Особливості психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції

П'янківська Людмила Володимирівна кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії психологічного забезпечення, Державний науково-дослідний інститут МВС України, м. Київ



Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз синдрому "емоційного вигорання". Установлено, що воно є багатоаспектним явищем, яке виникає непомітно під впливом різноманітних чинників, осередком якого є фізичне, емоційне й мотиваційне виснаження, що призводить до спустошеності, втоми, зниження адаптаційних можливостей та ресурсів особистості, підвищеної схильності до соматичних хвороб, а також дистанційованості від роботи тощо. Констатовано, що поява синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції є результатом складного впливу чинників. Окреслено групи фізичних, соціальних, емоційних, інтелектуальних та поведінковим симптомів вигорання. емоційний вигорання виснаження

Акцентовано, що психологічна профілактика синдрому "емоційного вигорання" є складовою психопрофілактичної роботи, що здійснюється психологами підрозділів психологічного забезпечення Національної поліції України. Вказано, що психологічна профілактика є комплексом заходів, спрямованих на забезпечення психічного здоров'я особистості поліцейського, превенцію неблагополуччя та створення сприятливих психологічних умов для розвитку особистості працівника.

Зазначено, що психологічна профілактика синдрому "емоційного вигорання" у поліцейських проводиться психологами на первинному і вторинному рівнях. На первинному рівні здійснюється робота спрямована на попередження та недопущення виникнення симптомів вигорання, а на вторинному - реалізовується профілактика його виявів. Третинний рівень організовується у закладах охорони здоров'я МВС України.

Акцентовано увагу на тому, що загалом психологічна профілактика ґрунтується на принципах правомірності, гуманізму, толерантності, добровільності, конфіденційності, науковості, об'єктивності, комплексності, систематичності. Запропоновано доповнити ще такими принципами як: своєчасності та безперервності, дотримання норм професійної етики, індивідуального підходу, раціональності й доступності тощо.

У статті представлено, що психологічна профілактика синдрому "емоційного вигорання" працівників поліції має охоплювати три основні напрями: особистісно-орієнтований, середовищно-орієнтований та соціально- орієнтований. Найбільш ефективними є групові та індивідуальні форми психологічної профілактики.

Указано на важливості поетапності профілактичної роботи (психоеду- каційні заходи, аналіз існуючого психоемоційного стану поліцейського за допомогою психодіагностики, з'ясування причин формування та особливостей прояву синдрому, психокорекція тощо). Підкреслено, що значимим превентивним заходом попередження синдрому "емоційного вигорання" у поліцейських є належно організований та проведений професійно- психологічний добір.

Акцентовано увагу на тому, що важливими аспектами профілактики синдрому "емоційного вигорання" у поліцейського є: формування у нього розуміння власного ставлення до специфіки професійної діяльності, психологічної готовності до змін та оцінки власних життєвих, професійних цінностей й пріоритетів; підкреслення значимості командної роботи й позитивного ставлення до ефективної взаємодії; розвиток комунікативних навичок тощо. Особливу увагу приділено питанню ресурсності особистості працівника поліції, серед яких виокремлено: духовні, фізичні, мотиваційні, саморозвитку та самопізнання, тайм-менеджменту, ресурси "підтримки", саморегуляції психічного стану.

Підкреслено важливість розроблення і впровадження заходів психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у поліцейських для збереження кадрового потенціалу Національної поліції України.

Ключові слова: "синдром емоційного вигорання", симптоми синдрому "емоційного вигорання", дезадаптація, психологічна профілактика, напрями психологічної профілактики, ресурсність.

Piankivska Liudmyla Volodymyrivna PhD of Psychological Sciences, senior researcher of the State Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv

FEATURES OF PSYCHOLOGICAL PREVENTION OF "EMOTIONAL BURNOUT" SYNDROME OF POLICE OFFICERS

Abstract. The article provides a theoretical analysis of the "emotional burnout" syndrome. It has been established that it is a multifaceted phenomenon which occurs imperceptibly under the influence of various factors, the focus of which is physical, emotional and motivational exhaustion, which leads to devastation, fatigue, reduced adaptive capabilities and resources of the individual, increased susceptibility to somatic diseases, as well as distance from work, etc. It has been stated that the emergence of the "emotional burnout" syndrome in police officers is the result of a complex influence of factors. The author outlines groups of physical, social, emotional, intellectual and behavioural symptoms of burnout.

It has been emphasised that psychological prevention of the "emotional burnout" syndrome is a component of psychoprophylactic work carried out by psychologists of the psychological support units of the National Police of Ukraine. It has been noted that psychological prevention is a set of measures aimed at ensuring the mental health of a police officer, preventing disadvantage and creating favourable psychological conditions for the development of an employee's personality.

It is noted that psychological prevention of the "emotional burnout" syndrome of police officers is carried out by psychologists at the primary and secondary levels. At the primary level, work is carried out to prevent "burnout symptoms", and at the secondary level, prevention of its manifestations is implemented. The author emphasises that, in general, psychological prevention is based on the principles of legitimacy, humanism, tolerance, voluntariness, confidentiality, science, objectivity, complexity, and systematicity. It is suggested to supplement it with such principles as timeliness and continuity, compliance with professional ethics, individual approach, rationality and accessibility, etc.

The article considers that psychological prevention of the "emotional burnout" syndrome of police officers should cover three main areas: personality-oriented, environment-oriented and social-oriented. The most effective are group and individual forms of psychological prevention.

The importance of the phased nature of preventive work (psychoeducational measures, analysis of the existing psychoemotional state of a police officer with the help of psychodiagnostics, finding out the causes of formation and features of the syndrome, psychocorrection, etc.) is emphasized. It has been noted that a significant preventive measure to prevent the syndrome of "emotional burnout" of police officers is a properly organized and conducted professional and psychological selection.

The author emphasises that important aspects of preventing the "emotional burnout" syndrome of police officers are: formation of their understanding of their own attitude to the specifics of professional activity, psychological readiness for change and assessment of their own life, professional values and priorities; emphasis of the importance of teamwork and a positive attitude to effective interaction; development communication skills, etc. Particular attention is drawn to the issue of police officer's personality resources, including: spiritual, physical, motivational, self-development and self-knowledge, time management, "support" resources, and self-regulation of mental state.

The author emphasises the importance of developing and implementing measures of psychological prevention of the "emotional burnout" syndrome of police officers in order to preserve human resources of the National Police of Ukraine.

Keywords: "emotional burnout" syndrome, symptoms of "emotional burnout syndrome", maladjustment, psychological prevention, directions of psychological prevention, resourcefulness.



Постановка проблеми. Бомбардування міст, обстріли населення, викрадення та вбивства цивільних, масове переміщення, людські страждання - усе це в наш час є страшними реаліями... Нові виклики сучасного життя суспільства (пандемія, повномасштабна війна тощо), мають значущий вплив на усіх фахівців сектору безпеки і оборони та якість виконання ними професійних завдань.

Національна поліція України сьогодні відіграє ключову роль у забезпеченні належного правопорядку в державі і стоїть на захисті територіальної цілісності нашої країни. Ефективність виконання працівниками поліції професійних завдань залежить не тільки від рівня їх професіоналізму, а й від стану психічного здоров'я. Саме інтенсивність та тривалість негативного впливу стресу від воєнних дій, ненормованість робочого часу, постійні виклики, дефіцит часу та інформації, необхідність застосування заходів фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів, протидія злочинному оточенню, висока відповідальність за виконання професійних завдань впливають на появу у працівників поліції постійної надпильності, втоми, виснаження та інших деструктивних впливів, що у комплексі спричиняють психічні порушення і здатні сприяти появі синдрому "емоційного вигорання". Відтак питання психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції залишається недостатньо вивченим. Тому в цьому контексті воно набуває актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що проблема синдрому "емоційного вигорання" набуває масштабності й привертає увагу не лише психологів, лікарів, педагогів, але й інших фахівців. У сучасній психологічній науці проблематиці синдрому "емоційного вигорання" присвячено багато праць. Уважаємо, що варто виокремити науковців, які досліджували саме аспекти синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції, зокрема, серед них: З. Кісіль, Т. Кодлубовська, Н. Мілорадова, Т. Макота, Г. Попова, Л. П'янківська, В. Розов, О. Тімченко, Д. Швець та ін. Найчастіше вони концентрують свою увагу на дослідженні загальних аспектів прояву вигорання, основних причинах його появи, особливостях його прояву тощо. Відтак, попри значний обсяг напрацювань, ця проблематика не була об'єктом активного наукового пошуку та потребує подальших наукових досліджень психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у поліцейських.

Отже, мета нашої статті зорієнтована на розкриття сутності та особливостей психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції.

Виклад основного матеріалу. Спробуємо більш детально приділити увагу саме питанню синдрому "емоційного вигорання". Загалом його трактують як багатоаспектне явище, що притаманне психічно здоровим людям, яке виникає непомітно під впливом середовищних, соціальних і професійних чинників, які спричиняють появу виснаження, зниження життєстійкості, професійної дезадаптованості, вироблення копінг-стратегій поведінки, трансформацію певних індивідуальних властивостей особистості, які спричиняють формування деструкції та порушення гармонії загалом [9]. Його вважають певним відбитком перенесеного стану фізичного, психологічного чи емоційного виснаження, яке зумовлюється тривалим процесом включення у психологічне потрясіння середнього рівня інтенсивності [14]. Найчастіше його симптоматика простежується у психічних і соматичних реакціях на різноманітні життєві ситуації, як у професійній, так і в особистісній сфері [12].

У Національному класифікаторі хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я, чинному в Україні, та десятому перегляді Міжнародної класифікації хвороб - синдром "емоційного вигорання" віднесений до рубрики Z73.0, осередком якого є фізичне, емоційне й мотиваційне виснаження, що призводить до порушення продуктивності в роботі, втоми, безсоння, підвищеної схильності до соматичних хвороб, а також вживання алкоголю чи інших психоактивних речовин для отримання тимчасового полегшення [6; 9].

У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно визнала його як захворювання, що увійшло в нову редакцію класифікаційного списку Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11), що на міжнародному рівні вступив у силу з 1 січня 2022 року. За визначенням МКХ-11 "Вигорання - це синдром, який концептуалізується як наслідок хронічного впливу стресу на робочому місці, з яким не вдалося впоратися. Він визначається такими трьома константами як:

1) спустошеність або виснаження енергії;

2) підвищена психічна дистанційованість від роботи або негативізм чи цинічність, пов'язані з нею;

3) відчуття низької продуктивності діяльності та невиконання [11].

Дослідницею Т. Кодлубовською емпірично доведено, що більшість працівників поліції мають високий рівень інтенсивності стресового навантаження та вірогідності виникнення стресозалежних захворювань. Нею встановлено, що більше, ніж у 70 % досліджуваних наявні відхилення від критеріїв норми показників фізіологічного рівня функціональних станів, а саме частоти серцевих скорочень, частоти дихання, артеріального тиску, резервів серцевосудинної системи та адаптаційного потенціалу. Зазначені відхилення від нормативного критерію середніх показників фізіологічного рівня функціональних систем у поліцейських можуть свідчити про наявність у них проявів професійної деформації та синдрому "емоційного вигорання", тому нагальним є вжиття заходів регуляції функціональних станів [4].

Українські науковці З. Кісіль та Д. Швець акцентують увагу на тому, що синдром "емоційного вигорання" не з'являється випадково, він має "ефект накопичення" саме негативних емоцій у процесі реалізації низки професійних завдань в особливих умовах діяльності [14]. Науковець В. Булах уважає, що досліджуваний синдром є результатом складного балансу чинників і є наддетермінованим. Тобто велика кількість стресорів безперестанно підсумовуються в різних сферах життєдіяльності і якщо індивід здатний реагувати на це адаптивно, то він діє вдало і ефективно. Якщо ж зовнішні вимоги починають превалювати над ресурсами людини, виникає дезадаптація, яка з часом закріплюється і заподіює вигорання [3]. Л. П'янківською емпірично доведено, що професійна дезадаптація є провідним чинником формування феномену вигорання у курсантів закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Установлено, що у них при вираженому низькому рівні професійної дезадаптації спостерігається менша сформованість симптоматики синдрому "емоційного вигорання", зокрема на психофізіологічному, соціально-психологічному, професійно-адаптаційному рівнях [9].

Також зазначимо, що у воєнний час зростає кількість негативних чинників, які впливають на появу синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції. Заслуговує на увагу дослідження О. Телічкіна, який на основі проведеного аналізу досвіду розв'язання інтрадержавних конфліктів чітко сформулював п'ятдесят найбільш стресових ситуацій під час проходження служби співробітниками цивільної поліції у складі Цивільної поліції ООН. Серед них він виокремив п'ятнадцять, з яких: сім належить безпосередньо до безпекових проблем; п'ять - входять до складу питань взаємостосунків з колегами по службі, а три - є особистісними питаннями. У цих поліцейських найбільш стресовими визначено: захоплення заручників терористами; загибель, поранення чи каліцтво колеги; ситуації невизначеності; асоціальні вчинки колег; напад місцевого населення на поліцейського тощо [10]. Це підтверджують і українські науковці Н. Мілорадова, Н. Могильова, Н. Береза та ін., які вказують, що найчастіше в умовах війни потребують допомоги особи, які є учасниками бойових дій, та люди, що втратили близьку людину [13].

Спробуємо також окреслити симптоми "емоційного вигорання". Американська дослідниця К. Маслач класифікує симптоми вигорання відповідно до рівня вияву й розділяє їх на фізичні, поведінкові та психологічні. П. Патрік виокремлює чотири групи симптомів синдрому. Серед них основний симптом виснаження поділяє на чотири складові: когнітивні, афективні, поведінкові й тілесні. Д. Гіллеспі виокремлює "стенічний" та "астенічний" підтипи синдрому "емоційного вигорання" [9].

Загалом науковці до групи фізичних симптомів синдрому найчастіше відносять такі [2; 5; 9]:

- відчуття емоційного і фізичного виснаження;

- відчуття хронічної втоми протягом дня;

- прояви астенізації (слабкість, сонливість, зниження активності та енергетичний потенціал, гормональні зміни);

- зниження сприйняття і відповідної реакції через зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції страху на наявну ситуацію загрози, незацікавленість у новому);

- погіршення стану здоров'я (часті безпричинні головні болі, зниження внутрішньої та зовнішньої сенсорної чутливості, розлади шлунково- кишкового тракту тощо);

- порушення сну;

- різка втрата чи збільшення ваги;

- порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

- чутливість до змін показників навколишнього середовища.

Група соціальних симптомів об'єднує:

- зниження соціальної активності;

- апатія, пасивність, підозрілість і недовірливість;

- незацікавленість у проведенні власного особистого часу;

- розчарування та песимістичні погляди на майбутнє;

- відчуття надмірної відповідальності та постійне почуття страху через можливу невдачу чи нездатність упоратися.

- формальне виконання функціональних обов'язків;

- усамітненість та конфліктність.

До групи емоційних симптомів відносять:

- зменшення емоційності, песимістичність і цинізм;

- прояви розчарування, безпорадностість, почуття невдачі";

- самозвинувачення, байдужість;

- постійне безпричинне переживання негативних емоцій (образа, сором, провина, підозрілість тощо);

- тривожність (відчуття, що "щось не так, як треба");

- депресивність та істеричність, неконтрольовані поведінкові прояви роздратованості, гніву, деперсоналізація.

Групу інтелектуальних симптомів складає:

- втрата інтересу до життя, новизни й розв'язання робочих проблем;

- деконцентрація уваги;

- переважання шаблонності в діяльності;

- негативне ставлення до нововведень тощо.

Група поведінкових симптомів включає:

- труднощі у виконанні власних професійних обов'язків;

- порушення режиму праці і відпочинку;

- відсутність мотивації та ентузіазму у робот, зниження продуктивності праці та байдужість до її результатів;

- відтерміновування запланованих завдань, ігноруваання важливих завдань і "зациклення" на дрібницях;

- уникання самостійного прийняття рішень;

- відчуття розчарування та зневіри;

- відчуття, що робота стає непомірно складною і її виконувати все складніше;

- надмірні прояви неадекватної критичності;

- бажання відпочити, прагнення до соціальної ізоляції;

- часте виникнення думок про звільнення;

- зловживання речовинами, що змінюють настрій (кава, алкоголь, ліки);

- підвищений травматизм (падіння, травми тощо).

Особливо вразливими серед зазначеної категорії вважаються такі групи працівників:

- фахівці-інтроверти, індивідуально-психологічні особливості яких не узгоджуються з професійним та соціальними вимогами, які є недостатньо відкритими й наполегливими, їм не вистачає сміливості та концентрації уваги;

- працівники, які під час виконання обов'язків відчувають постійний внутрішній конфлікт;

- працівники, які бояться втрати робочого місця та нестабільності;

- жінки, які працюють та змушені доводити власну професійну здатність, конкурувати з чоловіками, а також робити вибір між роботою і сім'єю;

- мешканці великих мегаполісів, які включені до процесу нав'язаної взаємодії та комунікації з великою кількістю незнайомих людей [2].

Детальніше охарактеризуємо особливості психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції. Акцентуємо увагу на тому, що загалом психологічна профілактика посідає вагоме місце в системі заходів, спрямованих на забезпечення високої ефективності діяльності працівників Національної поліції України. У наказі МВС України від 6 лютого 2019 року № 88 "Про затвердження Порядку організації системи психологічного забезпечення поліцейських, працівників Національної поліції України та курсантів (слухачів) закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських" чітко зазначено, що психопрофілактична робота є системою організаційних, психологічних, психопрофілактичних та практичних заходів для підтримання ефективного рівня працездатності працівників поліції, зниження та нівелювання впливу на них низки негативних професійних чинників з метою збереження їх ментального здоров 'я [7]. Загалом комплекс заходів психопрофілактики спрямований на забезпечення психічного здоров'я особистості поліцейського, превенцію неблагополуччя та створення сприятливих психологічних умов для його розвитку.

Водночас вона спирається на низку принципів: правомірності, гуманізму, толерантності, добровільності, конфіденційності, науковості, об'єктивності, комплексності, систематичності [7]. Уважаємо, що для ефективності психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" у поліцейських необхідно її доповнити ще такими принципами як: своєчасності та безперервності, дотримання норм професійної етики, індивідуального підходу, раціональності й доступності тощо.

Втім, питання психопрофілактики синдрому "емоційного вигорання" поліцейських в умовах сьогодення потребує принципово нового підходу, який був би інтегрований у життя шляхом трансдисциплінарності в умовах воєнного часу. Слід розуміти, що синдром "емоційного вигорання" є складним феноменом і найперше виявляється на психологічному рівні.

Трансдисциплінарний підхід до психопрофілактики допомагає запобігти появі проблеми вигорання завчасно, тобто попередити або інформувати про симптоматику та особливості її вияву, а також не допустити її трансформації на медичному, соціальному, правовому рівнях.

Уважаємо, що в умовах воєнних дій в країні потребує перегляду змістове наповнення первинного, вторинного, третинного рівнів психопрофілактики. Психологами підрозділів психологічного забезпечення Національної поліції України психопрофілактика синдрому "емоційного вигорання" працівників поліції проводиться на первинному і вторинному рівнях. Перший рівень спрямований на попередження та недопущення виникнення симптоматики синдрому "емоційного вигорання", другий - безпосередньо на профілактику його виявів. Третинний рівень психологічної профілактики реалізується в закладах охорони здоров'я МВС України.

На нашу думку, психологічна профілактика синдрому "емоційного вигорання" працівників поліції має охоплювати три основні напрями: особистісно-орієнтований, середовищно-орієнтований та соціально-орієнтований [9]. Перший напрям ґрунтується на саморозвитку, самодопомозі та наданні допомоги психологами особам із симптоматикою синдрому. На другому - необхідними є трансформації на рівні підрозділів, а третій - потребує змін та переформатувань підходів до проблеми у соціумі (громада, Національна поліція України, Міністерство охорони здоров'я тощо).

Загалом уважаємо, що особистісно-орієнтований напрям психологічної профілактики синдрому "емоційного вигорання" з позиції системного підходу буде більш ефективним, якщо комплексно будуть продумані і реалізовуватимуться всі заходи. У забезпеченні заходів профілактики цього явища у поліцейських вбачається дієвість. Проактивний підхід поліцейського менеджменту реалізується в належному індивідуальному підході до кожного працівника, продуманій організації ефективної командної роботи, взаємодії та лідерстві, а також належній мотивації їх професійної діяльності й особистісного розвитку [1].

Також вбачаємо, що одним із значимих превентивних заходів щодо попередження синдрому "емоційного вигорання" у поліцейських є належно організований та проведений професійно-психологічний добір. У процесі його здійснення психологу слід враховувати особливості поєднання і модифікації індивідуально типологічних характеристик особистості та прораховувати їх можливий вплив на професійну діяльність та особистість загалом.

Здійснивши аналіз концептів психопрофілактики в Національної поліції України слід вказати, що психологи підрозділів психологічного забезпечення для профілактики "вигорання" можуть застосовувати різноманітні форми, методи і засоби психопрофілактичної роботи. Найбільш ефективно зарекомендували себе групові та індивідуальні форми психологічної профілактики [8].

Зазначимо, що перш ніж реалізовувати певні профілактичні заходи, необхідно обов'язково провести аналіз існуючого психоемоційного стану поліцейського. Це може бути зроблено шляхом обов'язкового цільового психологічного вивчення, експрес-діагностики для своєчасного встановлення початкового джерела негативних проявів вигорання, причин формування та особливостей прояву синдрому та тільки тоді - правильного підбору необхідних психопрофілактичних й психокорекційних заходів. Також для аналітичного розуміння проблеми є необхідними знання щодо розподілу позитивних та негативних складових професійної діяльності поліцейського, рівня навантаженості працівника поліції, стану його здоров'я, особливостей стосунків у колективі тощо.

Задля забезпечення свідомого ставлення працівників поліції до свого здоров'я рекомендовано постійно проводити для них психоедукаційні заходи, на яких обов'язково звертати увагу на базові його складові (раціональні режим праці та відпочинку, здоровий сон, викорінення шкідливих звичок, раціональне харчування, оптимальний руховий режим, особиста гігієна), упроваджувати їх у власне життя, а також розвивати стресостійкість. Зокрема, необхідними є знання симптомів синдрому, розуміння їх наслідків. Працівнику поліції потрібно пам'ятати, що в разі неможливості надання самодопомоги доцільно звертатися до кваліфікованих фахівців підрозділів психологічного забезпечення та ін.

Слід акцентувати увагу на тому, що важливим шляхом профілактики синдрому "емоційного вигорання" у поліцейського є формування у нього розуміння власного ставлення до специфіки професійної діяльності, психологічної готовності до змін та оцінки власних життєвих, професійних цінностей і пріоритетів. Також психологам підрозділів психологічного забезпечення у роботі з працівниками поліції необхідно демонструвати важливість особливостей роботи в професійній команді, підкреслювати позитивне ставлення до ефективної взаємодії та її впливу на подальше професійне становлення. Потребують уваги заходи, спрямовані на розвиток комунікативних навичок, а саме: основні правила ефективної комунікації, причини неефективної комунікації; сутність вербального й невербального спілкування, особливості протидії маніпуляціям у діяльності поліцейських тощо.

Заслуговує на увагу й ресурсність особистості працівника поліції. Серед базових ресурсів, що є ефективними у профілактиці синдрому "емоційного вигорання" у поліцейських, слід виокремити такі [9; 10]:

1) духовні (віра, надії, сподівання, прагнення й готовність до змін, внутрішня сила тощо);

2) фізичні (ранкова зарядка, туризм, йога, заняття улюбленим видом спорту тощо);

3) мотиваційні (зокрема, ті чинники, що запускають генератор внутрішньої мотивації). Мотивація є динамічним процесом внутрішнього психологічного та фізіологічного управління поведінкою, а також сприяє усвідомленню цілей, розуміння їх значущості та спрямованості особистості працівника. Зауважмо, що ключем до розуміння та психологічної профілактики синдрому є установка - ставлення поліцейського до професійної діяльності;

4) ресурси саморозвитку та самопізнання. Саморозвиток є пусковим механізмом для самореалізації працівника поліції та сприяє самопізнанню, формуванню нових стратегій поведінки;

5) ресурси тайм-менеджменту. Ефективний тайм-менеджмент допомагає йому правильно планувати свій день (особисте життя, професійну діяльність, відпочинок та враховувати специфіку службових завдань, установлювати власні "поглиначі часу" і відшукувати шляхи профілактики виконання монотонної роботи);

6) ресурси "підтримки". Здатність звернутися за підтримкою та прийняти її - це потужний внутрішній ресурс особистості, зумовлений соціально-психологічною активністю, формуванням навколо себе "мережі підтримки" й готовністю отримати її у важкі періоди життя;

7) ресурси саморегуляції психічного стану. Психологам потрібно обов'язково навчати кожного працівника навичкам саморегуляції психоемоційного стану та поведінки. Вбачаємо, що найбільш дієвими способами психічної саморегуляції є такі, що пов'язані з: управлінням диханням (гармонізуюче, заспокійливе, активізуюче) [4]; управлінням тонусом м'язів; візуалізацією ресурсного стану (використання образів); впливом слова (самонакази, самонавіювання, самозаохочення) та ін. [9]. На нашу думку, саморегуляція психоемоційного стану допомагає працівникові поліції гармонізувати власний стан шляхом зниження тривожності, мінімізації внутрішнього напруження, зменшення прояву негативних емоційних станів та сприяє підсиленню мобілізації ресурсів, поліпшенню концентрації уваги й профілактиці симптоматики синдрому "емоційного вигорання".

Зазначимо, що синдром "емоційного вигорання" здатний виявлятися як індивідуально, так і охоплювати сам підрозділ загалом. Значущим у цьому разі є середовищно-орієнтований напрям у профілактиці явища. Тому психологічна профілактика синдрому на рівні підрозділу має бути націлена на [9]:

- укомплектованість вакантних посад;

- рівномірний розподіл навантаження серед усіх членів колективу;

- оптимізацію інформаційних потоків на всіх рівнях взаємодії, включаючи спілкування та діловодство;

- створення можливостей для просування по службі й саморозвитку для всіх працівників;

- своєчасний зворотний зв'язок і позитивну підтримку осіб, чутливих до моральних заохочень або тих, які відрізняються невпевненістю;

- постійну посилену профілактичну роботу з особами, яких віднесено групи психологічної підтримки та допомоги;

- поліпшення матеріально-технічних умов службової діяльності;

- проведення спеціальних заходів, спрямованих на адаптацію молодих працівників до особливостей службової діяльності (знайомство зі співробітниками, історія підрозділу, закріплення досвідченого наставника, психологічне супроводження працівника);

- систематичну, якісно продуману й організовану виховну та соціальну роботу серед поліцейських;

- делегування повноважень і навчання плануванню робочого часу тощо

[1; 9]. ....

Крім того, позитивний соціально-психологічний клімат у професійному колективі, його згуртованість, висока узгодженість дій, єдність поглядів і пріоритетів, а також авторитет керівника й довіра йому виступають значущими ресурсами у психологічній профілактиці синдрому "емоційного вигорання".



Висновки

Отже, як бачимо, основною причиною виникнення синдрому "емоційного вигорання" у працівників поліції є порушення стану рівноваги, коли вимоги протягом тривалого часу домінують над ресурсами особистості. Отож ця проблема становить значний інтерес і важливість для збереження фізичного і психічного здоров'я поліцейських. Тому необхідно привертати увагу до питання профілактики синдрому "емоційного вигорання", а розроблення відповідних заходів виступає важливою і перспективною для збереження кадрового потенціалу Національної поліції України. Ризик появи "вигорання" може бути зменшений шляхом упровадження інноваційних перетворень як на рівні МВС України та Національної поліції України, так і безпосередньо самим працівником поліції, а психологічна профілактика - має здійснюватися комплексно і бути організаційно спрямованою.



Література

1. Барко В.І., Бондарчук М.Т. Психологічні умови ефективної психопрофілактичної роботи керівників підрозділів Національної поліції України. Право і безпека. Харків, 2016. № 1(60), С. 13-19.

2. Босько В.І. Профілактика емоційного вигорання в екстремальних психологів методами самопізнання і самодопомоги Н. Пезешкіана: дис. ... канд. психол. наук: спец. "Психологія". Харків, 2023. 270 с.

3. Булах В.П. Синдром професійного вигорання як складний психофізіологічний феномен. Медсестринство. 2015. № 4/47. С. 47-51.

4. Кодлубовська Т.Б. Психофізіологічні механізми регуляції функціональних станів співробітників правоохоронних органів: дис.на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.02 - "Психофізіологія". Київ, 2020. 515 с.

5. Криволапчук В.О., Моцонелідзе І. О., Слюсар І. М. Психогігієна професійної діяльності працівників ОВС : навчально-методичний посібник / за ред. В.О. Криволапчука. Київ: ДНДІ МВС України, 2010. 284 с.

6. Національний класифікатор України. Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я НК 025:2021. Київ: Міністерство охорони здоров'я України. 2021. 1670 с. URL: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/11/naczionalnyj-klasyfikator-nk-025.pdf

7. Про затвердження Порядку організації системи психологічного забезпечення поліцейських, працівників Національної поліції України та курсантів (слухачів) закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських: Наказ МВС України від 06.02.2019 р. № 88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0348- 19#Text

8. П'янківська Л.В. Класифікація методів психопрофілактичної роботи в органах системи МВС України. Наукові перспективи. 2023. № 9 (39). С. 626-642. DOI: 10.52058/ 2708-7530-2023-9(39)-626-642.

URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/np/article/view/6547/6580.

9. П'янківська Л.В. Психологічна профілактика синдрому "емоційного вигорання" у курсантів вищих навчальних закладів МВС України: дис. ... канд. психол. наук: спец.19.00.09. Київ, 2019. 281 с.

10. Теличкін О. Управління Цивільною поліцією ООН: монографія / Під заг. ред. О.М. Бандурки. Харьків, 2003. 425 с.

11. ICD-11 for Mortality and Morbidity Statistics (ICD-11 MMS). URL: https://icd.who.int/ browse11/l-m/en

12. Kodlubovska T., Kokun O., Piankivska L., Krasnov V., Sirakovska O. Investigations of manifestation of "emotional burning syndrome" peculiarities with doctors in Ukraine. WiadomosciLekarskie. 2022;75 (8 p1):1849-1853. DOI: 10.36740/WLek202208106

13. Miloradova N., Mohylova N., Bereza N., Kushch Yu., Vakal Yu. Emotional Burnout Syndrome: Prevention, Peculiarities Of Counseling In The Realities Of Large-Scale Military Aggression (Ukrainian Experience). Synesis. 2023. V. 15, n. 4, Pp. 421-437.

14. Shvets D.V.,Kisil Z.I. Aspects of emotional burnout syndrome among employees of the National Police of Ukraine. Directions for the development of psychological sciences in Ukraine and EU countries : Scientific monograph. Riga, Latvia : "Baltija Publishing", 2023. Pp. 58-84.

References:

1. Barko V.I., Bondarchuk M.T. (2016). Psykholohichni umovy efektyvnoyi psykhopro- filaktychnoyi roboty kerivnykiv pidrozdiliv Natsional'noyi politsiyi Ukrayiny. [Psychological conditions of effective psycho-prophylactic work of the heads of units of the National Police of Ukraine]. Pravo i bezpeka - Law and security, 1(60), 13-19 [in Ukrainian].

3. Bos'ko V.I. (2023). Profilaktyka emotsiynoho vyhorannya v ekstremal'nykh psykholohiv metodamy samopiznannya i samodopomohy N. Pezeshkiana [Prevention of emotional burnout in extreme psychologists by methods of self-knowledge and self-help N. Pezeshkian]. Candidate's thesis. Kharkiv: Kharkiv [in Ukrainian].

4. Bulakh V.P. (2015). Syndrom profesiynoho vyhorannya yak skladnyy psykhofiziolo- hichnyy fenomen [Professional burnout syndrome as a complex psychophysiological phenomenon]. Medsestrynstvo. - Nursing, 4/47, 47-51 [in Ukrainian].

5. Kodlubovs'ka T.B. (2020). Psykhofiziolohichni mekhanizmy rehulyatsiyi funktsional'nykh staniv spivrobitnykiv pravookhoronnykh orhaniv [Psychophysiological mechanisms of regulation of functional states of law enforcement officers]. Doctor's thesis. Kyiv: Kyiv [in Ukrainian].

6. Kryvolapchuk V.O., Motsonelidze I.O., Slyusar I.M. (2010). Psykhohihiyena profesiynoyi diyal'nosti pratsivnykiv OVS [Psychohygiene of the professional activity of employees of the OAS]. Kyiv: DNDI MVS Ukrayiny [in Ukrainian].

7. Natsional'nyy klasyfikator Ukrayiny. Klasyfikator khvorob ta sporidnenykh problem okhorony zdorov"ya NK 025:2021 [National Classifier of Ukraine. Classifier of diseases and related health care problems NC 025:2021]. (2021). Kyiv: Ministerstvo okhorony zdorov"ya Ukrayiny. Retrieved from https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/11/naczionalnyj- klasyfikator-nk-025.pdf [in Ukrainian].

8. Nakaz MVS Pro zatverdzhennya Poryadku orhanizatsiyi systemy psykholohichnoho zabezpechennya politseys'kykh, pratsivnykiv Natsional'noyi politsiyi Ukrayiny ta kursantiv (slukhachiv) zakladiv vyshchoyi osvity iz spetsyfichnymy umovamy navchannya, yaki zdiysnyuyut' pidhotovku politseys'kykh [Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine On the approval of the Procedure for organizing the system of psychological support for police officers, employees of the National Police of Ukraine and cadets (students) of higher education institutions with specific learning conditions that train police officers from February 06, 2019 № 88] (2019, February 06) zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0348-19#Text [in Ukrainian].

9. P'yankivs'ka L.V. (2023). Klasyfikatsiya metodiv psykhoprofilaktychnoyi roboty v orhanakh systemy MVS Ukrayiny [Classification of methods of psychoprophylactic work in the bodies of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Naukovi perspektyvy - Scientific perspectives, 9 (39), 626-642. DOI: 10.52058/2708-7530-2023-9@9)-626-642. Retrieved from: http://perspectives.pp.ua/index.php/np/article/view/6547/6580 [in Ukrainian].

10. P'yankivs'ka L.V. (2019). Psy'xologichna profilakty'ka sy'ndromu "emocijnogo vy'gorannya" u kursantiv vy'shhy'x navchal'ny'x zakladiv MVS Ukrayiny'[Psychological prevention of the syndrome of "emotional burnout" in cadets of higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Candidate's thesis. Kyiv: Kyiv [in Ukrainian].

11. Telychkin O. (2003). Upravlinnya Tsyvil'noyu politsiyeyu OON [Management of the UN Civilian Police]. Kharkiv [in Ukrainian].

12. ICD-11 for Mortality and Morbidity Statistics (ICD-11 MMS). Retrieved from https://icd.who.int/browse11/l-m/en [in English].

13. Kodlubovska T., Kokun O., Piankivska L., Krasnov V., Sirakovska O. (2022). !nvestigations of manifestation of "emotional burning syndrome" peculiarities with doctors in Ukraine. WiadomosciLekarskie,75 (8 p1):1849-1853. DOI: 10.36740/WLek202208106 [in Polish].

14. Miloradova N., Mohylova N., Bereza N., Kushch Yu., Vakal Yu. (2023). Emotional Burnout Syndrome: Prevention, Peculiarities Of Counseling In The Realities Of Large-Scale Military Aggression (Ukrainian Experience). Synesis. 15(4), 421-437 [in Brasilian].

15. Shvets D.V., Kisil Z.L (2023). Aspects of emotional burnout syndrome among employees of the National Police of Ukraine. Directions for the development of psychological sciences in Ukraine andEUcountries, Riga : Baltija Publishing [in Latvian].

Размещено на Allbest.ru

...