Особливості психічного розвитку дитини після розлучення батьків

Размещено на http://www.allbest.ru

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

Особливості психічного розвитку дитини після розлучення батьків

Лаптєв Ігор Миколайович аспірант кафедри психології, соціальної роботи та педагогіки

Анотація

В статті розкрито особливості психічного розвитку дитини після розлучення батьків, яке здатне негативно впливати на психічний розвиток дитини, що виражається в різних нюансах, таких як емоційна сфера, взаємини з батьками й ровесниками, пристосування в шкільному оточенні тощо. Розкрито сутність поняття «розлучення», під яким визначено кризу, що стосується всієї сімейної системи та яку складно переживають як подружжя, так і діти. З'ясовано, що на сьогоднішній день розлучення як феномен оцінюють неоднозначно, оскільки раніше це вважали однозначно негативним явищем (як загрозу родині), то наразі змогу розлучення розглядають як невід'ємний компонент сімейного ладу, необхідний для її трансформації у разі, коли не можна зберегти сім'ю в незмінному складі та структурі.

Наведено основні причини розлучень та основні чинники, які впливають на форми реагування на розлучення, зокрема характер розірвання шлюбу; відношення до нього подружжя; існуючі ресурси. Визначено найбільш поширені стратегії поведінки в ситуації розлучення та основні труднощі, з якими стикається дитина. З'ясовано, що насамперед негативним чином розлучення відображається на хлопчиках, оскільки дівчаткам більш просто забезпечити власні потреби бути залежними та захищеними. Як правило, батьки є більше скутими на ласку щодо синів, вони не бажають зіпсувати власних дітей, проявляючи своє піклування про них та задовольняючи їхні потреби в підвищеній увазі у згаданий період.

Наведено фактори, які впливають на гостроту переживань дитинства. Визначено чинники, які формують реакцію дітей на розлучення батьків, зокрема ворожнеча, що супроводжує розлучення; кількість змін, які сталися у способі життя дитини; особливості стосунків батьків та дітей. В свою чергу, позитивний розвиток дитини у неповній сім'ї окреслюється рядом чинників: нормальне функціонування батьків; батьки в неповній сім'ї мають підтримувати позитивні взаємини та змогу співпраці в аспекті виховання дитини принаймні на рівних; потрібно збільшувати коло спілкування дитини: формувати підґрунтя для перевірки й втілення її інтересів - у гуртках та секціях; не можна робити дитину об'єктом маніпуляції.

Ключові слова: розлучення, психічний розвиток дитини, причини розлучень, фактори, реагування на розлучення, стратегії поведінки, труднощі. психічний розлучення дитина

Laptiev Ihor Mykolaiovych graduate student of the department of psychology, social work and pedagogy, V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv,

FEATURES OF CHILD'S MENTAL DEVELOPMENT AFTER

PARENTS' DIVORCE

Abstract

The article reveals the peculiarities of the child's mental development after parental divorce, which can negatively affect the child's mental development, which is expressed in various nuances, such as the emotional sphere, relationships with parents and peers, adjustment in the school environment, etc. The essence of the concept of "divorce" is revealed, which defines a crisis that affects the entire family system and is difficult for both spouses and children. It has been found that today divorce as a phenomenon is evaluated ambiguously, since earlier it was considered a clearly negative phenomenon (as a threat to the family), now the possibility of divorce is considered as an integral component of the family system, necessary for its transformation in the case when it is not possible keep the family in an unchanged composition and structure.

The main causes of divorces and the main factors that influence the forms of response to divorces, in particular the nature of the divorce; spouse's relationship to him; existing resources. The most common behavioral strategies in a divorce situation and the main difficulties faced by a child are determined. It was found out that, first of all, divorce affects boys in a negative way, since it is easier for girls to satisfy their own needs to be dependent and protected. As a rule, parents are more restrained in favor of sons, they do not want to spoil their own children by showing their care for them and satisfying their needs for increased attention during the mentioned period.

The factors that affect the acuteness of childhood experiences are given. The factors that shape the children's reaction to the divorce of their parents, in particular, the enmity accompanying the divorce, have been determined; the number of changes that have occurred in the child's lifestyle; features of the relationship between parents and children. In turn, the positive development of a child in a single-parent family is defined by a number of factors: normal functioning of parents; parents in a singleparent family must maintain positive relationships and the possibility of cooperation in the aspect of raising a child at least on an equal basis; it is necessary to increase the circle of communication of the child: to form the basis for checking and realizing his interests - in circles and sections; you cannot make a child an object of manipulation.

Keywords: divorce, child's mental development, causes of divorce, factors, response to divorce, behavioral strategies, difficulties.

Постановка проблеми. Сім'я, її стабільність і гармонійність функціонування - вагома умова психічного здоров'я кожної особистості. Особливу роль психологічна атмосфера в сім'ї, особливості батьківсько-дитячих стосунків відіграють під час розвитку й становлення особистості дитини. Розлучення зумовлює перетворення сім'ї та, як результат, негативним чином відображається на життєдіяльності дитини. Сім'я представляє соціум загалом, вважається його мініатюрним відтворенням. В ній відбувається соціалізація людини. Досвід, котрий людина отримує в сім'ї, визначає її персональну поведінку, формує внутрішню будову реальності, на базі котрої в людини виходить сприймати навколишнє середовище. На теренах усього світу частота розлучень, зокрема і в нашій державі, сягає значного рівня та надалі зростає, що зумовлює серйозне занепокоєння суспільства та протягом останніх років є предметом досліджень.

Кожного року в результаті розлучень з'являється додатково надзвичайно багато неповних сімей, в котрих дитину виховуватиме один із батьків. Через це на сучасному етапі в психолого-педагогічній науці є актуальною проблема розгляду життєдіяльності дітей, в тому числі молодшого шкільного віку, котрі перенесли розлучення батьків, і, таким чином, напрацювання інструментів зменшення негативних наслідків розлучення на їх особистість. Як вважають вчені, психічні травми, котрі особа переживає у дитинстві, являються фактором виникнення симптомів невротичних розладів у підлітковому та юнацькому віці. Надання психологічної підтримки дітям молодшого шкільного віку дозволить результативно чинити вплив на їхню життєдіяльність, запобігати виникненню невротичних розладів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми психічного розвитку дитини після розлучення батьків досліджували такі науковці як Ю. Возна, Т. Гончаренко, І. Гречешнюк, Н. Грєбєннікова, Є. Кучеренко, О. Лисоконь,О. Папір, Р. Попелюшко, І. Рогальська-Яблонська, В. Степико, І. Трубавіна, А. Туровська, І. Хоржевська, І. Черезова та інші.

Метою статті є розкриття особливостей психічного розвитку дитини після розлучення батьків.

Виклад основного матеріалу. Безперечним вважається негативний вплив розлучень на морально-психологічний розвиток дітей. В наслідок цього дитина одержує одностороннє виховання та в неї можливе сформуватися спотворене відношення до шлюбу й сім'ї. Збільшення сирітства за живого батька посилює можливість девіантної поведінки серед багатьох дітей. В результаті розлучення формуються травмуючі ситуації, що зумовлюють нервово-психологічні розлади як у батьків, так і в дитини.

Розлучення - це криза, що стосується всієї сімейної системи та яку складно переживають як подружжя, так і діти. В багатьох аспектах реакція дітей залежить від їхнього віку. Неповною сім'єю є сім'я, де діти проживають з одним із батьків. Неповна сім'я формується в результаті розлучення, смерті одного з батьків. Відповідно до офіційної інформації Міністерства праці та соціальної політики України, кожна сьома дитина виховується без батька.

Трубавіна І. розглядає неповну родину як родину, яка характеризується специфічною формою інституювання, порушенням внутрішньої структури та деформацією подружніх та батьківських аспектів [1].

Розірвання шлюбу - це розірвання шлюбу, тобто його законне припинення за життя подружжя. Розлучення - це ненормативна сімейна криза, основним змістом якої є стан дисгармонії, спричинений порушенням гомеостазу сімейної системи, яка потребує реорганізації як сімейної системи [2]. На думку В.П. Степико, розлучення є результатом кризи у розвитку стосунків між подружньою парою. Науковець наводить дані про те, що низьку готовність до розлучення виявляють жителі сільської місцевості, безробітні жінки, групи населення з рівнем доходу нижче прожиткового мінімуму [3]. В той же час,

І. Черезова зазначає, що працюючі жінки-дружини, будучи після розлучення спроможними та готовими матеріально забезпечувати себе та дітей, відзначають більшу схильність до розлучень у проблемних сім'ях, ніж жінки, які не працюють або зайняті низькооплачуваною роботою [4].

Однак наразі розлучення як феномен оцінюють неоднозначно. Коли раніше це вважали однозначно негативним явищем (як загрозу родині), то наразі змогу розлучення розглядають як невід'ємний компонент сімейного ладу, необхідний для її трансформації у разі, коли не можна зберегти сім'ю в незмінному складі та структурі.

Розлучення батьків зазвичай слідує за серією стресогенних ситуацій для дітей, які можуть проявлятися в якості психотравми. Особливо мова йде про дітей дошкільного і підліткового віку, оскільки це обумовлене нестійкістю їх психіки. Як правило, внаслідок розлучення батьків, відбувається зниження контактів з тим із батьків, який більш не є її опікуном (зазвичай, з батьком), підвищується напруга в стосунках між дитиною і батьком, який нею опікується (зазвичай, з матерями), спостерігається триваюче озлоблення між батьками, зниження життєвих стандартів, і зміною місця проживання - часто залучаючи перебування у сусідів або родичів. Розлучення зазвичай передує повторному шлюбу одного або обох з батьків та побудова відносин з новими партнерами батьків є наступною стресовою ситуацію для багатьох дітей. Повторне одруження також робить можливим для дітей пізнати досвід численних батьківських розлучень [5].

Зазначимо, що Є. В. Кучеренко називає основні причини розлучень:

Особистісні фактори ризику (індивідуально-типологічні особливості подружжя, досвід сімейного життя бабусі та дідуся, стан соматичного та нервово-психічного здоров'я, соціально-демографічні характеристики тощо). Фактором ризику традиційно вважається виховання майбутнього чоловіка в неповній або негармонійній сім'ї. Причому особливе значення мають емоційні порушення в подружніх і дитячо-батьківських стосунках - холодність, неприйняття, дистанція, ворожість. Значна різниця у віці, а також дистанція в освітньому та соціальному статусі майбутнього подружжя також є суттєвими факторами ризику сімейного життя.

Історія створення сім'ї - умови знайомства, особливості дошлюбного періоду, мотивація шлюбу, первинна сумісність подружньої пари. Стійкість шлюбу знижується, якщо термін знайомства занадто короткий (менше півроку) і недостатній для пізнання і встановлення рівноправних відносин, в яких партнери вчаться взаєморозумінню і співпраці у вирішенні виникаючих проблем. Фактором ризику успіху шлюбу є дошлюбна вагітність нареченої, особливо коли подружжя молоде. Неадекватними мотивами шлюбу можуть бути бажання одного або обох із подружжя виділитися з дідуся чи бабусі чи то для утвердження свого дорослого статусу, чи то для уникнення конфліктів, сварок, емоційної напруги у стосунках із власними батьками. Іншим неадекватним мотивом може бути перебільшене бажання знайти в партнері заступництво і захист, щоб задовольнити потребу в безпеці.

Несприятливі умови функціонування сім'ї. Це несприятливі житлово- матеріально-економічні умови, низька ефективність рольової поведінки членів сім'ї, депривація важливих потреб членів сім'ї, девіантна поведінка партнерів (алкоголізм, наркоманія), висока конфліктність, сексуальна дисгармонійність [6].

І.М. Хоржевська вважає, що дитина досить часто виступає останнім аргументом у рішенні подружжя розлучитися на користь збереження сім'ї. Наявність дітей знижує психологічне бажання та економічну доцільність розлучення. Іншим важливим фактором, який утримує подружжя від розлучення, на думку авторів, є невпевненість у своєму економічному становищі після розлучення та можливості прогодувати своїх дітей, забезпечити їм повноцінне виховання та освіту [7].

Період розірвання шлюбу має зв'язок із на юридичному рівні оформленням нового сімейного стану, визнанням припинення колишніх прав та обов'язків подружжя з огляду на розірвання шлюбу та прийняття нових обов'язків стосовно збереження батьківських функцій. Тривалість зазначеного строку встановлюється відповідно до правових норм (від 2 до 5 місяців, у залежності від наявності дітей в сім'ї й зважаючи на добровільне рішення обох членів подружжя розлучитися).

Розірванням шлюбу є не просто штамп у паспорті як процес юридичного оформлення нового сімейного стану, а також економічна прогалина й, крім того, договір про участь подружжя у вихованні дітей. Якщо між батьками не досягнуто згоди стосовно того, з ким будуть проживати діти і як гарантуватиметься втілення права одного з батьків на виховання дітей, рішення ухвалює суд. Саме він вирішує, з ким із батьків будуть залишатися діти, зважаючи на інформацію про їхній вік і стать; емоційну прив'язаність до батьків й решти членів родини; фінансово-економічні умови, котрі кожний з батьків здатний створити дітям, безумовно, в разі фінансової допомоги другого з батьків; змогу виховної функції батька; стан соматичного та нервово-психічного здоров'я батьків, а також їхній правовий статус. Як правило, в підлітковому віці питання щодо того, з ким залишиться діти, вирішують на користь матері.

Є. В. Кучеренко виділяє три фази: фазу після розлучення (до року); етап реструктуризації (2 роки); фаза стабілізації (2 роки). Всі члени сім'ї переживають кризу, яка настає після оформлення розлучення. Сім'я може тимчасово втратити здатність нормально функціонувати. Тривалість цієї фази різна (від кількох місяців до року) залежно від сімейних можливостей та соціальної підтримки. На думку автора, розлучення сприймається людиною, особливо в перший момент, як доказ своєї неповноцінності, що призводить до гострого переживання власної неспроможності, невпевненості в собі, депресії, самозвинувачення; формування у дітей нового образу сім'ї - сепарація все ж ставить перед дитиною завдання адаптації до нових умов спілкування та співпраці з кожним із батьків [8].

Слід наголосити, що форми реагування на розлучення залежать від низки чинників, а саме:

характеру розірвання шлюбу (його форми, глибини, тривалості, чисельності учасників, котрі в ньому задіяні);

відношення до нього подружжя;

існуючих ресурсів (матеріальної й житлової забезпеченості, здоров'я, емоційного стану, проблем дітей, віку подружжя).

А.А. Папір зазначає, що найбільш поширеними стратегіями поведінки в ситуації розлучення є: агресивна (виражається в прагненні зруйнувати життя партнера, завдати йому болю, помститися за завдані страждання); маніпуля- тивна (пов'язана з бажанням зберегти, повернути шлюбного партнера будь- яким способом, навіть ціною втрати самоповаги і поваги партнера); прийняття, за рахунок адекватної оцінки реальності та прийняття її такою, яка вона є, що дозволяє зберегти стосунки з колишнім партнером, не знецінюючи прожиті разом роки, і мінімізувати негативні наслідки для дітей. Серед основних труднощів, з якими стикається дитина є:

1) Труднощі, викликані несприятливими варіантами життєвого циклу - виникають при відсутності в сім'ї одного з її членів (чоловіка, дітей). Причиною може бути розлучення, довга розлука подружжя, позашлюбна дитина, смерть когось із сім'ї, бездітність подружжя, нездача іспитів, сварка з викладачами або однокласниками. При всій різноманітності варіантів розвитку сім'ї існує ряд загальних джерел порушень. Це, по-перше, функціональна порожнеча, тобто ситуація, коли одна з ролей, необхідних для успішного існування сім'ї, ніким не виконується. Наприклад, з відходом батька з сім'ї його участь у вихованні стає непосильною. По-друге, можуть виникнути труднощі адаптації до самого факту, події, яка породила несприятливий варіант розвитку сім'ї (розлучення, смерть одного з членів сім'ї, необхідність виховання дитини поза шлюбом тощо). Суперечливість і багатошаровість процесів, які виникають у зв'язку з розлученням, показують дослідники на основі соціологічних досліджень сприйняття розлученими людьми після розлучення.

2) Ситуативні порушення включають короткочасні труднощі, що загрожують життєдіяльності сім'ї (тяжкі хвороби членів сім'ї, великі майнові втрати тощо). Значну роль у психологічному впливі цих труднощів відіграє фактор раптовості (сім'я виявляється неготовою до події), ексклюзивності (легше переживають труднощі, що стосуються багатьох сімей), а також відчуття безпорадності (студент провалив іспит, не впорався з контрольною, його побили однокурсники тощо) [9].

Велика кількість чинників сімейного життя мають вплив на розвиток дитини, в тому числі стиль поведінки батьків, кількість дітей в родині та їхня різниця у віці та, крім того, особливості стосунків між дітьми. Також соціальне навчання значним чином залежить від структури й умов життя родини: повна сім'я або ні; чи всі її учасники є працюючими; чи проживає з сім'єю бабуся, дідусь чи хтось із родичів; проживання в комфортному будинку чи в перенаселеній міській квартирі. Велика кількість життєвих обставин (бідність, розлучення батьків, переїзд в інше місто, складна хвороба або травма, зростання в обставинах, які стають загрозою життю) - постійне джерело стресу для дітей й інших членів сім'ї. На дитину вкрай негативно впливають кризові ситуації в сім'ї. Будинок припиняє бути для неї опорою, вона позбувається відчуття безпеки, перестає існувати джерело, яким для неї була сім'я. Також різко погіршується навчання, діти гірше опановують матеріал та не бажають вчитися й ходити до школи.

У дітей багато потреб, але обмежимося описом лише основних:

Потребу в любові, доброті й теплоті почуттів ще називають потребою в емоційному контакті. Дитина повинна відчувати зацікавленість батьків у всіх своїх словах і діях. Зі свого боку діти виявляють великий інтерес до життя своїх батьків.

Потреба в самоствердженні як особистості, що розвиває і реалізує свої індивідуальні здібності.

Потреба в повазі. Дитині погано, якщо до неї ставляться зневажливо і легковажно, якщо її принижують, критикують і постійно повчають. Від постійної критики вона буде схильна відчувати себе неповноцінною. Незадоволення базових потреб дітей дуже швидко проявляється порушеннями поведінки дитини та формуванням негативних якостей особистості. Особливо це простежується в шкільному колективі, коли дитина досягла підліткового віку. В цьому випадку можна побачити глузування, наклеп, погрози з боку однокласників або знущання [10].

Один зі складних негативних наслідків розлучення або втрати для дітей - в батьків, котрих поглинули власні проблеми, нерідко не залишається для них енергії на емоційному рівні. В дитини може виникнути уявлення, що її покинули обоє батьків, а не лише той із них, хто залишив сім'ю. Також батькові або матері, котрі зосталися з дитиною, в певних ситуаціях потрібно знайти додаткову роботу, в наслідок чого у них не залишається часу й сил для дитини.

Насамперед негативним чином розлучення відображається на хлопчиках. У цей період в усіх дітей виникає особлива потреба почуватися залежними та захищеними: їм потрібна ласка, заспокоєння, вони можуть стати плаксивими. Відповідно до досліджень, дівчаткам більш просто забезпечити власні потреби бути залежними та захищеними, аніж хлопчикам. Як правило, батьки є більше скутими на ласку щодо синів, вони не бажають зіпсувати власних дітей, проявляючи своє піклування про них та задовольняючи їхні потреби в підвищеній увазі у згаданий період.

Усі стреси через батьківське розлучення негативно впливають на психологічну рівновагу дітей. У порівнянні з дітьми, у яких батьки залишаються в шлюбі, діти розлучених батьків частіше прогулюють школу, кидають навчання в коледжі чи університеті. Ця неуспішність в освіті є результатом кількох построзлучних факторів: зниження дитячих та

підліткових життєвих стандартів, переїзд до сусідів або родичів з необхідністю відвідування гірших шкіл, спад батьківського інтересу і мотивації до навчання дитини. Надаючи значення важливості освіти у визначенні наступних соціоекономічних досягнень, не дивно, що професійний статус, який визначається рівнем прибутку і цінністю накопиченого майна також відносно низький у дорослих дітей розлучених батьків. Наслідки розлучення батьків є мінімальні, навіть позитивні за умови, коли сімейне руйнування викликано особливо високим рівнем хронічного, незворотного подружнього конфлікту, включаючи насильство. За цих обставин, розлучення є корисним для дітей, видаляючи їх з дисфункціонального сімейного, домашнього середовища [11].

Дитина, яка переживає горе, часто стає замкнутою, мовчазною, нетовариською (особливо в школі), у гострих випадках виникає навіть мутизм - повна втрата мови через нервозність. Сама дитина може не усвідомлювати зв'язку між своїм станом і втратою. Вона часто скаржиться, що їй «нудно», але на пропозицію щось зробити відповідає «не хочу». Такі діти воліють дружити з маленькими дітьми (ще не вміють говорити), дуже літніми людьми, домашніми тваринами. Їх переваги в тому, що вони «не чіпляються», але при цьому позбавляють від самотності, з ними можна просто посидіти, помацати їх, доглядати, не ризикуючи вторгнутися у свій внутрішній світ [12].

Міцний сплав мужності, твердості характеру, пов'язаних з чоловічим початком у сім'ї, і м'якість, сердечність, які йдуть від жінки, позитивно впливають на дітей обох статей. Але особливо це необхідно для хлопчиків. Відсутність у сім'ї чоловічого авторитету негативно впливає на формування психічного розвитку і чоловічих рис характеру дитини, а також її фізичного розвитку. Таким чином, проблема розлученої сім'ї полягає в тому, що мати не може замінити батька уже тому, що вона жінка, і ще тому, що один з батьків не може замінити двох. Кожний із них приносить у сім'ю свою індивідуальність, свою багатогранність почуттів і думок, інтересів і знань, дій і вчинків. Відсутність одного з батьків нічим не може бути замінена. Дитина має меншу можливість ознайомлення з різними варіантами соціального досвіду, і головне, з тією стороною інтимно-емоційної сфери її сім'ї, яка створюється стосунками подружжя. Ось цей вакуум у розлученій сім'ї негативно впливає на підготовку дітей до сімейного життя. Ця ситуація, яка характеризується відсутністю наочного зразка взаємовідносин статей, породжує, великий ризик того, що у дітей закладаються деформовані (або духовно збіднені, або відірвані від життя - підвищено романтичні, ідеалізовані) погляди на шлюб і сім'ю, які будуть впливати в майбутньому на становлення її власної сім'ї [13].

В дорослих теж проявляється агресія після втрати, вони гніваються на лікарів, котрі не доклали потрібних зусиль, на себе, бо не передбачили, не вбереглися, на долю, на власне минуле - чому не проявили обережність, чому не лікували, чому вони не турбувалися про нас. Дитині надзвичайно страшно зізнатися собі, що вона злиться на батька, котрий її залишив. Це є особливістю дитячої психіки - дитина поки не до кінця розуміє межі між особистостями різних людей.

І.М. Хоржевська зазначає, що на гостроту переживань дитинства можуть впливати декілька з таких факторів:

характер внутрішньо сімейних стосунків до розірвання шлюбу та ступінь залучення дитини до вирішення подружніх проблем;

особливості перебігу шлюборозлучного процесу;

з ким із батьків залишається дитина після розірвання шлюбу, відносини з одним із цих батьків;

характер стосунків колишнього подружжя після розірвання шлюбу [14].

З-поміж найбільш значущих чинників, які формують реакцію дітей на

розлучення батьків, можливо виокремити такі:

Ворожнеча, що супроводжує розлучення. Зі значним ступенем ворожості й злості, котрі супроводжують розлучення, дітям більш складно адаптуватися до ситуації. Конфлікт між батьками - головна причина їх погіршення самопочуття. Коли між батьками відбувається сварка, в дітей виникає страх та дратівливість. Вони стають по-особливому вразливими, коли мусять пристати на чийсь бік. Затяжні судові тяганини за батьківські права, сварки стосовно розподілу майна, розв'язання питань стосовно режиму відвідування батька, котрий залишає сім'ю, фінансової допомоги роблять ще більш складною ситуацію як для дорослих, так і для дітей.

Кількість змін, які сталися у способі життя дитини. Коли дитина й надалі живе в тому самому будинку, продовжує відвідувати ту ж школу й мати тих же друзів, до котрих вона звикла, вона більш легко переживає наслідки розлучення. І навпаки, коли повсякденне життя дитини серйозно змінюється й наразі їй приходиться переходити з одного дому в інший, переживати розлучення зі старими друзями, переходити у нову школу, її впевненість у собі й почуття порядку в житті, найімовірніше, похитнуться. Що більше змін відбудеться в житті дитини, насамперед зразу після розлучення, то більш складно їй буде пристосуватися до нових обставин.

Особливості стосунків батьків та дітей. Для дитини вкрай помічною є любов та підтримка обох батьків. Дехто з науковців помітив, що особливості щоденних стосунків між батьком і дитиною значно важливіші, аніж присутність обох батьків вдома. По суті часом розлучення - більш позитивний варіант для дитини, аніж спільне проживання з обома батьками, котрі весь час конфліктують і б'ються один з одним.

Натомість позитивний розвиток дитини у неповній сім'ї окреслюється рядом чинників:

Нормальне функціонування батьків. Альтруїстична самопожертва матері - її легковажне ставлення до власних інтересів, щастя та добробуту задля дитини - зазвичай не робить її щасливою, тому що такі переконання відображаються в спотворенні виховання за формою потурання й зумовлює спотворення особистісного розвитку дитини, спричиняє збільшення конфліктності й конфронтації у підлітковому віці, у період автономізації дитини.

Батьки в неповній сім'ї мають підтримувати позитивні взаємини та змогу співпраці в аспекті виховання дитини принаймні на рівних. Варто категорично заборонити будь-які намагання спотворити образ колишнього чоловіка, не слід оминати розмови про батька та відмовлятися про нього згадувати.

Потрібно збільшувати коло спілкування дитини: формувати підґрунтя для перевірки й втілення її інтересів - у гуртках та секціях.

Не можна робити дитину об'єктом маніпуляції. Нерідко батьки стараються купити любов дитини. Дуже несприятливі умови формуються тоді, коли війна за дитину продовжує існувати й після розлучення, набуваючи крайніх форм - аж до викрадення.

Висновки

Внаслідок теоретичного розгляду проблеми розлучення подружжя з дітьми в психології вдалося з'ясувати, що зазначена проблема - серйозна й значуща як для дорослих, так і для дітей. Розлучення подружжя здатне негативно впливати на психічний розвиток дитини, що виражається в різних нюансах, таких як емоційна сфера, взаємини з батьками й ровесниками, пристосування в шкільному оточенні тощо. Через це, зважаючи на складність наведеної проблеми, потрібно досліджувати її з різних точок зору й напрацьовувати комплексний підхід щодо її розв'язання.

Отже, розлучення є складною кризовою ситуацією в сім'ї. Воно має вплив та змінює велику кількість характеристик сім'ї, маючи вплив на психологічний стан як дорослих (колишнього подружжя), так і дітей. для дитини кризові ситуації в родині не минають безслідно. В дітей свої особливості переживання кризових ситуацій, та нерідко ефекти від цих ситуацій стають для дітей трагічними.

Література

Трубавіна І.М. Консультування сім'ї. К.: ДЦССМ, 2003.

Туровська А.О. Розлучення одна з найскладніших соціальних проблем сучасного суспільства. Студентський вісникНУВГП. 2015. Вип. 1(3). С. 164-166.

Степико В.П., Грєбєннікова Н.В. Розлучення як ризик сучасних шлюбносімейних відносин. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. 2014. Вип. 15. С. 73-80.

Черезова І. Психологія життєвих криз особистості: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Бердянськ: БДПУ, 2016. 143 с.

Гончаренко Т. Психологічна допомога сім'ї: навчальний посібник. Київ, 2005. 328 с.

Кучеренко Є.В. Розлучення як проблема в психології сім'ї. Гуманітарний корпус: збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології, психології, педагогіки та історії. 2017. Вип. 10. С. 62-64.

Хоржевська І.М., Гречешнюк І.В. Емоційний стан дитини в ситуації розлучення батьків. Габітус. 2021. Вип. 30. С. 185-189.

Кучеренко Є.В. Розлучення як проблема в психології сім'ї. Гуманітарний корпус: збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології, психології, педагогіки та історії. 2017. Вип. 10. С. 62-64.

Папір О. О. Труднощі внутрішньосімейних стосунків один із факторів девіантної поведінки дітей. Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика. 2002. С. 267-272.

Попелюшко Р., Возна Ю. Проблема функціонування як інститут виховання й соціалізації дітей в неповних сім'ях. Теорія та практика формування особистості як суб'єкта самотворення і самозбереження: монографія. Хмельницький: ФОП Цюпак А.А., 2021. С. 426-442.

Гончаренко Т. Психологічна допомога сім'ї: навчальний посібник. Київ, 2005. 328 с.

Черезова І. Психологія життєвих криз особистості: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Бердя нськ: БДПУ, 2016. 143 с.

Лисоконь О.В., Рогальська-Яблонська І.П. Виховання дітей дошкільного віку в сімях розлучених батьків. https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/2995/1/formi_osv_komp.pdf#page=59

Хоржевська І.М., Гречешнюк І.В. Емоційний стан дитини в ситуації розлучення батьків. Габітус. 2021. Вип. 30. С. 185-189.

References

Trubavina, I.M. (2003). Konsultuvannia simi [Family counseling]. Kyiv: DTsSSM [in Ukrainian].

Turovska, A.O. (2015). Rozluchennia odna z naiskladnishykh sotsialnykh problem suchasnoho suspilstva [Divorce is one of the most difficult social problems of modern society]. Studentskyi visnyk NUVHP - Student Bulletin of the National University of Ukraine, 1(3), 164-166 [in Ukrainian].

Stepyko, V.P., & Hriebiennikova, N.V. (2014). Rozluchennia yak ryzyk suchasnykh shliubnosimeinykh vidnosyn [Divorce as a risk of modern marital relations]. Mizhnarodnyi naukovyi forum: sotsiolohiia, psykholohiia, pedahohika, menedzhment - International scientific forum: sociology, psychology, pedagogy, management, 15, 73-80 [in Ukrainian].

Cherezova, I. (2016). Psykholohiia zhyttievykh kryz osobystosti [Psychology of personality life crises]. Berdiansk: BDPU [in Ukrainian].

Honcharenko, T. (2005). Psykholohichna dopomoha simi [Psychological help of the family]. Kyiv [in Ukrainian].

Kucherenko, Ye.V. (2017). Rozluchennia yak problema v psykholohii simi [Divorce as a problem in family psychology]. Humanitarnyi korpus: zbirnyk naukovykh statei z aktualnykh problem filosofii, kulturolohii, psykholohii, pedahohiky ta istorii - Humanitarian corpus: a collection of scientific articles on current problems of philosophy, cultural studies, psychology, pedagogy and history, 10, 62-64 [in Ukrainian].

Khorzhevska, I.M., & Hrecheshniuk, I.V. (2021). Emotsiinyi stan dytyny v sytuatsii rozluchennia batkiv [Emotional state of the child in the situation of parental divorce]. Habitus - Habitus, 30, 185-189 [in Ukrainian].

Kucherenko, Ye.V. (2017). Rozluchennia yak problema v psykholohii simi [Divorce as a problem in family psychology]. Humanitarnyi korpus: zbirnyk naukovykh statei z aktualnykh problem filosofii, kulturolohii, psykholohii, pedahohiky ta istorii - Humanitarian corpus: a collection of scientific articles on current problems of philosophy, cultural studies, psychology, pedagogy and history, 10, 62-64 [in Ukrainian].

Papir, O.O. (2002). Trudnoshchi vnutrishnosimeinykh stosunkiv odyn iz faktoriv deviantnoi povedinky ditei [Difficulties in family relations are one of the factors of children's deviant behavior]. Problemy deviantnoi povedinky: istoriia, teoriia, praktyka - Problems of deviant behavior: history, theory, practice, 267-272 [in Ukrainian].

Popeliushko, R., & Vozna, Yu. (2021). Problema funktsionuvannia yak instytut vykhovannia y sotsializatsii ditei v nepovnykh simiakh. Teoriia ta praktyka formuvannia osobystosti yak subiekta samotvorennia i samozberezhennia [The problem of functioning as an institution of education and socialization of children in single-parentfamilies. Theory and practice of personality formation as a subject of self-creation and self-preservation]. Khmelnytskyi: FOP Tsiupak A.A. [in Ukrainian].

Honcharenko, T. (2005). Psykholohichna dopomoha simi [Psychological help of the family]. Kyiv [in Ukrainian].

Cherezova, I. (2016). Psykholohiia zhyttievykh kryz osobystosti [Psychology of personality life crises]. Berdiansk: BDPU [in Ukrainian].

Lysokon, O.V., & Rohalska-Yablonska, I.P. Vykhovannia ditei doshkilnoho viku v simiakh rozluchenykh batkiv [Education of preschool children in families with divorced parents]. Retrieved from https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/2995/1/formi_osv_komp.pdf#page=59 [in Ukrainian].

Khorzhevska, I.M., & Hrecheshniuk, I.V. (2021). Emotsiinyi stan dytyny v sytuatsii rozluchennia batkiv [Emotional state of the child in the situation of parental divorce]. Habitus - Habitus, 30, 185-189 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru