Особливості психокорекційної роботи практичного психолога з тривожними підлітками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра психології та педагогіки

ПЗВО «Київський міжнародний університет»

Особливості психокорекційної роботи практичного психолога з тривожними підлітками

Борейчук Ірина Олегівна

кандидат психологічних наук, доцент

Анотація

У статті розглядаються важливі аспекти психокорекційної роботи практичного психолога з підлітками, які перебувають у тривожному стані. Особлива увага приділяється саме підлітковому віку, враховуючи його специфічні особливості у фізіологічному, емоційному та соціальному розвитку. Авторка зосереджується на вивченні причин і проявів тривоги у підлітків, а також розглядає психокорекційні методи, спрямовані на поліпшення емоційного стану та психічного благополуччя учнів цієї вікової групи, зокрема досліджує ефективність когнітивно-поведінкової терапії, арттерапії та групової терапії з метою подолання тривожності серед підлітків.

Поданий матеріал враховує також важливість взаємодії батьків і педагогічного колективу для створення оптимального безпечного середовища для підтримки та розвитку дітей та підлітків. Висвітлення практичних аспектів роботи психолога із тривожними підлітками робить статтю цінним джерелом інформації для фахівців, які працюють у галузі психології та педагогіки, а також батьків, які цікавляться психічним здоров'ям своїх дітей на цьому важливому етапі їхнього життя.

У публікації подано не лише теоретичний аналіз проблеми, але й конкретні рекомендації для практичного застосування психокорекційних методик у роботі з тривожними підлітками. Особливий акцент зроблено на важливості інтеграції зусиль практичного психолога, родини та освітнього середовища з метою створення повноцінної системи підтримки та розвитку учнів цієї категорії. Додатково висвітлено можливості ефективного впровадження психокорекційних стратегій і технологій в реальних умовах. Зазначені у статті арттерапевтичні методики є цінним доповненням методичного арсеналу для практичних психологів, учителів, батьків і всіх, хто цікавиться питаннями психічного здоров'я, розвитку підлітків у нинішніх умовах.

Ключові слова: психокорекційна робота, практичний психолог, арттерапевтичні методики, підлітковий вік, тривога, тривожність, подолання тривожності.

Boreichuk Iryna Olehivna candidate of psychological sciences, associate professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Kyiv International University, Kyiv

FEATURES OF PSYCHOCORRECTIVE WORK OF A PRACTICAL PSYCHOLOGIST WITH TEENAGERS WITH ANXIETY

Abstract

The article considers important aspects of the psychocorrective work of a practical psychologist with teenagers experiencing anxiety. Special attention is paid to adolescence, taking into account its specific features in physiological, emotional and social development. The author focuses on the study of the causes and manifestations of anxiety in adolescents, and considers psychocorrective methods aimed at improving the emotional state and mental well¬being of students of this age group, in particular. The author also investigates the effectiveness of cognitive-behavioral therapy, art therapy and group therapy in order to overcome anxiety among adolescents.

The article takes into account the importance of interaction between parents and the teaching staff to create an optimal safe environment for the support and development of children and adolescents. The highlighted practical aspects of a psychologist's work with anxious teenagers make the article a valuable source of information for professionals working in the field of psychology and pedagogy, as well as for parents interested in mental health of their children at this important stage of their lives.

The publication provides not only a theoretical analysis of the problem, but also specific recommendations for the practical application of psychocorrective methods in working with anxious teenagers. Special emphasis is placed on the importance of integrating the efforts of a practical psychologist, family and educational environment in order to create a full-fledged system of support and development of students of this category. In addition, the possibilities of effective implementation of psychocorrective strategies and technologies in real conditions are highlighted. The art therapy methods mentioned in the article are a valuable addition to the methodological arsenal for practical psychologists, teachers, parents and everyone who is interested in issues of mental health and adolescent development in the current conditions.

Keywords: psychocorrective work, practical psychologist, art therapy methods, adolescence, worry, anxiety, overcoming anxiety.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах воєнної агресії в Україні сучасне суспільство зіткнулось з низкою викликів у галузі психічного здоров'я дітей та підлітків, серед яких особливе місце посідає проблема тривожності, викликана військовими подіями. Тривожність у цьому віковому періоді може мати серйозні наслідки на етапі формування особистості та подальшого життєвого шляху. Дослідження сутності тривожності та шляхів її виникнення на різних вікових етапах є важливим для розуміння закономірностей розвитку емоційної сфери людини, особливостей утворення стійких особистісних рис. Саме високий рівень тривожності розглядається як показник передневротичного стану, що є підґрунтям для формування психологічних труднощів підліткового віку, оскільки ознак стійкого особистісного утворення ця риса набуває саме в підлітковому та ранньому юнацькому віці, відтак проведення психологічної корекції тривожності на ранніх етапах розвитку набуває особливого значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У зарубіжній психології, на думку більшості дослідників, основними характерними проявами тривожності є: негативний емоційний відтінок, невизначеність предмета переживання і відчуття реальної погрози. Деякі науковці наголошують на такій важливій ознаці тривожності як спрямованість у майбутнє (У. Макдаугал, С. Мадді, Ч. Рікрофт, П. Тилліх). Вченими виокремлено також джерела тривожності: значуща людина (Г. Салліван, К. Хорні), внутрішньоособистісні (Д. Макклелланд, Р. Мей, К. Роджерс, Е. Фром, К. Юнг), перинатальні (С. Гроф, О. Ранк). У психологічних дослідженнях зазначається, що тривожність є досить суб'єктивним феноменом, який має індивідуально значущі, інтроспективні, поведінкові та фізіологічні прояви. Сучасні емпіричні дослідження з вивчення психологічних детермінант, проявів тривоги, тривожності та страхів стосуються переважно дошкільного, молодшого шкільного та підліткового віку (Є. Калюжна [7], Т. Ольховецька, Я. Омельченко, О. Скляренко, С. Ставицька, Н. Шевченко). Деякі дослідники дотримуються думки про те, що тривожність як стійка особистісна риса формується саме в підлітковому віці, який характеризується нерівномірністю та суперечливістю розвитку як на міжіндивідному, так і внутрішньо-індивідному рівні особистості. Попри значні термінологічні розходження та підходи у визначенні видів тривожності (адекватна і неадекватна (Л. Божович); відкрита і прихована, стійка, генералізована (Г. Прихожан) [9]; шкільна, міжособистісна, самооцінна (А. Парафіян, Г. Прихожан, С. Ставицька); зовнішня та внутрішня (І. Мусіна); загальна та специфічна особистісна тривожність (Ю. Ханін); невмотивована тривожність (Г. Генінг), учені поділяють думку, що тривога є невід'ємною складовою існування людини, а її надмірні прояви викликають особистісну дисгармонію, внутрішні протиріччя в образі «Я» і супроводжуються емоційним дискомфортом, передчуттям небезпеки.

Мета статті полягає в аналізі та розкритті основних проблем, які виникають у підлітків у контексті тривожності, а також у визначенні оптимальних методик психокорекційної роботи з тривожними підлітками.

Виклад основного матеріалу

Сучасний підлітковий вік часто супроводжується різними викликами та стресовими ситуаціями, які можуть впливати на розвиток тривожних станів. Як засвідчив аналіз наукових джерел, тривожність серед підлітків стає не тільки поширеною, але і серйозною проблемою в сучасному суспільстві, зокрема в період російсько-української війни, окрім цього, стрімкий розвиток технологій, соціальний тиск, проблеми в шкільному оточенні та сімейні чинники також можуть створювати атмосферу, в якій тривожність у підлітків виявляється найбільш помітно.

У психології підлітковий вік тлумачиться як перехідний період від дитинства до дорослого життя, однак вікові межі цього етапу психічного розвитку особистості у психологічній, педагогічній, медичній, юридичній літературі різних країнах визначається по-різному, а саме: 10-14 років, 14-18 років, 12-20 років тощо. Спираючись на традиційну вікову періодизацію психічного розвитку, усталену в українській психології, межі підліткового віку знаходяться у віковому діапазоні від 10-11 до 14-15 років.

Центральним психологічним новоутворенням підліткового віку вважається формування почуття дорослості, яке виявляється у ставленні до себе, до інших, світу загалом. Соціальна зрілість виражається у новій життєвій позиції, яка проявляється у спрямованості та змісті активності підлітка, його прагненнях, бажаннях і переживаннях. Зокрема, Д.Ельконін розуміє почуття дорослості як новоутворення свідомості, через яке підліток порівнює себе з однолітками або дорослими, засвоює зразки поведінки для інших людей, будує свої стосунки з іншими людьми, перебудовує свою діяльність. Такі анатомо¬фізіологічні, фізичні та психологічні зміни зумовлюють те, що підлітковий вік є дуже складним не лише для батьків, учителів та іншого оточення, але і для самої дитини [1].

Нами встановлено, що вперше підлітковий період як перехідний етап психічного розвитку між дитинством та юністю, як час другого, самостійного народження в житті, вивчав французький філософ і просвітитель Жан-Жак Руссо [6]. Основні негативні (труднощі у вихованні, переважання конфліктності та емоційна нестійкість) та позитивні (почуття індивідуальності) характеристики цього етапу особистісного розвитку було проаналізовано американським психологом і педагогом Стенлі Холлом, який назвав цей етап періодом «бурі та натиску», що характеризується кризою самосвідомості, пройшовши через яку людина набуває почуття індивідуальності [3]. Точку зору про перехідність підліткового періоду було підтримано американським психологом К.Левіним. Він вбачав її в тому, що підліток уже не належить до дитячої культури, але ще і не може увійти до світу дорослих, тому що реальність видає супротив. Це викликає стан «когнітивного дисбалансу», невизначеність орієнтирів, планів і цілей у період зміни життєвого простору [4]. Водночас Е. Еріксон розглядав підлітковий вік як центральний для вирішення завдань особистісного самовизначення, досягнення ідентичності [2].

В українській психології основні підходи до розуміння сутності підліткового періоду закладено у наукових працях Л. Божович, Л. Виготського, Д. Ельконіна, тощо. Українські дослідники, як і зарубіжні, у більшості своїй підлітковий період розглядають як кризовий і роблять акцент на його бурхливому протіканні, вважаючи його складним не лише для самого підлітка, але й для тих дорослих, які спілкуються з ним. На думку Д. Ельконіна, підлітковий вік як етап в психічному розвитку характеризується виходом дитини на якісну, нову соціальну позицію, пов'язану з пошуком власного місця в суспільстві. Його претензії завищені, і він сам не завжди має адекватні уявлення про те, які його можливості. Все це приводить до численних конфліктів підлітка з батьками і вчителями, до протестної поведінки [1].

На основі аналізу наукових джерел ми зробили висновок, що феномен підліткової тривожності заслуговує особливої уваги, оскільки має свої власні джерела, зміст, форми прояву, механізми захисту. Такий феномен значною мірою зумовлений особливостями особистісного розвитку підлітка, в першу чергу його суперечливістю та конфліктністю, які виявляються у прагненні до успіху і визнання, по-перше, та небажанням змінювати себе та своє ставлення до себе, по-друге. Нами з'ясовано, що тривожність у підлітків може проявлятися у різних формах, від загальної тривожності - до соціальної тривожності чи тривоги перед навчальними випробуваннями. Розуміння цього явища та розроблення ефективних методів протидії є важливою складовою створення психологічної підтримки та поліпшення якості життя підлітків.

Вважаємо, що поняття тривожності не можна розглядати окремо від тривоги, адже тривога - це емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і пов'язаних із очікуванням несприятливого розвитку подій, а тривожність - це схильність до переживання тривоги. Тривожність - індивідуальна властивість особи, риса характеру, що проявляється схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особистості, неприємностями, невдачами, фрустрацією. Важливо, що йдеться про психологічну загрозу, тобто таку, що має суб'єктивну сутність і не проявляється як фізична небезпека. Такими ситуаціями можуть бути деякі конфлікти, порівняння людиною себе з тими, хто має певну перевагу, змагання із такими людьми.

З підліткового віку тривожність все більше опосередковується самооцінкою, набуваючи риси особистісного утворення. Тривожні діти переконані, щоб нічого не боятися, потрібно зробити так, щоб боялися їх. Саме тому тривожність є одним із основних джерел підліткової агресивності. Маскуючи свою тривогу, ховаючи її від дорослих та однолітків і навіть від себе, вони самі не знають, що їм потрібно, не можуть звернутися за допомогою, провокують негативне ставлення до себе оточуючих. Це ускладнює і без того важкий внутрішній стан дитини у період підліткової кризи, закріплюючи впевненість у тому, що шляхи до «нормального» життя для них закриті.

Наші спостереження засвідчили, що тривожність підлітка часто порушує його нормальне життя, часто стає причиною порушення соціальних зв'язків із навколишнім середовищем. Одним із регулярних проявів тривожності в підлітків є апатія, в'ялість, безініціативність. Саме внутрішній конфлікт, суперечливість прагнень дитини, коли одне її сильне бажання суперечить іншому, одна потреба заважає іншій, є причиною виникнення тривоги. Емоційне життя підлітка визначається його відносинами з однолітками. Водночас значущість стосунків із батьками і вчителями може зменшитися. Чим ширше коло значущих взаємовідносин, тим більше ситуацій, які можуть викликати тривогу. Але поява нових сфер значущих стосунків дає підлітку можливість вирішувати різноманітні протиріччя, які б могли бути причиною виникнення тривоги. Конфлікт не викликає тривоги, якщо є точка опори, якщо не всі орієнтири втрачено.

Однією з частих причин тривожності є завищені вимоги до дитини, догматична система виховання, яка не враховує власну активність дитини, її здібності, інтереси та схильності. Л. Виготський, С. Холл, Е. Шпрангер - дослідники психології підлітків надають великого значення спілкуванню, особливо з ровесниками. Стосунки з товаришами перебувають у центрі життя підлітка, багато в чому визначаючи решту аспектів його поведінки й діяльності. Для підлітка важливо не просто бути разом із ровесниками, а посідати серед них певний статус, що задовольнятиме його. Для деяких це намагання може виражатися через бажання набути в групі позицію лідера, для інших - бути визнаним, улюбленим товаришем або непорушним авторитетом у якійсь справі, але в будь-якому випадку є головним мотивом поведінки учнів у середніх класах. Як засвідчують дослідження, саме невміння, неможливість досягти такого статусу найчастіше є причиною недисциплінованості, правопорушення у підлітків, супроводжується їх підвищеною комфортністю щодо підліткових компаній, емоційними порушеннями, високим рівнем тривожності. Відтак, стан тривожності - це наслідок підліткової кризи, що протікає по-різному й дезорганізує особистість підлітка, впливає на всі сфери його життя. Ці кризи можуть стати причиною тривожності.

З урахуванням зазначеного, вважаємо, що саме психокорекційна робота є важливою складовою психотерапевтичної практики, спрямованої на зміну негативних психічних станів, усунення психологічних проблем і поліпшення якості життя особи. Щодо тривожних підлітків, то психокорекційна робота має за мету не лише зменшення рівня тривожності, але й надання рекомендацій для подолання стресових ситуацій, формування позитивних мисленнєвих патернів та підтримки у процесі самовизначення. Психологічна корекція дає змогу підліткам розвивати стратегії ефективної емоційної регуляції, навчати прийомам подолання стресу та збільшувати резилієнтність. Важливо розглядати психокорекційну роботу як інтегрований підхід, що поєднує в собі різноманітні методи і стратегії, орієнтовані на індивідуальні особливості та потреби кожного підлітка. Це уможливлює створювати більш глибокі та довготривалі позитивні зміни в психічному стані особистості.

Під психокорекцією розуміємо психологічний процес або систему методів, спрямованих на коригування та виправлення негативних аспектів психічного стану людини з метою поліпшення її емоційного благополуччя та функціонування в соціумі. Основними принципами психокорекції є:

- індивідуалізація підходу: кожна дитина унікальна, відтак психокорекційна робота має бути адаптована до індивідуальних особливостей підлітка. Індивідуальний підхід дає змогу враховувати конкретні потреби, цінності та переживання кожного клієнта;

- співпраця та довіра: взаємодія практичного психолога із підлітком ґрунтується на довірі та співпраці. Важливо створити безпечне середовище, в якому підліток може вільно ділитися своїми почуттями та думками;

- взаємодія із сім'єю: психокорекційна робота охоплює також роботу з сім'єю підлітків. Важливо розуміти вплив взаємодії сімейних стосунків і рівень батьківської підтримки на оптимальний результату.

Зокрема, Л. Підлипишина вказує, що психологи виділяють два способи подолання тривожності у підлітків, серед яких: вироблення конструктивних способів поведінки у важких для підлітка ситуаціях, а також оволодіння прийомами, що дають змогу впоратися з зайвим хвилюванням, тривогою; зміцнення впевненості в собі, розвиток самооцінки та уявлення про себе, турбота про особистісне зростання людини [8].

На основі зазначеного виділяємо особливості психокорекційної роботи з тривожними підлітками:

- побудова довірливих стосунків - створення безпечного та комфортного середовища для спілкування, демонстрація прийняття та емпатії, забезпечення конфіденційності психотерапевтичного процесу;

- психоедукація - надання інформації про сутність тривожних розладів, їх симптоми та типові прояви, вивчення причин виникнення та чинників, що посилюють тривожність, роз'яснення принципів і методів подолання тривожних станів;

- когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) - виявлення та корекція дезадаптивних думок і переконань, що підтримують тривожність, навчання корисним когнітивним стратегіям та раціональному мисленню, формування навичок самоконтролю та емоційної регуляції, викорінення дезадаптивних поведінкових патернів (уникнення та ритуалізація);

- терапія релаксації - освоєння методів м'язевої релаксації (прогресивна м'язова релаксація за Джекобсоном), навчання дихальним вправам і діафрагмальному диханню, опанування медитативними практиками та йога- терапією;

- експозиційна терапія - поступове та безпечне зіткнення підлітка з тривожними стимулами, десенсибілізація до тригерних чинників у контрольованих умовах, формування навичок подолання тривоги у реальних життєвих ситуаціях;

- сімейна психотерапія - залучення членів сім'ї до психотерапевтичного процесу, налагодження комунікації та поліпшення взаєморозуміння в сім'ї, використання сімейних ресурсів для підтримки підлітка, навчання членів сім'ї конструктивним способам взаємодії з підлітком.

До основних видів психокорекційної роботи відносимо:

- індивідуальна психокорекція: робота психолога з підлітком наодинці, спрямована на корекцію його особистих проблем, пов'язаних із тривожністю;

- групова психокорекція: робота психолога з групою підлітків, які мають схожі проблеми;

- сімейна психокорекція: робота психолога з сім'єю підлітка, спрямована на поліпшення стосунків в сім'ї та надання підтримки підлітку.

Особливе місце у системі психологічних засобів корекції посідає арттерапія (О.Вознесенська [5], О. Дацун, В.Назаревич, Л.Підлипишина, Д.Селіванова, О. Тараріна, Л.Фірсова та ін.). У нинішніх умовах арттерапію все частіше розглядають як інструмент прогресивної психологічної допомоги, який сприяє формуванню здорової та творчої особистості, реалізації на практиці основних функцій соціалізації особистості (адаптаційна, корекційна, мобілізаційна, регулятивна, реабілітаційна та профілактична). Арттерапія є ефективним методом у роботі практичного психолога з тривожними підлітками, оскільки дає змогу їм виразити свої емоції та досліджувати внутрішні переживання через творчий процес.

З урахуванням зазначеного, пропонуємо розроблені нами та адаптовані арттерапевтичні методики, які варто використовувати для роботи з тривожними підлітками:

Методика 1 «Намалюй емоцію»

Мета: сприяти емоційному прояву та самовираженню у підлітків через малювання.

Інструкція: запропонуйте підліткам вибрати кольори та форми, які вони пов'язують із своїми емоціями. Дайте їм свободу для вибору матеріалів (фарби, олівці, фломастери). Надайте час для того, щоб вони створили малюнок або образ, який відображає їх емоційний стан на цей час, це може буде твір вільного стилю, де кожен елемент виражає їхні емоції.

Після завершення творчого процесу варто запросити підлітка розглянути свій малюнок і відповісти на питання, які спрямовують їхню увагу на вибрані кольори, форми та загальну атмосферу творчості. Потім - бажано провести обговорення результатів, спостережень і вражень.

Запитання для обговорення:

1. Які кольори ви обрали, і як вони відображають ваші емоції'?

2. Які форми або образи привертають вашу увагу, і чому ви вибрали саме їх?

4. Чи змінювалися ваші емоції під час малювання?

5. Як ви відчуваєте себе зараз, розглядаючи свій малюнок?

Отже, запропонована методика спрямована на допомогу підліткам визначати та виражати свої емоції, а також розглядати та обговорювати свої переживання.

Наступна - методика «Арт-журнал позитивних емоцій»

Мета: стимулювати позитивне мислення та самопочуття у підлітків через створення арт-журналу.

Інструкція: запропонуйте підліткам альбоми, які вони можуть

використовувати для створення свого позитивного журналу. Заохочуйте їх записувати позитивні думки, події та враження, які вони відчувають упродовж дня чи тижня. Наголосіть, що вони можуть до своїх записів додавати ілюстрації, малюнки чи колажі, використовувати фарби, фломастери, вирізані картинки або будь-що інше, що їм подобається.

Заохочуйте підлітків відзначати не лише значущу подію, але й маленькі радощі та досягнення щодня. Зауважте, що такий арт-журнал - це місце для позитивних вражень і творчості, де вони можуть виражати власні почуття та відкривати для себе позитивні сторони свого життя.

Запитання для обговорення:

1. Які позитивні думки чи події ви першими внесли до свого журналу?

2. Які ілюстрації або колажі ви обрали для вираження своїх позитивних емоцій?

3. Як ви відчуваєте себе, переглядаючи свій арт-журнал радості?

4. Які маленькі радощі ви зафіксували, що можуть виглядати невеликими, але приємними моментами у вашому житті?

5. Як вам вдалося виявляти позитивні аспекти навіть у буденних ситуаціях?

Отже, ця методика сприяє підвищенню рівня самосвідомості про позитивні сторони життя, підтримує психічне благополуччя та розвиває творчий спосіб вираження емоцій у підлітків. На нашу думку, використання арттерапевтичних вправ, зокрема створення позитивного журналу для малювання емоцій, має неабияке значення в роботі практичного психолога з тривожними підлітками, тому що створює умови для:

- емоційного самовираження: творчі вправи дозволяють підліткам емоційно відтворювати свої почуття через малюнки та записи, що сприяє вираженню емоцій, які можуть бути важкими для висловлення;

- самовираження та самоідентифікації: застосовуючи методи арттерапії підлітки можуть відкривати для себе нові аспекти своєї особистості та ідентифікувати свої емоції, що значно полегшує розуміння власних почуттів і допомагає їм вирішувати конфлікти;

- позитивного мислення: створення позитивного журналу сприяє фіксації уваги на позитивних аспектах життя, отже допомагає тривожним підліткам переосмислити світ навколо себе, фокусуючись на радісних моментах та досягненнях;

- саморегуляції: арттерапія може стати інструментом саморегуляції, дозволяючи підліткам знаходити та використовувати творчі методи для зменшення тривоги та стресу;

- розвитку творчого мислення: використання різних матеріалів та технік у творчому процесі допомагає розвивати творче мислення та виражати емоції різноманітними способами;

- підтримки комунікації: арттерапевтичні вправи можуть бути інструментом для полегшення спілкування між практичним психологом та підлітком, адже творчий процес допомагає виражати почуття, які підлітку зазвичай складно виразити словесно.

Подані методики сприяють комплексному психокорекційному підходу до роботи з тривожними підлітками, їхньому емоційному розвитку, поліпшенню самопочуття та встановлення ефективної комунікації з психологом. На сучасному етапі, особливо в період війни, арттерапія застосовується для психолого-педагогічної корекції стану дітей та підлітків із невротичними, психосоматичними порушеннями, у яких наявні труднощі в навчанні й соціальній адаптації, умовах внутрішньо-сімейних конфліктів. Варто зазначити, що такий вид терапії є одним із найрезультативніших засобів психокорекційної роботи, спрямованих на зниження тривожності у дітей підліткового віку.

Висновки

психокорекційний тривожний підліток

Таким чином, результати теоретичного аналізу засвідчили, що використання творчих методів дає змогу тривожним підліткам виражати свої почуття та емоції, розвивати позитивне мислення та підвищувати самооцінку. Саме психокорекційний підхід сприяє не лише зменшенню рівня тривоги, але й підтримує загальний психічний стан, сприяючи його адаптації та самовираженню. Враховуючи сучасні соціально-політичні процеси, постійне перебування у стані пермокризи, важливо здійснювати індивідуальний та творчий підхід до кожної дитини, зокрема підліткового віку. Практичний психолог, який використовує психокорекційні методики, має бути готовим до адаптації та вдосконалення професійної готовності відповідно до унікальних потреб кожного клієнта. Усе зазначене попередньо підсилює важливість подальших досліджень, спрямованих на вдосконалення психокорекційної роботи із тривожними підлітками з метою надання їм ефективної та адаптованої психологічної підтримки та супроводу.

Література

1. Elkonin, D.B. (1976) Problemsof the psychology of children's play in the works of L.S. Vygotsky. Voprosy Psichologii, 6, 94 - 101 (English Summary)

3. Erikson EH. (1968) Identity: Youth and Crisis. New York: Norton.

4. Hall, H. S. (1904). Adolescence: Its Psychology and Relation to Physiology, Anthropology, Sociology, Sex, Crime, Religion, and Education. 2 volumes New York, Appleton.

5. Lewin, K. and Gertrude W. Lewin (eds.) (1948). The Resolution of Social Conflicts: Selected Papers on Group Dynamics [1935-1946]. New York: Harper and Brothers.

6. Вознесенська О. (2007) Арт-терапія у роботі практичного психолога. Львів: Мова. Київ: Шк. світ, 120 с.

7. Жан-Жак Руссо і його теорія природного виховання. Навчальні матеріали онлайн. URL:https://tinyurl.com/2j4mrcjs

8. Калюжна Є.М. (2008) Психологічні механізми особистісної тривожності у підлітковому віці: дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Київ, НПУ імені М. П. Драгоманова, 192 с.

9. Основи арт-терапії /Л. В. Підлипишина. Київ: Марич, 2009. 60 с.

10. Прихожан, А.М. (2008). Психокорекція тривожності у дітей та підлітків. Київ: Видавництво «Свічадо».

References

1. Elkonin, D.B. (1976). Problemsof the psychology of children's play in the works of L.S. Vygotsky. Voprosy Psichologii. [English Summary]

2. Erikson EH. (1968). [Identity: Youth and Crisis], New York: Norton.

3. Hall, H. S. (1904). [Adolescence: Its Psychology and Relation to Physiology, Anthropology, Sociology, Sex, Crime, Religion, and Education]. New York, Appleton.

4. Lewin, K. & Gertrude W. Lewin (1948). [The Resolution of Social Conflicts: Selected Papers on Group Dynamics], New York: Harper and Brothers

5. Voznesenska O. (2007). Art-terapiia u roboti praktychnoho psykholoha [Art therapy in the work of a practical psychologist]. Lviv: Mova. Kyiv: Shk. World. [in Ukrainian]/

6. Jean-Jacques Rousseau and his theory of natural education. Educational materials online. URL: https://tinyurl.com/2j4mrcjs [in Ukrainian]/

7. Kalyuzhna E.M. (2008). Psykholohichni mekhanizmy osobystisnoi tryvozhnosti u pidlitkovomu vitsi [Psychological mechanisms of personal anxiety in adolescence]. Kyiv [in Ukrainian].

8. L. V. Plypyshyn (2008). Osnovy art-terapii [Basics of art therapy]. Kyiv: Marych [in Ukrainian].

9. Prihozhan, AM. (2008). Psykhokorektsiia tryvozhnosti u ditei ta pidlitkiv [Psychocorrection of anxiety in children and adolescents]. Kyiv: Swichado Publishing House [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru