Вплив дітей з комплексними порушеннями розвитку на шлюбно-сімейні стосунки у їх родинах

Размещено на http://www.allbest.ru

Вплив дітей з комплексними порушеннями розвитку на шлюбно-сімейні стосунки у їх родинах

Вступ

Сім'я відіграє винятково важливу роль у формуванні та розвитку особистості дитини. За допомогою батьків дитина набуває свій перший життєвий досвід, елементарні знання про навколишній світ, вміння і навички життя у суспільстві. І, якщо у дитини є вади розвитку, саме від сім'ї, як зазначав Л.С. Виготський, багато в чому залежить успішність адаптації та інтеграції дитини в суспільстві. У даний час в динаміці стану дитячого здоров'я спостерігається підвищення кількості вроджених і спадкових захворювань; висока питома вага дітей, народжених з травмами і патологією центральної нервової системи; прогресуюче зростання хронічних захворювань і як результат - збільшення загальної кількості дітей з обмеженими можливостями здоров'я. У разі народження дітей, які мають комплексні порушення розвитку, основний тягар турботи про дитину лягає на членів сім'ї, що істотно позначається на всіх сферах їх життєдіяльності, спричиняє зниження якості життя. У психологічному плані, на думку Н.Г. Корельської, у таких родинах порушуються і спотворюються сімейні взаємини; соціальний статус сім'ї знижується, оскільки відбувається зміна її найближчого оточення, коло позасімейного функціонування звужується; батьки відчувають нервово-психічне та фізичне навантаження, втому, напругу, тривогу та невпевненість щодо майбутнього дитини (порушення часової перспективи); особистісні прояви та поведінка дитини не відповідають очікуванням батьків і, як результат, викликають у них роздратування, обурення, тобто «особливий психологічний конфлікт», котрий виникає у сім'ї як результат зіткнення із суспільною думкою, яка не завжди адекватно оцінює зусилля батьків по вихованню та лікування такої дитини [2].

Аналіз окремих проблем сім'ї дитини з вадами у розвитку викладено в працях Т.Г. Богданової, Н.В. Мазуровой (1998);Т. А. Добровольської, Н.Б. Шабаліної (1991, 1993);С.Д. Забрамная (1993); А.І. Захарова (2000); О.Г. Комарової (1996); І.І. Мамайчук, (2001); Е.М. Мастюкова, А.Г. Московкіної (2003); Г.А. Мішиной (2001); М.М. Семаго (1996, 1998); A.C. Співаковський (1986, 1999); В.В. Ткачової (1998, 1999, 2005) та інших. Автори звертають увагу на різні сторони складних процесів взаємодії дитини, яка має вади розвитку, з оточуючими, сприйняття цієї дитини близькими для неї людьми та розвиток самої дитини як особистості. Більшість робіт сфокусовано на вивченні того, як особливості сімейних стосунків впливають на розвиток дитини з вадами і, порівняно небагато робіт розглядають зворотний вплив: як народження дитини з порушеннями розвитку позначається на сімейному функціонуванні [3, Р. 136-139]. Згідно системної сімейної теорії, Satir, J. Bitter зауважують, що члени сім'ї - елементи однієї системи, і якщо змінюється один член, всі інші також зазнають змін, в свою чергу впливаючи на першого [4, Р. 64]. Однак це не завжди враховується сучасними дослідниками. Коли в родині з'являється дитина, сім'я змінюється. R. Т. Lynch, К. L. Morley зазначають, що якщо в родині з'являється дитина з комплексними порушеннями розвитку, сім'я змінюється ще більше, змінюється повсякденне життя членів сім'ї, їх психологічний стан, їх контакти із зовнішнім середовищем тощо [5, Р. 207]. У повсякденному житті батьки дітей з комплексними порушеннями розвитку стикаються з безліччю проблем. З одного боку, вони відчувають труднощі при виборі виховних та освітніх засобів впливу на своїх дітей, а з іншого - глибокі, внутрішні психологічні проблеми, як зазначають M. Mushkevych, I. Hrytsiuk, V. Koshyrets, Kh. Hvorost, T. Duchiminska, L. Mahdysiuk, O.

Fenyna, зумовлені народженням в сім'ї «особливої» дитини [6, Р. 1916]. Саме це не дозволяє їм оптимально організувати міжособистісні стосунки всередині сім'ї як між членами сім'ї, так і окремо між подружжям.

О.О. Полоухіна зазначає, що з народженням у сім'ї дитини з обмеженими можливостями здоров'я деформується її структура, через безперервне психологічне навантаження. Авторка зазначає, що соціально-психологічний клімат у таких сім'ях менш сприятливий порівняно із звичайними сім'ями (відносно низький економічний статус, несприятлива психологічна атмосфера, обмеженість мікрооточення). Взаємовідносини характеризуються більш жорсткою ієрархічністю сімейної організації; відносини між членами сім'ї більш напружені та конфліктні [7].

Н.Г. Корельська описує такі особливості сімей, які виховують дитину з обмеженими можливостями здоров'я: фрустрація ряду потреб, таких як потреба в спілкуванні, потреба в продовженні роду тощо; тривалий, а іноді хронічний стан тривоги та відчаю, що викликаний відсутністю перспектив на майбутнє, нерозумінням з боку оточуючих людей, самотністю; проблемність у збереженні сім'ї: побоюванням, що чоловік залишить дружину одну з дитиною; часті матеріальні труднощі; часті психотравмуючі ситуації, пов'язані зі станом здоров'я дитини, соціальними проблемами тощо; проблеми в продовженні кар'єри та самоактуалізації; абсолютна захопленість проблемами, пов'язаними з дитиною; ізоляція від суспільства в цілому [2].

Соціально-психологічний портрет таких сімей фіксує явне неблагополуччя: від 30% до 60% сімей розпадаються (Янушанец Н.Ю., 2006; Єрмолаєва Ю.Н., 2008; Кузнєцова О.В., 2008), частина сімей існує з перекрученими міжособистісними стосунками (30%), зберігаючи сім'ю формально - «заради дитини» (Безух С.М., Лебедєва С.С., 2006). У той же час для гармонійного розвитку дитини велике значення має і психологічний мікроклімат в сім'ї, і взаємини між подружжям, як визначальними ту атмосферу, в якій росте та розвивається дитина. Цілеспрямованого вивчення такого роду стосунків у сім'ях, які мають дитину з комплексними порушеннями розвитку ще недостатньо. Дослідження даної проблеми дає можливість виявити особливості внутрішньо- сімейних взаємин у сім'ях, де виховується дитина з порушеннями розвитку, вивчити той вплив, який має народження такої дитини на динаміку подружніх стосунків [7, С. 143]. Виявлення особливостей міжособистісних взаємин у сім'ях, які мають дитину з комплексними порушеннями розвитку, дозволить намітити шляхи та способи психологічного супроводу щодо оптимізації стосунків між подружжям, і в цілому в родині, що, на наш погляд, визначає актуальність обраної теми дослідження.

Мета дослідження: вивчити вплив дитини з комплексними порушеннями розвитку на психологічну обстановку в сім'ї, характер і динаміку партнерських взаємин.

Виклад основного матеріалу. У нашому емпіричному дослідженні взяло участь 152 батьків, які виховують дітей з складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю, 136 батьків дітей із порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією і 184 батьків, які мають дітей без вад розвитку.

Для аналізу психологічного мікроклімату в сім'ях, використовувалася анкета О.О. Полоухіної та Д.Д. Ісаєва. До цієї анкету були включені основні характеристики сім'ї: соціально- економічні та демографічні характеристики; мікрооточення сім'ї; особливості сімейного дозвілля; складності при вихованні дітей; оцінка рівня благополуччя сімейних взаємин і відносин між подружжям.

Для групи батьків дітей із комплексними порушеннями розвитку були додатково додані пункти про вплив проблем, пов'язаних з дитиною, яка має вади, на подружні стосунки та спосіб життя кожного з подружжя.

У таблиці 1 представлені результати порівняння груп за критерієм Манна-Уітні, де основна група - батьки, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку (КПР), а контрольна група - батьки дітей без вад розвитку.

порушення розвиток дитина сім'я

Таблиця 1

Соціально-психологічний мікроклімат у сім'ях, які виховують дітей з КПР та з нормативним розвитком

Згідно з отриманими даними, батьки, які виховують дітей без відхилень у розвитку, частіше оцінюють загальний дохід як «вище середнього». Мікрооточення таких сімей розширене (родичі, друзі, колеги по роботі), вільний час члени сім'ї проводять разом, в основному це більш активні види дозвілля (спільне відвідування театрів, музеїв, поїздки всією сім'єю за місто). Сімейні взаємини оцінюються як доброзичливі, відзначається при цьому, що конфліктів практично не буває, або вони виникають рідко. Подружні стосунки оцінюються як позитивні.

У сім'ях, де росте дитина з комплексними порушеннями у розвитку, батьки частіше оцінюють рівень прибутків як середній або низький. Мікрооточення таких сімей обмежене (в більшості випадків це родичі та близькі знайомі). Вільний час члени сімей в основному проводять удома. Сімейні стосунки частіше оцінюються як рівні, при цьому вказується, що конфлікти виникають рідко. Подружні стосунки оцінюються як задовільні. Таким чином, можна говорити про те (з вірогідністю р <0,01), що сім'ї, які виховують дитину з КПР у порівнянні зі звичайними сім'ями, мають більш низький економічний статус, їх мікрооточення звужене до родичів і близьких знайомих, більшу частину вільного часу члени сім'ї проводять удома. Взаємини в таких сім'ях менш сприятливі, частота конфліктів вище (р <0,01).

У таблиці 2 представлені результати порівняння груп батьків дітей з порушенням опорно-рухового апарату і олігофренією та батьків дітей із складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю за критерієм Манна-Уїтні.

Таблица 2

Соціально-психологічний клімат у сім'ях дітей з комплексними порушеннями розвитку

Згідно з представленими даними, атмосфера в сім'ях, які виховують дитину з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією, більш напружена, частота конфліктів вище. Мікрооточення таких сімей більш обмежене, характерний пасивний відпочинок (перебування всіх членів сім'ї вдома), в той час як сім'ї, які виховують дитину із складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю, частіше обирають роздільний відпочинок. Таким чином, психологічний мікроклімат в сім'ях, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку, можна охарактеризувати як менш сприятливий, при цьому характер патології дитини проявляється в особливостях сімейних стосунків. Аналіз особливостей сімейного функціонування проводився за допомогою методики «Шкала сімейного оточення».

У таблиці 3 представлені середні значення і результати порівняння груп за критерієм Манна-Уїтні, де основна група - батьки, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку, а контрольна група - батьки, які виховують дітей без вад у розвитку.

Таблиця 3

Результати за методикою «Шкала сімейного оточення» для сімей дітей з комплексними порушеннями розвитку та без вад розвитку (в адаптації С.Ю. Купріянова, 1985)

Згідно таблиці 3 серед особливостей сімейного функціонування достовірні відмінності є за показниками відносин між членами сім'ї («Згуртованість» (р <0,01), «Експресивність» (р <0,05), «Конфлікт» (р <0,01) ), за

показниками управління сімейної системою ( «Організація» і «Контроль» (р <0,01) та за шкалою «Орієнтація на відпочинок» (р <0,01).

Виходячи з отриманих даних, можна говорити, що члени сімей, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку більш роз'єднані, мають менше свободи в поведінці, вираженні своїх думок і почуттів, так само для таких сімей характерні більш конфліктні взаємини. У таких сім'ях більш виражена ієрархічність сімейної організації, ригідність сімейних правил і процедур, контроль членами сім'ї один одного.

У таблиці 4 представлені результати порівняння груп батьків дітей з порушенням опорно-рухового апарату і олігофренією та батьків дітей із складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю за критерієм Манна-Уїтні.

Таблиця 4 Результати за методикою «Шкала сімейного оточення» для батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку (в адаптації С.Ю. Купріянова, . 1985)

Згідно таблиці 4 є достовірні відмінності за шкалами «Згуртованість» (р <0,01), «Незалежність» (р <0,01), «Інтелектуально-культурна орієнтація» (р <0,01), «Організація» (р <0,05) і «Контроль» (р <0,01). Існуючі відмінності дозволяють охарактеризувати сім'ї, які виховують дитину з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією (в порівнянні з сім'ями дитини з складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю) як більш згуртовані та ригідні. У таких сім'ях більшою мірою виражена турбота членів сім'ї один про одного, в той же час і залежність один від одного сильніше. Функціонування сімей із дітьми з порушеннями опорно- рухового апарату та олігофренією в цілому більш чітко організовано. Тоді як члени сім'ї дітей з СМПО мають більше можливостей для прояву незалежності, самоствердження, самостійності в прийнятті рішень. Такі сім'ї легше підлаштовуються під потреби кожного члена сім'ї. Таким чином, виховання дитини з комплексними порушеннями у розвитку в більшій мірі позначається на відносинах між членами сім'ї, а також на особливостях сімейного управління.

У таблиці 5 наведені середні значення і графіки за шкалами семантичного диференціала: «Яким мені бачиться моє сімейне життя», і «Яким мені бачаться більшість сімей».

Таблиця 5

Результати сприйняття сімейного життя за методикою

«Семантичний диференціал»

Як видно з представлених даних, батьки, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку, і жінки, і чоловіки, за всіма параметрами оцінюють своє сімейне життя значно гірше, ніж батьки з контрольної групи (р <0,01 за всіма чинниками семантичного диференціала). При цьому і у жінок, і у чоловіків основної групи, уявлення про свою сім'ю за змістовними параметрами (фактори «Сила», «Активність»), збігається з уявленнями про більшість сімей.

Таким чином, взаємини в сім'ях з дітьми з комплексними порушеннями розвитку можна охарактеризувати як менш стабільні, активні, які дають менше позитивних емоцій, в той же час самими батьками така атмосфера в сім'ї сприймається як цілком природна, характерна для більшості сімей.

У таблиці 6 представлені результати порівняння груп батьків дітей з порушенням опорно-рухового апарату і олігофренією та батьків дітей із складними мовленнєвими вадами та розумовою відсталістю за критерієм Манна-Уїтні.

Таблиця 6

Результати сприйняття сімейного життя за методикою «Семантичний диференціал»

Згідно з даними, наведеними в таблиці 6, жінки, які виховують дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією оцінюють своє сімейне життя гірше, ніж жінки, чиї діти мають складні мовленнєві порушення та розумову відсталість (р <0,01 за всіма чинниками семантичного диференціала). Притому, що інші сім'ї в обох групах оцінюється подібним чином. Чоловіки, які виховують дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією також оцінюють своє сімейне життя гірше (р <0,01 за фактором «Оцінка»), але при цьому бачать його більш активним і емоційно насиченим, ніж чоловіки, які виховують дітей із складними мовленнєвими порушеннями та розумовою відсталістю (р <0, 01 по фактору «Активність»). Як вже було зазначено вище, і чоловіки і жінки контрольної групи оцінюють сімейне життя краще, ніж представники інших груп. При цьому чоловіки бачать своє сімейне життя більш насиченим та емоційно приємним. Батьки дітей з складними мовленнєвими порушеннями та розумовою відсталістю мають загальні уявлення про цінність сімейного життя, при цьому чоловіки більшою мірою не задоволені його якістю. Проблеми, пов'язані з сімейним життям викликають у них більшу напругу, і набагато менше позитивних емоцій, ніж у дружин.

Батьки дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією оцінюють своє сімейне оцінюють своє сімейне життя значно гірше. При цьому більш негативно сімейну ситуацію сприймають жінки, оцінюючи її як нестабільну, емоційно несприятливу.

За результатами дослідження ставлення до майбутнього батьків, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку за методикою «Незакінчені речення» є достовірні відмінності в характеристиці майбутнього життя. У таблиці 7 представлені середні значення за шкалою «Майбутнє» даної методики і результати порівняння груп за критерієм Манна- Уїтні.

Таблиця 7

Ставлення до майбутнього у батьків, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку

Згідно з представленими даними, батьки, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку, при описі майбутнього частіше використовують негативні характеристики. Майбутнє ними сприймається «туманним», «похмурим», «безперспективним». При цьому значна напруженість щодо майбутнього характерна для жінок. Серед батьків контрольної групи відзначається більш позитивне ставлення до майбутнього, яке видається «світлим і радісним», «спокійним і щасливим», «стабільним».

Для визначення «ваги» кожної змінної при поділі об'єктів на класи нами використовувався дискримінантний аналіз. У таблиці 8 представлені структурні коефіцієнти канонічних функцій, що відбивають зв'язок змінних з функцією.

Таблиця 8

Структурная матрица

Згідно дискримінантного аналізу, саме по відношенню до майбутнього досягаються найбільші відмінності між групами. Для визначення того, які саме параметри впливають на уявлення про майбутнє батьків основної групи (шкала «Майбутнє» методики «Незакінчені речення») нами був використаний множинний регресійний аналіз. У процесі аналізу було встановлено предиктори, що дають максимальний внесок у рівняння регресії. Для жінок такими пре дикторами є: емоційне ставлення до дитини, образ «Дитина-ідеальне», образ «Я-ідеальне», уявлення про подружні стосунки до народження дитини (все по фактору «Оцінка» семантичного диференціала). Отриманий коефіцієнт множинної кореляції показав, що 53,3% дисперсії змінної «Майбутнє» визначається сукупним впливом представлених параметрів. У той час як у чоловіків 54% дисперсії визначаються наступними предиктами: образ «Я- реальне» і «Я-ідеальне», образ «Дружина-ідеальне», уявлення про стосунки подружжя з дитиною, уявлення про подружні взаємини до народження дитини, на даний момент та ідеальні стосунки (все по фактору «Оцінка» семантичного диференціала). Рівняння регресії множинного аналізу для жінок має наступний вигляд: «Майбутнє» = -1,533+ 0,139 («Яким мені бачиться моя дитина») + 0,102 («Якою б мені хотілося бачити себе») - 0,074 («Якими мені бачаться подружні стосунки до народження дитини») - 0,076 («Якою б мені хотілося бачити дитину»). Таким чином, для жінок, які виховують дитину з комплексними порушеннями розвитку уявлення про майбутнє багато в чому визначаються дитиною, а також оцінкою своїх потенційних можливостей. У той же час оцінка свого подружнього життя до народження дитини і уявлення про ідеальну дитину (ідеалізування дитини) негативним чином позначаються на образі майбутнього. Складається ситуація, коли об'єктивна оцінка дитини і віра в свої сили дає жінкам упевненість в майбутньому, в той час як незадоволеність в подружніх стосунках і неприйняття дитини як такої веде до розриву між бажаним і дійсним та негативно позначається на картині майбутнього.

Рівняння регресії множинного аналізу для чоловіків має такий вигляд: «Майбутнє» = 2,613 - 0,410 («Яким би мені хотілося бачити себе») + 0,280 («Яким я бачу себе») + 0,228 («Який би мені хотілося бачити дружину») - 0,214 («Якими б мені хотілося, щоб були наші стосунки») + 0,111 («Подружні стосунки до народження дитини») - 0,081 («Подружні стосунки зараз») - 0,077 («Якими я бачу взаємини подружжя з дитиною»). Негативним чином позначаються на уявленні про майбутнє дисонанс між бажаними і дійсними стосунками. Чоловіки мріють про інші подружні стосунки, бачать себе іншими. У той же час усвідомлюють, що ідеальні уявлення несумісні з дійсністю. Їх уявлення про майбутнє будується на уявленнях про себе реальному, на ідеальному образі дружини, на тих стосунках, що були до народження дитини. У той же час залишатися в цих взаєминах, значить позбавити себе кращого майбутнього. Таким чином, майбутнє для жінок в основному пов'язано з дитиною і розраховує вона в основному на себе, в той час як чоловіки більшою мірою орієнтовані на подружні стосунки.

Висновки

Сім'ї дітей з комплексними порушеннями розвитку характеризуються ригідністю сімейних правил і процедур, жорстким закріпленням рольових позицій. Дані особливості взаємодії призводять до роз'єднання сфер функціонування подружжя, що, в свою чергу, призводить до напруженості та незадоволеності сімейною ситуацією. Батьки, які виховують дітей з вадами розвитку, оцінюють своє сімейне життя як проблемне та менш благополучне, ніж батьки дітей без вад у розвитку. У нашому дослідженні було виявлено особливості сімейного функціонування в залежності від характеру дитячої патології: для сімей з дітьми, що страждають на складні мовленнєві вади та розумову відсталість, характерна дистанційованість у відносинах. Дана автономізація, забезпечуючи стабільність і розвиток підсистем за рахунок їх власних ресурсів, послаблює сімейну систему в цілому: погіршується якість сімейного взаємодії і знижується згуртованість. Сім'ї, які виховують дитину з порушеннями опорно-рухового апарату та олігофренією, відрізняються більш жорсткою організацією сімейного функціонування, відносини в таких сім'ях більш напружені, подружжя в меншій мірі задоволені собою, своїм подружнім і сімейним життям в цілому.

Список використаних джерел

Выготский JI. С. Собрание сочениений. Т.5. Основы дефектологии. Москва : Педагогика, 1983. 369 с.

Корельская Н. Г. «Особенная» семья - «особенный» ребенок. Москва : Советский спорт, 2003. 232 с.

Mushkevych M., Fillipova I. Preservation of Children's Health as a Value Factor for Modern Ukrainians. Fundamental and applied researches in practAce of leading scientific schools/editor in chief V. Lunov. Canada, 2018. N. 3. Vol. 27. P. 136-139

Satir V., Bitter J. The therapist andаsi family theraphy: Satir"s human validation process model. Family counseling and theraphy, 2000. Р. 62-101.

Lynch R. T., Morley K. L. Adaptation to Pediatric Physical Disability within the Family System: A Conceptual Model for Counseling Families. The Family Journal, 1995, vol. 3. P. 207-217.

The influence of moderate physical activities on the psychophysical state of children with minimal brain dysfunctions/M. Mushkevych, I. Hrytsiuk, V. Koshyrets, Kh. Hvorost, T. Duchiminska, L. Mahdysiuk, O. Fenyna. Journal of Physical Education and Sport. Romania: University of Pitesti, 2018. Vol. 18. P. 1912-1918

Полоухина Е. А. Особенности семейного микроклимата в семьях с детьми-инвалидами. Вестн. С. Петерб. ун-та. Сер. 12. 2008. Вып. 3. С. 143-148.

Размещено на Allbest.ru