Особливості життєстійкості та адаптивності особистості в складних життєвих обставинах

Размещено на http://allbest.ru

Особливості життєстійкості та адаптивності особистості в складних життєвих обставинах

Гоян І.М Гоян Ігор Миколайович доктор філософських наук, професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри соціальної психології, м. Івано-Франківськ, ., Петранюк А.І. Петранюк Андрій Ігорович аспірант, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, аспірант кафедри філософії, соціології та релігієзнавства, м. Івано-Франківськ, Толкунова І.В. Толкунова Інна Вікторівна кандидат педагогічних наук, Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри психології і педагогіки, професор, м. Київ,

Бігун Н.І. Бігун Неля Іванівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри теоретичної та консультативної психології, УДУ ім. Михайла Драгоманова, м. Київ, Губарєва Д.В. Губарєва Дар'я Вячеславівна кандидат педагогічних наук, доктор філософії, старший викладач кафедри початкової освіти, та інноваційної педагогіки, УДУ ім. Михайла Драгоманова, м. Київ

Анотація

Економічні, політичні, демографічні процеси, які відбуваються у світі, стрімко змінюють соціальну сферу життя суспільства. Можна говорити про загальне зниження почуття безпеки та захищеності сучасної людини. Ситуація загрози життю у світі все більше стає звичним атрибутом так званого мирного життя. Пандемія COVID-19 та військові конфлікти, як характерні форми екстремальної ситуації, дуже сильно впливають на особистість. У зв'язку з постійним страхом за власне життя людина відчуває постійний психологічний тиск. Тому життєстійкість у важких життєвих умовах є тією особистісною якістю, яка створює основу для повноцінного фізичного та психологічного здоров'я.

У статті узагальнено матеріали досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених, присвячених вивченню феномену життєстійкості (hardiness). Розкрито компоненти життєстійкості та виділено основні напрямки у її вивченні. Виявлено, що життєстійкість безпосередньо взаємопов'язана з багатьма позитивними особистісними характеристиками, сприяє збереженню здоров'я та підвищеної працездатності. Також відзначається високий ступінь згоди між зарубіжними дослідниками за фактом сприятливого впливу життєстійкості на особистість у стресових і навіть екстремальних умовах, у зв'язку з чим звертається увага на актуальність вивчення феномену життєстійкості. Життєстійкість особистості співвідноситься з можливістю справлятися зі стресом, зміцнювати фізичне та психічне здоров'я, а також з оптимізмом та задоволеністю своїм життям. Також, це сприйнятливість та вироблення ефективної моделі поведінки та подолання життєвих труднощів.

Ключові слова: життєстійкість особистості; компоненти життєстійкості; властивості життєстійкої особистості; стратегії життєстійкої поведінки; безпека життєдіяльності; особистісно-психологічні ресурси.

Abstract

Characteristics of resilience and adaptability of personality in complex life circumstances

Hoian Ihor Mykolayovych Doctor of Philosophical, Professor, Professor of the Department of Social Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Petraniuk Andrii Ihorovych Postgraduate of the Department of Philosophy, Sociology, and Religious Studies, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

Tolkunova Inna Viktorivna PhD of Pedagogy, National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Professor of the Psychology and Pedagogy Department, Kyiv,

Bihun Nelia Ivanivna Candidate of Psychological Sciences, docent of the Department of Theoretical and Counseling Psychology Ukrainian State University named after Mykhailo Drahomanov, Kyiv

Hubarieva Darya Vyacheslavivna Candidate of Pedagogical Sciences, teacher of the department of elementary education, Ukrainian State University named after Mykhailo Drahomanov, Kyiv,

Economic, political, and demographic processes taking place in the world are rapidly changing the social sphere of society's life. We can talk about a general decrease in the sense of safety and security of a modern person. The situation of threat to life in the world is increasingly becoming a common attribute of the so- called peaceful life. The COVID-19 pandemic and military conflicts, as characteristic forms of an extreme situation, have a strong impact on the individual. In connection with the constant fear for one's own life, a person feels constant psychological pressure. Therefore, resilience in difficult living conditions is the personal quality that creates the basis for full-fledged physical and psychological health. The article summarizes the material of foreign and domestic research by scientists devoted to the study of the phenomenon of hardiness. The components of sustainability are revealed and the main directions in its study are highlighted. It was found that vitality is directly interconnected with many positive personal characteristics, contributes to the preservation of health and increased work capacity. There is also a high degree of agreement among foreign researchers on the fact of the beneficial effect of vitality on the individual in stressful and even extreme conditions, in connection with which attention is drawn to the relevance of the study of the phenomenon of vitality. Personal resilience is related to the ability to cope with stress, strengthen physical and mental health, as well as optimism and satisfaction with one's life. Also, it is receptivity and the development of an effective model of behavior and overcoming life's difficulties.

Keywords: vitality of personality; components of vitality; properties of a sustainable personality; sustainable behavior strategies; Life Safety; personal and psychological resources.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема поведінки людини у важких життєвих обставинах останнім часом дуже актуальна, це пояснюється інформаційною насиченістю та прискоренням ритму життя сучасної людини. Виникло нове суспільство, яке висуває до людини нові вимоги.

Життєстійкість - одна з ключових екзистенційних компетенцій сучасної людини, яка живе в потоці безперервних змін, нестабільності, невизначеності та перманентної кризи.

Життєстійкість, як система переконань, принципів, поведінкових стратегій, навичок саморегуляції визначає не тільки професійну успішність людини та її зовнішню ефективність, а й внутрішню якість життя в умовах VUCA-світу, здатність перебувати у стані надлишку сил, фізичного та емоційного благополуччя [1].

Можна виділити такі ситуації, в яких життєстійкість як система установок та поведінкових стратегій буде затребувана:

• катастрофічні втрати - інвалідизація, втрата здоров'я;

• ситуації поразки, коли важливої мети не досягнуто, а всі вкладені у її досягнення ресурси безповоротно втрачені;

• екзистенційна криза, коли старі ціннісні орієнтири вже не дають енергію жити, а нових смислових драйверів ще немає;

• необхідність відстоювати свою позицію, свої принципи та цінності під тиском в умовах граничного ризику, коли є те, що втрачати, наприклад, життя, здоров'я чи статус;

• досягнення важливої амбітної мети в умовах ресурсних обмежень, коли реалізація задуманого можлива лише через тривалі надзусилля;

• складне рішення, складний стратегічний вибір напряму життя в умовах невизначеності, ризику та відсутності гарантій;

• якісні зміни, які потребують складної, важкої адаптації до нових умов існування.

У статті 3 установчого договору НАТО (Північноатлантичний договір Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 р.) йдеться про життєстійкість і передбачається, що кожна країна-член здатна витримати велике потрясіння, наприклад, стихійне лихо, вихід з ладу критично важливого об'єкта інфраструктури, гібридний або збройний напад і відновитися після нього, виходячи зі свого «індивідуального і колективного потенціалу» [2]. Під життєстійкістю розуміється «здатність суспільства витримати і легко і швидко відновитися після подібних потрясінь, при цьому поєднується громадянська готовність та військовий потенціал».

Життєстійкість - це здатність «відновитися» і впоратися з кризою та (або) загрозою, і водночас це здатність змінюватись і адаптуватися до різких та потенційно тривалих змін. Вихідні припущення щодо життєстійкості очевидні в обговоренні питання про «повернення до норми» після кризи у зв'язку із коронавірусною інфекцією. У цих припущеннях не враховується, що з часом зміни можуть стати нормою, а внаслідок цього змінюється ставлення та поведінка, зокрема, серед громадян. Усі чекають від урядів, що вони якнайшвидше врегулюють виникаючі кризи. А якщо, як у випадку з кризою у зв'язку з коронавірусною інфекцією, це неможливо? Життєстійкість суспільства може вимагати адаптації до «нових» норм, включаючи нове сприйняття відсутності безпеки [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В даний час активно проводяться дослідження, присвячені вивченню феномену життєстійкості (hardiness). Дослідження, проведене в Канаді C.M. Kowalski, J.A. Schermer (2019), розкриває практичну цінність психологічної життєстійкості [3]. Американські вчені P.T. Bartone, J.J. Valdes, A. Sandvik (2016) розкривають взаємозв'язок життєстійкості зі здоров'ям - як із фізичним, так і психічним [4]. P.T. Bartone, D.R. Kelly, M.D. Matthews (2013) відзначають, що життєстійкість складається з когнітивних, емоційних та поведінкових особливостей і характеризує здатність людини підтримувати здоровий стан у неспокійні часи [5]. Багато зарубіжних автори вивчають і встановлюють взаємозв'язок життєстійкості з різними емоційними станами чи особистісними характеристиками. Так, A. Azarian, A.A. Farokhzadian, E. Habibi (2016) з метою вивчення взаємозв'язку між психологічною життєстійкістю та чотирма емоційними станами (депресія, тривожність, гнів і позитивний афект) провели дослідження жінок у віці 20-35 років, які проживають у місті Резваншахр (Rezvanshahr) в Ірані. В результаті дослідження виявлено зворотну залежність між рівнем психологічної життєстійкості жінок та проявами депресій, тривожності та гніву та пряма залежність між рівнем психологічної життєстійкості та індексом позитивного афекту [6]. стресовий психологічний життєстійкість

Китайські дослідники (2019) припустили посередницьку роль мотивації досягнення/уникнення невдач між показниками життєстійкості та проявами симптомів депресії [7].

У працях зарубіжних дослідників життєстійкість вивчалася переважно з погляду її зв'язку з адаптацією до стресу, психічного та психологічного здоров'я. Maddi S.R. [8] розглядає відкритий їм феномен набагато ширше, включаючи його у контекст соціальної екології, вважаючи, що це якість є основою життєстійкості не тільки індивідуальної, а й організаційної. Розвиток особистісних установок, що включаються їм у поняття “hardiness”, міг би стати основою для більш позитивного світовідчуття людини, підвищення якості життя, перетворити перешкоди та стреси на джерело зростання та розвитку.

Аналіз досліджень життєстійкості дозволяє говорити про значущість даного особистісного конструкту в житті кожної людини для подолання стресів, тривоги, для підвищення рівня життя, становлення добробуту з опорою на свій творчий «потенціал», самосвідомість, систему цінностей та сенсів, особливо в сучасному світі з його стрімко зростаючою невизначеністю в умовах пандемії вірусу COVID-19 та воєн.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є теоретичний аналіз поняття життєстійкості через визначення його взаємозв'язків із поняттями та явищами, що розглядаються у вітчизняній та зарубіжній психології поведінки людини у життєвих ситуаціях; дослідження життєстійкості через визначення її взаємозв'язку з рисами та властивостями особистості; вивчення життєстійкості через визначення її взаємозв'язку із сенсожиттєвими орієнтаціями як найвищим рівнем самореалізації особистості.

Об'єктом дослідження є явище життєстійкості та соціально-психологічні властивості особистості.

Виклад основного матеріалу

Перед обличчям «повсюдної нестабільності та загрози», описаною в Стратегічній концепції НАТО [9], країни НАТО повинні робити більше для зміцнення життєстійкості суспільств. Зростає кількість викликів, з якими людство стикається, про що йдеться у Комплексному огляді Сполученого Королівства [10], де світ визначений як «нестабільний та спірний».

До аспектів життєстійкості відносять:

1. Hardiness. Більшість дослідників описують життєстійкість наступним чином: життєстійкість - це особливий тип поведінки особистості в умовах ризику, невизначеності та тиску обставин. Характерними рисами цього типу поведінкової реакції на виклик є ініціативність і відповідальність:

- Ініціативність проявляється в активному пошуку рішення, постановці мети, розробці плану дій, в умінні привести себе в стан вольової мобілізації і почати активні дії, здатність «тримати мету» у фокусі і не сходити з дистанції.

- Відповідальність проявляється у готовності мати справу з наслідками своїх рішень та дій навіть у найгіршому варіанті розвитку подій.

В англомовній науковій літературі як аналог цього аспекту життєстійкості часто використовується термін «hardiness» - твердість, опірність, стійкість.

2. Resilience. Інший аспект життєстійкості пов'язаний із умінням не руйнуватися під тиском, зберігати «присутність духу»- оптимістичний настрій, психічне та фізичне здоров'я, підтримувати оптимальний життєвий тонус та рівень енергії. В англомовній науковій літературі цей аспект життєстійкості часто маркують терміном resilience - пружність.

Метафора пружності добре відображає суть прояву життєстійкості в аспекті підтримки оптимального внутрішнього стану під зовнішнім тиском. Пружні системи, з одного боку, витримують зовнішній тиск, не руйнуються, зберігають свою цілісність, з іншого - здатні амортизувати, як пружина повертатиметься у вихідний стан. Це дуже важливий аспект життєстійкості. Часто буває, що людина у критичній ситуації діє ініціативно та відповідально, доходить до мети, але ціною свого здоров'я. Депресія, емоційне вигоряння, посттравматичний стресовий розлад - часті супутники зовнішнього лідерства. Resilience, здатність до амортизації, відновлення вихідного функціонального стану - найважливіша навичка сучасного лідера. Ця здатність багато в чому пов'язана як із вродженими властивостями нервової системи (сила, рухливість, врівноваженість), так і з умінням використовувати практики саморегуляції (медитація, дихання, релаксація тощо). Саме тому тренінги, в яких вивчаються практики саморегуляції, - тренд сучасної бізнес-освіти.

3. Аллостаз. Ще один аспект життєстійкості - уміння використовувати тиск обставин, виклики як джерело професійного, особистісного, фізичного розвитку. Якщо вміння повертатися до вихідних параметрів функціонального стану описується концепцією гомеостазу, здатність адаптуватися до зовнішнього тиску через систему внутрішніх змін, нарощування внутрішньої складності - концепція алостазу. Вона була запропонована дослідниками Стерлінгом та Еєром у 1988 році. Ще раніше була сформульована у парадигмі еволюційної біології. Поняття "аллостаз" було утворено від грецького "allo", що означає "змінний". Таким чином, алостаз - це здатність системи залишатися стабільною, не руйнуватися під тиском завдяки мінливості.

Психологи із Шеффілдського університету в Англії під керівництвом професора Р. Бентоллома проводять дослідження впливу вірусу COVID-19 та подальшого карантину на психологічні та соціальні особливості поведінки людей з позиції «психології епідемій», зокрема, вони намагаються визначити ті психологічні фактори, які допомагають одним людям краще переносити ситуацію, ніж іншим [11]. Дослідники зі США перевіряють гіпотезу про вплив перегляду фільмів жахів та фільмів про катастрофи та пандемії на психологічну стійкість людей у період пандемії COVID-19. З'ясувалося, що респонденти, які віддають перевагу фільмам жахів, менше відчували психологічний стрес і показували велику «готовність» до епідемії коронавірусу, що пояснюється дослідниками як можливість заздалегідь прожити свій страх за допомогою перегляду кінофільму та подолати його, щоб легше перенести переживання та стресову ситуацію в реальному світі пандемії коронавірусу [12]. Важливим ресурсом самодопомоги визнається можливість спілкування з природою для відновлення свого душевного стану під час пандемії коронавірусу.

Таким чином, наявність можливості людини звернутися до внутрішніх (у тому числі до своєї життєстійкості) та зовнішніх ресурсів, використовувати оптимальні копінг-стратегії, соціальну підтримку підвищує ймовірність більш сприятливого проходження стресового періоду життя в скрутній ситуації. Це стає тим більш важливим у зв'язку з виявленими дослідниками значними порушеннями в поведінці та емоційній сфері людей, які перебувають на карантині, а саме: виникнення тривоги, депресії, страху, підвищеного занепокоєння, почуття самотності, зростання вживання алкоголю та наркотиків, суїцидальна поведінка [13,14].

Важливо відзначити закордонне дослідження M. Yildmm, G. Arslan і A. Ozaslan про зв'язок коронавірусу та життєстійкості лікарів [14]. Виявлено, що страх лікарів заразитися коронавірусом і ризики, що ними сприймаються при роботі з пацієнтами з COVID-19, тим нижчі, чим вище їх життєстійкість, що підтверджує наше припущення про життєстійкість як фактор захисту психологічного здоров'я особистості в період пандемії.

Життєстійка поведінка в умовах «ідеального шторму» проявляється, тільки якщо людина має певні особистісні ресурси. Їх можна назвати універсальними ресурсами життєстійкості, оскільки вони будуть потрібні в більшості кризових ситуацій:

1. Усвідомлення. Здатність тривалий час підтримувати концентрацію уваги на динаміці зовнішнього та внутрішнього досвіду, розуміти його зміст, причини та наслідки. Усвідомлювати, отже, бути в курсі, вчасно отримати доступ до важливої інформації. Усвідомленість - ключова метакомпетенція особистості в умовах високої швидкості змін і невизначеності зовнішнього середовища, що дозволяє вчасно помітити слабкі сигнали сильного «шторму», що насувається, гнучко, нешаблонно реагувати на виклики, приймати незапрограмовані рішення, керувати своїм станом в умовах стресу.

Дефіцит усвідомленості, «автопілот», зумовлює запізнілість реакцій на виклики, які потребують негайної відповіді. Як результат, людина вчасно не помічає, що:

• симптоми незворотних катастрофічних змін виявляються;

• прийняті рішення повторюють неактуальний досвід минулого;

• спостерігається відхилення від мети;

• замість продуманих дій людина реагує по-животному примітивно - бий- біжи-замри!

Дефіцит розвитку усвідомленості неминуче знижує якість управлінських рішень у точках стратегічного вибору.

2. Гнучкість поведінки та мислення. Здатність знаходити неординарні способи вирішення проблеми, здатність виходити за межі стереотипів власного досвіду багато в чому визначає вміння людини справлятися з непростими ситуаціями свого життя. Цей універсальний ресурс життєстійкості безпосередньо пов'язаний з розвитком усвідомленості, вмінням управляти своєю увагою. Дефіцит усвідомленості, поряд із відсутністю нейропластичності, невротичним страхом відступити від застарілих шаблонів - основні передумови негнучкої поведінки та мислення. Гнучкість дозволяє побачити неочевидні на перший погляд, але найефективніші способи вирішення проблеми.

3. Воля. У найширшому сенсі - це здатність до довільної, усвідомленої, цілеспрямованої саморегуляції своєї поведінки та психофізичного стану. Це ресурс життєстійкості, без якого найгеніальніші рішення не можуть втілитись у відчутний результат, а так і залишаються нереалізованим задумом. Воля концентровано проявляється у ситуаціях, коли на шляху до мети є внутрішні чи зовнішні перешкоди. Коли у складних умовах потрібно почати щось робити, перестати щось робити чи продовжувати щось робити. Найпростіший приклад вольового зусилля - здатність усвідомлено контролювати миттєві імпульси, рефлекси, інстинкти, емоційні стани, що заважають досягненню важливої мети.

Здатність до вольового зусилля придушити інстинктивну реакцію страху під час прийняття стратегічного рішення з високою часткою ризику - приклад вольової саморегуляції. Дефіцит волі неможливо компенсувати розвитком інших ресурсів.

4. Життєстійка філософія. Це система установок, особистих принципів, вірувань, що дозволяє побачити критичну ситуацію як завдання, посильний виклик, а не катастрофу. Американський дослідник Maddi S.R. [8] виявив у людей, які проявляють у критичних ситуаціях ініціативну, відповідальну поведінку, три базові життєстійкі установки: «контроль», «прийняття ризику», «залученість».

Перша установка, «контроль», пов'язана з переконанням, що тільки через активні дії можна впливати на перебіг ситуації, контролювати розвиток подій, із суб'єктивним відчуттям «я можу це зробити», «мені це під силу». Здатність до контролю та самоконтролю дуже подібна з поняттями дисципліна і самодисципліна, яка дозволить мати певну психологічну організацію особистості, здатну впливати на майбутнє шляхом прояву активності, яка неможлива, у свою чергу, без певної життєвої організації.

Друга установка, що зумовлює можливість життєстійкої поведінки, пов'язана з «прийняттям ризику», з переконанням щодо необхідності діяти, приймати складні рішення за відсутності гарантій та безпеки.

Не викликає сумніву правота вченого в тому, що здатність до саморозвитку, наявність навичок до саморегуляції свідомості, яка веде до переконаності у правоті своїх дій, позитивно впливає на найважливіший компонент життєстійкості особистості. Людина, яка живе з усвідомленим прийняттям ризику при діях всупереч існуючій безпеці здатна набути безцінного для себе життєвого досвіду та протистояти зовнішнім і внутрішнім викликам, практично не помічаючи їх. Люди, які не приймають ризику, користуючись вже існуючим досвідом, приречені на нудне життя звичайного обивателя і змушені задовольнятися тим, що їм надає їхнє похмуре існування.

Готовність ризикувати, усвідомлюючи всі можливі наслідки - найважливіша передумова життєздатної поведінки.

Третя життєстійка установка по Maddi S. R. - «залученість». Вона проявляється в тому, що, з одного боку, людина в цілому переживає своє життя як цікаве, наповнене, відчуває себе залученим до подійного потоку, з іншого боку, він бачить, знаходить для себе сенс у конкретній ситуації життєвого випробування. Виявлення сенсу навіть в найважчій ситуації - основа для залучення до пошукової активності, головна передумова прояви вольової поведінки тут і зараз [8].

Ці усвідомлювані властивості суб'єкта можна розглядати як наявний та/або потенційний ресурс розвитку особистості, набір необхідних розвиваючихся якостей (властивостей життєстійкої особистості), використовуючи при характеристики моделі позитивної стратегії життєстійкості як інтегративної, безперервно самовдосконалюваної здатності особистості ( табл. 1).

Необхідно відзначити, що всі суб'єктні компоненти та характеристики життєстійкості спрямовані на збереження душевного та фізичного спокою, що у свою чергу важливо для фізичного здоров'я особистості. Життєстійкість певною мірою служить активною завісою між психічним станом суб'єкта і стресовими явищами, яких у зовнішньому світі, що оточує суб'єкт, стає значно більше з розвитком цивілізаційних процесів, що породжують критичні ситуації, які впливають на життєстійкість особистості із завидною частотою, особливо в останні роки.

Таблиця 1.

Характеристики моделі позитивної стратегії життєстійкості (властивості життєстійкої особистості) (Вираженість життєстійкості в цілому та її компонентів по Maddi S. R.)

Джерело: Maddi S. R. Hardiness: the courage to grow from stresses. Journal of positive psychology. 2006. Vol. 1 (3).P. 160-168. Doi: 10.1080/17439760600619609.

Життєстійкість виступає в ролі особливого патерну структури установок та навичок особистості, що дозволяє їй перетворювати зміни на можливості. Якщо людина не знаходить способів боротьби зі стресом, то у неї виникає напруга, яка може призвести до деформації її здоров'я (фізичної та психічної), поведінки. Життєстійкість передбачає визнання людиною своїх реальних можливостей, ухвалення реальності власної вразливості. Життєстійкість - це основа, виходячи з якої, переробляюються стресові впливи, це каталізатор поведінки, який дозволяє трансформувати негативні враження у нові можливості.

5. Пасіонарність. Це суб'єктивне переживання наповненості і сили перед обличчям загрози, необхідний рівень енергії, щоб витримати тривалий тиск обставин, знайти спосіб вирішення проблеми, відповісти адаптивним зростанням, а не саморуйнуванням або примітивним пристосуванням. Підтримка свого тіла в ресурсному стані за допомогою тренувань, спеціальних практик, наприклад, йога, цигун, ЗОЖ дозволяє довго витримувати граничні психоемоційні навантаження без саморуйнування. Спеціальні методи підтримки життєвого тонусу (дихання, медитація, релаксація) допомагають не вигоряти на марафонських дистанціях життєвих випробувань.

Якщо людина, вступаючи в смугу граничних життєвих випробувань, не має цих універсальних ресурсів, то з великою ймовірністю життєстійка поведінка не проявиться. Перелічені ресурси життєстійкості можна і необхідно розвивати. На відміну від навичок оперативної саморегуляції, що визначають повсякденну стресостійкість, стратегічні особисті ресурси життєстійкості формуються довго, вимагають тривалих концентрованих зусиль, оскільки пов'язані з основами нашої особистості.

Потенціал особистості здатен служити черговим важливим компонентом життєстійкості суб'єкта, враховуючи існуючу можливість особистості до потенційної можливості протистояння різним змінам обстановки і реальності, набутої в дитинстві або виробленої в зрілі роки. Дана компонента передбачає обов'язкову наявність у особи певних можливостей до спотворення стресової реальності до бажаного майбутнього. Не можна не погодитися з цим твердженням, тому що якщо суб'єкт відбувся як особистість, то певний особистісний потенціал повинен характеризувати психологічний стан людини як особистості з певними потенційними можливостями, що включають прагнення до управління складними ситуаціями на свою користь.

Життєстійкість як сутнісна суб'єктна характеристика особистості в даний час може служити ступенем вимірювання психосоматичних можливостей суб'єкта, яка визначає наявність компонентів життєстійкості або цілковиту патологію людських можливостей за відсутності прагнення до суб'єктних характеристик життєстійкості. Як підкреслювалося вище, цілком очевидним і поширеним явищем стає відсутність у більшості суб'єктів бажання впливу на своє майбутнє не тільки в стресовій ситуації, але і при повсякденному житті. Виділяючи високу життєстійкість у найпозитивніші психологічні показники особистості можна з упевненістю стверджувати, що суспільно-політичний устрій, що має у своєму складі більшість суб'єктів з яскраво вираженими здібностями до життєстійкості, являє собою особливу формацію особистостей, завжди готових до практичної діяльності з опору реальності, являється важливим показником особистісного потенціалу людських можливостей [4].

У свою чергу, високий рівень життєстійкості особистості є важливішою складовою, що стимулює успішну адаптацію в стресових ситуаціях і в боротьбі з депресивним станом, що зайвий раз вказує на взаємозв'язок всіх особистісних якостей для динамічного розвитку особистості.

Висновки

Проблема життєстійкості людини як психологічного феномену в сучасних умовах спрямована на пошук теоретичних і практичних шляхів подолання постійно зростаючого опору зовнішніх умов життя, які помітно посилюють вплив на різнобічний розвиток будь-якої особистості.

Тема життєстійкості сьогодні набуває особливо важливого значення, актуалізуючись в одне з найбільш необхідних особистісних якостей, набуваючи життєво важливих рис, необхідних для виживання в світі який постійно змінюється. Вимоги до особистості ускладнюються з кожним етапом розвитку людства, власне життя людини, як і суб'єктні якості особистості, визначаються впливом на неї суспільної свідомості або умовами існування.

Література

1. Judkins J.L., Moore B.A., Collette T.L. Psychological Hardiness. In book: The Routledge Research Encyclopedia of Psychology Applied to Everyday Life. Publisher: Abingdon, Oxon: Routledge, 2020, march. URL: https://www.researchgate.net/publication/339882546_ Psychological_Hardiness.

2. North Atlantic Treaty Washington, D.C. April 4, 1949. URL: https://www.nato.int/cps/ en/natolive/official_texts_17120.htm

3. Kowalski C.M., Schermer J.A. Hardiness, Perseverative Cognition, Anxiety, and Health- Related Outcomes: A Case for and Against Psychological Hardiness. Psychological Reports, 2019, vol. 122, № 6, рр. 2096-2118.

4. Bartone P.T., Valdes J.J., Sandvik A. Psychological hardiness predicts cardiovascular health. Psychology. Health & Medicine, 2016, vol. 21, № 6, рр. 74-749.

5. Bartone P.T., Kelly D.R., Matthews M.D. Psychological hardiness predicts adaptability in military leaders: A prospective study. International Journal of Selection and Assessment, 2013, vol. 21 № 2, рр. 200-210.

6. Azarian A., Farokhzadian A.A., Habibi E. Relationship Hardiness and Emotional Control Index: A Communicative Approach. International Journal of Medical Research and Health Sciences, 2016, 5, 5 (S), pp. 216-221.

7. Wang X., Wong JY-H., Zhai L. [et al.] To Approach or to Avoid? Motivation Differentially Mediates Effect of Hardiness on Depressive Symptoms in Chinese Military Personnel. BioMed Research International, 2019, Special Issue, May. URL: https://www.hindawi.com/ journals/bmri/2019/7589275/.

8. Maddi S. R. Hardiness: the courage to grow from stresses. Journal of positive psychology. 2006. Vol. 1(3). P.160-168. Doi: 10.1080/17439760600619609.

9. NATO 2022. STRATEGIC CONCEPT. URL: https://www.nato.int/strategic-concept/

10. Integrated Review Refresh 2023. Responding to a more contested and volatile world.

URL:https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_

data/file/1145586/11857435_N S_IR_Refresh_2023_Supply_AllPages_Revision_7_WEB_PDF.pdf

11. Armour S. Psychologists Study 2020. 23 березня. URL: https://www.sheffield.ac.uk/ news/nr/psychologists-study-mental-health-social-impacts-covid- 19-coronavirus-epidemic-1.884797

12. Scrivner C., Johnson J. A., Kjeldgaard-Christiansen J., Clasen M. Pandemic Practice: Horror Fans and Morbidly Curious Individuals Are More Psychologically Resilient During the COVID-19 Pandemic // PsyArXiv. 2020. June 30. URL: https://doi.org/10.31234/osf.io/4c7af

13. Erceg N., Ruzojcic M., Galic Z. Misbehaving in the Corona Crisis: The Role of Anxiety and Unfounded Beliefs // PsyArXiv. 2020. April 10. URL: https://doi.org/10.31234/osf.io/cgjw8

14. Yildirim M., Arslan G., Ozaslan A. Perceived Risk and Mental Health Problems Among Healthcare Professionals During COVID-19 Pandemic: Exploring the Mediating Effects of Resilience and Coronavirus Fear // PsyArXiv. 2020. June 10. URL: https://doi.org/10.31234/ osf.io/84xju

References

1. Judkins, J.L., Moore, B.A. & Collette, T.L. (2020). Psychological Hardiness. In book: The Routledge Research Encyclopedia of Psychology Applied to Everyday Life. Publisher: Abingdon, Oxon: Routledge, 2020, march. URL: https://www.researchgate.net/publication/339882546_ Psychological_Hardiness. [in English].

2. North Atlantic Treaty Washington, D.C. April 4, 1949. URL: https://www.nato.int/ cps/en/ natolive/official_texts_17120.htm [in English].

3. Kowalski, C.M. & Schermer, J.A. (2019). Hardiness, Perseverative Cognition, Anxiety, and Health-Related Outcomes: A Case for and Against Psychological Hardiness. Psychological Reports, 2019, vol. 122, № 6, рр. 2096-2118.[in English].

4. Bartone, P.T., Valdes, J.J. & Sandvik, A. (2016). Psychological hardiness predicts cardiovascular health. Psychology. Health & Medicine, 2016, vol. 21, № 6, рр. 74-749.[in English].

5. Bartone, P.T., Kelly, D.R. & Matthews, M.D. (2013). Psychological hardiness predicts adaptability in military leaders: A prospective study. International Journal of Selection and Assessment, 2013, vol. 21 № 2, рр. 200-210.[in English].

6. Azarian, A., Farokhzadian, A.A. & Habibi, E. (2016). Relationship Hardiness and Emotional Control Index: A Communicative Approach. International Journal of Medical Research and Health Sciences, 2016, 5, 5 (S), pp. 216-221.[in English].

7. Wang, X., Wong, JY-H. Zhai, L. [et al.] (2019). To Approach or to Avoid? Motivation Differentially Mediates Effect of Hardiness on Depressive Symptoms in Chinese Military Personnel. BioMedResearch International, 2019, Special Issue, May. URL: https://www.hindawi.com/ j ournals/bmri/2019/7589275/. [in English].

8. Maddi, S. R. (2006). Hardiness: the courage to grow from stresses. Journal of positive psychology. 2006. Vol. 1(3). P.160-168. Doi: 10.1080/17439760600619609.[in English].

9. NATO 2022. STRATEGIC CONCEPT. URL: https://www.nato.int/strategic-concept/ [in English].

10. Integrated Review Refresh 2023. Responding to a more contested and volatile world. URL:https://assets.publishing.service.gov.uk/ government/ uploads/system/uploads/attachment_data/ file/1145586/11857435_ NS_IR_Refresh_2023_Supply_AllPages_Revision_7_WEB_PDF.pdf [in English].

11. Armour, S. (2020). Psychologists Study 2020. 23 березня. URL: https://www.sheffield.ac.uk/ news/nr/psychologists-study-mental-health-social-impacts-covid- 19-coronavirus-epidemic-1.884797 [in English].

12. Scrivner, C., Johnson, J. A., Kjeldgaard-Christiansen, J. & Clasen, M. (2020). Pandemic Practice: Horror Fans and Morbidly Curious Individuals Are More Psychologically Resilient During the COVID-19 Pandemic // PsyArXiv. 2020. June 30. URL: https://doi.org/10.31234/ osf.io/4c7af [in English].

13. Erceg, N., Ruzojcic, M. & Galic, Z. (2020). Misbehaving in the Corona Crisis: The Role of Anxiety and Unfounded Beliefs // PsyArXiv. 2020. April 10. URL: https://doi.org/ 10.31234/osf.io/cgjw8[in English].

14. Yildirim, M., Arslan, G. & Ozaslan, A. (2020). Perceived Risk and Mental Health Problems Among Healthcare Professionals During COVID-19 Pandemic: Exploring the Mediating Effects of Resilience and Coronavirus Fear // PsyArXiv. 2020. June 10. URL: https://doi.org/ 10.31234/osf.io/84xju[in English].

Размещено на Allbest.ru