Релігійна свідомість як предмет психологічного дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Західноукраїнський національний університет, м. Тернопіль

Релігійна свідомість як предмет психологічного дослідження

Копач Богдан Васильович, здобувач третього рівня

вищої освіти (PhD) зі спеціальності 053 Психологія

Анотація

На основі здійсненого дискурсу з'ясовано, що релігійна свідомість є однією із важливих складових людської сутності і надає особі інтенційності, впевненості в майбутньому, задоволення від спілкування з Богом. Доводиться, що можливості, які притаманні релігійній свідомості, дозволяють людині генерувати уявлення, образи, ідеї, сходити щаблями богопізнання й осягнути те, що відбувається із світом, природою, соціумом, найближчим оточенням і з нею самою. Належна увага приділена також з'ясуванню складових релігійної свідомості, а саме її гносеологічних, онтологічних, екзистенційних та феноменологічних аспектів. Це дало можливість обґрунтувати основні детермінанти її формування, простежити механізми розвитку та взаємовпливу соціокультурних і релігійних чинників на виникнення і розвиток релігійних уявлень сучасного студентства.

Релігійність у контексті цього дослідження постає як глибинна особистісна структура, що не зводиться до будь-якої конкретної конфесійної форми. Теоретично обґрунтовано правомірність визначення психологічних наслідків індивідуальної релігійності як пов'язаних зі змінами у характеристиках основних динамічних підструктур особистості - «внутрішнього світу», «характеру» та «психічних станів». Доведено, що рівень релігійності корелюється з соціабельністю, що зумовлюється приналежністю особистості до релігійних спільнот, функціональним та емпіричним типом релігійності.

У статті проаналізовані поняття індивідуальної релігійності, визначено її компоненти та форми. Сформоване ціннісне ставлення особистості до релігії, що реалізується через систему її знань, емоційне ставлення, культову релігійну поведінку, поширення релігійних ідеалів у власному житті. Поряд з поняттям релігійності часто використовується поняття духовності або віри, а також є загальноприйнятим існування певної амбівалентності релігійності й нерелігійності.

Індивідуальна релігійність виступає як адаптаційний ресурс особистості, що забезпечує підвищення стресозахисного потенціалу людини, ефективності її пристосування до змінюваних умов життєдіяльності, успішності подолання соціальних страхів тощо, отже, до психологічних наслідків індивідуальної релігійності варто віднести: підвищення ефективності подолання складних життєвих ситуацій та адаптивності особистості до змінюваних умов життя, зростання відчуття соціально-психологічної безпеки.

Ключові слова: релігійність, віра, особистість, психологічні наслідки релігійності, ціннісно-смислові орієнтації.

Kopach Bohdan Vasyliovych third-level graduate of higher education (PhD) in specialty 053 Psychology, West Ukrainian National University, Ternopil

RELIGIOUS CONSCIOUSNESS AS A SUBJECT OF PSYCHOLOGICAL RESEARCH

Abstract

On the basis of the conducted discourse, it was found that religious consciousness is one of the important components of the human essence and gives a person intentionality, confidence in the future, satisfaction from communication with God. It is proven that the possibilities that are inherent in religious consciousness allow a person to generate ideas, images, ideas, go down the steps of knowledge of God and understand what is happening with the world, nature, society, the immediate environment and with herself. Due attention is also paid to clarifying the components of religious consciousness, namely its epistemological, ontological, existential and phenomenological aspects. This made it possible to substantiate the main determinants of its formation, trace the mechanisms of development and the mutual influence of socio-cultural and religious factors on the emergence and development of religious ideas of modern students.

Religiosity in the context of this study appears as a deep personal structure that is not reducible to any specific confessional form. The legality of determining the psychological consequences of individual religiosity as related to changes in the characteristics of the main dynamic substructures of the personality - "inner world", "character" and "mental states" is theoretically substantiated. It has been proven that the level of religiosity is correlated with sociability, which is determined by the individual's membership in religious communities, functional and empirical type of religiosity.

The article analyzes the concept of individual religiosity, defines its components and forms. The formed value attitude of the individual towards religion, which is realized through the system of its knowledge, emotional attitude, religious religious behavior, the spread of religious ideals in one's own life. Along with the concept of religiosity, the concept of spirituality or faith is often used, and it is also generally accepted that there is a certain ambivalence between religiosity and irreligiosity.

Individual religiosity acts as an adaptive resource of the individual, which ensures an increase in the stress-protective potential of a person, the effectiveness of his adaptation to changing life conditions, success in overcoming social fears, etc., therefore, the psychological consequences of individual religiosity should include: an increase in the effectiveness of overcoming difficult life situations and an individual's adaptability to changing living conditions, growing sense of social and psychological security.

Keywords: religiosity, faith, personality, psychological consequences of religiosity, value-meaning orientations.

Вступ

Постановка проблеми. Релігія є важливим і необхідним чинником духовного життя та цінностей людини. Це впливає на формування у молодих людей правил поведінки в суспільстві та на те, як вони ставляться до оточуючих. Сьогодні студентам надзвичайно цікаво пізнати релігійні цінності та орієнтації. Багато студентів вважають, що лише релігія є одним із шляхів досягнення внутрішнього спокою, щастя та благополуччя.

Сьогодні, коли молодь втрачає віру в добро, роль і значення релігії в українському студентському житті значно зростає. Молодь сприймає релігію як вільне вираження своїх духовних цінностей і світогляду.

Релігійні цінності народилися із сьогоднішньої багаторічної кризи, глобальної духовно-моральної кризи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему релігійної свідомості та ціннісних орієнтації досліджувало багато українських фахівців, такі як В. Бондаренко, В. Єленський, К. Кислюк, К. Танчер, І. Богдановський та ін. Серед західних країн це питання з'ясовували такі науковці, як В. Бюне, Х.-Д. Долмен, Г. Зассе, П. Лоб'є, Дж. Мейєндорф та ін.

Мета статті - зробити психологічний аналіз особливостей релігійної свідомості української студентської молоді.

Виклад основного матеріалу

Дослідження релігійних цінностей та орієнтацій української студентської молоді варто розпочати з виділення окремої демографічної групи, такої як студентська молодь. Адже її світогляд і цінності унікальні.

І. Кон вважає, що студентська молодь - це соціально-демографічна група з різними віковими характеристиками та унікальним соціальним статусом, зумовленим соціально-психологічними особливостями.

Студентський період є окремим етапом життєвого циклу, має певні вікові межі, соціальний статус і пов'язані з ним соціально-психологічні характеристики, соціально-історичний і безпосередньо залежить від культури, соціальної структури та моделі соціалізації. конкретного суспільства [4].

Релігійна свідомість, релігійне культ і релігійні відносини переплітаються в релігії. Сама релігія є формою існування релігійної свідомості й особливого психологічного стану віруючих. Релігійне поклоніння є формою поведінки, яка приймається і особливо підтримується релігією. Його мета полягає в тому, щоб дати релігійному поклонінню реальний вихід і зв'язати його з божественною «силою», у процесі формування релігійної свідомості та підтримки її певних характеристик і стабільності. Релігійні відносини - це відносини носіїв релігійної свідомості між собою та з іншими.

Релігійна свідомість є ілюзорним відображенням дійсності. Характеризується не розумінням реальності, а розумінням вигадки.

Ні індивідуальна, ні групова релігійна свідомість не може існувати без певних міфів, образів та уявлень, які люди засвоїли в процесі соціалізації. Тому спроби представити релігійний досвід як суто особистісний феномен, що виникає незалежно від соціальних обставин, принципово безуспішні. У будь-якому випадку не можна погодитися з бажанням відокремити психологічні процеси, що характеризують релігійні переживання (наприклад, інтенсивні емоційні переживання), від ідей і уявлень, властивих релігії. Цей аспект має особливе методологічне значення для розуміння співвідношення функціональної психології та змістовної ідеології психіки віруючого.

В цілому релігійна свідомість характеризується високою чуттєвою ясністю, створенням різноманітних релігійних образів за допомогою уяви, повною реальністю змісту в поєднанні з фантазією, наявністю релігійних вірувань, символіки, діалогізму, сильною емоційною насиченістю.

Релігійна свідомість, як і вся суспільна свідомість, включає дві складові: релігійну ідеологію і релігійну психологію, взаємозв'язок і взаємодія між якими визначає різноманіття конкретних релігійних типів. Специфіка змісту релігійної свідомості (та її функціонування в її ідеології та психології) забезпечується єдністю її змістовної і функціональної сторін.

Змістовна сторона релігійної свідомості формує специфічні цінності і потреби віруючих, їх уявлення про навколишній світ і потойбічну дійсність, сприяючи цілеспрямованому впровадженню в їхню психіку певних ідей, образів, уявлень, почуттів і емоцій. Воно не тільки втілює в собі ідеологію, як вважають деякі вчені, але втілює в собі психологічні особливості самих віруючих, виражаючи якісні характеристики їх мотивації, інтелектуального пізнання, емоційної волі, спілкування.

Функціональна сторона релігійної свідомості в своєрідній формі задовольняє потреби віруючих, дає необхідну орієнтацію на їх ідейно- психологічне вираження, формує певний моральний стан, емоції та переживання віруючих, дієво впливає на їх психологію. До функціональних аспектів релігійної свідомості можна віднести специфічний зміст культових дій і ритуалів, релігійний комфорт, катарсис релігійних почуттів і емоцій і т.д.

Особливостями релігійної свідомості є:

* Посилення контролю з боку релігійних інституцій за психологією та свідомістю віруючих, їхньою поведінкою та діями.

* Ясніше осмислення у свідомості віруючих світоглядно-психологічних механізмів її реалізації.

Говорячи про віру (релігійну та нерелігійну), є деякі характеристики, які слід мати на увазі. По-перше, об'єкт віри викликає в людини установку інтересу і реалізується в її афективній сфері, породжуючи різну ступінь інтенсивності почуттів і переживань. Без емоційного ставлення віра неможлива.

По-друге, що особливо важливо, віра неможлива без особистої оцінки свого суб'єкта. По-третє, віра передбачає позитивне особистісне ставлення до свого предмета, ставлення, яке більшою чи меншою мірою виражається в поведінці індивіда.

Будь-яке переконання - це соціально-психологічне явище, яке характеризується взаємодією причетних до нього людей, що супроводжується різноманітними психологічними процесами та особливим ставленням суб'єкта переконання до його об'єкта, яке усвідомлюється не лише у свідомості, а й у поведінці.

Змістовні аспекти релігійної свідомості можуть включати: релігійні тлумачення міфів і легенд; характеристики віровчень, вірувань і культу; оригінальність релігійних і містичних переживань; загальну специфіку релігійних почуттів і емоцій віруючих, інтелекту і уяви, волі і поведінки.

Наявність і діалектичний вияв сенсу і функції релігійної свідомості визначають не тільки структурно нерозривний зв'язок ідеології і психології, але і все тісніше їх взаємопроникнення:

* Релігія не тільки породжує певні цінності та потреби серед віруючих, але й доповнює їх шляхом формування переконань, заснованих на певних нормах поведінки (наприклад, піст, покаяння), культах і ритуальній поведінці;

* Не тільки формування віри в надприродне, але доповнення її розрадою, зосередженням уваги на фальшивих, ілюзорних рішеннях реальних життєвих проблем (протиріччях), виражених у таїнствах;

* Формування релігійних уявлень і переконань через релігійний катарсис емоцій, під час якого негативні переживання змінюються позитивними;

* Консолідувати і трансформувати релігійний досвід, закладений релігією, в єдину ідеологію і психологію, що є результатом засвоєння індивідом релігійних переконань і ідей в навколишньому соціальному середовищі, з одного боку, і особистої прихильності до релігійних переконань і ідей, з одного боку.

Релігійність поєднує змістовний і функціональний аспекти релігійної свідомості. Релігійну віру не можна ототожнювати ні з якою вірою. Психологічна наука вважає, що переконання - це особливий психологічний стан, при якому люди впевнені в досягненні цілей, настанні подій, очікуваної поведінки, достовірності уявлень за відсутності точної інформації про поставлені досягнення.

Соціально-історичний аналіз нерелігійних вірувань показує, що їх вплив на суспільство в основному визначається змістом і об'єктами вірувань. Якщо предмет віри нав'язаний ідеологією реакційного класу, якщо вона ґрунтується на темряві та невігластві людей, якщо те, на що сподіваються, видається правдою, то така віра буде перешкоджати прогресу суспільства. Якщо предмет віри визначається інтересами, цілями та ідеалами передового класу, якщо він відповідає об'єктивному процесу суспільного розвитку, то віра може сприяти поступовому вирішенню назрілих соціальних завдань.

Справжні віруючі дуже сильні у своїх релігійних переконаннях. Це основна мотивація як релігійної, так і нерелігійної поведінки. Вона зумовлює виникнення та існування у віруючих релігійних потреб, інтересів, надій, очікувань і відповідних орієнтацій, діяльності (Зенко Ю. М., 2009).

Домінуючу роль у релігійних віруваннях відіграють різноманітні психологічні процеси. Найголовніше - це уява. Глибока релігійна віра заснована на існуванні в людській свідомості ідеї надприродних істот (наприклад, Ісуса Христа в християнстві, Богородиці, святих, ангелів і т.д.) і їх світлих образів, здатних викликати емоції і зацікавлене ставлення по відношенню до себе. Ці образи та уявлення за своєю суттю ілюзорні, і реальні об'єкти їм не відповідають.

Але вони виникають не на порожньому місці. Підґрунтям для їх формування в індивідуальній свідомості є, по-перше, релігійні міфи, де розповідається про «діях» богів чи інших надприродних істот, і, по-друге, культові художні зображення (наприклад, ікони та фрески), в яких надприродні образи втілені в чуттєво-наочній формі.

На базі цього релігійно-художнього матеріалу і формуються релігійні уявлення віруючих. Таким чином, індивідуальна уява окремого віруючого спирається на ті образи і уявлення, які пропагуються тієї чи іншої релігійної організацією. Саме тому релігійні уявлення християнина відрізняються від відповідних їм мусульманина або буддиста.

Для церкви безконтрольна діяльність уяви небезпечна, бо може відвести віруючого в сторону від ортодоксального віровчення. Цим пояснюється той факт, що, наприклад, католицька церква в Західній Європі завжди з відомим недовірою і побоюванням ставилася до представників християнського містицизму, вбачаючи в них, нерідко не без підстав, потенційних єретиків (Фромм Е., 1995).

Якщо мова йде про ступінь участі тих чи інших психічних процесів в релігійній вірі, то в ній набагато меншу роль, ніж у вірі нерелігійною, грає логічне, раціональне мислення з усіма його особливостями і атрибутами. Що ж стосується інших психічних процесів, то специфіка релігійної віри полягає в спрямованості цих процесів, їх предмет. Оскільки їх предметом виступає надприродне, вони концентрують уяву, почуття і волю людей навколо ілюзорних об'єктів.

Специфіка предмета релігійної віри, як чогось надприродного, що знаходиться «по той бік» чуттєвого світу, накладає свій відбиток і на місце релігійної віри в системі індивідуальної і суспільної свідомості, на її співвідношення з людським пізнанням і практикою. Предметом релігійної віри є щось, що не включене, за переконаннями релігійних людей, в загальний ланцюг причинних зв'язків і природних закономірностей, щось «трансцендентне», остільки релігійна віра, згідно з вченням церкви, не підлягає емпіричній перевірці, не включена в загальну систему людського пізнання і практики.

Релігійний людина вірить в винятковий, несхожий на вже існуюче вигляд надприродних сил або істот. Ця його віра харчується офіційними догматами церкви. Так, з точки зору православної церкви, «Бог є невідома, недоступна, незбагненна, невимовна таємниця. Будь-яка спроба викласти цю таємницю в звичайних людських поняттях, виміряти незмірну безодню божества безнадійна» (Богомолов Г., 1844).

Релігійний людина не застосовує до надприродного звичайні критерії емпіричної достовірності. Боги, духи і інші надприродні істоти, на його переконання, в принципі не можуть бути сприйняті людськими органами почуттів, якщо вони не приймуть «тілесної», матеріальної оболонки, що не постануть перед людьми в «видимому», доступному чуттєвого споглядання вигляді. Згідно з християнським віровченням, Христос був саме таким Богом, він з'явився людям в людській подобі. Якщо ж Бог чи інша надприродна сила перебуває в своєму постійному, трансцендентному світі, то, як запевняють богослови, звичайні критерії перевірки людських уявлень і гіпотез до них не застосовуються.

Глибока віра передбачає зосередження всього духовного життя людини на релігійних образах, думках, почуттях і переживаннях, чого можна досягти лише за допомогою сильної сили волі. Воля віруючого спрямована на неухильне виконання всіх розпоряджень церкви чи інших релігійних організацій, що забезпечує його «спасіння». Невипадково багато новонавернених ченців і черниць були змушені вправляти і тренувати свою волю.

За допомогою вольового зусилля регулюється поведінка релігійних людей. Чим глибше і сильніше релігійне переконання, тим більший вплив релігійної спрямованості волі на всі дії даного суб'єкта, особливо на його культові акти і дотримання культових норм і приписів.

Релігія - це духовне явище, яке виражає віру людини в існування потойбічних принципів і для якого релігія є способом спілкування з ним і входження в нього.

Релігійна соціалізація впливає на виховання свідомості та самосвідомості, впливає на розуміння обов'язків перед іншими, суспільством, собою. Релігійні правила передусім визначають норми й обов'язки поведінки перед

Богом і перед рідними, сприяючи організації життя людини, соціалізації та духовному зростанню.

Сама релігія вчить нас про релігійну терпимість і гуманне ставлення до інакомислячих, що є важливим фактором у сучасному багатоконфесійному світі. Сьогодні значно збільшується кількість недільних шкіл, які сприяють соціалізації. Вони надзвичайно важливі в суспільстві, оскільки допомагають батькам формувати історичні релігійно-патріотичні традиції українських дітей, вчать одних із найкращих моральних якостей: милосердя, віротерпимості, милосердя, поваги тощо [3].

Незалежно від сфери, в якій людина реалізує себе, релігійне ставлення до духовних цінностей може дати розуміння сенсу життя. Тому що саме християнське вчення вже містить моральні цінності, які сприяють особистому духовному розвитку та духовному сходженню. Вважається, що звернення до біблійних джерел є безпомилковим методом і прозорим інструментом у просторі свідомості в питаннях моральних і духовних цінностей [7].

Нині Україна входить до семи країн Європи з найбільшою часткою релігійних людей. В Естонії, наприклад, цей показник становить 28,1%. Водночас в Україні - 74,7%. Традиційно в європейських країнах старше покоління має значно вищий рівень релігійності, ніж молодь. Однак ситуація в Україні та Білорусі інша.

У нашій країні кількість віруючих за віковими категоріями майже однакова, цифра становить 74-76% [8].

Цю високорелігійну ситуацію в Україні досліджує професор Анатолій Колодний. Він пояснив, що релігійна віра -- це не конкретне розуміння людиною релігії, і це не набір релігійних ритуальних дій, спрямованих на нереальну сутність, яка існує десь поза людиною, а найголовніше - це явище високого підвищення енергетичного фону людини, психічний стан, який є сферою усвідомлення вищих істин [1].

Фактичний стан релігійної свідомості українських студентів зумовлений повним ідеологічним переслідуванням і контролем духовного світу, пошуком світоглядних орієнтирів у суспільстві, яке переживає духовно-психологічну кризу. Релігія дозволяє людям зрозуміти сенс життя, світогляд, сприйняття і розуміння інших і себе. Це сприяє соціалізації молоді, оскільки вважається, що релігійний світ є «ідеальним суспільством», де кожен має свої обов'язки. Подібні ситуації трапляються в житті часто: саме релігія дає людині певний стимул, «повертає до життя», робить її цілеспрямованою та позитивною [2].

На відміну від 54% респондентів, які сказали, що релігія відіграє незначну роль у сучасному українському світі, 35% української студентської молоді дотримувалися протилежної думки, і лише 11% не змогли дати чітку відповідь.

На запитання «Чи згодні Ви з тим, що останнім часом кількість віруючих зросла?» розподіл респондентів був таким: позитивно відповіли 82%, негативно - 18%. 80% молодих людей, які взяли участь в опитуванні, стверджують, що релігійне відродження є характерною рисою сучасної України. Молоді люди зазначили, що причинами цього процесу є: зміни у відносинах між державою та церквою, поява певних релігійних та культурних течій, окрім вищезазначених причин, є також такі речі, як крах ідеології, активна діяльність церкви та діяльність іноземних місіонерів.

5% усіх респондентів переконані, що релігійне відродження в суспільстві є результатом духовної бідності людей і Божої волі [9].

Як видно, вибір релігійних переконань є абсолютно вільним, але на формування духовної свідомості молоді певною мірою впливають батьки та сімейне оточення. Незаперечним є те, що релігійні чинники в релігійних сім'ях є традиційними і стабільними. Ми також можемо говорити про важливу релігійну недиференціацію. Підтвердженням цього твердження є такі дані: 75% членів родини належать до однієї конфесії, тоді як до інших - лише 8%. З 465 опитаних студентів 465 відповіли на запитання: «Чи виросли ви в релігійній атмосфері?» Із запропонованих варіантів відповіді 88,4% відповіли «так» або «скоріше так, ніж ні» [5].

У підсвідомості студентської молоді є також значна «позацерковна релігійність». Воно означає прикмети, магію та чаклунство, віщі сни та інше. Дослідження показало, що 63,5% респондентів вірять у віщі сни, а 57,4% вірять у магів, чарівників і відьом. Досліджувалися також різні ознаки. У вхідному дослідженні було подано дві прикмети: «Розбите дзеркало - станеться щось погане», «Чорна кішка переходить дорогу - будуть біди» - 36-37% опитаних студентів відповіли, що вірять у ці прикмети.

Сьогодні, із зростанням релігійного впливу, різні практики чаклунства та магії поширюються та стають визнаними. Однак релігії та релігійні люди засуджують таку поведінку, яку вони називають містикою. Люди, які займаються магією та чаклунством, мають свої специфічні організації, такі як Союз чарівників, Академія чорної та білої магії, Асоціація астрологів тощо. Ці інституції проводять різноманітні форуми, публікують велику кількість документів, загалом розширилися масштаби та форми діяльності. У цю сферу також входять шарлатани, авантюристи і «терапевти» різних недуг, які користуються невіглаством і легковажністю людей. Деякі «чарівники» мали значний вплив на університетську видавничу діяльність, тому й здобули науковий ступінь. Довіра до них серед студентської молоді зростає з кожним днем, адже багато з цих «чарівників» мають ліцензії, рівнозначні народній чи нетрадиційній медицині [9].

Як і багато європейських країн, Україна характеризується багатоконфесійністю, що, природно, ставить назрілі питання релігійної толерантності. Адже під час опитування 75% молодих українців стверджували, що кожен вільний у виборі віросповідання і кожен має поважати цей вибір, а не засуджувати. Отримані дані свідчать про високий рівень релігійної толерантності серед української студентської молоді. Ще однією ознакою толерантності є ставлення молоді до міжконфесійних шлюбів. Адже під час дослідження виявилося, що 63% молодих українців погоджуються на міжконфесійний шлюб і 20% не готові, порівняно з 65 і 15% людей старшого віку відповідно [8].

Висновок

релігійна свідомість психологічний

У сучасному світі українська студентська молодь є високорелігійною. Інтерес молоді до релігійних питань досить поширений, і студенти беруть участь у все більшій кількості релігійних організацій. Більше того, окрім духовних установ, яскравою рисою зростаючої ролі релігії є сімейне виховання, яке дає нам наше перше ґрунтовне розуміння релігії. Релігія дозволяє людині знайти сенс життя, впливає на духовний світ віруючих, тому вони відчувають моральну підтримку з боку релігії.

Для всіх українських студентів віри релігія служить розрадою, заспокоєнням і певним моральним захистом. Будучи центром соціальних змін, студентська молодь знаходить свій шлях у сучасну реальність, яка часто є неоднозначною, мультикультурною та багатоконфесійною, з різними поглядами на ті самі явища та події. Релігієзнавчий пошук серед студентів у сучасному світі динамічно зростає, вони поступово здобувають знання про релігію, хоча існує певна полеміка між науковими та релігійними концепціями, між перевагою традиції та прагненням модернізувати релігійне життя.

Література

1. Академічне релігієзнавство. За ред. Колодного А. Київ. 2000.

2. Гарас Л. М. Вплив релігійного фактору на становлення громадянського суспільства: автореф.. Сімферополь: ТНУ ім. В. І. Вернадського, 2007. 16 с.

3. Головач Н. М. Релігійна соціалізація особистості у сучасному культурному просторі. Міжнародний вісник. Культурологія. Філософія. Музикознавство. 2016. 21-25 с.

4. Матеріали Центру соціологічних досліджень Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Чернівці. 2009.

6. Овсякіна Л. А., Хрипко С. А. Духовно-релігійні цінності сучасної молоді: усталеності та інновації. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2017. Вип. 38. 175-183 с.

7. Паращевін М. Релігія і релігійність в Україні. Київ. 2009.

8. Циганчук А. Освіта та релігійне виховання студентської молоді. Нова педагогічна думка. 2013. 24-31 с.

References

1. Akademichne relihiieznavstvo. Za red. Kolodnoho A. Kyiv. 2000.

2. Haras L. M. Vplyv relihiinoho faktoru na stanovlennia hromadianskoho suspilstva: avtoref.. Simferopol: TNU im. V I. Vernadskoho, 2007. 16 s.

3. Holovach N. M. Relihiina sotsializatsiia osobystosti u suchasnomu kulturnomu prostori. Mizhnarodnyi visnyk. Kulturolohiia. Filosofiia. Muzykoznavstvo. 2016. 21-25 s.

4. Materialy Tsentru sotsiolohichnykh doslidzhen Chernivetskoho natsionalnoho universytetu im. Yuriia Fedkovycha. Chernivtsi. 2009.

6. Ovsiakina L. A., Khrypko S. A. Dukhovno-relihiini tsinnosti suchasnoi molodi: ustalenosti ta innovatsii. Naukovyi chasopys NPU im. M. P. Drahomanova. 2017. Vyp. 38. 175-183 s.

7. Parashchevin M. Relihiia i relihiinist v Ukraini. Kyiv. 2009.

9. Tsyhanchuk A. Osvita ta relihiine vykhovannia studentskoi molodi. Nova pedahohichna dumka. 2013. 24-31 s.

Размещено на Allbest.ru