Корекція негативних психоемоційних станів курсантів-прикордонників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корекція негативних психоемоційних станів курсантів-прикордонників

Волинець Наталія Валентинівна доктор психологічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ

Дияк Вадим Валерійович доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Томусяк Вікторія Ігорівна магістр психології, практичний психолог, волонтер, Норд Торонто Меморіал Ком'юніті центру, Норд Йорк, O^ Канада

Анотація

Розуміння керівництвом військових частин та психологами психічних станів військовослужбовців дозволяє розробляти та впроваджувати програми корекції негативних психічних станів, профілактики психічних розладів та покращення психічного благополуччя військовослужбовців, а також удосконалювати програми навчання військовослужбовців, з урахуванням розвитку в них психологічної готовності та стресостійкості.

Результати емпіричного дослідження емоційно-психологічних станів курсантів-прикордонників показали, що серед досліджуваних виявлено найбільше осіб: з високими рівнями активного ставлення до життєвої ситуації, бадьорості, розслаблення, спокою, стійкості емоційного тону та задоволеності життям в цілому; з високими та середніми рівнями тривожності, напруженості; з середніми рівнями агресивності та ригідності, спокою, енергійності, піднесення та самовпевненості, інтегрального показника емоційного стану, психічної активності, зацікавленості, емоційного тонусу та комфортності, критичності самооцінки настрою; з низькими рівнями фрустрації, тонусу.

Серед курсантів виявлено переважання осіб з відсутністю стану стресу та з відсутністю стану депресії, а також переважання осіб з відсутністю симптомів фізичного дискомфорту та порушень в емоційно-афективній сфері, низькою ймовірністю розвитку зниження загального самопочуття та когнітивного дискомфорту, а також зниження мотивації та змін у сфері соціального спілкування.

За результатами кореляційного аналізу виявлено, що підвищення успішності навчання курсантів-прикордонників у ЗВО залежить від переживання психічною активацією, комфортністю, активним ставленням до життєвої ситуації, задоволеністю життям в цілому, а також зі зниженням тривожності, фрустрації, розслаблення, відсутності стресу та депресії.

Розроблена програма психологічної корекції негативних емоційно- психологічних станів курсантів-прикордонників спрямована на те, щоб вони опанували той чи інший метод саморегуляції й спрямували його на самовдосконалення. За результатами апробації програми психологічної корекції негативних емоційно-психологічних станів курсантів-прикордонників, у частини курсантів виявлено зниження тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності, стресостійкості, фізичного та когнітивного дискомфорту, порушень емоційно-почуттєвого характеру і хронічної втоми, а також зросла впевненість у собі, розумова активація, активне ставлення до життєвої ситуації, бадьорість, розслабленість, мотивація та зміни у сфері соціального спілкування.

Ключові слова: психоемоційні стани, курсанти-прикордонники, корекція негативних психоемоційних станів, військова служба.

Abstract

корекція негативних психічних станів військовослужбовець

Volynets Nataliya Valentynivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Professor of the Social Work Department, Taras Shevchenko National University of Kyiv. Kyiv

Dyiak Vadym Valeriyovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Psychology, Pedagogy and Social and Economics disciplines Department, National Academy of State Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi

Tomusiak Viktoriia Igorivna Master of Psychology, Practical psychologist, volunteer North Toronto Memorial Community Centre, North York, ON, Canada

CORRECTION OF NEGATIVE PSYCHO-EMOTIONAL STATES OF BOARDER CADETS

Understanding by the leadership of military units and psychologists of the mental states of servicemen allows to develop and implement programs for the correction of negative mental states, prevention of mental disorders and improvement of the mental well-being of servicemen, as well as to improve the training programs of servicemen, taking into account the development of their psychological readiness and stress resistance.

The results of the empirical study of the emotional and psychological states of the border guard cadets showed that among the researched, the most individuals were found: with high levels of an active attitude to the life situation, cheerfulness, relaxation, peace, stability of emotional tone and satisfaction with life in general; with high and medium levels of anxiety, tension; with average levels of aggressiveness and rigidity, calmness, energy, elation and self-confidence, integral indicator of emotional state, mental activity, interest, emotional tone and comfort, criticality of self-assessment of mood; with low levels of frustration, tone.

Among the cadets, a predominance of persons without a state of stress and without a state of depression was revealed, as well as a predominance of persons with the absence of symptoms of physical discomfort and disturbances in the emotional and affective sphere, a low probability of developing a decrease in general well-being and cognitive discomfort, as well as a decrease in motivation and changes in the sphere social communication.

According to the results of the correlation analysis, it was found that the improvement of the success rate of border guard cadets depends on the experience of mental activation, comfort, an active attitude to the life situation, satisfaction with life in general, as well as a decrease in anxiety, frustration, relaxation, absence of stress and depression.

The developed program of psychological correction of negative emotional and psychological states of border guard cadets is aimed at them mastering one or another method of self-regulation and directing it to self-improvement. According to the results of the approbation of the program of psychological correction of negative emotional and psychological states of border guard cadets, a decrease in anxiety, frustration, aggressiveness, rigidity, stress resistance, physical and cognitive discomfort, disorders of an emotional-sensual nature and chronic fatigue was found in some of the cadets, as well as increased self-confidence , mental activation, active attitude to the life situation, cheerfulness, relaxation, motivation and changes in the sphere of social communication.

Keywords: psycho-emotional states, border guard cadets, correction of negative psycho-emotional states, military service.

Постановка проблеми

Військові операції та участь у бойових діях впливає на свідомість військовослужбовців, піддаючи її серйозним якісним змінам внаслідок високого рівня нервово-психічної напруги, страху, тривоги, стресу та інших психічних проблем серед військовослужбовців. Воєнні дії суттєво впливають на психічне здоров'я та психологічне благополуччя осіб, які беруть участь у них. Військова служба вимагає від військовослужбовців адаптації до нових умов службово-бойової діяльності, а також соціальних та міжособистісних умов, що впливає на їхню психічну стійкість та ефективність здійснення професійної діяльності. Окрім того, професійна діяльність військовослужбовців вимагає використання ними власних фізичних, психологічних та емоційних ресурсів, й іноді - на межі можливостей. Тому вивчення психічних станів допомагає військовослужбовцям розуміти власні стани та керуванні ними, забезпечуючи оптимальні умови для виконання службово-бойових та інших завдань.

Розуміння керівництвом військових підрозділів та психологами психічних станів військовослужбовцями дозволяє розробляти та впроваджувати програми корекції негативних психічних станів, профілактики психічних розладів та покращення психологічного благополуччя військовослужбовців, а також вдосконалювати програми підготовки військовослужбовців, враховуючи їхню психологічну готовність та стійкість до стресу. Отже, дослідження психічних станів військовослужбовців, особливо на етапі їхньої професійної підготовки в закладах вищої освіти є надзвичайно актуальним для забезпечення їхнього благополуччя, успішності та ефективності у виконанні службових обов'язків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних реаліях війни, найгостріше постає проблематика психічного здоров'я захисників України - військовослужбовців. Кожен курсант є важливою ланкою майбутньої держави, становить основу оборони країни і національної безпеки. З розвитком суспільства, виникненням нових військових технологій і в умовах сучасної війни курсанти зустрічаються з більш складними завданнями, а отже все частіше зустрічаються з обставинами, які впливають на їх емоційні та психічні стани. Оскільки вивчення психічних станів курсантів є сферою менших досліджень у психології, а їх корекція не достатньо досліджена та розроблена у сучасній психології, важливого значення набувають діагностичні та дослідницькі питання щодо виникнення та розвитку психічних станів у курсантів їх особливостей та корекції.

Результатам досліджень загальних питань проблеми психічних станів особистості присвячені наукові праці в різних галузях: психофізіології: Г. Аракелов, Ф. Березін, Л. Гримак, Н. Данілова, Є. Ільїн, М. Корольчук, В. Крайнюк, А. Карпухіна, Г. Леонова, К. Платонов та ін., психології спорту: В. Васильєва, А. Лехтман, А. Пуні, О. Чернікова, В. Сафонов та ін., психології праці та інженерної психології: В. Асєєв, Г. Габдреєва, Л. Дика, А. Занковський, Г. Зараковський, Є. Ільїн, В. Маріщук, В. Медведєв, П. Шлаєн та ін., медичної та клінічної психології: Ю. Антропов, У. Белінг, Г Бєляєв, Р. Лурія, І. Малкіна- Пих, А. Меграбян, К. Ясперс та ін., екстремальної та кризової психології: С. Яковенко, С. Миронець, О. Тімченко, В. Осьодло, Ю. Олександровський та ін..

Мета статті - представлення результатів емпіричного дослідження корекції негативних психоемоційних станів курсантів-прикордонників в умовах навчання в закладі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Специфіка військової діяльності полягає у прояві різнобічних психічних станів, які характеризують собою процес військової діяльності. Їх поділяють на позитивні та негативні. Основними позитивними психічними станами, які найчастіше спостерігаються у воїнів в умовах військової діяльності є такі, як: стан впевненості, стан зібраності, стан підйому, стан готовності до діяльності, стан стриманості, вольової активності та ряд інших позитивних психічних станів [1].

Психічний стан особистості, як невід'ємна частина психологічної діяльності, зазнає впливу і змін в ході життя людини, а вплив емоцій на багато психологічних процесів збільшує необхідність розуміння механізмів, за допомогою яких це відбувається, розвивається і може коригуватися під час навчального процесу у військовому закладі та несені військової служби. Психологічний стан - це особлива психологічна категорія, яка відрізняється від психологічного процесу і психологічних особливостей особистості і одночасно впливає на них, вони є певними. У класичному поділі психічних явищ їх відрізняє динамічність, нестійкість і зниження швидкості їх зміни - відповідно процесів, станів і властивостей.

Серед структурних компонентів психічних станів вчені виділяють: фізіологічний, психофізіологічний, психологічний і психосоціальний рівні душевного стану; психологічні (досвід), фізіологічні (реакції соматичної та вегетативної нервової системи), поведінкові (мотивація поведінки); фізіологічні, моторні, емоційні, когнітивні, поведінкові та соціальні; біоенергетичний, психофізіологічний, когнітивний, особистісний, діяльнісний та поведінковий рівні [2, с. 146]. У межах різних класифікацій психічних станів виокремлюють не лише патологічні, але і межові стани, що належать до категорії неприпустимих [3].

Під час несення військової служби, навчання у військовому закладі або під час бойової обстановки психіка військовослужбовців підпадає під вплив різних факторів. Цьому сприяє вплив новизни обстановки, обмеженість часу на виконання завдань, застосування нових видів сучасної зброї, незвичайні види і способи ведення бойових дій та ін. Тому в схожих умовах воїну важливо мати такий психічний стан, як стан впевненості. Він, як правило, характеризується чітким розумінням завдань, які стоять перед воїном, а також труднощів, які будуть виникати при виконанні цих справ. У цьому стані воїн об'єктивно оцінює майбутню діяльність та її особливості в конкретних умовах обстановки. Особливість стану впевненості полягає в його впливу на успішність подолання труднощів сучасного бою. Від впевненості залежить рівень емоційної стійкості воїна, ступінь його впливу на почуття, а також швидкість і правильність прийняття відповідальних рішень. У складній обстановці почуття воїнів значно напружені. Кожен з військових уважно стежить за тим, хто в ці важкі для нього хвилини опинився поруч, за тим, що вони говорять і роблять, як поводяться. Він розбудовує власну модель поведінки (копінг-поведінки) на прикладі поведінки інших військовослужбовців. У цей момент стан впевненості як би отримує додатковий заряд внутрішньої енергії. Стан впевненості воїна залежить великою мірою від злагодженості та згуртованості всього військового колективу. Але, є впевненість уявна, тобто самовпевненість. Бути самовпевненим, значить переоцінювати свої сили і можливості. Як правило, самовпевненість призводить до розв'язаності в поведінці. Такі воїни намагаються в усе втручатися, про все судити на свій лад, це негативно впливає на виконання службових обов'язків, сприяє порушенню військової дисципліни [1].

Військова діяльність відрізняється особливою динамічністю, розмаїтістю, у ній можуть виявлятися, за певних умов, негативні психічні стани, а саме: напруженість, страх, паніка, тривога, сумнів, ригідність, фрустрація, занепад, неуважність тощо. В умовах військової діяльності доводиться зустрічатися з таким психічним станом у військовослужбовців, як стан напруженості. Напруженість обумовлюється різними причинами і присутня на різних рівнях. Перш за все вона викликається небезпекою, хоча вона може з'явитися і в результаті переживань, хвилювань ще до того, як воїн потрапляє в небезпечну обстановку. Варто зауважити на особливій напруженості, що виникає в особового складу перед діяльністю, яка пов'язана з безпосередньою загрозою для їхнього життя. В мирний час особовий склад підрозділу знаходиться у цьому психічному стані при здійсненні парашутних стрибків, на тактичних навчаннях з бойовою стрільбою, при киданні ручних гранат та в інших екстремальних умовах виконання службових завдань. Напруженість характеризується не тільки пониженням, але й підвищенням рівня прояву психічних і фізіологічних функцій організму людини, вона здатна надати часом навіть активуючий вплив на діяльність солдата, сержанта, офіцера. Напруженість психіки, яка виникає в умовах військової діяльності часто позначається на боєздатності військовослужбовців. Підготовка особового складу до ведення сучасних бойових дій - це підготовка воїнів до дій в будь- яких умовах тактичної обстановки, формування у них здатності вмілого використання її в своїх інтересах, вміння виконати будь-яке поставлене завдання. Екстремальні умови завжди викликають напруженість психіки людини. Реакція людини на них залежить від величини ступеня впливу цих умов на психіку військовослужбовця та спроможності людини за допомогою саморегуляції психічних станів зрівноважити їх вплив на людину. Тому командир повинен добре знати, в якому стані знаходяться його підлеглі в той момент, коли їм потрібно буде виконувати відповідні завдання [1, с. 199].

У складній обстановці окремі воїни можуть бути піддані також і страху - афективному психічному стану. Страх - це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда й спрямована на джерело дійсної або уявної небезпеки [4, с. 125]. Стан страху може проявлятися у воїна у вигляді занепокоєння, тривоги, переляку, а також жаху. Прояв різновидів страху залежить як від якостей особистості військовослужбовця, так і специфіки і рівня подразників, які впливають на нього. У подібному психічному стані нервова система воїна має дуже високу напруженість. Він у стані страху може заціпеніти, з'являється відчуття спраги, тремор у кінцівках і такий стан, як кажуть «зуб на зуб не попадає». Інколи людина свідомими вольовими зусиллями не спроможна своєчасно подолати цей тремор, це свідчить про дуже високий стан напруженості нервової системи людини. Після такого психічного стану у воїна інколи спостерігається сильний занепад сил, порушується перебіг психічних процесів. Психічний стан страху проявляється в окремих воїнів ще до початку ведення бойових дій. Спочатку у них появляється занепокоєння, тривога, спостерігається розгубленість. У такому стані поведінка характеризується, як правило, підвищеним ступенем метушливості, зайвим поспіхом, підвищеним потовиділенням, дефекацією організму в порівнянні з повсякденною діяльністю у звичайних умовах [5, с. 132].

Емоційно-психологічні стани курсантів та військовослужбовців багато в чому залежить від глибини усвідомлення свого службового або професійного (військового) обов'язку й відповідальності за завдання, що виконуються під час служби або навчання. Практика показує, що, коли людина глибоко усвідомлює свій цивільний і службовий (професійний) обов'язок і відповідальність, у нього виникають позитивні стани. У свою чергу й почуття обов'язку формується й закріплюється через певні психічні стани. Це має неабияке значення для формування почуття службового обов'язку.

В період професійного становлення і професійної підготовки психічні стани військових максимально залежать від службово-ділової обстановки в колективі, психологічної сумісності й згуртованості колективу. Чітко організований процес службової діяльності, згуртований колектив, породжують стани захопленості, професійної гордості й високої психологічної готовності до виконання складних і відповідальних завдань. Особливо сильно позначаються на психічних станах людини морально-психологічна атмосфера колективу (підрозділу, частини), стиль відносин керівників з підлеглими, ділова спрямованість і зацікавленість у загальному успіху, тип відносини до служби, характер суспільної думки, що переважають міжособистісні й групові (колективні) настрої й традиції, що склалися в колективі, і таке інше. Люди спокійні, упевнені в собі, у своїх силах, високо працездатні при сформованих між ними відносинах взаємної принципової вимогливості, справедливості й доброзичливості.

Негативних чинників, які впливають на стани курсантів та військовослужбовців є безліч. Для молодого покоління курсантів найважче - це неможливість залишити певну територію, що межує з тим, як люди відбувають покарання, обмеження можливості пересування суттєво впливає на психічний стан людини та тисне на нього морально, таким чином військові перебувають у постійному стресі. Дисциплінуючий та наказовий характер викладання та спілкування. Суворе підпорядкування та виконання наказів відповідно до військового уставу нелегко сприймається і цілком зрілими особистостями. Сюди необхідно додати і постійне носіння військової форми, обов'язкові стройові огляди кілька разів на день та наряди (чергування). Усі перелічені чинники тією чи іншою мірою обмежують свободу волі, а обмеження завжди утворюють стресові ситуації.

До особистісно-соціальних факторів варто віднести обмежену можливість у спілкуванню з друзями, сім'єю, проведення вільного часу звичним чином. Внутрішні переживання пов'язанні з особистим життям страхом перед майбутнім завищені очікування щодо несення військової служби, тощо.

Отже, психоемоційний стан під час несення служби являє собою суб'єктивне відображення військовослужбовцем ситуації у вигляді стійкої цілісної реакції в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки і переживання під час виконання професійної діяльності.

Для емпіричного дослідження психоемоційних станів курсантів-прикор- донників використано наступний психодіагностичний інструментарій: методика дослідження самооцінки психічних станів Г. Айзенка, методика самооцінки емоційних станів А. Уессмана, Д. Рікса, методика оцінки психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруження і комфортності Л. Курганського, Т. Немчина, методика діагностики домінуючого настрою Л. Кулікова, методика діагностики стану стресу за К. Шрайнером, шкала депресії В. Зунга в адаптації Р. Балашової та опитувальник «Ступінь хронічної втоми».

Емпіричне дослідження негативних психоемоційних станів курсантів- прикордонників проводилося на базі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. У дослідженні взяли участь 46 курсантів другого та третього курсів, які навчаються за освітньо-професійною програмою «Психологія».

На етапі констатувального експерименту виявлено, що у курсантів- прикордонників переважають середні рівні агресивності (у 19 (41,30 %) курсантів) та ригідності (у 25 (54,35 %) осіб), середній (у 21 (45,65 %) курсантів) та низький рівні тривожності (у 21 (45,65 %) курсантів) та низький рівень фрустрації (у 22 (47,83 %) курсантів); середні рівні спокою (у 20 (43,48 %) курсантів), енергійності (у 22 (47,83%) курсантів), піднесення (у 23 (50,00%) курсантів) та самовпевненості (у 27 (58,70%)), а також середній рівень інтегрального показника емоційного стану (у 25 (54,35 %) курсантів); середні рівні психічної активності (у 32 (69,56 %) курсантів), зацікавленості (у 20 (43,48 %) курсантів), емоційного тонусу (у 18 (39,13 %) курсантів) комфортності (у 19 (41,30 %) курсантів), а також високий (у 19 (41,30 %) курсантів) та середній рівні напруженості (у 19 (41,30 %) курсантів); високі рівні активного ставлення до життєвої ситуації (у 30 (60,87 %) курсантів), бадьорості (у 28 (60,87 %) курсантів), розслаблення (у 26 (56,52 %) курсантів), спокою (у 31 (67,39 %) курсантів), стійкості емоційного тону (у 27 (58,70 %) курсантів), тонусу (у 17 (36,96 %) курсантів), задоволеності життям в цілому (у 22 (47,83 %) курсантів), середній рівень критичності самооцінки настрою (у 19 (41,30 %) курсантів). Виявлено, що 27 (58,70 %) курсантів поводяться у стресовій ситуації достатньо стримано і вміють регулювати власні емоції.

У 6 (13,04%) курсантів виявлено субдепресивний стан або масковану депресію, що свідчить про те, що ці особи ще не впали в апатію, але всі передумови для цього у них є: у них тривалий час зберігається знижений настрій, песимістична оцінка подій («все погано!»), знижена працездатність. При цьому зовні вони виглядають «як завжди», навчаються, здійснюють усі «загальноприйняті дії», але роблять це без задоволення, а тому що «так треба». У 16 (34,78 %) курсантів виявлено легку депресію ситуативного або невротичного генезису, що може бути зумовлено підготовкою до складання сесії, змінами у житті, пошуком власного місця в ньому, переосмисленням сенсів та цінностей, пов'язаних з війною в країні. Депресивні переживання можуть проявлятися у вигляді затримки мислення, моторної відсталості, песимістичного мислення та соматовегетативних порушеннях. Можуть проявлятися фізичне виснаження, біль, порушення сну, зниження самооцінки і негативні емоції (горе, почуття провини, хвилювання, страх, туга тощо). У 24 (52,18 %) курсантів не виявлено депресивних проявів.

Відсутність ознак хронічної втоми виявлено у 26 (56,52 %) курсантів, початковий рівень хронічної втоми виявлено у 16 (34,78 %) курсантів, виражений ступінь хронічної втоми виявлено у 4 (8,70 %) курсантів. Хронічна втома у курсантів проявляється у постійному відчутті втоми, яке не зникає упродовж тижнів і місяців, відчутті розбитості, слабкості, болю у м'язах, зниженні пам'яті та розумової діяльності, неуважності, поганому настрої, сонливості. Сильний ступінь хронічної втоми та астенічний синдром в досліджуваних групах курсантів не виявлено.

Отже, у досліджуваній групі курсантів виявлено переважання осіб з відсутністю симптомів фізичного дискомфорту та порушень в емоційно- афективній сфері, низькою ймовірністю розвитку зниження загального самопочуття та когнітивного дискомфорту, а також зниження мотивації та змін у сфері соціального спілкування. Загальна астенізація курсантів пов'язана з виснаженням їхніх адаптаційних ресурсів, що суттєво обмежує їхні можливості адекватно реагувати на професійні навантаження.

В емпіричному дослідженні психоемоційних станів курсантів- прикордонників кореляційний аналіз здійснювався з метою виявлення залежності їхньої успішності від переживання різних видів станів курсантами. У якості показника успішності було взято загальний рейтинговий показник освітніх досягнень за осінній семестр 2022-2023 навчального року. Рейтинг курсантів визначається за семестр і навчальний рік (період навчання) та враховує основні напрями: навчальну діяльність, науково-дослідну та інноваційну діяльність, повсякденну діяльність, яка включає: стан військової дисципліни; суспільну активність; спортивні досягнення; виконання обов'язків молодших командирів. Абсолютний індивідуальний рейтинговий бал куранта за навчальний семестр - це сума набраних ним балів за напрямами діяльності з урахуванням вагомих коефіцієнтів.

Рейтинговий показник успішності навчання курсантів ЗВО знаходиться у прямій залежності від: їхнього загального емоційного стану (0,455 на рівні статистичної значущості (р=0,017), а також від його компонентів: спокою (0,469 на рівні статистичної значущості (р=0,010)), енергійності (0,237 на рівні статистичної значущості (р=0,074)), піднесення (0,574 на рівні статистичної значущості (р=0,042)) та самовпевненості (0,321 на рівні високої статистичної значущості (р=0,002)); зацікавленості (0,523 на рівні високої статистичної значущості (р=0,003); емоційного тонусу (0,488 на рівні статистичної значущості (р=0,019)); активного ставлення до життєвої ситуації (0,633 на рівні високої статистичної значущості (р=0,010)); бадьорості (0,397 на рівні високої статистичної значущості (р=0,0004)); тонусом (0,211 на рівні високої статистичної значущості (р=0,009)); спокоєм (0,411 на рівні високої статистичної значущості (р=0,005)); стійкості емоційного тону (0,399 на рівні високої статистичної значущості (р=0,010)); задоволеності життям в цілому (0,687 на рівні високої статистичної значущості (р<0,0001)).

Рейтинговий показник успішності навчання курсантів ЗВО знаходиться в оберненій залежності від: тривожності (-0,759 на рівні високої статистичної значущості (р=0,001); фрустрації (-0,716 на рівні статистичної значущості (р=0,033); агресивності (-0,330 на рівні статистичної значущості (р=0,018); ригідності (-0,394 на рівні статистичної значущості (р=0,068); стресу (-0,657 на рівні високої статистичної значущості (р=0,006); депресії (-0,635 на рівні високої статистичної значущості (р=0,010); хронічної втоми (-0,549 на рівні високої статистичної значущості (р<0,0001).

Отже, найщільніший зв'язок успішності навчання курсантів-прикор- донників у ЗВО виявлено з наступними їхніми психоемоційними станами: прямий - з психічною активацією, комфортністю, активним ставленням до життєвої ситуації, задоволеністю життям в цілому, обернений - з тривожністю, фрустрацією, розслабленням, стресом та депресією.

З метою корекції негативних психоемоційних станів курсантів-прикор- донників було розроблено програму психокорекції. Проведення психокорек- ційних заходів спрямованих на роботу з негативними психоемоційними станами курсантів-прикордонників проходила в декількох етапах: психологічна діагностика і прогнозування, комплексна психологічна корекція й етап контролю. Програма розрахована на 6 занять, які проводились 2-3 рази на тиждень в групах по 6-12 осіб в кабінеті психологічного розвантаження. Заняття побудовані таким чином, що спочатку обговорюються теоретичні основи стосовно впливу негативних психоемоційних станів на особистість, а потім проводились конкретні вправи («Робота з негативними станами», «Розпускання панцирів», «Асоційовані стани», «Гімнастика Гермеса», «Затиск», «Гра з тривогою», «Нове місце», «Прорвися в коло», «Трояндовий кущ», «Стійкість нервової системи», «Регуляція дихання» тощо). Час кожного заняття - 120 хвилин.

Після проведення психокорекційної програми виявлено наступні позитивні зрушення в досліджуваних показниках:

1) результати дослідження самооцінки психічних станів показали:

- високий рівень тривожності у курантів не виявлено, що на 8,70 % осіб менше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 18 (39,13 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень тривожності, що на 6,52 % осіб менше, ніж в першому; низький рівень при повторному тестуванні виявлено у 28 (60,87 %) курсантів, що на 15,22 % осіб більше, ніж в першому;

- високий рівень фрустрації у курсантів не виявлено, що на 10,87 % осіб менше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 17 (36,96 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень фрустрації, що на 4,34 % осіб менше, ніж в першому; низький рівень при повторному тестуванні виявлено у 29 (63,04 %) курсантів, що на 15,21 % осіб більше, ніж в першому;

- у 8 (17,39 %) курсантів виявлено високий рівень агресивності, що на 10,87 % менше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 21(45,65 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень агресивності, що на 4,35 % більше, ніж в першому за рахунок зниження високого рівня; у 17 (36,96 %) курсантів виявлено низький рівень агресивності, що на 6,52 % менше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- високий рівень ригідності у курсантів не виявлено, що на 6,52 % осіб менше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 26 (56,52 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень ригідності, що на 2,17 % осіб більше, ніж в першому за рахунок зниження високого рівня; низький рівень при повторному тестуванні виявлено у 20 (43,48 %) курсантів, що на 4,35 % осіб більше, ніж в першому;

2) результати дослідження емоційних станів показали:

- у 16 (34,78 %) курсантів виявлено високий рівень самооцінки

спокою, що на 8,69 % більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 26(56,52 %) курсантів в повторному констатувальному

експерименті виявлено середній рівень самооцінки спокою, що на 13,04 % більше, ніж в першому за рахунок зниження низького рівня; у 4 (8,70 %) курсантів виявлено низький рівень самооцінки спокою, що на 21,73 % менше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- у 18 (39,13 %) курсантів виявлено високий рівень самооцінки енергійності, що на 2,17 % більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 23 (50,00 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень самооцінки енергійності, що на 2,17 % більше, ніж в першому за рахунок зниження низького рівня; у 5 (10,87 %) курсантів виявлено низький рівень самооцінки енергійності, що на 4,34 % менше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- високий рівень самооцінки піднесення не змінився - у 5 (10,87 %)

курсантів виявлено, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку; у 25(54,35 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень самооцінки піднесення, що на 4,35 % більше, ніж в першому за рахунок зниження низького рівня; у 16 (34,78 %) курсантів виявлено низький рівень самооцінки піднесення, що на 4,35 % менше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- у 20 (43,48 %) курсантів виявлено високий рівень самооцінки самовпевненості, що на 8,70 % більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 26 (56,52 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень самооцінки самовпевненості, що на 2,18 % менше, ніж в першому за рахунок зниження низького рівня; у курсантів не виявлено низький рівень самооцінки самовпевненості, що на 6,52 % менше, ніж в першому констатувальному експерименті;

3) результати дослідження психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруження і комфортності показали, що:

- високий рівень психічної активації не змінився - у 4 (8,70 %) курсантів виявлено, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку; у 30 (65,22 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень психічної активації, що на 4,34 % більше, ніж в першому за рахунок зниження низького рівня; у 12 (4,34 %) курсантів виявлено низький рівень психічної активації, що на 4,35 % менше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- показники зацікавленості, емоційного тонусу, напруженості та комфортності після проведення корекційної програми не змінилися, що може бути пов'язано з умовами життєдіяльності та навчання курсантів, які неможливо змінити і навіть послабити їхній вплив;

4) результати дослідження домінуючого настрою показали, що:

- у 32 (69,56 %) курсантів виявлено активне ставлення до життєвої ситуації, що на 4,32 % більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 14 (30,44 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено пасивне ставлення до життєвої ситуації, що на 4,34 % менше;

- 29 (63,04 %) курсантів почуваються бадьорими, що на 2,17 % більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 17 (36,96 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті відчувають зневіру, що на 2,17 % менше;

- у 28 (60,87 %) курсантів виявлено стан розслаблення, що на 4,35 % більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 18 (39,13 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено стан напруження, що на 4,35 % менше;

- у 34 (73,91 %) курсантів виявлено стан спокій, що на 6,52 % більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 12 (26,09 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено стан тривоги, що на 6,52 % менше;

- у 28 (60,87 %) курсантів виявлено стійкість емоційного тону, що на 2,17 більше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 18 (39,13 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено стійкість емоційного тону, що на 2,17 % менше;

- високий рівень критичності самооцінки настрою не змінився - у 5 (10,87 %) курсантів виявлено, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку; у 12 (26,09 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено високий рівень критичності самооцінки настрою, що на 4,35 % більше, ніж в першому за рахунок зниження низького рівня; у 20 (43,48 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено середній рівень критичності самооцінки настрою, що на 2,18 % більше, ніж в першому за рахунок зниження низького рівня; у 9 (19,56 %) курсантів виявлено низький рівень критичності самооцінки настрою, що на 6,53 % менше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- показники тонусу та задоволеності життям в цілому досліджуваних курсантів не змінилися після проведення корекційної програми, що свідчить про можливий вплив умов навчання та несення служби, які змінити немає можливості;

6) результати дослідження стресу показали, що:

- у 1 (2,17 %) курсанта виявлено яскраво виражений стрес, що на 8,70 % менше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 13 (28,26 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено легкий ступінь стресу, що на 2,17 % менше, ніж в першому; у 32 (69,57 %) курсантів стресу не виявлено, що на 10,87 % більше, ніж в першому констатувальному експерименті;

7) результати дослідження депресії показали, що

- у 5 (10,87 %) курсантів виявлено субдепресивний стан, що на 2,17 % менше за дані констатувального експерименту першого порядку; у 15 (32,61 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено легкий ступінь депресії, що на 2,17 % менше, ніж в першому; у 26 (56,52 %) курсантів депресії не виявлено, що на 4,34 % більше, ніж в першому констатувальному експерименті;

7) результати дослідження хронічної втоми показали, що:

- виражений та підвищений рівні фізичного дискомфорту у курсантів не виявлено, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку, та і другого; у 8 (17,39 %) курсантів у повторному констатувальному експерименті виявлено ризик виникнення фізичного дискомфорту, що на 6,52 % менше, ніж в першому; у 11 (23,91 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено низький рівень фізичного дискомфорту, що на 8,70 % менше, ніж в першому; у 27 (58,70 %) курсантів не виявлено фізичного дискомфорту, що на 15,22 % більше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- виражений та підвищений рівні зниження загального самопочуття та когнітивного дискомфорту не виявлено, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку, та і другого; у повторному констатувальному експерименті не виявлено курсантів з ризиком виникнення зниження загального самопочуття та когнітивного дискомфорту, що на 13,05 % менше, ніж в першому; у 25 (54,35 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено низькі рівні зниження загального самопочуття та когнітивного дискомфорту, що на 4,35 % менше, ніж в першому; у 21 (43,65 %) курсантів не виявлено зниження загального самопочуття та когнітивного дискомфорту, що на 15,39 % більше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- виражений, підвищений рівні та рівень ризику виникнення порушень в емоційно-афективній сфері курсантів не виявлено, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку, та і другого; у 10 (21,74 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено низький рівень порушень в емоційно-афективній сфері, що на 8,69 % менше, ніж в першому; у 36 (78,26 %) курсантів не виявлено порушень в емоційно- афективній сфері, що на 8,69 % більше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- виражений та підвищений рівні зниження мотивації та зміни у сфері соціального спілкування курсантів не виявлено, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку, та і другого; у 9 (19,56 %) курсантів у повторному констатувальному експерименті виявлено ризик виникнення зниження мотивації та зміни у сфері соціального спілкування, що на 15,22 % менше, ніж в першому; у 22 (47,83 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено низький рівень зниження мотивації та зміни у сфері соціального спілкування, що на 6,53 % більше, ніж в першому; у 15 (32,61 %) курсантів не виявлено зниження мотивації та зміни у сфері соціального спілкування, що на 8,69 % більше, ніж в першому констатувальному експерименті;

- астенічний синдром та сильна хронічна втома у курсантів не виявлені, як і на етапі констатувального експерименту першого порядку, та і другого; у 1 (2,17 %) курсанта у повторному констатувальному експерименті виявлено виражений ступінь хронічної втоми, що на 6,53 % менше, ніж в першому; у 12 (26,09 %) курсантів в повторному констатувальному експерименті виявлено початковий ступінь хронічної втоми, що на 8,69 % менше, ніж в першому; у 33 (71,74 %) курсантів не виявлено хронічної втоми, що на 15,22 % більше, ніж в першому констатувальному експерименті, що може бути пов'язано з відпочинком у відпустці;

Висновки

Отже, за результатами апробації корекційної програми негативних емоційно-психологічних станів курсантів-прикордонників виявлено позитивні зміни у таких показниках емоційно-психологічних станів як: самооцінка психічних станів (зниження тривожності, фрустрації, агресивності, ригідності), емоційні стани (зростання самооцінки станів спокою, енергійності, піднесення, самовпевненості), домінуючого настрою (зростання активного ставлення до життєвої ситуації, бадьорості, розслаблення, спокою, стійкості емоційного тону), зниження хронічної втоми (покращення загального самопочуття та когнітивного дискомфорту, зменшення порушень в емоційно- афективній сфері, зростання мотивації та зміни у сфері соціального спілкування), зниження стресу, депресії та незначне зростання психічної активації. Показники інтересу, емоційного тонусу, напруженості, комфортності, тонусу та задоволеності життям в цілому досліджуваних курсантів не змінилися після проведення корекційної програми, що свідчить про можливий вплив умов навчання та несення служби, які змінити немає можливості. Перспективи подальших розвідок пов'язані з розробкою та апробацією профілактиктичних та психоедукаційних заходів щодо саморегуляції курсантами психоемоційних станів.

Література

1. Blinov O. A. (2013). Psykhichni stany viiskovosluzhbovtsiv u protsesi sluzhby [Mental states of servicemen during service]. Visnyk Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy. Zb-k nauk. prats. - Bulletin of the National Defense University of Ukraine. Collection of scientific papers. Kyiv: NUOU. Vyp. 4 (35). 196-201 [in Ukrainian].

2. Rozov V. I. (2003). Adaptyvni antystresovi psykhotekhnolohii : navchalnyi posibnyk. [Adaptive anti-stress psychotechnologies: study guide] Kyiv: Condor [in Ukrainian].

3. Kokun O. M., Pishko I. O., Lozinska N. S., Kopanytsia O. V., Malkhazov O. R. (2011). Zbirnyk metodyk dlia diahnostyky psykholohichnoi hotovnosti viiskovosluzhbovtsiv viiskovoi sluzhby za kontraktom do diialnosti u skladi myrotvorchykh pidrozdiliv: Metodychnyi posibnyk [A collection of methods for diagnosing the psychological readiness of military servicemen under contract to work as part of peacekeeping units: Methodological manual]. Kyiv: NDTs HP ZSU [in Ukrainian].

4. Timchenko O. V. (Ed.). (2007). Ekstremalna psykholohiia : Pidruchnyk [Extreme psychology: Textbook]. Kyiv: TOV «Avhust Treid» [in Ukrainian].

5. Potapchuk N. D. (2016). Dynamika vynyknennia paniky v ekstremalnykh sytuatsiiakh ta osoblyvosti yii podolannia [The dynamics of the emergence of panic in extreme situations and the peculiarities of its overcoming] Problemy ekstremalnoi ta kryzovoipsykholohii. - Problems of extreme and crisis psychology. 19. 130-140 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru