатомо-фізіологічних особли-востей нервової системи.

Згідно методологічного принципу детермінізму в психології для розуміння психічного явища потрібно вивчити причини появи і механізми впливу на функціонування явища. З огляду на це, Н. Гердерсон визначив провідні чинники, які можуть впливати на формування і прояви емоційної стійкості. Це, зокрема: чуйність, комунікабельність, емпатія, критичне та інсайтне мислення, позитивна ідентичність, інтернальний локус контролю, ініціативність та почуття гумору, усвідомлення мети і сенсу життя, здатність пробачати собі та іншим, вміння обирати продуктивні копінг-стратегії [2]. Ця теорія включає в себе переважно особистісні риси, або внутрішні чинники. Але, на нашу думку, тут не представлена психофізіологічна складова, яка теж може бути суттєвим чинником у формуванні емоційної стійкості, оскільки емоційне реагування, його сила, здатність протидіяти стресогенним наванта-женням, швидкість і сила реакції прямо залежать від типу нервової системи.

Такої ж думки Г.Н. Лапшинська, яка зазначає, що розвиток належного рівня емоційної стійкості можливий тільки за умови комплексного розвитку низки особистісних рис, в тому числі і властивостей нервової системи [3]. Таким чином виокремлюються групи фізіологічних, соціальних і власне психологічних чинників, що впливають на остаточний рівень емоційної стійкості.

Визначаючи складний характер емоційної стійкості як особистісної риси, І.Ф. Аршава зазначає, що вона є сумою мотиваційних, когнітивних, емоційно-вольових та фізіологічних компонентів, але особливу увагу вона приділяла саме фізіологічним компонентам [4]. У своєму дослідженні вона висунула припущення, що діагностику емоційної стійкості варто здійснювати саме у складних умовах життєдіяльності шляхом спостереження за реалізацією вищих психічних функцій. У теперішніх реаліях українського суспільства наявна кризова ситуація створює для дослідника потрібні в діагностичному плані умови для прояву емоційної стійкості. Конкретне вираження емоційної стійкості знаходить себе в показниках психічних станів, які виникають внаслідок значних змін в умовах життя особистості. Як зазначає І.Ф. Аршава, емоційно вразливі особистості реагують на складну ситуацію більше рефлекторно, вони закриті новому досвіду і мають високий нейротизм [4]. При залученні когнітивної оцінки у реагування на складну ситуацію стає можливим вольовий контроль за емоційними реакціями. Звичайно, це не являється гарантією виснаження вольових резервів, але використання енергії стає поміркованим.

У питанні віднесення емоційної стійкості до станів або властивостей особистості теж не існує однозначної думки. Так, В. Варенич вважає, що складність цього феномену в певних аспектах відносить його і до властивостей і до станів [5]. На нашу думку, це з більшою вірогідністю є властивістю особистості, бо емоційна стійкість досить стабільна у часі і мало залежить від зовнішніх чинників.

Мета статті. Визначити індивідуально-типологічні особистості розвитку емоційно-вольової сфери, зокрема, емоційної стійкості, у майбутніх фахівців педагогічних і психологічних спеціальностей. Нас цікавить саме індивідуально-типологічні особливості нервової системи, які лежать в основі емоційної стійкості, тому що саме на цей показник неможливо впливати шляхом психокорекції, його можна лише враховувати в тій чи іншій діяльності, формуючи індивідуальний стиль її виконання.

Виклад основного матеріалу. Для проведення емпіричної частини дослідження було залучено 124 здобувача вищої освіти. З них здобувачі 1-3 курсів спеціальності «Психологія» Донецького національного університету імені Василя Стуса у кількості 68 здобувачів (спеціальності «Психологія») Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського у кількості 56 здобувачів (педагогічних спеціальностей). Загальна кількість учасників дослідження 124 особи у віці від 18 до 26 років. З них чоловічої статі 14 осіб, жіночої 120 осіб. Така диспропорція пояснюється специфікою даних спеціальностей, де переважна кількість здобувачів - жіночої статі.

У методологічну основу дослідження було закладене припущення, що індивідуально-типологічні особливості особистості відіграють значну роль у формуванні емоційної стійкості, що в дорослому віці проявляється у суттєвих відмінностях у рівні емоційної стійкості у представників різних типів особистості.

Для діагностики використовували два блоки методик: перший блок виявляв особливості емоційної стійкості. До нього ввійшли методика на визначення тривожності Спілбергера-Ханіна, методика нервово-психічної напруженості «Прогноз», методика EPQ Айзенка на визначення рівня нейротизму. Другий блок методик визначав індивідуально-типологічні особливості нервової системи, які лежать в основі розподілу людей на типи темпераменту, зокрема, це методика на визначення типу темпераменту О. Бєлова, визначення соматотипу за шкалою У. Шелдона (ендоморфний, мезоморфний, ектоморфний), опитувальник «Велика п'ятірка» Р. МакКрей, П. Коста.

На першому етапі дослідження був здійснений аналіз індивідуально- типологічних особливостей досліджуваних. Зважаючи на велику кількість типологій, що існують зараз у психології, ми обрали найпоширеніші з них. По-перше, це типологія темпераментів, в основі якої лежить тип нервової системи особистості.

По-друге, це соматичний тип за теорією А. Шелдона, який визначає певні властивості, аналогічні темпераментальним, на основі будови тіла людини. емоційна стійкість вольовий

По-третє, це типологія на основі методики «Велика п'ятірка!», що виявляє екстраверсію-інтроверсію, відкритість-відчуженість, підозрілість, самоконтроль-імпульсивність, емоційна стабільність-нестабільність, експре- сивність-практичність. Остання методика містить шкали-фактори, які, у свою чергу, складаються з низки показників.

Рішення про віднесення досліджуваного то певного рівня емоційної стійкості приймалось на основі комплексного результату за методиками визначення тривожності Спілбергера-Ханіна, методики нервово-психічної напруженості «Прогноз», методики EPQ Айзенка на визначення рівня нейротизму. Нижче на рис. 1 представлені результати діагностики тривожності за методикою Спілбергера Ханіна.

Рис.1 Відсоткові значення показників тривожності за методикою

Спілбергера-Ханіна

Аналіз результатів свідчить про превалювання середніх рівнів тривожності, але ситуативна тривожність дещо завищена, порівняно з особистішою. Вірогідно, це пов'язано з стресовими ситуаціями, які переживають досліджувані, в тому числі і у зв'язку з суспільно-політичною ситуацією в країні. При чому очевидним є завищення саме ситуативної тривожності, яка в першу чергу реагує на стресову ситуацію.

Другою методикою, за допомогою якої ми визначали рівень емоційної стійкості - це методика визначення нервово-психічної напруженості «Прогноз» В.А. Бодрова. Результати її представлені на рис. 2.

Рис. 2 Результати діагностики за методикою нервово-психічної напруженості «Прогноз» В.А. Бодрова

Результати оцінки нервово-психічної напруженості демонструють наявність, як високих, так і низьких показників, але відсоток тих, хто має завищені показники теж значна 18%, в цілому розподіл високих, середніх і низьких показників наближений до нормального.

Ще одним показником емоційної стійкості був рівень нейротизму за методикою EPQ Г. Айзенка. Вона визначає показник нейротизму- врівноваженості, як складової темпераменту, але в нашому випадку ми використовували цей показник для визначення емоційної стійкості. Нейротизм корелює з тривожністю і фрустрацією, але в даному дослідженні цей аспект не перевірявся. Результати представлені на рис 3.

Рис.3 Відсоткові значення нейротизму за методикою EPQ Г. Айзенка

Як і у попередніх методиках, превалюють середні значення нейротизму, але при цьому низькі значення дещо більше представлені, тому в цілому ситуація з рівнем нейротизму не має вираженого негативного моменту.

Наступним етапом емпіричного дослідження було порівняння показників емоційної стійкості в залежності від типу темпераменту, встановленого за методикою О. Бєлова. Дана методика має специфічний аналіз, де різні типи темпераменту можуть бути представлені в однаковій пропорції. Такі результати довелось відсіювати через їх невизначеність.

Таким чином при даному розподілі залишилось 87 досліджуваних з 124. А саме: холеричний темперамент виявлено у 29 осіб (33,3%), сангвінічний у 27 (31%), флегматичний у 18 (20,7%) і меланхолічний у 13 (14,9%).

Рис 4. Показники емоційної стійкості (особистісна і ситуативна тривожність, нейротизм та нервово-психічне напруження) в осіб з різним

типом темпераменту

Виділивши ці чотири групи, було здійснене порівняння рівня вираженості основних показників емоційної стійкості в осіб з різним типом темпераменту. На рис. 4 представлені показники тривожності та нейротизму в осіб з різним типом темпераменту, але тільки завищені, тому що саме вони свідчать про проблему з емоційною стійкістю. В цілому ці результати досить передбачувані, тому що у меланхолічного типу виявлено зависокі показники ситуативної тривожності та нервово-психічного напруження, високим нейротизмом відмічається і холеричний тип. Сангвінічний і флегматичний мають незначні прояви напруження, нейротизму і тривожності.

Для статистичного підтвердження гіпотези про існування типологічних відмінностей у показниках емоційної стійкості нами був здійснений обрахунок за допомогою статистичного критерію Краскела-Уоліса, який дозволяє одночасно порівняти3 і більше групи, а також враховує не представлені на рисунку середні та низькі показники за методиками. Результати представлені в таблиці нижче.

Таблиця 1.

Емпіричні та критичні показники Н-критерію Краскела-Уоліса за показниками емоційної стійкості між групами майбутніх фахівців з різним типом темпераменту

Статистичний аналіз показав наявні відмінності показників емоційної стійкості у представників різних типів темпераменту. Зокрема, це ситуативна тривожність та нейротизм. Середні значення демонструють, що особливо тривожними є представники меланхолічного та холеричного типів, а найменше - сангвінічного. Нейротизм надмірно завищений у холеричного типу. В той же час показники нервово-психічного напруження й особистісної тривожності не отримали значущих відмінностей. Вірогідно, нервово- психічне напруження пов'язано не стільки із загальною схильністю до порушень емоційної стійкості, а від наявних зараз стресогенних умов. Таким чином, підтвердилось, що емоційна стійкість в першу чергу пов'язана з емоційною лабільністю, врівноваженістю та сензитивністю нервової системи, що і забезпечує належний рівень опору емоціогенним ситуаціям. Тобто типологічні особливості емоційної стійкості на рівні типу нервової системи виявились статично достовірними.

Також нами була використана і дещо інша типологія, яка визначається методикою «Велика п'ятірка». На рис. 5 представлені відсоткові значення завищених показників за методиками, які визначали емоційну стійкість в залежності від типу особистості за методикою «Велика п'ятірка».

Через велику кількість даних їх важно представити на одному рисунку, тому ми одразу виконали статистичний аналіз показників, розділивши кожен раз вибірку на три групи за високим, середнім та низьким рівнем вираженості показників методики «Велика п'ятірка». Результати представлені в таблиці 2.

Статистично достовірні показники в таблиці 2 відмічені зірочкою. Встановлено, що достовірними виявилися не всі показники і статистична значущість не перетнула межу у Р>0,05. Отже, показники екстраверсії- інтроверсії та обособленості-прив'язаності виявились незначущими чинниками для прояву емоційної стійкості. Не залежно від того, чи інтроверт людина, чи екстраверт, емоційна стійкість не обумовлюється даною характеристикою. Дані шкали за змістом виражають частоту взаємостосунків людини із соціумом, міру відкритості йому.

Таблиця 2.

Результати статистичного порівняння показників емоційної стійкості у представників різних типів за методикою «Велика п'ятірка»

Наступні три шкали демонструють дещо іншу тенденцію. Так, імпульсивність визначає міру самоконтролю, наполегливості, відповідальності і завбачливості. Імпульсивні особистості відрізняються значно гіршою емоційною стійкістю. Отже, в подальшому прояви імпульсивності і безвідповідальності, поганого самоконтролю є свідченням емоційної нестійкості індивіда, що може бути важливим при професійному відборі на посади, що несуть ризик для життя і здоров'я.

Показник нестійкості, хоч і має тотожну назву, але за змістом дещо відрізняється. Він характеризує міру напруженості-розслабленості, емоційного комфорту, емоційної лабільності, тобто частоти зміни емоційних станів під впливом зовнішніх подразників. Дана особливість суттєво не впливає на показники особистісної тривожності, але є статистично значущою у всіх інших показниках емоційної стійкості. В основному ці показники є залежними від ситуації.

Експресивність характеризується артистичністю, чуттєвістю і пластичністю. Чим вищий рівень експресивності, тим більш емоційно нестійкими виявлялись досліджувані. Високо експресивні особистості є чутливими, навіть дещо екзальтованими у проявах емоцій. Водночас, тривожність не залежить від даного показника.

Висновки

В результаті проведеного дослідження було встановлено, що емоційна стійкість має часткову залежність від типологічних властивостей особистості. Так, темпераментальні властивості обумовлюють часткову таку залежність у показниках ситуативної тривожності та нейротизму, що не являється несподіванкою. В деяких опитувальниках на визначення типу темпераменту самі показник нейротизму є одним з ключових для визначення типу темпераменту, також тривожність в традиційній класифікації властивостей нервової системи, що лежать в основі темпераменту. Типологічні особливості «великої п'ятірки» також мають певне значення для рівня емоційної стійкості. Зокрема, імпульсивність, нестійкість та експресивність зумовлюють завищення показників нейротизму та нервово-психічного напруження, що знижує загальну емоційну стійкість індивіда. Експресивні особистості демонструють схильність до екзальтованих реакцій у стресових ситуаціях, надмірну чутливість, за рахунок чого і знижується емоційна стійкість. Показники тривожності не виявили значної залежності від типологічних особливостей. Лише показники ситуативної тривожності є завищеними в імпульсивних і нестійких особистостей. Отже перспективним розробками в цій темі є розширення типологічних рис, які можуть обумовлювати зменшення емоційної стійкості. Виявлення типологічних особливостей полегшує прогноз поведінки суб'єкта, отже передбачення супутніх показників емоційної стійкості також стане ефективнішим.

Література

Малхазов О.Р. Теоретичні засади дослідження емоційної стійкості. Наукові студії з соціальної та політичної психології. 2017. Вип. 40 (43). С. 62-71.

Henderson N. Fostering resiliency in Children and Youth: Four Basic Steps for Families, Educators, and Other Caring Adults. San Diego, CA: Resiliency in Action, 1999. P. 20-74.

Лапшинська Г.М. Огляд основних груп чинників емоційної стійкості особистості. Вісник Харківського національного університету. Серія «Психологія». № 1121. 2014. С. 23-27.

Аршава І. Ф. Аспекти імпліцитної діагностики емоційної стійкості людини : монографія. Дніпро.: Вид-во ДНУ, 2008. 468 с.

Варенич В.В. Роль емоційної стійкості в професійній діяльності працівників соціальної сфери. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12 : Психологічні науки. 2014. Вип. 43 (67). С. 183-188.

References

Malkhazov O.R. (2017). Teoretychni zasady doslidzhennia emotsiinoi stiikosti [The Theoretical Base of Investigation of Emotional Stability]. Naukovi studii z sotsialnoi tapolitychnoi psykholohii - Scientific Studies on Social and Political Psychology, 40 (43), 62-71 [in Ukrainian].

Henderson N. Fostering resiliency in Children and Youth: Four Basic Steps for Families, Educators, and Other Caring Adults. San Diego, CA: Resiliency in Action, 1999. P. 20-74.

Lapshynska H.M. (2014). Ohliad osnovnykh hrup chynnykiv emotsiinoi stiikosti osobystosti [The Review of Main Factors of Person's Emotional Stability]. VisnykKharkivskoho natsionalnoho universytetu. Seriia «Psykholohiia» - The Journal of V.N. Karazin Kharkiv National University. A Series of Psychology, 1121, 23-27 [in Ukrainian].

Arshava I. F. (2008). Aspekty implitsytnoi diahnostyky emotsiinoi stiikosti liudyny : monohrafiia [The Aspects of Imlicit Diagnostics of Person's Emotional Stability: monography]. Dnipro.: Vyd-vo DNU, 2008. 468 s. [in Ukrainian].

Varenych V.V. (2014)/ Rol emotsiinoi stiikosti v profesiinii diialnosti pratsivnykiv sotsialnoi sfery [The role of emotional stability in the professional activity of social workers/ Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 12 : Psykholohichni nauky - Naukowyi Chasopys Dragomanov Ukrainian State University. Series 12. Psycologicalsciences, 43 (67), 183-188 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru